ІНОПРАНОЛ

Склад

діюча речовина: інозин пранобекс;

5 мл сиропу містять 250 мг інозину пранобексу;

допоміжні речовини: сахароза (цукроза), метилпарагідроксибензоат (Е 218), пропілпарагідроксибензоат (Е 216), кислота лимонна моногідрат, натрію гідроксид, ароматизатор «Слива», вода очищена.

Лікарська форма

Сироп.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, в’язка рідина, безбарвна або злегка жовтуватого кольору, зі специфічним запахом.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Противірусні засоби для системного застосування. Противірусні засоби прямої дії. Інші противірусні засоби. Інозин пранобекс.

Код АТХ J05A X05.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Інопранол — противірусний засіб з імуномодулювальними властивостями. Інозин пранобекс нормалізує (до індивідуальної норми) дефіцит або дисфункцію клітинного імунітету, індукуючи дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів і Т1-хелперів, потенціюючи індукцію лімфопроліферативної відповіді у мітогенних або антигеноактивних клітинах.

Інозин пранобекс моделює цитотоксичність Т-лімфоцитів і натуральних кілерів, функціонування супресорних лімфоцитів CD8+ і допоміжних лімфоцитів CD4+, а також збільшує кількість імуноглобуліну G та додаткових поверхневих маркерів компліменту. Посилює синтез інтерлейкіну-1 (IL-1) та синтез інтерлейкіну-2 (IL-2), регулюючи експресію рецепторів IL-2. Інозин пранобекс суттєво збільшує секрецію ендогенного гамма-інтерферону та зменшує продукування інтерлейкіну-4 в організмі. Посилює дію нейтрофільних гранулоцитів, хемотаксис та фагоцитоз моноцитів і макрофагів. Інозин пранобекс пригнічує синтез вірусу за рахунок таких потенційних механізмів:

- вбудовування інозин-оротової кислоти у полірибосоми ураженої вірусом клітини;

- пригнічення приєднання аденілової кислоти до вірусної і-РНК;

- молекулярна реорганізація лімфоцитарних внутрішньомембранних плазмових часток, що майже втричі збільшує їхню щільність.

Фармакокінетика

Всмоктування. Після перорального прийому інозин пранобекс швидко та повністю всмоктується (≥ 90 %) зі шлунково-кишкового тракту в кров.

Розподіл. При застосуванні інозину пранобексу тваринам мічений радіоізотопами матеріал виявляли в таких органах (у порядку зниження активності): нирки, легені, печінка, серце, селезінка, тестикули, підшлункова залоза, мозок та скелетні м’язи.

Метаболізм. При пероральному застосуванні людям 1 г міченого радіоізотопами інозину пранобексу виявляли такі плазмові рівні 1-диметиламіно-2-пропанолу і 4-ацетиламідобензойної кислоти відповідно: 3,7 мкг/мл (2 год) і 9,4 мкг/мл (1 год). В ході клінічних досліджень дозової переносності встановлено, що пікове підвищення концентрації сечової кислоти як індикатора метаболізму інозину має нелінійний характер і може варіювати у межах 10 % протягом 1–3 годин.

Виведення. Добова екскреція із сечею 4-ацетиламідобензойної кислоти та її основного метаболіту в умовах рівноважного стану при щоденному застосуванні 4 г лікарського засобу становила приблизно 85 % прийнятої дози. 95 % радіоактивного 1-диметиламіно-2-пропанолу в сечі виявляли у вигляді незміненого 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту (N-оксиду). Період напіввиведення становить 3,5 години для 1-диметиламіно-2-пропанолу та 50 хвилин — для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Основними метаболітами інозину пранобексу в організмі людини є N-оксид для 1-диметиламіно-2-пропанолу і орто-ацилглюкуронід для 4-ацетиламідобензойної кислоти. Оскільки інозин метаболізується шляхом пуринової деградації до сечової кислоти, експериментальні дослідження з міченим радіоізотопами інозином пранобексом за участю людей є неінформативними. У тварин до 70 % введеного інозину пранобексу може виводитися із сечею у вигляді сечової кислоти після перорального застосування таблетованої форми, а решта — у вигляді звичайних метаболітів — ксантину та гіпоксантину.

