| Торговое название | Дуфастон |
| Действующие вещества | Дидрогестерон |
| Количество действующего вещества: | 10 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 14 таблеток |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | АББОТТ БИОЛОДЖИКАЛЗ Б.В. |
| Страна производства: | Нидерланды |
| Заявитель: | Abbott |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС G Средства для лечения мочеполовой системы и половые гормоны G03 Половые гормоны и их аналоги G03D Гестагены G03DB Производные прегнадиена G03DB01 Дидрогестерон |
|
Фармакодинамика
Механизм действия. Дидрогестерон является селективным гестагеном, который замещает некоторые функции прогестерона. Как гестаген, дидрогестерон исключительно влияет только на эндометрий, слизистую оболочку влагалища и цервикального канала.
Дидрогестерон не угнетает овуляцию. Это означает, что возможность оплодотворения яйцеклетки у небеременных при приеме дидрогестерона сохраняется.
Дидрогестерон и его метаболиты не имеют термогенных свойств. У женщин в постменопаузе с сохраненной маткой заместительная терапия эстрогенами приводит к повышенному риску развития гиперплазии эндометрия и рака эндометрия. Добавление прогестагенов может предотвратить чрезмерный риск.
Циклическое добавление дидрогестерона женщинам, у которых эндометрий был стимулирован эстрогеном, переводит его в фазу секреции.
Дидрогестерон не имеет маскулинизирующего или вирилизирующего свойств. Дидрогестерон не имеет анаболических или кортикоидных свойств.
Клиническая эффективность и безопасность
Поддержка лютеиновой фазы при применении вспомогательных репродуктивных технологий (ВРТ). Проведено двойное слепое, с двойной маскировкой, рандомизированное многоцентровое исследование с участием двух параллельных групп для сравнения эффективности, безопасности и переносимости дидрогестерона для перорального применения в дозе 30 мг/сут и интравагинального микронизированного прогестерона в капсулах в дозе 600 мг/сут для поддержания лютеиновой фазы при применении технологий оплодотворения in vitro (LOTUS I).
Главная цель исследования — продемонстрировать не меньшую эффективность перорального дидрогестерона по сравнению с интравагинальным микронизированным прогестероном с точки зрения наличия сердечных сокращений у плода на 12-й неделе гестации (10-я неделя беременности) — достигнута.
В исследуемой популяции пациентов частота наступления беременности, подтвержденной на 12-й неделе гестации (10-я неделя беременности), составила 37,6 и 33,1% в группах дидрогестерона и микронизированного прогестерона соответственно. Разница в частоте наступления беременности между двумя группами составила 4,7 (95% доверительный интервал (ДИ) −1,2; 10,6).
В выборке субъектов исследования для оценки безопасности (1029 субъектов исследования, получившие хотя бы одну дозу исследуемого препарата) случаи нежелательных явлений, возникших во время терапии, о которых сообщалось чаще всего, были идентичными в обеих исследуемых группах.
В связи с характером исследуемого показания и исследуемой популяции пациентов определенное количество ранних абортов/выкидышей ожидаемо, особенно до 12-й недели гестации (10-й недели беременности), поскольку прогнозируемый показатель частоты наступления беременности в этот период составляет около 35%.
Профиль безопасности, отмечавшийся в этом исследовании, отвечал ожидаемому, учитывая установленный профиль безопасности дидрогестерона, а также исследуемую популяцию пациентов и исследуемое показание.
Фармакокинетика. В отличие от прогестерона, дидрогестерон не экскретируется с мочой в виде прегнандиола. Таким образом, сохраняется возможность определить секрецию эндогенного прогестерона по экскреции прегнандиола.
При пероральном применении в среднем 63% дозы выводится с мочой. Полное выведение происходит через 72 ч. Основным его метаболитом является 20-альфа-дигидродидрогестерон (ДГД), выделяющийся с мочой в связанном с глюкуроновой кислотой состоянии. Общим свойством всех метаболитов является сохранение структуры 4,6-диен-3-она исходного вещества и отсутствие 17-альфа-гидроксилирования, что объясняет отсутствие у дидрогестерона эстрогенного и андрогенного эффектов.
После перорального применения дидрогестерона концентрация в плазме крови ДГД значительно выше, чем исходного вещества. Соотношение AUC составляет около 30.
Дидрогестерон быстро абсорбируется. Cmax дидрогестерона и ДГД достигается через 0,5–2,5 ч.
Дуфастон можно применять как циклическое дополнение к терапии эстрогенами у женщин с интактной маткой:
Дозы, схема и длительность лечения могут корректироваться в зависимости от тяжести нарушения и индивидуального клинического ответа пациента.
Нерегулярные менструальные циклы. Продолжительность цикла 28 дней может быть достигнута путем назначения 1 таблетки Дуфастон в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
Эндометриоз. От 1 до 3 таблеток Дуфастон в сутки с 5-го по 25-й день цикла или в течение всего цикла. Дозы, кратные 10 мг/сут, следует распределить равномерно в течение суток. Рекомендуется назначить максимальную дозу на начальном этапе лечения.
Дисменорея. От 1 до 2 таблеток Дуфастон в сутки с 5-го по 25-й день цикла. Дозы, кратные 10 мг/сут, следует распределить равномерно в течение суток. Рекомендуется назначить максимальную дозу на начальном этапе лечения.
Бесплодие, вызванное лютеиновой недостаточностью. 1 таблетка Дуфастон в сутки с 14-го по 25-й день цикла. Это лечение следует продолжить в течение минимум 6 последовательных циклов. Рекомендуется продолжить лечение в течение первых месяцев беременности в тех же дозах, что и для привычного аборта.
Поддержка лютеиновой фазы при применении ВРТ. 1 таблетка Дуфастон 3 раза в сутки (30 мг/сут). Лечение начинают со дня забора ооцитов и продолжают в течение 10 нед, если беременность подтверждается.
Угроза выкидыша. Начальная доза: 4 таблетки Дуфастон сразу, затем по 1 таблетке Дуфастон каждые 8 ч. Дозы, кратные 10 мг/сут, следует равномерно распределить в течение суток. Рекомендуется назначить максимальную дозу на начальном этапе лечения.
Если симптомы не исчезают или вновь появляются во время лечения, дозу необходимо повышать на 1 таблетку Дуфастон каждые 8 ч.
После исчезновения симптомов эффективную дозу необходимо сохранить в течение 1 нед, далее ее можно постепенно снизить. Если симптомы появляются снова, лечение должно быть немедленно восстановлено с установленной эффективной дозировкой.
Привычный выкидыш. Лечение необходимо начать до зачатия. 1 таблетка Дуфастон в сутки до 20-й недели беременности, после чего можно постепенно снижать дозу.
Если симптомы угрозы прерывания беременности появляются во время лечения, то терапию следует продолжить, как это описано в случае угрозы аборта.
Дисфункциональное маточное кровотечение. 2 таблетки Дуфастон в течение 5–7 дней в сочетании с эстрогеном.
