Глюкоза розчин для інфузій 5 % (50 мг/мл) пляшка 200 мл

Діюча речовина: глюкоза;

100 мл розчину містять глюкози (в перерахунку на глюкозу безводну) 5 г;

допоміжна речовина: вода для ін'єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або злегка жовтувата рідина; теоретична осмолярність - 555 мосмоль / л; рН 3,5 - 6,5.

Розчини для парентерального харчування.

Код АТС V06D C01.

Фармакодинаміка.

Розчин глюкози має плазмозамінний, гидратирующее, метаболічну та дезінтоксикаційну дію. Підтримує об'єм циркулюючої крові та заповнює обсяг втраченої рідини. Він здатний викликати діурез в залежності від клінічного стану пацієнта.

Глюкоза зазнає повного метаболізму, може зменшувати втрати протеїну та азоту, підтримує відкладення глікогену і зменшує або запобігає кетоз (надмірне утворення кетонових тіл) при призначенні достатніх доз. В процесі метаболізму глюкози в тканинах виділяється значна кількість енергії, яка необхідна для життєдіяльності організму.

Фармакокінетика.

Рівень глюкози в крові в нормі коливається в межах 45-85 мг / 100 мл, що відповідає молярної концентрації 3,0-5,6 ммоль / л. Для підтримки таких рівнів у дорослої людини з масою тіла 60-100 кг її добовий прийом має становити 100-200 г. Внесок глюкози крові в загальну осмолярність плазми - 290 мОсм / л - є незначним, всього лише 5,6 мОсм / л. Таким чином, вливання розчинів глюкози не робить помітного впливу на збільшення осмолярності плазми, оскільки відбувається швидка утилізація глюкози. У пацієнтів прийом глюкози обмежений лише внутрішньовенними вливаннями, мінімальна добова потреба для профілактики ацидозу становить 100 г глюкози (1000 мл 10% розчину глюкози).

Метаболізм глюкози в організмі завершується утворенням двоокису вуглецю (СО ₂₎ і води; під час аеробного гліколізу одного моля глюкози виділяється 686 ккал або 4,1 ккал на 1 м Виведення глюкози практично повністю відбувається шляхом метаболізму. У здорових пацієнтів глюкоза в сечі може бути виявлена лише у вигляді слідів, оскільки вона після клубочкової фільтрації потрапляє в первинну сечу - повністю всмокталася в проксимальних канальцях; цей процес триває, поки рівень глюкози в крові не збільшиться до показників не нижче 200-240 мг / 100 мл.

• гіпоглікемія;
• парентеральне харчування;
• порушення, пов'язані з підвищеним розщепленням білка внаслідок гіпоергозу.

Глюкози розчин 10% для інфузій протипоказаний пацієнтам з:

• внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами за винятком станів, які пов'язані з гіпоглікемією і необхідністю парентерального харчування;
• важкої гіпертонічною дегідратацією;
• гіперчутливістю до декстрози;
• діабетичною комою з гіперглікемією;
• гіперосмолярною комою;
• синдромоммальабсорбції глюкозо-галактози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

При одночасному застосуванні з тіазиднимидіуретиками та фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози в сироватці крові.

Інсулін сприяє потраплянню глюкози в периферичні тканини, стимулює утворення глікогену, синтез білків і жирних кислот. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки.

Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанкобаламіном.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

При введенні препарату слід призначати інсулін під шкіру із розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Препарат можна застосовувати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плоду або дитини.

Дані відсутні через виключного застосування препарату в умовах стаціонару.

Препарат застосовувати внутрішньовенно крапельно. доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. максимальна добова доза для дорослих складає 2 000 мл. при необхідності максимальна швидкість введення для дорослих - 150 крапель за хвилину (500 мл / год).

Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.

Посилення проявів побічних реакцій. тахіпное, набряк легенів.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпергідратації. У разі передозування препаратом призначити симптоматичне лікування і при необхідності - введення препаратів звичайного інсуліну.

З боку центральної нервової системи: дуже рідко - сплутаність чи втрата свідомості;

З боку ендокринної системи та метаболізму: гіперглікемія; гіпокаліємія; гипофосфатемия; гіпомагніємія.

З боку сечовидільної системи: поліурія; глюкозурія.

З боку шлунково-кишкового тракту: полідепсія; нудота.

Загальні реакції організму: гіперволемія; відчуття припливів і почервоніння шкіри; алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

Побічні реакції у місці введення: біль у місці введення; роздратування вен, флебіт, венозний тромбоз.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати відповідну допомогу.

5 років.

Зберігати при температурі не вище 25 °C в недоступному для дітей місці. заморожування препарату за умови збереження герметичності пляшки не є протипоказанням для використання. несмачиваемость внутрішньої поверхні пляшки не є протипоказанням для застосування препарату.

Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Не застосовувати в одній системі одночасно або перед, або після гемотрансфузії у зв'язку з можливістю виникнення псевдоаглютінаціі.

По 200 мл або 250 мл, або 400 мл, або 500 мл у пляшках.

За рецептом.

діюча речовина: глюкоза;

1 мл розчину містять глюкози моногідрату у перерахуванні на глюкозу безводну 50 мг;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора безбарвна або ледь жовтувата рідина.

Кровозамінники та перфузійні розчини. Код АТХ В05С Х01.

Фармакодинаміка

Розчин глюкози 5 % ізотонічний щодо плазми крові і при його внутрішньовенному введенні поповнює об’єм циркулюючої крові, при її втраті є джерелом поживного матеріалу, а також сприяє виведенню отрути з організму. Глюкоза забезпечує субстратне поповнення енергозатрат. При внутрішньовенних ін’єкціях активізує метаболічні процеси, покращує антитоксичну функцію печінки, посилює скорочувальну активність міокарда, розширює судини, збільшує діурез.

Фармакокінетика

Після введення швидко розподіляється у тканинах організму. Екскретується нирками.

• Гіпер - та ізотонічна дегідратація;
• у дітей для запобігання порушень водно-електролітного балансу під час оперативних втручань;
• інтоксикація;
• гіпоглікемія;
• як розчинник інших сумісних розчинів лікарських засобів.

Розчин глюкози протипоказаний пацієнтам з:

• гіперглікемією;
• гіперчутливістю до глюкози.

Препарат не вводити одночасно з препаратами крові.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками і фуросемідом слід враховувати їх здатність впливати на рівень глюкози у сироватці крові.Інсулін сприяє потраплянню глюкози у периферичні тканини. Розчин глюкози зменшує токсичний вплив піразинаміду на печінку. Введення великого об'єму розчину глюкози сприяє розвитку гіпокаліємії, що підвищує токсичність одночасно застосованих препаратів наперстянки. Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, гідрокортизоном, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Препарат дуже обережно слід застосовувати хворим з внутрішньочерепними та внутрішньоспінальними крововиливами.

При тривалому внутрішньовенному застосуванні препарату необхідний контроль рівня цукру в крові.

З метою попередження виникнення гіпоосмолярності плазми 5 % розчин Глюкози можна комбінувати із введенням ізотонічного розчину хлориду натрію.

При введенні великих доз у разі необхідності призначати інсулін під шкіру з розрахунку 1 ОД на 4-5 г глюкози.

Вміст флакона може бути використаний лише для одного пацієнта. Після порушення герметичності пляшки або поліетиленового флакона невикористану частину вмісту пляшки або флакона слід викинути.

Препарат може бути застосований за показаннями.

Дані відсутні через виняткове застосування препарату в умовах стаціонару.

Препарат застосовувати внутрішньовенно краплинно. Доза для дорослих становить до 1500 мл на добу. Максимальна добова доза для дорослих становить 2000 мл. У разі необхідності максимальна швидкість введення для дорослих – 150 крапель за хвилину (500 мл/годину).

Діти.

Дітям доза залежить від віку, маси тіла, стану та лабораторних показників.

Посилення проявів побічних реакцій.

Можливий розвиток гіперглікемії та гіпотонічної гіпергідратації. У разі передозування препарату призначати симптоматичне лікування та введення препаратів звичайного інсуліну.

Порушення електролітного балансу та загальні реакції організму, які виникають при проведенні масивних інфузій:

• гіпокаліємія;
• гіпофосфатемія;
• гіпомагніємія;
• гіпонатріємія;
• гіперволемія;
• гіперглікемія;
• алергічні реакції (гіпертермія, шкірні висипання, ангіоневротичний набряк, шок).

З боку травного тракту: дуже рідко − нудота центрального походження.

У разі виникнення побічних реакцій введення розчину слід припинити, оцінити стан пацієнта і надати допомогу.

3 роки.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °C

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Глюкоза несумісна у розчинах з амінофіліном, розчинними барбітуратами, еритроміцином, гідрокортизоном, варфарином, канаміцином, розчинними сульфаніламідами, ціанокобаламіном.

Не застосовувати в одній системі одночасно, перед, або після гемотрансфузії у зв’язку з можливість виникнення псевдоаглютинації.

По 200 мл у пляшках.

За рецептом.

ТОВ фірма «Новофарм-Біосинтез».

ПАТ «Галичфарм».

Адреса

Україна, 11700, Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Житомирська, 38.

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.

ПАТ «Галичфарм».

Україна, 79024, м. Львів, вул. Опришківська, 6/8.