Упаковка / 10 шт.
саше
| Торговое название | Викс |
| Действующие вещества | Парацетамол, Фенилэфрин |
| Форма выпуска: | порошок для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 10 пакетиков |
| Первичная упаковка: | саше |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | РАФТОН ЛАБОРАТОРИЗ ЛИМИТЕД |
| Страна производства: | Великобритания |
| Заявитель: | Проктер энд Гембл |
| Условия отпуска: | Без рецепта |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N02 Болеутоляющие средства N02B Прочие анальгетики и антипиретики N02BE Анилиды N02BE51 Парацетамол, комбинации без психолептиков |
|
Фармакодинамика. парацетамол оказывает болеутоляющее, слабое противовоспалительное и жаропонижающее действие, которое происходит главным образом благодаря ингибированию синтеза простагландинов в цнс.
Фенилэфрина гидрохлорид — синтетическое адреномиметическое средство с минимальной центральной активностью, стимулирующее α-адренорецепторы. Он является противоотечным средством и действует путем сужения сосудов, уменьшая отеки, в частности отеки слизистой оболочки носа и придаточных пазух, и таким образом уменьшает заложенность носа.
Фармакокинетика. Парацетамол быстро и полностью всасывается преимущественно в тонком кишечнике, Cmax в плазме крови достигается через 15–20 мин после перорального приема. Системная биодоступность обусловлена пресистемным метаболизмом и в зависимости от дозы составляет 70–90%. Быстро и широко распределяется в организме, Т½ из плазмы крови составляет около 2 ч. Основными метаболитами являются глюкуронидные и сульфатные конъюгаты (80%), которые выводятся с мочой.
Фенилэфрина гидрохлорид быстро всасывается в пищеварительном тракте. Пресистемный метаболизм высок и составляет около 60%, в результате чего системная доступность составляет около 40%. Cmax в плазме крови достигается через 1–2 ч, Т½ из плазмы крови составляет 2–3 ч. При пероральном применении в качестве средства против заложенности носа фенилэфрин обычно следует применять с интервалом 4–6 ч.
Симптоматическое лечение при простуде и гриппе (головная боль, боль и ломота в теле, боль в горле, заложенность носа и повышенная температура тела).
Для внутреннего применения.
Растворить содержимое 1 саше в стандартной чашке (250 мл) горячей, но не кипящей воды. Принимать в теплом виде. Учитывая наличие в составе препарата аскорбиновой кислоты, не рекомендуется после его применения употреблять щелочную минеральную воду.
Взрослые: 1 саше на прием. В случае необходимости применение можно повторять каждые 4–6 ч.
Дети в возрасте от 15 лет: 1 саше на прием. В случае необходимости применение можно повторять каждые 6 ч.
Пациенты пожилого возраста: нет необходимости в специальной коррекции доз.
Максимальная суточная доза составляет 4 саше.
Курс лечения должен продолжаться не более 3–5 дней. Если симптомы заболевания не исчезают, следует обратиться к врачу.
Гиперчувствительность к парацетамолу или к любому другому компоненту препарата.
Тяжелая ИБС, АГ. Сахарный диабет. Закрытоугольная глаукома. Тяжелый гипертиреоз, гипертрофия предстательной железы. Задержка мочеиспускания. Феохромоцитома.
Алкоголизм. Острый гепатит. Панкреатит. Тяжелое нарушение функции печени. Нарушение функции почек.
Пациентам, принимающим ингибиторы МАО (или в течение 2 нед после прекращения такого лечения), трициклические антидепрессанты, вазодилататоры, блокаторы β-адренорецепторов и другие симпатомиметики.
Фенилкетонурия. Тромбоз, склонность к тромбозам, тромбофлебит. Врожденная гипербилирубинемия, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, заболевания крови, выраженная анемия, лейкопения.
Прекратить применение препарата и немедленно обратиться к врачу в случае возникновения побочных реакций.
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: анемия, сульфгемоглобинемия и метгемоглобинемия (цианоз, одышка, боль в сердце), гемолитическая анемия. При длительном применении в дозах, превышающих терапевтические, отмечали апластическую анемию, панцитопению, тромбоцитопению, которая может вызвать носовые кровотечения и/или кровоточивость десен, кровоподтеки, лейкопению, нейтропению, агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: анафилаксия, реакции гиперчувствительности, включая зуд, высыпания на коже и слизистых оболочках (обычно генерализованные, эритематозные высыпания, крапивница), отек Квинке, мультиформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса — Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), анафилактический шок.
