| Торговое название | Лозап |
| Действующие вещества | Лозартан |
| Количество действующего вещества: | 100 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 30 таблеток (3 блистера по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | Не имеет значения |
| Температура хранения: | от 5°C до 30°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | АТ САНЕКА ФАРМАСЬЮТИКАЛЗ |
| Страна производства: | Словакия |
| Заявитель: | Sanofi |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C09 Средства для понижения артериального давления (Препараты, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему) C09C Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA Простые препараты антагонистов ангиотензина ii C09CA01 Лозартан |
|
| Официально о лекарственном средстве |
Номер РУ UA/3906/01/04 от 15.06.2020 Номер РУ UA/3906/01/04 от 15.06.2020 |
Фармакодинамика. лозартан — синтетический антагонист рецепторов ангиотензина ii (типа ат1) для перорального применения. ангиотензин ii — мощный вазоконстриктор — является активным гормоном ренин-ангиотензиновой системы и одним из важнейших факторов патофизиологии аг. ангиотензин ii связывается с рецептором ат1, который найден во многих тканях (например в гладких мышцах сосудов, надпочечниках, почках и сердце), определяя ряд важных биологических эффектов, в том числе вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. ангиотензин ii также стимулирует пролиферацию гладкомышечных клеток.
Лозартан селективно связывается с рецептором АТ1. В условиях іп vitro и іп vivo лозартан и его фармакологически активный метаболит карбоксильная кислота (Е3174) блокируют все физиологически весомые влияния ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза.
Лозартан не связывается и не блокирует другие рецепторы гормонов или ионные каналы. Более того, лозартан не угнетает АПФ (кининазу II) — фермент, способствующий распаду брадикинина. В результате эффекты, непосредственно не связанные с блокадой рецептора АТ1, такие как усиление влияний, медиатором которых является брадикинин, не ассоциированы с применением лозартана.
При применении лозартана устранение негативной оборотной реакции ангиотензина II на секрецию ренина приводит к повышению активности ренина в плазме крови. Такое повышение активности приводит к росту ангиотензина II в плазме крови. Хотя происходит такой рост, антигипертензивная активность и угнетение концентрации альдостерона в плазме крови сохраняются, что свидетельствует об эффективной блокаде рецепторов ангиотензина II. После отмены лозартана активность ренина в плазме крови и показатели уровня ангиотензина II в течение 3 дней возвращаются к исходным значениям.
Как лозартан, так и его основной метаболит, имеют более высокое сродство к АТ1 рецепторам, чем АТ2. Активный метаболит в 10–40 раз активнее, чем лозартан.
Применение лозартана позволяет уменьшить общее количество летальных случаев с сердечно-сосудистых причин, инсульта и инфаркта миокарда у больных АГ с гипертрофией левого желудочка, обеспечивает защиту почек у больных сахарным диабетом II типа с протеинурией.
Фармакокинетика. Абсорбция. После перорального приема лозартан хорошо всасывается. При метаболизме первого прохождения через печень образуются активный метаболит карбоксильной кислоты и другие неактивные метаболиты. Системная биодоступность при применении таблеток лозартана составляет около 33%. Средняя Cmax лозартана достигается в течение 1 ч, а его активного метаболита — на протяжении 3–4 ч.
Распределение. Более 99% лозартана и его активного метаболита связываются с белками плазмы крови, преимущественно с альбуминами. Объем распределения лозартана составляет 34 л.
Биотрансформация. Почти 14% лозартана превращается в его активный метаболит. После перорального применения 14С-меченного лозартана калия основными радиоактивными веществами, циркулирующими в плазме крови, являются лозартан и его активный метаболит. Минимальное преобразование лозартана в его активный метаболит отмечали приблизительно у 1% исследованных лиц.
Кроме активного метаболита, образуется также и неактивный метаболит.
Выведение. Плазменный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 600 и 50 мл/мин соответственно. Почечный клиренс лозартана и его активного метаболита составляет около 74 и 26 мл/мин соответственно. После перорального применения лозартана почти 4% дозы выводится с мочой в неизмененном виде и около 6% дозы — с мочой в виде активного метаболита. При пероральном применении лозартана калия в дозах до 200 мг фармакокинетика лозартана и его активного метаболита линейная.
После перорального применения плазменные концентрации лозартана и его активного метаболита снижаются полиэкспоненциально, с конечным Т½ 2 и 6–9 ч соответственно. При применении дозы 100 мг 1 раз в сутки ни лозартан, ни его активный метаболит не накапливаются в плазме крови в значительном количестве.
Лозартан и его метаболиты выводятся как с желчью, так и с мочой. После перорального применения 14С-меченного лозартана около 35/43% радиоактивно меченного препарата выявлено в моче и 58/50% — в кале.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста с АГ концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови существенно не отличаются от таковых у пациентов молодого возраста с АГ.
