Упаковка / 30 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Комбисарт |
| Действующие вещества | Амлодипин, Валсартан, Гидрохлортиазид |
| Количество действующего вещества: | 10 мг + 160 мг + 12,5 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 таблеток (3 блистера по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Отечественный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | КИЕВСКИЙ ВИТАМИННЫЙ ЗАВОД АО |
| Страна производства: | Украина |
| Заявитель: | Киевский витаминный завод |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09D Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина ii C09DX Антагонисты ангиотензина ii, прочие комбинации C09DX01 Валсартан, амлодипин и гидрохлоротиазид |
|
Фармакодинамика. в состав препарата комбисарт н входят три антигипертензивных средства с дополняющими друг друга механизмами для контроля ад у пациентов с эссенциальной гипертензией: амлодипин относится к классу антагонистов кальция, валсартан — к классу антагонистов ангиотензина іі, а гидрохлоротиазид — к классу тиазидных диуретиков. комбинация этих трех компонентов характеризуется взаимодополняющим антигипертензивным действием.
Амлодипин
Амлодипин, который входит в состав препарата Комбисарт Н, ингибирует трансмембранный вход ионов кальция в мышцы сердца и гладкие мышцы сосудов. Антигипертензивное действие амлодипина осуществляется путем прямого релаксирующего действия на гладкие мышцы сосудов, которое вызывает снижение резистентности периферических сосудов и АД.
Амлодипин в терапевтических дозах у пациентов с АГ вызывает вазодилатацию, приводящую к снижению АД в положении пациента лежа и стоя. Такое снижение АД не сопровождается выраженными изменениями ЧСС или уровня катехоламинов в плазме крови при длительном применении.
Концентрация в плазме крови соотносится с эффектом у пациентов как молодого, так и пожилого возраста.
У пациентов с АГ и нормальной функцией почек амлодипин в терапевтических дозах приводит к снижению резистентности почечных сосудов и повышению скорости клубочковой фильтрации (СКФ) и эффективного почечного плазмотока без изменения фильтрационной фракции или протеинурии.
Валсартан
Валсартан является активным при пероральном применении, мощным и специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина ІІ. Валсартан действует селективно на подтип АТ1-рецепторов, отвечающих за известные эффекты ангиотензина ІІ.
Прием валсартана пациентами с АГ способствует снижению АД без влияния на ЧСС.
У большинства пациентов после перорального применения однократной дозы начало гипотензивного эффекта наступает в течение 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в течение 4–6 ч. Антигипертензивный эффект длится в течение 24 ч после применения препарата. При повторном применении максимальное снижение АД (при всех режимах дозирования) достигается, как правило, в течение 2–4 нед.
Гидрохлоротиазид
Местом действия тиазидных диуретиков являются преимущественно дистальные извилистые канальцы почек. Подтверждено, что в корковом слое почек существуют высокородственные рецепторы, которые являются основным центром связывания для тиазидных диуретиков и ингибирования транспортировки NaCl в дистальные извилистые канальцы. Механизм действия тиазидов заключается в ингибировании переносчиков Na+Cl–, возможно, путем конкуренции за центры Cl–, что, в свою очередь, действует на механизмы реабсорбции электролитов: непосредственно усиливает экскрецию натрия и хлора до приблизительно эквивалентной степени и опосредованно (благодаря мочегонному эффекту) уменьшает объем плазмы крови с дальнейшим повышением активности ренина в плазме крови, секреции альдостерона и выведением калия с мочой, а также снижением уровня калия в сыворотке крови.
Фармакокинетика
Линейность
Амлодипин, валсартан и гидрохлоротиазид демонстрируют линейную фармакокинетику.
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид
После перорального применения препарата Комбисарт Н Cmax амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида в плазме крови достигаются в течение 6–8; 3 и 2 ч соответственно. Скорость и объем абсорбции амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида при применении препарата Комбисарт Н аналогичны показателям, которые наблюдались при применении его компонентов в качестве отдельных препаратов.
Амлодипин
Абсорбция. После перорального применения в терапевтических дозах отдельно амлодипина Cmax в плазме крови достигается через 6–12 ч. Абсолютная биодоступность составляет от 64 до 80%. Прием пищи не влияет на биодоступность амлодипина.
Распределение. Объем распределения составляет приблизительно 21 л/кг массы тела. Около 97,5% препарата, который находится в циркулирующей крови, связывается с белками плазмы крови.
Биотрансформация. Амлодипин активно (приблизительно 90%) метаболизируется в печени до неактивных метаболитов.
Выведение. Амлодипин выводится из плазмы крови в два этапа, конечный T½ составляет приблизительно 30–50 ч. Уровни равновесного состояния в плазме крови достигаются после постоянного применения в течение 7–8 дней. 10% исходного амлодипина и 60% метаболитов амлодипина выводятся с мочой.
Валсартан
Абсорбция. После перорального применения отдельно валсартана его Cmax достигается через 2–4 ч. Средняя абсолютная биодоступность составляет 23%. Прием пищи снижает экспозицию (как определено по AUC) валсартана приблизительно на 40%, а Сmах — приблизительно на 50%, хотя приблизительно через 8 ч после применения концентрация валсартана является аналогичной в группах приема препарата натощак и после еды. Однако такое снижение показателя AUC не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому валсартан можно применять независимо от приема пищи.
Распределение. Объем распределения валсартана в равновесном состоянии после в/в введения составляет приблизительно 17 л, что указывает на то, что валсартан не распределяется экстенсивно в тканях. Валсартан активно связывается с белками плазмы крови (94–97%), главным образом с альбуминами сыворотки крови.
Биотрансформация. Валсартан не трансформируется в значительной степени, поскольку лишь приблизительно 20% дозы выводится в виде метаболитов. Гидроксиметаболит идентифицирован в плазме крови в низких концентрациях (10% AUC валсартана). Этот метаболит фармакологически неактивен.
Выведение. Валсартан выводится преимущественно с калом (приблизительно 83% дозы) и мочой (приблизительно 13% дозы), главным образом в виде неизмененного препарата. После в/в введения плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л/ч, а почечный клиренс — 0,62 л/ч (приблизительно 30% общего клиренса). T½ валсартана — 6 ч.
Гидрохлоротиазид
Абсорбция. Абсорбция гидрохлоротиазида после перорального применения происходит быстро (Тmах — приблизительно 2 ч). Повышение среднего AUC является линейным и пропорциональным дозе при применении в терапевтическом диапазоне доз. Не наблюдается изменений кинетики гидрохлоротиазида при повторном применении, а кумуляция была минимальной при приеме 1 раз в сутки. При одновременном приеме с пищей отмечалось как повышение, так и снижение системной доступности гидрохлоротиазида по сравнению с приемом натощак. Выраженность этих эффектов незначительна и имеет небольшую клиническую значимость. Абсолютная биодоступность гидрохлоротиазида составляет 60–80% после перорального применения.
Распределение. Видимый объем распределения составляет 4–8 л/кг. Гидрохлоротиазид в циркулирующей крови связывается с белками плазмы крови (40–70%), главным образом с альбуминами в сыворотке крови. Гидрохлоротиазид также накапливается в эритроцитах в количестве, в 1,8 раза превышающем таковое в плазме крови.
Биотрансформация. Гидрохлоротиазид выводится в неизмененном виде.
Выведение. Более 95% абсорбированной дозы выводится в неизмененном виде с мочой. Почечный клиренс состоит из пассивной фильтрации и активной секреции в почечных канальцах. T½ — 6–15 ч.
Отдельные группы пациентов
Дети (до 18 лет). Нет данных относительно фармакокинетики у детей.
Пациенты пожилого возраста (≥65 лет). Время достижения Сmах амлодипина аналогично у пациентов молодого и пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста клиренс амлодипина имеет тенденцию к снижению, вызывая увеличение AUC и T½. Средний системный показатель AUC валсартана на 70% выше у пациентов пожилого возраста, чем у молодых пациентов, поэтому повышать дозу таким больным следует с осторожностью.
Системная экспозиция валсартана несколько выше у пациентов пожилого возраста по сравнению с пациентами младшего возраста, но это не имеет клинической значимости.
Ограниченные данные указывают на то, что системный клиренс гидрохлоротиазида снижен как у здоровых добровольцев пожилого возраста, так и у пациентов пожилого возраста с АГ по сравнению с младшими здоровыми добровольцами.
Поскольку три компонента препарата одинаково хорошо переносятся пациентами молодого и пожилого возраста, рекомендуется обычный режим дозирования.
Нарушение функции почек. Нарушение функции почек существенно не влияет на фармакокинетику амлодипина. Как и ожидалось, для препарата, почечный клиренс которого составляет лишь 30% общего плазменного клиренса, не наблюдается взаимосвязи между функцией почек и системной экспозицией валсартана. Поэтому пациенты с нарушениями функции почек от легкой до умеренной степени могут применять препарат в обычной начальной дозе.
Нарушение функции печени. У пациентов с нарушением функции печени клиренс амлодипина снижен, что приводит к увеличению AUC приблизительно на 40–60%. В среднем у пациентов с хроническими заболеваниями легкой и умеренной степени экспозиция (определено по показателю AUC) валсартана в 2 раза выше, чем у взрослых добровольцев (сгруппированы по возрасту, полу и массе тела). С осторожностью следует назначать препарат лицам с заболеваниями печени.
Комбинация амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид не тестировалась относительно генотоксичности и канцерогенности, поскольку не наблюдались признаки взаимодействия между этими препаратами, представленными на рынке в течение длительного времени. Однако амлодипин, валсартан и гидрохлоротиазид протестированы индивидуально относительно генотоксичности и канцерогенности; получены отрицательные результаты.
Лечение эссенциальной аг у взрослых пациентов с ад, адекватно контролированной комбинацией амлодипина, валсартана и гидрохлоротиазида, которые применяют как три отдельных препарата или как два препарата, один из которых является комбинированным.
Способ применения
Комбисарт Н можно применять независимо от приема пищи. Таблетки следует глотать целыми, запивая водой, в одно и то же время суток, желательно утром.
Дозирование
Рекомендованная доза препарата Комбисарт Н — 1 таблетка в сутки, желательно утром.
Перед переходом на применение препарата Комбисарт Н состояние пациента должно быть контролированным неизменными дозами монопрепаратов, которые принимают одновременно. Доза препарата Комбисарт Н должна зависеть от доз отдельных компонентов комбинации, которые применяются на момент смены препарата.
Максимальная рекомендованная доза препарата Комбисарт Н — 10 мг/ 320 мг/25 мг.
Отдельные группы пациентов
Нарушение функции почек
Поскольку в состав препарат входит гидрохлоротиазид, препарат Комбисарт Н противопоказан пациентам с анурией и тяжелыми нарушениями функции почек (клиренс креатинина 30 мл/мин).
Одновременное применение препарата Комбисарт H с алискиреном противопоказано пациентам с нарушениями функции почек (СКФ 60 мг/мин/1,73 м2). Нет необходимости в коррекции дозы пациентам с нарушениями функции почек от легкой до умеренной степени.
