| Торговое название | Сорцеф |
| Действующие вещества | Цефиксим |
| Количество действующего вещества: | 20 мг/мл |
| Форма выпуска: | гранулы для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 53 г |
| Первичная упаковка: | флакон |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | АЛКАЛОИД АД - СКОПЬЕ |
| Страна производства: | Македония |
| Заявитель: | Алкалоид Скопje |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС J Средства для лечения инфекций J01 Антибактериальные средства J01D Прочие бета-лактамные антибиотики J01DD Цефалоспорины третьего поколения J01DD08 Цефиксим |
|
Цефиксим — антибиотик группы цефалоспоринов iii поколения для перорального приема. в условиях in vitro проявляет значительную бактерицидную активность в отношении широкого спектра грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов.
Клинически эффективен при лечении инфекций, вызванных наиболее частыми патогенными микроорганизмами, включая Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E. coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (β-лактамазы — положительные и отрицательные), Branhamella catarrhalis (β-лактамазы — положительные и отрицательные) и Enterobacter species. Имеет высокую степень стабильности в присутствии β-лактамаз.
Большинство штаммов энтерококков (Streptococcus faecalis, Streptococci группы D) и Staphylococci (в том числе коагулазоположительные, коагулазоотрицательные и метициллиноустойчивые штаммы) устойчивы к цефиксиму. Кроме того, большинство штаммов Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes и Clostridia устойчивы к цефиксиму.
Всасывание. Абсолютная биодоступность после перорального приема цефиксима составляет 22–54%. Так как наличие пищи значительно не влияет на всасывание, цефиксим можно назначать независимо от приема пищи. Cmax в плазме крови после приема препарат в рекомендованных дозах для взрослых или детей составляет от 1,5 до 3 мкг/мл. При повторном дозировании происходит незначительное накопление цефиксима или практически не происходит его накопление.
Распределение. Цефиксим почти исключительно связывается с фракцией альбумина, средняя свободная фракция составляет примерно 30%.
Метаболизм. Метаболиты цефиксима не были изолированы из плазмы крови или мочи человека.
Выведение. Цефиксим выводится в основном в неизмененном виде с мочой. Преобладающим механизмом является клубочковая фильтрация.
Нет данных о проникновении цефиксима в грудное молоко.
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к препарату микроорганизмами:
Клинически эффективен при лечении инфекций, вызванных наиболее частыми патогенными микроорганизмами, включая Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E. coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (β-лактамазы — положительные и отрицательные), Branhamella catarrhalis (β-лактамазы — положительные и отрицательные) и Enterobacter species. Имеет высокую степень стабильности в присутствии β-лактамаз.
Большинство штаммов энтерококков (Streptococcus faecalis, Streptococci группы D) и Staphylococci (в том числе коагулазоположительные, коагулазоотрицательные и метициллиноустойчивые штаммы) устойчивы к цефиксиму. Кроме того, большинство штаммов Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes и Clostridia устойчивы к цефиксиму.
Прием пищи не влияет на всасывание цефиксима. обычно курс лечения составляет 7 дней, при необходимости — до 14 дней. при лечении неусложненных циститов курс лечения составляет 3 дня.
Сорцеф, таблетки
Взрослые и дети в возрасте старше 12 лет с массой тела больше 50 кг: рекомендуемая доза составляет 400 мг (1 таблетка) в сутки однократно или по 200 мг (половина таблетки) каждые 12 ч в зависимости от тяжести заболевания.
Сорцеф, гранулы для пероральной суспензии
Для детей в возрасте от 6 мес до 10 лет с массой тела до 50 кг: рекомендуемая доза составляет 8 мг/кг/сут однократно или 4 мг/кг каждые 12 ч в зависимости от тяжести заболевания.
Взрослым и детям в возрасте старше 10 лет (или массой тела более 50 кг): рекомендуемая доза составляет 400 мг/сут однократно или 200 мг каждые 12 ч в зависимости от тяжести заболевания.
Способ приготовления суспензии. Только для внутреннего применения.
