Упаковка / 30 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Касарк |
| Действующие вещества | Кандесартан |
| Количество действующего вещества: | 8 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 таблеток (3 блистера по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 15°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Отечественный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | КИЕВМЕДПРЕПАРАТ ОАО |
| Страна производства: | Украина |
| Заявитель: | Arterium |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09C Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA06 Кандесартан |
|
Фармакодинамика. ангиотензин ii — главный вазоактивный гормон ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (раас), играющий роль в патофизиологическом механизме развития аг, сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых заболеваний. он также задействован в патогенезе гипертрофии и поражения органов. основные физиологические эффекты ангиотензина ii, такие как вазоконстрикция, стимуляция секреции альдостерона, регуляция солевого и водного гомеостаза и стимуляция роста клеток, происходят с участием рецепторов типа 1 (at1).
Фармакодинамические эффекты. Кандесартана цилексетил является препаратом-предшественником, пригодным для приема внутрь. Он быстро превращается в активное вещество, кандесартан, путем эфирного гидролиза во время всасывания в пищеварительном тракте. Кандесартан является антагонистом рецепторов ангиотензина II (APA II), селективным относительно рецепторов AT1, с плотным связыванием и медленным отсоединением от рецептора. Ему несвойственна активность агониста.
Кандесартан не тормозит АПФ, превращающий ангиотензин I в ангиотензин II, и разрушает брадикинин. Не отмечено влияния на АПФ и усиление брадикинина или вещества Р. В контролируемых клинических исследованиях, в которых сравнивали кандесартан с ингибиторами АПФ, частота кашля была ниже у пациентов, принимавших кандесартана цилексетил. Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, важные для регуляции сердечно-сосудистой системы. Антагонизм к рецепторам ангиотензина II (AT1) приводит к дозозависимому повышению плазменных уровней ренина, ангиотензина I и II, а также к снижению плазменной концентрации альдостерона.
Клиническая эффективность и безопасность. АГ. При АГ кандесартан вызывает дозозависимое долговременное снижение АД. Антигипертензивное действие происходит за счет уменьшения системного периферического сопротивления без рефлекторного повышения ЧСС. Указания на серьезную или усиленную артериальную гипотензию после приема первой дозы или на синдром отмены после прекращения лечения отсутствуют.
После приема разовой дозы кандесартана цилексетила начало антигипертензивного эффекта в большинстве случаев наблюдается в течение 2 ч. При длительном лечении наибольшее снижение АД при всех дозах обычно достигается на протяжении 4 нед и сохраняется в процессе долгосрочной терапии. Согласно данным метаанализа, средний дополнительный эффект при повышении дозы с 16 до 32 мг 1 раз в сутки был незначительным. Принимая во внимание межиндивидуальные отличия, у некоторых пациентов можно ожидать более выраженный, чем средний, эффект. Кандесартана цилексетил при условии приема 1 раз в сутки обеспечивает эффективное и плавное снижение АД в течение 24 ч с незначительным отличием между максимальным и минимальным эффектами во время интервала дозирования. При применении кандесартана цилексетила вместе с гидрохлоротиазидом отмечается дополнительное снижение АД. Усиленный антигипертензивный эффект также достигается, если кандесартана цилексетил комбинировать с амлодипином или фелодипином.
Лекарственным средствам, блокирующим РААС, свойствен менее выраженный антигипертензивный эффект у темнокожих пациентов (которые обычно составляют популяцию с низким уровнем ренина), чем у представителей других рас. Это также характерно для кандесартана.
Кандесартан усиливает почечный кровоток и/или не влияет либо повышает скорость клубочковой фильтрации за счет уменьшения сосудистого сопротивления в почках и фракции фильтрации. Известно, что у пациентов с АГ и сахарным диабетом II типа и микроальбуминурией антигипертензивное лечение кандесартана цилексетилом уменьшало выделение альбумина с мочой. В данное время отсутствуют данные относительно влияния кандесартана на прогрессирование диабетической нефропатии.
Сердечная недостаточность. Лечение кандесартана цилексетилом снижает летальность, уменьшает количество госпитализаций по поводу сердечной недостаточности и выраженность симптомов у пациентов с систолической дисфункцией левого желудочка, что было показано в ходе программы «Кандесартан при сердечной недостаточности — оценка снижения летальности и заболеваемости» (CHARM).
В исследовании CHARM-Альтернатива композитная конечная точка летальности от сердечно-сосудистого заболевания или первой госпитализации по поводу хронической сердечной недостаточности (ХСН) была значительно меньше при лечении кандесартаном в сравнении с плацебо (относительный риск снижался на 23%). Композитная конечная точка летальности по любым причинам или первой госпитализации по поводу ХСН была также значительно снижена в группе кандесартана, абсолютная разница составила 6%.
Обе составляющие этих композитных конечных точек — летальность и заболеваемость (госпитализация по поводу ХСН) — свидетельствуют в пользу благоприятного эффекта кандесартана. Лечение кандесартана цилексетилом приводило к улучшению функционального класса по NYHA (р=0,008).
В исследовании CHARM-Плюс композитная конечная точка летальности от сердечно-сосудистого заболевания или первой госпитализации по поводу ХСН была значительно снижена в группе кандесартана в сравнении с плацебо (относительный риск уменьшался на 15%). Композитная конечная точка летальности по любым причинам или первой госпитализации по поводу ХСН была также существенно меньше в группе кандесартана, абсолютная разница составляла 3,9%. Обе составляющие этих композитных конечных точек — летальность и заболеваемость — свидетельствуют в пользу благоприятного эффекта кандесартана. Лечение кандесартана цилексетилом приводило к улучшению функционального класса по NYHA (р=0,02).
В исследовании CHARM-Сохранение статистически значимого уменьшения композитных конечных точек летальности от сердечно-сосудистого заболевания или первой госпитализации по поводу ХСН не достигнуто.
Известно, что положительный эффект кандесартана был постоянным, невзирая на возраст, пол и сопутствующее медикаментозное лечение. Кандесартан также был эффективен у пациентов, которые одновременно принимали Р-блокаторы и ингибиторы АПФ, при этом положительный эффект был получен независимо от того, принимал ли пациент ингибиторы АПФ в целевой дозе, рекомендованной руководствами по лечению. У пациентов с ХСН и сниженной систолической функцией левого желудочка (фракция выброса левого желудочка ≤40%) кандесартан снижает системное сосудистое сопротивление и давление заклинивания легочных капилляров, повышает активность ренина в плазме крови и концентрацию ангиотензина II, а также снижает уровень альдостерона.
Фармакокинетика. Абсорбция и распределение. После приема внутрь кандесартана цилексетил превращается в активное вещество кандесартан. Абсолютная биодоступность кандесартана составляет приблизительно 40% после приема внутрь р-ра кандесартана цилексетила. Относительная биодоступность лекарственной формы таблеток в сравнении с тем же р-ром для приема внутрь составляет около 34% с очень незначительной изменчивостью. Расчетная абсолютная биодоступность таблетки, таким образом, составляет 14%. Средний пик плазменной концентрации (Сmах) достигается через 3–4 ч после приема таблетки. Плазменная концентрация кандесартана линейно возрастает с повышением доз в пределах терапевтического диапазона дозирования. Половых отличий в фармакокинетике кандесартана не выявлено. AUC кандесартана не испытывает существенных изменений под воздействием пищи. Кандесартан в значительной степени связывается с белками плазмы крови — свыше 99%. Мнимый объем распределения кандесартана составляет 0,1 л/кг.