Сахарный диабет. Одновременное применение препарата Комбисарт H с алискиреном противопоказано пациентам с сахарным диабетом.
Нарушение функции печени. Поскольку в состав препарата входят гидрохлоротиазид и валсартан, препарат Комбисарт Н противопоказан пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени. Лицам с нарушениями функции печени от легкой до умеренной степени, которые не сопровождаются холестазом, максимальная рекомендованная доза валсартана составляет 80 мг, поэтому Комбисарт Н не показан для этой группы пациентов. Пациентам с нарушениями функции печени легкой и средней степени рекомендации по дозированию амлодипина не установлены.
Сердечная недостаточность и заболевания коронарных артерий. Опыт применения препарата Комбисарт Н, особенно в максимальных дозах, пациентам с сердечной недостаточностью и заболеваниями коронарных артерий ограничен. Рекомендуется с осторожностью применять препарат пациентам с сердечной недостаточностью и заболеваниями коронарных артерий, особенно максимальную дозу препарата Комбисарт Н — 10 мг/320 мг/25 мг.
Пациенты пожилого возраста (≥65 лет). Рекомендуется с осторожностью, часто контролируя АД, назначать препарат пациентам пожилого возраста, особенно в максимальных дозах препарата Комбисарт Н — 10 мг/320 мг/25 мг, поскольку данные относительно применения препарата пациентами этой группы ограничены.
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид
Амлодипин
Валсартан
Гидрохлоротиазид
Безопасность и эффективность амлодипина при гипертоническом кризе не исследованы.
Пациенты с дефицитом натрия и дегидратацией
У пациентов с активированной ренин-ангиотензиновой системой (пациенты с дефицитом солей и/или дегидратацией, получающие диуретики в высоких дозах), применяющие антагонисты рецепторов ангиотензина ІІ, может возникать симптоматическая артериальная гипотензия. Рекомендуется корректировать такое состояние перед применением препарата Комбисарт Н или внимательно наблюдать пациентов в начале лечения.
Если при применении препарата Комбисарт Н возникает выраженная артериальная гипотензия, пациенту следует принять горизонтальное положение и приподнять ноги и, если необходимо, в/в инфузионно ввести физиологический р-р. Лечение можно продолжать после стабилизации АД.
Изменения уровней электролитов в плазме крови
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид. Необходимо периодически, с соответствующими интервалами, проверять уровни электролитов в сыворотке крови, чтобы определить возможный электролитный дисбаланс. Периодическое определение уровней электролитов и калия в сыворотке крови следует проводить через соответствующие периоды для предупреждения возможного электролитного дисбаланса, особенно у пациентов с такими факторами риска, как нарушение функции почек, лечение другими препаратами и электролитный дисбаланс в анамнезе.
Валсартан. Одновременное применение с калийсодержащими добавками, калийсберегающими диуретиками, заменителями соли, содержащими калий, или другими препаратами, которые могут повышать уровни калия (например с гепарином), не рекомендуется. При необходимости следует контролировать уровни калия.
Гидрохлоротиазид. Сообщалось о развитии гипокалиемии при лечении тиазидными диуретиками, в том числе гидрохлоротиазидом. Лечение тиазидными диуретиками, включая гидрохлоротиазид, связано с развитием гипонатриемии и гипохлоремического алкалоза. Тиазиды, в том числе гидрохлоротиазид, усиливают выведение магния с мочой, что может приводить к гипомагниемии. При применении тиазидных диуретиков понижается экскреция кальция, что может приводить к гиперкальциемии. Всем пациентам, применяющим тиазидные диуретики, необходимо проводить периодический мониторинг уровня электролитов, особенно калия, натрия и магния.
Нарушение функции почек. Нет необходимости в коррекции дозы препарата Комбисарт Н пациентам с нарушением функции почек от легкой до умеренной степени (СКФ 30 мл/мин/1,73 м2).
Рекомендуется периодически контролировать уровень калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке крови у пациентов с нарушением функции почек при применении препарата Комбисарт Н.
Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина, включая валсартан, или иАПФ с алискиреном противопоказано пациентам с нарушениями функции почек (СКФ 60 мг/мин/1,73 м2).
Стеноз почечной артерии. Комбисарт H следует применять с осторожностью для лечения гипертензии у пациентов с одно- или двусторонним стенозом почечной артерии или стенозом единственной почки, поскольку уровни мочевины и креатинина в сыворотке крови могут повышаться.
Трансплантация почки. На сегодня отсутствует информация относительно безопасности применения препарата Комбисарт Н у пациентов, которым недавно проведена трансплантация почки.
Нарушения функции печени. Валсартан главным образом выводится в неизмененном виде с желчью. Т½ амлодипина увеличивается и показатель AUC выше у пациентов с нарушениями функции печени; рекомендации по дозировке не установлены. Для пациентов с нарушениями функции печени легкой и умеренной степени, которые не сопровождаются холестазом, максимальная рекомендованная доза валсартана составляет 80 мг. По этой причине препарат Комбисарт Н не показан пациентам этой группы.
Ангионевротический отек. Отек Квинке, в том числе отек гортани и голосовой щели, которые могут привести к обструкции дыхательных путей, и/или отек лица, губ, глотки и/или языка отмечали у пациентов, получавших валсартан. Некоторые из этих пациентов имели в анамнезе отек Квинке при приеме других препаратов, в том числе иАПФ. Применение препарата Комбисарт H следует немедленно прекратить при возникновении отека Квинке, повторное применение не рекомендуется.
Сердечная недостаточность и заболевания коронарных артерий/состояние после перенесенного инфаркта миокарда. Вследствие угнетения ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) у пациентов с повышенной чувствительностью возможны изменения функции почек. У лиц с тяжелой сердечной недостаточностью, у которых функция почек может зависеть от активности РААС, лечение иАПФ и антагонистами ангиотензиновых рецепторов приводит к олигурии и/или прогрессирующей азотемии (редко) с ОПН и/или летальным исходом. О подобных результатах сообщалось в отношении валсартана.
Рекомендуется с осторожностью назначать препарат пациентам с сердечной недостаточностью и заболеваниями коронарных артерий, особенно в максимальной дозе препарата Комбисарт Н — 10 мг/320 мг/25 мг, поскольку данные относительно применения препарата у пациентов этой группы ограничены.
Стеноз аортального и митрального клапанов. Как и при применении других вазодилататоров, с особой осторожностью назначают препарат пациентам со стенозом аортального и митрального клапанов невысокой степени.
Первичный гиперальдостеронизм. Пациентов с первичным гиперальдостеронизмом не следует лечить антагонистом ангиотензина ІІ валсартаном, поскольку у них не активирована ренин-ангиотензиновая система. Поэтому препарат Комбисарт Н не рекомендуется для пациентов этой группы.
Системная красная волчанка. Сообщалось, что тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, обостряют или активируют течение системной красной волчанки.
Другие нарушения метаболизма. Тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, могут изменять толерантность к глюкозе и повышать уровни ХС, ТГ и мочевой кислоты в сыворотке крови. Может возникнуть необходимость коррекции дозы инсулина или пероральных гипогликемических средств у пациентов с сахарным диабетом.
Поскольку Комбисарт Н содержит гидрохлоротиазид, он противопоказан при системной гиперурикемии. Гидрохлоротиазид может повышать уровень мочевой кислоты в сыворотке крови вследствие снижения клиренса мочевой кислоты и может вызвать обострение гиперурикемии, а также внезапную подагру у чувствительных пациентов.
Тиазиды могут ослаблять экскрецию кальция с мочой и вызывать периодическое и незначительное повышение уровня кальция в плазме крови при отсутствии известных нарушений метаболизма кальция. Выраженная гиперкальциемия может свидетельствовать о скрытом гиперпаратиреозе. Следует прекратить применение тиазидов перед проведением тестов относительно функции паращитовидной железы.
Фоточувствительность. О случаях возникновения реакций фоточувствительности сообщалось при применении тиазидных диуретиков. Если реакции фоточувствительности возникают в течение приема препарата Комбисарт Н, рекомендуется прекратить лечение. Если возобновление применения диуретика необходимо, рекомендуется защищать открытые участки тела от солнечных лучей или искусственного ультрафиолетового облучения.
Закрытоугольная глаукома. Гидрохлоротиазид, сульфонамид ассоциированы с аллергической реакцией, которая привела к острой транзиторной миопии и закрытоугольной глаукоме. Симптомы включали острое начало снижения остроты зрения или боль в глазах и обычно появлялись в первые часы или первую неделю после начала лечения. Нелеченная закрытоугольная глаукома может привести к необратимой потере зрения.
В первую очередь, необходимо как можно скорее прекратить применение гидрохлоротиазида. В случае если внутриглазное давление остается не контролируемым, следует рассмотреть необходимость немедленного медикаментозного или хирургического лечения. Факторами риска развития закрытоугольной глаукомы могут быть аллергические реакции на сульфонамид или пенициллин в анамнезе.
Общие. С осторожностью назначают препарат пациентам, у которых наблюдалась гиперчувствительность к другим антагонистам рецепторов ангиотензина ІІ. Возникновение реакций гиперчувствительности к гидрохлоротиазиду более вероятно у пациентов с аллергией и астмой.
Пациенты пожилого возраста (≥65 лет). Рекомендуется с осторожностью, в частности часто контролируя АД, назначать препарат пациентам пожилого возраста, особенно в максимальных дозах Комбисарта Н — 10 мг/320 мг/25 мг, поскольку данные относительно применения препарата у пациентов этой группы ограничены.
Двойная блокада РААС. Сопутствующее применение антагонистов рецепторов ангиотензина, включая валсартан, с другими агентами, действующими как РААС, может приводить к повышению случаев гипотензии, гиперкалиемии и изменений функции почек по сравнению с монотерапией. Необходимо контролировать АД, функцию почек и уровни электролитов у пациентов, принимающих Комбисарт Н и другие агенты, действующие как РААС.
Необходимо с осторожностью применять антагонисты рецепторов ангиотензина, включая валсартан, с другими агентами, блокирующими РААС, такими как иАПФ или алискирен.
Сопутствующее применение препарата Комбисарт H с антагонистами рецепторов ангиотензина, включая валсартан, или иАПФ с алискиреном противопоказано пациентам с нарушениями функции почек (СКФ 60 мг/мин/1,73 м2) или с сахарным диабетом.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность
Амлодипин. Исследований безопасности амлодипина в период беременности не проводили.
Применение в период беременности рекомендуется, только если отсутствует более безопасный альтернативный препарат и если само заболевание несет высокий риск для беременной и эмбриона.
Валсартан. Препарат противопоказано применять беременным или женщинам, планирующим беременность. Если во время лечения лекарственным средством подтверждается беременность, его применение следует немедленно прекратить и при необходимости заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению у беременных.
Гидрохлоротиазид. Опыт применения гидрохлоротиазида в период беременности, особенно в І триместр, ограничен. Данных, полученных во время исследований на животных, недостаточно.
