Альмер

Селективний і оборотний інгібітор ацетилхолінестерази, що є основним типом холінестерази в головному мозку. Інгібуючи холіноестеразу в головному мозку, донепезил блокує розпад ацетилхоліну, завдяки якому відбувається передача нервового збудження в ЦНС.

Після одноразового прийому донепезилу в дозі 5 або 10 мг ступінь пригнічення активності ацетилхолінестерази оцінюється в мембранах еритроцитів і становить 63,6 і 77,3% відповідно.

Інгібування ацетилхолінестерази в еритроцитах під дією донепезилу корелює зі змінами шкали ADAS-cog (шкала оцінки когнітивних функцій при хворобі Альцгеймера).

Максимальна концентрація донепезилу в плазмі крові досягається через 3-4 години після прийому. Плазмова концентрація збільшується пропорційно дозі препарату. Період напіввиведення - 70 год, при систематичному застосуванні в одноразових дозах стабільна терапевтична концентрація досягається протягом 2-3 тижнів після початку лікування. Після досягнення рівноважного стану концентрація донепезилу в плазмі крові залишається практично незмінною протягом доби. Прийом їжі не впливає на всмоктування донепезилу.

Донепезил зв'язується з білками плазми крові на 95%. Розподіл донепезилу в різних тканинах вивчений недостатньо. Теоретично донепезил та його метаболіти можуть зберігатися в організмі до 10 діб.

Донепезил метаболізується в печінці. Виводиться донепезил, як і його метаболіти, в основному через нирки: 79% дози виявляється в сечі, 21% - в калі.

Середній рівень донепезилу в плазмі крові хворих відповідає такому у здорових молодих добровольців. Порушення функції печінки легкого і середнього ступеня, а також порушення функції нирок істотно не впливають на кліренс донепезилу.

Симптоматичне лікування деменції типу Альцгеймера легкого та середнього ступеня тяжкості.

Препарат призначають дорослим у початковій дозі 5 мг 1 раз на добу. Прийом у початковій дозі продовжують протягом 4-6 тижнів до досягнення рівноважної концентрації та визначення раннього терапевтичного ефекту. Після цього дозу можна підвищити до 10 мг/добу, яка є максимально рекомендованою терапевтичною дозою.

Терапію необхідно проводити стільки часу, скільки відзначають позитивний терапевтичний ефект, який слід регулярно оцінювати.

У осіб похилого віку, як і в осіб, що мають порушення функції печінки та нирок легкого або середнього ступеня, корекції дози не потрібно.

• з боку центральної нервової системи: головний біль, стомлюваність, безсоння, м'язові судоми, запаморочення, галюцинації, стан тривоги, агресивна поведінка, епілептиформні напади;
• з боку серцево-судинної системи: брадикардія, синоатріальна і AV- блокада;
• з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча, диспепсія;
• з боку біохімічних показників крові: незначне підвищення м'язової КФК.

Підвищена чутливість до донепезилом або будь-якого інгредієнта препарату. Період вагітності та годування груддю.

Підтримуючу терапію проводять до тих пір, поки зберігається терапевтичний ефект. Якщо препарат припиняє діяти, його слід скасувати. Після відміни препарату виникає поступове зниження дії донепезилу. Даних про існування синдрому відміни при застосуванні препарату немає. Індивідуальну реакцію організму на донепезил передбачити неможливо.

Альмер є інгібітором холінестерази, тому він може міорелаксаціюсукцинілхолінового типу під час проведення анестезії.

Інгібітори холінестерази можуть давати ваготонічні ефекти на частоту серцевих скорочень (зокрема викликати брадикардію). Потенційна можливість такої дії може мати важливе значення для хворих з синдромом слабкості синусового вузла або з іншими порушеннями надшлуночкової провідності, такими як синоатріальна або AV-блокада.