Биодоступность кандесартана не изменяется под влиянием пищи.
Метаболизм и выведение. Кандесартан выводится преимущественно в неизмененном виде с мочой и желчью, и только в незначительной мере — за счет печеночного метаболизма (CYP 2C9). Исходя из данных in vitro исследований, не ожидается in vivo взаимодействия с препаратами, метаболизм которых зависит от изоферментов CYP 1A2, 2A6, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1 или 3A4 цитохрома Р450. Конечный T½ кандесартана составляет приблизительно 9 ч. Кумуляции препарата после многократного приема нет.
Общий плазменный клиренс кандесартана приблизительно составляет 0,37 мл/мин/кг с почечным клиренсом около 0,19 мл/мин/кг. Выведение почками кандесартана происходит как путем клубочковой фильтрации, так и с помощью активной канальцевой секреции. После приема внутрь меченного радиоизотопом 14С кандесартана цилексетила примерно 26% дозы выводится с мочой в виде кандесартана и 7% — в виде неактивного метаболита, тогда как около 56% дозы выявляют в кале в виде кандесартана и 10% — в виде неактивного метаболита.
Фармакокинетика у особых категорий патентов. У лиц пожилого возраста (старше 65 лет) Сmах и АUС кандесартана повышались приблизительно на 50 и 80% соответственно в сравнении с молодыми людьми. Однако реакция АД и частота нежелательных явлений были подобными после приема дозы препарата Касарк пациентами молодого и пожилого возраста.
У пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью Сmах и АUС кандесартана возрастали при повторном приеме примерно на 50 и 70% соответственно, но T½ оставался неизменным в сравнении с пациентами с нормальной функцией почек. Соответствующие изменения у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью составили около 50 и 110% соответственно.
Конечный T½ кандесартана был приблизительно удвоенным у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью. АUС кандесартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, была близкой к показателю у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.
В двух исследованиях, которые включали пациентов с легкой и умеренной печеночной недостаточностью, отмечалось возрастание средней АUС кандесартана примерно на 20% в одном исследовании и на 80% — в другом. Опыт применения препарата у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью отсутствует.
Лечение эссенциальной аг у взрослых.
Лечение взрослых пациентов с сердечной недостаточностью и нарушением систолической функции левого желудочка (фракция выброса левого желудочка ≤40%) в качестве дополнительной терапии к ингибиторам АПФ или в случае непереносимости ингибиторов АПФ.
Принимать внутрь.
Касарк следует принимать 1 раз в сутки независимо от приема пищи.
Прием пищи не влияет на биодоступность кандесартана.
Таблетки 8 мг, 16 мг и 32 мг не могут быть разделены на части, поэтому при необходимости назначения кандесартана цилексетила в дозе 4 мг следует воспользоваться лекарственным средством, предоставляющим возможность дозирования кандесартана цилексетила 4 мг.
Дозирование при АГ. Рекомендованная начальная доза и обычная поддерживающая доза препарата Касарк составляет 8 мг 1 раз в сутки. В большинстве случаев антигипертензивный эффект достигается в течение 4 нед. Некоторым пациентам с недостаточным контролем АД дозу можно повысить до 16 мг 1 раз в сутки и максимум до 32 мг 1 раз в сутки. Терапия требует коррекции в соответствии с реакцией АД.
Касарк также можно применять вместе с другими антигипертензивными средствами (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ, ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ, ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ, ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА). Показано, что добавление гидрохлоротиазида обеспечивает дополнительный антигипертензивный эффект с разными дозами препарата Касарк.
Применение у пациентов пожилого возраста. Начальная коррекция дозы при применении у пациентов пожилого возраста не является необходимой.
Применение у пациентов с уменьшением внутрисосудистого объема циркулирующей жидкости. Применение начальной дозы 4 мг может рассматриваться у пациентов с риском развития артериальной гипотензии, таких как пациенты с возможной дегидратацией (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение при почечной недостаточности. Начальной дозой у пациентов с почечной недостаточностью, включая пациентов на гемодиализе, являются 4 мг. Дозу следует подбирать в соответствии с реакцией на лечение. Опыт применения препарата у пациентов с очень тяжелой или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 15 мл/мин) ограничен (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение при печеночной недостаточности. Пациентам с легкой и умеренной печеночной недостаточностью рекомендуется начальная доза 4 мг 1 раз в сутки. Дозу можно корректировать в соответствии с реакцией на лечение. Касарк противопоказан пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью и/или холестазом (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ, ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА).
Применение у пациентов негроидной расы. Антигипертензивный эффект кандесартана менее выражен у темнокожих пациентов, чем у пациентов, принадлежащих к другим расам. Следовательно, потребность в повышении дозы препарата Касарк и сопутствующей терапии для контроля АД может чаще возникать у пациентов негроидной расы, чем у представителей других рас (см. ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА).
Дозирование при сердечной недостаточности. Обычная рекомендованная начальная доза кандесартана цилексетила представляет 4 мг 1 раз в сутки. Повышение до целевой дозы 32 мг 1 раз в сутки (максимальная доза) или максимальной переносимой дозы происходит за счет удваивания дозы с промежутками не менее 2 нед (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ). Обследование пациентов с сердечной недостаточностью всегда должно включать оценку функции почек, в том числе мониторинг уровня креатинина и калия в плазме крови.
Касарк можно применять вместе с другими лекарственными средствами для лечения сердечной недостаточности, включая ингибиторы АПФ, блокаторы β-адренорецепторов, диуретики и дигиталис или комбинацию этих лекарственных средств.
Комбинация ингибиторов АПФ, калийсберегающих диуретиков (например спиронолактона) и препарата Касарк не рекомендуется, и ее следует применять только после тщательной оценки потенциальных преимуществ и рисков (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ, ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ, ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА).
Особые категории пациентов. Начальная коррекция дозы не является необходимой при применении у пациентов пожилого возраста или пациентов с внутрисосудистой дегидратацией либо почечной недостаточностью или легкой либо умеренной печеночной недостаточностью.
Дети. Безопасность и эффективность применения препарата Касарк у детей от рождения до 18 лет для лечения сердечной недостаточности не установлены. Данные отсутствуют.
Гиперчувствительность к кандесартана цилексетилу или любому из вспомогательных веществ препарата. нарушение функции печени тяжелой степени и/или холестаз. пациентам с сахарным диабетом или нарушением функции почек (скорость клубочковой фильтрации 60 мл/мин/1,73 м2) одновременное применение кандесартана цилексетила и препаратов, содержащих алискирен, противопоказано.
Беременные или женщины, планирующие беременность (см. Применение в период беременности и кормления грудью).
Лечение аг. нежелательные реакции, отмечаемые во время контролируемых клинических исследований кандесартана цилексетила, были легкими и транзиторными. связи общей частоты побочных явлений с дозой или возрастом не отмечено. количество случаев отмены лечения из-за возникновения побочных явлений было сходным при лечении кандесартана цилексетилом (3,1%) и плацебо (3,2%).
