| Торговое название | Терафлекс |
| Действующие вещества | Глюкозамин, Ибупрофен, Хондроитина сульфат |
| Форма выпуска: | капсулы для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 120 капсул |
| Первичная упаковка: | флакон |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | После |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Рыночный статус: | Традиционный |
| Производитель: | КОНТРАКТ ФАРМАКАЛ КОРПОРЕЙШН |
| Страна производства: | США |
| Заявитель: | Bayer |
| Условия отпуска: | Без рецепта |
|
Код АТС M Препараты для лечения заболеваний костно-мышечной системы M01 Противовоспалительные и обезболивающие средства M01B Комбинированные противовоспалительные (противоревматические) средства |
|
| Официально о лекарственном средстве |
Номер РУ UA/4142/01/01 от 22.12.2020 Номер РУ UA/4142/01/01 от 22.12.2020 |
Упаковка / 120 шт.
622.10 грнФармакодинамика. это лекарственное средство стимулирует регенерацию хрящевой ткани. оказывает противовоспалительное действие на клеточном уровне, стимулирует синтез как эндогенных протеогликанов, так и эндогенной гиалуроновой кислоты, снижает катаболическую активность хондроцитов путем ингибирования некоторых ферментов, разрушающих хрящ, таких как коллагеназа, эсталаза, протеогликиназа, фосфолипаза-а2, n-ацетилгликозаминидаза и т.п., а также ингибирует формирование других веществ, которые могут повреждать хрящевые ткани (in vitro), таких как супероксидные радикалы; активность лизосомальных ферментов.
Хондроитин и глюкозамин эффективны у пациентов при остеоартрозе.
Хондроитин — один из главных элементов хряща. Он снижает активность воспалительного процесса на ранних стадиях и, таким образом, замедляет дегенерацию хрящевой ткани. Способствует уменьшению выраженности боли, улучшает функцию суставов и снижает потребность в НПВП при остеоартрозе коленных и тазобедренных суставов.
Глюкозамин физиологически присутствует в человеческом организме и оказывет хондропротекторное влияние. Исследования in vitro и in vivo показали, что глюкозамина гидрохлорид стимулирует синтез физиологических гликозаминогликанов и протеогликанов хондроцитами и синтез гиалуроновой кислоты синовиоцитами.
Ибупрофен оказывает жаропонижающее, обезболивающее и противовоспалительное действие. Механизм действия связан с неселективным блокированием ЦОГ 1-го и 2-го типа (основного фермента метаболизма арахидоновой кислоты), что приводит к уменьшению синтеза простагландинов, снижению их концентрации в цереброспинальной жидкости и ослаблению возбуждения центра терморегуляции. Уменьшает утреннюю скованность, способствует увеличению объема движений в суставах и позвоночнике.
Сочетанное применение глюкозамина и ибупрофена приводит к повышению уровня анальгезирующей активности последнего.
Фармакокинетика. После однократного приема внутрь терапевтической дозы максимальный уровень хондроитина сульфата в плазме крови достигается через 3–4 ч. Биодоступность дозы, которая была применена перорально, составляет 12%.
В крови 85% хондроитина и его деполимеризованных производных связываются с несколькими белками плазмы крови.
Не менее 90% дозы хондроитина сначала метаболизируется лизосомальными фосфатазами, после чего деполимеризуются гиалуронидазой, β-глюкуронидазой и β-N-ацетилгексозаминидазой в печени, почках и других органах.
Хондроитин и его деполимеризованные производные выводятся преимущественно путем почечной экскреции. Т½ составляет 5–15 ч.
После перорального применения глюкозамина гидрохлорид быстро и почти полностью всасывается в кишечнике. Фармакокинетика глюкозамина линейная при применении в дозах до 1500 мг 1 раз в сутки, а высокие дозы не приведут к пропорциональному повышению Cmax глюкозамина.
Более 25% принятой дозы глюкозамина переходят из плазмы крови в хрящевую ткань и синовиальную суставную мембрану.
Согласно эффекту первого прохождения, в печени более 70% глюкозамина метаболизируется до мочевины, углекислого газа и воды.
Выводится в неизмененном виде преимущественно с мочой и частично с калом. Т½ составляет 68 ч.
После приема внутрь ибупрофен практически полностью всасывается в ЖКТ. Одновременный прием пищи задерживает всасывание. Ибупрофен метаболизируется в печени (90%). Т½ составляет 2–3 ч. 80% дозы выводятся с мочой, преимущественно в виде метаболитов.
Лечение при болевом синдроме у пациентов с первичным и вторичным остеоартрозом суставов конечностей и межпозвонковых дисков.
Препарат следует принимать после еды, запивая стаканом воды. взрослым применять по 2 капсулы 3 раза в сутки. не следует превышать максимальную суточную дозу 12 капсул (1,2 г ибупрофена).
Общая продолжительность лечения в рекомендуемой дозе не должна превышать 20 дней. После устранения болевого синдрома пациент может продолжать лечение препаратом Терафлекс®, капсулы.
Противопоказан в следующих случаях:
Противопоказано применение препарата одновременно с другими НПВП, в том числе селективными ингибиторами ЦОГ-2.
Большинство побочных эффектов после применения препарата терафлекс адванс® обусловлены ибупрофеном и являются дозозависимыми. поскольку рекомендуемая однократная доза ибупрофена является умеренной, а обычная суточная доза в лекарственном средстве терафлекс адванс® (600 мг) значительно ниже, чем его максимальная суточная доза (1200 мг), маловероятно, что будут возникать какие-либо побочные эффекты, если лекарственное средство применять согласно рекомендациям относительно дозирования.