Через несколько дней после окончания такого лечения появится кровотечение отмены.
С целью профилактики дальнейшего возникновения кровотечения Дуфастон назначают по 1 таблетке в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
В случае кистозной геморрагической метропатии назначают 1 таблетку Дуфастон в сутки с 11-го по 25-й день цикла.
В некоторых случаях может оказаться необходимым назначение эстрогена в течение первой половины цикла. Через несколько дней после прекращения такого лечения появится кровотечение отмены.
Такое лечение следует продолжить в течение нескольких циклов.
Вторичная аменорея. Для лечения одновременно необходимо назначить эстроген. Эстроген назначают с 1-го по 25-й день цикла, с 11-го по 25-й день в сочетании с 1 таблеткой Дуфастон в сутки.
Для создания предпосылок для последующих циклов терапию начинают на 5-й день после начала кровотечения путем назначения эстрогенов (с 5-го по 25-й день). Дуфастон 10 мг назначают с 11-го по 25-й день.
Для предупреждения гиперплазии эндометрия в период менопаузы. В течение каждого 28-дневного цикла терапии эстрогенами принимают только эстроген в течение первых 14 дней и в течение последующих 14 дней принимают 1 или 2 таблетки, содержащие 10 мг дидрогестерона, дополнительно к терапии эстрогенами. В случае дозирования 10 мг дидрогестерона 2 раза в сутки таблетки следует распределить в течение суток. Кровотечение отмены обычно возникает при применении дидрогестерона.
Применение комбинированной терапии эстрогеном и прогестагеном у женщин в постменопаузе необходимо ограничить минимальной эффективной дозой и минимальным сроком для достижения терапевтического цели, а также периодически следует пересматривать риски для каждой женщины (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Способ применения. Для перорального приема. При применении высоких доз таблетки должны быть равномерно распределены для приема в течение суток.
Дети. Из-за недостаточности данных о безопасности и эффективности применения Дуфастон у детей не рекомендуется назначать препарат этой категории пациентов.
Лечение с целью поддержки лютеиновой фазы при применении ВРТ следует прекратить, если диагностирован аборт/выкидыш.
При применении дидрогестерона в клинических исследованиях согласно показаниям без лечения эстрогенами чаще всего сообщалось о следующих побочных реакциях: мигрень/головная боль, тошнота, менструальные нарушения и боль/чувствительность молочных желез.
Следующие побочные реакции наблюдались с нижеуказанной частотой в клинических исследованиях применения дидрогестерона (n=3483) по показаниям без лечения эстрогенами и по спонтанным сообщениям: часто (≥1/100, 1/10); нечасто (≥1/1000, 1/100); редко (≥1/10 000, 1/1000).
Новообразования доброкачественные, злокачественные и неопределенные (включая кисты и полипы): редко — увеличение в размерах прогестагензависимых новообразований (например менингиомы)*.
Кровь и лимфатическая система: редко — гемолитическая анемия*.
Психические нарушения: нечасто — депрессивное настроение.
Иммунная система: редко — реакции гиперчувствительности.
Нервная система: часто — головная боль и мигрень; нечасто — головокружение; редко — сонливость.
Пищеварительный тракт: часто — тошнота; нечасто — рвота.
Гепатобилиарная система: нечасто — нарушения функции печени, сопровождающиеся слабостью, недомоганием, желтухой и болью в животе.
Кожа и подкожные ткани: нечасто — аллергический дерматит (например сыпь, зуд и крапивница); редко — ангионевротический отек*.
Репродуктивная система и молочные железы: часто — менструальные нарушения (в том числе метроррагия, меноррагия, олиго-/аменорея, дисменорея и нерегулярные менструации), боль в молочных железах/чувствительность молочных желез; редко — припухлость молочных желез.
Общие симптомы и местные реакции: редко — отеки.
Обследование: нечасто — увеличение массы тела.
*Побочные реакции из спонтанных сообщений, не отмечаемые в клинических исследованиях, внесены в графу «редко» на основе того, что верхняя граница 95% ДИ частоты оценивается не выше 3/х, где х=3483 (общее число субъектов наблюдения в клинических исследованиях).
Исследование LOTUS I по поддержке лютеиновой фазы при применении ВРТ (см. ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА, Фармакодинамика): чаще всего сообщалось о таких нежелательных явлениях: вагинальное кровотечение, тошнота, боль во время процедур, головная боль, боль в животе и биохимическая беременность. Единственным нежелательным явлением, возникшим во время терапии и отмечавшимся в обеих группах, было вагинальное кровотечение, зафиксированное у ≥2% субъектов.
Побочные реакции, ассоциированные с эстроген-прогестагеновым лечением (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ и инструкции по медицинскому применению препаратов эстрогена):
**Применение монотерапии эстрогеном или комбинированной эстроген-прогестагеновой заместительной гормональной терапии (ЗГТ) было ассоциировано с несколько повышенным риском диагностики рака яичника (см. ОСОБЫЕ ПОКАЗАНИЯ). Метаанализ 52 эпидемиологических исследований показал повышенный риск развития рака яичника у женщин, получавших ЗГТ, по сравнению с женщинами, никогда не применявшими ЗГТ (RR 1,43; 95% ДИ 1,31–1,56). У женщин в возрасте 50–54 года, применявших ЗГТ в течение 5 лет, результат показал один дополнительный случай на 2000 пациентов. У около 2 из 2000 женщин в возрасте 50–54 года, не применявших ЗГТ, диагностирован рак яичника за 5-летний период.
Перед началом применения дидрогестерона для лечения патологического кровотечения следует исключить органическую причину кровотечения.
В первые месяцы лечения могут возникать прорывные кровотечения или кровянистые выделения. Если прорывное кровотечение или кровянистые выделения возникают через некоторое время лечения или продолжаются после окончания лечения, следует установить причину, в том числе в случае необходимости исключить злокачественное новообразование эндометрия путем проведения биопсии эндометрия.
Если любое из следующих нарушений происходит впервые или ухудшается при применении препарата, должен быть рассмотрен вопрос о прекращении лечения:
В случае привычного или угрожающего аборта необходимо определить и контролировать во время лечения жизнеспособность плода, чтобы убедиться, что беременность продолжается и эмбрион жив.
Состояния, требующие контроля. Известно, что на следующие редкие случаи могут влиять половые гормоны, и поэтому во время беременности или при применении половых гормонов может развиться или ухудшиться: холестатическая желтуха, герпес беременных, тяжелый зуд, отосклероз, порфирия, депрессия и аномальные показатели функции печени, вызванные острым или хроническим печеночным заболеванием. Если любое из этих состояний присутствует или появлялось ранее и/или ухудшалось в период беременности либо предыдущего лечения гормонами, пациент должен находиться под тщательным наблюдением. Необходимо учитывать, что эти состояния могут рецидивировать или ухудшиться во время терапии дидрогестероном, поэтому следует рассмотреть прекращение терапии в таких случаях.