Для 60 мл суспензии (100 мг/5 мл) перед разведением следует встряхнуть флакон несколько раз, добавить 40 мл воды очищенной в 2 приема и взболтать до образования однородной суспензии.
Для 100 мл суспензии (100 мг/5 мл) перед разведением следует встряхнуть флакон несколько раз, добавить 66 мл воды очищенной в 2 приема и взболтать до образования однородной суспензии.
Перед применением готовую суспензию следует хорошо взболтать. Суспензию дозировать мерной ложкой.
Пациенты пожилого возраста: назначать препарат в рекомендуемой для взрослых дозе. Следует контролировать функцию почек и скорригировать дозу при тяжелой почечной недостаточности (см. Дозировка при почечной недостаточности).
Дозировка при почечной недостаточности: цефиксим можно применять при нарушении функции почек. Для пациентов с клиренсом креатинина ≥20 мл/мин назначать обычную дозу и режим дозирования. Для пациентов с клиренсом креатинина 20 мл/мин не рекомендуется превышать дозу 200 мг (половина таблетки) 1 раз в сутки. Это относится и к пациентам, находящимся на постоянном амбулаторном перитонеальном диализе или гемодиализе.
Дети. Препарат в форме гранул для пероральной суспензии применяют у детей в возрасте от 6 мес. Безопасность и эффективность применения цефиксима у детей в возрасте до 6 мес не установлены, поэтому применять цефиксим для данной категории пациентов не рекомендуется.
Препарат в форме таблеток применяют у детей в возрасте от 12 лет.
Подтвержденная гиперчувствительность к антибиотикам группы цефалоспоринов или к другим компонентам препарата; гиперчувствительность к пенициллинам; порфирия.
Со стороны крови и лимфатической системы: эозинофилия, гиперэозинофилия, агранулоцитоз, лейкопения, нейтропения, гранулоцитопения, гемолитическая анемия, тромбоцитопения, тромбоцитоз, гипопротромбинемия, тромбофлебит, увеличение тромбинового и протромбинового времени (кровотечения и кровоподтеки без видимых причин), пурпура.
Со стороны пищеварительной системы: спазмы в желудке, боль в животе, диарея*, диспепсия, тошнота, рвота, метеоризм, дисбактериоз, кандидоз слизистой оболочки рта, стоматит, глоссит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: желтуха, гепатит, холестаз.
Инфекционные и паразитарные заболевания: псевдомембранозный колит.
Со стороны лабораторных показателей: повышение АсАТ, АлАТ, билирубина в крови, мочевины крови, креатинина в плазме крови.
Со стороны обмена веществ и питания: анорексия (потеря аппетита).
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, дисфория, гиперактивность.
Со стороны органа слуха: потеря слуха.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: диспноэ.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: ОПН, включая тубулоинтерстициальный нефрит в качестве основного патологического состояния, гематурия.
Со стороны иммунной системы и со стороны кожи и подкожной клетчатки: анафилактическая реакция; реакции, подобные сывороточной болезни; медикаментозная сыпь с эозинофилией и системными проявлениями (DRESS); лихорадка; отек лица; реакции гиперчувствительности в виде сыпи, зуда, медикаментозной лихорадки и артралгии, включая редкие случаи крапивницы или ангионевротического отека. Эти реакции обычно исчезали после прекращения терапии; мультиформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса — Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: генитальный зуд, вагинит/монилиаз.
Общие расстройства: слабость, утомляемость, повышение потоотделения, воспаление слизистых оболочек.
*Диарея, обычно связанная с применением препарата в более высоких дозах. Сообщалось о случаях диареи от умеренной до тяжелой; в том случае оправдано прекращение терапии. При возникновении тяжелой диареи применение цефиксима необходимо прекратить.
Тяжелые кожные побочные реакции, такие как токсический эпидермальный некролиз, синдром стивенса — джонсона, медикаментозная сыпь с эозинофилией и системными проявлениями (dress-синдром) были зарегистрированы у некоторых пациентов при применении цефиксима. при возникновении тяжелых кожных побочных реакций применение цефиксима следует прекратить и назначить соответствующее лечение.
