Манана Мангарян
В фармації головне не обрати фах, а в ньому втриматися
Дівчина з дитинства мріяла допомагати людям. Але ніколи не замислювалася, в якому форматі це робитиме. «Фармація не була усвідомленим вибором. Я просто хотіла бути корисною, тому свого часу пішла в коледж НФаУ. Вже у процесі навчання зрозуміла, що мені подобається моя робота, я на своєму місці. Вступила в фармуніверситет. Певно, це фармація мене обрала, а не я її, – сміється Манана. – Наш фах дуже непростий, і обрати його – лише пів справи. Головне – втриматися в ньому. Я втрималася, і як би дивно це не пролунало – наперекір війні».
Перші кроки – з найкращими
Кажуть, перше місце роботи формує майбутнього фахівця. Тому набувати досвіду краще в лідерів ринку. «Найбільший плюс нашої мережі в тому, що можна прийти зовсім «зеленою» і тебе навчать тут всьому, підкажуть і покажуть. Причому, зроблять це з повагою до тебе, а не гордовито і принизливо. Навчати ж теж можна по-різному. Мені імпонують правила Аптечної мережі 9-1-1, ставлення керівництва і підхід до робочого процесу. Якби було інакше, я б тут не затрималася – в Харкові є з чого обирати, це ж столиця фармації».
У 23 роки Манана прийшла працювати в «Аптеку Центральна №2» первостольником, незабаром стала заступницею завідувачки. Такий досвід, отриманий на старті, поклав початок кар’єрному зростанню, і за рік дівчині запропонували очолити «Аптеку Низькі ціни №1» на вул. Отакара Яроша, 21. А згодом вона долучилася до управління ще однією аптекою!
«Рік наполегливої праці і в моїй «Аптеці Низькі ціни №1» вже 4 каси, а починали з 2. Такий стрімкий розвиток в рази збільшував навантаження і відповідальність. Зважила сили і зрозуміла – потрібно передати другу аптеку іншому завідувачу. Це було справедливо, ця аптека теж повинна розвиватися».
Манана Мангарян, попри молодість, вимогливий керівник і розуміє, що одна «погана вівця» може отруїти життя всьому колективу. «Принцип нашої команди: працюють ВСІ з однаковою віддачею! На роботі ми усі рівні, однак це не відміняє субординації».
Один у полі воїн
«24 лютого о 5-й ранку мене розбудили гучні вибухи. Що робити? Як бути? О 7-й ранку всі 4 співробітники, які мали вийти на зміну, повідомили, що сьогодні їх можна не чекати. Паніка охоплювала мене все більше і більше… В мене був вихідний, але в аптеці залишався «нічник», який не піде, поки його не змінять.
На роботу мені йти 15 хвилин, але це були найдовші 15 хвилин в моєму житті. На порозі аптеки вже стояла черга, я такої навіть уявити не могла – людей 100 чи навіть більше. В аптеці побачила нашого куратора Марину Володимирівну Кореневу. Вона вже відпустила фармацевта нічної зміни і сама стояла за касою. Я швидко переодягнулася і встала за другу касу. Здавалося, що весь Харків стоїть за нашими дверима і гучно стукає…»
Ближче до обіду завідувачка і куратор одностайно прийняли рішення зачиняти аптеку. Відвідувачі розійшлися, бо вибухи лунали все ближче.
«Той день був не тільки найстрашнішим в моєму житті, а й найдовшим. Я вдячна Марині Володимирівні, що вона прийшла мені на допомогу. Наступного дня я залишилася в аптеці сам-на-сам з натовпом, бо всі мої 8 колег виїхали. Так і працювала сама до 15 березня».
В якийсь момент Манана зрозуміла, що це стає небезпечним. Ліки в аптеці стрімко закінчувалися, і відвідувачів охоплювала така лють, що вибухи за вікнами вже здавалися дитячим хлопавками. Завідувачка зачинила майже порожню аптеку і пішла у «Аптеку Центральну №2» – там мав залишатися запас ліків.
Новий день – нові випробування
У «Аптеці Центральній №2» в мирний час працювали 5 кас і завжди було багато відвідувачів. «Те, що я побачила, м’яко кажучи, здивувало. Лише 2 каси обслуговували шалений натовп, я встала за третю. Два дні поспіль й ті співробітники теж роз’їхалися по своїх містах. Ми залишилися вдвох з дівчиною з аптеки. Довелося взяти відповідальність на себе – так я стала завідувачкою «Аптеки Центральної №2». Кожен день приносив нові проблеми, але ми трималися.
Люди на нас розраховували і ми не могли інакше. Ходили на роботу пішки, бо транспорт в Харкові зупинився, іноді волонтери підвозили. Аптека перетворилася на пункт швидкої допомоги. Довелося і лікарем побути, і психологом, і навіть швидку допомогу надавати, коли дівчина в черзі втратила свідомість».
На початку травня Манана вирішує повернутися в свою «Аптеку Низькі ціни №1». Відділ кадрів компанії вже підшукав персонал, за що завідувачка йому дуже вдячна. Її аптека знову працює! Відвідувачі дякують, бо добре пам’ятають, як несолодко ходити вулицями обстрілюваного міста в пошуках ліків.
«Я може і здалася б, але в мене були 2 стимули: моя родина і люди, яким я потрібна. Мій чоловік в лавах ЗСУ боронить наше місто і Україну, а я, коли сама, коли разом з колегами, боронила здоров’я людей. Людський фактор – найбільше випробування для фармацевта, і найбільша радість. Немає для мене більшої нагороди, ніж слова подяки від людей, яким змогла допомогти».
Дата створення: 31.05.2023 Дата оновлення: 15.06.2023