Таміла Шерстюк

Тато привів мене в фармацію, а я його – в нашу мережу

Таміла Шерстюк та її тато Хікмет Абдуллаєв працюють разом в «Аптеці Оптових Ц..» Дніпро 12. Донька – завідувачка, а батько – підлеглий. Але він каже, що це не має значення. Важливо, що вони разом!
Фармацевтична династія Абдуллаєвих-Шерстюк родом з Луганщини. Молодий випускник Київського республіканського фармацевтичного училища №2 Хікмет Абдуллаєв в 1990 році отримав розподіл у місцеву аптеку в Петровському Луганської області. Згодом став завідувачем, одружився, в родині з’явилася донька Таміла. І надія на династію.

Щасливе дитинство і складна юність

Таміла була татовою донькою і зростала в аптеці. «Я брав її з собою на роботу не тому, що не було з ким залишити. Хотів, щоб вона змалку закохалася у фармацію, – пригадує Хікмет. – Бачив, як вона плескає в долоні та сміється, коли я дозволяв їй спостерігати за виготовленням усяких мікстур та порошків. А потім вдома намагається змішати цукор та сіль і лікувати цим ведмедика. «Фармацевт зростає», – сміялися ми з дружиною».

Насіння справді лягло в благодатний грунт, тому питання «Ким бути?» перед Тамілою не стояло – тільки фарма і тільки НФаУ! Батько ж теж його закінчив!

Але в 2014 році Петровське потрапило під окупацію. Випуск того року був останнім, коли діти отримали українські атестати. Складати ЗНО вже довелося в Харкові.

КРОК за КРОКОМ разом

«Навчатися в Національному фармацевтичному університеті було дуже цікаво, але нелегко, – розповідає Таміла. – Тато на посвяті в студенти дав мені напуття: «Трійку я не вважаю оцінкою». Тому викладалася на повну. Ніколи не забуду, як сиділи утрьох з батьками на кухні напередодні екзамену і разом штудіювали питання тесту, від якого залежало моє майбутнє. Мама виконувала роль екзаменатора, я – студентки, а татко підказував. Після такої підготовки і просто не могла не впоратися!

Батьки мене дуже підтримували. Усі важливі випробування я проходила під їхнім «чуйним керівництвом». Диплом отримала майже червоний, тому легко знайшла роботу в нашій аптечній мережі».

В 2020 році Таміла на запрошення своєї однокурсниці прийшла працювати в «Аптеку Низькі Ц.. №1» на вул. Валентинівській. Колектив був молодий і робочий день збігав на одному диханні. Саме там Таміла відчула себе на своєму місці, а фармація, яка супроводжувала її з дитинства, відкрилася зовсім з іншого боку.

Ночі на сходинках Харківського метро 

Два роки щастя закінчилися 24 лютого, о 5-й ранку гучними вибухами. «У нас на Салтівці їх було дуже добре чути, але що саме вони означають, я зрозуміла, коли зайшла в робочий чат. Наша аптека залишилася зачиненою, а ми з чоловіком, кицею, подругою та її песиком перебралися, як і більшість харків’ян, у метро. Перші ночі спали на сходах, потім звільнилося місце в одному з вагонів метро – там було не так страшно, але дуже холодно і темно».

Вибратися з обстрілюваного міста допомогли друзі, жодне таксі не хотіло їхати в район, з якого можна було не повернутися. В них була автівка і квартира в Дніпрі, де й прихистили Тамілу з чоловіком.

В аптеках Дніпра працюють здебільшого переселенці

Вже 12 березня 2022 року Таміла Шерстюк вийшла на роботу в «Аптеку Оптових Ц..» Дніпро 12. Тоді ще половину колективу складали місцеві жителі. Але згодом один з фармацевтів звільнився, а друга пішла в декрет.

«З Дніпра на початку повномасштабного вторгнення виїхало дуже багато людей. Але місто не спорожніло, бо прийняло і приймає досі переселенців з Харківщини, Донеччини, Луганщини. Під час спілкування з відвідувачами часто дізнаєшся, що вони жили десь неподалік, а познайомитися з сусідами довелося тут, на чужині. Та й працівники в аптеках міста здебільшого переселенці», – зітхає Таміла.

Влітку 2023 року до доньки в Дніпро зрештою змогли дістатися й батьки. Довгий час вони залишалися на окупованій території з хворою бабусею. Коли поховали стареньку, почали шукати спосіб виїхати – вдалося, але тільки через Сумську область.

«Ми прибули вчасно, донька залишилася в аптеці вдвох зі своєю харківською колегою і їм вкрай не вистачало рук. Ну хто ж допоможе, як не рідний батько? Працюємо втрьох замість чотирьох, але завідувачка в нас строга – вся в мене, – з гордістю посміхається Хікмет Абдуллаєв».

Дата создания: 23.03.2024                   Дата обновления: 29.04.2025