При проведении обобщенного анализа данных клинических исследований с участием пациентов с АГ побочные реакции при применении кандесартана цилексетила определяли на основе нежелательных явлений, частота которых по крайней мере на 1% превышала частоту побочных реакций при применении плацебо. Самыми частыми нежелательными реакциями были головокружение/вертиго, головная боль и инфекции дыхательных путей.
Использованы следующие определения частоты: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до 1/10), нечасто (от ≥1/1000 до 1/100), редко (от ≥1/10 000 до 1/1000) и очень редко (1/10 000).
Возможны следующие побочные реакции при применении кандесартана цилексетила:
инфекции и инвазии: часто — инфекции дыхательных путей.
Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко — лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз.
Со стороны обмена веществ и питания: очень редко — гиперкалиемия, гипонатриемия.
Со стороны нервной системы: часто — головокружение/вертиго, головная боль.
Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения: очень редко — кашель.
Со стороны пищеварительного тракта: очень редко — тошнота.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — повышение уровня печеночных ферментов, нарушение функции печени, гепатит.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко — ангионевротический отек, сыпь, крапивница, зуд.
Со стороны костно-мышечной системы: очень редко — боль в спине, артралгия, миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко — ухудшение функции почек, включая ОПН у чувствительных пациентов.
Результаты лабораторных анализов: в большинстве случаев не фиксировали клинически значимого влияния препарата Касарк на обычные лабораторные показатели. Как и при применении других ингибиторов РААС отмечено незначительное снижение уровня гемоглобина. Обычно для пациентов, принимающих Касарк, нет необходимости в постоянном мониторинге лабораторных показателей. Однако у пациентов с нарушением функции почек рекомендуется периодический мониторинг уровней калия и креатинина в плазме крови.
Лечение сердечной недостаточности. Профиль побочных нежелательных реакций препарата Касарк у пациентов с сердечной недостаточностью соответствовал фармакологическим свойствам препарата и состоянию здоровья пациентов. Нежелательные явления, такие как гиперкалиемия, артериальная гипотензия и почечная недостаточность, чаще всего наблюдались у пациентов в возрасте старше 70 лет, больных сахарным диабетом или пациентов, принимавших другие лекарственные средства, влияющие на РААС, в частности ингибиторы АПФ и/или спиронолактон.
Возможны следующие побочные реакции при применении кандесартана цилексетила:
со стороны крови и лимфатической системы: очень редко — лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз.
Со стороны обмена веществ и питания: часто — гиперкалиемия; очень редко — гипонатриемия.
Со стороны нервной системы: очень редко — головокружение, головная боль.
Со стороны сосудов: часто — артериальная гипотензия.
Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения: очень редко — кашель.
Со стороны пищеварительного тракта: очень редко — тошнота.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко — повышение уровня печеночных ферментов, нарушение функции печени, гепатит.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко — ангионевротический отек, высыпания, крапивница, зуд.
Со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани: очень редко — боль в спине, артралгия, миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: часто — нарушение функции почек, включая почечную недостаточность у чувствительных пациентов.
Результаты лабораторных анализов: у пациентов, принимающих кандесартана цилексетил по показанию сердечная недостаточность, часто отмечаются гиперкалиемия и нарушение функции почек. Рекомендуется периодический мониторинг уровней креатинина и калия в плазме крови (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Двойная блокада раас. существуют доказательства, что одновременное применение ингибиторов апф и блокаторов рецепторов ангиотензина ii или алискирена повышает риск развития артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая опн). поэтому двойная блокада раас с помощью комбинированного применения ингибиторов апф и блокаторов рецепторов ангиотензина ii или алискирена не рекомендована. если терапия двойной блокадой считается абсолютно необходимой, ее следует осуществлять только под наблюдением специалиста и при условии частого тщательного мониторинга функции почек, электролитов и АД.
Ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не следует применять одновременно пациентам с диабетической нефропатией.
Нарушение функции почек. Как и при применении других средств, тормозящих РААС, можно ожидать изменения функции почек у чувствительных пациентов, принимающих кандесартана цилексетил.
При применении кандесартана цилексетила у пациентов с АГ и нарушением функции почек рекомендуется периодический мониторинг уровня калия и креатинина в плазме крови.
Опыт применения препарата у пациентов с очень тяжелой или терминальной почечной недостаточностью (клиренс креатинина 15 мл/мин) ограничен. Таким пациентам дозу препарата Касарк следует осторожно подбирать, осуществляя тщательный мониторинг АД. Обследование пациентов с сердечной недостаточностью должно включать периодическую оценку функции почек, особенно у пациентов пожилого возраста (от 75 лет), а также у пациентов с нарушениями функции почек. Во время подбора дозы кандесартана цилексетила рекомендуется мониторинг уровня креатинина и калия в плазме крови. Клинические исследования сердечной недостаточности не включали пациентов с уровнем креатинина в плазме крови 265 мкмоль/л (3 мг/дл).
Сопутствующая терапия с применением ингибиторов АПФ при сердечной недостаточности. Риск побочных реакций, особенно артериальной гипотензии, гиперкалиемии и ухудшения функции почек (включая ОПН), может возрастать при применении кандесартана цилексетила в комбинации с ингибиторами АПФ. Тройная комбинация ингибитора АПФ, антагониста рецепторов минералокортикоидов и кандесартана цилексетила также не рекомендована. Применение этих комбинаций должно осуществляться только под наблюдением специалиста и при условии частого тщательного мониторинга функции почек, электролитов и АД.
Не следует применять ингибиторы АПФ одновременно с блокаторами рецепторов ангиотензина II пациентам с диабетической нефропатией.
Гемодиализ. На фоне диализа АД может быть особенно чувствительным к блокированию АТ1-рецепторов в результате уменьшения объема плазмы крови и активации РААС. Таким образом, пациентам, находящимся на гемодиализе, дозу препарата Касарк следует подбирать осторожно, осуществляя мониторинг АД.
Стеноз почечной артерии. Лекарственные средства, влияющие на РААС, включая АРА II, могут повышать уровень мочевины в крови и креатинина в плазме крови у пациентов с билатеральным стенозом почечной артерии или стенозом артерии единственной почки.
Трансплантация почки. Опыт применения препарата Касарк у пациентов с недавно перенесенной трансплантацией почки ограничен.
Артериальная гипотензия. У пациентов с сердечной недостаточностью во время лечения препаратом Касарк может возникать артериальная гипотензия. Она также может развиваться у пациентов с АГ и внутрисосудистой дегидратацией в результате приема высоких доз диуретиков. Следует с осторожностью начинать терапию и принять меры относительно коррекции гиповолемии.
Анестезия и хирургические вмешательства. У пациентов, принимающих АРА II, во время анестезии и хирургических вмешательств может возникать артериальная гипотензия в результате блокады РААС. Очень редко артериальная гипотензия может быть выраженной и требовать в/в введения жидкости и/или применения сосудосуживающих средств.
Стеноз аортального и митрального клапанов (обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия). Как и при применении других вазодилататоров, особенная осторожность показана пациентам с гемодинамически значимым стенозом аортального или митрального клапанов либо обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Первичный гиперальдостеронизм. Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом в большинстве случаев не реагируют на антигипертензивные лекарственные средства, действующие благодаря торможению РААС. Таким образом, применение препарата Касарк в этой популяции не рекомендуется.
