| Торговое название | Налгезин |
| Действующие вещества | Напроксен |
| Количество действующего вещества: | 550 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 10 таблеток |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Во время |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | КРКА Д.Д. |
| Страна производства: | Словения |
| Заявитель: | КРКА |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС M Препараты для лечения заболеваний костно-мышечной системы M01 Противовоспалительные и обезболивающие средства M01A Нестероидные противовоспалительные и противоревматические средства M01AE Производные пропионовой кислоты M01AE02 Напроксен |
|
Налгезин — нпвп, оказывает анальгезирующее, противовоспалительное и жаропонижающее действие. механизм действия препарата обусловлен угнетением цог, фермента, который принимает участие в синтезе простагландинов. вследствие этого снижаются уровни простагландинов в различных жидкостях и тканях организма.
После приема внутрь быстро всасывается в пищеварительном тракте. Сmax в плазме крови достигается через 1–2 ч после приема и возрастает пропорционально повышению дозы препарата. Концентрация напроксена в плазме возрастает пропорционально повышению дозы. Около 99,5% напроксена связывается с альбуминами плазмы крови при концентрации препарата до 50 мкг/мл. Приблизительно 70% напроксена выводится в неизмененном виде и приблизительно 30% — в виде неактивного метаболита 6-диметил-напроксена. Приблизительно 95% препарата выводится с мочой, около 5% — с калом. Т½ не зависит от дозы и концентрации в плазме крови и составляет 12–15 ч.
Головная и зубная боль, мигрень, менструальная боль; боль в мышцах, суставах и боль в позвоночнике (нарушения со стороны опорно-двигательного аппарата); боль в мышцах и суставах при простуде и гриппе, ревматоидные заболевания (ревматоидный артрит, остеоартроз, анкилозирующий спондилоартрит и подагра).
У взрослых и детей в возрасте старше 16 лет.
Таблетки следует глотать целиком, запивая стаканом воды.
Лечение необходимо начинать с минимальной рекомендованной дозы, особенно у пациентов пожилого возраста.
Зубная боль, головная боль и нарушения со стороны опорно-двигательного аппарата. Рекомендуемая доза составляет 2 таблетки (550 мг) 2 раза в сутки, не более 4 таблеток (1100 мг) в сутки. Исключительно в случае сильной боли (кроме нарушений со стороны опорно-двигательного аппарата) возможно применение до 5 таблеток (1375 мг) в сутки.
Мигрень. Рекомендованная доза составляет 3 таблетки (825 мг) при первых признаках приближения приступа. Если необходимо, в течение суток можно принять 1 таблетку (275 мг) или 2 таблетки (550 мг), но не ранее чем через полчаса после приема начальной дозы. Не следует превышать общую дозу 5 таблеток (1375 мг) в сутки.
Менструальная боль. Начальная рекомендуемая доза составляет 2 таблетки (550 мг). Затем, при необходимости, принимают 1 таблетку (275 мг) каждые 6–8 ч. Максимальная доза в первый день лечения — 5 таблеток (1375 мг) и 4 таблетки (1100 мг) — в последующие дни.
В случае острого приступа подагры начальная доза составляет 825 мг (1,5 таблетки), далее прием по 275 мг (половина таблетки) каждые 8 ч до прекращения приступов и пока дневная доза не будет превышать 1375 мг.
Начальная доза при ревматических заболеваниях (ревматоидный артрит, остеоартроз, анкилозирующий спондилоартрит) колеблется от 550 до 1100 мг и распределена на приемы утром и вечером. Для пациентов с сильной болью ночью или со скованностью движений утром, для пациентов, которые заменяют прием высоких доз других противовоспалительных препаратов на напроксен, и для пациентов с артрозом, когда боль является главным симптомом, начальная ежедневная доза должна составлять 825–1375 мг. Лечение следует продолжать ежедневными дозами 550–1100 мг, распределенных на 2 приема. Доза утром и доза вечером не должны быть одинаковыми; их следует корректировать в соответствии с преобладающими симптомами, а именно: боль ночью или скованность движений утром. Некоторым пациентам достаточно однократной ежедневной дозы утром или вечером.