При підвищеному ризику розвитку виразки дванадцятипалої кишки під час лікування препаратом Альмер необхідно бути обережним, оскільки антихолінестеразні препарати можуть підвищувати секрецію кислоти в шлунку. Однак в плацебо-контрольованих дослідженнях донепезилу не виявлено підвищення частоти розвитку виразкової хвороби або шлунково-кишкових кровотеч.

Допускається, що антихолінестеразні препарати можуть викликати гостру затримку сечі, хоча клінічні дослідження не виявили цього ефекту. Антихолінестеразні препарати можуть також викликати генералізовані судоми. Однак поява судом в період прийому препарату може бути проявом хвороби Альцгеймера. З огляду на холіноміметичну дію інгібіторів холінестерази, донепезил слід призначати з обережністю хворим на бронхіальну астму або ХОЗЛ.

Безпека застосування препарату у дітей не вивчалось, тому не слід призначати його цій групі пацієнтів.

Період вагітності та годування груддю. Донепезил протипоказаний в період вагітності та годування груддю.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами. Деменція типу Альцгеймера може супроводжуватися порушенням здатності керування автотранспортними засобами та складною технікою. Крім того, донепезил на початку лікування або при підвищенні дози може викликати втому, запаморочення і судоми. Питання про управління автотранспортними засобами та складними механізмами повинен вирішувати лікар після оцінки індивідуальної реакції пацієнта.

При застосуванні в дозах, які значно перевищують рекомендовану, можливий холінергічний криз, який проявляється нудотою, блювотою, вираженим слинотечею, пітливістю, брадикардією, зниженням артеріального тиску, пригнічення дихання, колапсом, судомами. Можливе посилення м'язової слабкості, яка при ураженні дихальних м'язів може привести до летального результату. У таких випадках показана симптоматична терапія. Як антидот при передозуванні можна застосовувати третинні антихолінергічні засоби, такі як атропін, в початковій дозі 1-2 мг в / в, потім дозу підбирають залежно від ефекту. Немає даних щодо ефективності діалізу для виведення препарату з організму.

Донепезил не пригнічує метаболізм теофіліну, варфарину, циметидину, дигоксину, тиоридазина, рисперидона і сертраліну.

Одночасний прийом дигоксину, циметидину, тиоридазина, рисперидона і сертраліну не впливає на метаболізм донепезилу.

Застосування донепезилу з леводопою / карбідопою протягом 21 діб не впливало на концентрацію даних препаратів в крові. При цьому не виявлено жодного впливу на рухову активність.

В метаболізмі донепезилу бере участь ізофермент цитохрому Р450 3А4 і меншою мірою - 2D6. Кетоконазол і хінідин є інгібіторами даних ізоферментів, шляхом чого пригнічують метаболізм донепезилу. Також на метаболізм донепезилу можуть впливати та інші препарати, що інгібують дані ферменти, наприклад ітраконазол, еритроміцин, флуоксетин. У здорових добровольців кетоконазол підвищував рівень плазмової концентрації донепезилу на 30%. Однак це навряд чи впливає на клінічний ефект.

Одночасний прийом донепезилу не впливає на фармакокінетику кетоконазолу.

Індуктори ферментів, такі як рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін і спирт етиловий можуть знижувати рівень донепезилу. Однак ступінь зниження залишається невстановленою, тому застосовувати ці препарати одночасно слід з обережністю.

Донепезил може впливати на лікарські засоби, що володіють антихолінергічною активністю. Крім того, при одночасному застосуванні донепезил може посилювати дію сукцинілхоліну та інших міорелаксантів або агоністів холінергічних рецепторів і блокаторів β-адренорецепторів, які впливають на провідність серця.

При одночасному застосуванні з донепезилом інших холіноміметіков і четвертинних антихолінергічних препаратів, таких як глікопіроллат, були описані випадки атипових змін АТ і ЧСС.

При температурі не вище 25 °C в сухому, захищеному від світла місці.