Гиперкалиемия. Одновременное применение препарата Касарк с калийсберегающими диуретиками, препаратами калия, калийсодержащими заменителями соли или другими лекарственными средствами, способными повышать уровни калия (например гепарин), может приводить к повышению плазменного уровня калия у пациентов с АГ. Следует должным образом осуществлять мониторинг уровня калия.
У пациентов с сердечной недостаточностью, принимающих Касарк, может возникать гиперкалиемия. Рекомендуется периодический мониторинг уровня калия в плазме крови. Комбинация ингибиторов АПФ, калийсберегающих диуретиков (например спиронолактона) и препарата Касарк не рекомендуется и ее можно применять только после тщательной оценки потенциальных преимуществ и рисков.
Общие. У пациентов, сосудистый тонус и функция почек которых зависят преимущественно от активности РААС (например пациенты с тяжелой застойной сердечной недостаточностью или основным заболеванием почек, включая стеноз почечной артерии), лечение с применением других лекарственных средств, влияющих на эту систему, было связано с острой артериальной гипотензией, азотемией, олигурией или редко — с ОПН. Возможность подобных эффектов не может быть исключена при применении АРА II. Как и любое антигипертензивное средство, чрезмерное снижение АД у пациентов с ишемической кардиопатией или ишемическим цереброваскулярным заболеванием может приводить к инфаркту миокарда или инсульту.
Антигипертензивный эффект кандесартана может усиливаться другими лекарственными средствами, которые имеют свойство снижать АД, независимо от того, назначены они в качестве антигипертензивных средств или применяются по другим показаниям.
Касарк содержит лактозу. Пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, лактазной недостаточностью Лаппа или мальабсорбцией глюкозы-галактозы нельзя принимать это лекарственное средство.
Беременность. Применение АРА ІІ не следует начинать в период беременности. За исключением случаев, когда продолжение терапии АРА ІІ считается крайне необходимым, пациенткам, планирующим беременность, следует назначать альтернативное антигипертензивное лечение с установленным профилем безопасности для применения в период беременности. Если беременность диагностирована, лечение АРА ІІ следует немедленно прекратить и, если необходимо, начать альтернативную терапию.
У пациенток в постменархеальном периоде возможность забеременеть оценивается на общей основе. Нужно предоставить соответствующую информацию и/или принять меры для предотвращения риска воздействия препарата в период беременности (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и Применение в период беременности и кормления грудью).
Применение в период беременности и кормления грудью. Применение кандесартана цилексетила в период беременности противопоказано. Кандесартана цилексетил не рекомендуется для применения в период кормления грудью.
Беременность. Эпидемиологические доказательства риска тератогенности после экспозиции ингибиторов АПФ в І триместр беременности не позволяют сделать окончательное заключение, однако незначительное повышение риска нельзя исключить. Поскольку контролируемые эпидемиологические данные относительно риска при применении АРА ІІ отсутствуют, подобные риски могут существовать и для этого класса лекарственных средств. За исключением случаев, когда продолжение терапии АРА ІІ считается крайне необходимым, пациенткам, планирующим беременность, следует назначить альтернативное антигипертензивное лечение с установленным профилем безопасности для применения в период беременности. Если беременность диагностирована, лечение препаратами АРА ІІ следует немедленно прекратить и при необходимости начать альтернативную терапию.
Новорожденным, чьи матери получали АРА ІІ, требуется тщательное наблюдение на предмет артериальной гипотензии.
Кормление грудью. Поскольку информации по применению препарата Касарк в период кормления грудью нет, препарат не рекомендован для применения. Следует отдать предпочтение альтернативным методам лечения с лучше изученными профилями безопасности в период кормления грудью, особенно новорожденных или недоношенных детей.
Дети. Безопасность и эффективность применения препарата Касарк у детей не установлены.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Исследований относительно влияния кандесартана на способность управлять транспортными средствами и работать с другими механизмами не проводилось. Однако следует принять во внимание, что во время лечения препаратом Касарк развиваются головокружение или повышенная утомляемость.
Препараты, которые изучались в клинических фармакокинетических исследованиях, включают гидрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, пероральные контрацептивы (то есть этинилэстрадиол/левоноргестрел), глибенкламид, нифедипин и эналаприл. клинически значимого фармакокинетического взаимодействия с этими лекарственными средствами не выявлено.
Одновременное применение калийсберегающих диуретиков, препаратов калия, калийсодержащих заменителей соли или других лекарственных препаратов (например гепарина) может повышать уровни калия. Мониторинг уровня калия следует осуществлять должным образом (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Сообщалось об обратимом повышении плазменных концентраций лития и токсичности во время одновременного приема лития и ингибиторов АПФ.
Подобный эффект может отмечаться при применении АРА II. Применение кандесартана с литием не рекомендуется. Если подтверждена необходимость комбинации, рекомендуется тщательный мониторинг плазменного уровня лития.
При одновременном введении АРА II с НПВП (например селективными ингибиторами ЦОГ-2, ацетилсалициловой кислотой (3 г/сут) и неселективными НПВП) может наблюдаться ослабление антигипертензивного эффекта.
Как и при применении ингибиторов АПФ, одновременный прием АРА II и НПВП может приводить к повышению риска ухудшения функции почек, включая возможную ОПН и повышение уровня калия в плазме крови, в частности у пациентов с ослабленной уже в начале лечения функцией почек. Комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста. Пациенту необходимо провести должным образом гидратацию и следует уделить внимание мониторингу функции почек после начала сопутствующей терапии и периодически в дальнейшем.
Данные клинического исследования свидетельствуют, что двойная блокада РААС посредством комбинированного применения ингибиторов АПФ и блокаторов ангиотензина II или алискирена связана с большей частотой побочных явлений, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и ухудшение функции почек (включая ОПН), по сравнению с применением лекарственного средства в монотерапии, влияющим на РААС.
Симптомы: учитывая фармакологические свойства препарата, основным проявлением передозировки, вероятно, будет симптоматическая артериальная гипотензия и головокружение. в отдельных случаях передозировки (до 672 мг кандесартана цилексетила) сообщается о выздоровлении пациентов без последствий.
Лечение: если развивается симптоматическая артериальная гипотензия, следует назначить симптоматическое лечение и проводить мониторинг показателей жизнедеятельности. Пациенту следует придать положение лежа на спине с поднятыми вверх ногами. Если этого недостаточно, необходимо увеличить объем плазмы крови с помощью инфузии, например 0,9% р-ра натрия хлорида. Если вышеупомянутых мероприятий недостаточно, можно применить симпатомиметические лекарственные средства. Кандесартан не выводится при помощи гемодиализа.
В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Касарк табл. 8мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Полными аналогами Касарк табл. 8мг №30 являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діюча речовина: кандесартану цилексетил;
1 таблетка містить кандесартану цилексетилу, в перерахуванні на 100 % речовину, 8 мг або 16 мг, або 32 мг;
допоміжні речовини: кальцію кармелоза; крохмаль кукурудзяний; гідроксипропілцелюлоза; лактоза, моногідрат; магнію стеарат; поліетиленгліколь (ПЕГ 8000).
