Микразим капс. 25000ед. №20

МІКРАЗІМ (MICRAZIM)

АВВА РУС A09A A02

Склад лікарського засобу:

капс. 10000 ОД, № 10, № 20, № 30

№ UA / 9412/01/01 від 11.03.2009 до 11.03.2014

капс. 25000 ОД, № 10, № 20, № 30

№ UA / 9412/01/02 від 11.03.2009 до 11.03.2014

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Мікразім - ферментний препарат з підшлункової залози тварин. Мікразім компенсує недостатність екзокринної функції підшлункової залози, володіє протеолітичним, амілолітична і липолитическим ефектом.
Ферменти, що входять до складу панкреатину (ліпаза, альфа-амілаза, трипсин, хімотрипсин), сприяють розщепленню білків до амінокислот, жирів до гліцерину і жирних кислот, крохмалю до декстринів і моносахаридів.
Мікразім покращує функціональний стан шлунково-кишкового тракту, нормалізує процеси травлення.
Капсули Мікразім містять мікрогранули, вкриті кишковорозчинною оболонкою. Після прийому препарату желатинова капсула під дією шлункового соку розчиняється в шлунку, і мікрогранули панкреатину, стійкі в кислому середовищі шлунка, разом з вмістом потрапляють в дванадцятипалу кишку, потім в тонкий кишечник, де відбувається звільнення травних ферментів, і забезпечується ензиматичне перетравлення їжі. Мікрогранули панкреатину забезпечують швидке надходження травних ферментів зі шлунка в дванадцятипалу кишку, рівномірний розподіл ферментів у кишковому вмісті та високу травну активність. Ферментативна активність панкреатину досягає максимуму через 30-40 хв після прийому препарату. Після взаємодії з субстратами протеаза, ліпаза і амілаза в нижніх відділах кишечника втрачають активність і разом з вмістом кишечника виводяться з організму.
Фармакокінетика. Компоненти препарату не абсорбуються в шлунково-кишковому тракті та діють місцево.

Показання

замісна терапія при ферментативної недостатності підшлункової залози, пов'язана з наступними станами:

• хронічний панкреатит;
• муковісцидоз;
• рак підшлункової залози;
• панкреатектомія.

У складі комплексного лікування для корекції порушень процесу травлення, що виникають при захворюваннях або патологічних станах шлунково-кишкового тракту:

• стан після резекції шлунка, жовчного міхура, частини кишечнику;
• захворювання і стани, що супроводжуються порушенням процесу жовчовиділення (захворювання печінки, холецистит, камені в жовчному пузиpе, хронічні захворювання жовчовивідних шляхів, здавлювання жовчовивідних шляхів новоутворенням, кістозними розростаннями);
• захворювання тонкого кишечника і дванадцятипалої кишки, товстого кишечника, що супроводжуються порушенням просування кишкового вмісту.

Для поліпшення процесу травлення у дорослих і дітей з нормальною функцією шлунково-кишкового тракту у випадках:

• похибки в дієті (вживання жирної і грубої їжі, переїдання, нерегулярне харчування);
• порушень жувальної функції, при малорухливому способі життя, тривалій іммобілізації.

Підготовка до рентгенологічного або ультразвукового обстеження органів черевної порожнини.

