| Торговое название | Нурофен |
| Действующие вещества | Ибупрофен, Парацетамол |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 6 таблеток |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | РЕККИТТ БЕНКИЗЕР ХЕЛСКЕР ИНТЕРНЕШНЛ ЛИМИТЕД |
| Страна производства: | Великобритания |
| Заявитель: | Реккитт Бенкизер |
| Условия отпуска: | Без рецепта |
|
Код АТС M Препараты для лечения заболеваний костно-мышечной системы M01 Противовоспалительные и обезболивающие средства M01A Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства M01AE Производные пропионовой кислоты M01AE51 Ибупрофен, комбинации |
|
Нурофен Интенсив для лечения костно-мышечной системы, противовоспалительное средство, нестероидное средство, производное пропионовой кислоты.
Ибупрофен, комбинации. Код АТХ М01А Е51.
Лекарственная форма: таблетки, покрытые пленочной оболочкой.
Основные физико-химические свойства: от белого до почти белого цвета, перламутровая, овальной формы таблетка, покрытая оболочкой, с тиснением в виде характерных завитков.
Симптоматическое лечение боли в спине и мышцах, ревматической боли, боли при легких формах артритов, головной боли, в том числе при мигрени, зубной боли, дисменореи, признаков простуды, гриппа и лихорадки.
Этот препарат особенно пригодным для лечения боли, требует сильной обезболивающего действия, чем действие ибупрофена или парацетамола, применяемых отдельно.
Фармакологическое действие ибупрофена и парацетамола отличается по месту и способу действия, но есть синергическим, что приводит к повышению анальгетических и жаропонижающих свойств по сравнению с таковыми при применении каждой из веществ в отдельности.
Ибупрофен - это НПВП (НПВС), производное пропионовой кислоты, который продемонстрировал свою эффективность при подавлении синтеза простагландинов - медиаторов боли и воспаления.
Ибупрофен оказывает анальгезирующее, жаропонижающее и противовоспалительное действие. Кроме того, ибупрофен обратимо подавляет агрегацию тромбоцитов.
Экспериментальные данные свидетельствуют, что ибупрофен может конкурентно подавлять эффект низкой дозы ацетилсалициловой кислоты на агрегацию тромбоцитов при одновременном применении этих препаратов.
Некоторые исследования фармакодинамики показывают, что при применении разовых доз ибупрофена 400 мг в пределах 8:00 до или в пределах 30 минут после применения ацетилсалициловой кислоты немедленного высвобождения (81 мг) наблюдалось снижение влияния аспирина ацетилсалициловой кислоты на образование тромбоксана или агрегацию тромбоцитов.
Хотя существует неуверенность относительно экстраполяции этих данных на клиническую ситуацию, нельзя исключить вероятности, что регулярное длительное применение ибупрофена может уменьшить кардиопротекторный эффект низких доз ацетилсалициловой кислоты.
При несистематическом применении ибупрофена такой клинически значимый эффект считается маловероятным.
Механизм действия парацетамола до сих пор не полностью определен; однако существуют убедительные данные о анальгетический влияние на центральную нервную систему.
Биохимические исследования свидетельствуют об угнетении активности ЦОГ-2 в центральной нервной системе.
Парацетамол также может стимулировать нисходящие проводящие пути активации 5-гидрокситриптамина (серотонина), что угнетает передачу болевых сигналов в спинном мозге.
Препарат особенно пригодным для лечения боли, требует сильной обезболивающего действия, чем в ибупрофена 400 мг парацетамола 1000 мг отдельно.
Проведенные исследования с использованием этой комбинации на модели острой боли (послеоперационный зубная боль) и хроническим боли в коленном суставе показали высокую эффективность этой комбинации по уменьшению выраженности острой боли (93,2%) и длительного лечения хронической боли (60,2%).
Этот препарат имеет быстрое начало действия с подтвержденным ощутимым уменьшением боли, которое в среднем отмечается через 18,3 минут.
Существенное уменьшение боли отмечается в среднем через 44,6 минут.
Обезболивающее действие этого препарата значительно длиннее (9,1 часов), чем в парацетамола 500 мг (4:00).
Ибупрофен быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта и во многом связывается с белками плазмы крови.
Ибупрофен определяется в плазме уже через 5 минут, достигая максимальной концентрации через 1-2 часа после приема натощак.
Ибупрофен метаболизируется в печени, выводится почками. Период полувыведения составляет примерно 2:00.
Парацетамол быстро всасывается из желудочно-кишечного тракта. В терапевтических концентрациях уровень связывания с белками плазмы низкий, хотя зависит от дозы.
Парацетамол в плазме крови определяется через 5 минут, достигая максимальной концентрации через 0,5-0,67 ч после приема натощак.
Парацетамол метаболизируется в печени и выводится с мочой главным образом в виде конъюгатов.
Менее 5% парацетамола выводится в неизмененном виде. Гидроксилированный метаболит, который образуется в очень небольших количествах в печени под влиянием смешанных оксидаз и детоксифицируется путем связывания с печеночным глютатионом, может накапливаться при передозировке парацетамола и вызывать повреждения тканей печени.
Период полувыведения составляет примерно 3:00.
Значимой разницы в фармакокинетическом профили парацетамола и ибупрофена у пациентов пожилого возраста не выявлено.
Биодоступность и фармакокинетический профиль ибупрофена и парацетамола в составе этого препарата не изменяются при приеме разовой или повторной дозы такой комбинации.
Состав этого препарата разработан с применением технологии, которая обеспечивает одновременное высвобождение ибупрофена и парацетамола таким образом, чтобы усиливать эффекты каждого из действующих веществ.
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
Вспомогательные вещества: натрия кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, кремния диоксид коллоидный, магния стеарат, кислота стеариновая белая и перламутровая оболочки.
Этот препарат противопоказан:
Ибупрофен (как и другие НПВС) не следует применять в комбинации с:
С осторожностью следует применять ибупрофен в сочетании с нижеприведенными лекарственными средствами.
ГКС могут повысить риск появления нежелательных реакций в пищеварительном тракте.
Антигипертензивные и диуретики. Нестероидные противовоспалительные средства могут снизить лечебный эффект этих препаратов и повысить риск возникновения нефротоксического эффекта.
Антикоагулянты. НПВС могут увеличить лечебный эффект таких антикоагулянтов, как варфарин. Антикуагулянтний эффект варфарина и других кумаринов может усиливаться длительным регулярным ежедневным употреблением парацетамола с повышением риска кровотечения.
Антитромбоцитарные и селективные ингибиторы серотонина. Может повышаться риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения.
