Ліпофен СР капсули по 250 мг 2 блістера по 15шт

Фармакологічні властивості

фармакодинамика. Фенофибрат є похідним фиброевой кислоти. Його ефекти щодо ліпідного профілю, які відзначалися у людини, опосередковані активацією рецептора, який активується проліферуючим фактором пероксисом типу α (PPARα).

У зв'язку з активацією PPARα фенофибрат підвищує інтенсивність ліполізу і виводить з плазми частини, насичені ТГ, шляхом активації липопротеиновой ліпази та зменшення утворення апопротеина СIII. Активація PPARα також зумовлює збільшення синтезу апопротеинов AI і AII.

Вищезазначені ефекти фенофібрату на ліпопротеїни призводять до зниження фракцій ЛПДНЩ і ЛПНЩ, які містять апопротеїн В, і збільшенню фракції ліпопротеїнів високої щільності, які містять апопротеїни АI і АII.

Крім того, шляхом модифікації синтезу і катаболізму фракції ЛПДНЩ фенофібрат збільшує кліренс ЛПНЩ і зменшує їх кількість, а їх рівень підвищений у пацієнтів з ризиком коронарної хвороби серця (атерогенний профіль ліпідів).

Завдяки значному ефекту ЛПНЩ ХС і ТГ лікування фенофібратом має позитивний ефект як у пацієнтів з гіперхолестеринемією в комбінації з гіпертригліцеридемією, так і без неї, включаючи вторинну гіперліпопротеїнемією, таку як при цукровому діабеті II типу.

Екстраваскулярні відкладення холестерину (xanthoma tendinosum et tuberosum) можуть істотно зменшуватися або навіть повністю зникати під час терапії фенофібратом.

Фармакокінетика. Фенофибрат метаболізується в печінці. Основні метаболіти - фенофіброєва кислота і її кон'югат з глюкуроновою кислотою. У плазмі активна речовина виявляють у вигляді фенофіброєвої кислоти, C _max відзначається протягом 5 годин після прийому препарату. Середня концентрація в плазмі крові становить 15 мкг/мл при прийомі препарату в дозі 250 мг.

Виводиться з організму переважно з сечею і в меншій мірі - з калом. Протягом 24 годин із сечею виводиться до 70% активної речовини, а через кишечник - приблизно 25% активної речовини. При тривалому прийомі препарату не відзначалося накопичення активної речовини. T _½ фенофіброєвої кислоти з плазми крові становить близько 20 год. Фенофіброєва кислота не виводиться при гемодіалізі.

Показання

гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія ізольована і змішана (дисліпідемія типу IIа, IIb, III, IV), якщо суворе та регулярне дотримання відповідної дієти та інші немедикаментозні заходи лікування виявляться недостатніми, особливо при наявності супутніх факторів ризику.

Спосіб застосування

у дорослих застосовують перорально в поєднанні зі стандартною гіпохолестеринової дієтою - по 1 капсулі (250 мг) на добу під час їжі.

Препарат застосовують тривало. Ефективність лікування необхідно періодично контролювати. Дієтотерапію, розпочату до призначення лікарського засобу, необхідно продовжити.

Якщо після застосування препарату протягом декількох місяців (наприклад, 3 місяців) рівень ліпідів в плазмі крові недостатньо знизився, необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.

Протипоказання:

гіперчутливість до фенофибрату або інших компонентів препарату; виражені порушення функції печінки (включаючи біліарний цироз печінки), виражені порушення функції нирок, захворювання жовчного міхура (жовчнокам'яна хвороба), фоточутливість або Фототоксічность реакції під час лікування фібратами або кетопрофеном в минулому, застосування препаратів, що надають гепатотоксична дія, хронічний або гострий панкреатит, за винятком випадків гострого панкреатиту, обумовленого вираженою трігліцерідеміі.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ:

побічні ефекти вказані за частотою їх виникнення: дуже часто (1/10), часто (1/100, 1/10), іноді (1/1000, 1/100), рідко (1/10 000, 1/1000), дуже рідко (1/100 000, 1/10 000), включаючи поодинокі випадки.

З боку шлунково-кишкового тракту: часто - порушення з боку шлунка і кишечника, включаючи розлади травлення, біль у животі, нудоту, блювоту, діарею, здуття живота; іноді - панкреатит.

