| Торговое название | Милистан |
| Действующие вещества | Декстрометорфан, Парацетамол, Хлорфенирамин, Цетиризин |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 12 таблеток |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | После |
| Температура хранения: | от 15°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | МЕПРО ФАРМАСЬЮТИКАЛС ПРИВАТ ЛИМИТЕД |
| Страна производства: | Индия |
| Заявитель: | Mili Healthcare |
| Условия отпуска: | Без рецепта |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N02 Болеутоляющие средства N02B Прочие анальгетики и антипиретики N02BE Анилиды N02BE51 Парацетамол, комбинации без психолептиков |
|
Парацетамол оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и слабое противовоспалительное действие. механизм действия обусловлен ингибированием синтеза простагландинов и преобладающим влиянием на центр терморегуляции в гипоталамусе.
Цетиризина гидрохлорид — селективный антагонист периферических H1-гистаминовых рецепторов, метаболит гидроксизина. Обладает противоаллергическими свойствами благодаря ингибированию поздней фазы миграции клеток, которые принимают участие в воспалительной реакции (преимущественно эозинофильных гранулоцитов); также снижает экспрессию молекул адгезии, таких, как ICAM-1 и VCAM-1, которые являются маркерами аллергического воспаления. Угнетает действие других медиаторов и индукторов секреции гистамина, таких как фактор активации тромбоцитов и субстанция Р. Практически не вызывает антихолинергических и антисеротониновых эффектов. В терапевтических дозах не оказывает седативного действия.
Декстрометорфана гидробромид — противокашлевое средство, эффективное при непродуктивном кашле, который возникает из-за раздражения бронхов. Механизм действия обусловлен влиянием на центр кашля в продолговатом мозге.
Хлорфенирамина (хлорфенамина) малеат — противоаллергическое средство, блокатор Н1-рецепторов. Оказывает умеренно выраженное седативное действие.
После приема внутрь препарат быстро и почти полностью всасывается из пищеварительного тракта. Одновременный прием пищи практически не влияет на всасывание компонентов препарата. Парацетамол хорошо распределяется в тканях (за исключением жировой) и СМЖ. Связывание парацетамола с белками плазмы крови составляет 10% и незначительно повышается при передозировке. Цетиризин также способен связываться с белками плазмы крови. Имеет низкий объем распределения (0,5 л/кг), не проникает в клетки. Парацетамол метаболизируется преимущественно в печени путем конъюгации с глюкуронидом, сульфатом и окисления с участием смешанных оксидаз печени и цитохрома P450. Цетиризин в печени практически не метаболизируется. Декстрометорфана гидробромид быстро и почти полностью метаболизируется в печени до активного метаболита декстрорфана.
Период полувыведения парацетамола составляет 1–3 ч. У пациентов с циррозом печени период полувыведения увеличивается. Почечный клиренс парацетамола составляет 5%. Выводится с мочой, главным образом в виде глюкуронидных и сульфатных конъюгатов, менее 5% — в виде неизмененного парацетамола. Препарат экскретируется с грудным молоком. После однократного приема цетиризина гидрохлорида внутрь период его полувыведения составляет приблизительно 10 ч. Период полувыведения декстрометорфана гидробромида составляет приблизительно 4 ч, препарат выделяется почками в неизмененном виде, а также в виде деметилированных метаболитов (включая декстрорфан). Действующие вещества препарата проникают через плаценту и выделяются с грудным молоком.
Симптоматическое лечение гриппа и других орви, которые сопровождаются лихорадкой, миалгией и артралгией, головной болью, сухим кашлем, заложенностью носа, ринореей, слезотечением; поллиноз, аллергический ринит и прочие аллергические заболевания верхних дыхательных путей; болевой синдром малой и средней интенсивности разного генеза (головная, зубная боль, мигрень, невралгия, миалгия, альгодисменорея, боль при травмах, ожогах), лихорадка при инфекционно-воспалительных заболеваниях.
Взрослым и детям старше 12 лет препарат применять внутрь по 1 каплете 1 раз в сутки. Максимальная продолжительность лечения - 5-7 суток.
Максимальный срок применения для детей без консультации врача - 3 дня.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата, хронический алкоголизм, выраженные нарушения функции печени и/или почек, дефицит фермента глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, заболевания крови, период беременности и кормления грудью. суспензию не назначают детям в возрасте до 1 года, а каплеты — до 12 лет.
Возникают редко. вследствие продолжительного применения препарата в высоких дозах могут возникать сонливость, нарушение сна, повышенная возбудимость, боль в эпигастральной области, тошнота, гепатотоксическое действие (обусловленное парацетамолом); кожный зуд, сыпь, отек квинке, анемия, тромбоцитопения; сухость во рту, затруднение мочеиспускания, нарушение аккомодации, повышение внутриглазного давления (обусловлены холинолитическим действием хлорфенирамина).
Применение препарата в период беременности возможно лишь в тех случаях, когда ожидаемый терапевтический эффект для будущей матери превышает потенциальный риск для плода. желательно воздержаться от использования препарата в период кормления грудью.
С осторожностью применяют у пациентов с нарушением функции печени, пищеварительного тракта и почек, с доброкачественной гипербилирубинемией, закрытоугольной глаукомой, гипертрофией предстательной железы, эпилепсией, задержкой мочи, тяжелыми сердечно-сосудистыми заболеваниями, сахарным диабетом, БА, продуктивным кашлем, а также у больных пожилого возраста. При продолжительном лечении препаратом необходим контроль состава периферической крови и функционального состояния печени (1 раз в 10 дней).
Во время применения препарата следует избегать управления транспортными средствами, работы с механизмами, других потенциально опасных видов деятельности. Нельзя употреблять алкоголь!