Пол. Концентрации лозартана в плазме крови были в 2 раза выше у женщин с АГ по сравнению с мужчинами. Концентрации активного метаболита у мужчин и женщин не различались.
Нарушение функции печени и почек
При приеме внутрь пациентам с легким и умеренным алкогольным циррозом печени концентрации лозартана и его активного метаболита в плазме крови оказывались соответственно в 1,7–5 раз больше, чем у добровольцев мужского пола молодого возраста.
Концентрации лозартана в плазме крови у пациентов с клиренсом креатинина 10 мл/мин не отличались от таких у лиц с неизмененной функцией почек. При сравнении AUC у пациентов с нормальной функцией почек AUC лозартана у больных, находящихся на гемодиализе, оказалась примерно в 2 раза больше. Концентрации активного метаболита в плазме крови не изменяются у пациентов с нарушением функции почек или больных, находящихся на гемодиализе. Лозартан и его активный метаболит не могут быть удалены с помощью гемодиализа.
Фармакокинетика у детей. Фармакокинетику лозартана изучали с участием 50 детей с АГ в возрасте от 1 мес до 16 лет, после перорального применения 1 раз в сутки в дозах от 0,54 до 0,77 мг/кг массы тела (средние дозы). Результаты показали, что активный метаболит лозартана образуется у пациентов всех возрастных групп. Результаты указывают на примерно аналогичные показатели фармакокинетики лозартана после перорального применения у новорожденных и детей в возрасте до 2 лет, детей дошкольного, школьного возраста и у подростков. Фармакокинетические показатели метаболита отличались более в зависимости от возрастной группы. При сравнении детей дошкольного возраста и подростков такие различия были статистически значимыми. Экспозиция у новорожденных и детей в возрасте до 2 лет была сравнительно высокой.
Лечение при эссенциальной гипертензии у взрослых, а также у детей и подростков в возрасте от 6 лет.
Лечение заболевания почек у взрослых пациентов с АГ и сахарным диабетом II типа с протеинурией ≥0,5 г/сут — как часть антигипертензивной терапии.
Лечение при хронической сердечной недостаточности (у пациентов в возрасте от 60 лет), когда применение ингибиторов АПФ считается невозможным из-за несовместимости, особенно при кашле или противопоказано. Пациентов с сердечной недостаточностью, состояние которых стабилизировалось при применении ингибитора АПФ, не следует переводить на лечение лозартаном. У пациента фракция выброса левого желудочка должна составлять ≤40%, состояние должно быть клинически стабильным, также пациенту следует соблюдать установленный режим лечения по хронической сердечной недостаточности.
Снижение риска развития инсульта у взрослых пациентов с АГ и гипертрофией левого желудочка, что подтверждено ЭКГ.
Таблетки можно принимать независимо от приема пищи, запивая 1 стаканом воды.
АГ. Обычная начальная и поддерживающая доза составляет 50 мг 1 раз в сутки (1 таблетка 50 мг). Максимальный антигипертензивный эффект достигается через 3–6 нед после начала лечения. Для некоторых пациентов может быть полезным повышение дозы до 100 мг 1 раз в сутки (утром). Лозартан можно принимать одновременно с другими антигипертензивными препаратами, особенно диуретиками (например гидрохлоротиазидом).
Пациенты с АГ и сахарным диабетом II типа с протеинурией ≥0,5 г/сут. Обычная начальная доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. Дозу можно повысить до 100 мг 1 раз в сутки в зависимости от показателей АД через 1 мес после начала лечения. Лозартан можно применять одновременно с другими антигипертензивными препаратами (например диуретиками, блокаторами кальциевых каналов, блокаторами α- или β-адренорецепторов и препаратами центрального действия), а также с инсулином и другими гипогликемическими препаратами, которые широко применяются (например препаратами сульфонилмочевины, глитазона и ингибиторами глюкозидазы).
Сердечная недостаточность. Обычно начальная доза лозартана для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза титруется с недельным интервалом (то есть 12,5; 25; 50 мг/сут) до обычной поддерживающей дозы 50 мг (1 таблетка 50 мг) 1 раз в сутки в зависимости от индивидуальной переносимости.
Снижение риска возникновения инсульта у пациентов с АГ и гипертрофией левого желудочка, подтвержденной на ЭКГ. Обычная начальная доза составляет 50 мг лозартана 1 раз в сутки. В зависимости от реакции пациента на лечение к терапевтической схеме необходимо добавить в низкой дозе и/или повысить дозу до 100 мг 1 раз в сутки.
Отдельные группы пациентов
Применение у пациентов с уменьшением ОЦК. Пациентам с уменьшением ОЦК (например принимающим диуретики в высоких дозах) назначают начальную дозу 25 мг 1 раз в сутки (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Применение у пациентов с почечной недостаточностью или у лиц, находящихся на гемодиализе. Для пациентов с почечной недостаточностью и лиц, находящихся на гемодиализе, нет необходимости в коррекции начальной дозы.