Пациенты пожилого возраста. Пациенты в возрасте старше 65 лет, при необходимости, должны принимать таблетки только через каждые 12 ч.
Дозирование для пациентов с нарушенной функцией почек или печени. Пациентам с нарушенной функцией почек или печени следует назначать более низкие дозы.
Прием препарата противопоказан у пациентов с тяжелым нарушением функции почек (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) или при проведении диализа из-за накопления метаболитов напроксена у таких пациентов.
Повышенная чувствительность к напроксену натрия или любому вспомогательному веществу.
Повышенная чувствительность к салицилатам и другим НПВП, проявляющаяся в виде БА, крапивницы и назальных полипов.
Острый период или рецидив язвы желудка или двенадцатиперстной кишки, кровоизлияния в ЖКТ.
Тяжелые нарушения функции печени и почек (клиренс креатинина 30 мл/мин).
Сердечная недостаточность.
Период беременности и кормления грудью.
Возраст до 16 лет.
Побочные явления чаще всего ассоциируются с приемом высоких доз.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: эозинофилия, гранулоцитопения, лейкопения, тромбоцитопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, анафилактические реакции.
Со стороны нервной системы: головная боль, вертиго, головокружение, сонливость, депрессия, нарушение сна, неспособность сосредоточиться, бессонница, слабость, асептический менингит, когнитивные расстройства.
Со стороны психики: судороги, аномальные сновидения.
Со стороны органа слуха и лабиринта: шум в ушах, нарушение слуха, ухудшение слуха.
Со стороны органа зрения: нарушение зрения, помутнение роговицы, папиллит, ретробульбарный неврит, отек сосочка зрительного нерва.
Со стороны сердца: отек, сердцебиение, застойная сердечная недостаточность.
Со стороны сосудов: васкулит.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: одышка, эозинофильная пневмония, агранулоцитоз, астма, отек легких.
Со стороны обмена веществ и питания: гипергликемия, гипогликемия.
Со стороны ЖКТ: запор, боль в животе, тошнота, диспепсия, диарея, стоматит, язвенный стоматит, образование желудочно-кишечных язв, желудочно-кишечные кровотечения и/или перфорация желудка, рвота, рвота с кровью, мелена, эзофагит, панкреатит, колит.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: повышенный уровень ферментов печени, желтуха, гепатит.
Со стороны кожи и подкожных тканей: зуд, высыпания на коже, синяки, пурпура, алопеция, фоточувствительные дерматиты, узелковая эритема, красный плоский лишай, пустулы, системная красная волчанка, эпидермальный некролиз, полиморфная эритема, реакции светочувствительности, похожие на хроническую гематопорфирию и буллезный эпидермолиз, синдром Стивенса — Джонсона, крапивница.
Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: боль в мышцах и мышечная слабость.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: гломерулонефрит, гематурия, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, нарушение функции почек, почечная недостаточность, некроз почечных сосочков.
Со стороны половых органов и молочных желез: бесплодие у женщин.
Общие нарушения: жажда, повышенное потоотделение, нарушение менструаций, гипертермия (озноб и лихорадка), ангионевротический отек.
Влияние на результаты лабораторных и инструментальных исследований: гиперкалиемия, повышение уровня креатинина.
Сообщалось об отеках, гипертензии и сердечной недостаточности, связанных с приемом НПВП.
Исходя из клинических исследований и эпидемиологических данных предполагают, что повышение риска случаев артериального тромбоза (например инфаркт миокарда или инсульт) может быть связано с применением некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и длительное время).
При возникновении тяжелых побочных реакций лечение следует прекратить.
