Любов Голенко
Треба любити і розуміти кожну людину, яка зайшла в аптеку
4 липня Первомайський прощався зі своїм загиблим односельцем – захисником України, учасником Азовського руху Олегом Фадєєнком. Біля будинку культури зібралося багато людей. Ворог поцілив саме туди. О 13.30 почався ракетний обстріл, в результаті якого постраждали 16 будинків. Понад 40 людей отримали поранення, серед них двоє немовлят.
Ракета «Іскандер» влучила за пів кілометра від будинку, в якому знаходиться «Аптеки 9-1-1». Любов Голенко тоді була на зміні і саме обслуговувала примхливу відвідувачку. Доброзичливим голосом вона ставила питання за протоколом фармопіки і лише тремтячі руки видавали страх за дітей, які залишилися самі в будинку поруч з місцем вибуху.
Де опановували науку незламності?
Школою стали 10 років на «швидкій» та в лікарні, де я працювала, перш ніж прийшла в аптеку. Хвора людина не завжди може опанувати себе, але ти маєш надавати допомогу навіть тоді, коли на тебе підвищують голос, лаються, а іноді й замахуються. В аптеці такого, на щастя, не траплялося.
Той день, особливо після вибуху, я пам’ятаю дуже добре – буквально по хвилинах. Пригадую, як в 13.37 написала смс-ку дітям і чекала відповіді. Біля моєї каси зупинилася жіночка, настрій в неї був поганий. Та й в кого в той момент він був іншим? Вона дуже повільно відповідала на мої питання, нервувала, потім почала шукати дисконтну картку і гроші. Я терпляче чекала і навіть намагалася посміхатися…
А коли ви прийшли працювати в нашу аптечну мережу?
Розпочинала свій шлях в фармацію в нашій місцевій аптеці «Здоров’я», коли мала вийти з відпустки по догляду за молодшим сином. 10 років відпрацювала там адміністратором торгового залу. Потім аптека зачинилася і я змушена була поїхати в Харків. Влаштувалася в мережу «Галатея-Фарм», а звідти мене покликали на роботу в Первомайский, тут відкривали нашу «Аптеку 9-1-1». Це було у вересні 2021 року, незадовго до початку війни.
Про війну дізналися з новин?
Ні, з телефонного дзвінка о пів на п’яту ранку. Зателефонували з харківського гуртожитку, де тоді жив мій старший син-студент. Думала про що завгодно, але не про війну. Однак мені повідомили, що потрібно забрати свого студента, бо обстріли міста посилюються і дитина може постраждати. Забрали. Добре, що в момент обстрілу Первомайського старший син був вдома разом з молодшим, інакше не уявляю, як би я допрацювала той день.
В Первомайському було тихо на початку повномасштабного вторгнення?
Так, і навіть в аптеці стояла гробова тиша. Люди були настільки приголомшені, що не розмовляли між собою в черзі. Мене тоді це вразило і стало певним маркером паніки.
Ми працювали до 16.00, інші аптеки поруч або зачинилися, або відкривалися всього на кілька годин. А людей в місті побільшало, отже, і навантаження на аптеку суттєво зросло.
В перші ж дні повномасштабного вторгнення до нас приїхали багато ВПО з Харкова та Балаклеї. До того ж з окупованих сіл Харківщини до нас надсилали «гонців», які набирали гуртом ліки за списками на всіх односельців. Десятками упаковок скуповували краплі для носу, серцеві, препарати від болю в шлунку тощо. Чеки були на 5 і більше тисяч!
Це, певно, призвело до дефіциту?
За два місяці, коли не було постачання товару, розпродали майже все. Усі залишки вмістилися на одній полиці, інші були порожніми.
Добре, що у нас досвідчені фармацевти. Підбирали заміни, коли не було потрібного препарату. Іноді доводилося прослухати всю історію хвороби, щоб зрозуміти, як зарадити людині. Мій фельдшерський досвід дуже допоміг тоді.
А люди не обурювалися, що ліків немає?
Хто як. Більшість розуміли і дякували за допомогу, дехто висловлював незадоволення. Я в таких випадках приміряю ситуацію на себе. За яких умов я могла б так поводитися? Коли мені боляче і страшно. Тому не ображалася, розуміла – то кричить його страх, а не він.
Аптека не для того, щоб з’ясовувати стосунки. Клієнт завжди правий – це аксіома. Потрібно просто любити і розуміти кожного, хто переступає аптечний поріг, тоді це правило працюватиме «на автоматі».
Дата створення: 29.07.2023 Дата оновлення: 17.08.2023