Цефиксим следует назначать с осторожностью пациентам, у которых отмечали реакции гиперчувствительности к другим препаратам.
Как и при применении других цефалоспоринов, цефиксим следует назначать с осторожностью пациентам с реакциями гиперчувствительности на пенициллины в анамнезе в связи с возможной перекрестной гиперчувствительностью к пенициллинам и цефалоспоринам.
Были случаи тяжелых реакций (включая анафилактический шок) на обе группы препаратов. Если развилась аллергическая реакция на цефиксим, следует прекратить применение препарата и провести необходимую терапию.
При лечении цефалоспоринами описаны случаи медикаментозной гемолитической анемии, включая тяжелые случаи с летальным исходом. Также сообщалось о возникновении гемолитической анемии после повторного применения цефалоспоринов (в том числе цефиксима).
Цефиксим следует применять с осторожностью у пациентов со значительным нарушением функции почек (см. Дозировка при почечной недостаточности).
Как и при применении других цефалоспоринов, цефиксим может привести к ОПН, включая тубулоинтерстициальный нефрит в качестве основного патологического состояния. При возникновении ОПН применение цефиксима следует прекратить и назначить соответствующую терапию и/или принять соответствующие меры.
Следует соблюдать осторожность при назначении препарата при наличии в анамнезе кровотечений, заболеваний желудочно-кишечного тракта, особенно таких как язвенный колит, региональный энтерит или колит, на фоне применения, а также при нарушении функции печени.
Безопасность применения цефиксима у недоношенных детей или новорожденных не установлена.
При лечении антибиотиками широкого спектра действия возможно нарушение нормальной микрофлоры кишечника, что может привести к чрезмерно быстрому росту Clostridium difficile, который продуцирует токсин, являющийся основной причиной антибиотикассоциированной диареи. Псевдомембранозный колит связан с применением антибиотиков широкого спектра действия (в том числе макролиды, полусинтетические пенициллины, линкозамиды и цефалоспорины). Поэтому важно обратить внимание на установление диагноза у пациентов, у которых возникла диарея во время или после применения антибиотика. Симптомы псевдомембранозного колита могут развиваться во время или после прекращения лечения антибиотиками.
Диагностика и лечение псевдомембранозного колита должны включать сигмоидоскопию, соответствующие бактериологические исследования, дополнение жидкостей, электролитов и белков. Если состояние не улучшается после отмены препарата или симптомы становятся серьезными, следует назначить ванкомицин перорально. Ванкомицин — препарат выбора при лечении псевдомембранозного колита, ассоциированного с приемом антибиотиков (вызванного C. difficile). Другие причины возникновения колита должны быть исключены.
В случае применения цефиксима одновременно с аминогликозидами, полимиксином B, колистином, петлевыми диуретиками (фуросемид, этакриновая кислота) в высоких дозах необходимо тщательно контролировать функцию почек. После длительного лечения цефиксимом следует проверять состояние функции гемопоэза.
Во время лечения возможна позитивная прямая реакция Кумбса и ложноположительный анализ мочи на глюкозу.
Цефалоспорины повышают токсичность алкоголя, потому при лечении цефиксимом не рекомендуется употреблять алкогольные напитки.
Важная информация о некоторых компонентах препарата Сорцеф, гранулы для пероральной суспензии. 5 мл разведенной суспензии содержат 2,517 г сахарозы. Это следует учитывать пациентам с сахарным диабетом. Пациентам с редким наследственным заболеванием — непереносимостью фруктозы, глюкозо-галактозы, синдромом мальабсорбции или недостаточностью сахарозы-изомальтазы не следует назначать препарат. Это лекарственное средство может быть вредным для зубов. Рекомендуется прополоскать рот водой после применения, а детям запивать водой в достаточном количестве.