С целью снижения вероятности развития побочных эффектов препарат следует применять в минимальной эффективной дозе и в течение кратчайшего периода. в случае длительного применения необходим постоянный контроль с целью выявления побочных реакций. поскольку при применении напроксена отмечали случаи желудочно-кишечных кровотечений, его с особой осторожностью следует применять у пациентов с желудочно-кишечными заболеваниями анамнезе. серьезные побочные реакции со стороны желудочно-кишечного тракта выявляли при применении нпвп. риск развития этих реакций не зависит от продолжительности лечения. пациенты пожилого возраста и ослабленные пациенты более склонны к образованию желудочно-кишечных язв, кровотечений и развития серьезных побочных реакций. противовоспалительное и жаропонижающее действие препарата может маскировать проявления заболеваний и затруднять их диагностику. у лиц, в анамнезе которых ба, аллергические заболевания или случаи бронхоспазма, возможно развитие бронхоспазма. могут регистрировать отклонения лабораторных тестов функции печени. напроксен уменьшает агрегацию тромбоцитов и удлиняет время кровотечения. это необходимо учитывать при проведении определения времени кровотечения. при применении напроксена возможен незначительный периферический отек, высок риск его развития у больных с нарушением функции сердца. пациенты с нарушением свертывания крови, применяющие препараты, влияющие на гемостаз, требуют более тщательного наблюдения. в случае одновременного применения антикоагулянтов повышается риск кровотечений. при наличии инфекционного заболевания следует учитывать противовоспалительные и жаропонижающие эффекты напроксена, поскольку они могут маскировать признаки этих заболеваний.
Напроксен следует очень осторожно назначать пациентам с нарушениями функции почек. Пациентам с почечной недостаточностью следует определить клиренс креатинина и контролировать его на протяжении лечения. Не рекомендуется прием напроксена, если клиренс креатинина 30 мл/мин.
Анафилактоидные (анафилактические) реакции могут возникать у лиц как с наличием в анамнезе реакций гиперчувствительности к ацетилсалициловой кислоте, другим НПВП или препаратам, содержащим напроксен, так и без него. У пациентов с ангиоэдемой, бронхоспазмом, БА, ринитами и носовыми полипами в анамнезе также могут развиваться анафилактоидные реакции. Некоторые из них, например анафилактический шок, могут иметь летальный исход.
В случае снижения дозы или отмены НПВП при терапии напроксеном их дозу следует снижать постепенно и под наблюдением врача для выявления любых побочных реакций, включая недостаточность коры надпочечников и обострение симптомов артрита.
При применении НПВП, включая напроксен, изредка отмечали заболевания со стороны органа зрения, в частности папиллит, ретробульбарный неврит и отек сосочка зрительного нерва, хотя причинно-следственная связь не установлена. Поэтому пациентам, у которых развиваются нарушения зрения при лечении напроксеном, следует проходить офтальмологическое обследование.
До начала лечения напроксеном необходимо установить (консультация с врачом) наличие в истории болезни пациента гипертензии и/или сердечной недостаточности с задержкой жидкости и отеками, ассоциированными с приемом НПВП. Исходя из клинических исследований и эпидемиологических данных, предполагают, что повышение риска артериального тромбоза может быть связано с применением некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и длительное время). Согласно этим данным применение напроксена (1000 мг/сут) связано с меньшими рисками, однако некоторые риски не могут быть исключены.
Для пациентов с неконтролируемой АГ, застойной сердечной недостаточностью, ИБС, заболеванием периферических артерий и/или нарушением мозгового кровообращения следует тщательно взвесить необходимость применения напроксена. Для лиц с факторами риска возникновения сердечно-сосудистых событий (например АГ, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) следует также тщательно оценить необходимость применения напроксена перед началом длительной терапии.
Напроксен, как и другие ингибиторы синтеза ЦОГ, могут влиять на фертильность. Женщинам, которые планируют беременность и/или имеют проблемы с зачатием, следует прекратить применение напроксена.
С осторожностью назначать пациентам с нарушениями функции печени. При хроническом алкогольном циррозе печени и других формах цирроза общая концентрация напроксена в плазме крови снижается, а концентрация несвязанного напроксена в плазме крови повышается.
Следует тщательно наблюдать пациентов с эпилепсией или порфирией, принимающих напроксен.
Не рекомендуется одновременный прием с ацетилсалициловой кислотой и другими НПВП из-за повышения риска развития побочных явлений.
Пациенты пожилого возраста должны принимать напроксен в наиболее низких эффективных дозах.