Біодоступність. Кількості у сечі за умов рівноважного стану 4-ацетамідобензойної кислоти та її метаболіту становили > 90 % очікуваних значень розчину. Кількості 1-диметиламіно-2-пропанолу та його метаболіту становили > 76 %. Плазмові значення AUC 1-диметиламіно-2-пропанолу були ≥ 88 %, 4-ацетамідобензойної кислоти — ≥ 77 %.

Показання

Лікарський засіб Інопранол показаний для лікування зниженого або нефункціонального клітинного імунітету та для лікування клінічної симптоматики при таких захворюваннях:

первинні та вторинні вірусні респіраторні інфекції; вірусні інфекції, спричинені вірусом простого герпесу типу 1 і 2, вірусом вітряної віспи, цитомегаловірусом, вірусом Епштейна — Барр; генітальні кондиломи (Сondyloma acuminata) — зовнішні ураження (за винятком меатальної (всередині анального каналу) та періанальної локалізації) — як монотерапія або як допоміжний засіб до звичайного місцевого або хірургічного лікування; інфекції шкіри та слизових оболонок, вульвовагінальні (субклінічні) інфекції або інфекції, викликані ВПЛ (вірус папіломи людини), пов’язані з ендоцервіксом — у складі комплексної терапії; вірусний гепатит — у складі комплексної терапії; кір зі складним перебігом або з ускладненнями; підгострий склерозивний паненцефаліт — у складі комплексної терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу, загострення подагри, гіперурикемія.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Інозин пранобекс не слід застосовувати під час терапії імуносупресорами, оскільки одночасне застосування імуносупресорів може вплинути на його очікуваний терапевтичний ефект через особливості фармакокінетичних механізмів (застосування можливе лише після завершення терапії).

З обережністю слід призначати лікарський засіб Інопранол з інгібіторами ксантиноксидази (наприклад, з алопуринолом) або засобами, що сприяють виведенню сечової кислоти, включаючи сечогінні препарати, з тіазидними діуретиками (такими як гідрохлортіазид, хлорталідон, індапамід) або петльовими діуретиками (такими як фуросемід, торасемід, етакринова кислота).

При одночасному застосуванні з зидовудином (азидотимідином) підвищується утворення нуклеотиду внаслідок збільшення біодоступності зидовудину у плазмі крові та збільшення внутрішньоклітинного фосфорилювання у моноцитах крові людини. Це спричиняє посилення ефектів зидовудину під дією препарату.

Особливості застосування

Під час лікування Інопранолом можливе тимчасове підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові та в сечі, особливо у чоловіків та пацієнтів літнього віку, однак зазвичай ці показники залишаються в межах норми (до 8 мг/дл та 420 мкмоль/л відповідно).

Збільшення рівня сечової кислоти відбувається в результаті катаболічного метаболізму інозинового компонента діючої речовини в сечову кислоту і не є результатом змін ферментної активності або ниркового кліренсу, спричинених застосуванням лікарських засобів. Тому лікарський засіб необхідно застосовувати з особливою обережністю хворим з подагрою, гіперурикемєю, уролітіазом в анамнезі, а також при зниженій функції нирок. У цих пацієнтів під час лікування слід регулярно контролювати рівень сечової кислоти в сироватці крові.

При тривалому застосуванні лікарського засобу Інопранол існує ризик розвитку нефролітіазу. У кожного пацієнта під час тривалого лікування слід проводити моніторинг рівня сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, функції печінки, показників крові та ниркової функції.

У деяких пацієнтів можуть виникати гострі реакції підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, кропив’янка). У таких випадках терапію Інопранолом слід припинити.

Допоміжні речовини. Лікарський засіб Інопранол містить метилпарагідроксибензоат і пропілпарагідроксибензоат, які можуть спричинити алергічні реакції (можливо, сповільненого типу).

Цей лікарський засіб містить 6,5 г сахарози (цукрози) у 10 мл, тому його слід з обережністю застосовувати хворим на цукровий діабет. Може бути шкідливим для зубів.