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості:
Касарк®, таблетки по 8 мг або 16 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею. На поверхні таблетки допускається мармуровість.
Касарк®, таблетки по 32 мг: таблетки білого або майже білого кольору, круглої форми, з двоопуклою поверхнею, з рискою з одного боку таблетки. На поверхні таблетки допускається мармуровість.
Фармакотерапевтична група. Антагоністи рецепторів ангіотензину II.
Код ATX С09С А06.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Ангіотензин II – головний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, що відіграє роль у патофізіологічному механізмі розвитку гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Він також відіграє роль у патогенезі остаточної гіпертрофії та ураження органів-мішеней. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину II, такі як вазоконстрикція, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, відбуваються з участю рецепторів типу 1 (АТ1).
Фармакодинамічні ефекти
Кандесартану цилексетил є препаратом-попередником, придатним для прийому внутрішньо. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом ефірного гідролізу під час всмоктування з травного тракту. Кандесартан є антагоністом рецепторів ангіотензину II (АРAII), селективним щодо рецепторів АТI, з міцним зв’язуванням та повільним від’єднанням від рецептора. Він не має агоністичної активності.
Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ), що перетворює ангіотензин І в ангіотензин II і руйнує брадикінін. Не помічено впливу на АПФ і потенціювання брадикініну або субстанції Р. У контрольованих клінічних дослідженнях, в яких порівнювали кандесартан з інгібіторами АПФ, частота кашлю була нижчою у пацієнтів, які приймали кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв’язується з рецепторами інших гормонів і не блокує їх або іонні канали, які, як відомо, важливі для регуляції серцево-судинної системи. Антагонізм до рецепторів ангіотензину II (АТ1) призводить до дозозалежного підвищення плазмових рівнів реніну, ангіотензину І та ангіотензину II, а також до зниження плазмової концентрації альдостерону.
Клінічна ефективність та безпека
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії кандесартан спричиняє дозозалежне довготривале зниження артеріального тиску (AT). Антигіпертензивна дія відбувається за рахунок зменшення системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Вказівки на серйозну або посилену гіпотензію після прийому першої дози чи на синдром відміни після припинення лікування відсутні.
Після прийому разової дози кандесартану цилексетилу початок антигіпертензивного ефекту зазвичай настає протягом 2-х годин. При тривалому лікуванні найбільше зниження АТ при застосуванні будь-якої дози зазвичай досягається протягом 4-х тижнів і зберігається впродовж довгострокового лікування. Згідно даних мета-аналізу, середній додатковий ефект при збільшенні дози з 16 мг до 32 мг 1 раз на добу був незначним. Беручи до уваги міжіндивідуальну варіабельність у деяких пацієнтів можна очікувати більш виражений, ніж середній, ефект. Кандесартану цилексетил за умови прийому 1 раз на добу забезпечує ефективне та плавне зниження AT протягом 24 годин із невеликою різницею між максимальним і мінімальним ефектами протягом інтервалу дозування.
При застосуванні кандесартану цилексетилу разом з гідрохлоротіазидом спостерігається додаткове зниження AT. Посилений антигіпертензивний ефект також відзначається, якщо кандесартан цилексетил комбінувати з амлодипіном або фелодипіном.
Лікарські засоби, які блокують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, мають менш виражений антигіпертензивний ефект у пацієнтів негроїдної раси (зазвичай це популяція з низьким рівнем реніну), ніж у пацієнтів інших рас. Це також характерно для кандесартану.
Кандесартан збільшує нирковий кровотік і або не впливає на швидкість клубочкової фільтрації, або збільшує її, тоді як опір ниркових судин і фільтраційна фракція знижуються. У 3-місячному клінічному дослідженні за участю пацієнтів з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом 2 типу і мікроальбумінурією антигіпертензивне лікування кандесартану цилексетилом зменшувало виведення альбуміну з сечею. На даний час відсутні дані щодо впливу кандесартану на прогресування діабетичної нефропатії.
Вплив кандесартану цилексетилу, застосовуваного у дозах 8–16 мг (середня доза – 12 мг) 1 раз на добу, на серцево-судинну захворюваність і летальність оцінювали у ході рандомізованого плацебоконтрольованого клінічного дослідження за участю пацієнтів літнього віку з легкою та помірною гіпертензією із середньою тривалістю 3,7 року.
Не було виявлено статистично значущої різниці у первинній кінцевій точці, кількості великих серцево-судинних явищ (серцево-судинна смертність, нелетальний інсульт та нелетальний інфаркт міокарда) у групі лікування кандесартаном і у контрольній групі.
У ході проведення рандомізованих контрольованих клінічних досліджень ONTARGET та VA NEPHRON-D вивчали переваги застосування комбінації інгібітора АПФ з блокатором рецепторів ангіотензину II. Дослідження ONTARGET проводилося за участю пацієнтів із серцево-судинним або цереброваскулярним захворюванням в анамнезі або цукровим діабетом 2 типу, що супроводжувався ознаками ураження органів-мішеней. Дослідження VA NEPHRON-D проводили за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та діабетичною нефропатією.
Ці дослідження не виявили значущого сприятливого впливу на ниркові та/або серцево-судинні параметри та смертність, водночас спостерігався підвищений ризик гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії порівняно з таким при монотерапії. Завдяки подібним фармакодинамічним властивостям вищезазначених лікарських засобів отримані результати є актуальними для інших інгібіторів АПФ та антагоністів рецепторів ангіотензину II.
Тому не слід застосовувати одночасно інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину II пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Дослідження ALTITUDE проводилося за участю пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та хронічним захворюванням нирок і/або серцево-судинним захворюванням для перевірки переваг додавання аліскірену до стандартної терапії інгібітором АПФ або блокатором рецепторів ангіотензину II.
У зв’язку з підвищеним ризиком виникнення побічних реакцій це дослідження було припинено достроково. Смерть від серцево-судинних захворювань та інсульт виникали частіше в групі застосування аліскірену, ніж у групі плацебо. Частота виникнення побічних реакцій, включаючи серйозні побічні реакції (гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та ниркова недостатність), була вищою у групі аліскірену, ніж у групі плацебо.
Серцева недостатність
Лікування кандесартану цилексетилом знижує летальність, знижує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності та полегшує симптоми у пацієнтів із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що було показано у ході програми «Кандесартан при серцевій недостатності – оцінювання зниження летальності та захворюваності» (CHARM).
Позитивний вплив кандесартану на зниження летальності від серцево-судинних захворювань або частоту першої госпіталізації через хронічну серцеву недостатність (ХСН) був незмінним незалежно від віку, статі та супутнього лікування. Кандесартан був також ефективним у пацієнтів, які одночасно приймали як бета-блокатори, так і інгібітори АПФ, при цьому позитивний ефект був отриманий незалежно від того, чи приймав пацієнт інгібітори АПФ у цільовій дозі, рекомендованій настановами з лікування.
У пацієнтів з ХСН та зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40 %) кандесартан знижує системний судинний опір і тиск заклинювання легеневих капілярів, підвищує активність реніну у плазмі крові і концентрацію ангіотензину II, а також знижує рівень альдостерону.