Важная информация о некоторых ингредиентах Налгезин и Налгезин форте. Налгезин содержит 1,09 ммоль (25,097 мг) натрия в 1-й дозе, Налгезин Форте содержит 2,18 ммоль (50,16 мг) натрия в 1-й дозе. Это следует учитывать пациентам, которые придерживаются бессолевой диеты.
Применение в период беременности и кормления грудью. Не применяют в период беременности и кормления грудью.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Во время применения препарата некоторые пациенты могут испытывать сонливость, головокружение, расстройства зрения, бессонницу или депрессию. В случае развития вышеперечисленных побочных явлений пациентам следует воздержаться от управления транспортом и работы с механизмами.
Дети. Налгезин применяют у детей в возрасте старше 16 лет. Налгезин форте применяют только у взрослых.
Не рекомендуется одновременный прием ацетилсалициловой кислоты и других нпвп из-за высокого риска появления побочных реакций.
Одновременное применение с антацидами или колестирамином может замедлить абсорбцию напроксена.
Одновременное применение с сердечными гликозидами может привести к обострению сердечной недостаточности, снижению скорости клубочковой фильтрации и повышению уровня сердечных гликозидов в крови.
Не следует применять напроксен в течение 8–12 дней после применения мифепристона из-за его способности уменьшать выраженность эффектов последнего.
Следует с осторожностью одновременно применять напроксен с ГКС из-за повышенного риска возникновения язв и кровотечений в ЖКТ.
Напроксен натрия может снизить агрегацию тромбоцитов и продлить время кровотечения, это следует учитывать при определении времени кровотечения и в течение сопутствующего лечения антикоагулянтами.
Данные исследований на животных показывают возможность возникновения судорог, вызванных хинолоновыми антибиотиками. Пациенты, принимающие хинолоны, имеют повышенный риск развития судорог.
Поскольку напроксен почти полностью связывается с белками плазмы крови, его следует с осторожностью применять при одновременном приеме с производными гидантоина и производными сульфонилмочевины.
Напроксен может уменьшать выраженность натрийуретического действия фуросемида.
Напроксен может уменьшать выраженность гипотензивного действия антигипертензивных средств.
При одновременном приеме лития и напроксена натрия концентрация лития в плазме крови повышается.
Напроксен, как и лекарственные средства группы НПВП, может уменьшать выраженность антигипертензивного действия пропранолола и других блокаторов β-адренорецепторов и может повышать риск почечной недостаточности у пациентов, которые параллельно принимают ингибиторы АПФ.
Напроксен снижает канальцевую секрецию метотрексата, поэтому при параллельном приеме метотрексата может повыситься его токсичность.
При одновременном приеме пробенецида увеличивает T½ напроксена и повышается его концентрация в плазме крови.
Сопутствующий прием циклоспорина может повысить риск нарушения функции почек.
Исследования in vitro показали, что при одновременном приеме напроксена натрия и зидовудина повышается концентрация последнего в плазме крови.
После случайного или умышленного приема большого количества препарата может появиться боль в брюшной полости, тошнота, рвота, головокружение, звон в ушах, раздражительность, в более тяжелых случаях — кровавая рвота, мелена, нарушение сознания, расстройства дыхания, судороги и почечная недостаточность. показано промывание желудка, прием активированного угля, антацидов, ингибиторов h2-рецепторов, ингибиторов протонной помпы, мизопростола и т.д.
При температуре не выше 25 °c.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Налгезин форте табл. п/о 550мг №10 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Полными аналогами Налгезин форте табл. п/о 550мг №10 являются:
Упаковка / 10 шт.
Склад:
діюча речовина: напроксен натрію;
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить 550 мг напроксену натрію;
допоміжні речовини: повідон, целюлоза мікрокристалічна, тальк, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), макрогол, індигокармін (Е 132), вода очищена.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: овальні таблетки, вкриті плівковою оболонкою, блакитного кольору злегка двоопуклі з рискою з одного боку.
Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Напроксен. Код АТХ М01А Е02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Напроксен натрію – нестероїдний протизапальний засіб (НПЗЗ). Чинить знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії препарату обумовлений пригніченням циклооксигенази, ферменту, який бере участь у синтезі простагландинів. Внаслідок цього знижуються рівні простагландинів в різних рідинах та тканинах організму.