Сердечные гликозиды. НПВС повышают уровень гликозидов в плазме, могут усиливать нарушения сердечной функции, снижать функцию клубочковой фильтрации почек.
Литий и метотрексат. Существуют доказательства потенциального повышения уровня лития и метотрексата в плазме крови.
Циклоспорин. Повышение нефротоксичности.
Мифепристон. НПВС не следует применять ранее, чем через 8-12 дней после применения мифепристона, поскольку они снижают его эффективность.
Такролимус. Возможно повышение риска нефротоксичности при одновременном применении НПВП и такролимуса.
Зидовудин. Повышенный риск гематологической токсичности при совместном применении зидовудина и НПВС. Существуют доказательства повышения риска развития гемартроза и гематомы у ВИЧ-инфицированных пациентов, страдающих гемофилией, применяющих сопутствующее лечение зидовудином и ибупрофеном.
Хинолоновые антибиотики. Одновременное применение НПВП и хинолоновых антибиотиков может повысить риск возникновения судорог.
Противорвотные средства. Скорость абсорбции парацетамола может повышаться за счет метоклопамиду или домперидона.
Холестирамин. Абсорбция парацетамола может снижаться за счет колестирамина.
Парацетамол следует с осторожностью назначать пациентам с тяжелой почечной и печеночной недостаточностью.
Риск передозировки парацетамолом выше у пациентов с нецирозним алкогольным заболеванием печени.
В случае передозировки следует немедленно обратиться к врачу, даже если пациент чувствует себя хорошо, из-за риска отсроченного во времени серьезного поражения печени.
Побочные эффекты можно минимизировать путем применения минимальной эффективной дозы, необходимой для облегчения симптомов, в течение короткого периода времени, необходимого для устранения симптомов, и во время еды.
Воздействие на органы дыхания. У пациентов, страдающих бронхиальной астмой или аллергические заболевания после применения нестероидных противовоспалительных средств или имеют эти заболевания в анамнезе, может возникать бронхоспазм.
Влияние на почки. Риск почечной недостаточности в связи с ухудшением функции почек.
Влияние на печень. Нарушение функции печени.
Влияние на сердечно-сосудистую и цереброваскулярной систему. Пациентам с артериальной гипертензией и / или сердечной недостаточностью в анамнезе следует с осторожностью начинать лечение (необходима консультация врача), поскольку при терапии ибупрофеном, как и другими НПВП сообщалось о случаях задержки жидкости, гипертензии и отеков.
Данные клинического исследования свидетельствуют о том, что применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в сутки), может быть связано с повышенным риском артериальных тромботических осложнений (например инфаркта миокарда или инсульта). В общем данные эпидемиологических исследований не предполагают, что низкая доза ибупрофена (например ≤ 1200 мг в сутки) связана с повышенным риском артериальных тромботических осложнений.
Пациентам с неконтролируемой артериальной гипертензией, застойной сердечной недостаточностью (класс II-III по классификации NYHA), диагностированной ишемической болезнью сердца, заболеванием периферических артерий и / или цереброваскулярными заболеваниями следует лечить ибупрофеном только после тщательной оценки клинической картины. Следует избегать высоких доз (2400 мг в сутки).
Также следует тщательно оценивать клиническую картину перед началом длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых осложнений (например артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение), особенно если необходимы высокие дозы ибупрофена (2400 мг в сутки).
Влияние на желудочно-кишечную систему. Имеются сообщения о случаях желудочно-кишечного кровотечения, перфорации, язвы, которые могут быть летальными, которые возникали на любом этапе лечения НПВП, независимо от наличия увещевая симптомов или наличии тяжелых нарушений со стороны желудочно-кишечного тракта в анамнезе.
Риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения, язвы или перфорации повышается при увеличении дозы НПВС, при наличии в анамнезе язвы, особенно язвы с такими осложнениями, как кровотечение или перфорация, и у пациентов пожилого возраста.
Для данных пациентов следует начинать лечение с минимальной эффективной дозы.
Пациентам с наличием желудочно-кишечных расстройств в анамнезе, прежде всего пациентам пожилого возраста, следует сообщать о любых нежелательных симптомы со стороны пищеварительного тракта (особенно кровотечение), особенно в начале лечения.
Препарат следует с осторожностью назначать пациентам, получающим сопутствующие препараты, которые могут повысить риск образования язвы или кровотечения, такие как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, например варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антитромбоцитарные препараты, такие как аспирин.
Возникновения желудочно-кишечного кровотечения или язвы у больных, получающих препараты, содержащие ибупрофен, требует немедленного прекращения лечения этим препаратом.
Нестероидные противовоспалительные средства назначают с осторожностью пациентам с желудочно-кишечными расстройствами в анамнезе (язвенным колитом и болезнью Крона), поскольку эти состояния могут обостряться.
Системная красная волчанка и смешанное заболевание соединительной ткани. У пациентов с системной красной волчанкой и смешанным заболеванием соединительной ткани может увеличиваться риск развития асептического менингита.
Со стороны кожи. Очень редко на фоне длительного применения НПВП возникают кожные, иногда летальные, реакции, включающие эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Риск развития таких реакций наиболее высок в начале лечения: в большинстве случаев такие реакции возникают в первый месяц приема препарата. Прием этого препарата следует прекратить при первых признаках кожной сыпи, поражения слизистых оболочек и других проявлениях гиперчувствительности.
Влияние на фертильность у женщин. Существуют ограниченные данные, лекарственные средства, которые подавляют синтез циклооксигеназы / простагландина, могут влиять на процесс овуляции. Этот процесс является обратимым после прекращения лечения.
Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста повышается частота побочных реакций, вызванных применением нестероидных противовоспалительных средств, особенно желудочно-кишечных кровотечений или перфораций, которые могут быть летальными. Если применение нестероидных противовоспалительных средств необходимо, следует принимать минимальную эффективную дозу в течение минимального срока.
Следует регулярно наблюдать за состоянием пациента о возможности возникновения желудочно-кишечных кровотечений на фоне терапии НПВС.
Применение в период беременности или кормления грудью
Во время первого и второго триместров беременности следует избегать применения препарата.
Препарат противопоказан во время третьего триместра беременности.
Согласно ограниченными данными ибупрофен проникает в грудное молоко в очень низких концентрациях, поэтому вероятность его вредного воздействия на младенцев очень низка.
Парацетамол проникает в грудное молоко, но в клинически незначительных количествах. Поэтому нет необходимости в прекращении грудного вскармливания во время краткосрочной терапии этим препаратом в рекомендуемых дозах.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами
Однократный прием или непродолжительное применение препарата, как правило, не требует применения специальных мер предосторожности.