При одновременном применении с барбитуратами, противосудорожными средствами, рифампицином и алкоголем значительно повышается риск гепатотоксического действия.
При одновременном использовании Милистана Мультисимптомного с метоклопрамидом возможно увеличение абсорбции парацетамола.
При одновременном назначении с производными кумарина возможно развитие незначительной гипопротромбинемии.
Кофеин может потенцировать обезболивающее действие парацетамола.
Возможно нарушение сна, кожная сыпь, зуд, задержка мочи, повышенная утомляемость, тремор, тахикардия. проводят симптоматическую терапию, гемодиализ не эффективен.
В защищенном от света месте при температуре 15–25 °с.
Общая информация
Милистан мультисимптомный (milistan multisymptomic) — комбинированный препарат, в состав которого входят парацетамол, цетиризина гидрохлорид, хлорфенирамина малеат и декстрометорфана гидробромид. учитывая противокашлевое, антигистаминное, анальгетическое, жаропонижающее, противовоспалительное действие компонентов препарата милистан мультисимптомный, его рекомендуют применять при острых респираторных вирусных инфекциях, в частности при остром рините, фарингите и трахеобронхите, в качестве симптоматической терапии. препарат позволяет справляться с раздражающим сухим кашлем, слезотечением, насморком, заложенностью носа, а также с такими общими симптомами, как головная, мышечная и суставная боль, повышение температуры тела, аллергические проявления заболевания.
Взрослым и детям в возрасте старше 12 лет назначают Милистан мультисимптомный по 1 каплете 1 р/сут не более 7 сут, детям без консультации врача — 3 сут. Детям в возрасте 4–6 лет назначают данный препарат в форме суспензии: по 1 мерной ложке 2 р/сут. Эту же лекарственную форму можно назначать взрослым и детям в возрасте старше 6 лет: по 2 мерных ложки 2 р/сут (инструкция МЗ Украины).
Характеристика составляющих препарата. Исследования
Парацетамол
Парацетамол — один из самых популярных и наиболее часто применяемых анальгетических и антипиретических препаратов в мире, отпускаемых без рецепта, в составе как в моно-, так и многокомпонентных лекарственных средств. Это препарат выбора у пациентов с противопоказаниями к применению нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП): с БА, язвой желудка, гемофилией, лиц с салицилатсенсибилизацией, детей в возрасте младше 12 лет, в период беременности или кормления грудью. Рекомендуется в качестве первой линии лечения боли, связанной с остеоартрозом. Механизм действия препарата сложен и включает эффекты как антиноцицептивных, так и периферических (ЦОГ-ингибирование) и центральных (ЦОГ, серотонинергический нисходящий нейрональный путь, L-аргинин/NO-путь, каннабиноидная система) процессов антиноцицепции и «окислительно-восстановительного» механизма. Парацетамол хорошо переносится и вызывает мало побочных эффектов со стороны ЖКТ, однако с каждым годом во всем мире постоянно увеличивается число зарегистрированных случаев парацетамол-индуцированной интоксикации печени. Учитывая растущую проблему безопасности парацетамола, сегодня многие ставят под сомнение обоснованность продажи препарата без рецепта.
Официальное название химического вещества парацетамола N-ацетил-пара-аминофенол, впервые появилось на фармацевтическом рынке в 1955 г., его предшественником принято считать фенацетин, появившийся в продаже в 1887 г.
Хотя парацетамол открыт много лет назад и широко применяется в медицинской практике более полувека, механизм его действия до сих пор до конца не изучен. Обладая обезболивающими и жаропонижающими свойствами, сходными с НПВП, его противоспалительная активность слабо выражена. При применении в рекомендованных дозах он не вызывает типичных для НПВП желудочно-кишечных побочных эффектов. В то время как традиционные НПВП и селективные ингибиторы ЦОГ-2 подавляют циклооксигеназу (PGHS — Prostaglandin-H-synthase), конкурируя с арахидоновой кислотой за активную часть фермента, парацетамол, вероятно, действует как фактор восстановления катионного радикала феррила протопорфирина IX (Fe4+ = OPP +) в пероксидазной части PGHS фермента (COX2 inhibitors inhibit cyclooxygenase). Graham G.G., Scott K.F. (2003) предположили, что парацетамол должен быть отнесен к группе так называемых нетипичных НПВП, определяемых как чувствительные к перекиси анальгетики и жаропонижающие препараты (PSAAD — peroxide sensitive analgesic and antipyretic drugs) (Jóźwiak-Bebenista M., Nowak J.Z., 2014).
К пололожительным свойствам парацетамола относят возможность широкого спектра терапевтического применения, хорошую изученность, высокую толерантность пациента и биодоступность при пероральном применении (T½ — 2 ч), быстрое выведение, низкую степень взаимодействия с другими веществами, низкую нефро- и гастротоксичность, низкую токсичность у детей, а также редкие побочные эффекты (в основном кожные аллергические реакции).
Однако некоторых врачей настораживают токсические свойства метаболита парацетамола N-acetyl-p-benzoquinone imine, гепатотоксичность, проявляющаяся повышением аминотрансферазной активности при применении терапевтических доз; острой печеночной недостаточностью при 2-кратном повышении терапевтической дозы; повреждением печени при предварительном злоупотреблении алкоголем. Сочетанное применение парацетамола с другими НПВП способствует более интенсивному повреждению слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта (с образованием язв). Длительное применение парацетамола ассоциировано с нарушением функции почек, повышением артериального давления, а также повышением риска инфаркта миокарда. Медикаментозное лечение парацетамолом в период беременности ассоциировано с нарушением развития нервной системы и поведения у будущих детей, такими как синдром дефицита внимания с гиперактивностью, повышение риска одышки и заболеваемости бронхиальной астмой. В то время как предыдущие эпидемиологические исследования предполагали, что парацетамол может повышать риск обострений, клиническое исследование четко продемонстрировало, что применение парацетамола по сравнению с ибупрофеном не повышает риска обострения легкой формы бронхиальной астмы среди детей дошкольного возраста.
