Упаковка / 30 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Азилект |
| Действующие вещества | Разагилин |
| Количество действующего вещества: | 1 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 таблеток (3 блистера по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | ТЕВА ФАРМАЦЕВТИКАЛ ИНДАСТРИЗ ЛТД |
| Страна производства: | Израиль |
| Заявитель: | Teva |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС N Препараты для лечения заболеваний нервной системы N04 Противопаркинсонические средства N04B Допаминергические средства N04BD Ингибиторы моноаминоксидазы типа в N04BD02 Разагилин |
|
Фармакодинамика. разагилин является мощным и необратимым селективным ингибитором мао-в, который может вызвать повышение внеклеточного уровня дофамина в головном мозге. на моделях дофаминергической моторной дисфункции показан повышенный уровень дофамина и дополнительно повышенная дофаминергическая активность, которая, вероятно, способствует терапевтическим эффектам разагилина.
1-Аминоиндан представляет собой активный основной метаболит и не является ингибитором МАО-В.
Фармакокинетика. Всасывание. Разагилин быстро всасывается, Cmax в плазме крови достигается через 0,5 ч. Биодоступность препарата после однократного приема разагилина составляет 36%. Пища не влияет на время достижения Cmax в плазме крови, однако при употреблении жирной пищи Cmax и AUC снижаются на 60 и 20% соответственно. Разагилин можно принимать независимо от приема пищи.
Распределение. Средний объем распределения после однократного внутривенного введения разагилина составляет 243 л. Связывание с белками плазмы крови после перорального приема однократной дозы 14C-меченного разагилина колеблется от 60 до 70%.
Метаболизм. Разагилин почти полностью подвергается биотрансформации в печени. Метаболизм осуществляется 2 главными путями: путем N-деалкилирования и/или гидроксилирования с образованием метаболитов: 1-аминоиндана, 3-гидрокси-N-пропаргил-1-аминоиндана и 3-гидрокси-1-аминоиндана. Исследования in vitro показали, что оба пути метаболизма разагилина осуществляются при участии фермента CYP 1A2 системы цитохрома P450. Основной путь выведения разагилина осуществляется в виде конъюгатов глюкуроновой кислоты и его метаболитов.
Выведение. После приема 14C-меченного разагилина его выведение осуществляется преимущественно с мочой (62,6%) и в меньшей степени — с калом (21,8%), период полного выведения 84,4% дозы составляет 38 дней. Менее 1% препарата выводится с мочой в неизмененном виде.
Линейность/нелинейность. Разагилину свойственна линейная фармакокинетика при приеме в дозе 0,5–2 мг. T½ составляет 0,6–2 ч.
Фармакокинетика в отдельных группах пациентов
Пациенты с печеночной недостаточностью. У пациентов с легкой печеночной недостаточностью отмечено повышение уровня Cmax и AUC на 80 и 38% соответственно. У пациентов со средней печеночной недостаточностью регистрировали повышение уровня Cmax и AUC на 568% и 83% соответственно.
Пациенты с почечной недостаточностью. Параметры фармакокинетики разагилина практически не меняются у больных с легкой и средней степенью почечной недостаточности.
Монотерапия (без применения леводопы) при идиопатическом паркинсонизме или как адъювантная терапия (с применением леводопы) с колебаниями конечной дозы.
Режим дозирования. разагилин назначают перорально в дозе 1 мг 1 раз в сутки с или без леводопы. препарат можно применять независимо от приема пищи.
Пациенты пожилого возраста. Для пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется.
Пациенты с нарушением функции печени. Следует избегать применения разагилина у пациентов со средней степенью печеночной недостаточности и с осторожностью начинать терапию пациентам с легкой степенью печеночной недостаточности. В случае прогрессирования печеночной недостаточности легкой и средней степени тяжести лечение разагилином следует прекратить.
Пациенты с нарушением функции почек. Для пациентов с нарушением функции почек коррекции дозы не требуется.
Повышенная чувствительность к активному веществу или любому другому компоненту препарата.
Сопутствующая терапия другими ингибиторами МАО (в том числе лекарственными средствами и растительными сборами, например, содержащими зверобой продырявленный) или петидином (перерыв между отменой разагилина и началом терапии этими препаратами должен составлять не менее 14 дней).
Тяжелая печеночная недостаточность.
Монотерапия. ниже приведены побочные реакции, о которых сообщалось с высокой частотой в ходе плацебо-контролируемых исследований и у пациентов, получавших 1 мг/сут разагилина (количество пациентов, получавших разагилин, — 149, плацебо-группа — 151).
В скобках соответственно отмечено частоту побочных реакций (процент пациентов) в группе применения разагилина и в группе плацебо.
Для оценки частоты побочных реакций использована следующая классификация: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до 1/10), нечасто (от ≥1/1000 до 100), редко (от ≥1/10 000 до 1000), очень редко (1/10 000).
Инфекции и инвазии: часто — грипп (4,7%/0,7%).
Доброкачественные, злокачественные и невыясненные новообразования (включая кисты и полипы): часто — карцинома кожи (1,3%/0,7%).
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: часто — лейкопения (1,3%/0%).
Со стороны иммунной системы: часто — аллергия (1,3%/0,7%).
Нарушение обмена веществ и питания: нечасто — снижение аппетита (0,7%/0%).
Психические расстройства: часто — депрессия (5,4%/2%), галлюцинации (1,3%/0,7%).
Со стороны нервной системы: очень часто — головная боль (14,1%/11,9%); нечасто — цереброваскулярные нарушения (0,7%/0%).
Со стороны органа зрения: часто — конъюнктивит (2,7%/1,3%).
Со стороны органа слуха и равновесия: часто — головокружение (2,7%/1,3%).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — стенокардия (1,3%/0%); нечасто — инфаркт миокарда (0,7%/0%).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто — ринит (3,4%/0,7%).
Со стороны пищеварительной системы: часто — метеоризм (1,3%/0%).