Пациенткам с депрессией в анамнезе следует находиться под тщательным наблюдением. Если тяжелая депрессия рецидивирует, лечение дидрогестероном следует прекратить.
Следующие предостережения касаются применения Дуфастона по показаниям «для предупреждения гиперплазии эндометрия в период менопаузы». См. также предупреждения в инструкциях по медицинскому применению препаратов эстрогенов.
Для купирования постменопаузальных симптомов ЗГТ следует применять исключительно в случаях, когда симптомы негативно влияют на качество жизни. Во всех случаях необходимо тщательно оценивать пользу и риск ЗГТ не реже 1 раза в год. ЗГТ следует продолжать только в том случае, если польза превышает риск.
Доказательства в отношении рисков, связанных с ЗГТ для лечения преждевременной менопаузы, ограничены. Благодаря низкому уровню абсолютного риска у женщин молодого возраста баланс между пользой и риском в этой группе может быть более благоприятным, чем у женщин более старшего возраста.
Медицинское обследование/дальнейшее медицинское наблюдение. Перед началом ЗГТ или при ее восстановлении после перерыва необходимо собрать полный личный и семейный анамнез. Учитывая данные анамнеза, а также противопоказания и предостережения к приему препарата, следует провести объективное обследование пациентки (включая обследование органов таза и осмотр молочных желез). Во время лечения рекомендуется проводить периодические осмотры, частота и характер которых зависят от индивидуальных особенностей пациентки. Женщин следует проинформировать, о каких изменениях в молочных железах они должны сообщать врачу или медсестре (см. ниже «Рак молочной железы»). Обследование молочных желез, включая соответствующие методы визуализации, например маммографию, следует проводить в соответствии с действующей практикой скрининга с учетом индивидуальных клинических потребностей пациентки.
Гиперплазия и карцинома эндометрия. У женщин с интактной маткой риск возникновения гиперплазии и карциномы эндометрия повышается при длительной монотерапии эстрогенами. В зависимости от продолжительности лечения и дозы эстрогена риск может быть от 2 до 12 раз выше, чем у женщин, не принимающих эстроген. После прекращения терапии эстрогенами этот риск сохраняется по меньшей мере в течение 10 лет. Добавление прогестагенов, таких как дидрогестерон, циклически в течение не менее 12 дней в месяц/28-дневный цикл или в виде постоянной комбинированной эстроген-прогестагеновой терапии у женщин с сохраненной маткой может предотвратить чрезмерный риск, ассоциированный с ЗГТ только эстрогенами.
Прорывные кровотечения и кровянистые выделения могут возникать в течение первых месяцев лечения. Если прорывные кровотечения либо кровянистые выделения возникают после назначения терапии в течение некоторого времени или если они продолжаются и после окончания лечения, показано дальнейшее обследование. Это может означать, что необходимо провести биопсию эндометрия, чтобы исключить злокачественность.
Рак молочной железы. Все имеющиеся данные свидетельствуют о повышенном риске развития рака молочной железы у женщин, принимающих комбинированную эстроген-прогестагеновую терапию, и, возможно, даже при применении ЗГТ только эстрогенами. Этот риск зависит от длительности применения ЗГТ.
Комбинированная эстроген-прогестагеновая терапия: рандомизированное плацебо-контролируемое исследование Women’s Health Initiative (WHI) и эпидемиологические исследования показали повышенный риск рака молочной железы у женщин, принимающих эстроген-прогестагеновую ЗГТ в течение 3 или более лет. После прекращения лечения этот повышенный риск сохраняется по крайней мере в течение 5 лет. ЗГТ, особенно эстроген-прогестагеновая комбинированная терапия, повышает плотность маммографических изображений, что может негативно повлиять на радиологическое выявления рака молочной железы.
Рак яичника. Рак яичника возникает значительно реже рака молочной железы. Эпидемиологические данные, полученные в результате широкого метаанализа, показали, несколько повышен риск у женщин, принимающих монотерапию эстрогеном или комбинацию эстрогена с прогестагеном как ЗГТ; этот риск проявляется в течение 5 лет применения и снижается со временем после прекращения терапии. Некоторые другие исследования, в том числе WHI, показали, что применение комбинированной ЗГТ может быть связано с таким же или несколько более низким риском (см. ПОБОЧНЫЕ ЭФФЕКТЫ).
Венозная тромбоэмболия. ЗГТ связана с 1,3–3-кратным повышением риска венозной тромбоэмболии, то есть тромбоза глубоких вен или легочной эмболии. Возникновение такого события более вероятно на первом году ЗГТ, нежели позже.
Пациенты с известными тромбофилическими состояниями имеют повышенный риск развития венозной тромбоэмболии, и ЗГТ может повысить этот риск. Поэтому ЗГТ противопоказана этой группе пациенток.
Общепризнанными факторами риска венозной тромбоэмболии является применение эстрогенов, пожилой возраст, обширные хирургические вмешательства, длительная иммобилизация, ожирение (индекс массы тела 30 кг/м2), беременность/послеродовой период, системная красная волчанка и рак. Нет единого мнения относительно возможной роли варикозного расширения вен в возникновении венозной тромбоэмболии.
Как и у всех пациентов в послеоперационный период, профилактические меры необходимо рассмотреть для предотвращения венозной тромбоэмболии после хирургического вмешательства. Если плановое оперативное вмешательство требует дальнейшей длительной иммобилизации, рекомендуется временно прекратить ЗГТ за 4–6 нед до операции. Пока женщина не восстановит полную подвижность, возобновлять лечение не следует.
Женщинам без венозной тромбоэмболии в личном анамнезе, но при наличии в анамнезе у родственников первой степени тромбоза в молодом возрасте можно предложить скрининг после тщательного обсуждения его ограничений (только часть тромбофилических дефектов может выявляться при скрининге). Если установленный тромбофилический дефект связан с тромбозом у членов семьи или дефект связан с серьезной аномалией (например недостаточность антитромбина, протеина S или протеина С либо комбинация дефектов), ЗГТ противопоказана.
У женщин, уже получающих постоянную антикоагулянтную терапию, следует тщательно взвесить пользу и риск ЗГТ.
Если венозная тромбоэмболия развивается после начала терапии, прием препарата следует прекратить. Пациенток следует проинформировать, что им необходимо немедленно обратиться к врачу при возникновении потенциальных тромбоэмболических симптомов (например болезненный отек ноги, внезапная боль в груди, одышка).
ИБС. В рандомизированных контролируемых исследованиях не выявлено доказательств защиты от инфаркта миокарда у женщин с или без ИБС, получающих комбинированную эстроген-прогестагеновую терапию либо ЗГТ только эстрогенами.
Комбинированная эстроген-прогестагеновая терапия: относительный риск возникновения ИБС при ЗГТ незначительно повышен. Поскольку базовый абсолютный риск ИБС в значительной степени зависит от возраста, количество дополнительных случаев ИБС из-за применения эстрогенов-прогестагенов очень незначительно у здоровых женщин на момент наступления менопаузы, но будет возрастать в более старшем возрасте.