Со стороны пищеварительной системы: боль в животе, диспепсия, тошнота, диарея, метеоризм, запор и рвота. Возможны изжога, язвенный стоматит, пептические язвы, мелена, гематемезис, гастрит, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, которые в некоторых случаях могут привести к летальному исходу, особенно у лиц пожилого возраста. В единичных случаях сообщалось об обострении язвенного колита и болезни Крона.
Со стороны нервной системы: головная боль, асептический менингит (зарегистрированы единичные случаи). Могут возникать головокружение, сонливость, парестезии, общая слабость и повышенная утомляемость. Только при длительном применении — депрессия, галлюцинации, спутанность сознания, шум в ушах.
У пациентов с аутоиммунными нарушениями (в частности — системной красной волчанкой, системными заболеваниями соединительной ткани) при лечении ибупрофеном наблюдались единичные симптомы асептического менингита, а именно: ригидность затылочных мышц, головная боль, тошнота, рвота, повышение температуры тела или дезориентация.
Со стороны мочевыделительной системы. Имеются сообщения о возникновении ОПН, папиллонекроза, особенно при длительном применении, в сочетании с повышением уровня мочевины в плазме крови и отеком. Ибупрофен может вызвать интерстициальный нефрит, нефротический синдром, нефротоксичность.
Со стороны гепатобилиарной системы. Возможны нарушения со стороны печени, особенно при длительном применении, такие как гепатит, желтуха.
Со стороны крови и лимфатической системы. Расстройства системы кроветворения (анемия, нейтропения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, эозинофилия, снижение гематокрита и уровня гемоглобина, лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз). Первыми признаками являются высокая температура тела, боль в горле, язвы в ротовой полости, симптомы гриппа, тяжелая форма истощения, необъяснимое кровотечение и синяки. Обратимая агрегация тромбоцитов, альвеолит, легочная эозинофилия.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки. В редких случаях могут возникать тяжелые формы кожных реакций, такие как мультиформная эритема, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Возможны шелушение кожи, алопеция, фотосенсибилизация, гиперемия, дерматит, экзема.
Со стороны иммунной системы. Аллергические реакции, включая тяжелые реакции повышенной чувствительности, отек лица, языка и гортани, одышку, отек Квинке, анафилактический шок, анафилаксии, крапивница, зуд, сыпь, реактивность дыхательных путей, включая БА, обострение астмы, бронхоспазм.
Со стороны сердечно-сосудистой системы и мозгового кровообращения. Отеки, АГ, сердечная недостаточность, тахикардия, сердцебиение зарегистрированы при применении НПВП. Длительное применение ибупрофена в высоких дозах (2400 мг/сут) может привести к незначительному повышению риска артериального тромбоза (инфаркт миокарда или инсульт). Возможны осложнения со стороны мозгового кровообращения.
Со стороны органа зрения. При длительном применении: нарушения зрения, неврит зрительного нерва.
Результаты лабораторных исследований. Повышение уровня АлАТ, повышение уровня креатинина крови, повышение уровня АсАТ, повышение уровня мочевины крови, повышение уровня билирубина крови.
Другие. Изменения в эндокринной системе и метаболизме, уменьшение аппетита, сухость слизистой оболочки глаз и полости рта, ринит, нарушение слуха.
Прием препарата Терафлекс Адванс® следует прекратить при появлении любой нежелательной реакции и немедленно обратиться к врачу.
Следует избегать применения препарата терафлекс адванс® одновременно с другими нпвп, включая селективные ингибиторы цог-2, из-за повышенного риска язвы или кровотечения, а также других побочных реакций. побочные реакции можно свести к минимуму, если принимать препарат в самой низкой эффективной дозе в течение короткого периода, необходимого для контроля симптомов.
О желудочно-кишечном кровотечении, язве или перфорации, которые могут иметь летальный исход и сопровождались либо не сопровождались предварительным симптомами, сообщалось для всех НПВП в любой период во время лечения независимо от наличия в анамнезе тяжелых желудочно-кишечных осложнений.
Риск желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации возрастает при повышении доз НПВП, при наличии в анамнезе язвы, в частности, осложненной кровотечением или перфорацией, а также у лиц пожилого возраста. Такие пациенты должны начинать лечение с низкой доступной дозы. Для этих больных следует рассмотреть возможность комбинированного лечения защитными препаратами (в частности мизопростолом или ингибиторами протонной помпы), так же, как и для пациентов, которым необходимо одновременное применение в низких дозах ацетилсалициловой кислоты или других лекарственных средств, которые могут повышать риск осложнений со стороны ЖКТ.
Пациенты, имеющие в анамнезе желудочно-кишечные расстройства, особенно лица пожилого возраста, должны сообщать врачу о любых необычных абдоминальных симптомах (в частности желудочно-кишечное кровотечение), особенно на ранних стадиях терапии. Следует проявлять осторожность при лечении пациентов, получающих одновременно препараты, которые могут повысить риск возникновения пептической язвы или кровотечения, такие как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, например варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина и антитромбоцитарные средства, такие как ацетилсалициловая кислота.
Если у пациентов, получающих ибупрофен, развивается желудочно-кишечное кровотечение или язва, лечение требуется прекратить.
НПВП следует применять с осторожностью пациентам, которые имели в анамнезе язвенный колит или болезнь Крона, поскольку состояние их здоровья может ухудшаться.
Если с целью подавления агрегации тромбоцитов применяют ацетилсалициловую кислоту, до начала лечения препаратом Терафлекс Адванс® следует проконсультироваться с врачом.
Есть доказательства того, что лекарственные средства, которые подавляют ЦОГ/синтез простагландинов, могут привести к нарушению фертильности женщин из-за влияния на овуляцию. Это можно устранить путем отмены этих препаратов.
Результаты клинических исследований и эпидемиологические данные свидетельствуют, что применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг/сут) при долгосрочном лечении, может быть связано с незначительным повышением риска артериальных тромботических осложнений (например инфаркта миокарда или инсульта). В целом эпидемиологические исследования не свидетельствуют о том, что применение ибупрофена в низких дозах (≤1200 мг/сут) связано с повышенным риском инфаркта миокарда.