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — дерматиты (2%/0%); нечасто — везикулобуллезная сыпь (0,7%/0%).
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: часто — боль в костях и мышцах (6,7%/2,6%), боль в шее (2,7%/0%), артриты (1,3%/0,7%).
Со стороны почек и мочевыделительной системы: часто — позывы к мочеиспусканию (1,3%/0,7%).
Общие нарушения: часто — лихорадка (2,7%/1,3%), утомляемость (2%/0%).
Адъювантная терапия
Ниже приведены побочные реакции, о которых сообщалось с высокой частотой в ходе плацебо-контролируемых исследований и у пациентов, получавших 1 мг/сут разагилина (количество пациентов, получавших разагилин, — 380, плацебо-группа — 388).
Для оценки частоты побочных реакций использовали следующую классификацию: очень часто (≥1/10), часто (от ≥1/100 до 1/10), нечасто (от ≥1/1000 до 100), редко (от ≥1/10 000 до 1000), очень редко (1/10 000).
Доброкачественные, злокачественные и невыясненные новообразования (включая кисты и полипы): нечасто — меланома кожи (0,5%/0,3%).
Нарушение обмена веществ и питания: часто — снижение аппетита (2,4%/0,8%).
Психические расстройства: часто — галлюцинации (2,9%/2,1%), патологические сновидения (0,8%/0,5%); нечасто — спутанность сознания (2,9%/2,1%).
Со стороны нервной системы: очень часто — дискинезия (10,5%/6,2%); часто — дистония (2,4%/0,8%), синдром запястного канала (1,3%/0,8%), нарушение мозгового кровообращения (1,6%/0,3%); нечасто — цереброваскулярные нарушения (0,5%/0,3%).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто — стенокардия (0,5%/0%).
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: часто — ринит (3,4%/0,7%).
Со стороны сосудистой системы: часто — ортостатическая гипотензия (3,9%/0,8%).
Со стороны пищеварительной системы: часто — боль в животе (4,2%/1,3%), запор (4,2%/2,1%), тошнота и рвота (8,4%/6,2%), сухость во рту (3 4%/1,8%).
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто — сыпь (1,1%/0,3%).
Со стороны опорно-двигательной системы и соединительной ткани: часто — артралгия (2,4%/2,1%), боль в шее (1,3%/0,5%).
Исследования: часто — уменьшение массы тела (4,5%/1,5%).
Повреждения и другие осложнения: часто — случайные падения (4,7%/3,4%).
Болезнь Паркинсона связана с возникновением галлюцинаций и спутанности сознания. Во время постмаркетинговых исследований данные симптомы развивались у больных с паркинсонизмом, которые получали разагилин.
Известно, что серьезные побочные реакции наблюдаются при одновременном применении селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (СИОЗС), селективных ингибиторов обратного захвата норадреналина (СИОЗН), трициклических/тетрациклических антидепрессантов и ингибиторов МАО. В ходе постмаркетинговых исследований сообщалось о случаях возникновения серотонинового синдрома, который проявляется в виде тревожности, спутанности сознания, ригидности мышц, озноба и миоклонических судорог, у пациентов, получавших антидепрессанты/СИОЗН одновременно с разагилином.
Во время клинических исследований одновременно не применяли флуоксетин или флувоксамин с разагилином, однако применяли антидепрессанты с разагилином: амитриптилин в дозе не менее 50 мг/сут, тразодон — не менее 50 мг/сут, циталопрам — не менее 20 мг/сут, сертралин — не менее 100 мг/сут и пароксетин — не менее 30 мг/сут. Не сообщалось о возникновении серотонинового синдрома при проведении исследования, в котором принимали участие 115 пациентов, получавших одновременно разагилин и трициклические антидепрессанты, и 141 пациент, которые принимали разагилин и СИОЗС/СИОЗН.
В постмаркетинговом периоде сообщалось о случаях повышения АД, включая редкие случаи гипертонического криза, связанного с приемом пищи, богатой тирамином, у пациентов, получавших разагилин.
Сообщалось о лекарственном взаимодействии в случае одновременного применения ингибиторов МАО и симпатомиметиков.
В постмаркетинговом периоде сообщалось о случае повышения АД у пациента, который принимал разагилин сочетанно с глазным вазоконстриктором тетрагидрозолина гидрохлоридом.
Нарушение импульсного управления. У пациентов, применяющих дофаминовые агонисты и/или другие дофаминергические препараты, могут возникать патологическая азартность, повышение либидо, гиперсексуальность, импульсивное желание совершить покупку, переедание, импульсивное употребление пищи.
Подобные побочные реакции наблюдались в постмаркетинговом периоде при применении разагилина: навязчивые состояния, навязчивые мысли, импульсивное поведение.
Чрезмерная сонливость в дневное время и эпизоды внезапного засыпания. Чрезмерная сонливость в течение дня (гиперсомния, вялость, седация, приступы сна, сонливость и внезапные засыпания) может возникать у пациентов, применяющих агонисты дофамина и/или другие виды терапии дофаминергическими средствами. О подобных случаях чрезмерной сонливости в дневное время сообщалось в постмаркетинговом периоде с разагилином.
Сообщалось о случаях засыпания во время выполнения повседневной деятельности у пациентов, получавших разагилин и другие дофаминергические средства. Несмотря на то что многие из этих пациентов сообщили о сонливости в то время, как принимали разагилин с другими дофаминергическими средствами, некоторые из них отмечали, что у них не было никаких предупредительных признаков, таких как чрезмерная сонливость. Некоторые из этих случаев были зарегистрированы более чем через год после начала лечения.
Следует избегать сочетанного применения разагилина и флуоксетина или флувоксамина (см. взаимодействия). перерыв между отменой флуоксетина и началом терапии разагилином должен составлять не менее 5 нед. перерыв между отменой разагилина и началом терапии флуоксетином или флувоксамином должен составлять не менее 14 дней.