Ишемический инсульт. Комбинированная эстроген-прогестагеновая терапия и монотерапия эстрогенами ассоциирована с 1–1,5-кратным повышением риска ишемического инсульта. Относительный риск не меняется с возрастом или временем с момента наступления менопаузы. Однако, поскольку базовый риск инсульта в значительной степени зависит от возраста, общий риск инсульта у женщин, принимающих ЗГТ, повышается с возрастом.
Вспомогательные вещества. Это лекарственное средство содержит лактозы моногидрат. Пациенты с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, недостаточностью лактазы или синдромом глюкозо-галактозной мальабсорбции не должны применять этот препарат.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. По расчетам, более 9 млн беременных принимали дидрогестерон. До сих пор не выявлено доказательств вредного воздействия дидрогестерона при применении в период беременности.
В литературе описано исследование, показавшее, что применение некоторых прогестагенов может быть связано с повышенным риском гипоспадии. Но поскольку до сих пор это не подтверждено в других исследованиях, нельзя окончательно определиться относительно роли прогестагенов в развитии гипоспадии. Клинические исследования, в которых ограниченное количество женщин лечились дидрогестероном на ранних сроках беременности, не показали повышения риска. Никаких других эпидемиологических данных пока нет.
В доклинических исследованиях эмбриофетального и постнатального развития эффекты соответствовали фармакологическому профилю. Неблагоприятные эффекты возникали лишь тогда, когда влияние препарата значительно превышало максимальную экспозицию для человека.
Дидрогестерон можно применять во время беременности по четким показаниям.
Период кормления грудью. Нет данных о проникновении дидрогестерона в грудное молоко. Исследований по проникновению дидрогестерона в грудное молоко не проводили.
Опыт применения других прогестагенов указывает, что прогестагены и их метаболиты попадают в грудное молоко в малых количествах. Неизвестно, существует ли риск для ребенка, поэтому дидрогестерон не следует применять в период кормления грудью.
Фертильность. Нет доказательств, что дидрогестерон в терапевтических дозах снижает фертильность.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами. Дуфастон оказывает несущественное влияние на способность управлять автомобилем и работать с машинами и механизмами.
Нечасто дидрогестерон может вызвать небольшую сонливость и/или головокружение, особенно в первые несколько часов после приема. Поэтому управлять автомобилем или работать с механизмами необходимо с осторожностью.
Данные исследований in vitro свидетельствуют, что основной путь метаболизма, благодаря которому образуется главный фармакологически активный метаболит дгд, катализируется альдокеторедуктазой 1c (akr 1c) в цитозоле человека. наряду с цитозольным метаболизмом метаболические преобразования осуществляются изоферментами цитохрома p450 (cyp), почти исключительно изоферментом cyp 3a4, что приводит к образованию нескольких незначительных метаболитов. главный активный метаболит дгд является субстратом для метаболического преобразования с помощью cyp 3a4. поэтому метаболизм дидрогестерона и дгд может ускоряться при одновременном приеме веществ, индуцирующих ферменты цитохрома p450, таких как антиконвульсанты (например фенобарбитал, фенитоин, карбамазепин), противомикробные препараты (например рифампицин, рифабутин, невирапин, эфавиренз) и фитопрепараты, содержащие зверобой (hypericum perforatum), шалфей или гинкго билоба.
Ритонавир и нелфинавир, известные как сильные ингибиторы ферментов цитохрома, демонстрируют фермент-индуцирующие свойства при одновременном применении со стероидными гормонами. Клинически повышенный метаболизм дидрогестерона может привести к снижению эффекта.
Исследования in vitro показали, что дидрогестерон и ДГД в клинически значимых концентрациях не подавляют и не индуцируют ферменты цитохрома P450, участвующих в метаболизме лекарственных препаратов.
Симптомы. дидрогестерон является препаратом с очень низкой токсичностью. симптомы, которые теоретически могут возникнуть в случае передозировки, — тошнота, рвота, сонливость и головокружение. известны случаи, когда передозировка дидрогестерона привела к вредным последствиям (максимальная суточная доза, принятая человеком, составляла 360 мг).
Лечение. Специфического лечения не требуется. В случае передозировки может рассматриваться симптоматическое лечение.
Не требует особых условий хранения.
Duphaston Compendium — UADUSTO170331
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Дуфастон табл. п/о 10мг №14 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Отзывы
Потребители могут оставить отзывы о товаре по собственному желанию и по собственному усмотрению. Мы не модерируем соответствующие отзывы и не влияем на их содержание. Наше мнение может отличаться от содержания соответствующих отзывов. Рекомендуем не заниматься самолечением на основе отзывов других потребителей.
Полными аналогами Дуфастон табл. п/о 10мг №14 являются:
Упаковка / 14 шт.
Склад:
діюча речовина: дидрогестерон;
1 таблетка містить дидрогестерону 10 мг;
допоміжні речовини: ядро таблетки – лактоза, моногідрат; гіпромелоза; крохмаль кукурудзяний; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат;
оболонка: макрогол 400, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171).
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості: кругла, двоопукла, вкрита плівковою оболонкою, біла таблетка зі скошеним краєм, з лінією для розлому та маркуванням «155» з одного боку по обидва боки від лінії для розлому. Діаметр – 7 мм.
Лінія для розлому призначена тільки для полегшення ковтання і не розділяє таблетку на рівні дози.
Фармакотерапевтична група. Гормони статевих залоз і препарати, які застосовують при патології статевої системи. Гестагени. Похідні прегнадієну. Код АТХ G03D B01.
Фармакологічні властивості.Фармакодинаміка.
Механізм дії
Дидрогестерон – це синтетичний прогестерон з пероральною біодоступністю, який спричиняє секреторну транформацію ендометрія в естрогенстимульованій матці. Він забезпечує запобігання підвищеному ризику гіперплазії та/або раку ендометрія, спричиненого естрогенами. Дидрогестерон не має естрогенних, андрогенних, анаболічних і кортикоїдних властивостей.
Дидрогестерон не пригнічує овуляцію. Це означає, що можливість запліднення яйцеклітини у жінок репродуктивного віку при прийомі дидрогестерону залишається.
У жінок у постменопаузі зі збереженою маткою замісна терапія естрогенами призводить до підвищеного ризику розвитку гіперплазії ендометрія і раку ендометрія. Додавання прогестагену запобігає цьому додатковому ризику.
Клінічна ефективність та безпека
Проведено подвійне сліпе, з подвійним маскуванням, рандомізоване, багатоцентрове дослідження за участю двох паралельних груп для порівняння ефективності, безпеки і переносимості дидрогестерону для перорального застосування в дозі 30 мг на добу та інтравагінального мікронізованого прогестерону в капсулах в дозі 600 мг на добу для підтримки лютеїнової фази при застосуванні технологій запліднення in vitro (LOTUS І).