Фармакокінетика.
Після перорального застосування напроксен натрію гідролізується в кислому шлунковому соку. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1–2 години після прийому препарату. Концентрація напроксену в плазмі збільшується пропорційно до збільшення дози препарату. Приблизно 99,5 % напроксену зв’язується з альбумінами плазми при концентрації препарату до 50 мкг/мл. Приблизно 70 % напроксену виводиться у незміненому вигляді і приблизно 30 % – у вигляді неактивного метаболіту 6-диметил-напроксену. Приблизно 95 % препарату виводиться з сечею та 5 % – з фекаліями. Біологічний період напіввиведення напроксену не залежить від концентрації в плазмі та дози і становить 12–15 годин.
Клінічні характеристики.
Показання.
Мігрень; зубний біль; менструальний біль; біль після ушкоджень (розтягнення зв’язок, забиття, перенавантаження); біль після хірургічного втручання (у травматології, ортопедії, гінекології, стоматології); ревматичні захворювання (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит та подагра).
Протипоказання.
Підвищена чутливість до напроксену або до будь-якої допоміжної речовини.
Підвищена чутливість до саліцилатів та до інших НПЗЗ, що проявляється у вигляді бронхіальної астми, кропив’янки, ринітів та назальних поліпів.
Гострий період або рецидив виразки шлунка або дванадцятипалої кишки, крововиливи у шлунково-кишковому тракті (ШКТ).
Тяжкі порушення функції печінки та нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв).
Серцева недостатність.
Вагітність або годування груддю (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Не рекомендується супутній прийом ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів через великий ризик появи побічних реакцій.
Клінічні дані з фармакодинаміки свідчать про те, що супутнє застосування напроксену протягом більше одного дня поспіль може пригнічувати вплив низьких доз ацетилсаліцилової кислоти на активність тромбоцитів, і це пригнічення може зберігатися протягом кількох днів після припинення терапії напроксеном. Клінічна значущість цієї взаємодії невідома.
Одночасне застосування із антацидами або холестираміном, а також із їжею може сповільнити абсорбцію напроксену, однак не впливає на кількість абсорбованої діючої речовини.
Одночасне застосування із серцевими глікозидами може призвести до загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та підвищення рівня серцевих глікозидів у крові.
Не слід застосовувати напроксен протягом 8–12 днів після прийому міфепристону через його здатність зменшувати ефекти останнього.
Слід з обережністю одночасно застосовувати напроксен із кортикостероїдами через підвищений ризик виникнення виразок та кровотеч у ШКТ.
Напроксен натрію може зменшити агрегацію тромбоцитів та продовжити час кровотечі, це слід враховувати при визначенні часу кровотечі та протягом супутнього лікування антикоагулянтами.
Не рекомендується супутній прийом напросину, через вміст у ньому тієї ж активної речовини, а саме напроксену.
Пацієнти, що приймають хінолони мають підвищений ризик розвитку судом.
Оскільки напроксен майже повністю зв’язується з білками плазми, його слід з обережністю застосовувати при супутньому прийомі із похідними гідантоїну та похідними сульфанілсечовини.
Напроксен може зменшувати натрійуретичну дію фуросеміду.
Напроксен може зменшувати дію антигіпертензивних засобів.
При супутньому прийомі літію та напроксену натрію концентрація літію в плазмі крові збільшується.
Напроксен, як і інші лікарські засоби групи НПЗЗ, може зменшувати антигіпертензивну дію пропранололу та інших бета-блокаторів та може збільшувати ризик ниркової недостатності у пацієнтів, які паралельно приймають інгібітори АПФ.
Напроксен зменшує канальцеву секрецію метотрексату, тому під час паралельного прийому токсичність метотрексату може збільшитись.
При супутньому прийомі пробенециду продовжується біологічний період напіввиведення напроксену та збільшуються його концентрації в плазмі.
Супутній прийом циклоспорину може збільшити ризик порушення функції нирок.
Дослідження іn vitro показали, що при супутньому прийомі напроксену натрію та зидовудину збільшується концентрація останнього в плазмі.
Особливості застосування.
