Анастасія Сергіївна Верховодова

Аптека – мій фронт!

23-річна завідувачка київської «Аптеки оптових ц..» на вул. Кольцова, 14 А в Києві Анастасія Сергіївна Верховодова в перший день війни взяла на себе відповідальність за мешканців столичного житлового масиву Борщагівка. Чи знала вона, що на неї очікує? «Тоді я про це не думала. Я мала забезпечити людей ліками. Інші аптеки були зачинені».

По обіді 24 лютого вона написала кожному з шести підлеглих: «У нас за вікном війна. Ви маєте право виїхати з Києва у більш безпечне місце. Я прийму будь-яке ваше рішення. Але буду вдячна кожному, хто залишиться».

Наступного ранку під аптекою її зустріла черга і Євген Бутрик – єдиний колега-фармацевт, який прислухався до прохання завідувачки. Далі, майже в режимі нон-стоп, вони простояли за касами до кінця лютого. «Щодня ми обслуговували близько 300-400 людей. Ані води попити, ані поїсти, навіть на ходу. Про обідню перерву взагалі забули. Та і їсти не було чого. Вранці, коли ми йшли на роботу, магазини були ще зачинені, а ввечері – вже зачинені. Пригадую, як один з волонтерів тероборони, яким ми завжди допомагали, запитав: «У вас хоч хліб є?». Я чесно відповіла: “Коли нам його купувати!”. І він залишив нам 2 великі булки».

Наприкінці лютого в аптеці закінчилися ліки. І Анастасія Сергіївна, за погодженням з керівництвом, відкрила «Аптеку оптових ц..» на Гната Юри, 11. У цій аптеці був великий запас препаратів. Але незабаром і там товар вичерпався.

Наступною стала «Аптека оптових ц..» на вулиці Якуба Коласа, 17. Тут виникли певні проблеми: довелося шукати фахівця, який допоможе вирішити питання з замками, домовлятися з поліцією… На це пішов цілий день, але наступного ранку аптека вже обслуговувала людей. Це було справжнім святом для місцевих! Щоправда, спочатку вони запідозрили дівчину в мародерстві і викликали поліцію, але потім прийшли з тортиком просити пробачення та дякувати за те, що матимуть можливість купувати ліки.

Коли посилилися обстріли Бучі, разом з куратором Тетяною Анатоліївною Булат невгамовна завідувачка вивозила товар з аптеки, що знаходиться в Академмістечку – надто близько до небезпечного місця. Разом збирали препарати в аптеці, вантажили. Зрештою доставили їх в рідну «Аптеку оптових ц..» на Кольцова, яка відновила свою роботу 8 березня. Відтоді Анастасія Олегівна знову працює там.

«Я не могла сидіти вдома і боятися. Людям була потрібна моя допомога, – каже молода завідувачка. – Пригадую випадок, коли в аптеку прийшла жінка, в якої донька хворіє на шизофренію. Дитину потрібно було відправляти за кордон. Але її стан через війну погіршився і терміново потрібен був нейролептик «Арілентал». Я взяла номер телефону мами і пообіцяла його знайти. Наступного дня саме відкрилася аптека на Гната Юри і препарат там був! Жінка встигла його придбати! Заради таких моментів і працюємо».

Героєм Анастасія Сергіївна себе не вважає. «Я обрала фармацію не лише як фах, а як стиль життя. Тому аптека для мене – мій фронт. І я маю тут працювати на Перемогу!».

Дата створення: 07.07.2022                Дата оновлення: 24.09.2022