Упаковка / 30 шт.
пластина / 10 шт.
| Торговое название | Лозартан |
| Действующие вещества | Лозартан |
| Количество действующего вещества: | 25 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 таблеток (3 блистера по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 30°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | ТЕВА ФАРМА С.Л.У. |
| Страна производства: | Испания |
| Заявитель: | Teva |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09C Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA01 Лозартан |
|
Фармакодинамика. лозартан — синтетический антагонист рецепторов ангиотензина ii (ара) (типа ат1) для перорального применения. ангиотензин ii является мощным вазоконстриктором, активным гормоном ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (раас) и одним из наиболее важных факторов в патофизиологии аг.
Ангиотензин II связывается с АТ1-рецепторами во многих тканях (например в гладких мышцах сосудов, надпочечниках, почках и сердце) и определяет ряд важных биологических эффектов, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует пролиферацию клеток гладкой мускулатуры.
Лозартан селективно связывается с АТ1-рецепторами. В исследованиях in vitro и in vivo лозартан и его фармакологически активный метаболит — карбоксильная кислота (E-3174) блокируют все физиологически значимые эффекты ангиотензина II независимо от источника или пути его синтеза.
Лозартан не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, играющие важную роль в регуляции функционирования сердечно-сосудистой системы. Лозартан не угнетает АПФ (киназу II) — фермент, способствующий распаду брадикинина. Следовательно, не происходит усиления нежелательных эффектов, обусловленных брадикинином.
При применении лозартана наблюдается угнетение отрицательного обратного влияния ангиотензина II на секрецию ренина, что приводит к повышению активности ренина в плазме крови. Повышение активности ренина в плазме крови приводит к повышению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Несмотря на это, антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона в плазме крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина II. После прекращения лечения лозартаном активность ренина в плазме крови и концентрация ангиотензина II возвращаются к исходным значениям в течение 3 дней.
Лозартан и его основной активный метаболит проявляют более высокое сродство к АТ1-рецепторам, чем к АТ2-рецепторам. Активный метаболит в 10–40 раз активнее лозартана.
На основании данных исследований известно, что одновременное применение ингибиторов АПФ с АРА у пациентов с наличием в анамнезе сердечно-сосудистых или цереброваскулярных заболеваний, или сахарного диабета ІІ типа с признаками поражения органов-мишеней не оказывали существенного положительного влияния на функцию почек и/или сердечно-сосудистой системы и показатели летальности, при этом отмечался повышенный риск возникновения гиперкалиемии, острого поражения почек и/или артериальной гипотензии по сравнению с монотерапией. Учитывая вышеизложенное, не следует одновременно применять ингибиторы АПФ и АРА у пациентов с диабетической нефропатией.
В исследовании, в котором изучали одновременное применение алискирена с ингибиторами АПФ или АРА у пациентов с сахарным диабетом ІІ типа и хронической болезнью почек или сердечно-сосудистыми заболеваниями, определен высокий риск возникновения неблагоприятных исходов, и исследование было остановлено. Летальные исходы вследствие сердечно-сосудистых заболеваний и инсульта возникали гораздо чаще в группе, принимавшей алискирен, чем в группе плацебо; кроме того, нежелательные явления и серьезные побочные эффекты, такие как гиперкалиемия, артериальная гипотензия и нарушение функции почек, также были более распространенными в группе, получавшей лечение алискиреном, чем в группе плацебо.
Фармакокинетика. Абсорбция. После перорального приема лозартан хорошо всасывается и подвергается метаболизму первого прохождения с формированием активного метаболита — карбоксильной кислоты и неактивных метаболитов. Системная биодоступность таблеток лозартана составляет приблизительно 33%. Средние Cmax лозартана и его активного метаболита достигаются соответственно через 1 и 3–4 ч.
Распределение. Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, прежде всего с альбумином. Объем распределения лозартана составляет 34 л.
Биотрансформация. Около 14% лозартана при в/в введении или пероральном применении превращается в активный метаболит. После в/в и перорального применения лозартана калия, меченного 14C, радиоактивность в циркулирующей плазме крови, как правило, связана с лозартаном и его метаболитом. Минимальное превращение лозартана в его активный метаболит наблюдали примерно в 1% случаев. Кроме активного метаболита, образуются и неактивные метаболиты.
Выведение. Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет 600 и 50 мл/мин соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет приблизительно 74 и 26 мл/мин соответственно. При пероральном применении лозартана около 4% дозы выделяется в неизмененном виде с мочой и около 6% дозы — с мочой в виде активного метаболита. Фармакокинетические свойства лозартана и его активного метаболита линейны при пероральных дозах лозартана калия до 200 мг.
После перорального применения концентрации в плазме крови лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально с конечным Т½ около 2 и 6–9 ч соответственно. При дозе 100 мг, применяемой 1 раз в сутки, лозартан и его активный метаболит не накапливаются в плазме крови в значительном количестве.
Лозартан и его метаболиты выводятся как с желчью, так и с мочой. После перорального применения 14C-меченного лозартана около 35/43% радиоактивно меченного препарата выявлено в моче и 58/50% — в кале.
Отдельные группы пациентов
Пациенты пожилого возраста. Концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови пациентов пожилого возраста с АГ значимо не отличаются от приведенных показателей у молодых пациентов с АГ.
Пол. Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с АГ по сравнению с мужчинами, в то время как концентрации активного метаболита в плазме крови у мужчин и женщин существенно не отличались.
Нарушение функции печени и почек. При приеме внутрь пациентами с легким и умеренным алкогольным циррозом печени концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови выявлялись соответственно в 5 и 1,7 раза выше, чем у молодых мужчин-добровольцев.
Концентрации лозартана в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина 10 мл/мин не отличались от таковых у лиц с нормальной функцией почек. AUC лозартана у пациентов с нормальной функцией почек примерно в 2 раза больше таковой у пациентов, находящихся на гемодиализе.
Плазменные концентрации активного метаболита не изменяются у пациентов с нарушением функции почек или больных, находящихся на гемодиализе.