Фармакокінетика
Абсорбція та розподіл
Після прийому внутрішньо кандесартану цилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність кандесартану становить приблизно 40 % після прийому внутрішньо розчину кандесартану цилексетилу. Відносна біодоступність лікарської форми таблеток порівняно з тим же розчином для прийому внутрішньо становить близько 34 % із дуже незначною мінливістю. Розрахована абсолютна біодоступність таблетки таким чином становить 14 %. Середній пік сироваткової концентрації (Сmax) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Сироваткова концентрація кандесартану лінійно зростає зі збільшенням доз у межах терапевтичного діапазону дозування. Статевих відмінностей у фармакокінетиці кандесартану не виявлено. Площа під кривою «сироваткова концентрація порівняно з часом» (AUC) кандесартану не зазнає істотних змін під впливом їжі.
Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми крові понад – 99 %. Уявний об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.
Біодоступність кандесартану не зазнає змін під впливом їжі.
Метаболізм та виведення
Кандесартан виводиться переважно у незміненому вигляді із сечею та жовчу, і тільки незначною мірою – за рахунок печінкового метаболізму (CYP2C9). Наявні дослідження взаємодії вказують на відсутність впливу на CYP2C9 і CYP3A4.
Виходячи з даних in vitro досліджень, не очікується in vivo взаємодії з препаратами, метаболізм яких залежить від ізоферментів CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 або CYP3A4 цитохрому Р450. Кінцевий період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Кумуляції препарату після багаторазового прийому немає.
Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг з нирковим кліренсом близько 0,19 мл/хв/кг. Виведення нирками кандесартану відбувається як шляхом клубочкової фільтрації, так і шляхом активної канальцевої секреції. Після прийому внутрішньо дози кандесартану цилексетилу, міченого радіоізотопом 14С, приблизно 26 % дози виводиться із сечею у вигляді кандесартану і 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, тоді як приблизно 56 % дози виводиться з калом у вигляді кандесартану і 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.
Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів
В осіб літнього віку (від 65 років) Сmах та АUС кандесартану підвищувалися приблизно на 50 % і 80 %, відповідно порівняно з молодими людьми. Проте реакція АТ і частота небажаних явищ були подібними після прийому дози препарату Касарк® молодими пацієнтами та пацієнтами літнього віку.
У пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю Сmах та АUС кандесартану зростали при повторному прийомі приблизно на 50 % і 70 % відповідно, але t½ залишався незмінним порівняно з пацієнтами, які мали нормальну функцію нирок. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % і 110 % відповідно.
Кінцевий t½ кандесартану був приблизно подвоєним у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. АUС кандесартану у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, була близькою до показника у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.
У двох дослідженнях, що включали пацієнтів з легкою та помірною печінковою недостатністю, спостерігалося зростання середньої АUС кандесартану приблизно на 20 % в одному дослідженні і на 80 % в іншому дослідженні. Досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю відсутній.
Клінічні характеристики
Показання
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих.
Лікування дорослих пацієнтів із серцевою недостатністю і порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка ≤40 %) при непереносимості інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) або як додаткова терапія до лікування інгібіторами АПФ у хворих із симптомами серцевої недостатності, незважаючи на оптимальну терапію, при непереносимості антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів (див. розділи «Фармакодинаміка», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій», «Особливості застосування» і «Спосіб застосування та дози»).
Протипоказання
Гіперчутливість до кандесартану цилексетилу або до будь-якої з допоміжних речовин.
Порушення функції печінки тяжкого ступеня та/або холестаз.
Пацієнтам із цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2) одночасне застосування кандесартану цилексетилу та препаратів, що містять аліскірен, протипоказане.
Вагітні або жінки, які планують завагітніти (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Препарати, що вивчалися у клінічних фармакокінетичних дослідженнях, включають гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (тобто етинілестрадіол/ левоноргестрел), глібенкламід, ніфедипін та еналаприл. Клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії з цими лікарськими засобами не виявлено.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських препаратів (наприклад гепарину), може підвищувати рівень калію. Моніторинг рівнів калію слід здійснювати належним чином (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлялося про оборотне підвищення сироваткових концентрацій літію і токсичності під час одночасного прийому літію та інгібіторів АПФ.
Подібний ефект може спостерігатися при застосуванні АРА II. Застосування кандесартану з літієм не рекомендується. Якщо підтверджено необхідність комбінації, рекомендується ретельний моніторинг сироваткового рівню літію.
При одночасному введенні АРА II з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) (наприклад селективними інгібіторами ЦОГ-2, ацетилсаліциловою кислотою (> 3 г/добу) та неселективними НПЗЗ) може спостерігатися послаблення антигіпертензивного ефекту.
Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасний прийом АРА II та НПЗЗ може призводити до підвищення ризику погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію у сироватці крові, зокрема у пацієнтів з ослабленою вже на початку лікування функцією нирок. Комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнту необхідно провести належним чином гідратацію і слід приділити увагу моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодично у подальшому.
Дані клінічного дослідження свідчать, що подвійна блокада ренін-альдостерон-ангіотензинової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ і блокаторів ангіотензину ІІ або аліскірену пов’язана з більшою частотою побічних явищ, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність), порівняно із застосуванням лікарського засобу в монотерапії, що впливає на РААС.
Особливості застосування
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Існують докази, що одночасне застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик розвитку гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність). Тому подвійна блокада РААС за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ і блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована. Якщо терапія подвійною блокадою вважається абсолютно необхідною, її слід здійснювати тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ і блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам із діабетичною нефропатією.
Порушення функції нирок
Як і при застосуванні інших засобів, що гальмують ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, можна очікувати зміни функції нирок у чутливих пацієнтів, які приймають кандесартану цилексетил.
При застосуванні кандесартану цилексетилу пацієнтам з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівня калію та креатиніну сироватки крові.
Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 15мл/хв) обмежений. Таким пацієнтам дозу препарату Касарк® слід обережно підбирати, здійснюючи ретельний моніторинг артеріального тиску (АТ). Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю має включати періодичне оцінювання функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку (від 75 років), а також у пацієнтів з порушеною функцією нирок. Під час підбору дози кандесартану цилексетилу рекомендується моніторинг рівня креатиніну та калію сироватки крові. Клінічні дослідження серцевої недостатності не включали пацієнтів із рівнем креатиніну у сироватці крові > 265 мкмоль/л (> 3 мг/дл).
Супутня терапія із застосуванням інгібіторів АПФ при серцевій недостатності
Ризик побічних реакцій, особливо гіпотензії, гіперкаліємії та погіршення функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) може зростати при застосуванні кандесартану цилексетилу у комбінації з інгібіторами АПФ. Потрійна комбінація інгібітору АПФ, антагоністу рецепторів мінералокортикоїдів і кандесартану цилексетилу також не рекомендована. Застосування цих комбінацій повинно здійснюватися тільки під наглядом спеціаліста і за умови частого ретельного моніторингу функції нирок, електролітів і артеріального тиску.
Не слід застосовувати інгібітори АПФ одночасно з блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Гемодіаліз
На тлі діалізу АТ може бути особливо чутливим до блокування АТ1-рецепторів у результаті зменшення об’єму плазми крові та активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Таким чином пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, дозу кандесартану цилексетилу слід підбирати обережно, здійснюючи моніторинг АТ.