Гидрохлоротиазид проникает через плаценту. Фармакологический механизм действия гидрохлоротиазида позволяет утверждать, что применение этого препарата в ІІ и ІІІ триместр беременности может нарушать фетоплацентарную перфузию и вызывать возникновение фетальных и неонатальных реакций, таких как желтуха, нарушение электролитного баланса и тромбоцитопения, а также может ассоциироваться с другими побочными реакциями, которые наблюдаются у взрослых.
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид
Нет опыта применения препарата Комбисарт Н у беременных. Имеющиеся данные относительно компонентов препарата позволяют утверждать, что применение препарата Комбисарт Н противопоказано.
Период кормления грудью. Нет информации относительно применения валсартана и/или амлодипина в период кормления грудью. Гидрохлоротиазид экскретируется в грудное молоко, поэтому применение препарата Комбисарт Н в период кормления грудью противопоказано.
Дети. Безопасность и эффективность применения препарата детям не установлены, поэтому препарат не применяют у пациентов этой возрастной группы.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. У пациентов, применяющих Комбисарт Н, может возникать головокружение или ощущение слабости после приема препарата, поэтому они должны учитывать это при управлении транспортными средствами и работе с потенциально опасными механизмами.
Амлодипин может слабо или умеренно влиять на способность управлять транспортными средствами или работать с другими механизмами. Если пациенты при применении амлодипина испытывают головокружение, головную боль, усталость или тошноту, их реакция может нарушаться.
Исследований взаимодействия препарата комбисарт н с другими лекарственными препаратами не проводили. в таблице представлена только информация о взаимодействии с другими лекарственными препаратами, известном для каждого отдельного действующего вещества.
Однако важно учитывать, что препарат Комбисарт Н может усиливать гипотензивный эффект других антигипертензивных препаратов.
| Одновременное применение не рекомендуется | ||
|---|---|---|
| Отдельные компоненты препарата Комбисарт Н | Известные взаимодействия с такими средствами | Эффект при взаимодействии с другими лекарственными препаратами |
| Валсартан и гидрохлоротиазид | Литий | Об обратимом повышении концентрации лития в сыворотке крови и токсичности сообщалось в течение одновременного применения лития с иАПФ, антагонистами рецепторов ангиотензина II, в том числе с валсартаном или с тиазидами, такими как гидрохлоротиазид. Поскольку почечный клиренс снижается тиазидами, риск токсичности лития, вероятно, может повышаться с применением Комбисарта Н. В связи с этим рекомендуется проводить тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке во время сочетанного применения препаратов |
| Валсартан | Калийсберегающие диуретики, добавки калия, заменители соли, содержащие калий и другие средства, которые могут повышать уровни калия | Если необходимо применение лекарственного средства, которое влияет на уровень калия, в комбинации с валсартаном, рекомендуется часто проверять уровень калия в плазме крови |
| Амлодипин | Грейпфрут или грейпфрутовый сок | Применение амлодипина с грейпфрутом или грейпфрутовым соком не рекомендуется, поскольку у некоторых пациентов может привести к увеличению выраженности эффекта снижения АД |
| Одновременное применение требует осторожности | ||
| Амлодипин | Ингибиторы CYP 3A4 (такие как кетоконазол, итраконазол, ритонавир) | Исследования при участии пациентов пожилого возраста продемонстрировали, что дилтиазем ингибирует метаболизм амлодипина, возможно, при участии CYP 3A4 (концентрация в плазме крови возрастает приблизительно на 50% и эффект амлодипина усиливается). Нельзя исключить вероятность того, что более мощные ингибиторы CYP 3A4 (такие как кетоконазол, итраконазол, ритонавир) могут повышать концентрацию амлодипина в плазме крови более выраженно, чем дилтиазем |
| Индукторы CYP 3A4 (противосудорожные препараты (такие как карбамазепин, фенобарбитал, фенитоин, фосфенитоин, примидон), рифампицин, зверобой) | Одновременное применение может приводить к снижению концентраций амлодипина в плазме крови. Показано проводить клинический мониторинг с возможной коррекцией дозы амлодипина в течение лечения индуктором и после его отмены | |
| Симвастатин | Применение многократных доз 10 мг амлодипина с 80 мг симвастатина приводит к увеличению экспозиции симвастатина на 77% по сравнению с применением одного симвастатина. Рекомендовано снижать суточную дозу симвастатина до 20 мг/сут пациентам, применяющим амлодипин | |
| Дантролен (инфузии) | Из-за риска гиперкалиемии рекомендуется избегать сочетанного применения блокаторов кальциевых каналов, таких как амлодипин, пациентам, чувствительным к злокачественной гипертермии, и при лечении злокачественных гипертермий | |
| Валсартан и гидрохлоротиазид | НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловую кислоту ( 3 г/сут) и неселективные НПВП | НПВП могут ослаблять антигипертензивный эффект как антагонистов ангиотензина ІІ, так и гидрохлоротиазида при одновременном применении. Кроме того, одновременное применение препарата Комбисарт Н и НПВП может приводить к ухудшению почечной функции и повышению уровня калия в сыворотке крови. Поэтому рекомендуется проводить мониторинг почечной функции в начале лечения, а также соответствующую гидратацию пациента |
| Ингибиторы переносчика накопления (рифампицин, циклоспорин) или эффлюксного переносчика (ритонавир) | Одновременное применение ингибиторов переносчика накопления (рифампицин, циклоспорин) или эффлюксного переносчика (ритонавир) могут увеличивать системную экспозицию валсартана | |
| Гидрохлоротиазид | Алкоголь, анестетики и седативные препараты | Возможно потенцирование ортостатической гипотензии |
| Амантадин | Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут повышать риск развития побочных реакций, вызванных амантадином | |
| Антихолинергические препараты (такие как атропин, бипериден) | Биодоступность диуретиков тиазидного типа могут повышать антихолинергические препараты (например атропин, бипериден), очевидно, вследствие снижения желудочно-кишечной подвижности и скорости опорожнения желудка | |
| Антидиабетические препараты (например инсулин и пероральные антидиабетические средства)
Метформин |
Может возникнуть необходимость повторно скорректировать дозу инсулина и пероральных гипогликемических средств.
Метформин следует применять с осторожностью, поскольку существует риск развития лактоацидоза, индуцированного возможной функциональной почечной недостаточностью, связанной с применением гидрохлоротиазида |
|
| Блокаторы β-адренорецепторов и диазоксид | Одновременное применение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, с блокаторами β-адренорецепторов может усиливать риск гипергликемии. Тиазидные диуретики, включая гидрохлоротиазид, могут усиливать гипергликемический эффект диазоксида | |
| Карбамазепин | У пациентов, получающих гидрохлоротиазид одновременно с карбамазепином, может развиться гипонатриемия. Поэтому таких пациентов следует предупредить о возможности развития гипонатриемических реакций, а также соответственно наблюдать за их состоянием здоровья | |
| Колестирамин и смолы колестипола | Абсорбцию тиазидных диуретиков, в том числе гидрохлоротиазида, снижает колестирамин и другие анионообменные смолы | |
| Циклоспорин | Одновременное лечение с циклоспорином может усиливать риск гиперурикемии и осложнения подагрического типа | |
| Цитотоксические препараты (например циклофосфамид, метотрексат) | Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут ослаблять почечную экскрецию цитотоксических препаратов (например циклофосфамида, метотрексата) и потенцировать их миелосупрессивный эффект | |
| Гликозиды наперстянки | Тиазид-индуцированная гипокалиемия или гипомагниемия могут возникать как нежелательные эффекты, способствующие развитию дигиталис-индуцированной сердечной аритмии | |
| Йодосодержащие контрастные средства | В случае диуретик-индуцированной дегидратации существует повышенный риск развития ОПН, особенно при высоких дозах препаратов йода. Перед применением следует провести регидратацию | |
| Лекарственные средства, влияющие на уровни калия (калийуретические диуретики, кортикостероиды, слабительные средства, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пенициллин G, производные салициловой кислоты) | Гипокалиемический эффект гидрохлоротиазида могут усиливать калийуретические диуретики, кортикостероиды, слабительные средства, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пенициллин G и производные салициловой кислоты. Если такие препараты назначают с комбинацией амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид, рекомендуется проводить мониторинг уровня калия в плазме крови | |
| Лекарственные средства, применяемые для лечения при подагре (пробенецид, сульфинпиразон и аллопуринол) | Может возникнуть необходимость в коррекции дозы урикозурических лекарственных средств, поскольку гидрохлоротиазид может повышать уровень мочевой кислоты в сыворотке крови. Может возникнуть необходимость в повышении дозы пробенецида или сульфинпиразона.
Одновременное применение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, может повышать частоту возникновения реакций гиперчувствительности к аллопуринолу |
|
| Метилдопа | Были отдельные сообщения о развитии гемолитической анемии при одновременном применении гидрохлоротиазида и метилдопы | |
| Недеполяризующие релаксанты скелетных мышц (например тубокурарин) | Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, потенцируют действие производных кураре | |
| Прессорные амины (например норадреналин, адреналин) | Эффект прессорных аминов может быть ослаблен | |
| Витамин D и соли кальция | Применение тиазидных диуретиков, включая гидрохлоротиазид, с витамином D или с солями кальция может потенцировать повышение уровня кальция в сыворотке крови | |
Двойная блокада РААС с антагонистами рецепторов ангиотензина, иАПФ или алискиреном
Одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина, включая валсартан, или иАПФ с алискиреном противопоказано пациентам с сахарным диабетом или нарушениями функции почек (СКФ 60 мг/мин/1,73 м2).
Симптомы
Нет данных о передозировке препарата Комбисарт Н. Основной симптом передозировки — возможная выраженная артериальная гипотензия с головокружением. Передозировка амлодипина может приводить к выраженной вазодилатации периферических сосудов и, возможно, рефлекторной тахикардии. Сообщалось о выраженной и потенциальной пролонгированной системной гипотензии, включая шок с летальным исходом.
Лечение
Амлодипин/валсартан/гидрохлоротиазид
Клинически выраженная артериальная гипотензия при передозировке препарата Комбисарт Н требует активной поддержки сердечно-сосудистой системы, включая частый мониторинг функции сердца и дыхательной системы, удерживание нижних конечностей в приподнятом положении, контроль ОЦК и диуреза. Сосудосуживающие препараты могут быть уместными для восстановления тонуса сосудов и АД при условии, что нет противопоказаний для их применения. В/в введение кальция глюконата может быть эффективным для реверсии эффектов блокады кальциевых каналов.
Амлодипин. Если после приема препарата прошло немного времени, следует рассмотреть вопрос об индукции рвоты или промывании желудка. При применении активированного угля сразу же или через 2 ч после приема амлодипина абсорбция амлодипина выражено снижалась. Маловероятно, что амлодипин выводится при гемодиализе.
Валсартан. Маловероятно, что валсартан выводится при гемодиализе.
Гидрохлоротиазид. Передозировка гидрохлоротиазида сопровождается дефицитом электролитов (гипокалиемией, гипохлоремией) и гиповолемией вследствие чрезмерного диуреза. Наиболее частыми симптомами передозировки являются тошнота и сонливость. Гипокалиемия может приводить к спазмам мышц и/или обострению аритмии, связанной с одновременным применением гликозидов наперстянки или некоторых антиаритмических лекарственных средств. Уровень, до которого гидрохлоротиазид выводится при проведении гемодиализа, не установлен.