Со стороны нервной системы: вертиго (головокружение), головокружение, раздражительность, головная боль, психомоторное возбуждение, нарушение ориентации, бессонница, неугомонность, нарушение сознания, нервозность, тремор и тревожность (обычно развиваются при приеме высоких доз), повышенная возбудимость.
Со стороны органа зрения: боль в глазах, жжение в глазах, нечеткость зрения, светобоязнь, острая закрытоугольная глаукома.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, брадикардия, боль в сердце, одышка, ощущение усиленного сердцебиения, повышение АД, аритмия.
Со стороны пищеварительной системы: изжога, тошнота, рвота, диарея, потеря аппетита, боль в эпигастрии.
Со стороны гепатобилиарной системы: нарушение функции печени, повышение активности печеночных ферментов в плазме крови, как правило, без развития желтухи, гепатонекроз (дозозависимый эффект).
Со стороны эндокринной системы: гипогликемия, возможно развитие гипогликемической комы.
Со стороны мочевыделительной системы: задержка мочи, затрудненное мочеиспускание.
Со стороны дыхательной системы: бронхоспазм у пациентов, чувствительных к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВП.
Побочные реакции, которые могут быть обусловлены наличием в составе препарата аскорбиновой кислоты
Со стороны мочевыделительной системы: повреждение гломерулярного аппарата почек, кристаллурия, почечная недостаточность.
Со стороны кожи: экзема.
Со стороны эндокринной системы: нарушение синтеза гликогена вплоть до появления сахарного диабета.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: дистрофия миокарда.
Со стороны кроветворной системы: тромбоцитоз, гиперпротромбинемия, тромбообразование, эритроцитопения, нейтрофильный лейкоцитоз.
Со стороны нервной системы: нарушение сна, ощущение жара, повышенная утомляемость.
Со стороны обмена веществ: нарушение обмена цинка, меди.
Не применять с другими препаратами, содержащими парацетамол. не принимать вместе с алкоголем.
Парацетамол следует осторожностью применять у пациентов, которые принимают гепатотоксичные лекарственные средства, препараты наперстянки, метилдопу или другие антигипертензивные средства; с хроническим недоеданием (низкий уровень печеночного глутатиона), феноменом Рейно, БА, гранулоцитопенией, аритмиями, хроническими болезнями легких.
Необходимо посоветоваться с врачом относительно возможности применения препарата у пациентов с нарушениями функции почек и печени. Применение парацетамола у больных с нарушенной функцией печени и пациентов, которые получают длительную терапию высокими дозами парацетамола, требует регулярного мониторинга функции печени.
Следует учитывать, что у больных с алкогольным поражением печени повышается риск гепатотоксического действия парацетамола.
Препараты, содержащие симпатомиметики, могут действовать как церебральные стимуляторы, которые вызывают бессонницу, нервозность, гиперпирексию, тремор и эпилептиформные судороги.
Одновременное применение с галогенизированными анестетиками, такими как хлороформ, циклопропан, галотан, энфлуран или изофлуран, может вызвать или ухудшить желудочковую аритмию.
Если головная боль становится постоянной, следует обратиться к врачу.
Не превышать рекомендованные дозы, особенно у пациентов с повышенным свертыванием крови.
Перед началом лечения следует убедиться, что препараты, в состав которых входят симпатомиметики, не следует применять одновременно несколькими путями, то есть внутрь и местно (препараты для носа, ушей и глаз).
Вспомогательные вещества. Аскорбиновая кислота. В одном саше препарата содержится 100 мг аскорбиновой кислоты.
Аскорбиновая кислота как восстановитель может влиять на результаты лабораторных исследований, например, при определении содержания в крови глюкозы, билирубина, активности трансаминаз, ЛДГ. Всасывание аскорбиновой кислоты может нарушаться при кишечных дискинезиях, энтеритах, ахилии.
Поскольку аскорбиновая кислота оказывает легкое стимулирующее действие, не рекомендуется принимать препарат в конце дня.
Поскольку аскорбиновая кислота повышает абсорбцию железа, ее применение в высоких дозах может быть опасным для пациентов с заболеваниями крови. Пациентам с высоким содержанием железа в организме следует принимать аскорбиновую кислоту в минимальных дозах.
Сахароза. Суточная доза препарата содержит 7,75 г сахарозы. Пациентам с редкой наследственной непереносимостью фруктозы, синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы или дефицитом сахаразы-изомальтазы не следует принимать этот препарат.