Применение у пациентов с печеночной недостаточностью. Для пациентов с нарушением функции печени в анамнезе следует рассмотреть вопрос о назначении препарата в более низкой дозе. Нет опыта лечения пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени, поэтому лозартан противопоказан этой группе пациентов.
Применение у пациентов пожилого возраста. Как правило, нет необходимости в корригировании начальной дозы для пациентов пожилого возраста, хотя следует учитывать возможность назначения препарата в начальной дозе 25 мг для пациентов в возрасте от 75 лет.
Дети. Данные по эффективности и безопасности применения лозартана у детей и подростков в возрасте от 6 лет для лечения АГ ограничены. Также мало данных о фармакокинетике у детей с АГ в возрасте от 1 мес.
Для детей, которые могут глотать таблетки и у которых масса тела более 20 кг и менее 50 кг, рекомендуемая доза составляет 25 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно повысить до максимальной — 50 мг 1 раз в сутки. Дозу следует корригировать в зависимости от влияния на уровень АД.
У пациентов с массой тела более 50 кг обычно разовая доза составляет 50 мг 1 раз в сутки. В исключительных случаях дозу можно повысить до максимальной — 100 мг 1 раз в сутки. Применение препарата в дозах, превышающих 1,4 мг/кг (или 100 мг) в сутки, у детей не изучали.
Лозартан не рекомендован для применения у детей в возрасте до 6 лет, поскольку данных по применению препарата этой группе пациентов недостаточно.
Препарат не рекомендуется применять детям со СКФ 30 мл/мин/1,73 м2, поскольку нет соответствующих данных по применению.
Лозартан также не рекомендуется для применения у детей с нарушением функции печени.
Гиперчувствительность к действующему веществу и к любому из вспомогательных веществ, входящих в состав препарата, тяжелые нарушения функции печени. препарат противопоказан беременным или женщинам, планирующим беременность. противопоказано одновременное применение препарата с лекарственными средствами, содержащими алискирен, пациентам с сахарным диабетом и нарушением функции почек (скф 60 мл/мин/1,73 м2).
Побочной реакцией, о которой чаще всего сообщалось, было головокружение.
Частота возникновения побочных эффектов, указанных ниже, классифицируется следующим образом: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, 1/10); нечасто (≥1/1000, 1/100); редко (≥1/10 000, 1/1000); очень редко (1/10 000), частота неизвестна (не может быть определена по имеющимся данным).
АГ
Со стороны нервной системы: часто — головокружение, вертиго; нечасто — сонливость, головная боль, нарушения сна.
Со стороны сердца: нечасто — ощущение сердцебиения, стенокардия, тахикардия.
Со стороны сосудов: нечасто — симптоматическая артериальная гипотензия (особенно у пациентов с дефицитом внутрисосудистого объема жидкости, например пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью или применяющих диуретики в высоких дозах), дозозависимый ортостатический эффект, сыпь.
Со стороны пищеварительного тракта: нечасто — абдоминальная боль, диспепсия, запор.
Со стороны респираторной системы: кашель, насморк, синусит, фарингит, инфекция верхних дыхательных путей.
Нарушение общего состояния и реакции в месте введения препарата: нечасто — астения, слабость, отеки.
Лабораторные показатели. Клинически значимые изменения стандартных лабораторных показателей редко были связаны с применением таблеток лозартана. Уровень АлАТ повышался редко и обычно нормализовался после отмены препарата. Гиперкалиемия (уровень калия в плазме крови 5,5 ммоль/л) наблюдалась у 1,5% пациентов с АГ.
Пациенты с гипертрофией левого желудочка сердца
Со стороны нервной системы: часто — головокружение.
Со стороны органа слуха и лабиринта: часто — вертиго.
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: часто — астения/слабость.
Хроническая сердечная недостаточность
Со стороны нервной системы: нечасто — головокружение, головная боль; редко — парестезии.
Со стороны сердца: редко — обмороки, фибрилляция предсердий, инсульт.
Со стороны сосудистой системы: нечасто — артериальная гипотензия, включая ортостатическую гипотензию.
Со стороны респираторного тракта, органов грудной клетки и средостения: нечасто — одышка.
Со стороны пищеварительного тракта: редко — диарея, тошнота, рвота.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: нечасто — крапивница, зуд, сыпь.
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: часто — астения/слабость.
Лабораторные показатели: нечасто — повышение уровня мочевины, креатинина в плазме крови и калия в плазме крови.
АГ и сахарный диабет II типа, сопровождающиеся заболеванием почек
Со стороны нервной системы: часто — головокружение.
Со стороны сосудистой системы: часто — артериальная гипотензия.
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: часто — астения/слабость.
Лабораторные показатели: часто — гипогликемия, гиперкалиемия.