При температуре не выше 25 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Комбисарт Н табл. п/о 10мг/160мг/12,5мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Полными аналогами Комбисарт Н табл. п/о 10мг/160мг/12,5мг №30 являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діючі речовини: амлодипін, валсартан, гідрохлортіазид;
1 таблетка 5 мг/160 мг/12,5 мг містить: амлодипіну бесилату 6,94 мг, що відповідає 5 мг амлодипіну; валсартану 160 мг; гідрохлортіазиду 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II White 32F280008 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь (макрогол));
або
діючі речовини: амлодипін, валсартан, гідрохлортіазид; 1 таблетка 10 мг/160 мг/12,5 мг містить: амлодипіну бесилату 13,87 мг, що відповідає 10 мг амлодипіну; валсартану 160 мг; гідрохлортіазиду 12,5 мг; допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат; оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II Orange 32F230000 (гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; титану діоксид (Е 171); поліетиленгліколь (макрогол); заліза оксид жовтий (Е 172); заліза оксид червоний (Е 172)).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 5 мг/160 мг/12,5 мг: таблетки овальної форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями, вкриті плівковою оболонкою білого кольору;
таблетки по10 мг/160 мг/12,5 мг: таблетки овальної форми з плоскою поверхнею зі скошеними краями, вкриті плівковою оболонкою світлого червонувато-коричневого кольору.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи ангіотензину ІІ, інші комбінації.
Код АТХ C09D X01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
До складу Комбісарт Н входять три антигіпертензивних засоби з доповнюючими один одного механізмами контролю артеріального тиску у пацієнтів з есенціальною гіпертензією: амлодипін належить до класу антагоністів кальцію, валсартан – до класу антагоністів ангіотензину ІІ, а гідрохлортіазид – до класу тіазидних діуретиків.
Комбінація цих трьох компонентів характеризується взаємодоповнюючою антигіпертензивною дією.
Амлодипін
Амлодипін, що входить до складу Комбісарт Н, інгібує трансмембранний вхід іонів кальцію у м’язи серця та гладкі м’язи судин. Механізм антигіпертензивної дії амлодипіну відбувається шляхом прямої релаксуючої дії на гладкі м’язи судин, спричиняючи зниження резистентності периферичних судин та артеріального тиску.
Амлодипін у терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією спричинює вазодилатацію, що призводить до зниження артеріального тиску у положенні лежачи та стоячи. Таке зниження артеріального тиску не супроводжується вираженими змінами частоти серцевих скорочень або рівня катехоламінів у плазмі крові при тривалому застосуванні.
Концентрації у плазмі крові співвідносяться з ефектом як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією і нормальною функцією нирок амлодипін у терапевтичних дозах призводить до зниження резистентності ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового плазмотоку без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.
Валсартан
Валсартан є активним при пероральному застосуванні, потужним і специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ. Валсартан діє селективно на підтип АТ1 рецепторів, що відповідають за відомі ефекти ангіотензину ІІ.
Прийом валсартану пацієнтами з артеріальною гіпертензією сприяє зниженню артеріального тиску без впливу на швидкість пульсу.
У більшості пацієнтів після перорального застосування одноразової дози початок гіпотензивного ефекту настає протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4–6 годин. Антигіпертензивний ефект триває протягом 24 годин після застосування препарату. При повторному застосуванні максимальне зниження артеріального тиску (при всіх режимах дозування) досягається, як правило, протягом 2–4 тижнів.
Гідрохлортіазид
Місцем дії тіазидних діуретиків є переважно дистальні звивисті канальці нирок. Підтверджено, що у кірковому шарі нирок існують високоспоріднені рецептори, які є основним центром зв’язування для тіазидних діуретиків і інгібіції транспортування NaCl у дистальні звивисті канальці. Механізм дії тіазидів полягає у інгібіції переносників Na+Cl–, можливо, шляхом конкуренції за центри Cl–, що, в свою чергу, діє на механізми реабсорбції електролітів: безпосередньо посилює екскрецію натрію і хлору до приблизно еквівалентного ступеня і опосередковано, завдяки сечогінному ефекту, знижує об’єм плазми з подальшим підвищенням активності реніну у плазмі крові, секреції альдостерону та виведенням калію з сечею, а також зниженням калію у сироватці крові.
Немеланомний рак шкіри
Наявні дані епідеміологічних досліджень свідчать про кумулятивний дозозалежний зв’язок між експозицією гідрохлортіазиду та розвитком НМРШ. Одне дослідження включало 71 533 випадки базальноклітинної карциноми (з них 1 430 833 осіб з контрольної групи) і 8 629 випадків плоскоклітинної карциноми (з них172 462 особи з контрольної групи). Високе дозування гідрохлортіазиду (≥50000 мг кумулятивно) було пов'язано зі скоригованим співвідношенням ризиків (OR) 1,29 (95% CI: 1,23–1,35) для базальноклітинної карциноми та 3,98 (95% CI: 3,68–4,31) для плоскоклітинної карциноми. Кумулятивна залежність доза–відповідь спостерігалася як при базальноклітинній карциномі, так і при плоскоклітинній карциномі. Інше дослідження показало можливий зв’язок між раком губ і застосуванням гідрохлортіазиду: 633 випадки раку губ були зіставлені з 63 067 контрольними групами населення з використанням стратегії вибору ризику. Кумулятивна залежність «доза-відповідь» була продемонстрована зі скоригованим OR 2,1 (95% CI: 1,7–2,6) зі збільшенням до OR 3,9 (3,0–4,9) для високої дози (~ 25000 мг) і OR 7,7 (5,7-10,5) для найвищої дози (~ 100000 мг).
Інше: подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Було проведено два великі рандомізовані контрольовані дослідження ONTARGET (дослідження, що триває до досягнення кінцевого результату, з вивчення дії телмісартану окремо і у комбінації з раміприлом) та VA NEPHRON-D (дослідження діабетичної нефропатії, що проводиться Міністерством у справах ветеранів), в яких вивчалося супутнє застосування інгібітору АПФ з антагоністом рецепторів ангіотензину II.
Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів, які мали в анамнезі серцево-судинні або цереброваскулярні захворювання або цукровий діабет 2 типу з ознаками ушкодження органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проводилося за участю пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу і діабетичною нефропатією.
Ці дослідження не виявили суттєвої сприятливої дії на функції нирок та/або серцево-судинної системи і рівень смертності; у той же час був відзначений підвищений ризик гіперкаліємії, гострого ушкодження нирок та/або гіпотензії в порівнянні з монотерапією. З огляду на аналогічні фармакодинамічні властивості ці результати також актуальні для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.
У зв’язку з цим не рекомендується супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією (див. розділ «Особливості застосування»).
Крім того, було проведено дослідження ALTITUDE (вивчення дії аліскірену у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, де як кінцеві точки приймалися зміни функції серцево-судинної системи і нирок), в якому перевірялися переваги додавання аліскірену до стандартної терапії (інгібітором АПФ або антагоністом рецепторів ангіотензину II) у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинними захворюваннями або захворюваннями обох видів. Дослідження було передчасно завершено внаслідок підвищеного ризику несприятливих результатів. Летальний наслідок з причини серцево-судинних захворювань та інсульт набагато частіше відзначалися в групі терапії з додаванням аліскірену, ніж у групі плацебо; крім того, небажані явища і серйозні небажані явища (гіперкаліємія, гіпотензія і порушення функції нирок) частіше відзначалися в групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Фармакокінетика.
Лінійність
Амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид демонструють лінійну фармакокінетику.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Після перорального застосування препарату Комбісарт Н здоровими дорослими добровольцями максимальні концентрації амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду у плазмі крові досягалися протягом 6–8 годин, 3 годин і 2 годин відповідно. Швидкість та об’єм абсорбції амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду при застосуванні препарату Комбісарт Н аналогічні показникам, що спостерігалися при застосуванні його компонентів як окремих препаратів.
Амлодипін
Абсорбція. Після перорального застосування у терапевтичних дозах окремо амлодипіну максимальна концентрація у плазмі крові досягалася через 6–12 годин. Абсолютна біодоступність становила від 64 до 80 %. Прийом їжі не впливає на біодоступність амлодипіну.
Розподіл. Об’єм розподілу становить приблизно 21 л/кг. Дослідження in vitro амлодипіну показали, що приблизно 97,5 % препарату, що знаходиться у циркулюючій крові, зв’язується з білками плазми крові.
Біотрансформація. Амлодипін активно (приблизно 90 %) метаболізується у печінці до неактивних метаболітів.
Виведення. Амлодипін виводиться з плазми крові двома етапами, кінцевий період напіввиведення становить приблизно 30–50 годин. Рівноважний стан у плазмі досягається після постійного застосування протягом 7–8 днів. 10 % вихідного амлодипіну і 60 % метаболітів амлодипіну виводяться із сечею.
Валсартан
Абсорбція. Після перорального застосування окремо валсартану його максимальні концентрації досягаються через 2–4 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. Прийом їжі знижує експозицію (як визначено за AUC) валсартану приблизно на 40 %, а максимальну концентрацію у плазмі крові (Сmax) – приблизно на 50 %, хоча приблизно через 8 годин після застосування концентрація валсартану є подібною у групах прийому препарату натще і після їди. Однак таке зменшення показника AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Об’єм розподілу валсартану у рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить приблизно 17 літрів, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу валсартану. Валсартан активно зв’язується з білками сироватки крові (94–97 %), головним чином з альбумінами сироватки крові.
Біотрансформація. Валсартан не трансформується значною мірою, оскільки лише приблизно 20 % дози виводиться у вигляді метаболітів. Гідроксиметаболіт було ідентифіковано у плазмі крові у низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.
Виведення. Валсартан виводиться переважно з калом (приблизно 83 % дози) і сечею (приблизно 13 % дози), головним чином у вигляді незміненого препарату. Після внутрішньовенного введення плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/годину, а нирковий кліренс – 0,62 л/годину (приблизно 30 % від загального кліренсу). Період напіввиведення валсартану – 6 годин.
Гідрохлортіазид
Абсорбція. Абсорбція гідрохлортіазиду після перорального застосування відбувається швидко (Тmax приблизно 2 години). Підвищення середнього AUC є лінійним і пропорційним дозі при застосуванні у терапевтичному діапазоні доз. Не спостерігається змін кінетики гідрохлортіазиду при повторному застосуванні, а кумуляція була мінімальною при прийомі 1 раз на добу. При одночасному прийомі з їжею відмічалось як підвищення, так і зниження системної доступності гідрохлортіазиду порівняно з прийомом натще. Вираженість цих ефектів незначна і має невелику клінічну значущість. Абсолютна біодоступність гідрохлортіазиду становить 60–80 % після перорального застосування.