Спосіб застосування

застосовують всередину. Дозу підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання і складу дієти. Якщо разова доза препарату Мікразім становить> 1 капсули, слід прийняти половину від загальної кількості капсул безпосередньо перед прийомом їжі, а іншу половину - під час їжі, запиваючи нелужної рідиною (вода, фруктові соки). Якщо разова доза - 1 капсула, її слід прийняти під час їжі. Капсули та мінімікросферичні гранули слід ковтати цілими, не розжовуючи та запиваючи достатньою кількістю рідини (близько 100 мл). Якщо капсулу неможливо проковтнути цілою (діти та особи похилого віку), її можна розкрити та додати мінімікросферичні гранули до рідкої їжі, що не вимагає розжовування, або до рідини з рН <5,0 (наприклад терте яблуко, йогурт). Таку суміш слід приймати негайно і не зберігати. Під час ферментної терапії рекомендується вживати достатню кількість рідини, дефіцит рідини може привести до запору.
Муковісцидоз. Початкова розрахункова доза для дітей першого року життя і до 4 років становить 1000 ОД ліпази на 1 кг маси тіла при кожному годуванні, для дітей у віці старше 4 років - 500 ОД ліпази на 1 кг при кожному прийомі їжі. Дозу слід підбирати індивідуально залежно від тяжкості захворювання, вираженості стеатореї і нутритивного статусу. Підтримуюча доза для більшості пацієнтів не повинна перевищувати 10 000 ОД ліпази на 1 кг маси тіла на добу.
Інші види екзокринної недостатності підшлункової залози. При замісній терапії у хворих з хронічним панкреатитом дози ферментів залежать від ступеня зовнішньосекреторної недостатності, а також індивідуальних харчових звичок пацієнта.
При стеатореї (зміст> 15 г жиру на добу в калових масах), а також при діареї і зменшенні маси тіла, коли дієта не дає суттєвого ефекту, призначають по 25 000 ОД ліпази з кожним прийомом їжі. При необхідності та добрій переносимості дозу підвищують до 30 000-35 000 ОД ліпази в 1 прийом. Подальше підвищення дози в більшості випадків не покращує результату лікування, і виникає необхідність перегляду діагнозу, зниження вмісту жирів в раціоні та / або додаткового призначення препаратів - інгібіторів протонного насоса; при нечітко вираженій cтeaтоpее, що не супроводжується діареєю, зменшенням маси тіла, призначають 10 000-25 000 ОД ліпази в 1 прийом.
Допустима доза для дітей у віці до 1,5 року - 50 000 ОД ліпази на добу; для дітей у віці старше 1,5 року добова доза препарату не повинна перевищувати 100 000 ОД ліпази.

Протипоказання:

індивідуальна непереносимість (алергія) панкреатину або окремих компонентів препарату, гострий панкреатит, загострення хронічного панкреатиту.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

можливі алергічні реакції на компоненти препарату. При застосуванні препарату в високих дозах рідко відзначають діарею, нудоту, запор, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці.
При тривалому застосуванні препарату у високих дозах можливий розвиток гіперурикозурії, гіперурикемії.
При муковісцидозі у разі перевищення необхідної дози панкреатину можливий розвиток стриктур (фіброзної колонопатії) в ілеоцекальному відділі висхідної ободової кишки.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

дітям і дорослим, які тривалий час отримували терапію панкреатином в значних дозах, необхідно спостереження лікаря.
Основними причинами неефективності ферментної терапії є інактивація ферментів у дванадцятипалій кишці в результаті закислення її вмісту; супутні захворювання тонкого кишечника (глистяні інвазії, дисбіоз); дуоденостаз; невиконання пацієнтами рекомендованого режиму лікування; застосування ферментів, які втратили активність.
Замісна терапія при ферментної недостатності не може замінити лікування основного захворювання.
Дані про потенційний ризик застосування панкреатину в період вагітності та годування груддю відсутні, тому препарат слід призначати в цей період тільки в разі, якщо можливий терапевтичний ефект перевищує потенційний ризик для плода / дитини.

Взаємодія з іншими лікарськими

під час застосування панкреатину можливе зниження всмоктування заліза і фолієвої кислоти.
Одночасний прийом антацидних засобів, що містять кальцію карбонат і / або магнію гідроксид, може призвести до зниження ефективності панкреатину.

Умови та термін зберігання

симптоми: гіперурикозурія (підвищення вмісту сечової кислоти в сечі), гіперурикемія (підвищення вмісту сечової кислоти в крові), запор (у дітей).
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °C.