Следующие побочные реакции возникали чаще у пациентов, получавших лозартан, чем у пациентов группы плацебо.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: анемия.
Со стороны сердца: обмороки, пальпитация.
Со стороны сосудистой системы: ортостатическая гипотензия.
Со стороны пищеварительного тракта: диарея.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: боль в спине.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: инфекции мочевыводящих путей.
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: гриппоподобные симптомы.
Лабораторные показатели. В клиническом исследовании с участием пациентов с сахарным диабетом II типа и нефропатией у 9,9% пациентов, получавших таблетки лозартана, возникла гиперкалиемия 5,5 мэкв/л и у 3,4% пациентов группы плацебо.
Постмаркетинговое наблюдения
В течение постмаркетингового наблюдения сообщалось о следующих побочных реакциях.
Со стороны крови и лимфатической системы: анемия, тромбоцитопения.
Со стороны органа слуха и лабиринта: звон в ушах.
Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности (анафилактические реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани и голосовой щели, что приводит к обструкции дыхательных путей и/или отека лица, губ, глотки и/или языка); у некоторых пациентов в анамнезе был ангионевротический отек, связанный с применением других препаратов, в том числе ингибиторов АПФ васкулит, включая пурпура Геноха — Геноха.
Со стороны нервной системы: мигрень, дисгевзия.
Со стороны респираторного тракта, органов грудной клетки и средостения: кашель.
Со стороны пищеварительного тракта: диарея, панкреатит, рвота.
Общее состояние и нарушения, связанные со способом применения препарата: недомогание.
Со стороны пищеварительной системы: редко — гепатит, неизвестно — нарушение функции печени.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: крапивница, зуд, сыпь, фоточувствительность, эритродермия.
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: миалгия, артралгия, рабдомиолиз.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: эректильная дисфункция/импотенция.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: как следствие ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС), сообщалось об изменениях функции почек, включая почечную недостаточность у пациентов группы риска; такие изменения почек могут быть обратимыми при прекращении терапии.
Психические нарушения: депрессия.
Лабораторные показатели: гипонатриемия.
Дети
Профиль побочных реакций у детей подобен профилю у взрослых пациентов. Данные о побочных реакциях у детей ограничены.
Гиперчувствительность
Ангионевротический отек. Следует часто контролировать состояние здоровья пациентов с ангионевротическим отеком (отек лица, губ, горла и/или языка) в анамнезе.
Артериальная гипотензия и водно-электролитный дисбаланс. Симптоматическая артериальная гипотензия, особенно после применения первой дозы препарата или после повышения дозы, может возникать у пациентов с пониженным ОЦК или дефицитом натрия, вызванными применением мощных диуретиков, диетическим ограничением потребления поваренной соли, диареей или рвотой. Такие состояния требуют коррекции перед началом лечения лозартаном или снижения начальной дозы препарата (см. ПРИМЕНЕНИЕ). Такие же рекомендации касаются детей в возрасте от 6 лет.
Электролитный дисбаланс. Электролитный дисбаланс часто наблюдается у пациентов с нарушением функции почек (с/без сахарного диабета), что следует принимать во внимание. В клиническом исследовании с участием больных сахарным диабетом II типа и с нефропатией частота возникновения гиперкалиемии была выше при лечении лозартаном по сравнению с плацебо. Поэтому необходимо часто проверять концентрации калия в плазме крови и показатели клиренса креатинина, особенно у пациентов с сердечной недостаточностью и клиренсом креатинина 30–50 мл/мин.
Не рекомендуется одновременное применение лозартана и калийсберегающих диуретиков, добавок калия и его соли, содержащие калий.
Двойная блокада РААС. Имеются доказательные данные о том, что одновременное применение ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена повышает риск возникновения гипотензии, гиперкалиемии и подавляет функцию почек (включая развитие ОПН). В связи с этим двойная блокада РААС с комбинированным применением ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискиреном не рекомендуется.
В случае крайней необходимости двойной блокады РААС пациент должен находиться под наблюдением специалиста и с тщательным мониторингом функции почек, электролитного баланса и АД.
Ингибиторы АПФ и блокаторы рецепторов ангиотензина II не следует применять одновременно у пациентов с диабетической нефропатией.
Комбинация с алискиреном противопоказана у пациентов с сахарным диабетом или нарушением функции почек (СКФ 60 мл/мин/1,73 м2).
Нарушения функции печени. Принимая во внимание фармакокинетические данные, указывающие на существенное повышение концентрации лозартана в плазме крови пациентов с циррозом печени, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы для пациентов с наличием в анамнезе нарушения функции печени. Нет опыта применения препарата у больных с тяжелыми нарушениями функции печени.
Лозартан не рекомендован для применения у детей с нарушениями функции печени.