Лозартан и его активный метаболит не могут быть выведены с помощью гемодиализа.
Фармакокинетика у детей. Фармакокинетику лозартана изучали с участием 50 детей с АГ в возрасте от 1 мес до 16 лет после перорального применения 1 раз в сутки в дозах от 0,54 до 0,77 мг/кг (средние дозы).
Результаты показали, что активный метаболит лозартана образуется у пациентов всех возрастных групп.
Показатели фармакокинетики лозартана после перорального применения у новорожденных и детей дошкольного и школьного возраста были аналогичными.
Фармакокинетические показатели метаболита больше отличались в зависимости от возрастной группы. При сравнении детей дошкольного возраста и подростков такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных и детей до 2 лет была сравнительно высокой.
Таблетки лозартана следует запивать стаканом воды. применение препарата не зависит от приема пищи.
АГ. Обычно начальная и поддерживающая доза для большинства пациентов составляет 50 мг 1 раз в сутки. Максимальный антигипертензивный эффект достигается на 3–6-ю неделю после начала лечения. Для некоторых пациентов может оказаться благоприятным повышение дозы препарата до 100 мг 1 раз в сутки (утром).
Лозартан можно применять в сочетании с другими антигипертензивными препаратами, особенно диуретиками (например гидрохлоротиазидом).
Пациенты с АГ и сахарным диабетом II типа с протеинурией ≥0,5 г/сут. Рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. Дозу можно повысить до 100 мг 1 раз в сутки в зависимости от того, каковы показатели АД через 1 мес после начала лечения. Лозартан можно применять с другими антигипертензивными препаратами (например диуретиками, блокаторами кальциевых каналов, блокаторами α- или β-адренорецепторов и препаратами центрального действия), а также инсулином и другими гипогликемическими препаратами (например сульфонилмочевиной, глитазонами и ингибиторами глюкозидазы).
Сердечная недостаточность. Для пациентов с хронической сердечной недостаточностью рекомендуется назначение начальной дозы лозартана 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза титруется с недельным интервалом (а именно: 12,5; 25; 50, 100 мг 1 раз в сутки до максимальной дозы 150 мг 1 раз в сутки) в зависимости от индивидуальной переносимости.
Снижение риска развития инсульта у пациентов с АГ и гипертрофией левого желудочка, что документально подтверждено с помощью ЭКГ. Рекомендуемая начальная доза составляет 50 мг лозартана 1 раз в сутки. В зависимости от изменений уровня АД к лечению следует добавить гидрохлоротиазид в низкой дозе и/или повысить дозу лозартана до 100 мг 1 раз в сутки.
Применение у пациентов с пониженным ОЦК. Пациентам со сниженным ОЦК (например вследствие лечения высокими дозами диуретиков) начинать терапию следует с дозы 25 мг 1 раз в сутки.
Применение у пациентов с нарушением функции почек и больных, которым проводят сеансы гемодиализа. При назначении лозартана пациентам с нарушением функции почек и тем, которым проводят сеансы гемодиализа, начальную коррекцию дозы проводить не нужно.
Применение у пациентов с нарушением функции печени. Для пациентов с нарушением функции печени в анамнезе следует рассмотреть вопрос о назначении препарата в меньшей дозе. Нет опыта лечения пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан противопоказан этой группе пациентов.
Применение у детей. Данные по эффективности и безопасности применения лозартана у детей в возрасте старше 6 лет для лечения АГ ограничены.
Для детей, которые могут глотать таблетки и у которых масса тела 20 и 50 кг, рекомендуемая доза составляет 25 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно увеличить до максимальной — 50 мг 1 раз в сутки. Дозу следует корригировать в зависимости от влияния на уровень АД.
У пациентов с массой тела 50 кг обычно разовая доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно повысить до максимальной — 100 мг 1 раз в сутки. Применение доз, превышающих 1,4 мг/кг (или 100 мг) в сутки, у детей не изучалось. Лозартан не рекомендован для применения у детей в возрасте до 6 лет, поскольку данных по применению препарата у этой группы пациентов недостаточно.
Препарат не рекомендуется назначать детям со скоростью клубочковой фильтрации (СКФ) 30 мл/мин/1,73 м2, поскольку нет соответствующих данных по применению. Лозартан также не рекомендуется для применения у детей с нарушением функции печени.
Применение у пациентов пожилого возраста. Как правило, нет необходимости в коррекции начальной дозы для пациентов пожилого возраста, хотя следует учитывать возможное назначение препарата в начальной дозе 25 мг пациентам возрасте старше 75 лет.
Повышенная чувствительность к лозартану или любому другому компоненту препарата.
Беременные или женщины, планирующие забеременеть (см. Применение в период беременности и кормления грудью). Тяжелые нарушения функции печени. Одновременное применение с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом или нарушением функции почек (СКФ 60 мл/мин/1,73 м2), период кормления грудью, детский возраст до 6 лет.
Наиболее частым нежелательным явлением при применении лозартана было головокружение.
Со стороны кровеносной и лимфатической системы: анемия, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, анафилактические реакции, ангионевротический отек* и васкулит**.
Со стороны психики: депрессия.
Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, головная боль, нарушение сна, парестезии, мигрень, дисгевзия.
Со стороны органов слуха и равновесия: вертиго, звон в ушах.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: учащенное сердцебиение, стенокардия, синкопе, фибрилляция предсердий, острое нарушение мозгового кровообращения, ортостатическая гипотензия*** (в том числе дозозависимые ортостатические эффекты)II.
Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: одышка, кашель.
Со стороны пищеварительной системы: боль в животе, кишечная непроходимость, диарея, тошнота, рвота.
Со стороны гепатобилиарной системы: панкреатит, гепатит, нарушение функции печени.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: крапивница, зуд, сыпь, фотосенсибилизация.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: миалгия, артралгия, рабдомиолиз.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: нарушение функции почек, почечная недостаточность.
