Наталія Мовчан
Поки в Глухові залишаються люди, ми працюватимемо
Наталія народилася в с. Слоут, на той час Глухівського району, закінчила 9 класів з відзнакою і вступила до Шосткинського медичного фахового коледжу на спеціальність «Фармація». Червоний диплом просто так не дають – дівчина навчалася сумлінно. І не лише тому, що усвідомлювала відповідальність, яку покладає на неї обраний фах. Вона з подивом відкривала для себе нові грані діаманту, що потрапив їй до рук: виявилося, що бути фармацевтом, це не лише досконало знати хімію, анатомію та фізіологію, а й володіти секретами психології та маркетингу. Зрозуміло, що наступним кроком став НФаУ. А після нього Наталія прийшла працювати в Аптечну мережу 9-1-1 – в 2018 році, одразу, як тільки відкрилася перша наша аптека в Глухові.
Війну зустріли в аптеці?
Вдома, ще було дуже рано. Мені зателефонувала подруга з Путивля і повідомила, що у них вибухи: почалося повномасштабне вторгнення, потрібно швидко збирати речі і їхати! Я їй кажу, що не можу нікуди поїхати, мені ж потрібно на роботу.
В робочих чатах вирували емоції, хтось плакав, хтось, навпаки, закликав, не панікувати. Ми з колегам прийняли рішення відкрити аптеку і цілісінький день вдвох з Ольгою Мишаткіною, не присідаючи, обслуговували людей. Наш колектив – я, Катерина Западня, Ольга Мишаткіна, Галина Коваленко і Світлана Вакуленко забезпечував роботу аптечного пункту за графіком. Аптека працювала щодня, спочатку з 8.00 до 17.00, поки була комендантська година, а потім і до 20.00. Найскладнішим було зберігати холодний розум, бо відвідувачі «нагнітали» страх сильніше за події, що відбувалися за вікном.
З дефіцитом товару швидко зіткнулися?
Ще з ковідного періоду у нас був великий запас різних медикаментів, що й дозволило протриматись певний час. Ліки відпускали дозовано, щоб вистачило якомога більшій кількості людей, адже ми були в оточенні, тому і не очікували постачання.
Потім нам допомагала завідувачка «Аптеки оптових ц..» Глухів 9 Тетяна Павлик. Вона домовилась з водієм і вони їздили за товаром, зокрема і для нас, за що я їй дуже вдячна. Згодом, як росіян відігнали, постачання відновилося.
Ваша команда так і працює досі у повному складі?
На жаль, ні. Ми разом пережили оточення і працювали аж до сьогодення, поки не почались масовані обстріли саме нашого міста. Зараз ми залишилися вдвох з Катериною Западня.
Глухів закидають усім, що горить і вибухає, чи не щодня. Отак стоїш, набиваєш чек і тут починають здригатися стіни – летить снаряд з РСЗВ. Швидко збираємося і біжимо в укриття, ще й дорогу відвідувачам показуємо. Як тільки обстріл припиняється, повертаємось в аптеку і продовжуємо роботу. Мало хто витримає цей треш довго, тому я не ображаюся на колег, які поїхали.
Ми працюємо, попри те, що аптеки інших мереж в місті поступово зачиняються через брак персоналу. І не тільки аптеки – щодня меншає кількість магазинів через панічні настрої в місті. Після кожного масованого обстрілу на вокзалі черги виїжджаючих. А ті, хто залишаються, приходять до нас за заспокійливими та антидепресантами. Це зараз найпопулярніші ліки (Наталія сумно зітхає).
Що вас тримає в цьому пеклі?
Наш аптечний пункт знаходиться в центральній лікарні. До нас щодня йдуть пацієнти стаціонару, військові, містяни, жителі навколишніх селищ. Тому наш обов’язок – працювати, допомагати, підтримувати.
А вас хто підтримує?
Усі, хто залишився в Глухові. Це такий своєрідний взаємообмін: вони надають нам сили, а ми даємо їм надію, бо залишаємося та працюємо.
Дата створення: 17.09.2024 Дата оновлення: 28.10.2024