Нарушение функции почек. Сообщалось о возникновении изменений функции почек, включая почечную недостаточность, связывали с угнетением ренин-ангиотензиновой системы (особенно у лиц с зависимостью функции почек от РААС, то есть пациентов с тяжелыми нарушениями функции сердца или с уже существующими нарушениями функции почек).
Препараты, влияющие на РААС, могут вызвать повышение уровня мочевины и креатинина плазмы крови у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единственной почки. Эти изменения в функции почек могут быть обратимы после прекращения терапии. Следует с осторожностью применять лозартан пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или со стенозом артерии единственной почки.
Применение у детей с нарушениями функции почек. Препарат рекомендован для применения у детей со СКФ 30 мл/мин/1,73 м2, поскольку нет соответствующих данных по применению.
В течение периода применения лозартана следует регулярно проверять функцию почек, поскольку возможно ее ухудшение. Особенно это касается ситуаций, когда лозартан применяют при наличии других патологических состояний (лихорадка, дегидратация), которые могут влиять на функцию почек.
Одновременное применение лозартана и ингибиторов АПФ ухудшает функцию почек, поэтому такая комбинация не рекомендуется.
Трансплантация почки. Нет опыта относительно безопасности применения препарата у пациентов, которым только проведено трансплантацию почки.
Первичный гиперальдостеронизм. У пациентов с первичным гиперальдостеронизмом, как правило, не наблюдается эффекта при применении препаратов, действующих путем ингибирования ренин-ангиотензиновой системы. Поэтому лозартан не рекомендуется для этой группы пациентов.
Заболевания коронарных артерий и цереброваскулярные заболевания. Как и при применении других антигипертензивных препаратов, чрезмерное снижение АД у пациентов с ишемическими заболеваниями коронарных артерий и цереброваскулярными заболеваниями может приводить к развитию инфаркта миокарда или инсульта.
Сердечная недостаточность. Как и при применении других препаратов, влияющих на РААС, у пациентов с сердечной недостаточностью с/без нарушения функции почек существует риск развития тяжелой артериальной гипотензии и (часто острого) нарушения функции почек.
Нет достаточного терапевтического опыта применения лозартана у пациентов с сердечной недостаточностью и сопутствующим тяжелым нарушением функции почек, пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью (класс IV по NYHA), а также пациентов с сердечной недостаточностью и симптоматической опасной для жизни сердечной аритмией.
Поэтому лозартан следует применять с осторожностью в такой группе пациентов. Необходимо с осторожностью применять одновременно лозартан и блокаторы β-адренорецепторов.
Стеноз аортального и митрального клапанов, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия. Как и при применении других вазодилататоров, с особой осторожностью назначать пациентам со стенозом аортального и митрального клапанов или с обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Другие предупреждения. Как установлено по ингибиторам АПФ, лозартан и другие антагонисты ангиотензина менее эффективны у пациентов негроидной расы, чем у других пациентов, возможно, из-за низкой активности ренина у пациентов с АГ, которые являются представителями негроидной расы.
Применение в период беременности и кормления грудью
Беременность. Известно, что применение антагонистов рецепторов ангиотензина II во II и III триместр индуцирует фетотоксичность (ослабление функции почек, олигогидрамнион, задержка оссификации костей черепа) и неонатальной токсичности (почечная недостаточность, артериальная гипотензия, гиперкалиемия).
Если во II триместр беременности применяли антагонисты рецепторов ангиотензина II, рекомендовано провести УЗИ для проверки функции почек и состояния костей черепа.
Состояние новорожденных, матери которых применяли антагонисты рецепторов ангиотензина II , следует чаще контролировать в отношении развития артериальной гипотензии.
Лозартан не следует применять беременным или женщинам, планирующим беременность. Если во время лечения лекарственным средством подтверждается беременность, его применение следует немедленно прекратить и заменить другим лекарственным средством, разрешенным к применению у беременных.
Кормление грудью. Поскольку нет информации относительно применения лозартана в период кормления грудью, не рекомендуется назначать этот препарат. Желательно альтернативное лечение препаратами с лучше изученным профилем безопасности по кормления грудью, особенно в период новорожденности или если ребенок недоношенный.
Дети. Данные по безопасности и эффективности применения препарата у детей в возрасте от 6 мес до 6 лет не установлены. Имеющиеся в настоящее время данные приведены в разделе ФАРМАКОЛОГИЧЕСКИЕ СВОЙСТВА, однако никаких рекомендаций относительно дозирования препарата детям в возрасте до 6 лет не может быть предоставлено.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Не проводили исследований влияния препарата на способность управлять транспортными средствами или работе с механизмами. Однако следует помнить о возможности развития таких побочных реакций, как головокружение и сонливость, особенно в начале лечения и при повышении дозы препарата.
Другие гипотензивные препараты могут усиливать гипотензивное действие лозартана. одновременное применение с другими препаратами, которые могут индуцировать такую побочную реакцию, как артериальная гипотензия (трициклические антидепрессанты, антипсихотические средства, баклофен и амифостин), может повышать риск возникновения артериальной гипотензии.