Со стороны репродуктивной системы: эректильная дисфункция/импотенция.
Общие расстройства: астения, утомляемость, отек, недомогание.
Результаты лабораторных исследований: гиперкалиемия, повышение уровня АлАТ§, повышение уровня мочевины в крови, креатинина и калия в плазме крови, гипонатриемия, гипогликемия.
*В том числе отек гортани, голосовой щели, лица, губ, глотки и/или языка (что вызывает обструкцию дыхательных путей); у отдельных пациентов из этого числа сообщалось о случаях ангионевротического отека в анамнезе, связанные с применением других лекарственных средств, в том числе ингибиторов АПФ.
**В том числе болезнь Шенлейна — Геноха.
***Гипотензия не является распространенным побочным эффектом среди пациентов с АГ, однако распространена среди больных с сердечной недостаточностью и пациентов с сахарным диабетом II типа с заболеваниями почек и АГ.
IIОсобенно у пациентов с пониженным ОЦК, в частности больных с тяжелой сердечной недостаточностью или получающих высокие дозы диуретиков.
§Обычно исчезает после прекращения лечения.
У пациентов, получавших лозартан, чаще, чем у больных, получавших плацебо, возникали такие дополнительные побочные реакции: боль в спине, инфекции мочевыводящих путей и гриппоподобные симптомы.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: как результат угнетения РААС у пациентов из группы повышенного риска наблюдались изменения функции почек. Такие изменения могут иметь обратимый характер и исчезать после прекращения терапии.
Применение в педиатрии. Профиль побочных реакций, наблюдаемых у детей и подростков, аналогичен профилю побочных реакций у взрослых. Данные по применению препарата в педиатрии ограничены.
Гиперчувствительность. возможно возникновение ангионевротического отека. следует особо тщательно контролировать состояние пациентов с ангионевротическим отеком (отек лица, губ, горла и/или языка) в анамнезе.
Артериальная гипотензия и водно-электролитный дисбаланс. Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после применения первой дозы препарата или после повышения дозы, может возникать у пациентов со сниженным ОЦК или дефицитом натрия, вызванными применением сильных диуретиков, диетическим ограничением потребления соли, диареей или рвотой. Такие состояния требуют коррекции перед началом лечения лозартаном или снижения начальной дозы препарата. Такие же рекомендации касаются детей от 6 лет.
Электролитный дисбаланс. Электролитный дисбаланс часто отмечается у пациентов с нарушением функции почек (с сахарным диабетом или без него), что следует принимать во внимание. Сообщалось, что у пациентов с сахарным диабетом II типа и с нефропатией частота возникновения гиперкалиемии была выше при лечении лозартаном по сравнению с группой плацебо. Поэтому следует регулярно контролировать концентрацию калия в плазме крови и показатели клиренса креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30–50 мл/мин.
Не рекомендуется одновременное применение лозартана и калийсберегающих диуретиков, добавок и заменителей соли, содержащих калий.
Нарушение функции печени. Основываясь на фармакокинетических данных, указывающих на существенное повышение концентрации лозартана в плазме крови больных циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с наличием в анамнезе нарушений функции печени. Нет опыта терапевтического применения лозартана у больных с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан нельзя принимать таким пациентам.
Лозартан не рекомендован для применения у детей с нарушениями функции печени.
Нарушение функции почек. Сообщалось о возникновении изменений функции почек, включая почечную недостаточность, которые связывали с угнетением РААС (особенно у пациентов с зависимостью функции почек от РААС, то есть пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или с уже имеющимися нарушениями функции почек).
Препараты, влияющие на РААС, могут вызывать повышение уровней мочевины и креатинина в плазме крови у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки. Эти изменения функции почек могут быть обратимыми после прекращения терапии. Лозартан следует с осторожностью применять у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
Применение у детей с нарушениями функции почек. Лозартан не рекомендуется к применению у детей со СКФ 30 мл/мин/1,73 м2, поскольку нет соответствующих данных по применению.
В течение периода применения лозартана следует регулярно контролировать функцию почек, поскольку возможно ее ухудшение. Особенно это касается ситуаций, когда лозартан применяют при наличии других патологических состояний (лихорадки, дегидратации), которые могут влиять на функцию почек.
Одновременное применение лозартана и ингибиторов АПФ ухудшает функцию почек, поэтому такая комбинация не рекомендуется.
Трансплантация почки. Нет опыта относительно безопасности применения препарата у пациентов, которым недавно проведена трансплантация почки.
Первичный гиперальдостеронизм. У пациентов с первичным гиперальдостеронизмом, как правило, не наблюдается эффекта при применении антигипертензивных препаратов, действующих путем угнетения РААС. Поэтому лозартан не рекомендуется этой группе пациентов.
Заболевания коронарных артерий и цереброваскулярные заболевания. Как и при применении других антигипертензивных препаратов, чрезмерное снижение АД у пациентов с ишемическими заболеваниями коронарных артерий и цереброваскулярными заболеваниями может привести к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Сердечная недостаточность. Как и при применении других препаратов, влияющих на РААС, у пациентов с сердечной недостаточностью с нарушением функции почек или без него существует риск развития тяжелой артериальной гипотензии и (часто острого) нарушения функции почек.
Нет достаточного терапевтического опыта применения лозартана у больных с сердечной недостаточностью и сопутствующим тяжелым нарушением функции почек, тяжелой сердечной недостаточностью (класс IV по классификации NYHA), а также сердечной недостаточностью и симптоматической, опасной для жизни, аритмией. Поэтому лозартан следует применять с осторожностью у такой группы пациентов. Следует с осторожностью одновременно применять комбинацию лозартана с блокаторами β-адренорецепторов.