Стеноз ниркової артерії
Лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, включаючи антагоністи рецепторів ангіотензину II (АРА II), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів з білатеральним стенозом ниркової артерії або стенозом артерії єдиної нирки.
Трансплантація нирки
Досвід застосування препарату Касарк® пацієнтам з нещодавно перенесеною трансплантацією нирки обмежений.
Артеріальна гіпотензія
У пацієнтів із серцевою недостатністю під час лікування препаратом Касарк® може виникати гіпотензія. Вона також може розвиватися у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та внутрішньосудинною дегідратацією внаслідок прийому високих доз діуретиків. Слід з обережністю розпочинати терапію та вжити заходів щодо корекції гіповолемії.
Анестезія та хірургічні втручання
У пацієнтів, які приймають антагоністи ангіотензину II, під час анестезії та хірургічних втручань може виникати гіпотензія у результаті блокади ренін-ангіотензинової системи. Дуже рідко гіпотензія може бути вираженою і вимагати внутрішньовенного введення рідини та/або застосування судинозвужувальних засобів.
Стеноз аортального та мітрального клапанів (обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія)
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, особлива обережність показана пацієнтам із гемодинамічно значущим стенозом аортального чи мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Первинний гіперальдостеронізм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом у більшості випадків не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють завдяки гальмуванню ренін-ангіотензин- альдостеронової системи. Таким чином, застосування кандесартану цилексетилу у цій популяції не рекомендується.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування препарату Касарк® з калійзберігаючими діуретиками, препаратами калію, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, здатними підвищувати рівні калію (наприклад, гепарин), може призводити до підвищення сироваткового рівня калію у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Слід належним чином здійснювати моніторинг рівню калію.
У пацієнтів із серцевою недостатністю, які приймають Касарк®, може виникати гіперкаліємія. Рекомендується періодичний моніторинг рівня калію у сироватці крові. Потрійна комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону) та кандесартану цилексетилу не рекомендується і її можна застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків.
Ангіоневротичний набряк кишечнику
Повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку кишечнику у пацієнтів, які застосовували блокатори рецепторів ангіотензину II, (включаючи кандесартану цилексетил) (див. розділ «Побічні реакції»). У цих пацієнтів спостерігався біль у животі, нудота, блювання та діарея. Симптоми минали після відміни блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ. Якщо діагностовано ангіоневротичний набряк кишечнику, застосування кандесартану цилексетил слід припинити та розпочати відповідний моніторинг до повного зникнення симптомів.
Загальні
У пацієнтів, у яких судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін- ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад, пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або основним захворюванням нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування із застосуванням інших лікарських засобів, що впливають на цю систему, було пов’язано з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або рідко – з гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не може бути виключена при застосуванні АРА II. Як і будь-який антигіпертензивний засіб, надмірне зниження АТ у пацієнтів ішемічною кардіопатією або ішемічним цереброваскулярним захворюванням може призводити до інфаркту міокарда або інсульту.
Антигіпертензивний ефект кандесартану може посилюватися іншими лікарськими засобами, що мають властивість знижувати АТ, незалежно від того, призначені вони у якості антигіпертензивних засобів чи застосовуються за іншими показаннями.
Касарк® містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа чи мальабсорбції глюкози-галактози не можна приймати цей лікарський засіб.
Вагітність
Застосування АРАІІ не слід розпочинати у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначати альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування АРАІІ слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію.
У пацієнток у постменархеальному періоді можливість завагітніти оцінюється на загальній основі. Потрібно надати відповідну інформацію та/або вжити заходів для запобігання ризику впливу препарату у період вагітності (див. розділи «Протипоказання», «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Застосування у період вагітності або годування груддю
Застосування кандесартану цилексетилу у період вагітності протипоказане. Кандесартан цилексетил не рекомендується для застосування у період годування груддю.
Вагітність
Епідеміологічні докази щодо ризику тератогенності після експозиції інгібіторів АПФ у І триместрі вагітності не дають змоги зробити остаточний висновок, проте незначне підвищення ризику не можна виключити. Оскільки контрольовані епідеміологічні дані щодо ризику при застосуванні АРАІІ відсутні, подібні ризики можуть існувати і для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАІІ вважається вкрай необхідним, пацієнткам, які планують вагітність, слід призначити альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. Якщо вагітність діагностовано, лікування препаратами АРАІІ слід негайно припинити та у разі необхідності розпочати альтернативну терапію.
Відомо, що застосування людиною АРАІІ протягом ІІ і ІІІ триместрів вагітності, може призвести до виникнення фетотоксичності (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка окостеніння кісток черепа) та неонатальної токсичності (ниркова недостатність, гіпотензія, гіперкаліємія). Якщо відбулося застосування АРАІІ у ІІ триместрі вагітності, рекомендовано провести вагітним ультразвукове дослідження з метою оцінки функції нирок і стану черепа у плода.
Новонароджені, чиї матері отримували АРАІІ, потребують ретельного нагляду на предмет артеріальної гіпотензії.
Годування груддю
Оскільки інформації щодо застосування препарату Касарк® у період годування груддю немає, препарат не рекомендований для застосування. Слід віддати перевагу альтернативним методам лікування з краще вивченими профілями безпеки у період годування груддю, особливо у період годування новонароджених або недоношених дітей.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Досліджень щодо впливу кандесартану на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами не проводили. Проте слід взяти до уваги, що під час лікування препаратом Касарк® розвиваються запаморочення або підвищена втомлюваність.
Спосіб застосування та дози
Приймати внутрішньо.
Касарк® слід приймати 1 раз на добу незалежно від прийому їжі.
Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.
Таблетки 8 мг, 16 мг і 32 мг не можуть бути розподілені на частини, тому у разі необхідності призначення кандесартану цилексетилу у дозі 4 мг необхідно скористатися лікарським засобом, що дозволяє можливість дозування кандесартану цилексетилу 4 мг.
Дозування при артеріальній гіпертензії
Рекомендована початкова доза та звичайна підтримуюча доза препарату Касарк® становить 8 мг 1 раз на добу. Найбільший антигіпертензивний ефект досягається протягом 4 тижнів. У деяких пацієнтів, артеріальний тиск яких не контролюється належним чином, дозу можна збільшити до 16 мг 1 раз на добу і максимально до 32 мг 1 раз на добу. Терапію слід коригувати відповідно до реакції артеріального тиску на лікування. Касарк® також можна застосовувати разом з іншими антигіпертензивними засобами (див. розділи «Фармакодинаміка», «Протипоказання», «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» і «Особливості застосування»). Було показано, що додавання гідрохлортіазиду забезпечує додатковий антигіпертензивний ефект з різними дозами препарату Касарк®.
Застосування пацієнтам літнього віку
Для пацієнтів літнього віку корекція початкової дози не потрібна.
Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої рідини
Застосування початкової дози 4 мг може розглядатись у пацієнтів з ризиком розвитку артеріальної гіпотензії, таких як пацієнти з можливою дегідратацією (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування при порушенні функції нирок
Початкова доза для пацієнтів з порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, становить 4 мг. Дозу слід титрувати відповідно до реакції на лікування. Досвід застосування препарату пацієнтам з дуже тяжкою або термінальною стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 15 мл/хв) обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).
