Азимакс

Склад: діюча речовина: azithromycin;
1 таблетка містить азитроміцину дигідрат еквівалентно азитроміцину 250 мг або 500 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, крохмаль прежелатинізований (крохмаль кукурудзяний), натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат; покриття таблетки: Opadry ІІ 31К58902 white (лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е171); триацетин).
 
Лікарська форма: таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Інфекції, спричинені мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:

• інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі синусит, фарингіт, тонзиліт);
• інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі бронхіт, пневмонія);
• інфекції ЛОР-органів (гострий середній отит);
• інфекції шкіри та м’яких тканин;
• інфекції, що передаються статевим шляхом: неускладнені генітальні інфекції, спричинені Chlamydia trachomatis або Neisseria gonorrhoeae (за винятком мультирезистентних штамів).

Підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину або до інших макролідних або кетолідних антибіотиків, або до будь-якого іншого компонента препарату.

Інфекції та інвазії: кандидоз, вагінальні інфекції, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, фарингіт, гастроентерит, риніт, кандидоз ротової порожнини, псевдомембранозний коліт.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, підвищена чутливість, анафілактична реакція.

З боку обміну речовин і харчування: анорексія.

Психічні порушення: нервозність, безсоння, збудження, агресивність, тривожність, делірій, галюцинації.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, дисгевзія, парестезія, синкопе, судоми, психомоторна гіперактивність, аносмія, агевзія, паросмія, міастенія гравіс.

З боку органів зору: порушення зору.

З боку органів слуху і вестибулярного апарату: глухота, порушення слуху, вертиго, порушення слуху (у тому числі глухота та/або шум у вухах).

Кардіологічні порушення: посилене серцебиття, тріпотіння-мерехтіння шлуночків (torsade de pointes), аритмія (у тому числі шлуночкова тахікардія типу «пірует»), подовження інтервалу QT на ЕКГ.

З боку судин: припливи, артеріальна гіпотонія.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: задишка, носова кровотеча.

З боку шлунково-кишкового тракту: діарея, блювання, біль у животі, нудота, запор, метеоризм, дисфагія, гастрит, здуття живота, сухість у роті, відрижка, виразки у ротовій порожнині, гіперсекреція слини, панкреатит, зміна кольору язика.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність (яка рідко призводила до летального наслідку), фульмінантний гепатит, некроз печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: висипання, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, гіпергідроз, реакція фоточутливості, гострий генералізований екзантематозний пустульоз (AGEP), викликана ліками еозинофілія із системними симптомами (DRESS-синдром), синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, мультиформна еритема.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї, артралгія.

З боку нирок і сечовидільної системи: дизурія, біль у нирках, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: маткова кровотеча, тестикулярні порушення.

Загальні порушення та реакції у місці введення: набряк, астенія, нездужання, втома, набряк обличчя, біль у грудній клітці, підвищена температура тіла, біль, периферичні набряки.

Відхилення від норми, виявлені у результаті лабораторних досліджень: зниження лімфоцитів, підвищення еозинофілів, зменшення бікарбонатів крові, підвищення базофілів, підвищення моноцитів, підвищення нейтрофілів, підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня аланінамінотрансферази, підвищення рівня білірубіну крові, підвищення рівня сечовини крові, підвищення рівня креатиніну крові, відхилення рівня калію у крові, підвищення рівня лужної фосфатази у крові, підвищення рівня хлоридів, підвищення рівня глюкози, підвищення рівня тромбоцитів, зниження рівня гематокриту, підвищення рівня бікарбонату, відхилення рівня натрію.

Травми та отруєння: ускладнення після процедури.

Гепатотоксичність

Оскільки основним шляхом виведення азитроміцину є гепатобіліарний, слід обережно призначати азитроміцин пацієнтам із серйозними захворюваннями печінки. Повідомляли про випадки фульмінантного гепатиту, холестатичної жовтяниці, некрозу печінки та печінкової недостатності (яка рідко призводила до летального наслідку) при прийомі азитроміцину.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Застосування азитроміцину у період вагітності та годування груддю можливе лише у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для дитини.

Діти

Препарат не застосовують дітям з масою тіла менше 45 кг.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Відомо, що азитроміцин не впливає на концентрацію і здатність реагувати. Проте виникнення побічних ефектів може впливати на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами.

Таблетки Азимакс застосовують 1 раз на добу незалежно від вживання їжі. Таблетки ковтати цілими, не розжовуючи та запиваючи водою. У разі пропуску прийому 1 дози препарату пропущену дозу необхідно прийняти якомога раніше, а наступні з інтервалами у 24 години.
Дорослі, в тому числі особи літнього віку, діти і підлітки з масою тіла більше 45 кг
Загальна доза становить 1500 мг – по 500 мг 1 раз на добу протягом 3 днів. Крім того, ту ж загальну дозу (1500 мг) можна застосовувати протягом 5 днів: 500 мг у перший день і по 250 мг у наступні 4 дні.
При лікуванні пневмонії ефективність азитроміцину добре доведена при застосування у 5-денному режимі. У інших випадках достатнім є застосування у 3-денному режимі лікування.
Дозування для лікування неускладнених генітальних інфекцій, спричинених Chlamydia trachomatis: 1000 мг азитроміцину одноразово;
спричинених Neisseria gonorrhoeae: 1000 або 2000 мг азитроміцину в комбінації з 250 або 500 мг цефтріаксону відповідно до встановлених клінічних протоколів. У пацієнтів з алергією на пеніцилін та/або цефалоспорини необхідно діяти за місцевими рекомендаціями щодо лікування. 

До типових симптомів передозування макролідними антибіотиками належать зворотна втрата слуху, тяжка нудота, блювання і діарея.

Антациди або інгібітори шлункової секреції.

При одночасному застосуванні мінеральних антацидів загалом не спостерігаються зміни у біодоступності, хоча плазмові пікові концентрації азитроміцину зменшуються приблизно на 24 %. Азитроміцин необхідно приймати з інтервалом від 2 до 3 годин до прийому антацидів.

Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.

• Державний реєстр лікарських засобів України / drlz.com.ua;
• Sinusitis / clevelandclinic.org;
• Sinusitis (sinus infection) / nhs.uk.