Безопасная доза парацетамола составляет 4 г/сут (Jóźwiak-Bebenista M., Nowak J.Z., 2014; Tiegs G., 2014; Beigelman A., Bacharier L.B., 2017).
Сегодня парацетамол рекомендован Европейской ассоциацией клинической микробиологии и инфекционных заболеваний (The European Society for Clinical Microbiology and Infectious Diseases) в качестве обезболивающего средства при боли в горле (ESCMID Sore Throat Guideline Group et al., 2012). Препарат также эффективен у детей при фарингитах, вызванных β-гемолитическим стрептококком, что позволило ему войти в методические рекомендации Итальянского национального института методических рекомендаций по здоровью (Italian National Institute of Health guidelines) (Chiappini E., 2012).
Согласно данным исследования, проведенного среди фармацевтов Бангладеш, парацетамол является одним из наиболее распространенных рекомендуемых безрецептурных препаратов (около 76% обращающихся приобретали именно его), на 2-м месте (69%) — антигистаминные лекарственные средства (Chowdhury F. et al., 2017).
Цетиризина гидрохлорид
Цетиризин, карбоксилированный метаболит гидроксизина, является специфическим антагонистом Н1-рецептора гистамина длительного действия. Он обладает выраженными противоаллергическими свойствами и ингибирует хемотаксис эозинофилов во время аллергического ответа. Результаты клинических исследований показывают, что цетиризин — эффективное и хорошо переносимое лекарственное средство для лечения сезонного/многолетнего аллергического ринита и хронической идиопатической крапивницы у взрослых, а также сезонного/многолетнего аллергического ринита у детей. Цетиризин в дозе 10 мг/сут, по-видимому, столь же эффективен, как и обычные дозы других известных антигистаминных препаратов, таких как астемизол, гидроксизин, кетотифен, лоратадин или терфенадин, для облегчения симптомов этих заболеваний и связан со значительно меньшей частотой седации, чем гидроксизин. Однако когда субъективно оценивали седативный эффект, в некоторых клинических исследованиях цетиризин оказывался более седативным, чем плацебо, лоратадин или терфенадин. Эта разница не наблюдалась в нескольких других двойных слепых исследованиях. Напротив, при объективной оценке в фармакодинамических сравнениях цетиризин редко оказывал более седативный эффект, чем плацебо или другие антагонисты Н1-рецептора гистамина второго поколения (Spencer C.M. et al., 1993).
Для цетиризина характерны длительный терапевтический эффект с быстрым началом действия и отсутствие в терапевтических дозах свойственной многим антигистаминным препаратам седации, препарат не проникает через гематоэнцефалический барьер. Длительное применение препарата не сопровождается привыканием, цетиризин не вызывает развития тахифилаксии (Кондюрина Е.Г. и соавт., 2013).
Дети. В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании с участием 71 медицинского центра была продемонстрирована эффективность приема 10 мг цетиризина у детей в возрасте 6–12 лет с сезонными аллергическими ринитами (Nayak A.S. et al., 2017). Препарат способен снижать экспрессию внутриклеточных молекул адгезии, тем самым уменьшая местное воспаление (Canonica G.W., Ciprandi G., 1999).
Хлорфенирамина малеат
Хлорфенирамина малеат — это синтетическое производное алкиламина, применяемое при аллергических реакциях, сенной лихорадке, рините, крапивнице и бронхиальной астме, антигистаминный хлорфенирамина малеат действует как конкурентный антагонист гистаминовых Н1-рецепторов, а также проявляет антихолинергический и легкий седативный эффект. Неселективность действия хлорфенирамина обусловливает развитие большего количества побочных эффектов при применении препарата, в том числе побочные эффекты со стороны сердечно-сосудистой и нервной системы. Согласно экспериментальным данным чрезмерное применение хлорфенирамина может привести к развитию деменции или болезни Альцгеймера из-за его антихолинергического действия.
Несмотря на то что FDA не запрещает применение хлорфенирамина в период беременности, его применение все же возможно только после консультации с лечащим врачом. Препарат проникает в грудное молоко и может вызвать нежелательные последствия у будущих детей. Также он влияет на процесс лактации (замедляет образование грудного молока).
Был проведен анализ специфического влияния хлорфенирамина на кашель при синдроме постназального затекания, раздражения слизистой оболочки верхних дыхательных путей, возникающего при хроническом рините и синусите. В период с марта 2014 по июнь 2016 г. 218 больных были госпитализированы, им назначали хлорфенирамин. Больные были разделены на две группы: эффективная группа (114 случаев, 52,29%) — с кашлем, и неэффективная группа (104 случая, 47,71%) — без кашля. В группах сравнивали осложнения ринита или синусита и улучшение клинических симптомов хронического ринита и синусита после лечения. Вероятность ринита/синусита составила 65,79% (75/114) в эффективной группе и 69,23% (72/104) в неэффективной группе, между двумя группами статистическая разница отсутствовала. Как в эффективной, так и в неэффективной группе симптомы, такие как стеснение в груди и одышка, дискомфорт в глотке, были в некоторой степени ослаблены, и эффективная группа имела лучший показатель уменьшения выраженности симптомов, но между двумя группами не было статистического различия (р0,05). Кроме того, не было корреляции между уменьшением выраженности кашля и симптомов ринита и синусита в эффективной группе, в 21 случае кашель полностью исчез, в то время как частота полного исчезновения других симптомов составляла только 57,15% (12/21). Таким образом, хлорфенирамин в некоторой степени эффективен при лечении кашля, который возникает при хроническом рините/синусите, но при этом не влияет на течение самого ринита/синусита (Du F., 2018).