Применение в период беременности или кормления грудью. При исследовании репродукции на мышах и крысах при введении животным доз, которые почти в 400 раз превышают дозу для человека, не выявлено случаев влияния на фертильность или нарушений у плода в связи с применением цефиксима. У кролика в дозах, которые до 4 раз превышают дозу для человека, не было никаких доказательств тератогенного эффекта; выявлена высокая частота абортов и материнской летальности, которые являются ожидаемым следствием известной чувствительности кроликов к изменениям популяции микрофлоры кишечника, вызванными антибиотиками.
Данных о применении препарата в период беременности нет. Цефиксим проникает через плаценту.
Не следует применять препарат в период беременности или кормления грудью, кроме случаев крайней необходимости по назначению врача.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не оказывает влияния. Пациентам, у которых на фоне применения Сорцефа возникают побочные реакции со стороны ЦНС (например головокружение), следует воздержаться от управления транспортными средствами или работы с другими механизмами в период применения препарата.
Блокаторы канальцевой секреции (аллопуринол, пробенецид, диуретики и другие) повышают cmax цефиксима в плазме крови, замедляя выделение цефиксима почками, что может привести к симптомам передозировки.
Салициловая кислота повышает свободный цефиксим на 50% вследствие перемещения цефиксима из мест связывания с протеинами; этот эффект зависит от концентрации.
Одновременное применение с карбамазепином может вызывать повышение его концентрации в плазме крови, поэтому целесообразно контролировать уровень карбамазепина в плазме крови.
При комбинированном применении цефиксима с потенциально нефротоксичными веществами (аминогликозидами, колистином, полимиксином, виомицином) или сильнодействующими диуретиками (этакриновой кислотой, фуросемидом) существует повышенный риск развития почечной недостаточности.
Нифедипин повышает биодоступность, но клиническое взаимодействие не определено.
Потенциально, подобно другим антибиотикам, при применении препарата может возникать снижение реадсорбции эстрогенов и эффективности комбинированных пероральных контрацептивов.
Антациды, содержащие магния или алюминия гидроксид, замедляют всасываемость препарата.
Как и при применении других цефалоспоринов, увеличение протромбинового времени зарегистрировано у некоторых пациентов, поэтому следует соблюдать осторожность больным, применяющим антикоагулянтную терапию.
Цефиксим следует применять с осторожностью у пациентов, получающих антикоагулянты типа кумарина, например варфарин калия. Поскольку цефиксим может усиливать эффекты антикоагулянтов, возможно увеличение протромбинового времени с/без клинических проявлений кровотечений.
Во время лечения цефиксимом возможна ложноположительная прямая реакция Кумбса и ложноположительная реакция на глюкозу в моче при применении таблеток с сульфатом меди, р-ров Бенедикта или Фелинга. Для определения глюкозы в моче рекомендуется использовать глюкозооксидазный тест.
Случаев передозировки препарата не наблюдалось. побочные реакции, отмеченные при применении препарата в дозах до 2 г у здоровых участников исследования, не отличались от побочных реакций, отмеченных у пациентов, принимающих препарат в рекомендуемых дозах.
Симптомы: усиление проявления побочных реакций.
Лечение. Промывание желудка, симптоматическая и поддерживающая терапия. Специфического антидота нет. Гемодиализ или перитонеальный диализ только в незначительной степени способствуют выведению цефиксима из организма.
При температуре не выше 25°С.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Сорцеф гран. д/орал. сусп. 100мг/5мл для 100мл фл. 53г на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Полными аналогами Сорцеф гран. д/орал. сусп. 100мг/5мл для 100мл фл. 53г являются:
Склад:
діюча речовина: цефіксим (cefixime);
5 мл суспензії містять цефіксиму (у формі цефіксиму тригідрату) 100 мг;
допоміжні речовини: натрію бензоат (Е 211), сахароза, ксантанова камедь, ароматизатор апельсиновий.
Лікарська форма. Гранули для оральної суспензії.