Пациентам с неконтролируемой АГ, застойной сердечной недостаточностью, диагностированной ИБС, заболеванием периферических артерий и/или цереброваскулярными заболеваниями долгосрочное лечение может быть назначено врачом только после тщательного анализа. Лицам с выраженными факторами риска сердечно-сосудистых осложнений (таких как АГ, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) назначать длительное лечение НПВП следует только после тщательного обдумывания.
Очень редко при приеме НПВП отмечали тяжелые кожные реакции, некоторые с летальным исходом, включали эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Очевидно, что самый высокий риск таких реакций на ранних стадиях лечения: начало такой реакции в большинстве случаев наблюдался в течение 1-го месяца лечения. Лечение ибупрофеном следует прекратить при первых признаках кожной сыпи, язв слизистой оболочки или любых других признаках гиперчувствительности.
Ибупрофен может вызвать бронхоспазм и приступы БА или другие реакции гиперчувствительности. Факторы риска таких реакций включают предварительно существующую БА, поллиноз, назальные полипы, чувствительность к ацетилсалициловой кислоте или хронические заболевания дыхательных путей. Это также касается и пациентов, у которых наблюдаются аллергические реакции на ибупрофен или другие НПВП (в частности реакции со стороны кожи, зуд, крапивница).
Не рекомендуется употреблять алкоголь во время лечения препаратом Терафлекс Адванс®.
Следует с осторожностью применять препарат пациентам с:
Длительный прием НПВП может привести к дозозависимому снижению синтеза простагландинов и провоцировать развитие почечной недостаточности. Высокий риск имеют пациенты, принимающие диуретики, лица с нарушениями функции печени, почек и/или сердечными нарушениями; пациенты пожилого возраста.
Особенности применения глюкозамина сульфата и хондроитина сульфата. Препарат не следует применять пациентам с повышенной чувствительностью (аллергией) к морепродуктам.
Возможно обострение симптомов БА у пациентов с БА в анамнезе после начала лечения глюкозамином.
Редко у пациентов с сердечной и/или почечной недостаточностью наблюдались отеки и/или задержка воды в организме. Это может быть связано с осмотическим эффектом хондроитина сульфата.
Следует обратиться к врачу, если симптомы ухудшаются после начала применения данного лекарственного средства.
Применение в период беременности и кормления грудью. Несмотря на то что применение препаратов, содержащих ибупрофен, противопоказано только в III триместр беременности, не существует клинических данных об эффективности и безопасности применения глюкозамина сульфата в период беременности и кормления грудью. Поэтому не следует применять препарат в эти периоды.
Дети. Опыта применения препарата у детей (в возрасте до 18 лет) нет.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Пациент должен следить за изменениями в скорости своей реакции, прежде чем управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами. В случае выявления каких-либо нежелательных явлений со стороны нервной системы следует отказаться от таких занятий.
Лекарственные средства, при одновременном применении которых с препаратом терафлекс адванс®, капсулами возможно взаимодействие.
Ибупрофен
Следует избегать таких комбинаций с ибупрофеном
Ацетилсалициловая кислота. Может привести к повышению риска возникновения побочных эффектов. Допускается при условии, если доза ацетилсалициловой кислоты не выше 75 мг/сут была назначена врачом.
Другие НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2. Повышается риск эрозивно-язвенного поражения и желудочно-кишечного кровотечения (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Следует применять с осторожностью такие комбинации с ибупрофеном. Циклоспорин. Может повышаться риск возникновения нефротоксического эффекта.
Литий. Повышается уровень лития в плазме крови.
Метотрексат в дозе ≥15 мг/нед. Повышается концентрация метотрексата и риск возникновения токсических эффектов метотрексата.
Антикоагулянты. НПВП могут усиливать эффекты антикоагулянтов, таких как варфарин.
Кортикостероиды. Повышается риск желудочно-кишечного кровотечения или ульцерации.
Антигипертензивные средства и диуретики. НПВП могут уменьшить выраженность лечебного эффекта этих препаратов.
У некоторых пациентов с нарушениями функции почек (у лиц с обезвоживанием или пациентов пожилого возраста с нарушением функции почек) одновременный прием ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина II и агентов, которые подавляют ЦОГ, может вызвать дальнейшее ухудшение функции почек, включая возможную почечную недостаточность, потенциально обратимую. Возможность такого взаимодействия следует рассмотреть для пациентов, применяющих коксибы одновременно с ингибиторами АПФ или антагонистами ангиотензина II. Итак, эту комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у лиц пожилого возраста. Пациенты должны получать адекватное количество жидкости, требуется рассмотреть возможность мониторинга функции почек в начале одновременного лечения и периодически после этого. Диуретики могут повышать риск нефротоксичности НПВП.
Антитромбоцитарные препараты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина. Повышается риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения.
Сердечные гликозиды. НПВП могут обострить сердечную недостаточность, снизить скорость клубочковой фильтрации, повысить уровень гликозидов в крови.
Зидовудин. При одновременном приеме НПВП с зидовудином повышается риск гематологической токсичности. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов, получающих сопутствующее лечение зидовудином и ибупрофеном.
Мифепристон. НПВП не применяют ранее чем через 8–12 дней после применения мифепристона, поскольку они снижают его эффективность.
Такролимус. Возможно повышение риска нефротоксичности при одновременном применении НПВП и такролимуса.
Калийсберегающие диуретики. Может возникать гиперкалиемия.
Алкоголь. Повышенный риск повреждения ЖКТ и увеличение продолжительности кровотечения.
Хинолоновые антибиотики. Одновременное применение НПВП и хинолоновых антибиотиков может повысить риск возникновения судорог.