Стеноз аортального и митрального клапанов, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия. Как и при применении других вазодилататоров, с особой осторожностью назначают препарат пациентам со стенозом аортального или митрального клапана или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Двойная блокада РААС. Существуют свидетельства, что при сочетанном применении ингибиторов АПФ, АРА или алискирена повышается риск артериальной гипотензии, гиперкалиемии и нарушения функции почек (в том числе ОПН). В связи с двойной блокадой РААС одновременное применение алискирена и АРА или ингибиторов АПФ не рекомендуется (см. ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ). В случае крайней необходимости двойной блокады РААС следует тщательно контролировать функцию почек, уровень электролитов в крови и АД. Не следует одновременно применять АРА и ингибиторы АПФ у пациентов с сахарным диабетом. Поэтому двойная блокада РААС путем комбинированного применения ингибиторов АПФ, АРА или алискирена не рекомендуется.
В случаях, когда двойная блокада считается крайне необходимой, ее следует проводить исключительно под наблюдением специалиста с обеспечением тщательного мониторинга функции почек, водно-электролитного баланса и АД. Ингибиторы АПФ и АРА не следует одновременно назначать больным диабетической нефропатией.
Беременность. Лозартан не следует назначать беременным или планирующим забеременеть женщинам. Если продолжение терапии лозартаном необходимо, пациенткам, планирующим беременность, следует назначить альтернативную гипотензивную терапию с установленным профилем безопасности относительно применения во время беременности. Если во время лечения этим лекарственным средством подтверждается беременность, его применение необходимо немедленно прекратить и заменить другим лекарством, разрешенным к применению у беременных (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ и Применение в период беременности или кормления грудью).
Другие предупреждения и предостережения. Лозартан и другие антагонисты ангиотензина менее эффективны в снижении АД у пациентов негроидной расы, чем у других больных, возможно, из-за низкой активности ренина в этой группе пациентов с АГ.
Лозартан-Тева содержит лактозу. Пациентам с редкими наследственными формами непереносимости галактозы, дефицитом лактазы Лаппа или нарушением всасывания глюкозы-галактозы не следует применять этот препарат.
Применение в период беременности или кормления грудью
Беременность. Препарат противопоказано применять у беременных или женщин, планирующих беременность.
Пациентки, которые планируют забеременеть, должны быть переведены на лечение альтернативными антигипертензивными препаратами с установленным профилем безопасности в случае их применения во время беременности. При подтверждении беременности лечение лозартаном следует немедленно прекратить и, если необходимо, начать терапию альтернативными средствами.
Установлено, что применение АРА во II и III триместр беременности индуцирует у человека фетотоксичность (снижение функции почек, олигогидрамнион, задержка оссификации костей черепа) и неонатальную токсичность (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Если в период, начиная со II триместра беременности, отмечали случаи применения лозартана, рекомендуется провести УЗИ для проверки функции почек и состояния костей черепа.
Следует тщательно наблюдать за состоянием новорожденных, чьи матери во время беременности принимали лозартан, для определения признаков артериальной гипотензии.
Период кормления грудью. Лозартан не следует применять в период кормления грудью. В период лактации следует назначать альтернативные лекарственные средства с лучше изученными профилями безопасности по применению во время кормления грудью.
Дети. Лозартан не рекомендуется для применения у детей до 6 лет, поскольку для этой группы пациентов данные ограничены.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не проводились исследования относительно влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и другими механизмами. Однако следует помнить о возможности развития таких побочных реакций, как головокружение и сонливость, особенно в начале лечения и при повышении дозы препарата.
Другие антигипертензивные препараты могут усиливать гипотензивный эффект лозартана. к препаратам, которые могут вызвать гипотензию, относятся трициклические антидепрессанты, антипсихотические средства, баклофен, амифостин. основным или побочным эффектом одновременного применения этих препаратов с гипотензивными средствами может быть повышение риска возникновения артериальной гипотензии.
Лозартан метаболизируется преимущественно с участием системы цитохрома P450 (CYP) 2C9 с образованием активного метаболита карбоксильной кислоты. Сообщалось, что флуконазол (ингибитор CYP 2C9) снижает экспозицию активного метаболита примерно на 50%. Установлено, что одновременное применение лозартана и рифампицина (индуктора ферментов метаболизма) приводит к снижению на 40% концентрации активного метаболита в плазме крови.
Клиническое значение этого эффекта неизвестно.
Нет различий в экспозиции при одновременном применении лозартана и флувастатина (слабого ингибитора CYP 2C9).
Как и при применении других препаратов, блокирующих ангиотензин II или его эффекты, одновременное применение препаратов, задерживающих калий в организме (например калийсберегающие диуретики: спиронолактон, триамтерен, амилорид) или повышающих уровень калия (например гепарин), или добавок или заменителей соли с калием, может привести к повышению уровня калия в плазме крови. Одновременное применение таких средств не рекомендуется.
Об обратимом повышении концентрации лития в плазме крови и возникновении токсических проявлений сообщалось при одновременном применении лития с ингибиторами АПФ. Также очень редко сообщалось о таких проявлениях при применении АРА. Одновременное лечение препаратами лития и лозартаном следует проводить с осторожностью. Если применение такой комбинации считается необходимым, рекомендуется проверять уровень лития в плазме крови в течение комбинированного лечения.
При одновременном применении АРА и НПВП (например селективных ингибиторов ЦОГ-2, ацетилсалициловой кислоты в дозах, оказывающих противовоспалительное действие, неселективных НПВП) может ослабляться антигипертензивный эффект. Одновременное применение АРА или диуретиков с НПВП может приводить к повышению риска нарушений функции почек, включая возможное развитие ОПН, а также повышению уровня калия в плазме крови, особенно у пациентов с имеющимся нарушением функции почек. Такую комбинацию следует назначать с осторожностью, особенно больным пожилого возраста. Пациентам следует проводить соответствующую дегидратацию, также следует рассмотреть вопросы мониторинга функции почек после начала одновременного применения препаратов и периодически в процессе лечения.
Исследования показали, что в результате двойной блокады РААС при одновременном применении ингибиторов АПФ, АРА или алискирена ассоциируется с более высокой частотой риска побочных эффектов, таких как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и изменения функции почек, в том числе ОПН, по сравнению с применением одного агента РААС.