Расстройства привычек и влечений (РПВ) могут возникать у пациентов, принимающих агонисты дофамина и/или проходящих дофаминергическую терапию. Сообщения о подобных случаях РПВ были получены для разагилина в постмаркетинговый период. Состояние пациентов следует постоянно проверять на предмет наличия РПВ. Пациентов и медицинский персонал необходимо проинформировать об изменениях в поведении, свидетельствующих о РПВ, которые возникали у пациентов во время приема разагилина, включая навязчивые состояния, навязчивые мысли, патологическое влечение к азартным играм, повышение либидо, гиперсексуальность, импульсивное поведение, а также патологическое влечение к расходованию денег или приобретению вещей.
Разагилин способен усиливать действие леводопы, из-за чего возможно усиление побочных реакций от приема леводопы, а также обострение существующей дискинезии. Снизить интенсивность этих побочных реакций возможно путем уменьшения дозы леводопы.
Сообщалось о случаях гипотензии во время одновременного приема разагилина и леводопы. Пациенты с болезнью Паркинсона особенно уязвимыми к побочным реакциям в виде гипотензии из-за существующих проблем с походкой.
Не рекомендуется одновременное применение разагилина и декстрометорфана или симпатомиметиков, например таких, что входят в состав назальных или пероральных сосудосуживающих препаратов или противопростудных препаратов, содержащих эфедрин или псевдоэфедрин (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ).
Во время клинических исследований сообщалось о случаях развития меланомы, возникновение которой может быть связано с применением разагилина. Полученные данные позволяют предположить, что болезнь Паркинсона и применение определенных лекарственных средств могут обусловливать высокий риск возникновения рака кожи (не только меланомы). При появлении любого нарушения со стороны кожи необходимо обратиться за консультацией к дерматологу.
Следует с осторожностью начинать терапию разагилином у пациентов с легкой степенью поражения печени. Следует избегать применения разагилина у пациентов со средней степенью тяжести поражения печени. В случае прогрессирования печеночного поражения легкой и средней степени лечение разагилином следует прекратить.
Разагилин может вызывать сонливость в дневное время, а иногда, особенно при одновременном применении с другими дофаминергическими средствами, — засыпание во время выполнения повседневной деятельности. В связи с этим пациентов следует проинформировать о необходимости проявлять осторожность при управлении транспортными средствами или другими механизмами во время лечения разагилином. Пациентам с сонливостью и/или эпизодами внезапного приступа сонливости следует воздерживаться от управления автомобилем и работы с другой техникой (см. Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или другими механизмами).
Применение в период беременности и кормления грудью. Нет клинических данных по применению разагилина у беременных. Исследования на животных не показали прямого и косвенного вредного влияния на беременность, развитие плода, роды или послеродовой период. Следует с осторожностью назначать препарат беременным. Существуют данные, что разагилин ингибирует секрецию пролактина и, как следствие, подавляет лактацию. Неизвестно, проникает ли разагилин в грудное молоко. Следует с осторожностью назначать разагилин в период кормления грудью.
Дети. Из-за недостаточности данных относительно применения препарата у детей не рекомендуют применять препарат у этой категории пациентов.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Разагилин может влиять на способность управлять транспортными средствами или работать с машинным оборудованием.
Пациентам следует быть осторожными при управлении транспортными средствами или работе с механизмами до тех пор, пока они не будут уверены, что разагилин не оказывает вредного воздействия.
Пациенты, находящиеся на терапии разагилином, с наличием сонливости и/или внезапных эпизодов засыпания должны быть проинформированы о воздержании от управления транспортными средствами или участия в деятельности, при которой из-за ослабленной бдительности они могут подвергать себя или других опасности получения серьезной травмы или смерти (например при управлении машинным оборудованием), до тех пор, пока они не получили достаточного опыта с разагилином и другими дофаминергическими средствами, чтобы оценить, влияют ли они неблагоприятно на их умственную и/или двигательную активность.
Если усиление сонливости или новые эпизоды внезапного засыпания наблюдаются во время повседневной деятельности (например просмотр телевизора, поездка в автомобиле в качестве пассажира и т.д.) в любой момент во время лечения, то пациенты не должны управлять транспортными средствами или участвовать в потенциально опасных видах деятельности.
Пациенты не должны управлять транспортными средствами, механизмами или выполнять высотные работы во время лечения, если они ранее чувствовали сонливость и/или внезапные приступы засыпания без предупреждения перед использованием разагилина.
Пациентов следует предупреждать о возможных аддитивных эффектах седативных средств, алкоголя или других депрессантов ЦНС (например бензодиазепины, нейролептики, антидепрессанты) в комбинации с разагилином или при приеме сопутствующих препаратов, которые повышают плазменные уровни разагилина (например ципрофлоксацин) (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Известные взаимодействия между неселективными ингибиторами мао и другими лекарственными средствами. не следует одновременно применять разагилин с другими ингибиторами мао (в том числе лекарственными средствами и растительными сборами, содержащими зверобой продырявленный), так как существует риск неселективного ингибирования, которое может привести к развитию гипертонического криза.
Сообщалось о развитии серьезных побочных реакций при одновременном применении петидина и ингибиторов МАО, в том числе других селективных ингибиторов МАО-В. Одновременное применение разагилина и петидина противопоказано.
Сообщалось о взаимодействии ингибиторов МАО и симпатомиметиков при их одновременном применении. Поскольку разагилин является активным ингибитором МАО, не рекомендуется его одновременное применение с симпатомиметиками, такими как сосудосуживающие препараты для перорального приема или назального применения, или противопростудными препаратами, содержащими эфедрин или псевдоэфедрин.
Сообщалось о взаимодействии декстрометорфана и неселективных ингибиторов МАО при их одновременном применении. Поэтому, поскольку разагилин является активным ингибитором МАО, не рекомендуется его одновременное применение с декстрометорфаном.
Следует избегать одновременного применения разагилина с флуоксетином и флувоксамином.