Однако применение комбинации парацетамола, хлорфенамина и фенилэфрина у 146 больных с симптомами тяжелой простуды (ОРВИ) в возрасте 18–60 лет (рандомизированное плацебо-контролируемое исследование) установило эффективность комбинации (Picon P.D. et al., 2013).
Декстрометофана гидрохлорид
Декстрометорфан является изомером левометорфана, морфиноподобен, антагонист N-метил-d-аспартат-рецепторов головного мозга, не вызывает опиатных эффектов. Наиболее часто является компонентом от кашля в составе безрецептурных препаратов, применяемых при простуде и кашле. Относится к группе препаратов морфинана с седативными, диссоциативными и стимулирующими свойствами (в более низких дозах). Декстрометорфан впервые появился на рынке США в 1960 г. Основное применение декстрометорфана в качестве лекарственного средства от кашля для временного его облегчения, вызванного незначительным раздражением горла и бронхов (например обычно сопровождающего грипп и простуду), а также кашля, который возникает в результате раздражения вдыхаемых частиц.
Рекомендуемая доза декстрометорфана составляет 0,5 мг/кг массы тела до 30 мг 3–4 р/сут.
Неблагоприятные эффекты от супрессора кашля редкие. Чаще всего могут возникать тошнота, дискомфорт со стороны ЖКТ, сонливость, головокружение. В результате исследования было установлено, что при применении препарата в высоких дозах (более 4 мг/кг) до 64% пациентов испытывали эйфорию, а у нескольких наблюдались различные побочные эффекты со стороны ЦНС, такие как зрительные галлюцинации и бредовые преследования. Наиболее частыми побочными эффектами в этом исследовании были ощущение эмоционально возвышенного настроения (20%), тошнота и рвота (17%), нистагм (15%) и головокружение (15%) (SaeRam Oh et al., 2019).
Исследование комбинированных препаратов
В 2012 г. De Sutter AI с соавторами оценили эффективность комбинаций антигистаминовое + противоотечное лекарственное средство + анальгетик для сокращения длительности и облегчения симптомов простуды у взрослых и детей. Сюда вошло 27 исследований (5117 участников с простудой (ОРВИ)). В 14 исследованиях изучались комбинации антигистаминовое + противоотечное лекарственное средство; 2 — антигистаминовое + анальгетическое лекарственное средство; 6 — анальгетическое лекарственное средство + противоотечное лекарственное средство; и 5 — антигистаминовое лекарственное средство + анальгетическое лекарственное средство + противоотечное лекарственное средство. В 21 исследовании в качестве контроля использовали плацебо и в 6 — активное вещество. В результате было установлено, что комбинации антигистаминового препарата + анальгетик + противоотечный препарат положительно влияли на взрослых и детей старшего возраста при ОРВИ. Однако преимущества данной комбинации должны быть сопоставлены с возможным риском развития побочных реакций. Доказательств эффективности данной комбинации для детей младшего возраста не зафиксировано (De Sutter A.I. et al., 2012).
Таким образом, Милистан мультисимптомный можно применять для симптоматического лечения гриппа и других респираторно-вирусных инфекций, сопровождающихся повышением температуры тела, симптомами общей слабости, аллергическими проявлениями, кашлем и др.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Милистан мультисимптомный капл. п/о №12 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Аналогами со сходным терапевтическим эффектом являются:
Упаковка / 12 шт.
Склад лікарського засобу:
діючі речовини: 1 каплета містить парацетамолу 325 мг, цетиризину гідрохлориду 10 мг, хлорфеніраміну малеату 2 мг, декстрометорфану гідроброміду 15 мг;
допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, метилпарабен (Е 218), пропілпарабен (Е 216), магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, натрію крахмальгліколят (тип А), гіпромелоза, пропіленгліколь, поліетиленгліколь 4000, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Каплети, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: білі або майже білі овальної форми, двоопуклі каплети, вкриті оболонкою, з лінією розлому з одного боку.
Фармакотерапевтична група. .
Аналгетики та антипіретики. Парацетамол у комбінації з іншими препаратами (за винятком психолептиків). Код ATХ N02B Е51.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Парацетамол має знеболювальні, жарознижувальні, протизапальні властивості. Механізм знеболювального ефекту парацетамолу пов’язаний з пригніченням біосинтезу простагландинів. Інгібуючи циклогеназу, він перешкоджає утворенню простагландинів Е2 і F2, які відіграють важливу роль при сприйнятті больових подразнень ноцицепторами і передачі збудження у ЦНС. Парацетамол ефективніше інгібує циклооксигеназу у клітинах ЦНС та значно слабше - у периферичних тканинах. Відсутність впливу парацетамолу на синтез простагландинів у периферичних тканинах зумовлює відсутність його негативного впливу на водно-сольовий обмін та слизову шлунково-кишкового тракту. Антипіретичний ефект парацетамолу пояснюється інгібуванням біосинтезу простагландинів безпосередньо у гіпоталамусі, які є медіаторами центру терморегуляції.