Розподіл. Видимий об’єм розподілу становить 4–8 л/кг. Гідрохлортіазид у циркулюючій крові зв’язується з білками плазми крові (40–70 %), головним чином з альбумінами сироватки крові. Гідрохлортіазид також накопичується в еритроцитах у рівнях, що у 1,8 раза перевищують рівні у плазмі крові.
Біотрансформація. Гідрохлортіазид виводиться у незміненому вигляді.
Виведення. Більше 95 % абсорбованої дози виводиться у незміненому вигляді з сечею. Нирковий кліренс складається з пасивної фільтрації і активної секреції в ниркових канальцях. Період напіввиведення – 6–15 годин.
Окремі групи пацієнтів
Діти (віком до 18 років)
Немає даних щодо фармакокінетики у дітей.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Час до досягнення Сmax амлодипіну подібний у молодих пацієнтів та літніх пацієнтів. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що спричинює підвищення показника площі під кривою (AUC) та періоду напіввиведення. Середній системний показник AUC валсартану вищий на 70 % у пацієнтів літнього віку, ніж у молодших пацієнтів, тому з обережністю підвищують дозу таким пацієнтам.
Системна експозиція валсартану дещо вища у пацієнтів літнього віку порівняно з молодшими пацієнтами, але це не має клінічної значущості.
Обмежені дані вказують на те, що системний кліренс гідрохлортіазиду знижений як у здорових добровольців літнього віку, так і у пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією порівняно з молодшими здоровими добровольцями.
Оскільки три компоненти препарату однаково добре переносяться молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку, рекомендовано звичайний режим дозування.
Порушення функції нирок
Порушення функції нирок суттєво не впливає на фармакокінетику амлодипіну. Як і очікувалося, для препарату, нирковий кліренс якого становить лише 30 % загального плазмового кліренсу, не спостерігалося взаємозв’язку між функцією нирок і системною експозицією валсартану. Тому пацієнти з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості можуть застосовувати препарат у звичайній початковій дозі.
Порушення функції печінки
У пацієнтів з порушенням функції печінки кліренс амлодипіну знижений, що призводить до збільшення показника AUC приблизно на 40–60 %. У середньому у пацієнтів з хронічними захворюваннями легкого та помірного ступеня тяжкості експозиція (визначено за показником AUC) валсартану у 2 рази вища, ніж у дорослих добровольців (згруповано за віком, статтю і масою тіла). З обережністю слід призначати препарат пацієнтам із захворюваннями печінки.
Комбінація амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид не тестувалася щодо генотоксичності та канцерогенності, оскільки не спостерігалось ознак взаємодії між цими препаратами, що представлені на ринку протягом тривалого часу. Однак амлодипін, валсартан і гідрохлортіазид протестовані індивідуально стосовно генотоксичності та канцерогенності; були отримані негативні результати.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих пацієнтів з артеріальним тиском, адекватно контрольованим комбінацією амлодипіну, валсартану і гідрохлортіазиду, які застосовують як три окремих препарати або як два препарати, один з яких є комбінованим.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючих речовин, інших сульфонамідів, похідних дигідропіридину або до будь-якої допоміжної речовини. Вагітність або планування вагітності (див. «Застосування у період вагітності або годування груддю»). Порушення функції печінки, біліарний цироз або холестаз. Тяжкі порушення функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 2), анурія, а також перебування на діалізі. Супутнє застосування препарату Комбісарт Н із засобами, що містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом або з порушеннями функції нирок (ШКФ 2). Рефрактерна гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіперкальціємія, симптоматична гіперурикемія. Тяжка гіпотензія. Шок (включаючи кардіогенний шок). Обструкція вивідного тракту лівого шлуночка (наприклад гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія та стеноз аорти тяжкого ступеня). Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дослідження взаємодії Комбісарт Н з іншими лікарськими препаратами не проводились. У таблиці 1 представлено лише інформацію про взаємодію з іншими лікарськими препаратами, що відомі для кожної окремої діючої речовини.
Однак важливо враховувати, що препарат Комбісарт Н може посилювати гіпотензивний ефект інших антигіпертензивних препаратів.
Таблиця 1
|
Одночасне застосування не рекомендоване |
||
|
Компоненти Комбісарту Н |
Лікарські засоби та речовини, з якими існують взаємодії |
Ефект при взаємодії |
|
Валсартан і гідрохлортіазид |
Літій |
Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові і токсичність повідомлялося протягом одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, у тому числі валсартаном або тіазидами, такими як гідрохлортіазид. Оскільки нирковий кліренс літію знижується тіазидами, ризик токсичності літію, ймовірно, може збільшуватися із застосуванням Комбісарту Н. У зв’язку з цим рекомендовано проводити ретельний моніторинг рівня літію у сироватці під час сумісного застосування препаратів. |
|
Валсартан |
Калійзберігаючі діуретики, добавки калію, замісники солі, що містять калій, та інші засоби, що можуть підвищувати рівні калію |
Якщо необхідне застосування лікарського препарату, що впливає на рівень калію, у комбінації з валсартаном, рекомендовано часто перевіряти рівень калію у плазмі крові. |
|
Амлодипін |
Грейпфрут або грейпфрутовий сік |
Застосування амлодипіну з грейпфрутом або грейпфрутовим соком не рекомендоване, оскільки біоеквівалентність може збільшуватися у деяких пацієнтів, що призводить до збільшення ефекту зниження кров’яного тиску. |
|
Одночасне застосування потребує обережності |
||
|
Компоненти Комбісарту Н |
Лікарські засоби та речовини, з якими існують взаємодії |
Ефект при взаємодії |
|
Амлодипін |
Інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) |
Дослідження за участю пацієнтів літнього віку продемонстрували, що дилтіазем інгібує метаболізм амлодипіну, можливо, за участю CYP3A4 (концентрація у плазмі крові зростає приблизно на 50 % і ефект амлодипіну посилюється). Не можна виключити вірогідності того, що більш потужні інгібітори CYP3A4 (такі як кетоконазол, ітраконазол, ритонавір) можуть підвищувати концентрацію амлодипіну у плазмі більш виражено, ніж дилтіазем. Одночасне застосування амлодипіну з сильними або помірними інгібіторами CYP3A4 (інгібітори протеази, азольні протигрибкові засоби, макроліди, такі як еритроміцин або кларитроміцин, верапаміл або дилтіазем) можуть призвести до значного збільшення експозиції амлодипіну. Клінічні прояви цих фармакокінетичних змін може бути більш вираженим у пацієнтів літнього віку. Таким чином, можуть бути потрібні клінічний моніторинг та коригування дози. |
|
Індуктори CYP3A4 (протисудомні препарати [такі як карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон], рифампіцин, звіробій) |
Немає даних про вплив індукторів CYP3A4 на амлодипін. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 (наприклад рифампіцину, звіробою) може призводити до зниження концентрацій амлодипіну у плазмі крові. Показано проводити клінічний моніторинг із можливим коригуванням дози амлодипіну протягом лікування індуктором і після його відміни. Амлодипін слід застосовувати з обережністю разом з індукторами CYP3A4. |
|
|
Симвастатин |
Застосування багаторазових доз 10 мг амлодипіну з 80 мг симвастатину призводить до збільшення експозиції симвастатину на 77 % порівняно з застосуванням одного симвастатину. Рекомендовано знижувати добову дозу симвастатину до 20 мг пацієнтам, які застосовують амлодипін. |
|
|
Дантролен (інфузії) |
У тварин спостерігалися летальні випадки внаслідок вентрикулярних фібриляцій та кардіоваскулярних колапсів у зв’язку з гіперкаліємією після застосування верапамілу та дантролену внутрішньовенно. Через ризик гіперкаліємії рекомендується уникати супутнього застосування блокаторів кальцієвих каналів, таких як амлодипін, пацієнтам, чутливим до злоякісної гіпертермії, та при лікуванні злоякісних гіпертермій. |
|
|
Валсартан і гідрохлортіазид |
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, ацетилсаліцилову кислоту (> 3 г/добу) і неселективні НПЗП |
НПЗП можуть послаблювати антигіпертензивний ефект як антагоністів ангіотензину ІІ, так і гідрохлортіазиду при одночасному застосуванні. Крім того, одночасне застосування препарату Комбісарт Н і НПЗП може призводити до погіршення ниркової функції та підвищення рівня калію у сироватці крові. Тому рекомендовано проводити моніторинг ниркової функції на початку лікування, а також відповідну гідратацію пацієнта. |
|
Валсартан |
Інгібітори переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) |
Результати досліджень in vitro з тканиною печінки людини показали, що валсартан є субстратом печінкового переносника накопичення OATP1B1 та печінкового ефлюксного переносника MRP2. Супутнє застосування інгібіторів переносника накопичення (рифампіцин, циклоспорин) або ефлюксного переносника (ритонавір) можуть збільшувати системну експозицію валсартану. |
|
Гідрохлортіазид |
Алкоголь, барбітурати, або наркотичні препарати |
Одночасне введення тіазидних діуретиків з речовинами, які також мають ефект зниження артеріального тиску (наприклад з такими, що знижують симпатичну активність центральної нервової системи або пряму вазодилатацію), може посилити ортостатичну гіпотензію. |
|
Амантадин |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть підвищувати ризик розвитку побічних реакцій, спричинених амантадином. |
|
|
Антихолінергічні препарати та інші лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка |
Біодоступність діуретиків тіазидного типу можуть підвищувати антихолінергічні препарати (наприклад атропін, біпериден), очевидно, внаслідок зниження шлунково-кишкової рухливості та швидкості випорожнення шлунка. І навпаки, передбачається, що прокінетичні речовини, такі як цизаприд, можуть знизити біодоступність тіазидних діуретиків. |
|
|
Антидіабетичні препарати (наприклад інсулін і пероральні антидіабетичні засоби) Метформін |
Тіазиди можуть змінювати толерантність до глюкози. Може виникнути необхідність повторно скоригувати дозу інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів. Метформін слід застосовувати з обережністю, оскільки існує ризик розвитку лактоацидозу, індукованого можливою функціональною нирковою недостатністю, що пов’язана із застосуванням гідрохлортіазиду. |
|
|
Бета-блокатори і діазоксид |
Одночасне застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з бета-блокаторами може посилювати ризик гіперглікемії. Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть посилювати гіперглікемічний ефект діазоксиду. |
|
|
Карбамазепін |
У пацієнтів, які отримують гідрохлортіазид одночасно з карбамазепіном, може розвинутися гіпонатріємія. Тому пацієнтів слід попередити про можливість гіпонатріємічних реакцій, а також спостерігати за їх станом. |
|
|
Циклоспорин |
Одночасне лікування з циклоспорином може посилювати ризик гіперурикемії та ускладнення подагричного типу. |
|
|
Цитотоксичні препарати (наприклад циклофосфамід, метотрексат) |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, можуть послаблювати ниркову екскрецію цитотоксичних препаратів (наприклад циклофосфаміду, метотрексату) і потенціювати їхній мієлосупресивний ефект. |
|
|
Глікозиди наперстянки |
Індукована тіазидом гіпокаліємія або гіпомагніємія можуть виникати як небажані ефекти, що сприяють розвитку серцевої аритмії, індукованої дигіталісом. |
|
|
Йодовмісні контрастні засоби |
У випадку індукованої діуретиком дегідратації існує підвищений ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при високих дозах препаратів йоду. Перед застосуванням слід провести регідратацію. |