Перерыв между отменой флуоксетина и началом терапии разагилином должен составлять не менее 5 нед. Перерыв между отменой разагилина и началом терапии флуоксетином или флувоксамином должен составлять не менее 14 дней.
Сообщалось о развитии серьезных побочных реакций при одновременном применении разагилина с СИОЗС, СИОЗН, трициклическими/тетрациклическими антидепрессантами и ингибиторами МАО. Поэтому, поскольку разагилин является активным ингибитором МАО, следует с осторожностью применять разагилин с антидепрессантами.
Леводопа при одновременном применении с разагилином у пациентов с болезнью Паркинсона не проявляла клинически значимого влияния на клиренс разагилина.
In vitro при исследованиях метаболизма отмечено, что изофермент CYP 1A2 цитохрома P450 является главным ферментом, ответственным за метаболизм разагилина. Одновременное применение разагилина и ципрофлоксацина (ингибиторы фермента CYP 1A2) повышает AUC разагилина на 83%. Одновременное применение разагилина и теофиллина (изофермент CYP 1A2) не влияет на фармакокинетику разагилина. Таким образом, ингибиторы фермента могут изменить уровень разагилина в плазме крови, поэтому их следует применять с осторожностью.
Существует риск того, что в связи с индукцией фермента CYP 1A2 у курильщиков может снизиться концентрация разагилина в плазме крови.
In vitro исследования показали, что разагилин в концентрации 1 мкг/мл (что эквивалентно концентрации, превышающей в 160 раз среднюю Cmax (5,9–8,5 нг/мл) после многократного введения 1 мг разагилина пациентам с болезнью Паркинсона) не ингибирует изоферменты CYP 1A2, CYP 2A6, CYP 2C9, CYP 2C19, CYP 2D6, CYP 2E1, CYP 3A4 и CYP 4A цитохрома P450. Это может свидетельствовать о том, что разагилин в терапевтических концентрациях не может влиять на метаболизм этих изоферментов и выявлять клинически значимые эффекты.
При одновременном пероральном применении разагилина и энтакапона увеличивается клиренс разагилина на 28%.
Взаимодействие тирамина/разагилина. 5 клинических исследований с участием добровольцев и пациентов с болезнью Паркинсона и результаты контроля АД после еды (464 пациента применяли 0,5–1 мг/сут разагилина или плацебо в качестве дополнительной терапии к леводопе в течение 6 мес без ограничения приема тирамина) показали, что отсутствует любое взаимодействие разагилина и тирамина, поэтому разагилин можно применять на фоне диеты без ограничения приема тирамина.
Симптомы передозировки разагилина при применении в дозе 3–100 мг: дисфория, гипомания, гипертонический криз и серотониновый синдром.
Передозировка может быть связана со значительным ингибированием МАО-А и МАО-В.
Проводили исследование с участием здоровых добровольцев, получавших 20 мг 1 раз в сутки, и 10-дневное исследование с участием здоровых добровольцев, получавших 10 мг 1 раз в сутки. Сообщалось о побочных реакциях легкой или средней степени тяжести и побочных реакциях, не принадлежащих к тем, которые могут возникнуть во время лечения разагилином.
Во время развернутого исследования пациентов, получавших постоянную терапию леводопой и разагилином в дозе 10 мг/сут, сообщалось о побочных реакциях со стороны сердечно-сосудистой системы (включая АГ и постуральную гипотензию), которые проходили после отмены лечения.
Эти симптомы схожи с теми, которые возникали при передозировке неселективных ингибиторов МАО.
Специфические методы лечения неизвестны. В случае передозировки следует проводить тщательный мониторинг состояния пациентов, терапия симптоматическая и поддерживающая.
При температуре не выше 25 °c.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Азилект табл. 1мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Полными аналогами Азилект табл. 1мг №30 являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діюча речовина: разагілін;
1 таблетка містить разагіліну 1 мг (у вигляді разагіліну мезилату);
допомiжнi речовини: крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, крохмаль прежелатинізований, кислота стеаринова, тальк, маніт (Е 421).
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: круглі плоскі таблетки білого або майже білого кольору, з фаскою, з тисненням « » з одного боку та гладенькі з іншого.
Фармакотерапевтична група. Протипаркінсонічні препарати. Інгібітори моноаміноксидази типу B. Код АТХ N04В D02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази (МАО). Виділяють два основні типи МАО – А і В. МАО-В є переважним типом, що локалізується у головному мозку людини.
У ex vivo дослідженнях на клітинах мозку, печінки та тканинах травного тракту було встановлено, що разагілін є потужним необоротним селективним інгібітором моноаміноксидази типу В (МАО-В).
Точний механізм дії разагіліну невідомий. Вважається, що він частково зумовлений інгібіторною активністю відносно МАО-В, завдяки чому підвищується позаклітинний рівень дофаміну в стріатумі. Підвищений рівень дофаміну і, як результат, посилена дофамінергічна активність, ймовірно, забезпечують терапевтичну ефективність разагіліну, що було продемонстровано на моделях дофамінергічної моторної дисфункції.
1-аміноіндан являє собою активний основний метаболіт і не є інгібітором МАО-В.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Разагілін швидко всмоктується, максимальна концентрація в плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 0,5 години. Абсолютна біодоступність препарату після однократного прийому разагіліну становить 36 %. Їжа не впливає на час досягнення (Тmax) максимальної концентрації у плазмі крові, однак при вживанні жирної їжі Сmax та площа під кривою «концентрація-час» (АUC) знижуються на 60 % та 20 % відповідно. Разагілін можна приймати незалежно від прийому їжі.
Розподіл. Середній об’єм розподілу після однократного внутрішньовенного введення разагіліну становить 243 л. Зв’язування з білками плазми крові після перорального прийому однократної дози 14C-міченого разагіліну коливається від 60 до 70 %.