Цетиризину гідрохлорид - селективний антагоніст периферичних H1-гістамінових рецепторів, метаболіт гідроксизину. Попереджає розвиток та полегшує перебіг алергічних реакцій, має протисвербіжну та протиексудативну дію. Спричиняє протиалергічну дію завдяки інгібуванню пізньої фази міграції клітин, які беруть участь у запальній реакції (переважно еозинофілів); також знижує експресію молекул адгезії, таких як ICAM-1 та VCAM-1, які є маркерами алергічного запалення. Пригнічує дію інших медіаторів та індукторів секреції гістаміну, таких як PAF (тромбоцит-активуючий фактор) та субстанція Р. Практично не чинить антихолінергічних та антисеротонінових ефектів. Зменшує проникність капілярів, попереджує розвиток набряку тканин, знімає спазм гладких м’язів. Практично не здійснює антихолінергічну та антисеротонінову дію. У терапевтичних дозах не має седативної дії.
Декстрометорфану гідробромід – протикашльовий засіб, ефективний при непродуктивному бронхіальному кашлі. Механізм дії пов’язаний з придушенням аферентних імпульсів від слизової оболонки дихальних шляхів, підвищенням порога чутливості кашльового центру у довгастому мозку. У терапевтичних дозах декстрометорфан не спричиняє аналгетичної та седативної дії, а також не пригнічує дихання, не спричиняє звикання, не пригнічує активність миготливого епітелію.
Хлорфеніраміну малеат – протиалергічний засіб, блокатор гістамінових Н1-рецепторів має протиалергічну дію, зменшує проникність капілярів, звужує судини, усуває набряк та гіперемію слизової оболонки носа, носоглотки та придаткових пазух носа; зменшує місцеві ексудативні прояви, пригнічує симптоми алергічного риніту (чхання, ринорею, свербіж очей, носа, горла). Спричиняє помірно виражений седативний ефект.
Фармакодинаміка.
Всмоктування. Після внутрішнього застосування препарат швидко та майже повністю всмоктується з травного тракту.
Виведення. Період напіввиведення парацетамолу становить 1-4 години. У пацієнтів з цирозом печінки період напіввиведення подовжується. Зв’язування з білками плазми крові варіабельне.
Нирковий кліренс парацетамолу становить 5 %. Виводиться із сечею головним чином у вигляді глюкуронідних та сульфатних кон’югатів.
Після одноразового внутрішнього застосування цетиризину гідрохлориду період напіввиведення становить приблизно 10 годин, 2/3 препарату виводиться у незмінному вигляді нирками та близько 10 % - з каловими масами. Системний кліренс - 53 мл/хв.
Період напіввиведення декстрометорфану гідроброміду становить приблизно 4 години, препарат виводиться через нирки у незміненому стані та у виді деметильованих метаболітів (включаючи декстрорфан). Діючі речовини препарату проникають через плаценту та у грудне молоко.
Клінічні характеристики.
Показання.
Симптоматичне лікування грипу та інших гострих респіраторно-вірусних інфекцій, що супроводжуються сухим подразнювальним кашлем, підвищенням температури тіла, болем у м’язах і суглобах, головним болем, закладенням носа, нежитем, сльозотечею; у тому числі які супроводжуються алергією.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до компонентів препарату, до гідроксизину або до будь-якого похідного піперазину, інших антигістамінних препаратів.
Тяжкі порушення функції нирок.
Тяжкі порушення функції печінки, вроджена гіпербілірубінемія, алкоголізм, синдром Жильбера.
Захворювання крові, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, виражена анемія, лейкопенія, гіпокоагуляція.
Закритокутова глаукома.
Ризик затримки сечі у зв’язку з захворюваннями уретри та простати, обструкція шийки сечового міхура.
Пілородуоденальний стеноз, непрохідність кишечнику.
Важкий перебіг гіпертонічної хвороби, захворювання коронарних артерій серця, аритмії. Цукровий діабет, гіпертиреоз.
Епілепсія.
Пацієнтам з ризиком виникнення дихальної недостатності.
Не застосовувати разом з інгібіторами моноаміноксидази (МАО) та протягом 2 тижнів після припинення застосування інгібіторів МАО, антидепресантів зі зворотним нейрональним захопленням серотоніну (флуоксетин, пароксетин).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол або інші діючі речовини, які входять до складу препарату Мілістан Мультисимптомний.
Особливості взаємодії препарату зумовлені властивостями його складових.
Парацетамол.
Швидкість всмоктування парацетамолу може збільшуватися при застосуванні метоклопраміду та домперидону і зменшуватися при застосуванні холестираміну. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів із підвищенням ризику кровотечі може бути посилений при одночасному довготривалому застосуванні парацетамолу. Періодичний прийом не має значного ефекту. Барбітурати зменшують жарознижувальний ефект парацетамолу.
Антисудомні препарати (включаючи фенітоїн, барбітурати, карбамазепін), які стимулюють активність мікросомальних ферментів печінки, можуть посилювати токсичний вплив парацетамолу на печінку внаслідок підвищення ступеня перетворення препарату на гепатотоксичні метаболіти. При одночасному застосуванні парацетамолу з гепатотоксичними засобами збільшується токсичний вплив препаратів на печінку. Одночасне застосування високих доз парацетамолу з ізоніазидом підвищує ризик розвитку гепатотоксичного синдрому.
Парацетамол знижує ефективність діуретиків. Не застосовувати одночасно з алкоголем.
Кофеїн може потенціювати знеболювальну дію парацетамолу.
Слід бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном, оскільки такий одночасний прийом асоціюється з метаболічним ацидозом з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів з факторами ризику (див. розділ «Особливості застосування»).
Цетиризину гідрохлорид
У дослідженні багаторазового застосування теофіліну (400 мг 1 раз на добу) та цетиризину спостерігалося незначне (16 %) зниження кліренсу цетиризину, у той час як диспозиція теофіліну не підвищувалася при одночасному прийомі цетиризину.
