Світлана Луканіна
Коли ти знаєш, що потрібна людям, з’являється світло в кінці тунелю
Світлана Луканіна поєднала своє життя з Аптечною мережею 9-1-1 в 2010 році. «Це моє перше і єдине місце роботи. Не бачу себе ані в іншій компанії, ані в іншій професії. Для мене дуже важливо відчувати себе членом команди і знати, що завжди є надійне плече колеги, на яке можна спертися, коли зовсім край. Під час війни набагато страшніше залишитися наодинці, ніж виходити на роботу. Тут на тебе чекають люди – працівники і відвідувачі аптеки. Ми потрібні один одному і це найкращий стимул залишатися в строю».
СЕРІЯ 1. АПТЕКА «ДЕШЕВО» В 602 МІКРОРАЙОНІ
24 лютого в Світлани був вихідний і чимало планів: відвести доньку до школи, пройти медогляд… Але замість цього жінці довелося їхати в інший кінець Харкова до батьків. «Там було набагато спокійніше, тому я повезла до них дитину. Знала, що вони піклуватимуться про неї не гірше за мене, навіть якщо щось трапиться. А сама наступного дня вийшла в свою аптеку «Дешево» і працювала разом з колегою, поки була електрика».
602 мікрорайон Харкова росіяни обстрілювали дуже наполегливо, тому серія видалася короткою – трохи більше тижня.
СЕРІЯ 2. «ЦЕНТРАЛЬНА 2»
Колега поїхала додому, а Світлана залишилася. «Коли я побачила в вайбері звернення керівництва нашої мережі до тих, хто може і хоче вийти на роботу в аптеки, звідки виїхав персонал, відразу погодилась.
Наступного ранку волонтери привезли мене в «Центральну 2» на станції метро «Наукова» і я встала за перший стіл. Людей було багато. Приходили волонтери з великими списками і я допомагала зібрати все необхідне. Тоді навіть рецептурні ліки – антибіотики, сильні знеболювальні відпускали без рецепта, бо де, наприклад, онкохворий візьме рецепт? Не відправляти ж людей блукати містом під обстрілами, щоб знайти працюючу поліклініку, а тим більше «свого» лікаря, який міг давно виїхати.
Щоранку їхала через центр на роботу і серце стискалося: ще вчора цілі будинки перетворювалися на руїни. Моє рідне місто стікало кров’ю, гинули люди, а ворогу все було замало. Обстріли не вщухали».
Так збігло два тижні і далі – нова серія.
СЕРІЯ 3. «ГОЛОВНА АПТЕКА ТВООГО МІСТА МЕДТЕХНІКА» НА КІННОМУ РИНКУ
У передостанній день 2021 року в Харкові, на вулиці Молочній відкрила свої двері аптека нового формату. Розкішний інтер’єр та величезний асортимент колісних крісел, тростин, спеціальних милиць з 4 ніжками та інших засобів для людей з інвалідністю вже тоді приводив в нову аптеку багато відвідувачів. Але через війну її довелося зачинити.
Цей район за кількістю прильотів поступався хіба що Салтівці. Однак аптека була конче потрібна саме тоді – попит на товари для людей з інвалідністю могла задовольнити в Харкові лише «Головна аптека твого міста Медтехніка». І Світлана Луканіна відновила її роботу, за що їй досі низько вклоняються волонтери, які опікувалися людьми з інвалідністю.
Однак поруч з «Аптекою 9-1-1» теж прилетіло. «Ми відбулися легким переляком, в нас лише ліки попадали з верхніх полиць, а от дівчатам з сусідньої «Аптеки оптових ц..» дісталося. Вони тоді так перелякалися, що навіть відмовилися туди заходити. Пішла я, потрібно було з’ясувати, який стан приміщення і що потрібно ремонтувати. За кілька днів аптеку підлатали і дівчата повернулися до роботи.
Мені не було страшно, я за себе не боюся – лише за донечку. До речі, ми з неї розсталися 24 лютого, а побачилися вперше аж через місяць. Це був її день народження і я попросила волонтерів відвезти мене до батьків. Привітала, обійняла, поцілувала і додому, наступного ранку знову на роботу.
Робочі дні тоді були дуже напружені. Я приходила і просто падала в ліжко. Одного разу пішла в бомбосховище, але зрозуміла, що не зможу тут навіть виспатися. Повернулася додому. Мені ж потрібно наступного дня обслуговувати людей і я не маю права на помилку».
Цей період тривав аж до липня, але й він закінчився.
СЕРІЯ 4. «ЦЕНТРАЛЬНА 3», «АПТЕКА 9-1-1» ТА «АПТЕКА ОПТОВИХ Ц..»
Поруч з ринком «Барабашово» мали відкривати велику двоповерхову «Аптеку 9-1-1». Але неподалік стався приліт...
В цей період Світлана не сиділа без роботи, а допомагала відновити роботу аптеки «Центральна 3» на Студентській, потім ще однієї – «Аптеки 9-1-1» Салтівська 2 на вул. Гвардійців-Широнінців, 50/29 біля пивоварні «Гершер».
Потім замість великої аптеки на Барабашова все ж-таки відкрили «Аптеку оптових ц..», хоч і значно скромнішу. Світлана вийшла туди.
Попри те, що в Харкові вже було значно спокійніше, працюючих аптек в місті ще було не багато. Відновлювати їх роботу заважав дефіцит кадрів. Фармацевти в столиці фармації були на вагу золота.
СЕРІЯ 5. «АПТЕКА 9-1-1» ПОЗНАНЬ
Світлана Луканіна разом з колегами перейшла працювати в «Аптеку 9-1-1» на рідній Салтівці в листопаді минулого року. Тут постійно було багато відвідувачів, отже, роботи фармацевтам вистачало.
Люди дякували, що в такий страшний час аптека працює. І це було найвищою нагородою для фармацевтів. А як лікувалися від страху і паніки самі працівники аптеки?
«Всі, хто залишився в Харкові, стали однією командою. Не мало значення, в якій аптеці ти сьогодні працює. Ми постійно спілкуємося, завжди телефонуємо одна одній після обстрілу. Це як в родині – чужих немає, всі свої. Своїми ставали навіть відвідувачі, які часто мігрували разом з нами з аптеки в аптеку. Коли ти не один, ти впораєшся, бо знаєш, що ти потрібен. І це дарує відчуття, хоч і хиткої, але стабільності. З’являється світло в кінці тунелю. Світло Перемоги».
Дата створення: 10.09.2023 Дата оновлення: 16.09.2023