Метаболізм. Разагілін майже повністю підлягає біотрансформації в печінці. Метаболізм здійснюється 2 головними шляхами: шляхом N-деалкілування та/або гідроксилювання з утворенням метаболітів: 1-аміноіндану, 3-гідрокси-N-пропаргіл-1-аміноіндану та
3-гідрокси-1-аміноіндану. Дослідження in vitro показали, що обидва шляхи метаболізму разагіліну здійснюються за участю ізоферменту CYP1A2 системи цитохрому P450. Виведення разагіліну здійснюється у вигляді глюкуронідних кон’югатів та його метаболітів.
Виведення. Після перорального прийому 14C-міченого разагіліну його виведення відбувається переважно із сечею (62,6 %) та меншою мірою – з калом (21,8 %), повний період виведення 84,4 % дози становить 38 днів. Менше 1 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.
Лінійність/нелінійність. Разагіліну властива лінійна фармакокінетика при прийомі у дозі 0,5–2 мг. Період напіввиведення становить 0,6–2 години.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів.
Пацієнти з печінковою недостатністю.
У пацієнтів з легкою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значень Сmax та АUC на 80 % та 38 % відповідно. У пацієнтів із середньою печінковою недостатністю спостерігалось підвищення значень Сmax та АUC на 568 % та 83 % відповідно.
Пацієнти з нирковою недостатністю. Параметри фармакокінетики разагіліну практично не змінюються у хворих з легким та середнім ступенем ниркової недостатності.
Клінічні характеристики.
Показання.
– Монотерапія при ідіопатичному паркінсонізмі;
– ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну;
– ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи з коливаннями кінцевої дози.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого іншого компонента препарату.
Супутня терапія іншими інгібіторами МАО (у тому числі лікарськими засобами та рослинними зборами, наприклад такими, що містять звіробій продірявлений) або петидином (перерва між відміною разагіліну та початком терапії цими препаратами повинна становити не менше 14 днів).
Тяжка печінкова недостатність.
Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій.
Відомі взаємодії між неселективними інгібіторами МАО та іншими лікарськими засобами.
Протипоказано одночасно застосовувати разагілін з іншими інгібіторами МАО (у тому числі з лікарськими засобами та рослинними зборами, що містять звіробій продірявлений), тому що існує ризик неселективного інгібування, яке може призвести до розвитку гіпертензивного кризу.
Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій у разі одночасного застосування петидину та інгібіторів МАО, у тому числі інших селективних інгібіторів МАО-В. Одночасне застосування разагіліну та петидину протипоказано.
Повідомлялося про взаємодію інгібіторів МАО та симпатоміметиків при їх одночасному застосуванні. Зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з симпатоміметиками, такими як судинозвужувальні препарати для перорального прийому або для назального застосування та з протизастудними препаратами, що містять ефедрин або псевдоефедрин.
Повідомлялося про взаємодію декстрометорфану та неселективних інгібіторів МАО при їх одночасному застосуванні. Тому, зважаючи на МАО-інгібуючу активність разагіліну, не рекомендується його одночасне застосування з декстрометорфаном.
Слід уникати одночасного застосування разагіліну з флуоксетином та флувоксаміном.
Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Повідомлялося про розвиток серйозних побічних реакцій при одночасному застосуванні разагіліну із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (СІЗЗСН), трициклічними/тетрациклічними антидепресантами та інгібіторами МАО. Тому, оскільки разагілін є активним інгібітором МАО, слід з обережністю застосовувати разагілін з антидепресантами.
Леводопа при одночасному застосуванні з разагіліном у пацієнтів з хворобою Паркінсона не виявляла клінічно значущого впливу на кліренс разагіліну.
In vitro при дослідженнях метаболізму було відзначено, що ізофермент CYP1А2 цитохрому Р450 є головним ферментом, відповідальним за метаболізм разагіліну. Одночасне застосування разагіліну та ципрофлоксацину (інгібітор ізоферменту CYP1А2) підвищує AUC разагіліну на 83 %. Одночасне застосування разагіліну та теофіліну (субстрат CYP1А2) не впливає на фармакокінетику разагіліну. Отже, сильні інгібітори CYP1A2 можуть змінити рівень разагіліну в плазмі крові, тому їх слід застосовувати з обережністю.
Існує ризик того, що у зв’язку з індукцією ізоферменту CYP1A2 в курців може зменшитись концентрація разагіліну в плазмі.
In vitro дослідження показали, що разагілін у концентрації 1 мкг/мл (що еквівалентно концентрації, яка перевищує в 160 раз середню Cmax (5,9–8,5 нг/мл) після багаторазового введення 1 мг разагіліну пацієнтам із хворобою Паркінсона) не інгібує ізоферменти CYP1A2, CYP2A6, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1, CYP3A4 і CYP4A цитохрому Р450. Це може свідчити про те, що разагілін у терапевтичних концентраціях не може впливати на метаболізм цих ізоферментів та виявляти клінічно значущі ефекти.
При одночасному пероральному застосуванні разагіліну та ентакапону збільшується кліренс разагіліну на 28 %.
Тирамін/разагілін-взаємодії
5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.
Особливості застосування.
Слід уникати супутнього застосування разагіліну та флуоксетину або флувоксаміну (див. розділ «Взаємодiя з іншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»). Перерва між відміною флуоксетину та початком терапії разагіліном повинна становити не менше 5 тижнів. Перерва між відміною разагіліну та початком терапії флуоксетином або флувоксаміном повинна становити не менше 14 днів.
Розлади контролю над спонуканням можуть виникати у пацієнтів, які приймають агоністи дофаміну та/або проходять дофамінергічну терапію. Повідомлення про подібні випадки розладів контролю над спонуканням були отримані для разагіліну у постмаркетинговий період. Стан пацієнтів слід постійно перевіряти щодо наявності розладів контролю над спонуканням. Пацієнтів та медичний персонал необхідно проінформувати про зміни у поведінці, що свідчать про розлади контролю над спонуканням, які спостерігалися у пацієнтів під час прийому разагіліну, включаючи компульсії, нав’язливі думки, патологічний потяг до азартних ігор, підвищення лібідо, гіперсексуальність, імпульсивну поведінку, а також патологічні потяги до витрачання грошей або придбання речей.