Лозартан метаболизируется с участием системы цитохрома Р450 (CYP) 2С9 до активного карбоксикислого метаболита. Флуконазол (ингибитор CYP 2С9) снижает экспозицию активного метаболита примерно на 50%. Установлено, что одновременное лечение лозартаном и рифампицином (индуктор ферментов метаболизма) приводит к снижению на 40% концентрации активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этого эффекта неизвестно. Есть различия в экспозиции при сочетанном применении лозартана и флувастатина (слабого ингибитора CYP 2С9).
Как и при применении других препаратов, блокирующих ангиотензин II или его эффекты, одновременное применение препаратов, задерживающих калий в организме (например калийсберегающих диуретиков: спиронолактон, триамтерен, амилорид), или повышающих уровень калия (например гепарин), добавок, содержащих калий, или заменителей соли, содержащих калий, может привести к повышению содержания калия в плазме крови. Одновременное применение таких средств не рекомендуется.
Об обратимом повышении концентраций лития в плазме крови, а также о токсичности сообщалось при сочетанном применении лития с ингибиторами АПФ. Также очень редко сообщалось о случаях при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II. Одновременное применение лития и лозартана следует проводить с осторожностью. Если применение такой комбинации считается необходимым, рекомендуется контролировать уровень лития в плазме крови в течение комбинированного лечения.
При одновременном применении антагонистов ангиотензина II и НПВП (например селективные ингибиторы ЦОГ-2, ацетилсалициловая кислота в дозах, оказывающих противовоспалительное действие, неселективные НПВП) может ослабляться антигипертензивный эффект. Одновременное применение антагонистов ангиотензина II или диуретиков с НПВП может приводить к повышению риска нарушения функции почек, включая возможное развитие ОПН, а также к повышению уровня калия в плазме крови, особенно у пациентов с существующим нарушением функции почек. Такую комбинацию следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Пациентам следует проводить соответствующую дегидратацию, также необходимо рассмотреть вопрос о мониторинге функции почек после начала сопутствующей терапии, в дальнейшем — периодически.
Существуют данные, что двойная блокада РААС комбинированным применением ингибиторов АПФ, блокаторов рецепторов ангиотензина II или алискирена ассоциируется с большей частотой возникновения таких нежелательных явлений, как артериальная гипотензия, гиперкалиемия и снижение функции почек (включая ОПН), по сравнению с применением одного средства, а также влияет на РААС. Двойная блокада должна быть ограничена только определенными в индивидуальном порядке случаями и сопровождаться тщательным мониторингом АД, функции почек и электролитного баланса. Не следует одновременно применять алискирен с лозартаном у пациентов с сахарным диабетом или с нарушением функции почек (СКФ 60 мл/мин) (см. ПРОТИВОПОКАЗАНИЯ).
Симптомы интоксикации. не сообщалось о случаях передозировки препарата. наиболее вероятными симптомами, в зависимости от объема передозировки, могут быть артериальная гипотензия, тахикардия, брадикардия. лечение при интоксикации. лечение зависит от продолжительности времени, прошедшего после приема препарата, а также от характера и тяжести симптомов.
Приоритетной мерой должна быть стабилизация функции сердечно-сосудистой системы. После приема препарата показано применение активированного угля в соответствующей дозе. Позже следует часто контролировать основные показатели жизнедеятельности организма и корригировать при необходимости. Лозартан и активные метаболиты не удаляются при проведении гемодиализа.
При температуре не выше 30 °с.
Информация для специалистов здравоохранения. Инструкция по медицинскому применению препарата ЛОЗАП®, таблетки п/о 12,5 мг. Приказ МЗ Украины от 27.07.2015 г. № 468. Р.с. МЗ Украины № UA/3906/01/01. Инструкция по медицинскому применению препарата ЛОЗАП®, таблетки п/о 50 мг. Приказ МЗ Украины от 27.07.2015 г. № 468. Р.с. МЗ Украины № UA/3906/01/03. Инструкция по медицинскому применению препарата ЛОЗАП®, таблетки п/о 100 мг. Приказ МЗ Украины от 27.07.2015 г. № 468. Р.с. МЗ Украины № UA/3906/01/04.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Лозап табл. п/о 100мг №30 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Сообщение о побочной реакции на лекарственные средства, вакцины, туберкулин и/или отсутствие эффективности лекарственных средств и/или неблагоприятное событие после иммунизации/туберкулинодиагностики в режиме on-line предоставляется через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору (АИСФ) по ссылке https://aisf.dec.gov.ua.
Полными аналогами Лозап табл. п/о 100мг №30 являются:
Упаковка / 30 шт.
