Упаковка / 30 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Ривастигмин |
| Действующие вещества | Ривастигмин |
| Количество действующего вещества: | 3 мг |
| Форма выпуска: | капсулы для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 капсул (3 блистера по 10 шт) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Отечественный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | ИНТЕРХИМ ОДО |
| Страна производства: | Украина |
| Заявитель: | Интерхим |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N06 Средства стимулирующие нервную систему N06D Средства, применяемые при деменции N06DA Ингибиторы холинэстеразы N06DA03 Ривастигмин |
|
Фармакодинамика. ривастигмин является ингибитором ацетилхолинэстеразы и бутирилхолинэстеразы карбаматного типа, который способствует холинергической нейротрансмиссии, замедляя деградацию ацетилхолина, который высвобождается функционально интактными холинергическими нейронами. таким образом, ривастигмин оказывает благоприятный эффект на когнитивный дефицит, обусловленный нарушениями холинергической нейротрансмиссии, при деменции, ассоциированной с болезнью альцгеймера или болезнью паркинсона.
Ривастигмин взаимодействует с ферментами-мишенями с образованием ковалентных комплексов, временно инактивирует ферменты-мишени. У здоровых мужчин молодого возраста пероральный прием дозы 3 мг снижает активность ацетилхолинэстеразы в СМЖ примерно на 40% в течение первых 1,5 ч после приема препарата. После достижения максимального ингибирующего эффекта активность фермента возвращается к исходному уровню примерно через 9 ч. У пациентов с болезнью Альцгеймера подавление активности ацетилхолинэстеразы ривастигмином в СМЖ носило дозозависимый характер (в исследуемом диапазоне доз до самой дозы 6 мг 2 раза в сутки). Подавление активности бутирилхолинэстеразы в СМЖ пациентов с болезнью Альцгеймера, которые получали ривастигмин, было подобным подавлению активности ацетилхолинэстеразы.
Фармакокинетика
Абсорбция. Ривастигмин быстро и полностью абсорбируется. Сmax в плазме крови достигается приблизительно через 1 ч. Из-за взаимодействия ривастигмина с ферментом-мишенью при повышении дозы биодоступность повышается в 1,5 раза больше ожидаемой. Абсолютная биодоступность ривастигмина после приема в дозе 3 мг — около 36±13%. При приеме ривастигмина с пищей замедляется его абсорбция (время достижения максимальной концентрации (tmax) увеличивается на 90 мин), снижается Сmax, увеличивается AUC приблизительно на 30%.
Распределение. Связывание ривастигмина с белками составляет около 40%. Он легко проникает через ГЭБ. Мнимый объем распределения составляет 1,8–2,7 л/кг массы тела.
Метаболизм. Ривастигмин быстро и интенсивно метаболизируется (T½ из плазмы крови — примерно 1 ч) в основном путем гидролиза с участием холинэстеразы с образованием декарбамилированного метаболита. In vitro этот метаболит незначительно ингибирует ацетилхолинэстеразу (10%).
По данным, полученным в исследованиях in vitro, не ожидается фармакокинетических взаимодействий с лекарственными средствами, которые метаболизируются следующими изоформами цитохрома Р450 (CYP): CYP 1A2, 2D6, 3A4/5, 2E1, 2C9, 2C8, 2C19 или 2B6. По данным исследований на животных основные изоферменты цитохрома Р450 участвуют в метаболизме ривастигмина в минимальной степени. Общий клиренс ривастигмина после в/в введения в дозе 0,2 мг составлял примерно 130 л/ч, после введения в дозе 2,7 мг снизился до 70 л/ч.
Выведение. Ривастигмин в неизмененном виде в моче не выявлен; основной путь выделения — почками в виде метаболитов. После введения l4C-ривастигмина выделение почками было быстрым и почти полным (90%) в течение 24 ч. Менее 1% дозы выводится с калом. У пациентов с болезнью Альцгеймера не выявлено аккумуляции ривастигмина или его декарбамилированного метаболита.
По данным популяционного фармакокинетического анализа у пациентов с болезнью Альцгеймера прием никотина повышает клиренс ривастигмина при пероральном применении в дозе до 12 мг/сут на 23%.
Особые группы пациентов
Пациенты пожилого возраста. Хотя биодоступность ривастигмина у лиц пожилого возраста выше, чем у здоровых добровольцев молодого возраста, однако в исследованиях с участием пациентов с болезнью Альцгеймера в возрасте от 50 до 92 лет не выявили никаких изменений биодоступности, связанных с возрастом.
Пациенты с нарушением функции печени. У пациентов с нарушением функции печени легкой или средней степени тяжести Сmax ривастигмина была выше примерно на 60%, а AUC — в ≥2 раза по сравнению со здоровыми добровольцами.
Пациенты с нарушением функции почек. У пациентов с нарушением функции почек средней степени тяжести значение Сmax и AUC ривастигмина были выше у ≥2 раза, чем у здоровых добровольцев; однако изменений значений Сmax и AUC ривастигмина у пациентов с нарушением функции почек тяжелой степени не установлено.
Симптоматическое лечение деменции от легкой до умеренной степени тяжести, обусловленной болезнью альцгеймера.
Симптоматическое лечение деменции от легкой до умеренной степени тяжести у пациентов с идиопатической болезнью Паркинсона.
Лечение следует начинать и проводить под наблюдением врача, имеющего опыт диагностики и лечения деменции при болезни альцгеймера или деменции, обусловленной болезнью паркинсона, и под наблюдением лиц, которые будут регулярно контролировать применение лекарственного средства пациентом.
Способ применения. Препарат принимают внутрь, во время приема пищи, 2 раза в сутки — утром и вечером. Капсулу проглатывать целиком, не разжевывая.
Рекомендуемый режим дозирования
Начальная доза и дозы титрования. Начальная доза — 1,5 мг 2 раза в сутки.
Если по истечении минимум 2 нед лечения отмечается хорошая переносимость начальной дозы, дозу можно повысить до 3 мг 2 раза в сутки. Возможно дальнейшее повышение дозы до 4,5 мг 2 раза в сутки и затем до 6 мг 2 раза в сутки при хорошей переносимости предыдущей дозы с интервалом времени не менее 2 нед после каждого предыдущего повышения дозы.