Препараты сульфонилмочевины и фенитоин. Возможно усиление действия препаратов.
Хондроитин и глюкозамин
Тетрациклин. Повышается всасывание тетрациклина в ЖКТ.
Пенициллин. Уменьшается всасывание пенициллина.
Хлорамфеникол. Уменьшается абсорбция хлорамфеникола.
Циклоспорин. Может повлиять на концентрацию циклоспорина в крови.
Физико-химические и фармакокинетические свойства хондроитина и глюкозамина свидетельствуют о низкой потенциальной возможности возникновения взаимодействий, специальные исследования взаимодействия не проводились. Хондроитин и глюкозамин совместимы с НПВП.
По некоторым данным при одновременном применении глюкозамина и варфарина возможно усиление действия последнего и развитие кровотечения. Поэтому при одновременном применении необходимо контролировать параметры свертывания крови.
В случае передозировки возможны боль в животе, тошнота, рвота, диарея, желудочно-кишечное кровотечение, головокружение, головная боль, нарушение сна и шум в ушах. в тяжелых случаях могут возникать симптомы со стороны нервной системы: сонливость, заторможенность, изредка возбуждение и дезориентация, потеря сознания или кома, возможны аг, артериальная гипотензия, нарушение функции печени и почек или гепатонекроз, опн, рабдомиолиз и гипотермия; дыхательная недостаточность и цианоз. изредка при передозировке наблюдаются судороги. у больных ба возможно обострение течения ба. при тяжелой передозировке могут развиться метаболический ацидоз (включая почечный тубулярный ацидоз) и гипокалиемия, а также могут удлиняться протромбиновое время/международное нормализованное отношение, вероятно, в результате взаимодействия с факторами свертывания крови.
Лечение симптоматическое, направленное на обеспечение жизненно важных функций организма, включая обеспечение проходимости дыхательных путей, и нормализации состояния. Рекомендуется промывание желудка и пероральное применение активированного угля в течение 1 ч после применения потенциально токсической дозы препарата (400 мг/кг массы тела) и госпитализация в токсикологическое отделение. На стационарном этапе применяют инфузионную терапию, форсированный диурез, симптоматическое лечение. Специальных антидотов не существует. Частые или длительные судороги следует лечить в/в введением диазепама или лоразепама. При БА необходимо применять бронходилататоры.
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °c.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Терафлекс Адванс капс. №120 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Сообщение о побочной реакции на лекарственные средства, вакцины, туберкулин и/или отсутствие эффективности лекарственных средств и/или неблагоприятное событие после иммунизации/туберкулинодиагностики в режиме on-line предоставляется через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору (АИСФ) по ссылке https://aisf.dec.gov.ua.
Упаковка / 120 шт.
Склад:
діючі речовини: глюкозаміну сульфат, натрію хондроїтину сульфат, ібупрофен;
1 капсула містить 250 мг глюкозаміну сульфату (у вигляді D-глюкозаміну сульфату калію хлориду), 200 мг натрію хондроїтину сульфату, 100 мг ібупрофену;
допоміжні речовини: PROSOLV SMCC® (целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний), натрію крохмальгліколят (тип А), кросповідон, повідон, кремнію діоксид, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, кислота стеаринова, оболонка капсули (желатин, FD&C синій № 1, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули розміру 0, що складаються з ковпачка блакитного кольору та корпусу білого кольору з нанесеним написом «THERAFLEX ADVANCE» і містять порошок від білого до майже білого кольору зі слабким запахом.
Фармакотерапевтична група. Протизапальні/протиревматичні засоби у комбінації.
Код АТХ М01B.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Цей лікарський засіб стимулює регенерацію хрящової тканини. Чинить протизапальну дію на клітинному рівні, стимулює синтез як ендогенних протеогліканів, так і ендогенної гіалуронової кислоти, знижує катаболічну активність хондроцитів шляхом інгібування деяких ферментів, що руйнують хрящ, таких як колагеназа, есталаза, протеоглікіназа, фосфоліпаза-А2, N-ацетилглікозамінідаза тощо, а також інгібує формування інших речовин, які можуть ушкоджувати хрящові тканини (in vitro), таких як супероксидні радикали; та активність лізосомальних ферментів.
Хондроїтин та глюкозамін ефективні при остеоартрозі.
Хондроїтин – один з головних елементів хряща. Він знижує активність запального процесу на ранніх стадіях і, таким чином, сповільнює дегенерацію хрящової тканини. Сприяє зменшенню болю, поліпшує функцію суглобів та зменшує потребу у нестероїдних протизапальних засобах при остеоартрозі колінних та кульшових суглобів.
Глюкозамін фізіологічно присутній у людському організмі та має хондропротекторні властивості. Дослідження in vitro та in vivo показали, що глюкозаміну гідрохлорид стимулює синтез фізіологічних глікозаміногліканів та протеогліканів хондроцитами та синтез гіалуронової кислоти синовіоцитами.
Ібупрофен чинить жарознижувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Механізм дії пов’язаний із неселективним блокуванням циклооксигенази (ЦОГ) 1-го та 2-го типу (основного ферменту метаболізму арахідонової кислоти), що призводить до зменшення синтезу простагландинів, зниження їх концентрації у цереброспінальній рідині та послаблення збудження центру терморегуляції. Зменшує ранкову скутість, сприяє збільшенню обсягу рухів у суглобах і хребті.
Сумісне застосування глюкозаміну та ібупрофену призводить до підвищення рівня аналгетичної активності останнього.
Фармакокінетика.
Після одноразового перорального прийому терапевтичної дози максимальний рівень хондроїтину сульфату в плазмі досягається через 3–4 години. Біодоступність дози, що була застосована перорально, становить 12 %.
У крові 85 % хондроїтину та його деполімеризованих похідних зв’язуються з декількома протеїнами плазми.