Аспартам. Препарат содержит аспартам (Е951) — источник фенилаланина, что эквивалентно 14 мг/единицу дозировки. Может быть вредным для больных фенилкетонурией.
Натрий. Препарат содержит 118 мг натрия/дозу. Следует соблюдать осторожность при применении у пациентов, которые придерживаются натрий-контролируемой диеты.
Применение в период беременности или кормления грудью. Не следует применять в период беременности или кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не влияет.
Дети. Применяют у детей в возрасте от 15 лет. Не рекомендуется применять у детей в возрасте до 15 лет, кроме случаев назначения врачом.
Метоклопрамид или домперидон могут повысить скорость всасывания парацетамола, а колестирамин снижает всасывание парацетамола.
Перед применением препарата необходимо посоветоваться с врачом, если пациент применяет варфарин или подобные препараты, проявляющие антикоагулянтный эффект. При длительном регулярном применении парацетамола может усиливаться антикоагулянтое действие варфарина и других кумаринов с повышением риска кровотечения; периодическое применение не оказывает значительного влияния.
Парацетамол повышает уровни ацетилсалициловой кислоты и хлорамфеникола в плазме крови. В связи с повышенным риском нарушения функции почек, подобным возникающему в результате применения НПВП, возможно лишь кратковременное применение одновременно с ацетилсалициловой кислотой.
Пробенецид ингибирует связывание парацетамола с глюкуроновой кислотой и таким образом приводит к снижению клиренса парацетамола почти вдвое. При одновременном применении пробенецида дозу парацетамола необходимо снизить.
Одновременное применение парацетамола и азидодеокситимидина (АЗТ) (зидовудин) повышает риск возникновения нейтропении. Таким образом, одновременное применение парацетамола и АЗТ необходимо осуществлять под наблюдением врача.
Барбитураты уменьшают выраженность жаропонижающего эффекта парацетамола.
Противосудорожные препараты (включая фенитоин, барбитураты, карбамазепин), которые стимулируют активность микросомальных ферментов печени, могут усиливать токсическое воздействие парацетамола на печень вследствие повышения степени превращения парацетамола в гепатотоксические метаболиты. При одновременном применении парацетамола с гепатотоксическими средствами повышается токсическое влияние препаратов на печень.
Одновременное применение высоких доз парацетамола с изониазидом повышает риск развития гепатотоксического синдрома. Парацетамол снижает эффективность диуретиков.
Фенилэфрин может вступать во взаимодействие с другими симпатомиметиками, сосудорасширяющими средствами, вызывая побочные эффекты.
Фенилэфрин может снижать эффективность блокаторов β-адренорецепторов, метилдопы и резерпина. Одновременное применение фенилэфрина с данным лекарственными средствами может привести к развитию гипертензивного криза. Заболевания, при которых применяются данные лекарственные средства, являются противопоказанием для применения этого препарата.
Ингибиторы МАО усиливают эффекты фенилэфрина. Одновременное применение фенилэфрина с ингибиторами МАО и трициклическими антидепрессантами может привести к развитию гипертензивного криза. Фенилэфрин может усиливать антихолинергические эффекты трициклических антидепрессантов.
Одновременное применение с алкалоидами спорыньи (эрготамин, метисергид) повышает риск эрготизма.
Лекарственные средства, которые индуцируют микросомальные ферменты печени, такие как алкоголь, барбитураты и трициклические антидепрессанты, могут повышать гепатотоксичность парацетамола, особенно после передозировки. Не следует применять у пациентов во время лечения ингибиторами МАО или в течение 14 дней после прекращения такого лечения.
Этот препарат может повышать вероятность возникновения аритмий у пациентов, принимающих препараты наперстянки. Может усиливать сердечно-сосудистые эффекты других симпатомиметических аминов (деконгестанты).
Из-за наличия в составе аскорбиновой кислоты препарат снижает токсичность сульфаниламидных препаратов, уменьшает выраженность действия гепарина и непрямых антикоагулянтов, способствует усвоению железа, повышает всасывание пенициллина и тетрациклина, усиливает эффект побочного действия салицилатов (риск возникновения кристаллурии).
Применение пероральных контрацептивов, употребление соков, щелочного питья снижают уровень витамина С в организме.
Витамин С в комбинации с дефероксамином повышает тканевую токсичность железа, особенно в сердечной мышце, что может привести к декомпенсации системы кровообращения. Поэтому препарат можно принимать только через 2 ч после инъекции дефероксамина.
Витамин С повышает общий клиренс этилового спирта.