Если у пациентов с деменцией, обусловленной болезнью Паркинсона, наблюдаются побочные реакции (например тошнота, рвота, боль в животе или потеря аппетита), уменьшение массы тела или ухудшение экстрапирамидных расстройств (например тремора), можно попробовать пропустить одну или несколько доз. Если побочные реакции не исчезают, следует временно снизить дозу до предыдущей дозы, которая хорошо переносилась, или прекратить лечение.
Поддерживающая доза и прекращение лечения. Рекомендуемая эффективная доза составляет от 3 до 6 мг 2 раза в сутки. Для достижения максимальной пользы от лечения следует применять высшую дозу, которая хорошо переносится пациентом. Рекомендуемая максимальная доза — 6 мг 2 раза в сутки.
Поддерживающее лечение можно продолжать до тех пор, пока существует польза от лечения для пациента. Итак, следует регулярно проводить оценку пользы от лечения ривастигмином, особенно у лиц, получающих дозу ниже 3 мг 2 раза в сутки. Если через 3 мес поддерживающей терапии не наблюдается улучшения состояния пациента, лечение следует прекратить. Кроме того, необходимо рассмотреть возможность прекращения терапии, если признаков терапевтического эффекта больше не наблюдается.
Индивидуальную реакцию на ривастигмин прогнозировать невозможно. Однако лучший эффект от лечения наблюдался у пациентов с деменцией средней степени, ассоциированной с болезнью Паркинсона. Также лучший эффект наблюдался у пациентов с болезнью Паркинсона, имевших зрительные галлюцинации.
Плацебо-контролируемых исследований продолжительностью более 6 мес с целью изучения эффективности ривастигмина не проводили.
Возобновление терапии. Если перерыв в приеме препарата составил более 3 дней, возобновлять лечение следует с дозы 1,5 мг 2 раза в сутки. Затем необходимо провести титрование дозы, как описано выше.
Пациенты с нарушением функции почек/печени. Пациентам с нарушением функции почек/печени легкой или умеренной степени тяжести коррекции дозы ривастигмина не требуется. Однако из-за увеличения экспозиции ривастигмина у этих больных следует тщательно титровать дозу препарата с учетом индивидуальной переносимости лечения, поскольку у пациентов с клинически выраженным нарушением функции почек/печени возможно более частое развитие дозозависимых побочных реакций. Применение ривастигмина у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени не исследовали (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Гиперчувствительность к ривастигмину, другим производным карбамата или к любому другому компоненту препарата. период беременности и кормления грудью. детский возраст (до 18 лет).
Лекарственный препарат противопоказан пациентам с нарушениями функции печени тяжелой степени из-за отсутствия данных об эффективности и безопасности применения у таких больных ривастигмина.
Наиболее часто сообщалось о побочных эффектах со стороны пищеварительного тракта, включая тошноту (38%) и рвоту (23%), особенно в период титрования дозы. по данным клинических исследований нежелательные реакции со стороны жкт и уменьшения массы тела чаще отмечали у женщин, чем у мужчин.
Нижеприведенные побочные реакции распределены по частоте следующим образом: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100 до 1/10), нечасто (≥1/1000 до 1/100), редко (≥1/10 000 до 1/1000) и очень редко (1/10 000), неизвестно (частоту невозможно оценить по имеющимся данным).
У пациентов с деменцией, обусловленной болезнью Альцгеймера, при лечении ривастигмином отмечали следующие побочные реакции:
Со стороны нервной системы: очень часто — головокружение; часто — головная боль, сонливость, тремор; нечасто — обмороки; редко — судороги; очень редко — экстрапирамидные нарушения (включая ухудшение течения сопутствующей болезни Паркинсона).
Психические нарушения: часто — кошмарные сновидения, ажитация, спутанность сознания, тревога; нечасто — бессонница, депрессия; очень редко — галлюцинации; неизвестно — агрессия, беспокойство.
Со стороны пищеварительной системы: часто — тошнота, рвота, диарея; часто — боль в животе и диспепсия; редко — язвы желудка и двенадцатиперстной кишки; очень редко — желудочно-кишечное кровотечение, панкреатит; неизвестно — некоторые случаи тяжелой рвоты были связаны с разрывом пищевода (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Со стороны гепатобилиарной системы: редко — повышение лабораторных показателей функции печени; неизвестно — гепатит.
Со стороны обмена веществ: часто — анорексия; часто — снижение аппетита; неизвестно — дегидратация.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — стенокардия; очень редко — аритмии (в том числе брадикардия, блокада, фибрилляция предсердий и тахикардия), АГ.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — гипергидроз; редко — сыпь, неизвестно — зуд, аллергический дерматит (диссеминированный).
Инфекции и инвазии: очень редко — инфекции мочевыводящих путей.
Общие нарушения: часто — повышенная утомляемость и астения, недомогание; нечасто — случайное падение.
Результаты исследований: часто — уменьшение массы тела.
У пациентов с деменцией, обусловленной болезнью Паркинсона, при лечении ривастигмином отмечали следующие побочные реакции:
Со стороны нервной системы: очень часто — тремор; часто — головокружение, сонливость, головная боль, ухудшение течения болезни Паркинсона, брадикинезия, дискинезия, гипокинезия, ригидность по типу «зубчатого колеса»; нечасто — дистония.
Психические нарушения: часто — бессонница, тревога, беспокойство, зрительные галлюцинации, депрессия; неизвестно — агрессия.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто — тошнота, рвота, часто — диарея, боль в животе и диспепсия, гиперсаливация.
Со стороны гепатобилиарной системы: неизвестно — гепатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — брадикардия, АГ; нечасто — фибрилляция предсердий, AV-блокада; неизвестно — синдром слабости синусового узла, артериальная гипотензия.
Со стороны обмена веществ: часто — снижение аппетита, дегидратация.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — гипергидроз; неизвестно — аллергический дерматит (диссеминированный).
Общие нарушения: очень часто — случайное падение; часто — повышенная утомляемость и астения, нарушение походки, паркинсоническая походка.
Частота развития и тяжесть побочных реакций обычно возрастают с повышением дозы ривастигмина. если перерыв в приеме препарата составил более 3 дней, возобновлять лечение следует с дозы 1,5 мг 2 раза в сутки для снижения риска возникновения побочных реакций (например рвота) (см. применение).