Застосування при порушенні функції печінки
У пацієнтів з легким та помірним порушенням функції печінки рекомендується початкова доза 4 мг 1 раз на добу. Дозу можна коригувати відповідно до реакції на лікування. Касарк® протипоказаний пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкого ступеня та/або холестазом (див. розділи «Фармакокінетика» і «Протипоказання»).
Застосування пацієнтам негроїдної раси
Антигіпертензивний ефект кандесартану у пацієнтів негроїдної раси менш виражений, ніж у пацієнтів інших рас. Отже, потреба у збільшенні дози препарату Касарк® та супутній терапії для контролю AT може частіше виникати у пацієнтів негроїдної раси, ніж у пацієнтів інших рас (див. розділ «Фармакодинаміка»).
Дозування при серцевій недостатності
Звичайна рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить 4 мг 1 раз на добу. Титрування до цільової дози 32 мг один раз на добу (максимальна доза) або найвищої переносимої дози здійснюється шляхом подвоєння дози з інтервалами щонайменше 2 тижні (див. розділ «Особливості застосування»). Обстеження пацієнтів із серцевою недостатністю завжди має включати оцінювання функції нирок, у тому числі моніторинг креатиніну та калію в сироватці крові.
Касарк® можна застосовувати разом з іншими засобами лікування серцевої недостатності, включаючи інгібітори АПФ, бета-блокатори, діуретики та дигіталіс або комбінацію цих лікарських засобів.
Касарк® можна призначати разом із інгібіторами АПФ пацієнтам із симптомами серцевої недостатності, незважаючи на оптимальну стандартну терапію серцевої недостатності, при непереносимості антагоністів рецепторів мінералокортикоїдів.
Комбінація інгібіторів АПФ, калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактону) та препарату Касарк® не рекомендується і її слід застосовувати тільки після ретельного оцінювання потенційних переваг та ризиків (див. розділи «Фармакодинаміка» «Особливості застосування» і «Побічні реакції»).
Особливі категорії пацієнтів
Немає необхідності коригувати початкову дозу для пацієнтів літнього віку або для пацієнтів зі зниженням внутрішньосудинного об’єму рідини, порушенням функції нирок або легким та помірним порушенням функції печінки.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Касарк® дітям від народження до 18 років для лікування серцевої недостатності не встановлені. Дані відсутні.
Діти
Безпека та ефективність застосування препарату Касарк® дітям не встановлені.
Передозування
Симптоми: враховуючи фармакологічні властивості препарату, основним проявом передозування, імовірно, буде симптоматична гіпотензія та запаморочення. В окремих випадках передозування (до 672 мг кандесартану цилексетилу) повідомляється про одужання пацієнтів без наслідків.
Лікування: якщо розвивається симптоматична гіпотензія, слід призначити симптоматичне лікування і проводити моніторинг показників життєдіяльності. Пацієнту слід надати положення лежачи на спині з піднятими догори ногами. Якщо цього недостатньо, необхідно збільшити об’єм плазми крові за допомогою інфузії, наприклад, 0,9 % розчину натрію хлориду. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосувати симпатоміметичні лікарські засоби. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.
Побічні реакції
Лікування артеріальної гіпертензії
Небажані реакції, що спостерігались під час контрольованих клінічних досліджень кандесартану цилексетилу, були легкими і транзиторними. Зв’язку загальної частоти побічних явищ з дозою або віком відзначено не було. Кількість випадків відміни лікування через виникнення побічних явищ була подібною при лікуванні кандесартаном цилексетилом (3,1 %) і плацебо (3,2 %).
При проведенні узагальненого аналізу даних клінічних досліджень з участю пацієнтів із гіпертензією побічні реакції при застосуванні кандесартану цилексетилу визначали на основі побічних явищ, частота яких принаймні на 1 % перевищувала частоту побічних явищ при застосуванні плацебо. Найчастішими небажаними реакціями були запаморочення/вертиго, головний біль та інфекції дихальних шляхів.
Використано наступні визначення частоти: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до <1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), рідко (≥1/10000 до <1/1000) та дуже рідко (<1/10000).
Можливі такі побічні реакції під час застосування кандесартану цилексетилу:
Інфекції та інвазії: часто – інфекції дихальних шляхів.
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку обміну речовин та харчування: дуже рідко – гіперкаліємія, гіпонатріємія.
З боку нервової системи: часто – запаморочення/вертиго, головний біль.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: дуже рідко – кашель.
З боку травної системи: дуже рідко – нудота, дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечнику, невідомо – діарея.
З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж.
З боку кістково-м’язової системи: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.
Результати лабораторних аналізів: у більшості випадків не спостерігалося клінічно значущого впливу препарату Касарк® на звичайні лабораторні показники. Як і при застосуванні інших інгібіторів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, відзначено незначне зниження рівня гемоглобіну. Зазвичай для пацієнтів, які приймають Касарк®, немає необхідності у постійному моніторингу лабораторних показників. Проте у пацієнтів з порушенням функції нирок рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію та креатиніну сироватки крові.
Лікування серцевої недостатності
Профіль побічних реакцій препарату Касарк® у пацієнтів із серцевою недостатністю узгоджувався з фармакологічними властивостями препарату та станом здоров’я пацієнтів. У клінічній програмі CHARM, порівнюючи кандесартану цилексетил у дозах до 32 мг (n=3803) з плацебо (n=3796), 21,0% групи кандесартану цилексетил та 16,1% групи плацебо припинили лікування через небажані ефекти. Небажані явища, такі як гіперкаліємія, гіпотензія, та ниркова недостатність, найчастіше спостерігались у пацієнтів віком від 70 років, хворих на цукровий діабет, або пацієнтів, які приймали інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, зокрема інгібітори АПФ та/або спіронолактон.
Можливі такі побічні реакції під час застосування кандесартану цилексетилу:
З боку крові та лімфатичної системи:дуже рідко – лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.
З боку обміну речовин та харчування: часто – гіперкаліємія, дуже рідко – гіпонатріємія.
З боку нервової системи: дуже рідко – запаморочення, головний біль.
З боку судин: часто – гіпотензія.
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: дуже рідко – кашель.
З боку травного тракту: дуже рідко – нудота, дуже рідко – ангіоневротичний набряк кишечнику, невідомо – діарея.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко – підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: дуже рідко – ангіоневротичний набряк, висипання, кропив'янка, свербіж.
З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: дуже рідко – біль у спині, артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: часто – порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у чутливих пацієнтів.
Результати лабораторних аналізів: у пацієнтів, які приймають кандесартану цилексетил за показаннями серцевої недостатності, часто виникає гіперкаліємія та порушення функції нирок. Рекомендується періодичний моніторинг рівнів креатиніну та калію у сироватці крові (див. розділ «Особливості застосування»).
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їхнім законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці, при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. Для 16 мг і 32 мг – по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в пачці; для 8 мг – по 10 таблеток у блістері, по 3 або 9 блістерів в пачці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. ПАТ «Київмедпрепарат».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 139.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