Пацієнтам із рідкісними спадковими порушеннями у вигляді непереносності фруктози, порушення всмоктування глюкози-галактози або недостатності сахарази-ізомальтази не слід приймати цей лікарський засіб.

У 10 мл сиропу міститься 1 ммоль натрію. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які дотримуються натрієвої дієти.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Вплив інозину на розвиток плода та фертильність у людей не вивчався. Невідомо, чи проникає інозин пранобекс у грудне молоко. Лікарський засіб не слід застосовувати під час вагітності та грудного годування.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Інопранол не впливає або має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Однак, приймаючи рішення про керування автомобілем або роботу з іншими механізмами, необхідно враховувати, що лікарський засіб може спричинити запаморочення або інші побічні реакції з боку нервової системи (див. розділ «Побічні реакції»).

Спосіб застосування та дози

Лікарський засіб застосовувати перорально.

Добова доза залежить від маси тіла, перебігу та тяжкості хвороби, стану пацієнта.

Добову дозу слід розподілити рівномірно на прийоми протягом доби.

Дорослі, включаючи пацієнтів літнього віку: рекомендована добова доза становить 50 мг / кг маси тіла (1 мл/кг), зазвичай 3 г/добу (20 мл сиропу 3–4 рази на добу). Максимальна добова доза для дорослих — 80 мл сиропу (4 г інозину пранобексу).

Діти віком від 1 року: рекомендована добова доза становить 50 мг/кг маси тіла (1 мл/кг), рівномірно розподілених на 3–4 прийоми згідно з нижченаведеною таблицею:

Маса тіла, кг	Режим дозування*, мл
10–14 кг	3 × 5 мл
15–20 кг	3 × 5–7,5 мл
21–30 кг	3 × 7,5–10 мл
31–40 кг	3 × 10–15 мл
41–50 кг	3 × 15–17,5 мл

^* Для відмірювання дози слід використовувати дозувальний пристрій з мірною шкалою, що входить до комплекту лікарського засобу.

Тривалість лікування

Гострі захворювання. При захворюваннях із короткочасним перебігом курс лікування становить 5–14 днів. Після зменшення вираженості симптомів захворювання лікування слід продовжувати ще 1–2 дні або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Вірусні захворювання з довготривалим перебігом. Лікування слід продовжувати протягом 1–2 тижнів після зменшення вираженості симптомів захворювання або довше залежно від перебігу хвороби, стану хворого.

Рецидивні захворювання. На початковій стадії лікування дотримуються тих же рекомендацій, що у разі гострих захворювань. У процесі підтримувальної терапії дозу можна зменшити до 500–1000 мг/добу. При появі перших ознак рецидиву необхідно відновити прийом добової дози, рекомендованої у разі гострих захворювань, і слід продовжувати приймати цю дозу протягом 1–2 днів після зникнення симптомів. Курс лікування можна повторювати кілька разів при необхідності, залежно від стану хворого, за рекомендацією лікаря.

Хронічні захворювання. Лікарський засіб призначати у добовій дозі 50 мг / кг маси тіла відповідно до таких схем:

безсимптомні захворювання — приймати протягом 30 днів із перервою 60 днів;

захворювання з помірно вираженими симптомами — приймати протягом 60 днів із перервою 30 днів;

захворювання з тяжкими симптомами — приймати протягом 90 днів з перервою 30 днів.

Курс лікування слід повторювати стільки разів, скільки буде потрібно, при цьому необхідно проводити моніторинг стану пацієнта та показань для подовження терапії.