Титрование дозы. Через короткое время после повышения дозы у пациентов с деменцией при болезни Альцгеймера отмечали такие побочные реакции, как АГ и галлюцинации, у лиц с деменцией при болезни Паркинсона — экстрапирамидные нарушения, особенно тремор. Если при снижении дозы выраженность побочных реакций не уменьшалась, лечение ривастигмином прекращали (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Уменьшение массы тела. Поскольку у пациентов с болезнью Альцгеймера на фоне терапии ингибиторами холинэстеразы, включая ривастигмин, возможно уменьшение массы тела, следует контролировать массу тела пациентов во время лечения ривастигмином.
Реакции со стороны кожи. Сообщалось о редких случаях развития аллергического дерматита (диссеминированного) при применении ривастигмина независимо от способа применения (внутрь или трансдермально). В этих случаях лечение ривастигмином следует отменить (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ). Пациенты и лица, ухаживающие за ними, должны быть проинформированы о возможности развития реакций со стороны кожи при применении ривастигмина.
Нарушения со стороны пищеварительной системы. Побочные реакции со стороны ЖКТ, такие как тошнота, рвота и диарея, дозозависимы и могут возникать особенно в начале лечения и/или при повышении дозы (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Эти побочные реакции чаще отмечают у женщин. При тяжелой рвоте, связанной с лечением ривастигмином, рекомендуется соответствующая коррекция дозы (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Некоторые случаи тяжелой рвоты были связаны с разрывом пищевода (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). Такие случаи отмечали особенно после повышения дозы или применения ривастигмина в высоких дозах. Пациентам, у которых развились проявления дегидратации вследствие длительной рвоты или диареи, рекомендуется в/в введение жидкости и снижение дозы или прекращение терапии ривастигмином. Обезвоживание может быть связано с серьезными последствиями.
Ривастигмин может усиливать секрецию соляной кислоты в желудке. Необходимо соблюдать осторожность при применении ривастигмина у пациентов с язвой желудка или двенадцатиперстной кишки в стадии обострения или у лиц, склонных к этим состояниям.
Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы. Преимущественно у пациентов с факторами риска ривастигмин может вызвать брадикардию, которая является фактором риска возникновения желудочковой тахикардии по типу пируэт (torsades de pointes). Следует соблюдать осторожность при применении ривастигмина у пациентов с высоким риском развития пируэтной тахикардии, в частности лицам с декомпенсированной сердечной недостаточностью, недавно перенесенным инфарктом миокарда, с брадиаритмией, склонностью к гипокалиемии или гипомагниемии, пациентам, сочетанно применяющим лекарственные средства, вызывающие пролонгацию Q–T-интервала и/или torsades de pointes (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Следует соблюдать осторожность при применении ривастигмина у пациентов с синдромом слабости синусового узла или нарушениями проводимости (синоаурикулярная блокада, блокада) (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Другие нежелательные явления. Ингибиторы холинэстеразы следует назначать с осторожностью пациентам с БА или обструктивным заболеванием легких в анамнезе. Холиномиметики могут индуцировать или усиливать обструкцию мочевыводящих путей и судороги. При лечении пациентов с этими патологиями необходимо соблюдать осторожность.
Применение ривастигмина у пациентов с тяжелой деменцией при болезни Альцгеймера или при болезни Паркинсона, с другими типами деменции или другими типами нарушений памяти (например с возрастным снижением когнитивной функции) не исследовали, поэтому применение препарата у пациентов этих групп не рекомендуется.
Как и в случае других холиномиметиков, при применении ривастигмина возможно возникновение или усиление выраженности экстрапирамидных нарушений.
У пациентов с деменцией, ассоциированной с болезнью Паркинсона, отмечали двигательные нарушения (включая брадикинезию, дискинезии, нарушение походки) и увеличение выраженности тремора (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ). В некоторых случаях из-за этих явлений пришлось прекратить терапию ривастигмином (а именно: частота случаев отмены препарата из-за тремора составила 1,7% в группе ривастигмина против 0% — в группе плацебо). Рекомендуется клинический мониторинг этих нежелательных реакций.
Особые группы пациентов
У пациентов с клинически выраженным нарушением функции почек/печени возможно более частое развитие дозозависимых нежелательных реакций (см. ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА, ПРИМЕНЕНИЕ). Рекомендуется тщательно титровать дозу с учетом индивидуальной переносимости лечения пациентами данной группы. Применение ривастигмина у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени не исследовали (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
У пациентов с массой тела 50 кг возможно более частое развитие нежелательных реакций, что может привести к прекращению лечения.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. По результатам проведенных исследований с участием беременных животных ривастигмин и его метаболиты пересекали плацентарный барьер. Потенциальный риск для людей неизвестен. Данные по применению ривастигмина у людей в период беременности отсутствуют. В исследованиях на крысах пре- и постнатального развития потомства отмечали удлинение периода беременности. Ривастигмин не следует применять в период беременности без крайней необходимости.
Кормление грудью. По данным проведенных исследований ривастигмин проникал в грудное молоко животных в период лактации. Данные о проникновении ривастигмина в грудное молоко у человека отсутствуют. Женщины, применяющие ривастигмин, не должны кормить грудью.
Фертильность. По данным проведенного на крысах исследования влияния ривастигмина на фертильность или репродуктивную функцию животных не наблюдалось. Данные о влиянии ривастигмина на фертильность у человека отсутствуют.
Дети. Препарат не применяют у детей (в возрасте до 18 лет) из-за отсутствия данных по применению ривастигмина у пациентов этой возрастной группы.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Болезнь Альцгеймера может приводить к постепенному ухудшению способности управлять транспортными средствами или поставить под угрозу возможность управления механизмами. Кроме того, ривастигмин может вызвать головокружение и сонливость, особенно в начале лечения и при повышении дозы. Итак, ривастигмин имеет незначительное или умеренное влияние на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами. Способность пациентов с деменцией, применяющих ривастигмин, продолжать управлять транспортными средствами или работать с механизмами следует регулярно оценивать врачом.