Проведено рандомізоване, відкрите, багатоцентрове дослідження за участю двох паралельних груп для порівняння ефективності, безпеки і переносимості дидрогестерону для перорального застосування в дозі 30 мг на добу та інтравагінального прогестерону в лікарській формі 8 % гелю (Кринон) в дозі 90 мг на добу для підтримки лютеїнової фази при застосуванні технологій запліднення in vitro (LOTUS ІІ).
Клінічні дослідження LOTUS І і LOTUS ІІ підтвердили нижчезазначене.
Головну мету досліджень – доказ не меншої ефективності перорального дидрогестерону в порівнянні з інтравагінальним мікронізованим прогестероном з точки зору наявності серцевих скорочень у плода на 12-му тижні гестації (10-й тиждень вагітності) – було досягнуто.
У досліджуваній популяції пацієнтів частота настання вагітності, підтвердженої на 12-му тижні гестації (10-й тиждень вагітності), становила 37,6 % і 33,1 % (LOTUS І) та 36,7 % і 34,7 % (LOTUS II). Різниця в частоті настання вагітності між двома групами становила 4,7 (95 % ДІ, -1,2; 10,6) (LOTUS І) та 2,0 (95 % ДІ, -4,0; 8,0) (LOTUS II).
У вибірці суб’єктів дослідження для оцінки з безпеки (1029 суб’єктів (LOTUS І) і 1030 суб’єктів (LOTUS ІІ), які отримали принаймні одну дозу досліджуваного препарату) випадки небажаних явищ, що виникли під час терапії (TEAE), про які повідомлялося найчастіше, були ідентичними в обох досліджуваних групах.
У зв’язку з характером досліджуваного показання та досліджуваної популяції пацієнтів певна кількість ранніх абортів/викиднів є очікуваною, особливо до 12-го тижня гестації (10-го тижня вагітності), оскільки прогнозований показник частоти настання вагітності у цей період становить близько 35 %.
Профіль безпеки, що спостерігався в обох дослідженнях LOTUS, відповідав очікуваному, враховуючи встановлений профіль безпеки дидрогестерону, а також досліджувану популяцію пацієнтів і досліджуване показання.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального прийому дидрогестерону у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, він швидко абсорбується. Максимальні концентрації у плазмі (Cmax) близько 3,2 нг/мл для вихідної речовини дидрогестерону та 57 нг/мл для його активного метаболіту 20-альфа-дигідродидрогестерону (ДГД) досягаються через 0,5–1,5 години після прийому. Загальна експозиція речовин у часі (AUC) становить близько 9,1 і 220 нг.год/мл для дидрогестерону і ДГД відповідно.
Після прийому одноразової дози їжа затримує досягнення піка концентрації дидрогестерону у плазмі приблизно на 1 годину, що призводить до зниження пікової концентрації дидрогестерону у плазмі приблизно на 20 %, не впливаючи на ступінь експозиції дидрогестерону і ДГД.
Спостережуваний вплив одночасного прийому їжі на пікову концентрацію дидрогестерону в плазмі вважається клінічно незначущим. Отже, Дуфастон®, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, можна приймати незалежно від прийому їжі.
Розподіл
Після перорального прийому дидрогестерону видимий об’єм розподілу є значним і становить приблизно 22000 л. Більше 90 % дидрогестерону та ДГД зв’язується з білками плазми.
Метаболізм
Після перорального застосування дидрогестерон швидко метаболізується до ДГД. Концентрація головного активного метаболіту ДГД досягає піка через той самий проміжок часу, що і дидрогестерон. Концентрація у плазмі ДГД значно вища, ніж вихідної речовини. Співвідношення AUC і Cmax ДГД до AUC і Cmax дидрогестерону становлять близько 25 і 20 відповідно. Середній кінцевий період напіввиведення як дидрогестерону, так і ДГД становить близько 15 годин. Загальною властивістю всіх характерних метаболітів є збереження структури 4,6-дієн-3-она вихідної речовини і відсутність 17-альфа-гідроксилювання, що пояснює відсутність у дидрогестерону естрогенного та андрогенного ефектів.
Виведення
Після перорального застосування у середньому 63 % дози виводиться із сечею. Видимий загальний кліренс дидрогестерону з плазми в організмі є високим і становить приблизно 20 л/хв. Повне виведення відбувається через 72 години. ДГД виділяється із сечею переважно у вигляді кон’югату глюкуронової кислоти.
Залежність від дози та часу
Фармакокінетика одноразової та багаторазових доз є лінійною при пероральному прийомі доз у діапазоні 2,5–20 мг. Порівняння кінетики одноразової та багаторазових доз показує, що фармакокінетика дидрогестерону та ДГД не змінюється при повторних прийомах. Умови рівноважного стану зазвичай досягаються через 3 дні лікування.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Нерегулярні менструальні цикли;
- ендометріоз;
- дисменорея;
- безпліддя, спричинене лютеїновою недостатністю;
- підтримка лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ);
- загрозливий і звичний викидень, пов’язаний з прогестероновою недостатністю.
Дуфастон® можна застосовувати як циклічне доповнення до терапії естрогенами у жінок з інтактною маткою:
- для попередження гіперплазії ендометрія у період менопаузи;
- при дисфункційних маткових кровотечах;
- при вторинній аменореї.
Протипоказання.
- Недіагностована вагінальна кровотеча;
- наявні серйозні захворювання печінки або наявність серйозних захворювань печінки у минулому, якщо показники функції печінки не нормалізувалися;
- слід враховувати протипоказання для естрогенів, якщо їх застосовувати у комбінації з прогестагенами, такими як дидрогестерон;
- встановлена гіперчутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату;
- встановлені або підозрювані прогестагензалежні новоутворення (наприклад менінгіома).
Лікування з метою підтримки лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) слід припинити, якщо діагностований аборт/викидень.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Дані досліджень іn vitro свідчать, що основний шлях метаболізму, завдяки якому утворюється головний фармакологічно активний метаболіт 20α-дигідродидрогестерон (ДГД), каталізується альдокеторедуктазою 1С (AKR 1C) у цитозолі людини. Нарівні із цитозольним метаболізмом метаболічні перетворення здійснюються ізоферментами цитохрому Р450 (CYP), майже винятково ізоферментом CYP3А4, що спричиняє утворення декількох незначних метаболітів. Головний активний метаболіт ДГД є субстратом для метаболічного перетворення за допомогою CYP3А4. Тому метаболізм дидрогестерону і ДГД може прискорюватися при одночасному прийомі речовин, що індукують ферменти цитохрому Р450, таких як антиконвульсанти (наприклад фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін), протимікробні препарати (наприклад рифампіцин, рифабутин, невірапін, ефавіренц) та фітопрепарати, що містять звіробій (Hypericum perforatum), шавлію або гінкго білоба.
Ритонавір та нелфінавір відомі як сильні інгібітори ферментів цитохрому, демонструють ферментоіндукуючі властивості при одночасному застосуванні зі стероїдними гормонами. Клінічно підвищений метаболізм дидрогестерону може призвести до зниження ефекту.