З боку печінки: іноді - помірне підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (див. Особливості застосування); іноді - утворення каменів в жовчному міхурі; дуже рідко - посилення біліарного літогенезу, епізоди гепатиту. Якщо симптоми (наприклад, жовтяниця, свербіж) указують на виникнення гепатиту, потрібно провести лабораторні тести для підтвердження діагнозу і, якщо необхідно, відмінити препарат (див. Особливості застосування).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: іноді - шкірний висип, свербіж, кропив'янка, реакції фоточутливості; рідко - алопеція; дуже рідко - фоточутливість шкіри з еритемою, появою пухирців або вузликів на ділянках шкіри, що піддавалися впливу сонячного світла або штучного УФ-опромінення в окремих випадках (навіть після багатьох місяців застосування без ускладнень).

З боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини та кісток: рідко - дифузна міалгія, міозит, судоми м'язів і м'язова слабкість; дуже рідко - рабдоміоліз.

З боку серцево-судинної системи: іноді - венозна тромбоемболія (емболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен).

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко - зниження рівня гемоглобіну і лейкоцитів.

З боку центральної нервової системи: рідко - сексуальна слабкість, головний біль.

З боку органів дихання, грудної клітки та середостіння: дуже рідко - інтерстиціальна пневмонія.

Результати досліджень: іноді - підвищення рівня креатиніну і сечовини в плазмі крові.

ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ:

препарат особливо показаний при наявності очевидних супутніх факторів ризику, таких як АГ і куріння.

При гіперхолестеринемії вторинного генезу до початку лікування необхідно провести адекватну терапію станів, які її зумовили, або усунути інші можливі причини. До них відносяться, наприклад, декомпенсований цукровий діабет II типу, гіпотеріоз, нефротичний синдром, диспротеїнемія (наприклад при мієломної хвороби), гіпербілірубінемія, фармакотерапія (пероральні контрацептиви, глюкокортикоїди, антигіпертензивні засоби, інгібітори протеаз для лікування ВІЛ-інфекції), алкоголізм.

Ефект лікування повинен контролюватися шляхом визначення рівня ліпідів у плазмі крові (загального холестерину, ЛПНЩ, ТГ). Якщо адекватний ефект не був досягнутий протягом декількох місяців (наприклад, 3 місяців), необхідно розглянути питання про призначення додаткового лікування або інших видів терапії.

У пацієнтів з гіперліпідемією, які приймають естрогени або контрацептиви, що містять естрогени, необхідно визначити, є гіперліпідемія первинною чи вторинною, оскільки при застосуванні пероральних естрогенів можливе підвищення рівня ліпідів.

Функція печінки. Як і при застосуванні інших гіполіпідемічних засобів, у деяких пацієнтів спостерігалося підвищення активності трансаміназ. У більшості випадків воно було транзиторним, незначним і безсимптомним. Рекомендується проводити моніторинг активністьтрансаміназ кожні 3 місяці протягом перших 12 місяців лікування. Необхідний контроль стану пацієнтів, у яких виявлено підвищення рівня трансаміназ. При підвищенні рівня АЛТ і АСТ більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми препарат необхідно відмінити.

Панкреатит. У хворих, які приймали фенофібрат, спостерігалися випадки панкреатиту. Його виникнення може бути результатом неефективності лікування у пацієнтів з тяжкою гіпертригліцеридемією, прямим ефектом від застосування препарату або зумовлено іншою причиною, наприклад, каменем у жовчних шляхах або закупоркою загальної жовчної протоки.

М'язи. Токсичний вплив на м'язи, включаючи дуже рідкісні випадки рабдоміолізу, спостерігався при лікуванні фібратами та іншими гіполіпідемічними препаратами. Його частота збільшується при гіпоальбумінемії або нирковій недостатності. Слід враховувати можливий токсичний ефект щодо м'язів у пацієнтів з дифузними миалгиями, судомами та слабкістю м'язів, а також при вираженому підвищенні рівня креатинфосфокінази (в 5 разів у порівнянні з нормою). У цих випадках лікування препаратом необхідно припинити.