Как ингибитор холинэстеразы ривастигмин может усиливать эффекты миорелаксантов сукцинилхолинового типа во время анестезии. следует соблюдать осторожность при выборе анестетика. при необходимости можно рассмотреть вопрос корригирования дозы или временного прекращения лечения.
Учитывая фармакодинамические эффекты ривастигмина и его возможные аддитивные эффекты ривастигмин не следует применять сочетанно с другими холиномиметиками. Ривастигмин может снижать терапевтический эффект антихолинергических лекарственных средств (например оксибутинина, толтеродина).
Сообщалось об аддитивных эффектах, которые приводили к брадикардии (с риском развития синкопе), при комбинированном применении ривастигмина и различных блокаторов β-адренорецепторов (в том числе атенолола). Несмотря на то что применение ривастигмина с кардиоселективными блокаторами β-адренорецепторов связано с высоким риском развития таких эффектов, указанные побочные эффекты отмечали также у пациентов, применявших другие лекарственные средства группы блокаторов β-адренорецепторов. Поэтому следует проявлять осторожность при применении ривастигмина в комбинации с блокаторами β-адренорецепторов и другими лекарственными средствами, которые могут вызвать брадикардию (например антиаритмическими препаратами III класса, антагонистами кальциевых каналов, гликозидами наперстянки, пилокарпином).
Поскольку брадикардия является фактором риска развития желудочковой тахикардии по типу пируэт (torsades de pointes), следует соблюдать осторожность и тщательно мониторировать состояние здоровья пациента (ЭКГ) при применении ривастигмина в комбинации с лекарственными средствами, которые могут спровоцировать тахикардию по типу пируэт, такими как антипсихотические средства, например некоторые фенотиазины (хлорпромазин, левомепромазин), бензамиды (сульпирид, сультоприд, амисульприд, тиаприд, вералиприд), пимозид, галоперидол, дроперидол; цизаприд; циталопрам; дифеманил; эритромицин (в/в), моксифлоксацин; галофантрин, пентамидин; мизоластин; метадон.
У здоровых добровольцев фармакокинетического взаимодействия между ривастигмином и дигоксином, варфарином, диазепамом или флуоксетином не выявлено. Применение ривастигмина не влияет на увеличение протромбинового времени, вызванное варфарином. При одновременном применении дигоксина и ривастигмина нежелательного влияния на проводящую систему сердца не выявлено.
Учитывая то, что метаболизм ривастигмина с участием основных изоферментов цитохрома Р450 (CYP) осуществляется в минимальной степени, фармакокинетические взаимодействия ривастигмина с другими лекарственными средствами, которые метаболизируются с участием CYP, маловероятны. Хотя ривастигмин может подавлять метаболизм лекарственных средств, которые биотрансформируются с участием бутирилхолинэстеразы.
Симптомы. случайная передозировка в большинстве случаев не сопровождалась какими-либо клиническими проявлениями, и почти все пациенты продолжали лечение ривастигмином через 24 ч после передозировки.
При отравлениях средней степени тяжести ингибиторами холинэстеразы отмечали такие мускариновые эффекты, как миоз, покраснение лица, нарушение пищеварения (включая боль в животе, тошноту, рвоту и диарею), брадикардию, бронхоспазм и повышение бронхиальной секреции, гипергидроз, непроизвольное мочеиспускание и/или дефекацию, слезотечение, артериальную гипотензию, гиперсаливацию. В случае более тяжелых отравлений ингибиторами холинэстеразы возможно развитие таких никотиновых эффектов, как мышечная слабость, фасцикуляции, судороги, остановка дыхания с возможным летальным исходом.
Также сообщалось о случаях головокружения, тремора, головной боли, сонливости, психоза, артериальной гипертензии, галлюцинаций и недомогания.
Лечение. Поскольку Т½ ривастигмина из плазмы крови составляет примерно 1 ч, а продолжительность ингибирования ацетилхолинэстеразы — около 9 ч, в случаях бессимптомной передозировки не рекомендуется прием следующей дозы ривастигмина в течение следующих 24 ч. Если передозировка сопровождается выраженной тошнотой и рвотой, необходимо рассмотреть возможность применения противорвотных средств. В случае возникновения других нежелательных явлений при необходимости следует применять соответствующую симптоматическую терапию.
При выраженной передозировке можно применять атропин. Рекомендуется начальная доза атропина сульфата 0,03 мг/кг с последующим повышением в зависимости от клинического ответа. Применение скополамина в качестве антидота не рекомендуется.
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Ривастигмин IC капс. 3мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Аналогами со сходным терапевтическим эффектом являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діюча речовина: rivastigmine;
1 капсула містить ривастигміну гідротартрату 2,4 мг (у перерахунку на ривастигмін 1,5 мг), ривастигміну гідротартрату 4,8 мг (у перерахунку на ривастигмін 3 мг), ривастигміну гідротартрату 7,2 мг (у перерахунку на ривастигмін 4,5 мг) або ривастигміну гідротартрату 9,6 мг (у перерахунку на ривастигмін 6 мг);
допоміжні речовини: гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза), кремнію діоксид колоїдний безводний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, желатин, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Капсули.
Основні фізико-хімічні властивості: непрозорі тверді желатинові капсули, корпус – білого кольору, кришка – білого кольору; вміст капсул – порошок від білого до майже білого кольору.
Фармакотерапевтична група.
Психоаналептики. Препарати, які застосовуються при деменції. Інгібітори холінестерази. Ривастигмін. Код АТХ N06D А03.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Ривастигмін є інгібітором ацетил- і бутирил холінестерази карбаматного типу, який, як вважають, сприяє холінергічній нейротрансмісії, уповільнюючи деградацію ацетилхоліну, що вивільняється із функціонально інтактних холінергічних нейронів. Отже, ривастигмін чинить сприятливий ефект на зумовлений порушеннями холінергічної нейротрансмісії когнітивний дефіцит при деменції, асоційованій із хворобою Альцгеймера або хворобою Паркінсона.