Щонайменше 90 % застосованої дози хондроїтину спочатку метаболізуються лізосомальними фосфатазами, після чого деполімеризуються гіалуронідазою, β-глюкуронідазою та β-N-ацетилгексозамінідазою у печінці, нирках та інших органах.
Хондроїтин та його деполімеризовані похідні виводяться переважно шляхом ниркової екскреції. Період напіввиведення становить від 5 до 15 годин.
Після перорального застосування глюкозаміну гідрохлорид швидко та майже повністю всмоктується у кишечнику. Фармакокінетика глюкозаміну лінійна при застосуванні у дозах до 1500 мг 1 раз на добу, а вищі дози не призведуть до пропорційно вищого збільшення максимальної концентрації глюкозаміну.
Більше 25 % прийнятої дози глюкозаміну переходять з плазми крові до хрящової тканини та синовіальної суглобової мембрани.
Згідно з ефектом першого проходження у печінці більше ніж 70 % глюкозаміну метаболізуються до сечовини, вуглекислого газу та води.
Екскретується у незміненому вигляді переважно нирками із сечею та частково з калом. Період напіввиведення становить 68 годин.
Після перорального застосування ібупрофен майже повністю всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. Одночасне вживання їжі затримує всмоктування. Ібупрофен метаболізується у печінці (90 %). Період напіввиведення становить 2–3 години. 80 % дози виводяться із сечею, переважно у вигляді метаболітів.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування больового синдрому при первинному та вторинному остеоартрозі суглобів кінцівок і міжхребцевих дисків.
Протипоказання.
Цей лікарський засіб протипоказаний у таких випадках:
<![if !supportLists]>- <![endif]>підвищена індивідуальна чутливість до діючих речовин або до інших інгредієнтів препарату;
<![if !supportLists]>- <![endif]>наявність в анамнезі алергічних реакцій (таких як бронхоспазм, астма, риніт або висипання на шкірі, ангіоневротичний набряк, кропив’янка, що пов’язані із застосуванням ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів);
<![if !supportLists]>- <![endif]>наявність в анамнезі шлунково-кишкової кровотечі або перфорації після застосування нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ);
<![if !supportLists]>- <![endif]>виразкова хвороба шлунка/ кровотеча у даний час або в анамнезі (два і більше чітких епізоди загострення виразкової хвороби та кровотеч);
<![if !supportLists]>- <![endif]>захворювання зорового нерва;
<![if !supportLists]>- <![endif]>порушення гемопоезу;
<![if !supportLists]>- <![endif]>тяжка ниркова, серцева або печінкова недостатність;
<![if !supportLists]>- <![endif]>фенілкетонурія;
<![if !supportLists]>- <![endif]>цереброваскулярні або інші кровотечі;
<![if !supportLists]>- <![endif]>цукровий діабет;
<![if !supportLists]>- <![endif]>схильність до кровотеч;
<![if !supportLists]>- <![endif]>тромбофлебіти;
<![if !supportLists]>- <![endif]>останній триместр вагітності.
Протипоказане застосування препарату одночасно з іншими НПЗЗ, у тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Лікарські засоби, при одночасному застосуванні яких з препаратом Терафлекс Адванс®, капсулами, може спостерігатися взаємодія:
Ібупрофен
Слід уникати таких комбінацій з ібупрофеном:
Ацетилсаліцилова кислота
Може призвести до підвищення ризику виникнення побічних ефектів. У зв’язку із особливостями фармакодинаміки припускається, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати антиагрегантну дію на тромбоцити низьких доз ацетилсаліцилової кислоти при одночасному застосуванні. Екстраполяція цих даних для клінічного застосування не визначена. Імовірність того, що тривале застосування ібупрофену може знижувати захисний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти у пацієнтів групи підвищеного ризику серцево-судинних захворювань, не може бути виключена. Жодного клінічного ефекту при короткочасному застосуванні ібупрофену не очікується.
Інші НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2
Підвищується ризик ерозивно-виразкового ураження та шлунково-кишкової кровотечі (див. розділ «Протипоказання»).
Слід застосовувати з обережністю такі комбінації з ібупрофеном:
Циклоспорин
Може підвищуватися ризик виникнення нефротоксичного ефекту.
Літій
Підвищується рівень літію у плазмі крові.
Метотрексат
Підвищується плазмова концентрація метотрексату та збільшується ризик виникнення токсичних ефектів метотрексату.
Антикоагулянти
НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин.
Кортикостероїди
Підвищується ризик шлунково-кишкової кровотечі або ульцерації.
Антигіпертензивні та діуретичні засоби
Нестероїдні протизапальні засоби можуть зменшити лікувальний ефект цих препаратів.
У деяких пацієнтів із розладами функції нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням або пацієнтів літнього віку з розладами ниркової функції) одночасний прийом інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або антагоністів ангіотензину ІІ і агентів, які пригнічують циклооксигеназу, може викликати подальше погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, які є потенційно оборотними. Можливість такої взаємодії слід розглянути для пацієнтів, які приймають коксиби одночасно з інгібіторами АПФ або антагоністами ангіотензину ІІ. Отже, цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнти повинні отримувати адекватну кількість рідини, і слід розглянути можливість моніторингу функції нирок на початку одночасного лікування та періодично після цього. Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ.
Антитромбоцитарні препарати та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну
Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.
Серцеві глікозиди
НПЗЗ можуть загострити серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації, підвищити рівень глікозидів у крові.
Зидовудин
При одночасному прийомі НПЗЗ із зидовудином підвищується ризик гематологічної токсичності. Існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які застосовують супутнє лікування зидовудином та ібупрофеном.
Міфепристон
НПЗЗ не застосовують раніше ніж через 8–12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність.
Такролімус
Можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу.