Основні фізико-хімічні властивості: гранули: від майже білих до блідо-жовтих гранули та кристали з приємним апельсиновим запахом; суспензія: в’язка рідина від майже білого до блідо[1]жовтого кольору з приємним апельсиновим запахом.
Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини ІІІ покоління. Код АТХ J01D D08.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цефіксим – антибіотик групи цефалоспоринів III покоління для внутрішнього застосування. В умовах in vitro проявляє значну бактерицидну активність відносно широкого спектра грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів.
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найбільш частими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазо-позитивні, коагулазо-негативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Абсолютна біодоступність після перорального застосування цефіксиму становить 22-54 %. Оскільки наявність їжі значно не впливає на всмоктування, цефіксим можна призначати незалежно від прийому їжі. Максимальний рівень у сироватці крові після прийому рекомендованих доз для дорослих або дітей становить від 1,5 до 3 мкг/мл. При повторному дозуванні відбувається незначне накопичення або практично не відбувається накопичення цефіксиму.
Розподіл. Цефіксим майже повністю зв’язується з фракцією альбуміну, середня вільна фракція становить приблизно 30 %.
Метаболізм. Метаболіти цефіксиму не були ізольовані із сироватки крові або сечі людини.
Виведення. Цефіксим виводиться в основному в незміненому вигляді із сечею. Переважаючим механізмом є клубочкова фільтрація.
Немає даних про проникнення цефіксиму у грудне молоко.
Клінічні характеристики.
Показання.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:
- інфекції верхніх дихальних шляхів (у тому числі запалення середнього вуха) та інші інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт, тонзиліт бактерійної етіології), у випадку відомої або підозрюваної стійкості збудника до інших часто використовуваних антибіотиків, або в разі ризику неефективності лікування);
- інфекції нижніх дихальних шляхів (у тому числі гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту);
- інфекції сечовивідних шляхів (у тому числі цистит, цистоуретрит, неускладнений пієлонефрит).
Клінічно ефективний при лікуванні інфекцій, спричинених найбільш частими патогенними мікроорганізмами, включаючи Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, E.coli, Proteus mirabilis, Klebsiella species, Haemophilus influenzae (бета-лактамази – позитивні і негативні), Branhamella catarrhalis (бета-лактамази – позитивні і негативні) і Enterobacter species. Має високий ступінь стабільності у присутності бета-лактамаз.
Більшість штамів ентерококів (Streptococcus faecalis, Streptococci групи D) і Staphylococci (зокрема коагулазопозитивні, коагулазонегативні і метициліностійкі штами) стійкі до цефіксиму. Крім того, більшість штамів Pseudomonas, Bacteroides fragilis, Listeria monocytogenes і Clostridia стійкі до цефіксиму.
Протипоказання.
Підтверджена гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів або до інших компонентів препарату; підвищена чутливість до пенiцилiнiв; порфiрiя.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Блокатори канальцевої секрецiї (алопуринол, пробенецид, дiуретики тощо) підвищують максимальну концентрацію цефіксиму в сироватцi кровi, сповiльнюючи виведення цефiксиму нирками, що може призвести до симтомiв передозування.
Салiцилова кислота пiдвищує вiльний цефiксим на 50 % внаслiдок перемiщення цефiксиму з мiсць зв’язування з протеїнами; цей факт є залежним вiд концентрацiї.
Супутнє застосування з карбамазепiном може спричиняти пiдвищення його концентрацiї у плазмi кровi, тому доцiльно контролювати рiвень карбамазепiну у плазмi кровi.
При комбiнованому застосуваннi цефiксиму з потенцiйно нефротоксичними речовинами (амiноглiкозидами, колiстином, полiмiксином, вiомiцином) або сильнодiючими дiуретиками (етакриновою кислотою, фуросемiдом) iснує пiдвищений ризик розвитку ниркової недостатностi.
Нiфедипiн пiдвищує бiодоступнiсть, але клiнiчна взаємодiя не визначена.
Антациди, якi мiстять магнiю або алюмiнiю гiдроксид, сповiльнюють всмоктування препарату.