Только для кратковременного применения.
Следует использовать минимальную эффективную дозу в течение минимального срока, необходимого для устранения симптомов.
Взрослым применять по 1 таблетке до 3 раз в сутки с интервалом между приемами не менее 6:00. Таблетки запивать водой.
Если 1 таблетка не устраняет симптомы заболевания, следует применять по 2 таблетки на прием, но не более 3 раз в сутки.
Интервал между приемами должен быть не менее 6:00.
Не следует принимать более 6 таблеток (3000 мг парацетамола, 1200 мг ибупрофена) в сутки.
Если симптомы заболевания сохраняются более 3 дней, необходимо обратиться к врачу для уточнения диагноза и коррекции схемы лечения. Продолжительность лечения определяет врач индивидуально в зависимости от течения заболевания и состояния больного.
Нет необходимости корректировать дозу для пациентов пожилого возраста.
Дети. Не применяется детям до 18 лет.
Поражение печени возможно у взрослых, применили 10 г (что эквивалентно 20 таблеткам) или более парацетамола. Применение 5 г (что эквивалентно 10 таблеткам) или более парацетамола может привести к поражению печени, если:
Симптомами передозировки парацетамола в первые 24 часов являются бледность, тошнота, рвота, отвращение к пище и боль в животе. Поражение печени может проявляться через
12-48 часов после передозировки, выражается в отклонении функциональных проб печени. Могут возникать нарушения метаболизма глюкозы и метаболический ацидоз. При тяжелом отравлении печеночная недостаточность может прогрессировать в энцефалопатию, кровоизлияния, гипогликемию, кому и мать летальный исход. Острая почечная недостаточность с острым некрозом канальцев может проявляться сильным поясничной болью, гематурией, протеинурией и развиться даже при отсутствии тяжелого поражения печени. Отмечались также сердечная аритмия и панкреатит.
При передозировке парацетамолом необходима быстрая медицинская помощь.
Пациента следует немедленно доставить в больницу для медицинского осмотра, даже если отсутствуют ранние симптомы передозировки.
Симптомы могут быть ограничены тошнотой и рвотой и могут не отражать тяжести передозировки или риска поражения органов. Лечение следует проводить в соответствии с установленными рекомендаций по лечению.
Следует рассмотреть лечение активированным углем в пределах 1:00 после приема чрезмерной дозы парацетамолy.
Концентрацию парацетамола в плазме крови следует измерять через 4:00 или позже после приема (более ранние концентрации являются недостоверными).
Лечение N-ацетилцистеин можно проводить в течение 24 часов после приема парацетамола, но максимальный защитный эффект получают при его применении в течение 8:00 после приема чрезмерной дозы препарата. Эффективность антидота резко снижается после этого времени.
При необходимости пациенту внутривенно вводят N-ацетилцистеин согласно установленному перечню доз. При отсутствии рвоты можно применить метионин внутрь как соответствующую альтернативу в отдаленных районах вне больницы.
Лечение пациентов, у которых отмечается тяжелое нарушение функции печени в течение 24 часов после приема парацетамола, следует проводить в соответствии с установленными рекомендаций.
Применение ибупрофена в дозе более 400 мг / кг у детей может вызвать симптомы передозировки. У взрослых дозозависимый эффект менее выраженным. Период полувыведения при передозировке составляет 1,5-5 ч.
У большинства пациентов, которые применяли клинически значимую количество НПВП, может возникнуть только тошнота, рвота, боль в эпигастральной области или очень редко - диарея.
Может возникать шум в ушах, головная боль и желудочно-кишечное кровотечение.
При более тяжелом отравлении могут возникать токсические поражения центральной нервной системы в виде сонливости, иногда - нервного возбуждения и дезориентации или комы.
Иногда у пациентов наблюдаются судороги.
При тяжелом отравлении может возникать метаболический ацидоз, протромбиновый индекс / международное нормализованное отношение (INR) может быть повышенным, вероятно, вследствие влияния на факторы свертывания крови.
Может возникать острая почечная недостаточность и поражение печени при наличии обезвоживания.
У больных бронхиальной астмой может наблюдаться обострение течения заболевания.
Лечение должно быть симптоматическим и поддерживающим, а также включать обеспечение проходимости дыхательных путей и наблюдения за сердечными симптомами и показателями жизненно важных функций до нормализации состояния.
Рекомендуется пероральное применение активированного угля в течение 1:00 после применения потенциально токсичного количества препарата.
При частых или длительных судорогах следует принимать диазепам или лоразепам внутривенно.
Для лечения бронхиальной астмы следует применять бронходилататоры.
Результаты клинических исследований, проведенных при применении этого препарата, не свидетельствуют о наличии каких-либо других побочных реакций, кроме тех, которые наблюдались при применении ибупрофена или парацетамола отдельно.
Ниже приведены побочные реакции, которые наблюдались у пациентов, получавших ибупрофен или парацетамол отдельно в течение кратковременного и длительного применения.
Со стороны системы крови и лимфатической системы. Очень редко (<1/10000) - расстройства системы кроветворения (агранулоцитоз, анемия, апластическая анемия, гемолитическая анемия, лейкопения, нейтропения, панцитопения и тромбоцитопения).
Первыми признаками являются: лихорадка, боль в горле, язвы в ротовой полости, гриппоподобные симптомы, тяжелая форма истощения, необъяснимая кровотечение, синяки и носовое кровотечение.
Со стороны иммунной системы. Нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) - реакции гиперчувствительности, включающих крапивницу и зуд очень редко (<1/10000) - тяжелые реакции гиперчувствительности.
Симптомы могут включать отек лица, языка и гортани, одышку, тахикардию и гипотензию (анафилаксия, ангионевротический отек или тяжелый шок).
К реакциям гиперчувствительности могут относиться:
Со стороны нервной системы. Нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) - головная боль очень редко (<1/10000) - асептический менингит, отдельные симптомы которого (ригидность затылочных мышц, головная боль, тошнота, рвота, лихорадка и потеря) могут возникать у пациентов с существующими аутоиммунными заболеваниями, такими как системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани.
Со стороны сердечно-сосудистой системы. Частота неизвестна - сердечная недостаточность, отек.
Данные клинических исследований и эпидемиологические данные свидетельствуют, что применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (по 2400 мг в сутки) и длительное лечение может быть связано с повышенной частотой развития артериальных тромботических осложнений (например, инфаркта миокарда или инсульта).
Со стороны сосудистой системы. Частота неизвестна - артериальная гипертензия.