У дослідженні багаторазового застосування ритонавіру (600 мг 2 рази на добу) та цетиризину (10 мг на добу) тривалість експозиції до цетиризину збільшилася приблизно на 40 %, у той час як диспозиція ритонавіру дещо порушувалася (-11 %) при одночасному прийомі цетиризину.
Немає даних щодо посилення ефекту седативних засобів при застосуванні цетиризину у терапевтичних дозах. Але слід уникати застосування седативних засобів під час прийому цетиризину.
Об’єм абсорбції цетиризину не знижується при прийомі їжі, хоча показник абсорбції зменшується на 1 годину.
Одночасний прийом препарату з алкоголем або іншими засобами, що пригнічують центральну нервову систему, може спричинити додаткове погіршення уваги та порушення працездатності, хоча цетиризин не потенціює ефект алкоголю (при рівнях алкоголю у крові 0,5 г/л).
Хлорфеніраміну малеат
Алкогольні напої або препарати, що пригнічують центральну нервову систему можуть посилити пригнічувальну дію подібних або антигістамінних препаратів, таких як хлорфенірамін, що може спричинити симптоми передозування.
Хлорфенірамін пригнічує метаболізм фенітоїну і може призвести до токсичності фенітоїну.
Протипоказаний з інгібіторами МАО. Інгібітори моноаміноксидази (інгібітори МАО), включаючи фуразолідон (антибактеріальний препарат) і прокарбазин (протипухлинний препарат): одночасний прийом не рекомендований, оскільки можуть подовжитися й посилитися антихолінергічна дія та пригнічення центральної нервової системи, притаманне антигістамінним препаратам.
Трициклічні антидепресанти або мапротилін (чотирициклічний антидепресант) та інші препарати антихолінергічної дії: може посилитись антихолінергічна дія цих препаратів чи таких антигістамінних засобів, як хлорфенірамін. У разі виникнення побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту пацієнти повинні якомога раніше звернутись до лікаря, оскільки це може призвести до паралітичної непрохідності кишечнику.
Ототоксичні препарати можуть замаскувати такі симптоми ототоксичності, як дзвін у вухах, запаморочення й непритомність.
Фотосенсибілізуючі препарати можуть спричинити появу додаткової фотосенсибілізуючої дії.
Препарат не слід застосовувати одночасно з протикашльовими засобами, що пригнічують кашльовий рефлекс (наприклад з кодеїном), особливо перед сном. Таке комбіноване застосування препаратів утруднює відхаркування.
Декстрометорфану гідробромід
При одночасному застосуванні декстрометорфану, що входить до складу препарату, з іншими лікарськими засобами можливі наступні взаємодії:
з інгібіторами МАО, препаратами для лікування хвороби Паркінсона, специфічними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та іншими антидепресантами – посилення ефекту останніх; одночасне застосування препарату з вказаними лікарськими засобами протипоказано;
з аміодароном, хінідином – збільшення плазмових концентрацій декстрометорфану.
Алкоголь може посилити побічні реакції декстрометорфану.
Особливості застосування.
Не слід перевищувати рекомендовану дозу.
Зберігати препарат поза полем зору та у недоступному для дітей місці.
Якщо під час застосування препарату Мілістан мультисимптомний виникає гемоліз еритроцитів чи медикаментозна гемолітична анемія, препарат потрібно негайно відмінити.
При виникненні шкірних висипань застосування препарату слід припинити.
При тривалому застосуванні необхідно контролювати функцію печінки, нирок, стан кровотворної системи. Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Якщо захворювання викликане бактеріальною інфекцією, рекомендується паралельне лікування антибіотиками.
Під час застосування препарату забороняється вживати алкоголь!
Пов’язані із парацетамолом.
При захворюваннях печінки або нирок перед застосуванням препарату потрібно порадитися з лікарем.
Перед застосуванням препарату необхідно порадитися з лікарем, якщо пацієнт застосовує варфарин або подібні препарати, які мають антикоагулянтний ефект. Слід враховувати, що у хворих на алкогольні нециротичні ураження печінки збільшується ризик гепатотоксичної дії парацетамолу; препарат може впливати на результати лабораторних досліджень щодо вмісту в крові глюкози та сечової кислоти. Пацієнтам, які приймають аналгетики кожен день при артритах легкої форми, необхідно проконсультуватися з лікарем. У пацієнтів з тяжкими інфекціями, такими як сепсис, які супроводжуються зниженням рівня глутатіону, при прийомі парацетамолу підвищується ризик виникнення метаболічного ацидозу. Симптомами метаболічного ацидозу є глибоке, прискорене чи утруднене дихання, нудота, блювання, втрата апетиту. Слід негайно звернутися до лікаря у разі появи цих симптомів.
Рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні парацетамолу з флуклоксациліном через підвищений ризик метаболічного ацидозу з високою аніонною щілиною, особливо у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, сепсисом, у разі недоїдання та за наявності інших причин дефіциту глутатіону (наприклад, хронічний алкоголізм), а також якщо застосовуються максимальні добові дози парацетамолу. Рекомендується ретельний моніторинг, включаючи вимірювання рівня 5-оксопроліну в сечі.
Не приймати препарат одночасно з іншими засобами, що містять парацетамол.
Якщо симптоми не зникають, слід звернутися до лікаря.
Якщо головний біль стає постійним, слід звернутися до лікаря.
Пов’язані із цетиризину гідрохлоридом.
При прийомі у терапевтичних дозах не спостерігалося клінічно значущих взаємодій з алкоголем (при рівнях алкоголю у крові 0,5 г/л). Проте рекомендується уникати одночасного застосування препарату з алкоголем. Рекомендується з обережністю призначати препарат пацієнтам з епілепсією та пацієнтам з ризиком виникнення судом,
З обережністю застосовувати пацієнтам, схильним до затримки сечі (пошкодження хребта, гіперплазія простати), тому що цетиризин може підвищити ризик розвитку затримки сечі.