Дослідження іn vitro показали, що дидрогестерон та ДГД у клінічно значущих концентраціях не пригнічують та не індукують ферменти цитохрому Р450, що беруть участь у метаболізмі лікарських препаратів.
Особливості застосування.
Перед початком застосування дидрогестерону для лікування патологічної кровотечі слід виключити органічну причину кровотечі.
У перші місяці лікування можуть виникати проривні кровотечі або кров’янисті виділення. Якщо проривна кровотеча або кров’янисті виділення продовжують виникати через деякий час лікування або продовжуються після закінчення лікування, слід встановити причину, в тому числі, у випадку необхідності, виключити злоякісне новоутворення ендометрія шляхом проведення біопсії ендометрія.
Якщо будь-яке з нижченаведених порушень відбувається вперше або погіршується під час застосування препарату, має бути розглянуто питання про припинення лікування:
- надзвичайно сильний головний біль, мігрень або симптоми, які можуть вказувати на ішемію головного мозку;
- значне підвищення артеріального тиску;
- поява венозної тромбоемболії.
У разі звичного або загрозливого викидня необхідно визначити і перевіряти під час лікування життєздатність плода, щоб переконатися, що вагітність триває і ембріон живий.
Стани, що потребують нагляду
Відомо, що на наступні рідкісні стани можуть впливати статеві гормони, і тому під час вагітності або при застосуванні статевих гормонів може з’явитися або погіршитися: холестатична жовтяниця, герпес вагітних, тяжкий свербіж, отосклероз, порфірія, депресія та аномальні показники функції печінки, спричинені гострим або хронічним печінковим захворюванням. Якщо будь-який із цих станів присутній або з’являвся раніше, та/або погіршувався у період вагітності або попереднього лікування гормонами, пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом. Необхідно враховувати, що ці стани можуть рецидивувати або погіршитися під час терапії дидрогестероном, тому слід розглянути припинення терапії у таких випадках.
Пацієнткам з депресією в анамнезі слід знаходитися під ретельним наглядом. Якщо тяжка депресія рецидивує, лікування дидрогестероном слід припинити.
Наступні застереження стосуються застосування препарату Дуфастон® за показанням «для попередження гіперплазії ендометрія у період менопаузи»
Див. також застереження в інструкціях для медичного застосування препаратів естрогенів.
Для лікування постменопаузальних симптомів замісну гормональну терапію слід застосовувати винятково у випадках, коли симптоми негативно впливають на якість життя. В усіх випадках необхідно ретельно оцінювати користь та ризик замісної гормональної терапії не менше одного разу на рік. Замісну гормональну терапію слід продовжувати лише в тому випадку, якщо користь переважає ризик.
Докази стосовно ризиків, пов’язаних із замісною гормональною терапією для лікування передчасної менопаузи, є обмеженими. Завдяки низькому рівню абсолютного ризику у жінок молодшого віку баланс між користю та ризиком у цій групі може бути більш сприятливим, ніж у жінок старшого віку.
Медичне обстеження/подальше лікарське спостереження
Перед початком замісної гормональної терапії або при її відновленні після перерви необхідно зібрати повний особистий та сімейний анамнез. Враховуючи дані анамнезу, а також протипоказання і застереження до прийому препарату, слід провести об’єктивне обстеження пацієнтки (включаючи обстеження тазових органів і огляд молочних залоз). Під час лікування рекомендується проводити періодичні огляди, частота і характер яких залежать від індивідуальних особливостей пацієнтки. Жінок слід поінформувати, про які зміни у молочних залозах вони мають повідомляти лікареві або медсестрі (див. нижче Рак молочної залози). Обстеження молочних залоз, включаючи відповідні методи візуалізації, наприклад, мамографію, слід проводити згідно з діючою практикою скринінгу з урахуванням індивідуальних клінічних потреб пацієнтки.
Гіперплазія та карцинома ендометрія
У жінок з інтактною маткою ризик виникнення гіперплазії та карциноми ендометрія підвищується при тривалій монотерапії естрогенами. Залежно від тривалості лікування та дози естрогену, ризик може бути від 2 до 12 разів вищий, ніж у жінок, які не приймають естроген. Після припинення терапії естрогенами цей ризик зберігається щонайменше упродовж 10 років. Додавання прогестагенів, таких як дидрогестерон, циклічно протягом щонайменше 12 днів на місяць/28-денний цикл або у вигляді постійної комбінованої естроген-прогестагенової терапії у жінок зі збереженою маткою може запобігти надмірному ризику, асоційованому із замісною гормональною терапією лише естрогенами.
Проривні кровотечі та кров’янисті виділення можуть виникати протягом перших місяців лікування. Якщо проривні кровотечі або кров’яні виділення виникають після призначення терапії протягом деякого часу, або якщо вони тривають і після закінчення лікування, показане подальше обстеження. Це може означати, що необхідно провести біопсію ендометрія, щоб виключити злоякісність.
Рак молочної залози
Усі наявні дані вказують на підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають комбіновану естроген-прогестагенову терапію або замісну гормональну терапію лише естрогенами. Цей ризик залежить від тривалості застосування замісної гормональної терапії.
Комбінована естроген-прогестагенова терапія: рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження Women’s Health Initiative (WHI) та метааналіз проспективних епідеміологічних досліджень показали підвищений ризик раку молочної залози у жінок, які приймають естроген-прогестагенову замісну гормональну терапію, що проявляється приблизно через 3 (від 1 до 4) роки. Результати широкого метааналізу показали, що після припинення лікування цей підвищений ризик зменшується з часом і що час, необхідний для повернення до базового рівня ризику, залежить від тривалості попереднього застосування замісної гормональної терапії. Якщо така терапія тривала впродовж більш ніж 5 років, цей ризик може існувати протягом 10 років або більше.
Замісна гормональна терапія, зокрема естроген-прогестагенова комбінована терапія, підвищує щільність мамографічних зображень, що може негативно вплинути на радіологічне виявлення раку молочної залози.
Рак яєчників
Рак яєчників виникає значно рідше за рак молочної залози. Епідеміологічні дані, отримані в результаті широкого метааналізу, показали дещо підвищений ризик у жінок, які застосовують монотерапію естрогеном або комбінацію естрогену з прогестагеном як замісну гормональну терапію; цей ризик проявляється протягом 5 років застосування та зменшується з часом після припинення терапії. Деякі інші дослідження, у тому числі WHI, показали, що застосування комбінованої замісної гормональної терапії може бути пов’язане з таким самим або дещо нижчим ризиком (див. «Побічні реакції»).
Венозна тромбоемболія
Замісна гормональна терапія пов’язана з 1,3-3-разовим підвищенням ризику венозної тромбоемболії, тобто тромбозу глибоких вен або легеневої емболії. Виникнення такої події більш імовірне на першому році замісної гормональної терапії, ніж пізніше.