Разагілін здатен посилювати дію леводопи, через що можливе посилення побічних реакцій від прийому леводопи, а також загострення існуючої дискінезії. Зменшити інтенсивність цих побічних реакцій можна шляхом зменшення дози леводопи.
Повідомлялося про випадки ортостатичної гіпотензії, яка спостерігалася під час одночасного прийому разагіліну та леводопи. Пацієнти із хворобою Паркінсона є особливо уразливими до побічних реакцій у вигляді гіпотензії через існуючі проблеми із ходою. При одночасному застосуванні з агоністами дофаміну ортостатична гіпотензія відмічалась у 3,1 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,6 % пацієнтів, які отримували плацебо.
При дослідженні застосування разагіліну як монотерапії повідомлялося про випадки галюцинацій у 1,3 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 0,7 % пацієнтів, які приймали плацебо. При дослідженні одночасного застосування разагіліну та агоністів дофаміну галюцинації спостерігались у 1,2 % пацієнтів, які отримували 1 мг разагіліну, і у 1,8 % пацієнтів, які отримували плацебо. У групі, де одночасно застосовували разагілін 1 мг/добу та агоністи дофаміну, 0,6 % пацієнтів припинили застосування препарату та передчасно припинили участь у дослідженні через галюцинації, у групі плацебо ніхто з пацієнтів не припинив застосування препарату та не припинив участі у дослідженні через галюцинації.
Не рекомендоване супутнє застосування разагіліну та декстрометорфану або симпатоміметиків, наприклад таких, що входять до складу назальних або пероральних судинозвужувальних лікарських засобів або протизастудних препаратів, що містять ефедрин або псевдоефедрин (див. розділ «Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами та інші види взаємодій»).
За даними ретроспективного когортного дослідження, припускається можливе підвищення ризику розвитку меланоми при застосуванні разагіліну, особливо у разі тривалого застосування та/або високої кумулятивної дози разагіліну. Будь-які підозрілі ураження шкіри повинні бути обстежені фахівцем. Пацієнтам слід рекомендувати при появі будь-якого нового чи зміні вже існуючого порушення з боку шкіри звернутися за консультацією до дерматолога.
Слід з обережністю розпочинати терапію разагіліном у пацієнтів з легким ступенем ураження печінки. Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам з середнім ступенем тяжкості ураження печінки. У разі прогресування печінкового ураження від легкого до середнього ступеня лікування разагіліном слід припинити.
Разагілін може спричиняти сонливість в денний час, а іноді, особливо при одночасному застосуванні з іншими дофамінергічними засобами, – засинання під час виконання повсякденної діяльності. У зв’язку з цим пацієнтів потрібно проінформувати про необхідність проявляти обережність при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами під час лікування разагіліном. Пацієнтам із сонливістю та/або епізодами раптового нападу сонливості слід утримуватись від керування автомобілем та роботи з іншою технікою (див. розділ «Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами»).
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Немає клінічних даних щодо застосування разагіліну вагітним. Дослідження на тваринах не показали прямого чи непрямого шкідливого впливу на вагітність, розвиток плода, пологи або післяпологовий період. Слід з обережністю призначати препарат вагітним. Існують дані, що разагілін інгібує секрецію пролактину і, як наслідок, – пригнічує лактацію. Невідомо, чи проникає разагілін в грудне молоко. Слід з обережністю призначати разагілін у період годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Разагілін може впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Пацієнтам слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі зі складними механізмами доти, доки вони не будуть впевнені, що разагілін не має шкідливого впливу.
Пацієнти, що перебувають на терапії разагіліном та з наявністю сонливості і/або раптових епізодів засинання, повинні бути проінформовані про утримання від керування транспортними засобами або участі в діяльності, під час якої через ослаблену пильність вони можуть наражати себе або інших на небезпеку отримання серйозної травми або смерті (наприклад, при управлінні машинним обладнанням), доти, доки вони не набули достатнього досвіду лікування разагіліном та іншими дофамінергічними засобами, щоб оцінити, чи впливають вони несприятливо на їх розумову і/або рухову активність.
Якщо посилення сонливості або нові епізоди раптового засинання спостерігаються під час повсякденної діяльності (наприклад перегляду телевізора, поїздки в автомобілі як пасажира і т.д.) будь-коли протягом лікування, то пацієнти не повинні керувати автотранспортом та брати участь в потенційно небезпечних видах діяльності.
Пацієнти не повинні керувати автотранспортом, управляти механізмами або виконувати висотні роботи під час лікування, якщо вони раніше відчували сонливість і/або раптові напади засинання без попередження перед використанням разагіліну.
Пацієнтів слід попереджати про можливі адитивні ефекти седативних засобів, алкоголю або інших депресантів центральної нервової системи (наприклад, бензодіазепіни, антипсихотики, антидепресанти) у разі їх застосування в комбінації з разагіліном або при прийомі супутніх препаратів, які збільшують плазмові рівні разагіліну (наприклад, ципрофлоксацин) (див. розділ «Особливості застосування»).
Спосiб застосування та дози.
Режим дозування
Монотерапія
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи
Разагілін призначають перорально в дозі 1 мг 1 раз на добу.
Препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
Пацієнти літнього віку
Для пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна.
Пацієнти з порушенням функції печінки
Слід уникати застосування разагіліну пацієнтам із середнім ступенем печінкової недостатності та з обережністю розпочинати терапію пацієнтам з легким ступенем печінкової недостатності. У разі прогресування печінкової недостатності від легкого до середнього ступеня тяжкості лікування разагіліном слід припинити.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Для пацієнтів з порушенням функції нирок корекція дози не потрібна.
Діти.
Через недостатність даних щодо застосування препарату дітям не рекомендують застосовувати Азілект даній категорії пацієнтів.