Калійзберігаючі діуретики
Може виникати гіперкаліємія.
Алкоголь
Підвищений ризик пошкодження шлунково-кишкового тракту та подовження тривалості кровотечі.
Хінолонові антибіотики
Одночасне застосування НПЗЗ та хінолонових антибіотиків може підвищити ризик виникнення судом.
Препарати групи сульфонілсечовини та фенітоїн
Можливе підсилення дії препаратів.
Хондроїтин і глюкозамін
Тетрациклін
Підвищується всмоктування тетрацикліну зі шлунково-кишкового тракту.
Пеніцилін
Зменшується всмоктування пеніциліну.
Хлорамфенікол
Зменшується абсорбція хлорамфеніколу.
Циклоспорин
Може вплинути на концентрацію циклоспорину в крові.
Фізико-хімічні та фармакокінетичні властивості хондроїтину та глюкозаміну свідчать про низьку потенційну можливість виникнення взаємодій, спеціальні дослідження взаємодії не проводились. Хондроїтин та глюкозамін сумісні з НПЗЗ.
За деякими даними при одночасному застосуванні глюкозаміну та варфарину можливе посилення дії останнього та розвиток кровотечі. Тому при одночасному застосуванні необхідно контролювати параметри згортання крові.
Особливості застосування.
Цей лікарський засіб не призначений для застосування при болю, що пов’язаний зі шлунково-кишковим трактом. Слід уникати застосування препарату Терафлекс Адванс® одночасно з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, через підвищений ризик виразки чи кровотечі, а також інші побічні реакції. Побічні реакції можна звести до мінімуму, якщо приймати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого проміжку часу, необхідного для контролю симптомів.
Про шлунково-кишкову кровотечу, виразку або перфорацію, що можуть мати летальні наслідки та супроводжувались або не супроводжувались попередніми симптомами, повідомлялося щодо всіх НПЗЗ у будь-який період під час лікування незалежно від наявності в анамнезі тяжких шлунково-кишкових ускладнень.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації зростає при підвищенні доз НПЗЗ, при наявності в анамнезі виразки, зокрема, ускладненої кровотечею або перфорацією, а також у пацієнтів літнього віку. Такі пацієнти повинні починати лікування із найнижчої доступної дози. Для цих хворих слід розглянути можливість комбінованого лікування захисними препаратами (зокрема мізопростолом або інгібіторами протонної помпи), як і для пацієнтів, яким необхідне одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що можуть підвищувати ризик побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту.
Пацієнти, які мають в анамнезі шлунково-кишкові розлади, особливо пацієнти літнього віку, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема шлунково-кишкову кровотечу), особливо на ранніх стадіях лікування. Слід виявляти обережність при лікуванні пацієнтів, які отримують одночасно препарати, що можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота.
Якщо у пацієнтів, які отримують ібупрофен, виявляється шлунково-кишкова кровотеча або виразка, лікування слід припинити.
НПЗЗ слід застосовувати з обережністю пацієнтам, які мали в анамнезі виразковий коліт або хворобу Крона, оскільки їх стан може погіршуватися.
Якщо з метою пригнічення агрегації тромбоцитів застосовують ацетилсаліцилову кислоту, до початку лікування препаратом Терафлекс Адванс® слід проконсультуватися з лікарем.
Результати клінічних досліджень і епідеміологічні дані свідчать, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу) при довгостроковому лікуванні, може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом епідеміологічні дослідження не свідчать про те, що низькі дози ібупрофену (≤ 1200 мг на добу) пов’язані із підвищеним ризиком інфаркту міокарда.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями довгострокове лікування може бути призначене лікарем тільки після ретельного аналізу. Пацієнтам з вираженими факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння) призначати довготривале лікування НПЗЗ слід лише після ретельного обміркування.
Дуже рідко при прийомі НПЗЗ спостерігалися тяжкі реакції з боку шкіри, деякі з летальним наслідком, що включали ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Очевидно, що найвищий ризик таких реакцій на ранніх стадіях лікування: початок такої реакції у більшості випадків спостерігався протягом першого місяця лікування. Лікування ібупрофеном слід припинити при перших ознаках шкірного висипання, виразок слизової оболонки або будь-яких інших ознаках гіперчутливості.
Ібупрофен може викликати бронхоспазм і напади астми або інші реакції гіперчутливості. Фактори ризику таких реакцій включають попередньо існуючу бронхіальну астму, поліноз, назальні поліпи, чутливість до ацетилсаліцилової кислоти або хронічні захворювання дихальних шляхів. Це також стосується і пацієнтів, у яких спостерігаються алергічні реакції на ібупрофен або інші НПЗЗ (зокрема реакції з боку шкіри, свербіж, кропив’янка).
Не рекомендується вживати алкоголь протягом лікування препаратом Терафлекс Адванс®.
Слід з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із:
<![if !supportLists]>- <![endif]>системним червоним вовчаком та системними захворюваннями сполучної тканини, оскільки підвищується ризик виникнення асептичного менінгіту;
<![if !supportLists]>- <![endif]>артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі, які супроводжувалися затримкою рідини та набряками під час застосування НПЗЗ;
<![if !supportLists]>- <![endif]>порушенням функції нирок та/або печінки; дисфункція печінки підвищує ризик ниркової токсичності і ураження, а також тяжких і потенційно летальних реакцій з боку печінки. Для пацієнтів із захворюванням печінки або нирок до початку лікування рекомендується провести додаткові обстеження: контроль функції печінки та нирок та дослідження периферичної крові.
Довготривалий прийом НПЗЗ може призвести до дозозалежного зниження синтезу простагландинів і провокувати розвиток ниркової недостатності. Високий ризик мають пацієнти, які приймають діуретики; пацієнти з порушеннями функції печінки, нирок та/або серцевими порушеннями.