Мінімізації вираження побічних реакцій можна досягти шляхом застосування найнижчих ефективних доз та зменшення тривалості прийому.
У разі тривалого застосування НПЗЗ необхідний постійний нагляд з метою виявлення побічних реакцій. Оскільки при застосуванні напроксену спостерігалися випадки шлунково-кишкових кровотеч, його з особливою обережністю слід застосовувати пацієнтам, які мають в анамнезі шлунково-кишкові захворювання. Серйозні побічні реакції з боку ШКТ спостерігалися при застосуванні НПЗЗ. Ризик розвитку цих реакцій не залежить від тривалості лікування. Люди літнього віку та ослаблені пацієнти більш схильні до утворення шлунково-кишкових виразок, кровотеч та розвитку серйозних побічних реакцій. У осіб, в анамнезі яких є бронхіальна астма, алергічні захворювання або випадки бронхоспазму, можливий розвиток бронхоспазму. Можуть реєструватися відхилення лабораторних тестів функції печінки. Напроксен зменшує агрегацію тромбоцитів та подовжує час кровотечі. Це потрібно брати до уваги при проведенні визначення часу кровотечі. При застосуванні напроксену можливий незначний периферичний набряк, більший ризик його розвитку у хворих із порушенням функції серця. Пацієнти із порушенням згортання крові та пацієнти, які застосовують препарати, що впливають на гемостаз, потребують більш ретельного спостереження. У разі одночасного застосування антикоагулянтів підвищується ризик кровотеч. У разі наявності інфекційного захворювання слід враховувати протизапальні та жарознижувальні ефекти напроксену, оскільки вони можуть маскувати ознаки цих захворювань.
Напроксен слід дуже обережно призначати пацієнтам із порушеннями функції нирок. Пацієнтам із нирковою недостатністю слід провести аналіз кліренсу креатиніну та контролювати його протягом лікування. Не рекомендується прийом напроксену, якщо кліренс креатиніну менше 30 мл/хв.
Анафілактоїдні (анафілактичні) реакції можуть виникати в осіб як із наявністю в анамнезі реакцій гіперчутливості до аспірину, інших НПЗЗ або засобів, що містять напроксен, так і без них. У пацієнтів, в анамнезі яких є ангіоедема, бронхоспазм, астма, риніти та носові поліпи, також можуть розвиватись анафілактоїдні реакції. Деякі з них, наприклад анафілактичний шок, можуть мати летальний наслідок.
У разі зменшення дози або ж відміни стероїдних лікарських засобів під час терапії напроксеном їх дозу слід зменшувати поступово та під пильним наглядом лікаря для виявлення будь-яких побічних реакцій, включаючи недостатність кори надниркової залози та загострення симптомів артриту.
До початку лікування напроксеном необхідно з’ясувати (проконсультуватися з лікарем) наявність в історії хвороби пацієнта гіпертензії та/або серцевої недостатності із затримкою рідини та набряками, асоційованими з прийомом НПЗЗ. З огляду на результати клінічних досліджень та епідеміологічних даних, припускають, що зростання ризику артеріального тромбозу може бути пов’язане із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та протягом тривалого часу). Згідно з цими даними, прийом напроксену (1000 мг на день) пов’язаний із меншими ризиками, проте деякі ризики не можуть бути виключені.
Для пацієнтів із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, хворобою периферичних артерій та/або порушенням мозкового кровообігу слід ретельно зважити необхідність застосування напроксену. Для осіб із факторами ризику виникнення серцево-судинних подій (наприклад гіпертензія, гіперліпідемія, діабет, куріння) слід також ретельно зважити необхідність застосування напроксену перед початком довготривалої терапії.
Напроксен, як і інші інгібітори синтезу циклооксигенази, можуть впливати на фертильність. Жінкам, які намагаються завагітніти та/або мають проблеми із зачаттям, слід припинити застосовування напроксену.
З обережністю призначати пацієнтам із порушеннями функції печінки. При хронічному алкогольному цирозі печінки та при інших формах цирозу загальна концентрація напроксену у плазмі зменшується, а концентрація незв’язаного напроксену у плазмі крові збільшується.