Со стороны органов дыхания. Частота неизвестна - реактивность дыхательных путей включает: бронхиальной астмой, бронхоспазм и одышка.
Со стороны желудочно-кишечного тракта. Побочные реакции со стороны желудочно-кишечного тракта наблюдались чаще. Нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) - боль в желудке, тошнота, диспепсия редко (≥ 1/1000 и <1/1000) - диарея, метеоризм, запор, рвота очень редко (<1/10000) - язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишковa перфорация или желудочно-кишковa кровотечение, мелена, кровавая рвота (иногда летальные), язвенный стоматит, гастрит, частота неизвестна - обострение колита и болезни Крона.
Со стороны печени и желчевыводящих путей. Очень редко (<1/10000) - нарушение функции печени.
Со стороны кожи и подкожной клитковини.Часто (≥ 1/100 и <1/10) - гипергидроз; нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) - высыпания на коже очень редко (<1/10000) (<1/10000) - буллезные реакции, включая синдром Стивенса-Джонсона, мультиформную эритема и токсический эпидермальный некролиз.
Со стороны почек и мочевыделительной системи.Дуже редко (<1/10000) - острое нарушение функции почек, особенно при длительном применении НПВП, в сочетании с повышением уровня мочевины в сыворотке крови и появлением отеков. Также папилонекроз.
Лабораторные исследования. Часто (≥ l / 100 и <l / 10) - повышение уровня аланинаминотрансферазы, повышение уровня гамма-глутамилтранферазы и ухудшение функциональных проб печени, повышение уровня креатинина в крови, повышение уровня мочевины в крови нечасто (≥ 1/1000 и <1/100) - повышение уровня аспартатаминотрансферазы, повышение уровня щелочной фосфатазы в крови, повышение уровня КФК в крови, снижение уровня гемоглобина и уровня тромбоцитов.
Срок годности. 3 года.
Хранить при температуре не выше 25°С.
Хранить в недоступном для детей месте.
Упаковка. По 6 или 12 таблеток в блистере, по 1 блистера в картонной коробке.
Категория отпуска. Без рецепта.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Нурофен Интенсив табл. п/о №6 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Совместное применение Нурофена с большинством антибактериальных препаратов допустимо, однако категорически исключается его коадминистрирование с антибиотиками хинолонового ряда, поскольку это потенциально может индуцировать развитие судорожных состояний, что требует обязательной консультации со специалистом перед приемом.
Особенности фармакологического взаимодействия Нурофена с антибактериальными препаратами требуют глубокого понимания рисков.Несмотря на схожие терапевтические эффекты в купировании боли и лихорадки, Нурофен (ибупрофен) и Панадол (парацетамол) относятся к разным фармакологическим группам, и их дифференцированное применение определяется спецификой механизмов действия, где Нурофен обеспечивает более выраженное противовоспалительное и сильное анальгезирующее действие, а Панадол преимущественно направлен на снижение температуры и купирование умеренной боли.
Существенные фармакодинамические различия ибупрофена и парацетамола определяют рациональную тактику терапии.Нурофен, будучи нестероидным противовоспалительным средством на основе ибупрофена, демонстрирует высокую эффективность в купировании болевого синдрома, снижении воспалительных процессов и нормализации повышенной температуры тела, однако его терапевтическое применение строго регламентировано возрастными и массовыми критериями дозирования для различных лекарственных форм с целью оптимизации клинического ответа и минимизации нежелательных явлений.
Оптимальное применение ибупрофена требует точности в дозировании.
Упаковка / 6 шт.
| Склад: діючі речовини: ібупрофен; парацетамол; 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить ібупрофену 200 мг та парацетамолу 500 мг; допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, кислота стеаринова; біла та перламутрова оболонки. |
| Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою. Основні фізико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору, перламутрова, овальної форми таблетка, вкрита плівковою оболонкою, з тисненням у вигляді характерних завитків. |
| Фармакотерапевтична група. Препарати для лікування кістково-м’язової системи, протизапальні та протиревматичні засоби, нестероїдні засоби, похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен, комбінації. Код АТХ М01А Е51. |
| Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Фармакологічна дія ібупрофену та парацетамолу відрізняється за місцем та способом дії, але є синергічною, що призводить до підвищення аналгетичних та жарознижувальних властивостей, порівняно з такими при застосуванні кожної з речовин окремо. Ібупрофен – це нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ), похідне пропіонової кислоти, який продемонстрував свою ефективність при пригнічуванні синтезу простагландинів ̶ медіаторів болю та запалення. Iбупрофен чинить аналгезуючу, жарознижувальну та протизапальну дії. Крім того, ібупрофен оборотно пригнічує агрегацію тромбоцитів. Експериментальні дані свідчать, що ібупрофен може конкурентно пригнічувати ефект низької дози ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів при одночасному застосуванні цих препаратів. Деякі дослідження фармакодинаміки показують, що при застосуванні разових доз ібупрофену по 400 мг у межах 8 годин до або в межах 30 хвилин після застосування ацетилсаліцилової кислоти негайного вивільнення (81 мг) спостерігалося зниження впливу аспірину / ацетилсаліцилової кислоти на утворення тромбоксану або агрегацію тромбоцитів. Хоча існує непевність щодо екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію, не можна виключити імовірності, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такий клінічно значущий ефект вважається малоймовірним. Механізм дії парацетамолу досі не повністю визначений; проте існують переконливі дані про аналгетичний вплив на центральну нервову систему. Біохімічні дослідження свідчать про пригнічення активності ЦОГ-2 у центральній нервовій системі. Парацетамол також може стимулювати низхідні провідні шляхи активації 5-гідрокситриптаміну (серотоніну), що пригнічує передачу больових сигналів в спинному мозку. Препарат є особливо придатним для лікування болю, що вимагає сильнішої знеболювальної дії, ніж в ібупрофену 400 мг або парацетамолу 1000 мг окремо. Проведені дослідження з використанням цієї комбінації на моделі гострого болю (післяопераційний зубний біль) та хронічного болю в колінному суглобі показали високу ефективність цієї комбінації щодо зменшення вираженості гострого болю (93,2%) та тривалого лікування хронічного болю (60,2%). Цей препарат має швидкий початок дії з підтвердженим відчутним зменшенням болю, яке в середньому відзначається через 18,3 хв. Суттєве зменшення болю відзначається в середньому через 44,6 хв. Знеболювальна дія цього препарату значно довша (9,1 годин), ніж у парацетамолу 500 мг (4 годин). Фармакокінетика. Ібупрофен швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту та значною мірою зв’язується з протеїнами плазми крові. Ібупрофен визначається в плазмі вже через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 1 ̶ 2 години після прийому натще. Ібупрофен метаболізується у печінці, виводиться нирками. Період напіввиведення становить приблизно 2 години. Парацетамол швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту. У терапевтичних концентраціях рівень зв’язування з протеїнами плазми низький, хоча залежить від дози. Парацетамол в плазмі крові