При значительном превышении рекомендуемых доз препарат может снижать эффективность трициклических антидепрессантов, нейролептиков — производных фенотиазина, канальцевую реабсорбцию амфетамина, нарушать выделение мексилетина почками, тормозить реакцию дисульфирам — алкоголь у лиц, которые лечатся дисульфирамом.
Парацетамол. поражение печени возможно у взрослых, которые приняли ≥10 г парацетамола, и у детей, которые приняли 150 мг/кг массы тела. применение ≥5 г парацетамола может привести к поражению печени, если пациент проходит длительное лечение карбамазепином, фенобарбиталом, фенитоином, примидоном, рифампицином, зверобоем обычным или другими препаратами, которые индуцируют печеночные ферменты; постоянно употребляет алкоголь или есть подозрение на наличие глутатионового истощения, например, при нарушении режима питания, муковисцидозе, вич-инфекции, голодании, кахексии.
Симптомами передозировки при применении парацетамола в течение первых 24 ч являются бледность, тошнота, рвота, анорексия и боль в животе. Поражение печени может наступить через 12–48 ч после приема. Могут отмечать нарушения метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать до энцефалопатии, кровоизлияния, гипогликемии, отека головного мозга и летального исхода. ОПН с острым тубулярным некрозом, на которую указывает боль в пояснице, гематурия и протеинурия, могут развиться даже при отсутствии тяжелого повреждения печени. Выявляли случаи возникновения сердечной аритмии и панкреатита.
При длительном применении препарата в высоких дозах со стороны органов кроветворения могут развиться апластическая анемия, панцитопения, агранулоцитоз, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения. При приеме высоких доз со стороны ЦНС — головокружение, психомоторное возбуждение и нарушение ориентации; со стороны мочевыделительной системы — нефротоксичность (почечная колика, интерстициальный нефрит, капиллярный некроз).
Другие симптомы могут включать депрессию, сердечно-сосудистые нарушения и поражения почек.
Лечение. При передозировке необходима скорая медицинская помощь. Пациента следует немедленно доставить в больницу, даже если отсутствуют ранние симптомы передозировки. Симптомы могут быть ограничены тошнотой и рвотой или не отражать тяжести передозировки или риска поражения органов. Следует рассмотреть лечение активированным углем, если чрезмерная доза парацетамола была принята в пределах 1 ч. Концентрацию парацетамола в плазме крови следует измерять через 4 ч или позже после приема (более ранние концентрации являются недостоверными). Лечение N-ацетилцистеином может быть применено в течение 24 ч после приема парацетамола, но максимальный защитный эффект наступает при его применении в течение 8 ч после приема. Эффективность антидота резко снижается после этого времени. При необходимости пациенту в/в следует вводить N-ацетилцистеин, согласно установленному перечню доз. При отсутствии рвоты можно применять метионин перорально как соответствующую альтернативу в отдаленных районах вне больницы.
Лечение пациентов с серьезным нарушением функции печени через 24 ч после приема следует осуществлять под наблюдением специалиста по лечению отравлений или нарушения функции печени.
Фенилэфрина гидрохлорид. Симптомы: головная боль (может быть симптомом АГ), судороги, пальпитация, ощущение усиленного сердцебиения, рвота. Признаки тяжелой передозировки фенилэфрина включают гемодинамические изменения и сердечно-сосудистую недостаточность с угнетением дыхания.
Терапия включает раннее промывание желудка, а также симптоматические и поддерживающие мероприятия. Гипертензивные эффекты можно лечить с помощью блокаторов альфа-адренорецепторов.
Симптомы передозировки аскорбиновой кислоты включают тошноту, рвоту, вздутие и боль в животе, зуд, высыпания на коже, повышение возбудимости и усиление возможных побочных реакций, описанных в разделе ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ.
При длительном применении в высоких дозах возможны угнетение инсулярного аппарата поджелудочной железы (гипергликемия, глюкозурия), поэтому необходимо контролировать ее функцию; развитие цистита; ускорение образования конкрементов (уратов, оксалатов).
При применении аскорбиновой кислоты в дозе 1 г/сут возможны раздражение слизистой оболочки пищеварительного тракта, обострение мочекаменной болезни, поэтому противопоказано превышать рекомендованные дозы препарата. В связи со стимулирующим влиянием аскорбиновой кислоты на образование кортикостероидных гормонов при применении ее в высоких дозах необходимо контролировать функцию почек и уровень АД.
Лечение: промывание желудка, щелочное питье, прием активированного угля или других сорбентов, симптоматическая терапия.