Передозування.
Симптоми передозування Азілектом при застосуванні доз від 3 мг до 100 мг: гіпоманія, гіпертензивний криз та серотоніновий синдром.
Передозування може бути пов’язане зі значним інгібуванням МАО-А та МАО-В.
Проводили дослідження одноразового застосування лікарського засобу за участю здорових добровольців, які отримували 20 мг на добу, та 10-денне дослідження за участю здорових добровольців, які отримували 10 мг 1 раз на добу. Повідомлялося про побічні реакції легкого або середнього ступеня тяжкості та побічні реакції, які не належали до тих, що можуть виникнути під час лікування разагіліном.
Під час дослідження із застосуванням високих доз разагіліну у пацієнтів, які отримували постійну терапію леводопою та разагіліном у дозі 10 мг/добу, повідомлялося про побічні реакції з боку серцево-судинної системи (включаючи артеріальну гіпертензію та постуральну гіпотензію), які минали після відміни лікування.
Ці симптоми схожі з тими, що спостерігалися при передозуванні неселективними інгібіторами МАО.
Специфічні методи лікування невідомі. У разі передозування слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнтів, терапія симптоматична та підтримуюча.
Побiчнi реакцiї.
Монотерапія
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 149, плацебо-група – 151).
У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³ 1/10, часто ³ 1/100 до 1/10, нечасто ³ 1/1000 до 1/100, рідко ³ 1/10000 до 1/1000, дуже рідко 1/10000.
Інфекції та інвазії
Часто: грип (4,7 % / 0,7 %).
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Часто: карцинома шкіри (1,3 % / 0,7 %).
З боку системи крові та лімфатичної системи
Часто: лейкопенія (1,3 % / 0 %).
З боку імунної системи
Часто: алергія (1,3 % / 0,7 %).
Порушення обміну речовин та харчування
Нечасто: зниження апетиту (0,7 % / 0 %).
Психічні розлади
Часто: депресія (5,4 % / 2 %), галюцинації (1,3 % / 0,7 %).
З боку нервової системи
Дуже часто: головний біль (14,1 % / 11,9 %).
Нечасто: цереброваскулярні порушення (0,7 % / 0 %).
З боку органів зору
Часто: кон’юнктивіт (2,7 % / 0,7 %).
З боку органів слуху та лабіринту
Часто: запаморочення (2,7 % / 1,3 %).
З боку серця
Часто: стенокардія (1,3 % / 0 %).
Нечасто: інфаркт міокарда (0,7 % / 0 %).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Часто: риніт (3,4 % / 0,7 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: метеоризм (1,3 % / 0 %).
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: дерматити (2 % / 0 %).
Нечасто: везикулобульозний висип (0,7 % / 0 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: біль у кістках та м’язах (6,7 % / 2,6 %), біль у шиї (2,7 % / 0 %), артрити (1,3 % / 0,7 %).
З боку нирок та сечовидільної системи
Часто: потяги до сечовипускання (1,3 % / 0,7 %).
Загальні порушення
Часто: гарячка (2,7 % / 1,3 %), стомлюваність (2 % / 0 %).
Ад’ювантна терапія із застосуванням леводопи
Нижче наведено побічні реакції, про які повідомлялося з вищою частотою в ході плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які застосовували 1 мг/добу разагіліну (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 380, плацебо-група – 388).
Для оцінки частоти побічних реакцій використано таку класифікацію: дуже часто ³ 1/10, часто ³ 1/100 до 1/10, нечасто ³ 1/1000 до 1/100, рідко ³ 1/10000 до 1/1000, дуже рідко 1/10000.
Доброякісні, злоякісні та нез’ясовані новоутворення (включаючи кісти та поліпи)
Нечасто: меланома шкіри (0,5 % / 0,3 %).
Порушення обміну речовин та харчування
Часто: зниження апетиту (2,4 % / 0,8 %).
Психічні розлади
Часто: галюцинації (2,9 % / 2,1 %), патологічні сновидіння (2,1 % / 0,8 %).
Нечасто: сплутаність свідомості (0,8 % / 0,5 %).
З боку нервової системи
Дуже часто: дискінезія (10,5 % / 6,2 %).
Часто: дистонія (2,4 % / 0,8 %), синдром зап’ястного каналу (1,3 % / 0 %), порушення рівноваги (1,6 % / 0,3 %).
Нечасто: гостре порушення мозкового кровообігу (0,5 % / 0,3 %).
З боку серця
Нечасто: стенокардія (0,5 % / 0 %).
З боку судинної системи
Часто: ортостатична гіпотензія (3,9 % / 0,8 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Часто: біль у животі (4,2 % / 1,3 %), запор (4,2 % / 2,1 %), нудота та блювання (8,4 % / 6,2 %), сухість у роті (3,4 % / 1,8 %).
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Часто: висип (1,1 % / 0,3 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Часто: артралгія (2,4 % / 2,1 %), біль у шиї (1,3 % / 0,5 %).
Дослідження
Часто: зниження маси тіла (4,5 % / 1,5 %).
Пошкодження та інші ускладнення
Часто: випадкові падіння (4,7 % / 3,4 %).
Ад’ювантна терапія із застосуванням агоністів дофаміну
До найпоширеніших побічних реакцій, частота яких у пацієнтів, що лікувались Азілектом, була на > 3 % вищою, ніж у плацебо-групі, належать периферичні набряки, випадкові падіння, артралгія, кашель і безсоння.
Нижче наведено побічні реакції, що виникли у > 2 % пацієнтів, які отримували 1 мг/добу разагіліну (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну) у ході плацебо-контрольованого дослідження. Частота виникнення цих побічних реакцій перевищувала відповідні показники у плацебо-групі (кількість пацієнтів, які отримували разагілін – 162, плацебо-група – 164).
У дужках відповідно відмічено частоту побічних реакцій (% пацієнтів) у групі, де приймали разагілін, та у групі плацебо.
