Ольга Сахно

Завідувачка Аптеки 9-1-1 звикла, що до неї в магазині чи на вулиці може підійти людина і сказати: «Дякую вам! Ви мене врятували!». Ольга Сахно може не пам’ятати ім’я та прізвище того, хто до неї звернувся, однак завжди згадає, які саме ліки придбала жінка чи чоловік та історію хвороби.

Від околиць Золочева до російського кордону трохи більше 10 км. І вже з першого дня повномасштабного вторгнення селище стало кісткою в горлі ворога: обстріли не вщухали. З трьох аптек нашої мережі залишилася працювати лише Аптека 9-1-1. Туди привезли ліки з аптечного пункту при лікарні та Аптеки Оптових Ц.., які зачинилися.

З чого починалися ваші воєнні будні?

– Не з кави. Нас так «бадьорили» ракети та снаряди,  що ми мріяли виспатися – зазвичай в підвалі. Якщо ж ніч вдалося провести вдома, то зранку я відводила сина в укриття і за мною заїжджав чоловік нашої адміністраторки залу, адже транспорт не ходив. Він усіх наших дівчат доставляв на роботу, за що я йому дуже вдячна.

Ми відчиняли аптеку о 8-й ранку і починався спринтерський забіг – намагалися обслужити якомога більше людей, бо ближче до обіду по Золочеву знову починали гатити. Постачання товару припинилося, виживали завдяки тому, що забрали з наших точок.

Попри увесь жах, який відбувався навколо, ви не планували виїжджати?

– Спочатку ні, бо де ж місцеві жителі придбають ліки, якщо й ми зачинимося. Але 19 березня мені зателефонувала вчителька мого сина і повідомила, що вони будуть вивозити дітей разом з мамами, ситуація дуже небезпечна. Довелося зробити непростий вибір і таки поїхати на Хмельниччину – заради сина.

Ми прожили там 2 тижні, але новини з Золочева надходили сумні, щоб не сказати – страшні. Селище буквально рівняли з землею, караючи за незламність. Магазини припинили роботу, всі ховалися в підвалах. Зачинилася й наша аптека, мої колеги теж роз’їхалися хто куди.

Стало зрозуміло, що війна надовго і треба шукати надійний прихисток. Так ми з сином опинилися в Німеччині – нас пустив жити до свого будинку місцевий дідусь. Добре пам’ятаю, як він зустрів мене словами: «Україна в моєму серці!». Я ледь не розплакалася, бо не очікувала зустріти рідну душу в чужій країні.

Але ви там теж не затрималися надовго?

– Я дуже хотіла якнайшвидше повернутися до Золочева – рахувала дні! Я регулярно телефонувала своїм колегам і одного разу дізналася, що нашу аптеку починають готувати до відкриття. Прийшла до сина і запитала: «Ти готовий їхати додому?» Я розуміла, що тут він у безпеці, може спати в ліжку, а не у підвалі, тому не могла прийняти таке рішення сама. Він повернувся до мене і каже: «Я знаю, як для тебе важливо повернутися до роботи, тому так – їдемо!»

Пам’ятаєте, як вас зустрів рідний Золочів?

– Ми повернулися в листопаді 2022 року і перше, що кинулося в очі, коли їхали з вокзалу, –  порожні вулиці. Багато будинків без даху та з розбитими вікнами. В наш дім теж прилетіло, але, на щастя, батьки та брат з дружиною врятувалися.

Знаєте, було враження, що наше селище поринуло у морок. Повсюди руїни, згарища. Але в серці було дуже тепло – ми вдома, тут всі свої, знайомі з дитинства.

Наступного дня прийшла в свою відновлену аптеку: обіймалися і з колегами, і з відвідувачами. Вони ніби не вірили власним очам і все запитували: «Ви повернулися?» Я кивала головою, бо говорити не могла – сльози підступали.

Восени 2022 року ворога відігнали і було тихо. Але згодом знову почалися масовані обстріли – не страшно?

– Страшно дізнатися, що в чиюсь хату влучили. Страшно за колег і за сина. За себе – ні. Я навчилася жити за новими правилами. Коли оголошують тривогу, завжди дивлюся, чи не летить на Козачу Лопань. Якщо так, то може і до нас залетіти. Тому збираю колег і відвідувачів аптеки, вирушаємо в бомбосховище. Коли небезпека минула, повертаємося. Іноді кілька разів на день доводиться бігати, але інакше ніяк – ворог дуже близько.

В Золочеві працюють аптеки інших мереж?

– Донедавна лише наші працювали. Кілька місяців тому відкрилася аптека нової мережі Айва, але місцеві жителі до неї поки приглядаються. Нам довіряють, тому всі йдуть до нас. Іноді навіть замість поліклініки. До неї далеко, під обстрілами можна й не добігти. А ми завжди поруч!

Дата створення: 26.08.2025                   Дата оновлення: 28.10.2025