визначається через 5 хвилин, досягаючи максимальної концентрації через 0,5 ̶ 0,67 год після прийому натще. Парацетамол метаболізується у печінці і виводиться з сечею головним чином у вигляді кон’югатів. Менше 5 % парацетамолу виводиться у незміненому вигляді. Гідроксильований метаболіт, що утворюється в дуже невеликих кількостях у печінці під впливом змішаних оксидаз і детоксикується шляхом зв’язування з печінковим глютатіоном, може накопичуватись при передозуванні парацетамолом і спричиняти ушкодження тканин печінки. Період напіввиведення становить приблизно 3 години. Значимої різниці у фармакокінетичному профілі парацетамолу та ібупрофену у пацієнтів літнього віку не виявлено. Біодоступність та фармакокінетичний профіль ібупрофену та парацетамолу у складі цього препарату не змінюються при прийомі разової або повторної дози такої комбінації. Склад цього препарату розроблено із застосуванням технології, яка забезпечує одночасне вивільнення ібупрофену та парацетамолу таким чином, щоб потенціювати ефекти кожної з діючих речовин. Клінічні характеристики. Показання. Симптоматичне лікування легкого та помірного болю при мігрені, головного болю, болю у спині, менструального болю, зубного болю, ревматичного та м’язового болю, болю при легких формах артриту, ознак застуди та грипу, болю в горлі та гарячки. Цей препарат є особливо придатним для лікування болю, що вимагає сильнішої знеболювальної дії, ніж дія ібупрофену або парацетамолу, застосованих окремо. |
| Протипоказання. Цей препарат протипоказаний: · пацієнтам з відомою індивідуальною підвищеною чутливістю до ібупрофену, парацетамолу або до інших компонентів препарату; · при одночасному застосуванні з іншими препаратами, які містять парацетамол, через підвищений ризик появи серйозних побічних реакцій; · пацієнтам з наявністю в анамнезі реакцій підвищеної чутливості (наприклад бронхоспазму, ангіоневротичного набряку, бронхіальної астми, риніту або кропив’янки) після прийому ібупрофену, аспірину або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ); · пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкову кровотечу або перфорацію, пов’язану з застосуванням НПЗЗ; · при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки / кровотечі в активній формі або рецидивах в анамнезі (два і більше виражених епізоди виразкової хвороби чи кровотечі); · пацієнтам з порушенням згортання крові; · пацієнтам з тяжкою печінковою, тяжкою нирковою або тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією NYHA); при одночасному застосуванні інших препаратів, які містять НПЗЗ, включаючи інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і ацетилсаліцилову кислоту в добовій дозі більше 75 мг, у зв’язку з підвищеним ризиком побічних реакцій;· протягом останнього триместру вагітності. |
| Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Цей препарат, як і інші парацетамолвмісні препарати, протипоказаний при застосуванні з іншими препаратами, які містять парацетамол, через підвищений ризик серйозних побічних реакцій. Цей препарат (як і інші ібупрофенвмісні препарати та НПЗЗ) не слід застосовувати в комбінації з: - аспірином (ацетилсаліциловою кислотою), оскільки це може збільшити ризик виникнення побічних реакцій, крім випадків, коли аспірин (доза не вище 75 мг в день) був призначений лікарем. Експериментальні дані свідчать, що при одночасному застосуванні ібупрофен може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти (аспірину) на агрегацію тромбоцитів. Однак можливість екстраполяції цих даних на клінічну ситуацію обмежена, тому немає остаточних висновків про те, що регулярне довготривале застосування ібупрофену може зменшити кардіопротекторний ефект низьких доз ацетилсаліцилової кислоти. При несистематичному застосуванні ібупрофену такі клінічно значущі ефекти вважаються малоймовірними; - іншими нестероїдними протизапальними засобами (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2), оскільки це може призвести до підвищеної частоти виникнення побічних ефектів. Цей препарат (як і інші парацетамолвмісні продукти) з обережністю слід застосовувати у комбінації з нижчезазначеними лікарськими засобами. - холестирамін: швидкість абсорбції парацетамолу знижується холестираміном, тому парацетамол слід застосовувати за 1 годину до прийому холестираміну, якщо потрібна максимальна аналгезія. - метоклопрамід та домперидон: всмоктування парацетамолу збільшується метоклопрамідом та домперидоном, однак одночасного прийому не слід уникати; - варфарин: антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений при тривалому регулярному застосуванні парацетамолу з підвищеним ризиком кровотечі; періодичне застосування не має суттєвого впливу. Цей препарат (як і інші ібупрофенвмісні продукти та НПЗЗ) з обережністю слід застосовувати у комбінації з нижчезазначеними лікарськими засобами. Антикоагулянти. НПЗЗ можуть збільшити лікувальний ефект таких антикоагулянтів, як варфарин. Антикоагулянтний ефект варфарину та інших кумаринів може бути посилений тривалим регулярним щоденним прийомом парацетамолу з підвищенням ризику кровотечі. Антигіпертензивні та діуретичні засоби. Нестероїдні протизапальні засоби можуть знизити лікувальний ефект цих препаратів та підвищити ризик виникнення нефротоксичного ефекту. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів зі зневодненням або у пацієнтів літнього віку з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, зокрема може призвести до можливої гострої ниркової недостатності, що зазвичай має оборотний характер. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. За необхідності довготривалого лікування слід провести адекватну гідратацію пацієнта та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю надалі. Діуретики можуть збільшити ризик нефротоксичності НПЗЗ. Антитромбоцитарні та селективні інгібітори серотоніну. Може підвищуватись ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. Серцеві глікозиди. НПЗЗ підвищують рівень глікозидів у плазмі, можуть посилювати порушення серцевої функції, знижувати функцію клубочкової фільтрації нирок. Циклоспорин. Можливе підвищення ризику нефротоксичності. Кортикостероїди можуть підвищити ризик появи небажаних реакцій у травному тракті (виразки шлунково-кишкового тракту або кровотечі). Літій та метотрексат. Існують докази потенційного підвищення рівня літію та метотрексату в плазмі крові. Міфепристон. НПЗЗ не слід застосовувати раніше ніж через 8 ̶ 12 діб після застосування міфепристону, оскільки вони знижують його ефективність. Хінолонові антибіотики. Дослідження на тваринах вказують на те, що НПЗЗ можуть збільшити ризик виникнення судом, пов’язаний з застосуванням антибіотиків хінолінового ряду. Ризик виникнення судом зростає у разі одночасного застосування НПЗЗ та хінолонів. Такролімус. Можливе підвищення ризику нефротоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ та такролімусу. Зидовудин. Підвищений ризик гематологічної токсичності при сумісному застосуванні зидовудину та НПЗЗ. Існують докази підвищення ризику появи гемартрозу та гематоми у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які страждають на гемофілію, у разі супутнього лікування зидовудином та ібупрофеном. Протиблювотні засоби. Швидкість абсорбції парацетамолу може підвищуватись за рахунок метоклопаміду або домперидону. |