Лікарю слід ретельно спостерігати за пацієнтами, хворими на епілепсію або порфірію, які приймають напроксен.
Не рекомендується одночасний прийом з ацетилсаліциловою кислотою та іншими нестероїдними протизапальними препаратами через підвищення ризику появи побічних явищ.
Пацієнти літнього віку повинні приймати напроксен у найменших ефективних дозах.
При застосуванні НПЗЗ, включаючи напроксен, зрідка спостерігалися захворювання очей, зокрема папіліт, ретробульбарний неврит та набряк сосочка зорового нерва, хоча причинно-наслідковий зв’язок встановлено не було. Через це пацієнтам, у яких розвиваються порушення зору під час лікування напроксеном, потрібно проходити офтальмологічне обстеження.
Важлива інформація про деякі інгредієнти Налгезіну® форте
Лікарський засіб містить 2,18 ммоль (50,16 мг) натрію на дозу. Це слід брати до уваги пацієнтам, які дотримуються безсольової дієти.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Застосування Налгезіну® форте в період вагітності протипоказано. Починаючи з 20-го тижня вагітності, застосування Налгезіну® форте може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це порушення може виникнути невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення лікування. Може бути доцільним допологовий моніторинг щодо олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки після впливу Налгезіну® форте протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Налгезін® форте слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.
За необхідності застосування Налгезіну® форте у період лактації, годування груддю потрібно припинити.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Під час застосування Налгезіну® форте деякі пацієнти можуть відчувати сонливість, запаморочення, вертиго, розлади зору, безсоння або депресію, що може впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом та роботі з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози.
Дорослим
Таблетку слід проковтнути, запиваючи склянкою води під час або після їди. Рекомендується прийом найнижчих ефективних доз протягом можливого короткого періоду лікування. Корекцію дози слід проводити після спостереження клінічних ефектів та побічних реакцій.
Звичайна щоденна доза для зменшення болю становить 550–1100 мг напроксену. Початкова доза становить 550 мг (1 таблетка). Пізніше у разі необхідності, її можна збільшити до 1100 мг на добу. У наступні дні звичайною дозою є 275 мг (половина таблетки) 3–4 рази на добу кожні 6–8 годин.
Пацієнтам, які добре переносять менші дози та не мають в анамнезі шлунково-кишкових захворювань, щоденну дозу можна збільшити до 1375 мг у разі надзвичайно сильного болю (мігрень, захворювання опорно-рухового апарату, дисменорея, гострий напад подагри).
При перших ознаках мігрені слід призначити дозу 825 мг (1,5 таблетки) та у разі необхідності через 30 хвилин – додаткову дозу від 275 мг (половина таблетки) до 550 мг (1 таблетка).
Для зняття болю та спазмів при менструації рекомендована початкова доза становить 550 мг (1 таблетка), наступним прийомом є прийом 275 мг у разі необхідності. Денна доза не повинна перевищувати 1375 мг.
У разі гострого нападу подагри початкова доза становить 825 мг (1,5 таблетки), далі прийом по 275 мг (половина таблетки) кожні 8 годин до припинення нападів та допоки денна доза не перевищуватиме 1375 мг.
Початкова доза при ревматичних захворюваннях (ревматоїдний артрит, остеоартрит, анкілозуючий спондилоартрит) коливається від 550 мг до 1100 мг та розподілена на прийоми вранці та ввечері. Для пацієнтів із сильним болем уночі або зі скованістю рухів вранці, для пацієнтів, які змінюють прийом високих доз інших протизапальних препаратів на напроксен, та для пацієнтів з артрозом, коли біль є головним симптомом, початкова щоденна доза має становити 825–1375 мг. Лікування слід продовжувати щоденними дозами 550–1100 мг, розподіленими на два прийоми. Доза вранці і доза ввечері не повинні бути однаковими; їх слід відкоригувати відповідно до симптомів, що переважають, а саме: біль уночі чи скованість рухів вранці. Деяким пацієнтам достатньо однократної щоденної дози вранці чи ввечері.
Дозування для пацієнтів із порушеною функцією нирок або печінки.
Для пацієнтів із порушеною функцією нирок або печінки слід призначити нижчі дози.