При наявності факторів, які зумовлюють схильність до міопатії і / або рабдоміолізу, включаючи вік старше 70 років, спадкові захворювання м'язів у пацієнта або членів його сім'ї, захворювання нирок, гіпотеріоз або зловживання алкоголем, пацієнти можуть мати підвищений ризик розвитку рабдоміолізу. У таких хворих необхідно ретельно зважити користь і ризик лікування препаратом Ліпофен НГ.

Ризик токсичного впливу на м'язи може збільшуватися, якщо лікарський засіб призначають одночасно з іншим фібратом або інгібітором HMG-CoA-редуктази, особливо при наявності супутніх захворювань м'язів. Тому комбінацію фенофібрату і статину бажано призначати тільки пацієнтам з тяжкою комбінованою дисліпідемією і високим ризиком серцево-судинних захворювань при відсутності у них захворювань м'язів в анамнезі та проводити лікування під ретельним контролем можливого токсичного впливу на м'язи.

Функція нирок. Лікування необхідно припинити в разі підвищення рівня креатиніну більш ніж на 50% в порівнянні з верхньою межею норми. Рекомендується розглянути питання про необхідність контролю рівня креатиніну протягом перших місяців після початку лікування.

З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушеннями функції нирок; при кліренсі креатиніну 50 мл/хв дозу слід знизити.

Препарат містить цукор, тому пацієнтам з такими спадковими захворюваннями, як непереносимість фруктози, мальабсорбція глюкози-галактози або недостатність сахарази-ізомальтази, а також хворим на цукровий діабет не слід приймати цей препарат.

Застосування в період вагітності та годування груддю. Застосування препарату в період вагітності та годування груддю протипоказане.

Діти. Протипоказаний для застосування у дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Немає повідомлень.

Взаємодія з іншими лікарськими

пероральніантикоагулянти. Фенофибрат підсилює ефект пероральних антикоагулянтів і може підвищувати ризик виникнення кровотечі. Рекомендується знизити дозу антикоагулянтів приблизно на ^_1/3 на початку лікування і потім поступово її підвищувати, якщо необхідно, під контролем INR (міжнародне нормоване співвідношення). Коригувати дозу антикоагулянтів слід під час лікування і протягом 8 днів після відміни препарату в зв'язку з підвищенням ризику виникнення кровотеч.

Циклоспорин. Кілька важких випадків порушення функції нирок відзначалося при одночасному застосуванні фенофібрату і циклоспорину, тому у таких пацієнтів слід ретельно контролювати функцію нирок. Лікування препаратом необхідно припинити в разі виражених відхилень лабораторних показників.

Інгібітори HMG-CoA-редуктази та інші фібрати. Ризик серйозного токсичного ураження м'язів підвищується при одночасному застосуванні з інгібіторами HMG-CoA-редуктази. Таку комбінацію необхідно застосовувати з обережністю і ретельно відслідковувати появу ознак токсичного впливу на м'язи (див. Особливості застосування). Протипоказаний одночасний прийом Ліпофена СР з іншими фібратами в зв'язку з ризиком розвитку рабдоміолізу.

Ферменти цитохрому P450. Результати дослідження in vitro з використанням печінкових мікросом людини показали, що фенофібрат і фенофібринова кислота не є інгібіторами ізоформ цитохрому (CYP) Р450 CYP 3A4, CYP 2D6, CYP 2E1 або CYP 1A2. Вони є слабкими інгібіторами CYP 2С19 і CYP 2А6 і проявляють слабкий або помірний інгібуючий ефект щодо CYP 2С9 в терапевтичних концентраціях, що необхідно враховувати при одночасному застосуванні з препаратами, які метаболізуються за участю цих ізоформ цитохрому Р450.

З обережністю застосовують препарат у поєднанні з інгібіторами МАО через ризик розвитку міопатії, рабдоміолізу.

Не слід приймати одночасно з пергексилина малеатом у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення гострого гепатиту.

Умови та термін зберігання

повідомлень про випадки передозування ніхто не почув, можливе посилення проявів побічних реакцій. Специфічні антидоти не відомі. При підозрі на передозування лікування - симптоматичне з проведенням необхідної підтримуючої терапії, якщо це необхідно. Фенофибрат не виводиться шляхом гемодіалізу.

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ:

при температурі не вище 25 °C.