Симптомы. данные о передозировке лозартана ограничены. в зависимости от степени интоксикации могут появляться такие симптомы, как артериальная гипотензия, тахикардия, брадикардия, которая может возникнуть в результате парасимпатической (вагусной) стимуляции.
Лечение. Лечебные мероприятия зависят от продолжительности времени, прошедшего после приема препарата, характера и тяжести симптомов. В случае возникновения симптоматической гипотензии следует проводить поддерживающую терапию. Приоритетным мероприятием должна являться стабилизация функции сердечно-сосудистой системы. После передозировки при приеме внутрь показано применение активированного угля в соответствующей дозе. Рекомендуемыми мерами является стимуляция рвоты и промывание желудка. В дальнейшем следует контролировать основные показатели жизнедеятельности организма и в случае необходимости — их корректировать. Лозартан и его активные метаболиты не удаляются при проведении гемодиализа.
При температуре не выше 25 °c.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Лозартан-Тева табл. п/о 25мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Полными аналогами Лозартан-Тева табл. п/о 25мг №30 являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діюча речовина: лозартан калію;
1 таблетка містить лозартану калію 12,5 мг або 25 мг, або 50 мг, або 100 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований (кукурудзяний), магнію стеарат, спирт полівініловий частково гідролізований, титану діоксид (E 171), макрогол 3350, тальк.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
таблетки по 12,5 мг: білі круглі, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «L» з одного боку та гладенькі з іншого боку;
таблетки по 25 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «2», лінією поділу і тисненням «5» з одного боку та лінією поділу з іншого боку;
таблетки по 50 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «50» з одного боку та лінією поділу з іншого;
таблетки по 100 мг: білі овальні, злегка опуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, з тисненням «100» з одного боку та лінією поділу з іншого.
Фармакотерапевтична група. Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину II. Код АТХ С09С А01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ1) для перорального застосування. Ангіотензин ІІ – потужний вазоконстриктор – є активним гормоном ренін-ангіотензинової системи та одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв’язується з рецептором AT1, який міститься у багатьох тканинах (наприклад, у гладких м’язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин ІІ також стимулює проліферацію клітин гладких м’язів.
Лозартан селективно зв’язується з рецептором АТ1. В умовах іn vitro та in vivo лозартан та його фармакологічно активний карбоксильний метаболіт (E-3174) блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину ІІ, незалежно від джерела або шляху синтезу.
Лозартан не зв’язується і не блокує інші рецептори гормонів або іонні канали, важливі для серцево-судинної регуляції. Лозартан не пригнічує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) (кініназу ІІ) – фермент, який сприяє розпаду брадикініну. З цієї причини не відбувається посилення побічних реакцій, опосередкованих брадикініном.
Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну підвищує активність реніну у плазмі крові (АРП). Таке підвищення АРП призводить до зростання концентрації ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Після відміни лікування лозартаном активність реніну у плазмі крові і показники рівня ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.
Як лозартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість з АТ1-рецепторами, ніж з АТ2-рецепторами. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший, ніж лозартан.
З досліджень відомо, що одночасне застосування інгібіторів АПФ з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам, які мали в анамнезі серцево-судинні або цереброваскулярні захворювання чи цукровий діабет 2 типу з ознаками ураження органів-мішеней, не виявляло суттєвого позитивного впливу на функціонування нирок та/або серцево-судинну систему та показники летальності, при цьому відзначався підвищений ризик виникнення гіперкаліємії, гострого ураження нирок та/або артеріальної гіпотензії порівняно з монотерапією. У зв’язку з вищевказаним не слід одночасно застосовувати інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ пацієнтам із діабетичною нефропатією.
У дослідженні, в якому вивчали одночасне застосування аліскірену з інгібіторами АПФ або блокаторами рецепторів ангіотензину ІІ у пацієнтів з діабетом 2 типу та хронічною хворобою нирок чи серцево-судинними захворюваннями, був виявлений високий ризик виникнення несприятливих наслідків, тому дослідження було зупинене. Інсульти та летальний наслідок від серцево-судинних порушень виникали набагато частіше у групі пацієнтів, які застосовували аліскірен, ніж у групі плацебо. Крім цього, небажані явища та серйозні побічні реакції, такі як гіперкаліємія, артеріальна гіпотензія та ниркова дисфункція, також були більш поширеними в групі пацієнтів, які лікувались аліскіреном, ніж у групі плацебо.
Фармакокінетика.
Абсорбція
Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного карбоксильного метаболіту та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33%. Середні максимальні концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3‑4 години.
Розподіл
Понад 99% лозартану та його активного метаболіту зв’язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об’єм розподілу лозартану становить 34 літри.
Біотрансформація
Приблизно 14% лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального застосування лозартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові зазвичай пов’язана з лозартаном та його метаболітом. Мінімальне перетворення лозартану на його активний метаболіт спостерігалося приблизно в 1% випадків. Окрім активного метаболіту, утворюються і неактивні метаболіти.
Виведення
Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Якщо лозартан застосовувати перорально, приблизно 4% дози виділяється у незміненому вигляді зі сечею і приблизно 6% дози виділяється зі сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.
Після перорального застосування концентрація у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшується поліекспоненційно з кінцевим періодом напіввиведення приблизно 2 години і 6-9 годин відповідно. При дозі 100 мг 1 раз на добу лозартан і його активний метаболіт не накопичуються у плазмі крові у значній кількості.
Лозартан та його метаболіти виводяться як із жовчю, так і зі сечею. Після перорального застосування/внутрішньовенного введення 14С-міченого лозартану приблизно 35%/43% радіоактивно міченого препарату було виявлено у сечі і 58%/50% у калі.
Окремі групи пацієнтів
Пацієнти літнього віку. Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не відрізняються від таких у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Стать. Концентрація лозартану у плазмі крові була у 2 рази вища у жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками, тоді як концентрація активного метаболіту у плазмі крові у чоловіків і жінок суттєво не відрізнялася.