Пацієнти з відомими тромбофілічними станами мають підвищений ризик розвитку венозної тромбоемболії, і замісна гормональна терапія може ще підвищити цей ризик. Тому замісна гормональна терапія протипоказана цій групі пацієнток.
Загальновизнаними факторами ризику венозної тромбоемболії є застосування естрогенів, літній вік, великі хірургічні втручання, тривала іммобілізація, ожиріння (ІМТ > 30 кг/м2), вагітність/післяродовий період, системний червоний вовчак (СЧВ) та рак. Немає єдиної думки стосовно можливої ролі варикозного розширення вен у виникненні венозної тромбоемболії.
Як і у всіх післяопераційних пацієнтів, профілактичні заходи необхідно розглянути для запобігання венозної тромбоемболії після хірургічного втручання. Якщо планове оперативне втручання потребує подальшої тривалої іммобілізації, рекомендовано тимчасово припинити замісну гормональну терапію за 4-6 тижнів до операції. Поки жінка не набуде повної рухливості, відновлювати лікування не слід.
Жінкам без особистого анамнезу венозної тромбоемболії, але при наявності в анамнезі у родичів першого ступеня тромбозу у молодому віці можна запропонувати скринінг після ретельного обговорення його обмежень (лише частина тромбофілічних дефектів може виявлятися при скринінгу). Якщо виявлений тромбофілічний дефект пов’язаний із тромбозом у членів родини або дефект пов’язаний із серйозною аномалією (наприклад недостатність антитромбіну, протеїну S або протеїну С, або комбінація дефектів), замісна гормональна терапія протипоказана.
У жінок, які вже отримують постійну антикоагулянтну терапію, слід ретельно зважити користь та ризик замісної гормональної терапії.
Якщо венозна тромбоемболія розвивається після початку терапії, прийом препарату слід припинити. Пацієнток слід поінформувати, що їм слід негайно звернутися до лікаря при виникненні потенційних тромбоемболічних симптомів (наприклад болючий набряк ноги, раптовий біль у грудях, задишка).
Ішемічна хвороба серця
У рандомізованих контрольованих дослідженнях не виявлено доказів захисту від інфаркту міокарда у жінок з або без ішемічної хвороби серця, які отримують комбіновану естроген-прогестагенову терапію або замісну гормональну терапію лише естрогенами.
Комбінована естроген-прогестагенова терапія: відносний ризик виникнення ішемічної хвороби серця під час замісної гормональної терапії незначно підвищений. Оскільки базовий абсолютний ризик ішемічної хвороби серця значною мірою залежить від віку, кількість додаткових випадків ішемічної хвороби серця через застосування естрогенів-прогестагенів дуже мала у здорових жінок на момент настання менопаузи, але буде зростати у старшому віці.
Ішемічний інсульт
Комбінована естроген-прогестагенова терапія та монотерапія естрогенами асоційована з 1-1,5-разовим підвищенням ризику ішемічного інсульту. Відносний ризик не змінюється з віком або часом з моменту настання менопаузи. Проте, оскільки базовий ризик інсульту значною мірою залежить від віку, загальний ризик інсульту у жінок, які приймають замісну гормональну терапію, збільшується з віком.
Допоміжні речовини
Цей лікарський засіб містить лактози моногідрат. Пацієнтам з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
За розрахунками більше 9 мільйонів вагітних жінок приймали дидрогестерон. Дотепер не виявлено доказів шкідливого впливу дидрогестерону при застосуванні у період вагітності.
У літературі описане дослідження, яке показало, що застосування деяких прогестагенів може бути пов’язане з підвищеним ризиком гіпоспадії. Але оскільки до цього часу це не було підтверджено в інших дослідженнях, не можна остаточно визначитися щодо ролі прогестагенів у розвитку гіпоспадії. Клінічні дослідження, в яких обмежена кількість жінок лікувалися дидрогестероном на ранніх термінах вагітності, не показали підвищення ризику. Ніяких інших епідеміологічних даних досі немає.
У доклінічних дослідженнях ембріофетального та постнатального розвитку ефекти відповідали фармакологічному профілю. Несприятливі ефекти виникали лише тоді, коли вплив препарату значно перевищував максимальну експозицію для людини.
Дидрогестерон можна застосовувати протягом вагітності за чіткими показаннями.
Період годування груддю
Немає даних про проникнення дидрогестерону у грудне молоко. Досліджень щодо проникнення дидрогестерону у грудне молоко не проводили.
Досвід застосування інших прогестагенів вказує, що прогестагени та їх метаболіти проникають у грудне молоко в малих кількостях. Невідомо, чи існує ризик для дитини, тому дидрогестерон не слід застосовувати у період годування груддю.
Фертильність
Немає доказів, що дидрогестерон у терапевтичних дозах знижує фертильність.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Дуфастон® має неістотний вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з машинами і механізмами.
Нечасто дидрогестерон може спричиняти невелику сонливість та/або запаморочення, особливо у перші кілька годин після прийому. Тому керувати автомобілем або працювати з механізмами необхідно з обережністю.
Спосіб застосування та дози.
Наступні схеми дозування рекомендовані для лікування препаратом Дуфастон®. Дози, схему та тривалість лікування можна коригувати залежно від тяжкості розладу та індивідуальної клінічної відповіді пацієнта.
Нерегулярні менструальні цикли
Довжина циклу 28 днів може бути досягнута шляхом призначення 1 таблетки Дуфастон® на добу з 11-го по 25-й день циклу.
Ендометріоз
Від 1 до 3 таблеток Дуфастон® на добу з 5-го по 25-й день циклу або протягом усього циклу. Дози, кратні 10 мг на добу, слід розподілити рівномірно протягом доби. Рекомендується призначити найвищу дозу на початковому етапі лікування.
Дисменорея
Від 1 до 2 таблеток Дуфастон® на добу з 5-го по 25-й день циклу. Дози, кратні 10 мг на добу, слід розподілити рівномірно протягом доби. Рекомендується призначити найвищу дозу на початковому етапі лікування.
Безпліддя, спричинене лютеїновою недостатністю
1 таблетка Дуфастон® на добу з 14-го по 25-й день циклу.
Це лікування слід продовжити протягом мінімум 6 послідовних циклів. Рекомендується продовжити лікування протягом перших місяців вагітності у тих же дозах, як і для звичного викидня.
Підтримка лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ)
1 таблетка Дуфастон® 3 рази на день (30 мг на добу). Лікування починають з дня забору ооцитів і продовжують протягом 10 тижнів, якщо вагітність підтверджується.
Загроза викидня
Початкова доза: 4 таблетки Дуфастон® одразу, потім по 1 таблетці Дуфастон® кожні 8 годин. Дози, кратні 10 мг на добу, слід рівномірно розподілити протягом доби. Рекомендується призначити найвищу дозу на початковому етапі лікування.
Якщо симптоми не зникають або знову з’являються під час лікування, дозу необхідно збільшити на 1 таблетку Дуфастон® кожні 8 годин.