При застосуванні НПЗЗ побічні реакції частіше спостерігаються у пацієнтів літнього віку, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які можуть мати летальні наслідки.
Ібупрофен здатний маскувати симптоми інфекції, що може призвести до відтермінування початку відповідного лікування та, отже, сприяти погіршенню наслідків інфекції. Це спостерігалось при негоспітальній пневмонії бактеріального походження та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Якщо симптоми зберігаються чи стан погіршується, слід звернутися до лікаря.
Особливості застосування глюкозаміну сульфату та хондроїтину сульфату
Препарат не слід застосовувати пацієнтам із підвищеною чутливістю (алергією) до морепродуктів.
Можливе загострення симптомів астми у пацієнтів з бронхіальною астмою в анамнезі після початку лікування глюкозаміном. Тому перед застосуванням цього лікарського засобу слід попередити хворих із астмою про можливе посилення симптомів.
Рідко у пацієнтів із серцевою та/або нирковою недостатністю спостерігалися набряки та/або затримка води в організмі. Це може бути пов’язано з осмотичним ефектом хондроїтину сульфату.
Слід звернутися до лікаря, якщо симптоми погіршуються після початку застосування цього лікарського засобу.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Період вагітності
Ібупрофен
Пригнічення синтезу простагландину може несприятливо впливати на перебіг вагітності та/або розвиток ембріона/плода. За даними епідеміологічних досліджень припускається можливість підвищеного ризику викидня та формування вад розвитку серця і гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландину на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад розвитку підвищився з менше 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що ризик зростає при збільшенні дози та тривалості лікування. У дослідженнях на тваринах було виявлено, що застосування інгібіторів синтезу простагландину призводить до підвищення пре- та постімплантаційних втрат та ембріофетальної летальності. Також у дослідженнях на тваринах повідомлялося про підвищення частоти різноманітних порушень розвитку, включаючи вади розвитку серцево-судинної системи, при застосуванні інгібіторів синтезу простагландину у період органогенезу.
Ібупрофен не слід застосовувати протягом першого та другого триместру вагітності.
Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландину можуть призводити до таких наслідків для плода:
<![if !supportLists]>- <![endif]>кардіо-пульмональна токсичність (передчасне закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);
<![if !supportLists]>- <![endif]>порушення функції нирок, що може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.
У матері та немовляти наприкінці вагітності:
<![if !supportLists]>- <![endif]>можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект може спостерігатися навіть при застосуванні дуже низьких доз;
<![if !supportLists]>- <![endif]>пригнічення скорочень матки, що призводить до відтермінування початку або зростання тривалості пологів.
Внаслідок цього ібупрофен протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
Хондроїтину сульфат та глюкозаміну сульфат: клінічні дані щодо ефективності та безпечності застосування глюкозаміну сульфату у період вагітності відсутні або обмежені. Тому Терафлекс Адванс® не слід застосовувати під час першого та другого триместру вагітності. Терафлекс Адванс® протипоказаний протягом третього триместру вагітності.
Період годування груддю
Ібупрофен може потрапляти у невеликих кількостях у грудне молоко, проте при застосуванні у терапевтичних дозах ризик впливу на дитину вважається малоймовірним.
Інформації щодо екскреції хондроїтину сульфату та глюкозаміну сульфату та їхніх метаболітів у грудне молоко недостатньо. Тому цей лікарський засіб не слід застосовувати жінкам у період лактації.
Фертильність
Наявні докази того, що лікарські засоби, які пригнічують циклооксигеназу/синтез простагландинів, можуть спричинити порушення фертильності у жінок через вплив на овуляцію. Це можна усунути шляхом припинення застосування цих препаратів. Даних щодо впливу хондроїтину сульфату та глюкозаміну немає.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Пацієнт має слідкувати за змінами у швидкості своєї реакції, перш ніж керувати автотранспортом або іншими механізмами. У разі виявлення будь-яких небажаних явищ з боку нервової системи слід відмовитися від керування автотранспортом або іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Препарат слід приймати після їди, запиваючи склянкою води.
Дорослим застосовувати по 2 капсули 3 рази на добу.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 12 капсул (1,2 г ібупрофену).
Загальна тривалість лікування у рекомендованій дозі не має перевищувати 10 днів. Якщо симптоми зберігаються чи стан погіршується або виникає необхідність подовження курсу лікування, слід звернутися до лікаря. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого необхідного курсу лікування. Після зникнення болю хворий може продовжувати лікування препаратом Терафлекс® в лікарській формі капсул.
Діти.
Дітям (віком до 18 років) не слід застосовувати цей лікарський засіб у зв’язку з відсутністю даних щодо ефективності та безпеки.
Передозування.
Даних щодо передозування цього лікарського засобу або хондроїтину та/або глюкозаміну немає. Застосування у дозі, що перевищує 400 мг/кг ібупрофену, у дітей може спричинити передозування. У дорослих дозозалежний ефект менш визначений. Період напіввиведення ібупрофену при передозуванні становить 1,5–3 години.
У разі передозування можуть спостерігатися біль у животі, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкова кровотеча, запаморочення, головний біль, порушення сну та шум у вухах. У тяжких випадках можуть виникати симптоми з боку нервової системи: сонливість, загальмованість, апное (особливо у маленьких дітей), зрідка збудження і дезорієнтація, втрата свідомості або кома; можливі артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, порушення функції печінки та нирок або гепатонекроз, гостра ниркова недостатність, рабдоміоліз і гіпотермія; дихальна недостатність та ціаноз. Зрідка при передозуванні спостерігаються судоми. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу астми. При тяжкому передозуванні може розвинутися метаболічний ацидоз (включаючи нирковий тубулярний ацидоз) і гіпокаліємія, а також можуть подовжитись протромбіновий час/МНВ (міжнародне нормалізоване співвідношення), вірогідно, внаслідок взаємодії із факторами згортання крові.