При температуре не выше 25 °c.
ІИнформация о лекарственном средстве для специалистов здравоохранения.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Викс АнтиГрипп Макс пор. д/орал. р-ра лимон №10 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Аналогами со сходным терапевтическим эффектом являются:
Упаковка / 10 шт.
Склад:
діючі речовини: парацетамол, фенілефрину гідрохлорид;
1 саше містить парацетамолу 1000 мг, фенілефрину гідрохлориду 12,2 мг;
допоміжні речовини: кислота аскорбінова, сахароза, кислота лимонна безводна, калію ацесульфам, аспартам (Е 951), натрію цитрат, хіноліновий жовтий (Е 104), ароматизатор лимонний F/29088, ароматизатор лимонний F/29089, ароматизатор лимонний F/28151 (містить бутилгідроксіанізол (Е 320)), ароматизатор лимонний F/501.476/АР0504.
Лікарська форма. Порошок для орального розчину зі смаком лимона.
Основні фізико-хімічні властивості: сипучий порошок жовтого кольору, без крупних грудочок та сторонніх часток. Має характерний цитрусовий запах.
Фармакотерапевтична група. Аналгетики та антипіретики. Парацетамол, комбінації без психолептиків. Код АТX N02B E51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Парацетамол чинить болезаспокійливу, слабку протизапальну та жарознижувальну дію, яка відбувається головним чином через інгібування синтезу простагландинів у центральній нервовій системі.
Фенілефрину гідрохлорид є синтетичним адреноміметичним засобом з мінімальною центральною активністю, який стимулює постсинаптичні α-адренорецептори. Він є протинабряковим засобом і діє шляхом звуження судин, зменшуючи набряки, зокрема набряки слизової оболонки носа і придаткових пазух, і таким чином зменшує закладеність носа.
Фармакокінетика.
Парацетамол швидко і повністю всмоктується переважно в тонкому кишечнику, пікові рівні в плазмі крові досягаються через 15–20 хвилин після перорального прийому. Системна біодоступність зумовлена пресистемним метаболізмом і залежно від дози становить від 70 % до 90 %. Швидко і широко розподіляється в організмі, період напіввиведення з плазми крові становить близько 2 годин. Основними метаболітами є глюкуронідні та сульфатні кон’югати (> 80 %), які виводяться із сечею.
Фенілефрину гідрохлорид швидко всмоктується в травному тракті. Пресистемний метаболізм є високим і становить близько 60 %, внаслідок чого системна доступність становить приблизно 40 %. Пікові рівні у плазмі крові спостерігаються між 1 і 2 годинами, період напіввиведення з плазми крові становить 2–3 години. При пероральному застосуванні проти закладеності носа фенілефрин зазвичай слід приймати з інтервалом 4–6 годин.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування застуди та грипу (головний біль, біль та ломота у тілі, біль у горлі, закладеність носа та підвищена температура) у дорослих та дітей з 16 років.
Протипоказання.
Гіперчутливість до парацетамолу, фенілефрину або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу. Тяжка ішемічна хвороба серця. Артеріальна гіпертензія. Цукровий діабет. Закритокутова глаукома. Тяжкий гіпертиреоз. Гіпертрофія простати. Затримка сечовипускання. Феохромоцитома. Алкоголізм. Гострий гепатит. Панкреатит. Тяжке порушення функції печінки. Порушення функції нирок. Застосування одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (або протягом двох тижнів після припинення такого лікування), трициклічними антидепресантами, вазодилататорами, бета-блокаторами та іншими симпатоміметиками. Фенілкетонурія. Тромбоз, схильність до тромбозів, тромбофлебіт. Вроджена гіпербілірубінемія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, виражена анемія, лейкопенія.
Дитячий вік до 16 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Метоклопрамід або домперидон можуть підвищити швидкість всмоктування парацетамолу, а холестирамін знижує всмоктування парацетамолу.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин чи подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. При тривалому регулярному застосуванні парацетамолу може посилюватися антикоагуляційна дія варфарину та інших кумаринів з підвищенням ризику кровотечі; періодичне застосування не чинить значного впливу.
Парацетамол підвищує рівні ацетилсаліцилової кислоти та хлорамфеніколу в плазмі крові. У зв’язку з підвищеним ризиком порушення функції нирок, подібним до того, що виникає в результаті застосування нестероїдних протизапальних засобів, можливе лише короткотривале застосування одночасно з ацетилсаліциловою кислотою.