|
|
Іонообмінні смоли |
Поглинання тіазидних діуретиків, у тому числі гідрохлортіазиду, знижується холестираміном або колестиполом. Це може призвести до субтерапевтичних ефектів тіазидних діуретиків. Проте вражаюча доза гідрохлортіазиду та смоли така, що гідрохлортіазид застосовується щонайменше за 4 години до, або через 4-6 годин після застосування смол, що потенційно мінімізує взаємодію. |
|
|
Лікарські препарати, що впливають на рівні калію (калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, АКТГ, амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти) та антиаритмічні засоби |
Гіпокаліємічний ефект гідрохлортіазиду можуть посилювати калійуретичні діуретики, кортикостероїди, послаблюючі засоби, адренокортикотропний гормон (АКТГ), амфотерицин, карбеноксолон, пеніцилін G, похідні саліцилової кислоти та антиаритмічні засоби. Якщо такі препарати призначати з комбінацією амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид, рекомендовано проводити моніторинг рівня калію у плазмі крові. |
|
|
Лікарські препарати, що впливають на рівні натрію |
Гіпонатріємічний ефект діуретиків при одночасному застосуванні можуть посилювати антидепресанти, антипсихотичні препарати, антиепілептичні препарати тощо. Необхідна обережність при тривалому застосуванні цих лікарських засобів. |
|
|
Лікарські засоби, які можуть викликати torsades de pointes |
Зважаючи на ризик гіпокаліємії, гідрохлортіазид слід застосовувати з обережністю з лікарськими засобами, які можуть викликати torsades de pointes, зокрема з антиаритмічними препаратами класу Іа та класу III, а також з деякими антипсихотичними препаратами. |
|
|
Лікарські препарати, що застосовуються для лікування подагри (пробенецид, сульфінпіразон і алопуринол) |
Може виникнути необхідність у коригуванні дози урикозуричних лікарських препаратів, оскільки гідрохлортіазид може підвищувати рівень сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у підвищенні дози пробенециду або сульфінпіразону. Одночасне призначення тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, може підвищувати частоту виникнення реакцій гіперчутливості до алопуринолу. |
|
|
Метилдопа |
Були окремі повідомлення про розвиток гемолітичної анемії при одночасному застосуванні гідрохлортіазиду і метилдопи. |
|
|
Недеполяризуючі релаксанти скелетних м’язів (наприклад тубокурарин) |
Тіазиди, включаючи гідрохлортіазид, потенціюють дію похідних кураре. |
|
|
Інші антигіпертензивні препарати |
Тіазиди потенціюють антигіпертензивну дію інших антигіпертензивних препаратів (таких як гуанетидин, метилдопа, бета-блокатори, судинорозширювальні засоби, блокатори кальцієвих каналів, інгібітори АПФ, інгібітори блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та прямих інгібіторів реніну). |
|
|
Пресорні аміни (наприклад норадреналін, адреналін) |
Гідрохлортіазид може зменшувати реакцію на пресорні аміни, такі як норадреналін. Клінічне значення цього ефекту є невизначене та недостатнє для припинення їх застосуванню. |
|
|
Вітамін D і солі кальцію |
Застосування тіазидних діуретиків, включаючи гідрохлортіазид, з вітаміном D або із солями кальцію може потенціювати підвищення рівня кальцію у сироватці крові. Одночасне застосування тіазидних діуретиків може призвести до гіперкальціємії, схильних до гіперкальціємії (наприклад, гіперпаратиреоз, злоякісні новоутворення або вітамін-D-опосередковані стани) у схильних до цього пацієнтів за рахунок збільшення канальцевої реабсорбції кальцію. |
|
Подвійна блокада РААС з антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторами АПФ або аліскіреном
Клінічні дані продемонстрували, що подвійна блокада РААС за допомогою супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену пов’язана з підвищеним ризиком розвитку побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і порушення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із монотерапією речовиною, що впливає на РААС.
Особливості застосування.
Безпека та ефективність амлодипіну при гіпертонічному кризі не досліджувались.
Пацієнти з дефіцитом натрію та дегідратацією
У пацієнтів з дефіцитом солей та/або дегідратацією, які отримують діуретики у високих дозах, може виникати симптоматична артеріальна гіпотензія після початку застосування препарату. Рекомендовано коригувати такий стан перед застосуванням препарату Комбісарт Н або уважно спостерігати за пацієнтом на початку лікування.
Якщо при застосуванні препарату Комбісарт Н виникає виражена артеріальна гіпотензія, пацієнту слід надати горизонтального положення з припіднятими нижніми кінцівками і, якщо необхідно, внутрішньовенно інфузійно ввести фізіологічний розчин. Лікування можна продовжувати після стабілізації артеріального тиску.
Зміни рівнів електролітів сироватки крові
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Необхідно періодично перевіряти рівні електролітів сироватки крові, щоб визначити можливий електролітний дисбаланс.
Періодичне визначення рівнів електролітів і калію у сироватці крові слід проводити через відповідні проміжки часу для попередження можливого електролітного дисбалансу, особливо у пацієнтів з такими факторами ризику як порушення функції нирок, лікування іншими препаратами та електролітний дисбаланс в анамнезі.
Валсартан
Одночасне застосування з калієвмісними добавками, калійзберігаючими діуретиками, замінниками солі, що містять калій, або іншими препаратами, що можуть підвищувати рівні калію (наприклад гепарином), не рекомендоване. При необхідності слід контролювати рівні калію.
Гідрохлортіазид
Повідомлялося про розвиток гіпокаліємії при лікуванні тіазидними діуретиками, в тому числі гідрохлортіазидом.
Лікування препаратом Комбісарт Н слід починати тільки після корекції гіпокаліємії та будь-якої співіснуючої гіпомагніємії. Тіазидні діуретики можуть призвести до появи гіпокаліємії або загострювати наявну гіпокаліємію. Тіазидні діуретики слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі станами, що включають втрату калію, наприклад, солевтратна нефропатія та преренальне (кардіогенне) порушення функції нирок. Якщо гіпокаліємія розвивається під час терапії гідрохлортіазидом, застосування препарату слід припинити до стабільної корекції калієвого балансу.
Лікування тіазидними діуретиками, включаючи гідрохлортіазид, пов’язане з розвитком гіпонатріємії і гіпохлоремічного алкалозу або з загостренням існуючої гіпонатріємії. Спостерігається гіпонатріємія, що супроводжується неврологічними симптомами (нудота, прогресуюча дезорієнтація, апатія). Лікування гідрохлортіазидом слід починати лише після корекції існуючої гіпонатріємії. У разі тяжкої або швидкої гіпонатріємії під час лікування Комбісартом Н застосування препарату слід припинити до нормалізації натріємії. Тіазиди, в тому числі гідрохлортіазид, посилюють виведення магнію із сечею, що може призводити до гіпомагніємії. При застосуванні тіазидних діуретиків знижується екскреція кальцію, що може призводити до гіперкальціємії.
Всім пацієнтам, які отримують тіазидні діуретики, необхідний проводити періодичний моніторинг рівня електролітів, особливо калію, натрію та магнію.
Порушення функції нирок
Тіазидні діуретики можуть прискорити азотемію у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок.
При застосуванні препарату Комбісарт Н рекомендовано періодично контролювати рівень калію, креатиніну та сечової кислоти у сироватці крові пацієнтів з порушенням функції нирок.
Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, анурією або пацієнтам, що знаходяться на діалізі.
Немає необхідності у коригуванні дози препарату Комбісарт Н пацієнтам з порушенням функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості (ШКФ ≥ 30 мл/хв/1,73 м2).
Стеноз ниркової артерії
Комбісарт H потрібно застосовувати з обережністю для лікування гіпертензії у пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії або стенозом одиночної нирки, оскільки рівні сечовини та креатиніну в сироватці крові можуть збільшуватися.
Трансплантація нирки
На сьогодні немає інформації щодо безпеки застосування препарату Комбісарт Н пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Порушення функції печінки
Валсартан головним чином виводиться у незміненому вигляді з жовчю. Період напіввиведення амлодипіну подовжується та показник AUC (концентрація в плазмі – час) вищий у пацієнтів з порушеннями функції печінки; рекомендації щодо дозувань відсутні. Для пацієнтів з порушеннями функції печінки легкого та помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг. З цієї причини препарат Комбісарт Н не показаний для такої групи пацієнтів.
Ангіоневротичний набряк.
Набряк Квінке, у тому числі набряк гортані та голосової щілини, що можуть призвести до обструкції дихальних шляхів, і/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика, спостерігалися у пацієнтів, які застосовували валсартан. Деякі з цих пацієнтів мали в анамнезі набряк Квінке при прийомі інших препаратів, у тому числі інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ). Застосування препарату Комбісарт H слід негайно припинити при виникненні набряку Квінке; повторне застосування не рекомендоване.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій/стан після перенесеного інфаркту міокарда
Внаслідок пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у пацієнтів із підвищеною чутливістю можуть очікуватися порушення функції нирок. У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю, в яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) і антагоністами ангіотензинових рецепторів призводить до олігурії та/або прогресуючої азотемії (рідко) з гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком. Про подібні результати повідомлялося щодо валсартану. Оцінка хворих з серцевою недостатністю або після перенесеного інфаркту міокарда повинна завжди включати оцінку функції нирок.
У довгостроковому плацебо-контрольованому дослідженні амлодипіну (PRAISE-2) в пацієнтів із серцевою недостатністю неішемічного походження класу III і IV за класифікацією NYHA (Нью-Йоркської кардіологічної асоціації) при застосуванні амлодипіну частота випадків розвитку набряку легень була вищою, незважаючи на незначну різницю у появі чи погіршенні серцевої недостатності у порівнянні з такою при застосуванні плацебо.
Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю блокатори кальцієвих каналів, включаючи амлодипін, слід застосовувати з обережністю, оскільки вони можуть підвищувати ризик серцево-судинних подій та летального наслідку.
Рекомендовано з обережністю призначати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо у максимальній дозі препарату Комбісарт Н – 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені.
Стеноз аортального і мітрального клапанів
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю призначають препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів невисокого ступеня.
Вагітність
Лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II (AРАІІ) не слід починати під час вагітності. Якщо продовження терапії АРАІІ є необхідним, пацієнтам, які планують вагітність, необхідно перейти на лікування альтернативними антигіпертензивними засобами, які мають встановлений профіль безпеки для застосування вагітним. У разі настання вагітності лікування AРАII потрібно негайно припинити і, якщо необхідно, почати альтернативну терапію.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом не слід лікувати антагоністом ангіотензину ІІ валсартаном, оскільки у них не активована система ренін-ангіотензин. Тому препарат Комбісарт Н не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Системний червоний вовчак
Повідомлялось, що тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, загострюють або активують перебіг системного червоного вовчака.