Лікування симптоматичне, спрямоване на забезпечення прохідності дихальних шляхів, моніторинг серцевої діяльності та інших життєво важливих функцій організму до нормалізації стану. Рекомендується промивання шлунка та пероральне застосування активованого вугілля протягом 1 години після застосування потенційно токсичної дози препарату (понад 400 мг/кг) та госпіталізація до токсикологічного відділення. На стаціонарному етапі застосовують інфузійну терапію, форсований діурез, симптоматичне лікування. Спеціальних антидотів не існує. Часті або тривалі судоми слід лікувати внутрішньовенним діазепамом або лоразепамом. При бронхіальній астмі потрібно застосовувати бронходилататори.
Побічні реакції.
Більшість побічних ефектів після застосування препарату Терафлекс Адванс® зумовлені ібупрофеном і є дозозалежними. Оскільки рекомендована разова доза ібупрофену є помірною, а звичайна добова доза у лікарському засобі Терафлекс Адванс® (600 мг) є значно нижчою, ніж його максимальна добова доза (1200 мг), малоймовірно, що будуть спостерігатися будь-які побічні ефекти, якщо лікарський засіб застосовувати згідно з рекомендаціями щодо дозування. Частота появи побічних реакцій на ібупрофен класифікується таким чином: дуже часті (≥1/10), часті (≥1/100, <1/10), нечасті (≥1/1000, <1/100), поодинокі (≥1/10000, <1/1000), рідкісні (<1/10000) та частота невідома (не можна визначити із наявних даних). Частота побічних реакцій на Терафлекс Адванс® не може бути визначена, оскільки ці дані отримані з постреєстраційних звітів. Тому частота цих реакцій позначена як невідома.
З боку шлунково-кишкового тракту. Нечасті: біль у животі, диспепсія, нудота. Поодинокі: діарея, метеоризм, запор та блювання. Рідкісні: виразковий стоматит, пептичні виразки, мелена, гематемезис, гастрит, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, що у деяких випадках можуть стати летальними, особливо у пацієнтів літнього віку. Частота невідома: діафрагмоподібні кишкові стриктури (особливо при тривалому застосуванні),загострення коліту та хвороби Крона, печія
З боку нервової системи. Нечасті: головний біль. Рідкісні: асептичний менінгіт (були зареєстровані поодинокі випадки). У пацієнтів з аутоімунними порушеннями (зокрема системним червоним вовчаком, системними захворюваннями сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном спостерігалися поодинокі симптоми асептичного менінгіту, а саме: ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, висока температура або дезорієнтація.
Частота невідома: запаморочення, сонливість, парестезії, загальна слабкість та підвищена втомлюваність. Тільки при тривалому застосуванні – депресія, галюцинації, сплутаність свідомості, дзвін у вухах.
З боку сечовидільної системи. Рідкісні: гостра ниркова недостатність, папілонекроз, особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові та набряком. Частота невідома: ібупрофен може спричинити інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, нефротоксичність.
З боку гепатобіліарної системи. Рідкісні: порушення з боку печінки, особливо при тривалому застосуванні, у вигляді гепатиту, жовтяниці.
З боку крові та лімфатичної системи. Рідкісні: розлади системи кровотворення (анемія, нейтропенія, апластична анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, зниження гематокриту та рівня гемоглобіну, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими ознаками є висока температура, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, симптоми грипу, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча та синці. Оборотна агрегація тромбоцитів, альвеоліт, легенева еозинофілія.
З боку шкіри та підшкірної клітковини. У поодиноких випадках можуть виникати тяжкі форми шкірних реакцій (ексфоліативні та бульозні дерматози), такі як мультиформна еритема, синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Можуть спостерігатися лущення шкіри, алопеція, фотосенсибілізація, гіперемія, дерматит, екзема.
З боку імунної системи. Нечасті: кропив’янка, свербіж, висип. Рідкісні: алергічні реакції, включаючи тяжкі реакції підвищеної чутливості, набряк обличчя, язика і гортані, задишку, набряк Квінке, анафілактичний шок, анафілаксію, анафілактоїдні реакції. Частота невідома: реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення астми, бронхоспазм.
З боку серцево-судинної системи та мозкового кровообігу. Частота невідома: набряки, артеріальна гіпертензія, зниження артеріального тиску, серцева недостатність, тахікардія, відчуття серцебиття були зареєстровані при лікуванні НПЗЗ. Довготривале застосування ібупрофену у високих дозах (2400 мг/добу) може призвести до незначного підвищення ризику артеріального тромбозу (інфаркт міокарда або інсульт). Можливі ускладнення з боку мозкового кровообігу.
З боку органів зору. Частота невідома: при тривалому застосуванні – порушення зору, неврит зорового нерва.
З боку органів слуху. Частота невідома: шум у вухах.
Результати лабораторних досліджень. Підвищення рівня АЛТ, підвищення рівня креатиніну крові, підвищення рівня АСТ, підвищення рівня сечовини крові, підвищення рівня білірубіну крові.
Інші. Зміни в ендокринній системі та метаболізмі, зниження апетиту, сухість слизових оболонок очей та порожнини рота, риніт, порушення слуху.
У публікаціях повідомлялося про рідкісні випадки екстрасистол при застосуванні 1200 мг хондроїтину сульфату.
Прийом препарату Терафлекс Адванс® слід припинити при появі будь-якої небажаної реакції та негайно звернутися до лікаря.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 60 або 120 капсул у флаконі, по 1 флакону в картонній коробці.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник.
Контракт Фармакал Корпорейшн/
Contract Pharmacal Corporation.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
135 Адамс Авеню, Хопог, Нью-Йорк 11788, США/
135 Adams Avenue, Hauppauge, New York 11788, USA.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