Пробенецид інгібує зв’язування парацетамолу з глюкуроновою кислотою і таким чином призводить до зменшення кліренсу парацетамолу майже вдвічі. При одночасному застосуванні пробенециду дозу парацетамолу необхідно зменшувати.
Супутнє застосування парацетамолу і АЗТ (зидовудину) підвищує ризик виникнення нейтропенії. Таким чином, одночасне застосування парацетамолу і АЗТ необхідно здійснювати під наглядом лікаря.
Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення парацетамолу на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку.
Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому. Парацетамол знижує ефективність діуретиків.
Фенілефрин може вступати у взаємодію з іншими симпатоміметиками, судинорозширювальними засобами, спричиняючи небажані ефекти.
Фенілефрин може знижувати ефективність бета-блокаторів, метилдопи та резерпіну. Одночасне застосування фенілефрину з цими лікарськими засобами може спричинити розвиток гіпертонічного кризу. Захворювання, при яких застосовуються вказані лікарські засоби, є протипоказанням для застосування цього препарату.
Інгібітори МАО посилюють ефекти фенілефрину. Одночасне застосування фенілефрину з інгібіторами МАО та трициклічними антидепресантами може спричинити розвиток гіпертонічного кризу. Фенілефрин може посилювати антихолінергічні ефекти трициклічних антидепресантів.
Одночасне застосування з алкалоїдами ріжків (ерготамін, метисергід) підвищує ризик ерготизму.
Речовини, які індукують мікросомальні ферменти печінки, такі як алкоголь, барбітурати і трициклічні антидепресанти, можуть підвищувати гепатотоксичність парацетамолу, особливо після передозування. Не слід застосовувати пацієнтам під час лікування інгібіторами моноаміноксидази або протягом 14 днів після припинення такого лікування.
Цей лікарський засіб підвищує ймовірність виникнення аритмій у пацієнтів, які застосовують препарати наперстянки. Він може посилювати серцево-судинні ефекти інших симпатоміметичних амінів (деконгестантів).
Через наявність у складі аскорбінової кислоти лікарський засіб зменшує токсичність сульфаніламідних препаратів, знижує дію гепарину та непрямих антикоагулянтів, сприяє засвоєнню заліза, підвищує всмоктування пеніциліну та тетрацикліну, посилює побічну дію саліцилатів (ризик виникнення кристалурії).
Застосування пероральних контрацептивів, вживання соків, лужного пиття знижує рівень вітаміну С в організмі.
Вітамін С у комбінації з дефероксаміном підвищує тканинну токсичність заліза, особливо у серцевому м’язі, що може призвести до декомпенсації системи кровообігу. Тому лікарський засіб можна приймати тільки через 2 години після ін’єкції дефероксаміну.
Вітамін С підвищує загальний кліренс етилового спирту.
При значному перевищенні рекомендованих доз лікарський засіб може зменшувати ефективність трициклічних антидепресантів, нейролептиків – похідних фенотіазіну, канальцеву реабсорбцію амфетаміну, порушувати виведення мексилетину нирками, гальмувати дисульфірам-алкогольну реакцію в осіб, які лікуються дисульфірамом.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом високим аніонним дефіцитом, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Особливості застосування.
Не застосовувати з іншими препаратами, що містять парацетамол. Не приймати разом з алкоголем.
Парацетамол слід з обережністю застосовувати пацієнтам, які приймають гепатотоксичні лікарські засоби, препарати наперстянки, метилдопу або інші антигіпертензивні засоби; пацієнтам з хронічним недоїдання (низький рівень печінкового глутатіону), з феноменом Рейно, бронхіальною астмою, гранулоцитопенією, аритміями, хронічними хворобами легень.
Необхідно порадитися з лікарем стосовно можливості застосування лікарського засобу пацієнтам з порушеннями функції нирок і печінки. Застосування парацетамолу пацієнтам з порушеною функцією печінки та пацієнтам, які отримують тривалу терапію високими дозами парацетамолу, потребує моніторингу функції печінки.
Слід враховувати, що у хворих з алкогольним ураженням печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу.
Препарати, що містять симпатоміметики, можуть діяти як церебральні стимулятори, що спричиняють безсоння, знервованість, гіперпірексію, тремор та епілептиформні судоми.
Одночасне застосування з галогенізованими анестетиками, такими як хлороформ, циклопропан, галотан, енфлуран або ізофлуран, може спричинити або погіршити шлуночкову аритмію.
Якщо головний біль стає постійним слід звернутися до лікаря.