Порушення функції печінки та нирок. Після перорального прийому у пацієнтів з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрація лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові була відповідно у 5 та 1,7 раза вища, ніж у молодих чоловіків-добровольців.
Концентрація лозартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялася від такої в осіб із незміненою функцією нирок. Площа під кривою «концентрація – час» (AUC) лозартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, була приблизно у 2 рази більшою, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок.
Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушеннями функції нирок та в пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.
Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути виведені за допомогою гемодіалізу.
Фармакокінетика у дітей
Фармакокінетика лозартану вивчалася у 50 дітей з артеріальною гіпертензією віком від 1 місяця до 16 років після перорального застосування 1 раз на добу в дозах від 0,54 мг/кг до 0,77 мг/кг (середні дози).
Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей дошкільного та шкільного віку були аналогічними.
Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше, залежно від вікової групи. У дітей дошкільного віку і підлітків такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей раннього віку була порівняно високою.
Клінічні характеристики.
Показання.
- Лікування есенціальної артеріальної гіпертензії у дорослих, а також у дітей віком від 6 років.
- Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г на добу – у складі комбінованої антигіпертензивної терапії.
- Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих, коли застосування інгібіторів АПФ вважається неможливим з причини несумісності, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітора АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. Фракція викиду лівого шлуночка у пацієнта повинна становити ≤40%, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування щодо хронічної серцевої недостатності.
- Зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою за допомогою ЕКГ.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якої з допоміжних речовин лікарського засобу.
Вагітність або планування вагітності (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Тяжкі порушення функції печінки.
Одночасне застосування лозартану разом із лікарськими засобами, що містять аліскірен, протипоказане пацієнтам із цукровим діабетом або нирковою недостатністю (швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) 2).
Період годування груддю.
Дитячий вік до 6 років.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші антигіпертензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. До препаратів, що можуть спричиняти артеріальну гіпотензію, належать трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен, аміфостин. Одночасне застосування цих препаратів із гіпотензивними засобами збільшує ризик виникнення артеріальної гіпотензії. Лозартан метаболізується переважно з участю системи цитохрому P450 (CYP) 2C9 з утворенням активного карбоксильного метаболіту. Повідомлялося, що флуконазол (інгібітор CYP2C9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50%. Встановлено, що одночасне застосування лозартану та рифампіцину (індуктора ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40% концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану та флувастатину (слабкого інгібітора CYP2C9).
Як і при застосуванні інших препаратів, які блокують ангіотензин ІІ або його ефекти, одночасне застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад, калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, триамтерену, амілориду) або можуть підвищувати рівень калію (таких як гепарин, препарати, що містять триметоприм), добавок, що містять калій, замінників солі з калієм може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких лікарських засобів не рекомендоване.
Про оборотне підвищення концентрації літію у сироватці крові та виникнення токсичних проявів повідомлялося при одночасному застосуванні літію з інгібіторами АПФ. Також дуже рідко повідомлялося про такі прояви при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Одночасне лікування препаратами літію та лозартаном слід проводити з обережністю. Якщо застосування такої комбінації вважається необхідним, рекомендовано перевіряти рівень літію в сироватці крові протягом комбінованого лікування.
При одночасному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) (наприклад, селективних інгібіторів циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилової кислоти у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективних НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП підвищує ризик погіршення функції нирок, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності, а також підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з уже наявними порушеннями функції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам потрібно проводити відповідну гідратацію, також може бути доцільним моніторинг функції нирок після початку одночасного застосування препаратів, а також періодично впродовж лікування.
Дані клінічних випробувань показали, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) за допомогою комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину II або аліскірену асоціюється з більш високою частотою побічних реакцій, таких як гіпотензія, гіперкаліємія і зниження функції нирок (у тому числі гостра ниркова недостатність), порівняно зі застосуванням одного лікарського засобу, що впливає на РААС.
Грейпфрутовий сік містить компоненти, які інгібують ферменти CYP450 і можуть знижувати концентрацію активного метаболіту лозартану, що може зменшити терапевтичний ефект. Слід уникати вживання грейпфрутового соку під час прийому таблеток лозартану.
Особливості застосування.
Гіперчутливість
Ангіоневротичний набряк. Слід особливо контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряк обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.
Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс
Симптоматична артеріальна гіпотензія, особливо після застосування першої дози препарату або після підвищення дози, може виникати у пацієнтів зі зниженим внутрішньосудинним об’ємом або дефіцитом натрію, спричиненими застосуванням сильних діуретиків, дієтичним обмеженням споживання солі, діареєю або блюванням. Такі стани потребують корекції перед початком лікування лозартаном або зниження початкової дози препарату. Ці рекомендації стосуються також дітей віком від 6 років.
Електролітний дисбаланс
Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушеннями функції нирок (з цукровим діабетом або без нього), що слід брати до уваги. У пацієнтів з цукровим діабетом II типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном порівняно з такою у групі плацебо. Тому слід часто перевіряти концентрацію калію у плазмі крові та показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів зі серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30-50 мл/хв.
Не рекомендоване одночасне застосування лозартану і калійзберігаючих діуретиків, добавок, що містять калій, замінників солі, що містять калій, або інших лікарських засобів, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, лікарські засоби, що містять триметоприм).
Порушення функції печінки
Оскільки фармакокінетичні дані вказують на істотне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду терапевтичного застосування лозартану пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан не можна приймати таким пацієнтам.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.
Порушення функції нирок
Повідомлялося про зміни функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов’язували з пригніченням ренін-ангіотензинової системи (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від РААС, тобто у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з уже наявними порушеннями функції нирок). Препарати, що впливають на РААС, можуть спричиняти підвищення рівня сечовини крові та креатиніну сироватки крові у хворих з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Лозартан слід з обережністю застосовувати пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок
Лозартан не рекомендований для застосування дітям зі ШКФ 2, оскільки немає відповідних даних щодо такого застосування.
Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршення. Особливо це стосується випадків, коли лозартан застосовувати при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), які можуть впливати на функцію нирок.
Одночасне застосування лозартану та інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирки
Немає даних щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким нещодавно проведено трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм
У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не спостерігається ефекту при застосуванні антигіпертензивних препаратів, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензинової системи. Тому лозартан не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Серцева недостатність
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів зі серцевою недостатністю з порушеннями функції нирок або без такого існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії та порушення функції нирок (часто гострого).
Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутніми тяжкими порушеннями функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас IV за класифікацією Нью-Йоркської Асоціації Кардіологів – NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною, небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю таким пацієнтам. Необхідно з обережністю одночасно застосовувати комбінацію лозартану з β-блокаторами.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального або мітрального клапана та обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Подвійна блокада РААС
Існують свідчення, що при супутньому застосуванні інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищується ризик артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та порушення функції нирок (у тому числі гострої ниркової недостатності). Тому подвійна блокада РААС шляхом комбінованого застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендована.
У випадках, коли подвійна блокада вважається вкрай необхідною, її слід проводити винятково під наглядом спеціаліста із забезпеченням ретельного моніторингу функції нирок, водно-електролітного балансу та артеріального тиску. Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід одночасно призначати хворим на діабетичну нефропатію.
Вагітність
Лозартан не слід застосовувати вагітним або жінкам, які планують завагітніти. Якщо тільки терапія лозартаном не вважається вкрай необхідною, пацієнти, які планують вагітність, повинні бути переведені на альтернативне антигіпертензивне лікування, що має встановлений профіль безпеки для застосування у період вагітності. У разі діагностування вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити і, якщо необхідно, розпочати альтернативну терапію (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші застереження
Лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні для зниження артеріального тиску у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у пацієнтів негроїдної раси з артеріальною гіпертензією.
Препарат Лозартан-Тева містить лактозу. Пацієнтам із рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, повним дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Протипоказано застосування вагітним і жінкам, які планують завагітніти.
Пацієнтки, які планують завагітніти, мають бути переведені на альтернативні антигіпертензивні препарати зі встановленим профілем безпеки для застосування у період вагітності. При підтвердженні вагітності лікування лозартаном слід негайно припинити та, якщо потрібно, розпочати терапію альтернативними засобами.
Встановлено, що застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності індукує у людини фетотоксичність (погіршення функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та неонатальну токсичність (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо у період, починаючи з ІІ триместру вагітності, мали місце випадки застосування лозартану, рекомендується провести ультразвукове обстеження функції нирок та стану кісток черепа.
Немовлята, матері яких у період вагітності приймали лозартан, повинні перебувати під ретельним наглядом з метою виявлення ознак артеріальної гіпотензії.
Годування груддю
Лозартан не слід застосовувати у період годування груддю. У період лактації потрібно призначати альтернативні лікарські засоби з краще вивченим профілем безпеки щодо застосування під час годування груддю.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не проводили дослідження щодо впливу препарату на здатність керувати автотранспортом та іншими механізмами. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки лозартану слід запивати 1 склянкою води. Застосовувати препарат незалежно від вживання їжі.
Артеріальна гіпертензія
Зазвичай початкова і підтримувальна доза для більшості пацієнтів становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3-6 тиждень від початку лікування. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Лозартан можна застосовувати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо діуретиками (наприклад, із гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥0,5 г на добу
Рекомендується початкова доза 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лозартан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад, із діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів та препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами (наприклад, зі сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).
Серцева недостатність
Для пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю рекомендується початкова доза лозартану 12,5 мг 1 раз на добу. Зазвичай дозу титрують з тижневим інтервалом (12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг 1 раз на добу до максимальної дози 150 мг 1 раз на добу) залежно від індивідуальної переносимості.
Зниження ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою за допомогою ЕКГ
Рекомендована початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу.
Особливі групи пацієнтів
Застосування пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (ОЦК)
Пацієнтам зі зниженим ОЦК (наприклад, внаслідок лікування високими дозами діуретиків) розпочинати терапію необхідно з дози 25 мг лозартану 1 раз на добу.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу
У разі призначення лозартану пацієнтам із порушеннями функції нирок та пацієнтам, яким проводять сеанси гемодіалізу, початкову корекцію дози проводити не потрібно.
Застосування пацієнтам із порушеннями функції печінки
Для пацієнтів із порушеннями функції печінки в анамнезі слід розглянути доцільність застосування препарату в меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан протипоказаний таким пацієнтам.
Застосування дітям (віком від 6 до 18 років)
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
Для пацієнтів з масою тіла понад 50 кг рекомендована разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 100 мг 1 раз на добу. Застосування доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, дітям не вивчали.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату у цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується для застосування дітям зі ШКФ 2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушеннями функції печінки.
Застосування пацієнтам літнього віку
Зазвичай немає потреби у коригуванні дози для пацієнтів літнього віку, хоча можливе призначення лозартану у початковій дозі 25 мг пацієнтам віком понад 75 років.
Діти.
Лозартан не рекомендується для застосування дітям віком до 6 років, оскільки дані щодо цієї групи пацієнтів обмежені.
Передозування.
Симптоми. Дані щодо передозування лозартаном обмежені. Залежно від ступеня інтоксикації можуть з’являтися такі симптоми як артеріальна гіпотензія, тахікардія, брадикардія, яка може виникати внаслідок парасимпатичної (вагальної) стимуляції.
Лікування. Лікувальні заходи залежать від часу, що минув після прийому препарату, характеру і тяжкості симптомів. У разі виникнення симптоматичної гіпотензії слід проводити підтримувальну терапію. Пріоритетним заходом має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального передозування показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Пізніше слід контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та активний метаболіт не видаляються при проведенні гемодіалізу.
Побічні реакції.
Найчастішим небажаним явищем при застосуванні лозартану було запаморочення.
