Юлія Киян
Ми не зачиняли аптеку, поки не закінчилися ліки
«Фармація – моя душа! Я з дитинства гралася тільки в аптеку. Виносила на вулицю пасочки, розкладала їх, наклеювала папірці (то були рецепти) і продавала друзям, тобто клієнтам», – пригадує свій шлях до професії Юлія з Барвінкового, що на Харківщині. Покликання привело її після закінчення школи до Слов’янського хіміко-механічного коледжу, де дівчина отримала омріяний фах. Це відкрило їй дорогу до аптеки.
Коли ви прийшли працювати в Аптечну мережу 9-1-1 і чому обрали саме її?
Моя дружба з мережею почалася у вересні 2020 року. Саме тоді я вперше встала за перший стіл нашої «Аптеки 9-1-1» в Барвінковому. Після закінчення коледжу я працювала в аптеці іншої мережі, але мріяла долучитися до команди Аптечної мережі 9-1-1. Це ж лідер ринку! І відгуки від працівників дуже хороші. Мені пощастило! Мої мрії доволі часто втілюються в життя, тільки треба цього забажати.
Тут і зустріли війну?
Так, сама-самісінька обслуговувала людей з 7-ї ранку до 18-ї вечора. О 5-й мені зателефонувала подруга і сповістила страшну новину. Я чула вибухи, але навіть попри це не хотіла вірити, що почалася війна. Зібралася та вирушила на роботу.
О 6:30 на порозі аптеки мене зустріла черга. Тільки-но встигла відчинити двері, як переляканий натовп заніс мене в аптеку. Я навіть переодягтися не встигла – одразу почала обслуговувати людей. Всі кричали! Хтось намагався пропустити вперед стареньких, хтось, навпаки, ліз поза чергою, сварився, звинувачував оточуючих, зчиняв скандал… Всім було страшно. Я заспокоювала відвідувачів, а саму душили сльози.
Що відбувалося в Барвінковому?
Нас обстрілювали з «Градів», закидували ракетами. Так ворог намагався прорватися до Ізюму, а ми стояли в нього на шляху. В місті в перші дні закінчились продукти в магазинах, ліків в аптеках було дуже мало, все розкупили майже одразу. Заїхати або виїхати було дуже складно через обстріли, тому і логістика порушилася.
Зник газ, в нас спільна мережа з Донецькою областю. Світло і вода теж були не завжди. Люди сиділи у підвалах. Вдень ще іноді вдавалося ненадовго забігти до дому, але вночі навіть не ризикували. Більшість людей тікали з міста, залишаючи домівки, було дуже страшно.
Наша «Аптека 9-1-1» працювала. Ми, на відміну від ще однієї барвінківської аптеки, яка знаходиться в мафі, були захищені міцними стінами. Мені на допомогу дали колегу з Краматорська, яка приїхала до нас «пересидіти» той жах. От ми з нею і працювали до 1 квітня.
Але ліки закінчилися, а в Барвінковому оголосили евакуацію. Вже був окупований Ізюм і ворог майже дістався нашого міста. Рішення виїхати далося мені важко – я ж народилася в Барвінковому, тут мій дім, мої рідні. Та неможливо було нічого вдіяти.
Я виїхала до Краснограда, місяць чекала – сподівалася, що все закінчиться, і я повернуся. Але не так сталося, як гадалося. Довелося переїхати до Слобожанського і там вийти на роботу в «Аптеку Низькі ціни №1», бо її завідувачка поїхала.
Коли повернулися і що застали в рідному місті?
Як тільки визволили Ізюм та навколишні села поруч з нашим містом, я домовилася з керівництвом, що ми будемо відкривати нашу аптеку.
Зв’язалася з колегами і ми всі повернулися. Вмовляти нікого не довелося, як тільки почули цю гарну новину.
Як готували свою «Аптеку 9-1-1» до відкриття?
Почали працювати у вересні 2022 року. Спочатку усім колективом відновлювали приміщення аптеки, прибирали. Наша аптека не постраждала ані від обстрілів, ані від мародерів, на відміну від багатьох аптек Ізюму. Потім нам привезли товар, ми розкладали його у шафи та заповнювали вітрини. Все як завжди, за звичним алгоритмом відкриття аптеки.
Перші відвідувачі не могли одразу повірити, що ми відкрилися. Запитували: «Ви тепер назавжди чи знову зачинитеся?» Ми сміялися і запевнювали, що тепер точно назавжди. Для розбитого та понівеченого міста це був добрий знак.
Як живете і працюєте зараз?
Зараз ми працюємо в штатному режимі – з 8:00 до 20:00. Нам встановили генератор, отже тепер ніякі «катаклізми» нам не страшні. У Барвінкове, дякуючи ЗСУ, прилітає дуже рідко. Чуємо як лунають вибухи за містом, як неподалік обстрілюють Краматорськ та Слов’янськ. Але нам не звикати до тих звуків війни, та й не лякають вони нас більше. Сподіваюся, найстрашніше для Барвінкового вже в минулому.
Дата створення: 10.09.2023 Дата оновлення: 16.09.2023