Не перевищувати рекомендовані дози, особливо у пацієнтів з підвищеним згоратнням крові.
Препарати, до складу яких входять симпатоміметики, не слід застосовувати одночасно кількома шляхами, тобто перорально і місцево (препарати для носа, вух та очей).
Допоміжні речовини
Аскорбінова кислота
В 1 саше препарату міститься 100 мг аскорбінової кислоти.
Аскорбінова кислота як відновник може впливати на результати лабораторних досліджень, наприклад при визначенні вмісту в крові глюкози, білірубіну, активності трансаміназ, лактатдегідрогенази. Всмоктування аскорбінової кислоти може порушуватися при кишкових дискінезіях, ентеритах, ахілії.
Оскільки аскорбінова кислота чинить легку стимулюючу дію, не рекомендується приймати лікарський засіб наприкінці дня.
Оскільки аскорбінова кислота підвищує абсорбцію заліза, її застосування у високих дозах може бути небезпечним для пацієнтів із захворюваннями крові. Пацієнтам з високим вмістом заліза в організмі слід застосовувати аскорбінову кислоту у мінімальних дозах.
Сахароза
Добова доза препарату містить 7,75 г сахарози. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози, синдромом мальабсорбції глюкози-галактози або дефіцитом сахарази-ізомальтази не слід приймати цей препарат.
Аспартам
Лікарський засіб містить аспартам (Е 951), джерело фенілаланіну, — 14 мг на одиницю дозування. Може бути шкідливим для хворих на фенілкетонурію.
Натрій
Лікарський засіб містить 118 мг натрію на дозу. Слід бути обережним при застосуванні пацієнтам, які застосовують натрій-контрольовану дієту.
Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високим аніонним дефіцитом, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, недоїданням та іншими джерелами дефіциту глутатіону (наприклад, хронічним алкоголізмом), а також тих, хто вживає максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання 5-оксопроліну в сечі.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Стандартних досліджень репродуктивної та онтогенетичної токсичності немає.
Результати епідеміологічних досліджень щодо розвитку нервової системи дітей, які зазнали впливу парацетамолу в утробі матері, непереконливі.
Парацетамол проникає крізь плацентарний бар’єр та проникає у грудне молоко.
Лікарський засіб не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не впливає.
Спосіб застосування та дози.
Для перорального застосування.
Розчинити вміст 1 саше в стандартній чашці гарячої, але не киплячої води (приблизно 250 мл). Вживати в теплому вигляді. З огляду на наявність у складі лікарського засобу аскорбінової кислоти не рекомендовано після його застосування вживати лужну мінеральну воду.
Дорослі: 1 саше на прийом. У разі необхідності можна приймати кожні 4–6 годин.
Діти від 16 років: 1 саше на прийом. У разі необхідності можна приймати кожні 6 годин.
Пацієнти літнього віку: немає потреби у спеціальній корекції доз.
Максимальна добова доза становить 4 саше.
Курс лікування має тривати не більше 3–5 днів. Якщо симптоми захворювання не зникають, слід звернутися до лікаря.
Діти.
Не застосовувати дітям віком до 16 років.
Передозування.
Парацетамол.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. Застосування 5 г парацетамолу та більше може призвести до ураження печінки, якщо пацієнт проходить тривале лікування карбамазепіном, фенобарбіталом, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм звичайним або іншими препаратами, що індукують печінкові ферменти; постійно вживає алкоголь або є підозра на наявність глутатіонового виснаження, наприклад при порушенні режиму харчування, муковісцидозі, ВІЛ-інфекції, голодуванні, кахексії.
Симптомами передозування при застосуванні парацетамолу протягом перших 24 годин є блідість, нудота, блювання, анорексія та біль у животі. Ураження печінки може настати через 12–48 годин після прийому. Можуть мати місце порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливу, гіпоглікемії, набряку головного мозку та летального наслідку. Гостра ниркова недостатність із гострим тубулярним некрозом, на яку вказує біль у попереку, гематурія і протеїнурія, може розвинутися навіть у разі відсутності тяжкого пошкодження печінки. Спостерігалися випадки виникнення серцевої аритмії та панкреатиту.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутись апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи − запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Інші симптоми можуть включати депресію, серцевосудинні розлади та ураження нирок.
Лікування.
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза парацетамолу була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід вводити N-ацетилцистеїн у рекомендованих дозах. Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При відсутності блювання можна застосовувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею.