Антигістамінні препарати пригнічують шкірну алергічну пробу, тому перед її проведенням прийом препарату необхідно припинити за 3 дні до дослідження (період виведення).
Пов’язані із хлорфеніраміну малеатом
Хлорфенамін, як і інші препарати, що мають антихолінергічні ефекти, слід з обережністю застосовувати при епілепсії; високому внутрішньоочному тиску, включаючи глаукому, гіпертрофії передміхурової залози, важкій гіпертензії або серцево-судинних захворюваннях, бронхіті, бронхоектазах або астмі; печінковій недостатності та нирковій недостатності. У дітей та пацієнтів літнього віку на фоні терапії хлорфеніраміном частіше можуть виникати побічні реакції з боку нервової системи такі як антихолінергічні ефекти та парадоксальне збудження (збільшення енергійності, неспокій, нервозність).
Антихолінергічні властивості хлорфенаміну можуть викликати сонливість, запаморочення, помутніння зору і порушення психомоторних реакцій у деяких пацієнтів, які можуть серйозно вплинути на здатність керувати транспортними засобами і механізмами.
Слід уникати одночасного застосування хлорфеніраміну з алкоголем, оскільки вплив останнього посилюється.
Не слід застосовувати хлорфенірамін із іншими антигістамінними препаратами.
Пов’язані із декстрометорфану гідробромідом
Пацієнтам, які мають хронічний кашель, спричинений палінням або бронхіальною астмою чи кашель внаслідок гострого нападу астми перед використанням декстрометорфану гідрохлориду слід проконсультуватися із лікарем. Також необхідна консультація лікаря перед застосуванням препарату пацієнтам, у яких кашель супроводжується надмірним виділенням мокроти.
Якщо кашель триває більше 7 днів або супроводжується лихоманкою, висипами чи головним болем, необхідно належним чином обстежити пацієнта для виявлення причинного захворювання.
Існують повідомлення про випадки зловживання декстрометорфаном гідробромідом. Це необхідно враховувати при призначенні препарату підліткам та особам молодого віку, а також пацієнтам із обтяженим анамнезом щодо зловживання наркотиками або психотропними речовинами.
Декстрометорфан метаболізується в печінці цитохромом P450 2D6. Активність цього ферменту обумовлена генетично. Близько 10% населення, в цілому, є повільними метаболізаторами ферменту CYP2D6. У таких осіб, а також у пацієнтів, які отримують терапію інгібіторами CYP2D6, можуть виникати ознаки передозування та / або тривалого впливу декстрометорфану. Тому слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів, які є повільними метаболізаторами CYP2D6 або використовують інгібітори CYP2D6.
Допоміжні речовини.
Препарат містить метилпарабен (Е 218) та пропілпарабен (Е 216), тому може спричинити алергічні реакції (можливо, уповільнені).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Не слід застосовувати препарат у період вагітності.
Годування груддю
Бажано утриматися від застосування препарату у період годування груддю або слід вирішити питання про припинення годування груддю, якщо виникла необхідність у застосуванні препарату.
Дані щодо парацетамолу:
Стандартних досліджень із використанням прийнятих на даний час стандартів оцінки репродуктивної та онтогенетичної токсичності немає.
Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
У разі виникнення неврологічних розладів (сонливість, запаморочення, порушення зору) необхідно утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим та дітям віком старше 12 років препарат застосовувати внутрішньо по 1 каплеті 1 раз на добу. Максимальна тривалість лікування – 5-7 діб.
Максимальний термін застосування для дітей без консультації лікаря – 3 дні.
Пацієнтам з помірно вираженою формою ниркової недостатності препарат застосовувати у половинній дозі.
Для пацієнтів літнього віку з нормальною функцією нирок корекція дози не потрібна.
Діти
Протипоказаний дітям до 12 років.
Передозування.
Симптоми.
Ознаки і симптоми передозування окремих компонентів препарату Мілістан Мультисимптомний можна розподілити таким чином:
Пов’язані із парацетамолом.
Ураження печінки можливе у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, та у дітей, які прийняли більше 150 мг/кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбітону, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших препаратів, що індукують печінкові ферменти; зловживання алкоголем; недостатність глутатіонової системи, наприклад: розлади травлення, ВІЛ-інфекція, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.
Симптоми передозування в перші 24 години: блідість, нудота, блювання, втрата апетиту та абдомінальний біль. Ураження печінки може стати явним через 12-48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати до енцефалопатії, крововиливів, гіпоглікемії, коми та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність із гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією і розвинутись навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначались також серцева аритмія та панкреатит.
При тривалому застосуванні препарату у великих дозах з боку органів кровотворення може розвинутися апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія. При прийомі великих доз з боку центральної нервової системи можливе запаморочення, психомоторне збудження і порушення орієнтації; з боку сечовидільної системи − нефротоксичність (ниркова коліка, інтерстиціальний нефрит, капілярний некроз).
Пов’язані із цетиризину гідрохлоридом.
Передозування цетиризину головним чином пов'язані з впливом на ЦНС або з ефектами, що можуть вказувати на антихолінергічну дію. Побічні ефекти, про які повідомлялося після прийому дози, яка перевищувала щонайменше у 5 разів рекомендовану добову дозу, включають: сплутаність свідомості, діарею, запаморочення, втомлюваність, головний біль, нездужання, мідріаз, свербіж, неспокій, седативний ефект, сонливість, ступор, тахікардію, тремор та затримку сечовипускання.
Пов’язані із хлорфеніраміну малеатом.