Ривастигмін взаємодіє з ферментами-мішенями з утворенням ковалентного комплексу, що тимчасово інактивує ферменти-мішені. Було показано, що у здорових молодих чоловіків після прийому всередину ривастигміну у дозі 3 мг активність ацетилхолінестерази у спинномозковій рідині знижується приблизно на 40 % протягом перших 1,5 години. Після досягнення максимального інгібуючого ефекту активність ферменту повертається до початкового рівня приблизно через 9 годин. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера пригнічення ривастигміном активності ацетилхолінестерази у спинномозковій рідині має дозозалежний характер у досліджуваному діапазоні доз (до найвищої дози 6 мг 2 рази на добу). Пригнічення активності бутирилхолінестерази у спинномозковій рідині у пацієнтів із хворобою Альцгеймера, які отримували ривастигмін, було подібним до пригнічення активності ацетилхолінестерази.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Ривастигмін швидко і повністю абсорбується. Максимальна концентрація (Сmax) у плазмі крові досягається приблизно через 1 годину. Через взаємодію ривастигміну з ферментом-мішенню при збільшенні дози лікарського засобу підвищення його біодоступності в 1,5 раза перевищує очікуване (для цього підвищення дози). Абсолютна біодоступність ривастигміну після його прийому у дозі 3 мг становить близько 36 ± 13 %. При прийомі ривастигміну з їжею його абсорбція уповільнюється (час досягнення максимальної концентрації (tmax) збільшується на 90 хвилин), величина Сmax знижується, площа під кривою «концентрація‒час» (AUC) збільшується приблизно на 30 %.
Розподіл
Зв’язування ривастигміну з білками крові становить близько 40 %. Він легко перетинає гематоенцефалічний бар’єр. Уявний об’єм розподілу становить 1,8–2,7 л/кг.
Метаболізм
Ривастигмін швидко та інтенсивно метаболізується (період напіввиведення з плазми крові (Т1/2) – приблизно 1 година) в основному шляхом гідролізу за участю холінестерази з утворенням декарбамільованого метаболіту. In vitro цей метаболіт незначно інгібує ацетилхолінестеразу (
За даними, отриманими у дослідженнях in vitro, не очікується фармакокінетичної взаємодії з лікарськими засобами, які метаболізуються за участю таких ізоферментів цитохрому Р450 (CYP): CYP1A2, CYP2D6, CYP3A4/5, CYP2E1, CYP2C9, CYP2C8, CYP2C19 або CYP2B6. За даними, отриманими у дослідженнях на тваринах, основні ізоферменти цитохрому Р450 беруть участь у метаболізмі ривастигміну мінімальною мірою. Загальний плазмовий кліренс ривастигміну після внутрішньовенного введення у дозі 0,2 мг становив приблизно 130 л/год, після внутрішньовенного введення у дозі 2,7 мг зменшився до 70 л/год.
Елімінація
Ривастигмін у незміненому вигляді у сечі не виявлений; основним шляхом елімінації є виведення нирками у вигляді метаболітів. Після введення l4C-ривастигміну виведення нирками було швидким та майже повним (> 90 %) протягом 24 годин. Менше 1 % введеної дози виводиться з калом. У пацієнтів із хворобою Альцгеймера не виявлено кумуляції ривастигміну або його декарбамільованого метаболіту.
Популяційний фармакокінетичний аналіз показав, що нікотин підвищує кліренс ривастигміну на 23 % у пацієнтів із хворобою Альцгеймера після прийому всередину ривастигміну у дозі до 12 мг/добу.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку
Тоді як біодоступність ривастигміну в осіб літнього віку вища, ніж у молодих здорових добровольців, дослідження за участю пацієнтів з хворобою Альцгеймера віком від 50 до 92 років не виявили жодних змін біодоступності, пов’язаних із віком.
Пацієнти з порушенням функції печінки
У пацієнтів із порушенням функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості Сmax ривастигміну була приблизно на 60 % вища, а AUC – більш ніж у 2 рази вища, ніж у здорових добровольців.
Пацієнти з порушенням функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок помірного ступеня тяжкості Сmax і AUC ривастигміну були більш ніж у 2 рази вище, ніж у здорових добровольців; проте змін у Сmax і AUC ривастигміну у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня не виявлено.
Клінічні характеристики.
Показання.
Cимптоматичне лікування деменції від легкого до помірного ступеня тяжкості, зумовленої хворобою Альцгеймера.
Симптоматичне лікування деменції від легкого до помірного ступеня тяжкості у пацієнтів з ідіопатичною хворобою Паркінсона.
Протипоказання.
Гіперчутливість до ривастигміну, інших похідних карбамату або до будь-якого іншого компонента лікарського засобу.
Контактний алергічний дерматит в анамнезі, що виник на тлі застосування препарату ривастигміну у формі трансдермального пластиру.
Період годування груддю. Дитячий вік (до 18 років).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Як інгібітор холінестерази ривастигмін може посилювати ефекти м’язових релаксантів сукцинілхолінового типу під час анестезії. Рекомендовано з обережністю підходити до вибору анестезуючих засобів. У разі необхідності можна розглянути питання коригування дози або тимчасового припинення лікування.
З огляду на фармакодинамічні ефекти ривастигміну та можливі адитивні ефекти ривастигмін не слід застосовувати супутньо з іншими холіноміметиками. Ривастигмін може знижувати терапевтичний ефект антихолінергічних лікарських засобів (наприклад, оксибутиніну, толтеродину).
Повідомляли про адитивні ефекти, що призвели до брадикардії (з ризиком розвитку синкопе), при комбінованому застосуванні ривастигміну та різних β-блокаторів (у т. ч. атенололу). Незважаючи на те, що застосування з кардіоселективними β-блокаторами пов’язано з найвищим ризиком розвитку таких ефектів, ці небажані ефекти спостерігали також у пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби групи β-блокаторів. Отже, слід проявляти обережність при застосуванні ривастигміну у комбінації з β-блокаторами, а також з іншими лікарськими засобами, які можуть спричинити брадикардію (наприклад, антиаритмічними препаратами класу III, антагоністами кальцієвих каналів, глікозидами наперстянки, пілокарпіном).