Пацієнтам, що прийняли приблизно 7,5 г або більше парацетамолу протягом останніх 4 годин, необхідно провести промивання шлунка.
Лікування пацієнтів із серйозним порушенням функції печінки через 24 години після прийому слід здійснювати під наглядом спеціаліста з лікування отруєнь або печінки.
Фенілефрину гідрохлорид.
Симптоми: головний біль (може бути симптомом артеріальної гіпертензії), судоми, пальпітація, відчуття посиленого серцебиття, блювання. Ознаки тяжкого передозування фенілефрином включають гемодинамічні зміни і серцево-судинну недостатність з пригніченням дихання.
Терапія включає раннє промивання шлунка, а також симптоматичні та підтримуючі заходи. Гіпертензивні ефекти можна лікувати за допомогою блокаторів альфа-рецепторів.
Симптоми передозування аскорбінової кислоти включають: нудоту, блювання, здуття і біль в животі, свербіж, висипання на шкірі, підвищення збудливості та посилення побічних реакцій, описаних в розділі «Побічні реакції, які можуть бути зумовлені наявністю в складі лікарського засобу аскорбінової кислоти».
При тривалому застосуванні у високих дозах можливі пригнічення інсулярного апарату підшлункової залози (гіперглікемія, глюкозурія), тому необхідно контролювати її функцію; розвиток циститу; прискорення утворення конкрементів (уратів, оксалатів).
При застосуванні аскорбінової кислоти у дозі понад 1 г на добу можливе подразнення слизової оболонки травного тракту, загострення сечокам’яної хвороби, тому протипоказано перевищувати рекомендовані дози препарату. У зв’язку із стимулюючим впливом аскорбінової кислоти на утворення кортикостероїдних гормонів при застосуванні її у високих дозах необхідно контролювати функцію нирок та рівень артеріального тиску.
Лікування: промивання шлунка, лужне пиття, прийом активованого вугілля або інших сорбентів, симптоматична терапія.
Побічні реакції.
У разі виникнення побічних реакцій потрібно припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря.
З боку кровоносної та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, біль у серці), гемолітична анемія. При тривалому застосуванні у дозах, що перевищують терапевтичні, спостерігалися апластична анемія, панцитопенія, тромбоцитопенія, яка може спричинити носові кровотечі та/або кровоточивість ясен, синці, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку імунної системи: анафілаксія, реакції гіперчутливості, включаючи шкірний свербіж, висипання на шкірі та слизових оболонках (зазвичай генералізовані, еритематозні висипи, кропив’янка), набряк Квінке, мультиформна ексудативна еритема (в т. ч. синдром Стівенса — Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лаєлла), анафілактичний шок.
З боку нервової системи: запаморочення, дратівливість, головний біль, психомоторне збудження, порушення орієнтації, безсоння, невгамовність, порушення свідомості, нервовість, тремор та тривожність (зазвичай розвиваються при прийомі високих доз), підвищена збудливість.
З боку органів зору: очний біль, відчуття печіння в очах, нечіткість зору, світлобоязнь, гостра закритокутова глаукома.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, брадикардія, біль у серці, задишка, відчуття посиленого серцебиття, підвищення артеріального тиску, аритмія.
З боку травної системи: печія, нудота, блювання, діарея, втрата апетиту, біль в епігастрії.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності печінкових ферментів у сироватці крові, як правило без розвитку жовтяниці, гепатонекроз (дозозалежний ефект).
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, розвиток гіпоглікемічної коми.
З боку сечовидільної системи: затримка сечі, утруднення сечовиділення.
З боку дихальної системи: бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до аспірину та до інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ).
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідкісні випадки серйозних шкірних реакцій.
Побічні реакції, які можуть бути зумовлені наявністю в складі лікарського засобу аскорбінової кислоти
З боку сечовидільної системи: ушкодження гломерулярного апарату нирок, кристалурія, ниркова недостатність.
З боку шкіри: екзема.
З боку ендокринної системи: порушення синтезу глікогену аж до появи цукрового діабету.
З боку серцево-судинної системи: дистрофія міокарда.
З боку кровотворної системи: тромбоцитоз, гіперпротромбінемія, тромбоутворення, еритроцитопенія, нейтрофільний лейкоцитоз.
З боку нервової системи: порушення сну, відчуття жару, підвищена втомлюваність.
З боку обміну речовин: порушення обміну цинку, міді.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 5 або 10 саше у коробці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник. Рафтон Лабораторіз Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Ексетер Роуд, Рафтон, Браунтон, EX33 2DL, Велика Британія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