Інфекції та інвазії
Інфекції верхніх дихальних шляхів (4 % / 2 %).
Психічні розлади
Безсоння (4 % / 1 %).
З боку нервової системи
Головний біль (6 % / 4 %).
З боку органів слуху та лабіринту
Запаморочення (7 % / 6 %).
З боку серцево-судинної системи
Ортостатична гіпотензія (3 % / 1 %).
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння
Кашель (4 % / 1 %).
З боку шлунково-кишкового тракту
Нудота (6 % / 4 %).
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини
Артралгія (5 % / 2 %), біль у спині (4 % / 3 %).
Загальні розлади
Периферичні набряки (7 % / 4 %).
Пошкодження та інші ускладнення
Випадкові падіння (6 % / 1 %).
До інших побічних явищ, що потенційно мають клінічне значення і відмічались у 1 % пацієнтів, які отримували Азілект (як ад’ювантну терапію із застосуванням агоністів дофаміну), а також мають щонайменше таку саму частоту, як і в плацебо-групі (із зазначенням у порядку зменшення частоти) належали сонливість, втомлюваність, незвичні сновидіння, порушення рівноваги, запор, імперативний потяг до сечовипускання, збільшення маси тіла, бронхіт, біль у грудях, когнітивні розлади, дискінезія, метеоризм, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, артеріальна гіпотензія, нервозність, біль в ділянці ротоглотки, біль, переднепритомний стан, порушення фази швидкого сну, висип, ринорея, синусит, папіломи шкіри, стрептококовий фарингіт, синкопальний стан, вірусний гастроентерит, нечіткість зору.
Суттєві відмінності профілю безпеки залежно від віку чи статі не відмічені.
Хвороба Паркінсона пов’язана з виникненням галюцинацій та сплутаності свідомості. Під час постмаркетингових досліджень дані симптоми спостерігались у хворих на паркінсонізм, які отримували разагілін.
Відомо, що серйозні побічні реакції спостерігаються при одночасному застосуванні СІЗЗС, СІЗЗСН, трициклічних/тетрациклічних антидепресантів та інгібіторів МАО. В ході постмаркетингових досліджень повідомлялося про випадки виникнення серотонінового синдрому, що проявляється у вигляді ажитації, сплутаності свідомості, ригідності м’язів, гіпертермії та міоклонічних судом, у пацієнтів, які застосовували антидепресанти/СІЗЗСН одночасно з разагіліном.
Під час клінічних досліджень одночасно не застосовували флуоксетин або флувоксамін з разагіліном, однак застосовували антидепресанти з разагіліном: амітриптилін ≤ 50 мг на добу, тразодон ≤ 100 мг на добу, циталопрам ≤ 20 мг на добу, сертралін ≤ 100 мг на добу та пароксетин ≤ 30 мг на добу. Не повідомлялося про виникнення серотонінового синдрому під час проведення дослідження, в якому брали участь 115 пацієнтів, які отримували одночасно разагілін та трициклічні антидепресанти, та 141 пацієнт, які отримували разагілін та СІЗЗС/СІЗЗСН.
5 клінічних досліджень за участю добровольців та пацієнтів з хворобою Паркінсона та результати контролю артеріального тиску після їди (464 пацієнти застосовували 0,5–1 мг/добу разагіліну або плацебо як додаткову терапію до леводопи протягом 6 місяців без обмеження прийому тираміну) показали, що відсутня будь-яка взаємодія разагіліну та тираміну, тому разагілін можна застосовувати на тлі дієти без обмеження прийому тираміну.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадки підвищення артеріального тиску, включаючи поодинокі випадки гіпертензивного кризу, пов’язаного з прийомом їжі, багатої на тирамін, у пацієнтів, які застосовували разагілін.
Повідомлялося про лікарську взаємодію у разі одночасного застосування інгібіторів МАО та симпатоміметиків.
У постмаркетинговий період повідомлялося про випадок підвищення артеріального тиску у пацієнта, який приймав разагілін сумісно з очним вазоконстриктором тетрагідрозоліну гідрохлоридом.
Розлади контролю над спонуканням: у пацієнтів, які застосовують дофамінові агоністи та/чи інші дофамінергічні препарати, можуть спостерігатись патологічна азартність, посилення лібідо, гіперсексуальність, компульсивні витрати або компульсивне бажання здійснювати покупки, переїдання, компульсивне вживання їжі.
Подібні побічні реакції спостерігалися у постмаркетинговий період при застосуванні разагіліну: компульсії, нав’язливі думки, імпульсивна поведінка.
Надмірна сонливість в денний час та епізоди раптового засинання
Надмірна сонливість протягом дня (гіперсомнія, млявість, седація, напади сну, сонливість та раптові засинання) може виникати у пацієнтів, що застосовують агоністи дофаміну та/або інші види терапії дофамінергічними засобами. Про подібні випадки надмірної сонливості в денний час повідомлялося в постмаркетинговий період застосування разагіліну.
Повідомлялося про випадки засинання під час виконання повсякденної діяльності у пацієнтів, які отримували разагілін та інші дофамінергічні засоби. Незважаючи на те, що багато хто з цих пацієнтів повідомили про сонливість в той час, як приймали разагілін з іншими дофамінергічними засобами, деякі з них відзначали, що у них не було ніяких попереджувальних ознак, таких як надмірна сонливість. Деякі з цих випадків були зареєстровані більше ніж через рік після початку лікування.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери в картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники. Tева Фармацевтікал Індастріз Лтд.
ПЛІВА Хрватска д.о.о.
Місцезнаходження виробників та адреси місця провадження їх діяльності.
Вул. Елі Хурвіц 18, Інд. зона, Кфар-Саба, Ізраїль.
Прілаз баруна Філіповича 25, 10000 Загреб, Хорватія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
Рейтинг популярности основан на фактическом количестве заказов клиентами сайта за последние 30 дней. Чем больше заказов, тем выше рейтинг.
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