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, підвищення протромбінового часу було зареєстровано у деяких пацієнтів, тому слід дотримуватися обережності пацієнтам, які отримують антикоагулянтну терапію.
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які отримують антикоагулянти типу кумарину, наприклад варфарин калію. Оскільки цефіксим може посилювати ефекти антикоагулянтів, можливе збільшення протромбінового часу з/без клінічних проявів кровотеч.
Під час лікування цефіксимом можлива хибнопозитивна пряма реакція Кумбса і хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі при застосуванні таблеток iз сульфатом міді, розчинів Бенедикта або Фелінга. Для визначення глюкози в сечі рекомендується використовувати глюкозооксидазний тест.
Особливості застосування.
Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності.
Тяжкі шкірні побічні реакції, такі як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, медикаментозне висипання з еозинофілією і системними проявами (DRESS-синдром) були зареєстровані у деяких пацієнтів при застосуванні цефіксиму. При виникненні тяжких шкірних побічних реакцій застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідне лікування.
Цефіксим слід призначати з обережністю пацієнтам, у яких спостерігалися реакції гіперчутливості до інших препаратів. Були випадки тяжких реакцій (включаючи анафілактичний шок) на цефіксим. Якщо розвинулася алергічна реакція на цефіксим, слід припинити застосування препарату і провести необхідну терапію.
При лікуванні цефалоспоринами описані випадки медикаментозної гемолітичної анемії, включаючи тяжкі випадки з летальним наслідком. Також повідомляли про виникнення гемолітичної анемії після повторного застосування цефалоспоринів (у тому числі цефіксиму).
Цефіксим слід застосовувати з обережністю пацієнтам зi значним порушенням функції нирок (див. «Дозування при нирковій недостатності»).
Як і при застосуванні інших цефалоспоринів, цефіксим може призвести до гострої ниркової недостатності, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит в якості основного патологічного стану. При виникненні гострої ниркової недостатності застосування цефіксиму слід припинити і призначити відповідну терапію та/або вжити відповідних заходів.
Слiд проявляти обережнiсть при призначеннi препарату при наявностi в анамнезi кровотеч, захворювань шлунково-кишкового тракту, особливо таких як виразковий колiт, регiональний ентерит або колiт на тлi застосування, а також при порушеннi функцiї печiнки.
Безпека застосування цефіксиму у недоношених дітей або новонароджених не встановлена.
При лікуванні антибіотиками широкого спектра дії можливе порушення нормальної мікрофлори кишечнику, що може призвести до надмірно швидкого росту Clostridium difficile, який продукує токсин, що є основною причиною антибіотико-асоційованої діареї. Псевдомембранозний коліт пов'язаний із застосуванням антибіотиків широкого спектра дії (в тому числі макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, лінкозаміди та цефалоспорини). Тому важливо звернути увагу на встановлення діагнозу у пацієнтів, у яких виникла діарея під час або після застосування антибіотика. Симтоми псевдомембранозного коліту можуть розвиватися під час або після припинення лікування антибіотиками.
Лікування псевдомембранозного коліту повинно включати сигмоїдоскопію, відповідні бактеріологічні дослідження, додавання рідин, електролітів і білків. Якщо стан не покращується після відміни препарату або симптоми стають серйозними, слід призначити ванкоміцин перорально. Ванкоміцин ‒ препарат вибору при лікуванні псевдомембранозного коліту, асоційованого з прийомом антибіотиків (спричиненого C. Difficile). Інші причини виникнення коліту мають бути виключені.
У випадку застосування цефiксиму одночасно з амiноглiкозидами, полiмiксином В, колiстином, петльовими дiуретиками (фуросемiдом, етакриновою кислотою) у великих дозах необхiдно ретельно контролювати функцию нирок. Пiсля тривалого застосування цефiксиму варто перевiряти стан функцiї гемопоезу.
Пiд час лiкування можлива позитивна пряма реакцiя Кумбса та хибнопозитивний аналiз сечi на глюкозу.