Оскільки брадикардія є фактором ризику розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsades de pointes), слід дотримуватися обережності та, у разі необхідності, проводити моніторинг стану пацієнта (електрокардіографію) при застосуванні ривастигміну у комбінації з лікарськими засобами, які можуть спричинити шлуночкову тахікардію типу «пірует», такими як антипсихотичні засоби [наприклад, деякі фенотіазини (хлорпромазин, левомепромазин), бензаміди (сульпірид, сультоприд, амісульприд, тіаприд, вераліприд), пімозид, галоперидол, дроперидол]; циталопрам; цизаприд, дифеманіл; еритроміцин (при введенні внутрішньовенно), моксифлоксацин; галофантрин, пентамідин; мізоластин та метадон.
Фармакокінетичної взаємодії між ривастигміном і дигоксином, варфарином, діазепамом або флуоксетином під час досліджень за участю здорових добровольців не виявлено. Ривастигмін не впливає на спричинене варфарином збільшення протромбінового часу. При супутньому застосуванні дигоксину та ривастигміну небажаного впливу на провідну систему серця не виявлено.
З огляду на те, що метаболізм ривастигміну за участю основних ізоферментів цитохрому Р450 (CYP) здійснюється мінімальною мірою, фармакокінетична взаємодія ривастигміну з іншими лікарськими засобами, які метаболізуються за участю CYP, є маловірогідною. Хоча ривастигмін може інгібувати метаболізм лікарських засобів, які біотрансформуються за участю бутирилхолінестерази.
Особливості застосування.
Частота розвитку та тяжкість побічних реакцій зазвичай зростають з підвищенням дози ривастигміну. Якщо перерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х днів, поновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу для зниження ризику виникнення побічних реакцій (наприклад, блювання) (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Титрування дози. Невдовзі після підвищення дози ривастигміну спостерігали розвиток побічних реакцій (наприклад, розвиток артеріальної гіпертензії та галюцинацій у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, та посилення вираженості екстрапірамідних порушень, особливо тремору, у пацієнтів з деменцією при хворобі Паркінсона). Якщо при зниженні дози вираженість побічних реакцій не зменшувалася, лікування ривастигміном було припинено.
У післяреєстраційному періоді повідомляли про рідкісні випадки розвитку у деяких пацієнтів алергічного дерматиту (дисемінованого) при застосуванні ривастигміну незалежно від способу застосування (всередину або трансдермально). У цих випадках лікування ривастигміном слід відмінити (див. розділ «Протипоказання»). Пацієнти та особи, які доглядають за ними, повинні бути проінформовані про можливість розвитку відповідних шкірних реакцій при застосуванні ривастигміну.
Побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту, такі як нудота, блювання та діарея, є дозозалежними та можуть виникати особливо на початку лікування та/або при підвищенні дози (див. розділ «Побічні реакції»). Ці побічні реакції частіше виникають у жінок. Пацієнтам, у яких розвинулися симптоми дегідратації внаслідок тривалого блювання або діареї, рекомендовано внутрішньовенне введення рідини та зниження дози або припинення терапії ривастигміном. Дегідратація може бути пов’язана з серйозними наслідками.
При тяжкому блюванні, пов’язаному з лікуванням ривастигміном, необхідно провести відповідну корекцію дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Деякі випадки тяжкого блювання були пов’язані з розривом стравоходу (див. розділ «Побічні реакції»). Такі випадки спостерігали особливо після підвищення дози або застосування високих доз ривастигміну.
Ривастигмін може посилювати секрецію шлункового соку. Необхідно дотримуватися обережності при призначенні ривастигміну пацієнтам із виразкою шлунку/дванадцятипалої кишки у фазі загострення або пацієнтам, які схильні до цих станів.
У пацієнтів із хворобою Альцгеймера можливе зниження маси тіла. Оскільки у таких пацієнтів при застосуванні інгібіторів холінестерази, включаючи ривастигмін, може спостерігатися зниження маси тіла, слід контролювати масу тіла пацієнта під час терапії.
Ривастигмін може спричинити брадикардію, яка є чинником ризику виникнення шлуночкової тахікардії типу «пірует» (torsade de pointes), переважно у пацієнтів з факторами ризику. Слід дотримуватися обережності при застосуванні ривастигміну пацієнтам із високим ризиком розвитку шлуночкової тахікардії типу «пірует», зокрема пацієнтам із декомпенсованою серцевою недостатністю, нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, брадиаримією, схильністю до гіпокаліємії або гіпомагніємії, пацієнтам, які супутньо приймають лікарські засоби, що спричиняють подовження інтервалу QT та/або torsade de pointes (див. розділи «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» та «Побічні реакції»).
Слід дотримуватися обережності при застосуванні ривастигміну пацієнтам із синдромом слабкості синусового вузла або порушеннями провідності (синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада) (див. розділ «Побічні реакції»).
Інгібітори холінестерази слід призначати з обережністю пацієнтам з астмою або обструктивним захворюванням легень в анамнезі.
Холіноміметики можуть індукувати або посилювати обструкцію сечовивідних шляхів і судоми. При лікуванні пацієнтів, схильних до цих патологій, необхідно дотримуватися обережності.
Застосування ривастигміну пацієнтам із тяжкою деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера або хворобою Паркінсона, а також пацієнтам з іншими типами деменції або іншими типами порушень пам’яті (наприклад, віковим зниженням когнітивної функції) не досліджували, тому не рекомендовано застосувати ривастигмін пацієнтам цих груп.
Як і інші холіноміметики, ривастигмін може посилити або індукувати екстрапірамідні порушення. У пацієнтів із деменцією при хворобі Паркінсона спостерігали посилення вираженості рухових порушень (включаючи брадикінезію, дискінезію, порушення ходи, тремор) та збільшення частоти тремору (див. розділ «Побічні реакції»). В деяких випадках через ці явища довелося припинити терапію ривастигміном (а саме: частота випадків припинення лікування через тремор була 1,7 % у групі ривастигміну і 0 % ‒ у групі плацебо). Слід регулярно оцінювати клінічний стан пацієнтів для виявлення цих небажаних явищ.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок або печінки може спостерігатися більш часте виникнення дозозалежних небажаних реакцій (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Спосіб застосування та дози»). Слід ретельно титрувати дозу ривастигміну з урахуванням індивідуальної переносимості лікування пацієнтами цієї групи. Застосування ривастигміну пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки не досліджували. Проте лікарський засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати пацієнтам цієї популяції за умови проведення ретельного моніторингу стану пацієнтів.