Після того, як симптоми зникають, ефективну дозу необхідно зберегти протягом одного тижня, після чого її можна поступово зменшити. Якщо симптоми з’являються знову, лікування має бути негайно відновлене з дозуванням, яке виявилося ефективним.
Звичний викидень
Лікування необхідно розпочати до зачаття. 1 таблетка Дуфастон® на добу до 20-го тижня вагітності, після чого можна поступово знижувати дозу.
Якщо симптоми загрози переривання вагітності з’являються під час лікування, лікування слід продовжити, як це описано у випадку загрози викидня.
Дисфункційна маткова кровотеча
Для зупинення кровотечі призначають 2 таблетки препарату Дуфастон® на добу протягом 5–7 днів. Втрата крові значно зменшується впродовж декількох днів. Через кілька днів після закінчення такого лікування з’явиться кровотеча відміни, про що пацієнтка повинна бути попереджена.
З метою профілактики подальшого виникнення рясної маткової кровотечі Дуфастон® призначати по 1 таблетці на добу з 11-го по 25-й день циклу, якщо необхідно – у комбінації з естрогеном упродовж 2–3 циклів. Після цього лікування можна припинити з метою перевірки нормалізації циклу у пацієнтки.
Вторинна аменорея
Від 1 до 2 таблеток препарату Дуфастон® на день з 11-го по 25-й день циклу для забезпечення оптимальної секреторної трансформації ендометрія, адекватно стимульованого ендогенним або екзогенним естрогеном.
Для попередження гіперплазії ендометрія у період менопаузи
Протягом кожного 28-денного циклу терапії естрогенами приймати лише естроген протягом перших 14 днів, і протягом наступних 14 днів приймати 1 або 2 таблетки, що містять 10 мг дидрогестерону, додатково до терапії естрогенами. У разі дозування 10 мг дидрогестерону 2 рази на добу прийом таблеток слід розподілити протягом доби. Кровотеча відміни зазвичай виникає під час застосування дидрогестерону.
Застосування комбінованої терапії естрогеном та прогестагеном у жінок у постменопаузі необхідно обмежити мінімальною ефективною дозою та найкоротшим терміном, які узгоджуються з терапевтичними цілями та ризиками для кожної жінки, а також періодично слід переглядати доцільність такого лікування (див. «Особливості застосування»).
Спосіб застосування
Для перорального прийому.
При застосуванні вищих доз таблетки мають бути рівномірно розподілені для прийому протягом доби.
Діти.
Дидрогестерон не застосовують до початку менструацій. Безпека та ефективність застосування дидрогестерону підліткам віком від 12 до 18 років не встановлені.
Передозування.
Симптоми.
Дидрогестерон є препаратом з дуже низькою токсичністю. Симптоми, які теоретично можуть виникнути у разі передозування – нудота, блювання, сонливість і запаморочення. Невідомі випадки, коли передозування дидрогестерону призвело до шкідливих наслідків (максимальна денна доза, прийнята людиною, становила 360 мг).
Лікування.
Специфічне лікування не потрібне. У разі передозування можна розглядати симптоматичне лікування.
Побічні реакції.
При застосуванні дидрогестерону у клінічних дослідженнях за показаннями без лікування естрогенами найчастіше повідомлялося про такі побічні реакції: вагінальна кровотеча, мігрень/головний біль, нудота, блювання, біль у животі, менструальні розлади та біль/чутливість молочних залоз.
Зазначені нижче побічні реакції спостерігалися з нижченаведеною частотою у клінічних дослідженнях застосування дидрогестерону (n=3483) за показаннями без лікування естрогенами, у двох спонсорованих компанією інтервенційних клінічних дослідженнях щодо підтримки лютеїнової фази при застосуванні допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) із застосуванням дидрогестерону (n=1036) та за спонтанними повідомленнями. Визначення частоти виникнення побічних реакцій ґрунтується на найбільш консервативному підході: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Новоутворення доброякісні, злоякісні та невизначені (включаючи кісти та поліпи):
Рідко: збільшення у розмірах прогестагензалежних новоутворень (наприклад менінгіоми)*.
Кров і лімфатична система
Рідко: гемолітична анемія*.
Психічні розлади
Нечасто: депресивний настрій.
Імунна система
Рідко: реакції гіперчутливості.
Нервова система
Часто: головний біль і мігрень.
Нечасто: запаморочення.
Рідко: сонливість.
Травний тракт
Часто: нудота, блювання, біль у животі.
Гепатобіліарна система
Нечасто: порушення функції печінки, що супроводжуються слабкістю або нездужанням, жовтяницею та болем у животі.
Шкіра і підшкірні тканини
Нечасто: алергічний дерматит (наприклад висипання, свербіж і кропив’янка).
Рідко: ангіоневротичний набряк*.
Репродуктивна система і молочні залози
Дуже часто: вагінальна кровотеча.
Часто: менструальні розлади (у тому числі метрорагія, менорагія, оліго-/аменорея, дисменорея та нерегулярні менструації), біль у молочних залозах/чутливість молочних залоз.
Рідко: припухлість молочних залоз.
Загальні розлади і місцеві реакції
Рідко: набряки.
Обстеження
Нечасто: збільшення маси тіла.
*Побічні реакції зі спонтанних повідомлень, що не спостерігалися у клінічних дослідженнях, були внесені до частоти «рідко» на основі того, що верхня межа 95 % довірчого інтервалу очікуваної частоти оцінюється не вище 3/х, де х=3483 (загальне число суб’єктів спостереження у клінічних дослідженнях).
Побічні реакції, асоційовані з естроген-прогестагеновим лікуванням (див. також розділ «Особливості застосування» та інструкції для медичного застосування препаратів естрогенів):
- рак молочної залози, гіперплазія та карцинома ендометрія, рак яєчників**;
- венозна тромбоемболія;
- інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, ішемічний інсульт.
** Застосування монотерапії естрогеном або комбінованої естроген-прогестагенової замісної гормональної терапії (ЗГТ) було асоційоване із дещо підвищеним ризиком діагностування раку яєчників (див. «Особливості застосування»). Метааналіз 52 епідеміологічних досліджень показав підвищений ризик раку яєчників у жінок, які застосовували ЗГТ, порівняно з жінками, які ніколи не застосовували ЗГТ (RR 1,43; 95 % CI 1,31-1,56). У жінок віком 50-54 роки, які застосовували ЗГТ упродовж 5 років, результат показав один додатковий випадок на 2000 пацієнтів. У близько 2 із 2000 жінок віком 50-54 роки, які не застосовували ЗГТ, був діагностований рак яєчників за 5-річний період.
Термін придатності. 5 років.
Умови зберігання. Не потребує особливих умов зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 14 або 20, або 28 таблеток у блістері; по 1 блістеру в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник. Абботт Біолоджікалз Б.В., Нідерланди/Abbott Biologicals B.V., The Netherlands.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності. Веєрвег 12, 8121 АА Ольст, Нідерланди/Veerweg 12, 8121 AA Olst, The Netherlands.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