Цефалоспорини пiдвищують токсичнiсть алкоголю, тому при лiкуваннi цефiксимом не рекомендується вживати алкогольнi напої.
Важлива інформація про деякі компоненти препарату.
5 мл розведеної суспензії містять 2,517 г сахарози. Це слід враховувати пацієнтам із цукровим діабетом.
Пацієнтам із рідкісним спадковим захворюванням – непереносимістю фруктози, глюкозо-галактозним синдромом мальабсорбції або недостатністю сахарози-ізомальтази не слід призначати препарат. Даний препарат може бути шкідливим для зубів. Рекомендується прополоскати рот водою після застосування, а дітям запивати водою в достатній кількості.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
При дослідженні репродукції на мишах і щурах при введенні тваринам доз, що майже в 400 разів перевищують дозу для людини, не було виявлено випадків впливу на фертильність або порушень у плода, зумовлених застосуванням цефіксиму. У кролика в дозах, що до 4 разів перевищують дозу для людини, не було жодних доказів тератогенного ефекту; була виявлена висока частота абортів і материнської летальності, які є очікуваним наслідком відомої чутливості кроликів до змін популяції мікрофлори кишечнику, спричинених антибіотиками.
Даних про застосування препарату у період вагітності немає. Цефiксим проникає через плаценту.
Не слід застосовувати препарат у період вагітності або годування груддю, крім випадків крайньої необхідності за призначенням лікаря.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Пацiєнтам, у яких при застосуванні препарату Сорцеф® виникають побiчнi реакцiї з боку центральної нервової системи (наприклад, запаморочення, порушення свідомості, рухові розлади), слiд утриматися вiд управлiння автотранспортом або роботи з iншими механiзмами на перiод вживання препарату.
Спосіб застосування та дози.
Прийом їжі не впливає на всмоктування цефіксиму. Зазвичай курс лікування становить 7 днів, у разі необхідності – до 14 днів. При лікуванні неускладнених циститів курс лікування становить 3 дні.
Для дітей віком від 6 місяців до 10 років з масою тіла до 50 кг: рекомендована доза становить 8 мг/кг на добу одноразово або 4 мг/кг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Дорослим і дітям віком від 10 років (або масою тіла від 50 кг): рекомендована доза становить 400 мг на добу одноразово або 200 мг кожні 12 годин залежно від тяжкості захворювання.
Пацієнти літнього віку: призначати препарат у рекомендованій для дорослих дозі. Слід контролювати функцію нирок і скоригувати дозу при тяжкій нирковій недостатності (див. «Дозування при нирковій недостатності»).
Дозування при нирковій недостатності: цефіксим можна застосовувати при порушенні функції нирок. Для пацієнтів із кліренсом креатиніну 20 мл/хв або вище призначати звичайну дозу і режим дозування. Для пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 20 мл/хв рекомендується добову дозу зменшити на 50 %. Це також стосується пацієнтів, якi знаходяться на постiйному амбулаторному перитонеальному діалізі або гемодіалізі.
Спосіб приготування суспензії.
Тільки для внутрішнього застосування.
Для 60 мл суспензії (100 мг/5 мл): перед розведенням слід струсити флакон кілька разів, за допомогою мірного стаканчика додати 40 мл води очищеної у 2 прийоми і збовтати до утворення однорідної суспензії.
Для 100 мл суспензії (100 мг/5 мл): перед розведенням слід струсити флакон кілька разів, за допомогою мірного стаканчика додати 66 мл води очищеної у 2 прийоми і збовтати до утворення однорідної суспензії.
Перед застосуванням готову суспензію слід добре збовтувати.
Суспензію дозувати мірною ложкою.
Діти.
Препарат застосовувати дітям віком від 6 місяців. Безпека та ефективність застосування цефіксиму дітям віком до 6 місяців не встановлені, тому застосовувати цефіксим для даної категорії пацієнтів не рекомендується.
Передозування.