Пацієнти з масою тіла менше 50 кг більш схильні до розвитку побічних реакцій, тому є більша імовірність припинення лікування ривастигміном у таких пацієнтів.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
За результатами проведених досліджень на вагітних тваринах ривастигмін та/або його метаболіти перетинали плацентарний бар’єр. Потенційний ризик для людини невідомий. Клінічні дані щодо застосування ривастигміну вагітним жінкам відсутні. У дослідженнях пери- і постнатального розвитку потомства щурів спостерігали подовження періоду вагітності у тварин. Ривастигмін не слід застосовувати у період вагітності, якщо немає гострої необхідності.
Годування груддю
За даними проведених досліджень ривастигмін проникав у грудне молоко тварин у період лактації. Дані щодо проникнення ривастигміну у грудне молоко людини відсутні. Отже, жінкам, які застосовують ривастигмін, не слід годувати груддю.
Фертильність
Дослідження на щурах не показали небажаного впливу на фертильність або репродуктивну функцію тварин. Вплив ривастигміну на фертильність людини невідомий.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Хвороба Альцгеймера може призвести до поступового погіршення здатності керувати автотранспортом і працювати з механізмами. Крім того, ривастигмін може спричиняти запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування або при підвищенні дози. Отже, ривастигмін незначно або помірно впливає на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Здатність пацієнтів з деменцією, які приймають ривастигмін, керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами повинна регулярно оцінюватися лікарем.
Спосіб застосування та дози.
Лікування слід починати і проводити під наглядом лікаря, який має досвід діагностики та лікування деменції, зумовленої хворобою Альцгеймера або хворобою Паркінсона. Захворювання повинно бути діагностовано відповідно до діючих рекомендацій. Терапію ривастигміном слід розпочинати тільки у тому випадку, коли є особа, яка доглядає за пацієнтом та буде постійно контролювати прийом лікарського засобу пацієнтом.
Спосіб застосування
Лікарський засіб приймати всередину 2 рази на добу, вранці та ввечері, під час прийому їжі. Капсули слід ковтати цілими, не розжовуючи.
Рекомендований режим дозування
Початкова доза та титрування дози
Початкова доза – 1,5 мг 2 рази на добу.
Якщо по закінченні мінімум 2-х тижнів лікування відзначається добра переносимість початкової дози, дозу лікарського засобу можна підвищити до 3 мг 2 рази на добу. Можливе подальше підвищення дози до 4,5 мг 2 рази на добу і потім до 6 мг 2 рази на добу при добрій переносимості попередньої дози з інтервалом часу не менше 2-х тижнів після кожного попереднього підвищення дози.
Якщо у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркінсона, спостерігаються побічні реакції (наприклад, нудота, блювання, біль у животі або втрата апетиту), зниження маси тіла або погіршення екстрапірамідних порушень (наприклад, тремору), можна спробувати пропустити прийом однієї або декількох доз ривастигміну. Якщо побічні реакції не зникають, слід тимчасово зменшити добову дозу до попередньої дози, яка добре переносилася, або припинити лікування.
Підтримуюча доза та припинення лікування
Рекомендована ефективна доза становить від 3 мг до 6 мг 2 рази на добу. Для досягнення максимального терапевтичного ефекту пацієнтам слід застосовувати найвищу дозу, яка добре переноситься. Рекомендована максимальна доза – 6 мг 2 рази на добу.
Підтримуюче лікування можна продовжувати до тих пір, поки воно приносить користь пацієнту. Отже, слід регулярно проводити оцінку користі від лікування ривастигміном, особливо у пацієнтів, які отримують дозу менше 3 мг 2 рази на добу. Якщо через 3 місяці терапії ривастигміном у підтримуючій дозі у пацієнта не спостерігається зменшення вираженості симптомів деменції, лікування слід припинити. Слід також розглянути можливість припинення лікування у разі, якщо терапевтичний ефект, який було досягнуто раніше, більше не спостерігається.
Індивідуальну реакцію на ривастигмін передбачити неможливо. Проте кращий ефект від лікування спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона з деменцією помірного ступеня тяжкості. Також кращий ефект спостерігали у пацієнтів з хворобою Паркінсона, які мали зорові галюцинації.
Плацебо-контрольованих досліджень тривалістю більше 6 місяців з метою вивчення ефективності застосування ривастигміну не проводили.
Відновлення терапії після перерви
Якщо перерва у прийомі лікарського засобу становила більше 3-х днів, відновлювати лікування необхідно з дози 1,5 мг 2 рази на добу. Потім слід провести поступове підвищення дози, як описано вище.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції нирок/печінки
Пацієнтам з порушенням функції нирок/печінки легкого або помірного ступеня тяжкості коригування дози ривастигміну не потребується. Проте через збільшення експозиції ривастигміну у пацієнтів цієї групи слід ретельно титрувати дозу лікарського засобу з урахуванням індивідуальної переносимості лікування, оскільки у пацієнтів з клінічно вираженим порушенням функції нирок/печінки може спостерігатися більш часте виникнення дозозалежних побічних реакцій. Застосування ривастигміну пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня не досліджували, проте лікарський засіб Ривастигмін ІС можна застосовувати пацієнтам цієї популяції за умови проведення ретельного моніторингу стану пацієнтів (див. розділи «Фармакологічні властивості» та «Особливості застосування»).
Діти.
Лікарський засіб не застосовувати дітям (віком до 18 років) через відсутність даних щодо застосування ривастигміну пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування.
Симптоми
Випадкове передозування ривастигміном у більшості випадків не супроводжувалося будь-якими клінічними проявами; майже всі пацієнти продовжували застосування лікарського засобу через 24 години після передозування.
При отруєннях помірного ступеня повідомляли про холінергічну токсичність з мускариновими симптомами, такими як міоз, сльозотеча, припливи, гіпергідроз, бронхоспазм та підвищення бронхіальної секреції, брадикардія, артеріальна гіпотензія, мимовільне(-а) сечовипускання та/або дефекація, гіперсалівація, порушення травлення (включаючи біль у животі, нудоту, блювання та діарею).
У разі більш тяжких отруєнь можливий розвиток нікотинових ефектів, таких як м’язова слабкість, фасцикуляції, судоми, зупинка дихання з можливим летальним наслідком.