Передбачувана летальна доза хлорфенаміну становить від 25 до 50 мг / кг маси тіла. При передозуванні стан може варіювати від пригніченого до збудженого (неспокій та судоми). Можуть спостерігатися атропіноподібні симптоми, включаючи мідріаз, фотофобію, сухість шкіри та слизових оболонок, підвищення температури тіла, атонію кишечнику; пригнічення ЦНС супроводжується розладами дихання та порушеннями роботи серцево-судинної системи.
Пов’язані із декстрометорфану гідробромідом
Симптоми передозування декстрометорфану гідроброміду: нудота і блювання, пригнічення ЦНС, запаморочення, дизартрія, атаксія, нечіткість зору, міоклонус, ністагм, сонливість, тремор, збудження, гіперактивність, сплутаність свідомості, психотичні розлади (психоз) і пригнічення дихання.
Лікування
При передозуванні необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням або можуть не відображати тяжкості передозування або ризику ураження органів. Слід розглянути лікування активованим вугіллям, якщо надмірна доза препарату була прийнята у межах 1 години. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном може бути застосовано протягом 24 годин після прийому препарату, але максимальний захисний ефект настає при його застосуванні протягом 8 годин після прийому.
Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно слід ввести N-ацетилцистеїн, згідно з чинними рекомендаціями. При відсутності блювання може бути застосований перорально метіонін як відповідна альтернатива у віддалених районах поза лікарнею.
Крім вищезазначеного, рекомендується проводити симптоматичну або підтримуючу терапію.
Побічні реакції.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: шкірні висипання, включаючи генералізовані, плямисто-папульозні, еритематозні; кропив’янка, висипи на слизових, гіперемія, шкірний свербіж, ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, стійка медикаментозна еритема, судинний набряк, ексфоліативний дерматит, фоточутливість.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи алергічні реакції, анафілаксію, анафілактичні реакції, анафілактичний шок, шкірний свербіж, висипання на шкірі і слизових оболонках (зазвичай генералізовані висипання, еритематозні, кропив’янка), ангіоневротичний набряк, мультиформна ексудативна еритема (у т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
З боку травного тракту: диспепсичні розлади, шлунково-кишкові розлади, нудота, блювання, біль в епігастрії, біль у животі, сухість у роті, діарея, гастрит, печія, пронос, запор, метеоризм.
З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки, підвищення активності «печінкових» ферментів (трансаміназ, лужної фосфатази, ГГТП), як правило, без розвитку жовтяниці, гіпербілірубінемія, гепатит, жовтяниця. При тривалому застосуванні, особливо у великих дозах, не виключена гепатотоксична дія.
З боку ендокринної системи: гіпоглікемія, аж до гіпоглікемічної коми.
З боку метаболізму:підвищення апетиту, анорексія.
З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія (ціаноз, задишка, болі в серці), апластична анемія, гемолітична анемія; агранулоцитоз, тромбоцитопенія, лейкопенія, синці або кровотечі, патологічні зміни з боку крові.
З боку дихальної системи: фарингіт, риніт, бронхоспазм у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти та до інших НПЗЗ, закладеність носа, потовщення стінки бронхів внаслідок збільшення бронхіальної секреції.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, можлива парадоксальна стимуляція ЦНС, збудження, седативний ефект, парестезія, судоми, рухові розлади, дисгевзія, непритомність, синкопе, тремор, порушення тонусу (дистонія), дискінезія, порушення координації, підвищена стомлюваність, сплутаність свідомості, тривожність, знервованість, тремор, дратівливість, безсоння, ейфорія, парестезія, невроз, неврит, судоми; сонливість, кома, зміни поведінки, порушення пам’яті, амнезія, порушення уваги.
З боку органів слухи та рівноваги:вертиго, запаморочення, порушення координації, дзвін у вухах, шум у вухах, гострий лабіринтит.
З боку сечовидільної системи: утруднення та затримка сечовипускання (див. розділ «Особливості застосування»), дизурія, енурез.
З боку органів зору: порушення акомодації ока, нечіткість зору, зниження гостроти зору, мимовільні рухи очних яблук, затуманення, двоїння, підвищення внутрішньоочного тиску, мідріаз, світлобоязнь.
Психічні розлади: нервове збудження, збентеженість, дратівливість, тривожність, агресія, сплутаність свідомості, депресія, суїцидальні думки, галюцинації, безсоння, сонливість, нічні кошмари, нервовий тик.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмія, відчуття прискореного серцебиття, коливання артеріального тиску, гіпотензія.
З боку опорно-рухової та сполучної тканини: посмикування м’язів, м’язова слабкість.
Загальні розлади: астенія, підвищена втомлюваність, нездужання, набряк, відчуття стиснення в грудях.
Лабораторні дослідження: збільшення маси тіла.
З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу; імпотенція.
Інші: сухість слизових оболонок, підвищена пітливість, підвищена втомлюваність.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С в оригінальній упаковці у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 12 каплет у блістері у картонній упаковці.
Категорія відпуску.
Без рецепта.
Виробник. Мепро Фармасьютикалс Пріват Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадженя діяльності. Unit II, Q-Роад, Фазе ІV, GIDC, Вадхван, Сурендранагар, Гуджарат, 363 035, Індія.
або
Виробник. ІксЕль Лабораторіес Пвт. Лтд.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадженя діяльності. Е-1223, Фазе-І, Екстн. (Гхатал) РІІКО Індастріал Ареа, Бхіваді, Діст. Алвар (Раджестан), Індія.
Заявник. Мілі Хелскере Лімітед.
Місцезнаходження заявника. 2-й поверх, офісне приміщення, 4 Чартфілд Хаус, Касл Стріт, Тонтон, Сомерсет, Англія, TA1 4AS, Велика Британія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