Інші порушення метаболізму
Тіазидні діуретики, включаючи гідрохлортіазид, можуть змінювати толерантність до глюкози і підвищувати рівні холестерину, тригліцеридів і сечової кислоти у сироватці крові. Може виникнути необхідність у коригуванні дози інсуліну або пероральних гіпоглікемічних засобів пацієнтам із цукровим діабетом.
Оскільки Комбісарт Н містить гідрохлортіазид, він протипоказаний при системній гіперурикемії. Гідрохлортіазид може підвищувати рівні сечової кислоти в сироватці крові внаслідок зниження кліренсу сечової кислоти та може спричиняти загострення гіперурикемії, а також раптову подагру у чутливих пацієнтів.
Тіазиди можуть послаблювати екскрецію кальцію з сечею і спричиняти періодичне та незначне підвищення рівня кальцію у сироватці крові при відсутності відомих порушень метаболізму кальцію. Застосування препарату Комбісарт Н слід припинити, якщо під час лікування розвивається гіперкальціємія. Під час лікування тіазидами періодично слід контролювати рівень кальцію в сироватці крові. Виражена гіперкальціємія може свідчити про прихований гіперпаратиреоз. Слід припинити застосування тіазидів перед проведенням тестів щодо функції паращитовидної залози.
Фоточутливість
Про випадки реакцій фоточутливості повідомляли при застосуванні тіазидних діуретиків. Якщо реакції фоточутливості виникають протягом прийому препарату Комбісарт Н, рекомендовано припинити лікування. Якщо відновлення застосування діуретика вважається необхідним, рекомендовано захищати відкриті ділянки тіла від сонячних променів або штучного УФО.
Хоріоїдальний випіт, гостра короткозорість та вторинна закритокутова глаукома
Застосування Гідрохлоротіазиду, сульфонаміду було асоційоване з алергійною реакцією, що призвела до хоріоїдального випіту з дефектом зорового поля, гострої транзиторної міопії та гострої закритокутової глаукоми. Симптоми включали гострий початок зниження гостроти зору або біль в очах та зазвичай з’являлися в перші години або перший тиждень після початку лікування. Нелікована гостра закритокутова глаукома може призводити до необоротної втрати зору.
В першу чергу, необхідно якомога швидше припинити застосування гідрохлоротіазиду. Якщо внутрішньоочний тиск залишається неконтрольованим, слід розглянути необхідність негайного медикаментозного або хірургічного лікування. Факторами ризику розвитку закритокутової глаукоми можуть бути алергічні реакції на сульфонамід або пеніцилін в анамнезі.
Загальні
З обережністю призначають препарат пацієнтам, у яких спостерігалася гіперчутливість до інших антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Виникнення реакцій гіперчутливості до гідрохлортіазиду більш імовірне у пацієнтів з алергією та астмою.
Лікарський засіб містить лактозу, тому пацієнтам з такими рідкими спадковими хворобами як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози не слід його застосовувати.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальні дози Комбісарту Н – 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату пацієнтам цієї групи обмежені.
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази того, що супутнє застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик гіпотензії, може призводити до підвищення випадків гіпотензії, гіперкаліємії та порушень функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність).
У зв’язку з цим подвійна блокада РААС шляхом супутнього застосування інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II або аліскірену не рекомендується.
Якщо подвійна блокада потрібна, то її слід проводити під ретельним наглядом фахівця і при постійному контролі функції нирок, рівня електролітів і артеріального тиску. Супутнє застосування інгібіторів АПФ і антагоністів рецепторів ангіотензину II не рекомендується пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Немеланомний рак шкіри
Підвищений ризик немеланомного раку шкіри (НМРШ) (базально-клітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) зі збільшенням кумулятивної дози гідрохлоротіазиду спостерігався у двох епідеміологічних дослідженнях, що базуються на данському національному реєстрі раку. Фотосенсибілізуюча дія гідрохлоротіазиду може виступати потенційним механізмом розвитку НМРШ.
Пацієнти, які приймають гідрохлоротіазид, повинні бути поінформовані про ризик НМРШ. Таким пацієнтам рекомендовано регулярно перевіряти шкіру на наявність нових уражень і негайно повідомляти про будь-які підозрілі зміни шкіри. Можливі профілактичні заходи з метою мінімізації ризику розвитку раку шкіри, такі як обмеження впливу сонячних променів і ультрафіолетових променів, а при впливі сонячного світла – використання адекватного захисту. Підозрілі ураження шкіри слід негайно вивчити, включаючи гістологічні дослідження біопсій. Застосування гідрохлоротіазиду також має бути переглянуте для пацієнтів, з НМРШ в анамнезі.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Амлодипін
Дослідження щодо безпеки застосування амлодипіну під час вагітності не проводились. У дослідженнях на тваринах репродуктивна токсичність спостерігалася при застосуванні високих доз. Застосування під час вагітності рекомендовано, тільки якщо відсутній більш безпечний альтернативний лікарський засіб та якщо захворювання несе більший ризик для вагітної та плода.
Валсартан
Препарат протипоказано застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо під час лікування цим лікарським засобом підтверджується вагітність, його застосування необхідно негайно припинити і, якщо необхідно, – замінити іншим лікарським засобом, дозволеним до застосування вагітним.
Гідрохлортіазид
Досвід застосування гідрохлортіазиду в період вагітності, особливо в І триместрі, обмежений. Даних, отриманих під час досліджень на тваринах, недостатньо.
Гідрохлортіазид проникає через плаценту. Фармакологічний механізм дії гідрохлортіазиду дає можливість стверджувати, що застосування цього препарату в період ІІ та ІІІ триместрів вагітності може порушувати фетоплацентарну перфузію і спричиняти виникнення фетальних та неонатальних реакцій, таких як жовтяниця, порушення електролітного балансу і тромбоцитопенія, а також може асоціюватися з іншими побічними реакціями, що спостерігаються у дорослих.
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Немає досвіду застосування препарату Комбісарт Н вагітним жінкам. Наявні дані стосовно компонентів препарату дають можливість стверджувати, що застосування Комбісарт Н протипоказано.
Період годування груддю
Амлодипін виводиться у грудне молоко. Частка материнської дози, отриманої немовлям, оцінювалася з міжквартильним діапазоном 3–7 %, максимально 15 %. Вплив амлодипіну на немовля невідомий. Інформація щодо застосуванння валсартану під час годування груддю відсутня. Гідрохлортіазид виявляється у грудному молоці у невеликих кількостях. Тіазиди у високих дозах, що викликають сильний діурез, можуть перешкоджати виробленню грудного молока.
Застосування Комбісарт Н протипоказано протягом періоду годування груддю.
Фертильність
Клінічних досліджень, пов’язаних із застосуванням Комбісарт Н, щодо фертильності немає.
Валсартан
Валсартан не мав жодного шкідливого впливу на репродуктивну функцію самців або самок щурів при пероральних дозах до 200 мг/кг/добу. Ця доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини, розраховану в мг/м2 (розрахунки передбачають пероральну дозу 320 мг/добу для пацієнта з масою тіла 60 кг).
Амлодипін
У деяких пацієнтів, які отримували блокатори кальцієвих каналів, були зареєстровані оборотні біохімічні зміни головок сперматозоїдів. Клінічні дані є недостатніми щодо потенційного впливу амлодипіну на фертильність. В одному дослідженні на щурах було виявлено несприятливі впливи на чоловічу фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У пацієнтів, що застосовують Комбісарт Н, може виникати запаморочення чи відчуття слабкості після прийому препарату, тому вони повинні враховувати це під час керування автотранспортом та роботи з потенційно небезпечними механізмами.
Амлодипін може слабко або помірно впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами. Якщо пацієнти під час застосування амлодипіну відчувають запаморочення, головний біль, втому або нудоту, їхня реакція може порушуватися.
Спосіб застосування та дози.
Спосіб застосування
Комбісарт Н можна застосовувати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, запиваючи водою, в один і той же час доби, бажано вранці.
Дозування
Рекомендована доза препарату Комбісарт Н – 1 таблетка на добу, бажано вранці.
Перед переходом на застосування препарату Комбісарт Н стан пацієнта повинен бути контрольованим незмінними дозами монопрепаратів, які приймають одночасно. Доза Комбісарту Н повинна залежати від доз окремих компонентів комбінації, що застосовуються на момент зміни препарату.
Максимальна рекомендована доза препарату Комбісарт Н – 10 мг/320 мг/25 мг.
Окремі групи пацієнтів
Порушення функції нирок
Оскільки до складу препарату входить гідрохлортіазид, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з анурією та тяжкими порушеннями функції нирок (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 2).
Немає необхідності у коригуванні дози пацієнтам з порушеннями функції нирок від легкого до помірного ступеня тяжкості.
Порушення функції печінки
Оскільки до складу препарату входить валсартан, препарат Комбісарт Н протипоказаний пацієнтам з тяжкими порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості, що не супроводжуються холестазом, максимальна рекомендована доза валсартану становить 80 мг, і тому Комбісарт Н не показаний для цієї групи пацієнтів. Пацієнтам з порушеннями функції печінки від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендації щодо дозування амлодипіну не встановлені. При переведенні пацієнтів з гіпертонічною хворобою з порушенням функції печінки на Комбісарт Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Серцева недостатність та захворювання коронарних артерій
Досвід застосування препарату Комбісарт Н, особливо у максимальних дозах, пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій обмежений. Рекомендовано з обережністю застосовувати препарат пацієнтам із серцевою недостатністю та захворюваннями коронарних артерій, особливо максимальну дозу Комбісарту Н 10 мг/320 мг/25 мг.
Пацієнти літнього віку (віком від 65 років)
Рекомендовано з обережністю, зокрема часто контролюючи артеріальний тиск, призначати препарат пацієнтам літнього віку, особливо максимальну дозу Комбісарту Н 10 мг/320 мг/25 мг, оскільки дані щодо застосування препарату цій групі пацієнтів обмежені. При переведенні пацієнтів літнього віку на Комбісарт Н потрібно використовувати найнижчу доступну дозу амлодипіну.
Педіатрична популяція
Немає відповідних даних про застосування Комбісарту Н пацієнтам педіатричної популяції (пацієнтів віком до 18 років) за показанням артеріальна гіпертензія.
Діти. Безпека та ефективність застосування дітям не встановлена, тому препарат не застосовують пацієнтам цієї вікової групи.
Передозування.
Симптоми
Немає даних про передозування препарату Комбісарт Н. Основний симптом передозування – можлива виражена артеріальна гіпотензія із запамороченням. Передозування амлодипіну може призводити до вираженої вазодилатації периферичних судин і, можливо, рефлекторної тахікардії. Повідомлялося про виражену і потенційну пролонговану системну гіпотензію, включаючи шок з летальним наслідком.
Лікування
Амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид
Клінічно виражена артеріальна гіпотензія при передозуванні препарату Комбісарт Н потребує активної підтримки серцево-судинної системи, включаючи частий моніторинг функції серця і дихальної системи, утримання нижніх кінцівок у припіднятому положенні, контроль об’єму циркулюючої крові та діурезу. Судинозвужувальні препарати можуть бути доречними для відновлення тонусу судин і артеріального тиску за умови, що немає протипоказань для їх застосування. Внутрішньовенне введення кальцію глюконату може бути ефективним для реверсії ефектів блокади кальцієвих каналів.