Крім того, у післяреєстраційному періоді повідомляли про випадки запаморочення, тремору, головного болю, сонливості, сплутаності свідомості, галюцинацій, артеріальної гіпертензії, нездужання.
Лікування
Оскільки період напіввиведення ривастигміну з плазми крові становить приблизно 1 годину, а тривалість інгібування ацетилхолінестерази становить близько 9 годин, у випадках безсимптомного передозування не рекомендується прийом наступної дози ривастигміну протягом 24 годин. Якщо передозування супроводжується вираженою нудотою та блюванням, слід розглянути можливість застосування протиблювальних засобів. При виникненні інших побічних реакцій у разі необхідності слід провести відповідну симптоматичну терапію.
При значному передозуванні можна застосовувати атропін. Рекомендована початкова доза атропіну сульфату 0,03 мг/кг внутрішньовенно з подальшим підвищенням, залежно від клінічної відповіді. Застосування скополаміну як антидоту не рекомендовано.
Побічні реакції.
До побічних реакцій, які виникають найчастіше, відносяться розлади з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту (38 %) та блювання (23 %), особливо у період титрування дози. За даними клінічних досліджень побічні реакції з боку шлунково-кишкового тракту та зниження маси тіла частіше спостерігали у жінок, ніж у чоловіків.
Побічні реакції, які наведено нижче, класифіковано за системами органів та частотою. За частотою побічні реакції розподілено таким чином: дуже часто (≥ 1/10), часто (від ≥ 1/100 до
Побічні реакції, які спостерігали у пацієнтів з деменцією, зумовленою хворобою Альцгеймера, при лікуванні ривастигміном
З боку нервової системи: дуже часто – запаморочення; часто – головний біль, сонливість, тремор; нечасто – синкопе; рідко – судоми; дуже рідко – екстрапірамідні порушення (включаючи погіршення перебігу супутньої хвороби Паркінсона).
З боку психіки: часто – кошмарні сновидіння, ажитація, сплутаність свідомості, почуття тривоги; нечасто – безсоння, депресія; дуже рідко – галюцинації; частота невідома – агресія, занепокоєння.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання, діарея; часто – біль у животі, диспепсія; рідко – виразки шлунку та дванадцятипалої кишки; дуже рідко – шлунково-кишкова кровотеча, панкреатит; частота невідома – деякі випадки тяжкого блювання були пов’язані з розривом стравоходу (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку гепатобіліарної системи: нечасто – підвищення лабораторних показників функції печінки; частота невідома – гепатит.
Порушення харчування та обміну речовин: дуже часто – анорексія; часто – зниження апетиту; частота невідома – дегідратація.
З боку серцево-судинної системи: рідко – стенокардія; дуже рідко – аритмії (у т. ч. брадикардія, атріовентрикулярна блокада, фібриляція передсердь, тахікардія), артеріальна гіпертензія; частота невідома – синдром слабкості синусового вузла.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – гіпергідроз; рідко – висип; частота невідома – свербіж, алергічний дерматит (дисемінований).
Інфекційні та паразитарні захворювання: дуже рідко – інфекції сечовивідних шляхів.
Загальні порушення: час то – підвищена втомлюваність, астенія, нездужання; нечасто – випадкове падіння.
Результати досліджень: часто – зниження маси тіла.
Побічні реакції, які спостерігали у пацієнтів з деменцією, асоційованою з хворобою Паркінсона, при лікуванні ривастигміном
З боку нервової системи: дуже часто – тремор; часто – запаморочення, сонливість, головний біль, погіршення перебігу хвороби Паркінсона, брадикінезія, дискінезія, гіпокінезія, ригідність за типом «зубчастого колеса»; нечасто – дистонія.
З боку психіки: часто – безсоння, почуття тривоги, занепокоєння, зорові галюцинації, депресія; частота невідома – агресія.
З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто – нудота, блювання; часто – діарея, біль у животі, диспепсія, гіперсалівація.
З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – гепатит.
Порушення харчування та обміну речовин: часто – зниження апетиту, дегідратація.
З боку серцево-судинної системи: часто – брадикардія, артеріальна гіпертензія; нечасто – фібриляція передсердь, атріовентрикулярна блокада, артеріальна гіпотензія; частота невідома – синдром слабкості синусового вузла.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто – гіпергідроз; частота невідома – алергічний дерматит (дисемінований).
Загальні порушення: дуже часто – випадкове падіння; часто – підвищена втомлюваність, астенія, порушення ходи, паркінсонічна хода.
У 24-тижневому клінічному дослідженні за участю 541 пацієнта з деменцією, асоційованою з хворобою Паркінсона, які отримували ривастигмін, спостерігали побічні реакції, які, можливо, вказували на погіршення перебігу хвороби Паркінсона (порівняно з плацебо): тремор – 10,2 % (3,9 % у групі плацебо), випадкове падіння – 5,8 % (6,1 % у групі плацебо), посилення вираженості симптомів хвороби Паркінсона – 3,3 % (1,1 % у групі плацебо), брадикінезія – 2,5 % (1,7 % у групі плацебо), паркінсонізм – 2,2 % (0,6 % у групі плацебо), гіперсалівація – 1,4 % (не виявлено у групі плацебо), дискінезія – 1,4 % (0,6 % у групі плацебо), порушення ходи – 1,4 % (не виявлено у групі плацебо), дистонія – 0,8 % (0,6 % у групі плацебо), порушення рівноваги – 0,8 % (1,1 % у групі плацебо), кістково-м’язова скутість – 0,8 % (не виявлено у групі плацебо), гіпокінезія – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), рухові порушення – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), ригідність м’язів – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), тремтіння – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо), порушення координації рухів – 0,3 % (не виявлено у групі плацебо).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Прохання до медичних працівників повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції через національну систему повідомлень з метою контролю за співвідношенням користь/ризик застосування лікарського засобу.
Термін придатності.
3 роки (для дозування 1,5 мг та 3 мг).
2 роки (для дозування 4,5 мг та 6 мг).
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 капсул у блістері; по 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
Товариство з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Україна, 65025, м. Одеса, 21-й км. Старокиївської дороги, 40-А.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