Випадків передозування препарату не спостерігалося. Побічні реакції, відзначені при застосуванні препарату в дозах до 2 г у здорових учасникiв дослiдження, не вiдрiзнялися вiд побiчних реакцiй, помiчених у пацiєнтiв, якi приймають препарат у рекомендованих дозах.
Симптоми: посилення прояву побiчних реакцiй.
Лiкування. Промивання шлунка, призначати симтоматичну та пiдтримуючу терапiю.
Специфічного антидоту немає. Гемодіаліз або перитонеальний діаліз лише незначною мірою сприяють виведенню цефіксиму з організму.
Побічні реакції.
З боку крові і лімфатичної системи: еозинофілія, гіпереозинофілія, агранулоцитоз, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гiпопротромбiнемiя, тромбофлебiт, подовження тромбiнового та протромбiнового часу (кровотечi та синцi без видимих причин), пурпура.
З боку травної системи: спазми у шлунку, біль у животі, діарея*, диспепсія, нудота, блювання, метеоризм, дисбактерiоз, кандидоз слизових оболонок рота, стоматит, глосит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: жовтяниця, гепатит, холестаз.
Інфекційні та паразитарні захворювання: псевдомембранозний коліт.
З боку лабораторних показників: підвищення аспартатамінотрансферази (АСТ), підвищення аланінамінотрансферази (АЛТ), підвищення білірубіну в крові, підвищення сечовини крові, підвищення сироваткового креатиніну.
З боку обмiну речовин i харчування: анорексiя (втрата апетиту).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, дисфорiя, гiперактивнiсть; зафіксовано випадки конвульсій при застосуванні цефалоспоринів, включаючи цефіксим (частота невідома).
Бета-лактами, включаючи цефіксим, збільшують у пацієнтів ризик енцефалопатії (що може включати конвульсії, сплутаність, порушення свідомості, рухові розлади), особливо у випадках передозування та ниркової недостатності (частота невідома).
З боку органів слуху: втрата слуху.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное.
З боку нирок і сечовивідних шляхів: гостра ниркова недостатність, включаючи тубулоінтерстиціальний нефрит в якості основного патологічного стану, гематурiя.
З боку імунної системи і з боку шкіри та підшкірної клітковини: анафілактична реакція, реакції, подібні до сироваткової хвороби; медикаментозний висип з еозинофілією та системними проявами (DRESS); гарячка; набряк обличчя, реакцiї гiперчутливостi у виглядi висипу, свербіж, медикаментозна гарячка i артралгія, включаючи рiдкiснi випадки кропив’янки або ангіоневротичного набряку. Цi реакцiї зазвичай зникали пiсля припинення терапiї; мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз ( синдром Лейєлла).
З боку репрудуктивної системи i молочних залоз: генiтальний свербiж, вагiнiт, спричинений Candida.
Загальнi розлади: слабкiсть, втомлюванiсть, пидвищене потовидiлення, запалення слизових оболонок.
* Діарея зазвичай пов’язана із застосування препарату у вищих дозах. Повідомляли про випадки діареї, від помірної до важкої; в такому випадку припинення терапії є виправданим. При виникненні тяжкої діареї застосування цефіксиму має бути припинено.
Термін придатності.
3 роки.
Не застосовувати після завершення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Гранули зберігати при температурі не вище 25 °С.
Приготовану суспензію зберігати 14 днів при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
Для 60 мл суспензії:
по 32 г грануляту у флаконі з темного скла з алюмінієвою кришкою, що загвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого відкорковування, з пластмасовою мірною ложкою та мірним стаканчиком в картонній коробці.
Для 100 мл суспензії:
по 53 г грануляту у флаконі з темного скла з алюмінієвою кришкою, що загвинчується, з прокладкою з поліетилену і контролем першого відкорковування, з пластмасовою мірною ложкою та мірним стаканчиком в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
АЛКАЛОЇД АД Скоп’є.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Бульвар Олександра Македонського, 12, Скоп’є, 1000, Республіка Пiвнiчна Македонія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