| Особливості застосування. Не перевищувати рекомендовані дози. Якщо симптоми прогресують, проконсультуйтесь з лікарем. Зберігати в недоступному для дітей місці. Парацетамол. Парацетамол слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю. Ризик передозування парацетамолом вищий у пацієнтів з нецирозним алкогольним захворюванням печінки. У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо пацієнт почуває себе добре, через ризик відстроченого у часі серйозного ураження печінки. Не приймайте інші препарати, що містять парацетамол. Якщо це трапиться, слід негайно звернутися до лікаря, навіть якщо ви почуваєте себе добре, оскільки це може призвести до передозування. Ібупрофен. Небажані ефекти можна мінімізувати шляхом застосування найнижчої ефективної дози, потрібної для полегшення симптомів, протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для усунення симптомів, та під час вживання їжі. Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку підвищується частота побічних реакцій, спричинених застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, особливо шлунково-кишкових кровотеч або перфорацій, які можуть бути летальними. Якщо застосування нестероїдних протизапальних засобів є необхідним, слід приймати найменшу ефективну дозу протягом мінімального терміну. Слід регулярно спостерігати за станом пацієнта щодо можливості виникнення шлунково-кишкових кровотеч на тлі терапії НПЗЗ. Вплив на органи дихання. У пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або алергічні захворювання після застосування нестероїдних протизапальних засобів або мають ці захворювання в анамнезі, може виникати бронхоспазм. Системний червоний вовчак і змішане захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком і змішаним захворюванням сполучної тканини може збільшуватися ризик розвитку асептичного менінгіту. Вплив на серцево-судинну та цереброваскулярну систему. Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або серцевою недостатністю в анамнезі слід з обережністю починати лікування (необхідна консультація лікаря), оскільки при терапії ібупрофеном, як і іншими НПЗЗ, повідомлялося про випадки затримки рідини, гіпертензії та набряків. Дані клінічного дослідження свідчать про те, що застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов’язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Загалом дані епідеміологічних досліджень не передбачають, що низька доза ібупрофену (наприклад ≤ 1200 мг на добу) пов’язана з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних ускладнень. Пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю (клас ІІ ̶ ІІІ за класифікацію NYHA), діагностованою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід лікувати ібупрофеном тільки після ретельної оцінки клінічної картини. Слід уникати високих доз (2400 мг на добу). Також слід ретельно оцінювати клінічну картину перед початком довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних ускладнень (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління), особливо якщо необхідні високі дози ібупрофену (2400 мг на добу). Повідомлялося про випадки синдрому Коуніса у пацієнтів, які отримували лікування ібупрофеном. Синдром Коуніса проявляється серцево-судинними симптомами, пов’язаними зі звуженням коронарних артерій, внаслідок алергічної реакції або реакції гіперчутливості, що може призвести до інфаркту міокарда. Кардіоваскулярна, печінкова та ниркова недостатність Прийом НПЗЗ може спричинити дозозалежне зменшення утворення простагландину та розвиток ниркової недостатності. Підвищений ризик мають пацієнти з порушенням функції нирок, порушенням роботи серця, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та пацієнти літнього віку. У таких пацієнтів потрібно контролювати функцію нирок. Вплив на шлунково-кишкову систему. Нестероїдні протизапальні засоби призначають з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими розладами в анамнезі (виразковим колітом і хворобою Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися. Повідомлялося про випадки шлунково-кишкової кровотечі, перфорації, виразки, що можуть бути летальними, які виникали на будь-якому етапі лікування НПЗЗ незалежно від наявності присутності тривожних симптомів чи наявності тяжких розладів з боку шлунково-кишкового тракту в анамнезі. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки чи перфорації підвищується при збільшенні дози НПЗЗ, при наявності в анамнезі виразки, особливо виразки з такими ускладненнями, як кровотеча чи перфорація, та у пацієнтів літнього віку. Для даних пацієнтів слід розпочинати лікування з мінімальної ефективної дози. Для цих пацієнтів слід розглядати комбіновану терапію захисними препаратами (наприклад, мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують супутньої низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що можуть збільшити ризик з боку шлунково-кишкового тракту. Пацієнтам із наявністю шлунково-кишкових розладів в анамнезі, передусім пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про будь-які небажані симптоми з боку травного тракту (насамперед про кровотечу), зокрема на початку лікування. Препарат слід з обережністю призначати пацієнтам, що отримують супутні препарати, які можуть підвищити ризик утворення виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, наприклад варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну або антитромбоцитарні препарати, такі як аспірин. Виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразки у хворих, які отримують препарати, що містять ібупрофен, вимагає негайного припинення лікування цим препаратом. Тяжкі шкірні побічні реакції При застосуванні ібупрофену були зареєстровані тяжкі шкірні побічні реакції, зокрема ексфоліативний дерматит, мультиформна еритема, синдром Стівенса — Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром) та гострий генералізований екзантематозний пустульоз, які можуть становити загрозу для життя або призвести до летального наслідку (див. розділ «Побічні реакції»). Більшість таких реакцій виникали впродовж першого місяця. У разі появи ознак і симптомів, що вказують на ці реакції, застосування ібупрофену слід негайно припинити та розглянути можливість альтернативного лікування (якщо є потреба). Маскування симптомів основних інфекцій. Нурофєн Інтенсив може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Нурофєн Інтенсив застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються. Вплив на фертильність у жінок. Існують обмежені дані, що лікарські засоби, які пригнічують синтез циклооксигенази/простагландину, можуть впливати на процес овуляції. Цей процес є оборотним після припинення лікування. Жінкам, які мають проблеми з зачаттям або яких обстежують з приводу безпліддя, слід утриматись від застосування препарату. Цей лікарський засіб містить натрій, слід бути обережним при застосуваніі пацієнтам, які застосовують натрійконтрольовану дієту. Застосування у період вагітності або годування груддю. Вагітність Відсутній досвід застосування препарату вагітним жінкам. Велика кількість даних про вагітних не вказує ні на мальформативну, ні на фето/неонатальну токсичність. Епідеміологічні дослідження розвитку нервової системи у дітей, які піддавалися внутрішньоутробному впливу парацетамолу, не дають переконливих результатів. Якщо це клінічно необхідно, парацетамол можна використовувати під час вагітності, однак його слід застосовувати у найнижчій ефективній дозі протягом найкоротшого часу і з найменшою можливою частотою. Починаючи з 20-го тижня вагітності застосування ібупрофен може спричинити олігогідрамніоз внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Крім того, є повідомлення про звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких пройшли після припинення лікування. Тому протягом першого та другого триместру вагітності ібупрофен не слід призначати, якщо в цьому немає потреби. Якщо ібупрофен застосовується жінкою, яка намагається завагітніти, або протягом першого і другого триместру вагітності, доза повинна бути повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування – якомога коротшим. Допологовий моніторинг олігогідрамніозу та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу ібупрофену протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування ібупрофену слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніоз або звуження артеріальної протоки. Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики: Ризики для плода: – серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриттяя артеріальної протоки та легенева гіпертензія); – ниркова дисфункція (див. вище); Ризики для матері наприкінці вагітності та для новонародженого: – можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах; – пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів. Отже, Нурофєн® Інтенсив протипоказаний протягом третього триместру вагітності (див. Розділ «Протипоказання»). Період годування груддю Ібупрофен та його метаболіти можуть проникати в грудне молоко у дуже низьких концентраціях (0,0008% від материнської дози). Шкідлива дія на немовлят невідома. Парацетамол виділяється у грудне молоко, але у клінічно незначних кількостях. Наявні опубліковані дані не заперечують можливості прийому препарату під час годування груддю. Тому немає необхідності у припиненні грудного вигодовування під час короткострокової терапії цим препаратом у рекомендованих дозах. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Можливі такі небажані ефекти, як запаморочення, сонливість, втома та порушення зору після прийому НПЗЗ. Пацієнти при розвитку таких побічних реакцій не повинні керувати автомобілем або іншими механізмами. |
| Спосіб застосування та дози. Тільки для перорального короткотривалого застосування. Найменша ефективна доза повинна застосовуватись протягом найменшого часу, необхідного для полегшення симптомів (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо симптоми захворювання зберігаються більше 3 днів, необхідно звернутися до лікаря для уточнення діагнозу та коригування схеми лікування. Тривалість лікування визначає лікар індивідуально, залежно від перебігу захворювання та стану хворого. Дорослим застосовувати по 1 таблетці до 3 разів на добу з інтервалом між прийомами не менше 6 годин. Таблетки запивати водою. Якщо 1 таблетка не усуває симптоми захворювання, слід застосовувати по 2 таблетки на прийом, але не більше 3 разів на добу. Інтервал між прийомами повинен бути не менше 6 годин. Не слід приймати більше 6 таблеток (3000 мг парацетамолу, 1200 мг ібупрофену) протягом 24 годин. Для мінімізації ймовірності побічних ефектів приймати препарат під час прийому їжі. Пацієнти літнього віку. Не потребують коригування дозування. Через можливість розвитку небажаних ефектів стан пацієнтів літнього віку слід особливо ретельно контролювати. Якщо необхідно приймати НПЗЗ, слід застосовувати найнижчу ефективну дозу протягом найкоротшого періоду часу. Пацієнт повинен регулярно контролювати наявність шлунково-кишкової кровотечі протягом терапії НПЗЗ. Діти. Не застосовується дітям (віком до 18 років). |
| Передозування. Парацетамол. Ураження печінки можливе у дорослих, які застосували 10 г (що еквівалентно 20 таблеткам) або більше парацетамолу. Застосування 5 г (що еквівалентно 10 таблеткам) або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки, якщо: - пацієнт тривалий час отримує лікування карбамазепіном, фенобарбітоном, фенітоїном, примідоном, рифампіцином, звіробоєм або препаратами, що індукують ферменти печінки. - пацієнт регулярно вживає алкоголь; - пацієнт, імовірно, має нестачу глутатіону, наприклад має фіброзно-кістозну дегенерацію, ВІЛ-інфекцію, кахексію або голодує. Симптоми. Симптомами передозування парацетамолу протягом перших 24 годин є блідість, нудота, блювання, відраза до їжі та біль у животі. Ураження печінки може проявлятися через 12 ̶ 48 годин після передозування, що виражається у відхиленні функціональних проб печінки. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози та метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому та мати летальний наслідок. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильним поперековим болем, гематурією, протеїнурією та розвинутися навіть при відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія та панкреатит. Лікування. При передозуванні парацетамолом необхідна швидка медична допомога. Пацієнта слід негайно доставити у лікарню для медичного огляду, навіть якщо відсутні ранні симптоми передозування. Симптоми можуть бути обмежені нудотою та блюванням та можуть не відображати тяжкості передозування чи ризику ураження органів. Лікування слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій щодо лікування. Слід розглянути лікування активованим вугіллям у межах 1 години після прийому надмірної дози парацетамолy. Концентрацію парацетамолу у плазмі крові слід вимірювати через 4 години або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Лікування N-ацетилцистеїном можна проводити протягом 24 годин після прийому парацетамолу, але максимальний захисний ефект отримують при його застосуванні протягом 8 годин після прийому надмірної дози препарату. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту внутрішньовенно вводять N-ацетилцистеїн згідно зі встановленим переліком доз. При відсутності блювання можна застосувати метіонін перорально як відповідну альтернативу у віддалених районах поза лікарнею. Лікування пацієнтів, у яких відзначається тяжке порушення функції печінки протягом 24 годин після прийому парацетамолу, слід проводити відповідно до встановлених рекомендацій. Ібупрофен. Застосування ібупрофену дозою більше 400 мг/кг у дітей може спричинити симптоми передозування. У дорослих дозозалежний ефект є менш вираженим. Період напіввиведення при передозуванні становить 1,5 ̶ 3 год. Симптоми. У більшості пацієнтів, які застосовували клінічно значущу кількість нестероїдних протизапальних засобів, може виникнути лише нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці або дуже рідко – діарея. Може також виникати шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. При більш тяжкому отруєнні можливі токсичні ураження центральної нервової системи, які проявляються сонливістю, інколи – нервовим збудженням та дезорієнтацією або комою. Інколи у пацієнтів спостерігаються судоми. При тяжкому отруєнні можливий розвиток метаболічного ацидозу; протромбіновий індекс / міжнародне нормалізоване відношення (INR) може бути підвищеним, ймовірно, внаслідок впливу на фактори згортання крові. Може виникати гостра ниркова недостатність та ураження печінки при наявності зневоднення. У хворих на бронхіальну астму можливе загострення перебігу захворювання. Лікування. Лікування повинно бути симптоматичним та підтримуючим, а також включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та спостереження за серцевими симптомами та показниками життєво важливих функцій до нормалізації стану. Рекомендується пероральне застосування активованого вугілля впродовж 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах слід приймати діазепам або лоразепам внутрішньовенно. Для лікування бронхіальної астми слід застосовувати бронходилататори. |
Побічні реакції.