Дозування для особливих показань

Зовнішня генітальна кондилома (Сondyloma acuminata) або ВПЛ-інфекції, пов’язані з ендоцервіксом: застосовувати по 3 г/добу протягом 14‒28 днів як монотерапію або як доповнення до місцевої терапії чи хірургічного лікування відповідно до нижчезазначених схем:

- для лікування пацієнтів групи низького ризику (пацієнти без імунодефіциту або пацієнти з низьким ризиком рецидиву) протягом 3 місяців препарат застосовують безперервно 14‒28 днів з подальшим двомісячним періодом без лікування, протягом якого ураження зменшуються або зникають;

або

- для лікування пацієнтів з групи високого ризику* (пацієнти з імунодефіцитом або з високим ризиком рецидиву) протягом 3 місяців лікарський засіб застосовують 5 днів на тиждень 2 тижні поспіль кожного місяця або 5 днів на тиждень кожен другий тиждень. За потреби курси лікування можна повторити декілька разів.

* Фактори високого ризику виникнення рецидивів або дисплазії шийки матки у пацієнтів з папіломавірусною інфекцією статевих органів, як і при інших подібних захворюваннях, включають:

· папіломавірусна інфекція статевих органів, яка триває більше 2 років або має 3 і більше рецидиви в анамнезі;

· імунодефіцит, спричинений:

– рецидив ними або хронічними інфекціями;

– захворюваннями, що передаються статевим шляхом;

– протипухлинною хіміотерапією;

– хронічним алкоголізмом;

· погано контрольований цукровий діабет;

· атопія (спадкова схильність до гіперчутливості);

· тривале застосування контрацептивів (довше 2 років);

· рівень фолатів в еритроцитах ≤ 660 нмоль/л;

· кілька сексуальних партнерів або зміна постійного сексуального партнера;

· часті вагінальні статеві контакти (≥ 2–6 разів на тиждень);

· анальний секс;

· наявність в анамнезі пацієнта шкірних бородавок у дитинстві;

· вік > 20 років;

· хронічне паління.

При підгострому склерозивному паненцефаліті добова доза становить 100 мг/кг маси тіла, максимальна доза — 60–80 мл/добу. Лікування є довготривалим, безперервним, з регулярним спостереженням за станом здоров’я пацієнта та переглядом подальшого лікування. Рекомендована добова доза може бути збільшена, особливо у тяжких випадках.

Діти. Лікарський засіб застосовувати дітям віком від 1 року.

Передозування

Про випадки передозування не повідомлялося. Передозування може спричинити підвищення рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі. Лікування симптоматичне.

Побічні реакції

Єдиною побічною дією інозину пранобексу, що виникає найчастіше як у дорослих, так і у дітей, є тимчасове підвищення (зазвичай у межах норми) рівнів сечової кислоти в сироватці крові та у сечі, які повертаються до початкових нормальних значень за кілька днів після закінчення лікування.

Частота побічних реакцій вказана за такою класифікацією: дуже часті (³ 1/10), часті (від ³ 1/100 до ³ 1/1000 до

Системи органів	Частота	Побічні реакції
Імунна система	Частота невідома	Реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції
Органи слуху та лабіринту	Часті	Вертиго
Психіка	Нечасті	Знервованість, безсоння
Нервова система	Часті Нечасті Частота невідома	Головний біль, вертиго Сонливість Запаморочення
Шлунково-кишковий тракт	Часті Нечасті Частота невідома	Блювання, нудота, відчуття дискомфорту в епігастральній ділянці Діарея, запор Біль у верхній частині живота
Шкіра та підшкірні тканини	Часті Частота невідома	Свербіж, шкірні висипи Еритема, ангіоневротичний набряк, кропив’янка
Опорно-руховий апарат та сполучні тканини	Часті	Артралгія
Нирки та сечовидільна система	Нечасті	Поліурія (збільшення об’єму сечі)
Загальний стан	Часті	Відчуття втоми, нездужання
Лабораторні та функціональні показники	Дуже часті Часті	Підвищення рівня сечової кислоти в крові та сечі Підвищення рівня сечовини, трансаміназ і лужної фосфатази в крові.

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності

2 роки.

Після першого розкриття упаковки термін придатності лікарського засобу 6 місяців за умови зберігання при температурі не вище 25 °С.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 120 мл препарату у флаконі, по 1 флакону з дозувальним пристроєм в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності

Україна, 03134, м. Київ, вул. Миру, 17.

Джерелом інформаціі для опису є Державний Реєстр Лікарських Засобів України