Маргарита Сергіївна Захарченко

У наш дім війна приходить вдруге

Маргарита Сергіївна Захарченко працювала в Краматорську завідувачкою «Аптеки оптових ц..». У перший же день війни вони з колегою залишилися вдвох, але не здалися.

«Ми працювали щодня до 15-16-ї години, як дозволяла ситуація. Людей було дуже багато, і коли починався обстріл, вони усі забігали в аптеку ховатися. Тому ми не зачинялися під час тривоги і навіть коли поряд лунали вибухи все одно продовжували обслуговувати переляканих пацієнтів. Усе тремтіло, скло у вітринах дзвеніло, полиці стрибали. Було дуже страшно», – пригадує завідувачка.

Чоловік Маргарити Сергіївни військовий, зараз на фронті. Жінка залишилася з 7-річним сином та мамою. «Почали зникати продукти в магазинах, бо через воєнні дії нічого в місто не завозили. Навіть купити хліб стало проблемою».

Протрималися в таких умовах до 13 березня. «Дуже не хотіли виїжджати. Я все сподівалася, що кожна бомба стане останньою і все припиниться. Не знаю, звідки в мене цей оптимізм, я ж пережила російську навалу в 2014 році. Тоді Краматорськ звільнили від окупації за три місяці, і ми залишалися вдома. Певно, думала, що й зараз все швидко минеться». Однак ситуація стрімко погіршувалася. Часу на роздуми не залишилося.

Вранці жінки зібрали речі і потягом дісталися до Львова. Вночі в їх будинок влучила ракета і вибило усі шибки та двері. Не залишилося жодного балкона.

У Львові їхні дороги розійшлися – мама попрямувала до Польщі, а Маргарита з сином – до родичів чоловіка у Городок. «Я не хочу кидати Україну. Я буду тут чекати на Перемогу і обов`язково повернуся в Краматорськ. Це моя Батьківщина і я потрібна тут». Зараз Маргарита Сергіївна працює в місцевій «Аптеці оптових ц..» фармацевтом.

БФ «Фармрух» надіслав мамі з сином продукти та засоби гігієни, щоб підтримати родину.

Дата створення: 07.07.2022                Дата оновлення: 25.09.2022