Результати клінічних досліджень, проведених при застосуванні цього препарату, не свідчать про наявність будь-яких інших побічних реакцій, окрім тих, що спостерігалися при застосуванні ібупрофену або парацетамолу окремо.
Нижче наведено побічні реакції, що спостерігалися у пацієнтів, які приймали ібупрофен або парацетамол окремо протягом короткочасного та тривалого застосування.
Частота визначається таким чином: дуже часто (≥1/10), часто (від ≥1/100 до
З боку системи крові та лімфатичної системи
Дуже рідко: розлади системи кровотворення 1
З боку імунної системи
Нечасто: реакції гіперчутливості, що включають кропив’янку та свербіж2
Дуже рідко: тяжкі реакції гіперчутливості. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика та гортані, задишку, тахікардію та гіпотензію (анафілаксія, ангіоневротичний набряк або тяжкий шок).2
Психічні розлади
Дуже рідко: сплутаність свідомості, депресія та галюцинації.
З боку нервової системи
Нечасто: головний біль та запаморочення.
Дуже рідко: асептичний менінгіт3, парестезія, неврит зорового нерва та сонливість.
З боку органів зору
Дуже рідко: порушення зору.
З боку органів слуху та рівноваги
Дуже рідко: шум у вухах та вертиго.
З боку серця
Дуже рідко: серцева недостатність та набряк4, синдром Коуніса.
З боку судин
Дуже рідко: гіпертензія4.
З боку дихальної системи та органів середостіння
Дуже рідко: респіраторна чутливість, в тому числі астма, загострення астми, бронхоспазм та задишка2.
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: біль в животі, блювання, діарея, нудота, диспепсія та шлунково-кишковий дискомфорт5.
Нечасто: пептична виразка, шлунково-кишкова перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, гематемезис6, виразки в ротовій порожнині, загострення коліту і хвороби Крона7, гастрит, панкреатит, метеоризм та запор.
З боку гепатобіліарної системи
Дуже рідко: порушення функції печінки, гепатит та жовтяниця8.
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: посилене потовиділення.
Нечасто: різні шкірні висипання2.
Дуже рідко: тяжкі шкірні побічні реакції (зокрема мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса — Джонсона та токсичний епідермальний некроліз) , пурпура.
Частота невідома: медикаментозна реакція з еозинофілією і системними симптомами (DRESS-синдром); гострий генералізований екзантематозний пустульоз; реакції світлочутливості.
З боку сечовидільної системи
Дуже рідко: нефротоксичність в різних формах, в тому числі інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гостра та хронічна ниркова недостатність9.
Загальні розлади
Дуже рідко: втома та дискомфорт.
Лабораторні дослідження
Часто: підвищення аланінамінотрансферази, підвищення рівня гамма-глутамілтрансферази та погіршення функціональних проб печінки, спричинених парацетамолом. Підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня сечовини в крові.
Нечасто: підвищення рівня аспартатамінотрансферази, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня креатинфосфокінази в крові, зниження рівня гемоглобіну та підвищення рівня тромбоцитів.
Опис окремих побічних реакцій
1Приклади включають агранулоцитоз, анемію, апластичну анемію, гемолітичну анемію, лейкопенію, нейтропенію, панцитопенію та тромбоцитопенію. Першими ознаками є: лихоманка, біль у горлі, виразки у ротовій порожнині, грипоподібні симптоми, тяжка форма виснаження, нез’ясована кровотеча, синці та носова кровотеча.
2 Існують повідомлення про виникнення реакцій підвищеної чутливості. До таких реакцій належать (а) неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія, (б) реакції з боку дихальних шляхів, зокрема бронхіальна астма, загострення астми, бронхоспазм або задишка, або (в) різні реакції з боку шкіри, зокрема висипання різного типу, свербіж, кропив`янка, пурпура, ангіоневротичний набряк та рідше – ексфоліативний та бульозний дерматози (зокрема епідермальний некроліз, синдром Стівенса ̶ Джонсона та мультиформна еритема).
3Механізм патогенезу асептичного менінгіту, зумовленого лікарським засобом, зрозумілий не повністю. Проте наявні дані щодо асептичного менінгіту, пов’язаного із застосуванням НПЗЗ, вказують на реакцію підвищеної чутливості (у зв’язку з появою симптомів під час прийому препарату та зникнення симптомів після відміни лікарського засобу). Зокрема, під час лікування ібупрофеном в пацієнтів з наявними аутоімунними порушеннями (такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) спостерігалися поодинокі випадки симптомів асептичного менінгіту, таких як ригідність потиличних м’язів, головний біль, нудота, блювання, пропасниця або дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»).
4Клінічні дослідження припускають, що застосування ібупрофену, особливо у високій дозі (2400мг/добу), може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику виникнення артеріальних тромботичних подій (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).
5Побічні явища, що виникали найчастіше, спостерігаються з боку шлунково-кишкового тракту.
6Іноді смертельні, особливо у людей літнього віку.
7Див. розділ «Особливості застосування».
8При передозуванні парацетамол може спричинити гостру печінкову недостатність, печінкову недостатність, печінковий некроз та ураження печінки (див. розділ «Передозування»).
9Особливо при тривалому застосуванні, пов’язаному з підвищенням рівня сечовини в сироватці крові та набряком. Також включає папілярний некроз.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Важливо повідомляти про можливі побічні реакції після реєстрації лікарського засобу. Це дає змогу проводити постійний моніторинг співвідношення користі та ризику застосування лікарського засобу. Медичні працівники повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 6 або 12 таблеток у блістері, по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. Без рецепта.
Виробник. Реккітт Бенкізер Хелскер Інтернешнл Лімітед.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Ноттінгем сайт, Тейн Роуд, Ноттінгем, NG90 2DB, Велика Британія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