Амлодипін
Якщо після прийому препарату минуло небагато часу, слід розглянути питання про індукцію блювання або промивання шлунка. При призначенні активованого вугілля здоровим добровольцям відразу або через 2 години після прийому амлодипіну абсорбція амлодипіну виражено знижувалась.
Малоймовірно, що амлодипін виводиться при гемодіалізі.
Валсартан
Малоймовірно, що валсартан виводиться при гемодіалізі.
Гідрохлортіазид
Передозування гідрохлортіазидом супроводжується дефіцитом електролітів (гіпокаліємією, гіпохлоремією) і гіповолемією внаслідок надмірного діурезу. Найчастішими симптомами передозування є нудота і сонливість. Гіпокаліємія може призводити до спазмів м’язів та/або загострення аритмії, пов’язаної з одночасним застосуванням глікозидів наперстянки або деяких антиаритмічних лікарських препаратів.
Рівень, до якого гідрохлортіазид виводиться при проведенні гемодіалізу, не встановлений.
Побічні реакції.
Профіль безпеки застосування Комбісарту Н, представлений нижче, базується на клінічних дослідженнях препарату та відомому профілю безпеки окремих його компонентів: амлодипіну, валсартану та гідрохлортіазиду.
Резюме профілю безпеки
Безпека застосування Комбісарту Н оцінювалась за максимальною дозою 10 мг/ 320 мг / 25 мг в контрольованому короткостроковому (8 тижнів) клінічному дослідженні за участю 2271 пацієнта, 582 з яких отримали валсартан у поєднанні з амлодипіном та гідрохлортіазидом. Побічні реакції, як правило, були легкими та минущими і лише рідко вимагали припинення терапії. У цьому активному контрольованому клінічному дослідженні найбільш поширеними причинами припинення терапії із застосуванням Комбісарту Н були запаморочення та гіпотензія (0,7%).
У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні не спостерігали жодних суттєвих нових або неочікуваних побічних ефектів при застосуванні потрійної терапії у порівнянні з відомими ефектами монотерапії або подвійної терапії компонентами препарату.
У 8-тижневому контрольованому клінічному дослідженні зміни лабораторних показників, що спостерігалися при застосуванні Комбісарту Н, були незначними і відповідали фармакологічному механізму дії монотерапевтичних засобів. Наявність валсартану в потрійній комбінації послаблює гіпокаліємічний ефект гідрохлоротіазиду.
Побічні реакції, подані у таблиці 2 за класами систем органів (MedDRA) та частотою, представлені стосовно Комбісарту Н (амлодипін/валсартан/гідрохлортіазид) і окремо стосовно амлодипіну, валсартану і гідрохлоротіазиду.
Дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до
Таблиця 2
|
Класи систем органів (MedDRA) |
Побічні реакції |
Частота |
|||
|
Комбісарт Н |
Амлодипін |
Валсартан |
Гідрохлор- тіазид |
||
|
Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи) |
Немеланомний рак шкіри (базальноклітинна карцинома і плоскоклітинна карцинома) |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
З боку системи крові та лімфатичної системи |
Агранулоцитоз, недостатність кісткового мозку |
-- |
-- |
-- |
Дуже рідко |
|
Зниження рівнів гемоглобіну і гематокриту |
-- |
-- |
Невідомо |
-- |
|
|
Гемолітична анемія |
-- |
-- |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Лейкопенія |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Нейтропенія |
-- |
-- |
Невідомо |
-- |
|
|
Тромбоцитопенія, іноді з пурпурою |
-- |
Дуже рідко |
Невідомо |
Рідко |
|
|
Апластична анемія |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
З боку імунної системи |
Гіперчутливість |
-- |
Дуже рідко |
Невідомо |
Дуже рідко |
|
З боку метаболізму та живлення |
Анорексія |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
Гіперкальціємія |
Нечасто |
-- |
-- |
Рідко |
|
|
Гіперглікемія |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Рідко |
|
|
Гіперліпідемія |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Гіперурикемія |
Нечасто |
-- |
-- |
Часто |
|
|
Гіперхлоремічний алкалоз |
-- |
-- |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Гіпокаліємія |
Часто |
-- |
-- |
Дуже часто |
|
|
Гіпомагніємія |
-- |
-- |
-- |
Часто |
|
|
Гіпонатріємія |
Нечасто |
-- |
-- |
Часто |
|
|
Погіршення метаболічних ознак діабету |
-- |
-- |
-- |
Рідко |
|
|
З боку психіки |
Депресія |
-- |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
Безсоння / порушення сну |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
|
Зміни настрою |
-- |
Нечасто |
-- |
||
|
Зніяковілість |
-- |
Рідко |
-- |
-- |
|
|
З боку нервової системи |
Порушення координації |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
Запаморочення |
Часто |
Часто |
-- |
Рідко |
|
|
Запаморочення постуральне, запаморочення при напруженні |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Дисгевзія |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Екстрапірамідний синдром |
-- |
Невідомо |
-- |
-- |
|
|
Головний біль |
Часто |
Часто |
-- |
Рідко |
|
|
Гіпертонія |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Летаргія |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Парестезія |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
|
Периферична нейропатія, нейропатія |
Нечасто |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Сонливість |
Нечасто |
Часто |
-- |
-- |
|
|
Синкопе |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Тремор |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Гіпоестезія |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
З боку органів зору |
Порушення зору |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
Розлади зору |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Гостра закрито-кутова глаукома |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
Хоріоїдальний випіт |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
З боку органів слуху та лабіринту |
Дзвін у вухах |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
Вертиго |
Нечасто |
-- |
Нечасто |
-- |
|
|
З боку серця |
Пальпітація |
-- |
Часто |
-- |
-- |
|
Тахікардія |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію передсердь) |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Рідко |
|
|
Інфаркт міокарда |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
З боку судинної системи |
Припливи крові |
-- |
Часто |
-- |
-- |
|
Артеріальна гіпотензія |
Часто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Ортостатична гіпотензія |
Нечасто |
-- |
-- |
Часто |
|
|
Флебіт, тромбофлебіт |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Васкуліт |
-- |
Дуже рідко |
Невідомо |
-- |
|
|
З боку респіраторного тракту, органів середостіння та грудної клітки |
Кашель |
Нечасто |
Дуже рідко |
Нечасто |
|
|
Диспное |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Респіраторний дистрес, набряк легень, пневмоніт |
-- |
-- |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Риніт |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Подразнення горла |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
З боку травного тракту |
Абдомінальний дискомфорт, біль у верхній частині живота |
Нечасто |
Часто |
Нечасто |
Рідко |
|
Неприємний запах при диханні |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Зміна частоти дефекації |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Запор |
-- |
-- |
-- |
Рідко |
|
|
Зниження апетиту |
-- |
-- |
-- |
Часто |
|
|
Діарея |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
|
Сухість у роті |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Диспепсія |
Часто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Гастрит |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Гіперплазія ясен |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Нудота |
Нечасто |
Часто |
-- |
Часто |
|
|
Панкреатит |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Блювання |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Часто |
|
|
З боку печінки та жовчовивід-них шляхів |
Підвищення рівня ферментів печінки, включаючи підвищення рівня білірубіну у сироватці крові |
-- |
Дуже рідко* |
Невідомо |
-- |
|
Гепатит |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Рідко |
|
|
З боку шкіри та підшкірної клітковини |
Алопеція |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
Ангіоневротичний набряк |
-- |
Дуже рідко |
Невідомо |
-- |
|
|
Бульозний дерматит |
-- |
-- |
Невідомо |
-- |
|
|
Шкірні реакції, подібні червоному вовчаку, реактивація шкірної форми червоного вовчака |
-- |
-- |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Мультиформна еритема |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Невідомо |
|
|
Екзантема |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Гіпергідроз |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Реакції фоточутливості |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Рідко |
|
|
Свербіж |
Нечасто |
Нечасто |
Невідомо |
-- |
|
|
Пурпура |
-- |
Нечасто |
-- |
Рідко |
|
|
Висипання |
-- |
Нечасто |
Невідомо |
Часто |
|
|
Зміна кольору шкіри |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Кропив’янка |
-- |
Дуже рідко |
-- |
Часто |
|
|
Некротизуючий васкуліт і токсичний епідермальний некроліз |
-- |
Невідомо |
-- |
Дуже рідко |
|
|
Ексфоліативний дерматит |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Синдром Стівенса–Джонсона |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
Набряк Квінке |
-- |
Дуже рідко |
-- |
-- |
|
|
З боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини |
Артралгія |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
Біль у спині |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Опухання суглобів |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Спазми м’язів |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Невідомо |
|
|
М’язова слабкість |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Міалгія |
Нечасто |
Нечасто |
Невідомо |
-- |
|
|
Біль у кінцівках |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Набряк щиколотки |
-- |
Часто |
-- |
-- |
|
|
З боку нирок і сечовидільної системи |
Підвищення рівня креатиніну у сироватці крові |
Нечасто |
-- |
Невідомо |
-- |
|
Порушення сечовипускання |
Нечасто |
||||
|
Ніктурія |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Полакіурія |
Часто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Ниркова дисфункція |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
Гостра ниркова недостатність |
Нечасто |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
Ниркова недостатність і порушення функції нирок |
-- |
-- |
Невідомо |
Рідко |
|
|
З боку репро-дуктивної системи і молочних залоз |
Імпотенція |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Часто |
|
Гінекомастія |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Загальні порушення та реакції в місці застосування |
Абазія, порушення ходи |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
Астенія |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
Невідомо |
|
|
Дискомфорт, нездужання |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Слабкість |
Часто |
Часто |
Нечасто |
-- |
|
|
Некардіальний біль у грудній клітці |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Набряки |
Часто |
Часто |
-- |
-- |
|
|
Пропасниця |
-- |
-- |
-- |
Невідомо |
|
|
Біль |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Обстеження |
Підвищення рівня ліпідів |
-- |
Дуже часто |
||
|
Підвищення рівня азоту сечовини |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Підвищення рівня сечової кислоти у крові |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Глюкозурія |
Рідко |
||||
|
Зниження рівня калію у крові |
Нечасто |
-- |
-- |
-- |
|
|
Підвищення рівня калію у крові |
-- |
-- |
Невідомо |
-- |
|
|
Збільшення маси тіла |
Нечасто |
Нечасто |
-- |
-- |
|
|
Зменшення маси тіла |
-- |
Нечасто |
-- |
-- |
|
*Більш пов’язано з холестазом.
Немеланомний рак шкіри: на основі наявних даних епідеміологічних досліджень спостерігається кумулятивна залежність «доза-відповідь» між застосуванням гідрохлоротіазиду і розвитком НМРШ.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання.
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. АТ «КИЇВСЬКИЙ ВІТАМІННИЙ ЗАВОД».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
04073, Україна, м. Київ, вул. Копилівська, 38.
Web-сайт: www.vitamin.com.ua
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