Прийом препарату протипоказаний, якщо кліренс креатиніну менше ніж 30 мл/хв, через накопичення метаболітів напроксену у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок або при проведенні діалізу.
Курс лікування слід переглядати через однакові проміжки часу. Якщо немає позитивного ефекту, терапію слід припинити.
Діти.
Налгезін® форте не рекомендовано приймати дітям.
Лікарський засіб не слід призначати дітям через доступність великої кількості активної речовини.
Передозування.
Після випадкового або навмисного прийому великої кількості напроксену може з’явитися біль у черевній порожнині, нудота, блювання, запаморочення, дзвін у вухах, роздратованість, у більш тяжких випадках також можливе блювання з домішками крові, мелена, порушення свідомості, дихальні розлади, судоми та ниркова недостатність. Показано таке лікування: промивання шлунка, активоване вугілля, антациди, інгібітори H2-рецепторів, інгібітори протонної помпи, мізопростол та інші форми симптоматичного лікування.
Побічні реакції.
Побічні явища найчастіше асоціюються з прийомом великих доз.
З боку системи кровотворення та лімфатичної системи: еозинофілія, гранулоцитопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія, гемолітична анемія.
З боку імунної системи: реакція гіперчутливості, анафілактичні реакції.
З боку нервової системи: головний біль, вертиго, запаморочення, сонливість, депресія, порушення сну, нездатність зосередитись, безсоння, слабкість, асептичний менінгіт, когнітивні розлади.
З боку психіки: судоми, аномальні сновидіння.
З боку органів слуху та лабіринту: шум у вухах, порушення слуху, погіршення слуху.
З боку органів зору: порушення зору, помутніння рогівки, папіліт, ретробульбарний неврит, набряк сосочка зорового нерва.
З боку серця: набряк, відчуття серцебиття, застійна серцева недостатність.
З боку судин: васкуліт.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: диспное, еозинофільна пневмонія, агранулоцитоз, астма, набряк легень.
З боку обміну речовин та харчування: гіперглікемія, гіпоглікемія.
З боку шлунково-кишкового тракту: запор, біль у животі, нудота, диспепсія, діарея, стоматит, виразковий стоматит, утворення шлунково-кишкових виразок, шлунково-кишкові кровотечі та/або перфорація шлунка, блювання, блювання з кров’ю, мелена, езофагіт, панкреатит, коліт.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищений рівень ферментів печінки, жовтяниця, гепатит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, висипання на шкірі, синці, пурпура, алопеція, фоточутливі дерматити, вузликова еритема, червоний плескатий лишай, пустули, системний червоний вовчак, епідермальний некроліз, поліморфна еритема, реакції світлочутливості, схожі на хронічну гематопорфірію та бульозний епідермоліз, синдром Стівенса–Джонсона, кропив’янка.
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин: біль у м’язах та м’язова слабкість.
З боку нирок та сечовидільних шляхів: гломерулонефрит, гематурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, порушення функції нирок, ниркова недостатність, некроз ниркових сосочків.
З боку статевих органів та молочних залоз: безпліддя у жінок.
Загальні розлади: спрага, пітливість, порушення менструацій, гіпертермія (озноб і гарячка), ангіоневротичний набряк.
Вплив на результати лабораторних та інструментальних досліджень: гіперкаліємія, підвищення рівня креатиніну.
Повідомлялося про набряки, гіпертензію та серцеву недостатність, пов’язані із прийомом НПЗЗ.
З огляду на клінічні дослідження та епідеміологічні дані припускають, що зростання ризику артеріального тромбозу (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) може бути пов’язане із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та протягом тривалого часу).
При виникненні тяжких побічних реакцій лікування слід припинити.
Термін придатності.
5 років.
Умови зберігання.
Для лікарського засобу не потрібні спеціальні умови зберігання. Тримати блістер у зовнішній упаковці для захисту від дії світла. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка.
10 таблеток, вкритих плівковою оболонкою, у блістері; по 1 або по 2 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
КРКА, д.д., Ново место/ KRKA, d.d., Novo mesto.
Місцезнаходження виробника та його адреса місця провадження діяльності.
Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