За частотою побічні реакції розподілені таким чином: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Таблиця 1.
Частота побічних реакцій, виявлених у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та в період післяреєстраційного застосування лозартану
|
Побічна реакція |
Частота побічних реакцій при різних показаннях |
Інше |
||||
|
Артеріальна гіпертензія |
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка |
Хронічна серцева недостатність |
Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет ІІ типу з захворюванням нирок |
Досвід післяреєстраційного застосування препарату |
||
|
З боку крові та лімфатичної системи |
||||||
|
анемія |
часто |
частота невідома |
||||
|
тромбоцитопенія |
частота невідома |
|||||
|
З боку імунної системи |
||||||
|
реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк* і васкуліт** |
рідко |
|||||
|
З боку психіки |
||||||
|
депресія |
частота невідома |
|||||
|
З боку нервової системи |
||||||
|
запаморочення |
часто |
часто |
часто |
часто |
||
|
сонливість |
нечасто |
|||||
|
головний біль |
нечасто |
нечасто |
||||
|
порушення сну |
нечасто |
|||||
|
парестезія |
рідко |
|||||
|
мігрень |
частота невідома |
|||||
|
дисгевзія |
частота невідома |
|||||
|
З боку органів слуху та рівноваги |
||||||
|
вертиго |
часто |
часто |
||||
|
дзвін у вухах |
частота невідома |
|||||
|
З боку серця |
||||||
|
пальпітація |
нечасто |
|||||
|
стенокардія |
нечасто |
|||||
|
синкопе |
рідко |
|||||
|
фібриляція передсердь |
рідко |
|||||
|
гостре порушення мозкового кровообігу |
рідко |
|||||
|
З боку судин |
||||||
|
(ортостатична) гіпотензія (у тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти)ІІ |
нечасто |
часто |
часто |
|||
|
З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння |
||||||
|
задишка |
нечасто |
|||||
|
кашель |
нечасто |
частота невідома |
||||
|
З боку шлунково-кишкового тракту |
||||||
|
біль у животі |
нечасто |
|||||
|
запор |
нечасто |
|||||
|
діарея |
нечасто |
частота невідома |
||||
|
нудота |
нечасто |
|||||
|
блювання |
нечасто |
|||||
|
З боку печінки та жовчовивідних шляхів |
||||||
|
панкреатит |
частота невідома |
|||||
|
гепатит |
рідко |
|||||
|
порушення функції печінки |
частота невідома |
|||||
|
З боку шкіри та підшкірної тканини |
||||||
|
кропив’янка |
нечасто |
частота невідома |
||||
|
свербіж |
нечасто |
частота невідома |
||||
|
висипання |
нечасто |
нечасто |
частота невідома |
|||
|
фоточутливість |
частота невідома |
|||||
|
З боку скелетно-м’язової та сполучної тканин |
||||||
|
міалгія |
частота невідома |
|||||
|
артралгія |
частота невідома |
|||||
|
рабдоміоліз |
частота невідома |
|||||
|
З боку нирок та сечовивідних шляхів |
||||||
|
порушення функції нирок |
часто |
|||||
|
ниркова недостатність |
часто |
|||||
|
З боку репродуктивної системи |
||||||
|
еректильна дисфункція/ імпотенція |
частота невідома |
|||||
|
Загальні розлади |
||||||
|
астенія |
нечасто |
часто |
нечасто |
часто |
||
|
втомлюваність |
нечасто |
часто |
нечасто |
часто |
||
|
набряк |
нечасто |
|||||
|
нездужання |
частота невідома |
|||||
|
Результати досліджень |
||||||
|
гіперкаліємія |
часто |
нечасто† |
часто‡ |
|||
|
підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ)§ |
рідко |
|||||
|
підвищення рівня сечовини крові, сироваткового креатиніну та сироваткового калію |
часто |
|||||
|
гіпонатріємія |
частота невідома |
|||||
|
гіпоглікемія |
часто |
|||||
*У тому числі набряк гортані, голосової щілини, обличчя, губ, глотки та/або язика (що спричиняє обструкцію дихальних шляхів); в окремих пацієнтів з цього числа повідомлялося про випадки ангіоневротичного набряку в анамнезі, пов’язані із застосуванням інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.
**У тому числі хвороба Шенлейна–Геноха.
ІІОсобливо у пацієнтів зі зниженим ОЦК, зокрема хворих із тяжкою серцевою недостатністю або таких, що отримують високі дози діуретиків.
†Ця побічна реакція була частою серед пацієнтів, які отримували 150 мг лозартану, а не 50 мг.
‡У клінічному дослідженні, в якому взяли участь пацієнти з цукровим діабетом ІІ типу та нефропатією, гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л) спостерігалася у 9,9% пацієнтів, які отримували таблетки лозартану, і у 3,4% пацієнтів, які отримували плацебо.
§Зазвичай зникає після припинення лікування.
У пацієнтів, які застосовували лозартан, частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо, виникали такі додаткові побічні реакції (частота невідома): біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів та грипоподібні симптоми.
З боку нирок та сечовивідних шляхів. Як результат пригнічення РААС, у пацієнтів з групи підвищеного ризику спостерігалися зміни функції нирок, у тому числі ниркова недостатність. Такі зміни можуть мати оборотний характер і зникати після припинення терапії.
Діти. Профіль побічних реакцій у дітей та підлітків подібний до профілю побічних реакцій у дорослих. Дані щодо застосування препарату у дітей обмежені.
Термін придатності. 3 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 25 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка. По 10 таблеток у блістері; по 3 блістери у картонній коробці (таблетки по 12,5 мг або по 25 мг, або по 50 мг, або по 100 мг) або по 9 блістерів у картонній коробці (таблетки по 50 мг або по 100 мг).
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробники. АТ Фармацевтичний завод Тева.
Teва Фарма С.Л.У.
Місцезнаходження виробників та адреси місць провадження їх діяльності.
Дільниця 1; H-4042 Дебрецен, вул. Паллагі 13, Угорщина.
Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