Склад:
діюча речовина: лозартан;
1 таблетка містить лозартану калію 50 мг або 100 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, маніт (Е 421), кросповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, тальк, барвник білий Sepifilm 752 (містить гіпромелозу, целюлозу мікрокристалічну, макроголу стеарат, титану діоксид (Е 171)), макрогол 6000.
Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.
Основні фізико-хімічні властивості:
Лозап® (дозування 50 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром приблизно 11,0´5,5 мм;
Лозап® (дозування 100 мг): овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, з розподільчою рискою, розміром приблизно 14,0´7,0 мм.
Фармакотерапевтична група.
Прості препарати антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Код АТХ C09C A01.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Лозартан – це синтетичний антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (типу АТ1) для перорального застосування. Ангіотензин II – потужний вазоконстриктор – є основним активним гормоном ренін-ангіотензинової системи (РАС) і є одним з найважливіших факторів патофізіології артеріальної гіпертензії. Ангіотензин II зв’язується з рецептором АТ1, який знайдено у багатьох тканинах (наприклад, у гладеньких м’язах судин, надниркових залозах, нирках і серці), визначаючи низку важливих біологічних ефектів, у тому числі вазоконстрикцію і звільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює проліферацію гладком’язових клітин.
Лозартан селективно блокує рецептор АТ1. В умовах іп vitro та іп vivo лозартан та його фармакологічно активний метаболіт карбоксильна кислота (Е-3174) – блокують усі фізіологічно вагомі впливи ангіотензину II незалежно від джерела або шляху синтезу.
Лозартан не проявляє ані агоністичної, ані блокуючої дії на жодні інші гормональні рецептори або іонні канали, що відіграють важливу роль у регулюванні функцій серцево-судинної системи. Більше того, лозартан не пригнічує АПФ (кініназу II) – фермент, що сприяє розпаду брадикініну. Відповідно, не відбувається посилення небажаних ефектів, опосередкованих брадикініном.
Під час застосування лозартану усунення негативної оборотної реакції ангіотензину ІІ на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну у плазмі крові. Таке підвищення активності призводить до зростання ангіотензину ІІ у плазмі крові. Хоча відбувається таке зростання, антигіпертензивна активність і супресія концентрації альдостерону у плазмі крові зберігаються, що свідчить про ефективну блокаду рецепторів ангіотензину ІІ. Після відміни лозартану активність реніну у плазмі крові і показники рівнів ангіотензину ІІ протягом 3 днів повертаються до початкових значень.
Як лозартан, так і його основний метаболіт мають вищу спорідненість до АТ1 рецепторів, ніж АТ2. Активний метаболіт у 10–40 разів активніший, ніж лозартан (у перерахунку на масу).
Застосування лозартану дає змогу зменшити загальну кількість летальних випадків із серцево-судинних причин, інсульту та інфаркту міокарда у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з гіпертрофією лівого шлуночка, забезпечує захист нирок у хворих на цукровий діабет II типу з протеїнурією.
Фармакокінетика.
Абсорбція. Після перорального прийому лозартан добре всмоктується і підлягає метаболізму першого проходження з формуванням активного метаболіту карбоксильної кислоти та неактивних метаболітів. Системна біодоступність таблеток лозартану становить приблизно 33 %. Середні пікові концентрації лозартану та його активного метаболіту досягаються відповідно через 1 годину і 3–4 години.
Розподіл. Лозартан і його активний метаболіт на ³ 99 % зв’язуються з протеїнами плазми крові, передусім з альбуміном. Об’єм розподілу лозартану становить 34 л.
Біотрансформація. Приблизно 14 % лозартану при внутрішньовенному введенні або пероральному застосуванні перетворюється на активний метаболіт. Після внутрішньовенного і перорального введення лозартану калію, міченого 14С, радіоактивність у циркулюючій плазмі крові, як правило, характеризується лозартаном та його метаболітом. Мінімальна конверсія лозартану до його активного метаболіту спостерігалася приблизно в 1 % випадків. Окрім активного метаболіту утворюються і неактивні метаболіти.
Виведення. Плазмовий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить 600 мл/хв і 50 мл/хв відповідно. Нирковий кліренс лозартану та його активного метаболіту становить приблизно 74 мл/хв і 26 мл/хв відповідно. Коли лозартан застосовувати перорально, приблизно 4 % дози виділяється у незміненому вигляді із сечею, а приблизно 6 % дози виділяється із сечею у вигляді активного метаболіту. Фармакокінетичні властивості лозартану та його активного метаболіту лінійні при пероральних дозах лозартану калію до 200 мг.
Після перорального застосування концентрації у плазмі крові лозартану та його активного метаболіту зменшуються поліекспоненційно з термінальним часом напіввиведення приблизно 2 години і 6–9 годин відповідно. Після перорального прийому 14С-маркованого лозартану приблизно 35 % радіоактивності знаходять у сечі, а 58 % – у калі.
Фармакокінетика в окремих групах пацієнтів
Пацієнти літнього віку.
Концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові пацієнтів літнього віку з артеріальною гіпертензією значущо не різняться від даних показників у молодих пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Стать.
Концентрації лозартану у плазмі крові були у 2 рази вищі у жінок з артеріальною гіпертензією порівняно з чоловіками. Концентрації активного метаболіту у чоловіків і жінок не різнилися.
Порушення функції печінки та нирок.
При прийомі внутрішньо пацієнтам з легким та помірним алкогольним цирозом печінки концентрації лозартану та його активного метаболіту у плазмі крові виявлялися відповідно у 1,7–5 рази більшими, ніж у молодих добровольців чоловічої статі.
Концентрації лозартану у плазмі крові у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 10 мл/хв не відрізнялися від таких в осіб із незміненою функцією нирок. При порівнянні площі під кривою концентрації (ППК) у пацієнтів із нормальною нирковою функцією ППК лозартану у хворих, які перебувають на гомотрансплантації, виявилася приблизно у 2 рази більшою. Плазмові концентрації активного метаболіту не змінюються у пацієнтів із порушенням функції нирок або хворих, які перебувають на гемодіалізі. Лозартан і його активний метаболіт не можуть бути вилучені за допомогою гемодіалізу.
Фармакокінетика у дітей.
Фармакокінетика лозартану вивчалася з участю 50 дітей з артеріальною гіпертензією, віком від 1 місяця до 16 років, після перорального застосування 1 раз на добу у дозах від 0,54 до 0,77 мг/кг (середні дози). Результати показали, що активний метаболіт лозартану утворюється у пацієнтів усіх вікових груп. Результати вказують на приблизно аналогічні показники фармакокінетики лозартану після перорального застосування у новонароджених і дітей віком 2–3 роки, дітей дошкільного, шкільного віку і у підлітків. Фармакокінетичні показники метаболіту відрізнялися більше залежно від вікової групи. При порівнянні дітей дошкільного віку і підлітків, такі відмінності були статистично значущими. Експозиція у новонароджених і дітей віком 2–3 роки була порівняно високою.
Клінічні характеристики.
Показання.
Лікування есенціальної гіпертензії у дорослих, а також дітей і підлітків віком 6–18 років.
Лікування захворювання нирок у дорослих пацієнтів із гіпертензією і цукровим діабетом ІІ типу з протеїнурією ≥ 0,5 г/добу – як частина антигіпертензивної терапії.
Лікування хронічної серцевої недостатності у дорослих пацієнтів, коли застосування інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) вважається неможливим через несумісність, особливо при кашлі, або протипоказане. Пацієнтів із серцевою недостатністю, стан яких стабілізувався при застосуванні інгібітора АПФ, не слід переводити на лікування лозартаном. У пацієнта фракція викиду лівого шлуночка має становити ≤ 40 %, стан має бути клінічно стабільним, також пацієнтові слід дотримуватися встановленого режиму лікування щодо хронічної серцевої недостатності.
Зниження ризику розвитку інсульту у дорослих пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, що підтверджено ЕКГ.
Протипоказання.
Гіперчутливість до діючої речовини та до будь-якої допоміжної речовини, що входить до складу препарату.
ІІ і ІІІ триместри вагітності.
Тяжкі порушення функції печінки.
Протипоказане одночасне застосування лозартану з лікарськими засобами, які містять аліскірен, пацієнтам з цукровим діабетом та порушенням функції нирок (ШКФ [швидкість клубочкової фільтрації] < 60 мл/хв/1,73 м2).
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Інші гіпотензивні препарати можуть посилювати гіпотензивний ефект лозартану. Одночасне застосування з іншими препаратами, що можуть індукувати таку побічну реакцію як артеріальна гіпотензія (трициклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби, баклофен і аміфостин), може підвищувати ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
Лозартан метаболізується переважно з участю системи цитохрому Р450 (CYP) 2С9 до активного карбокси-кислого метаболіту. Флуконазол (інгібітор CYP2С9) знижує експозицію активного метаболіту приблизно на 50 %. Встановлено, що одночасне лікування лозартаном і рифампіцином (індуктор ферментів метаболізму) призводить до зниження на 40 % концентрації активного метаболіту у плазмі крові. Клінічне значення цього ефекту невідоме. Немає відмінності в експозиції при одночасному застосуванні лозартану і флувастатину (слабкого інгібітору CYP2С9).
Як і при застосуванні інших препаратів, що блокують ангіотензин II або його ефекти, супутнє застосування препаратів, що затримують калій в організмі (наприклад, калійзберігаючих діуретиків: спіронолактону, тріамтерену, амілориду), або можуть підвищувати рівні калію (наприклад, гепарин, препаратів, що містять триметоприм), добавок калію або калійвмісних замінників солі, може призвести до підвищення вмісту калію у сироватці крові. Одночасне застосування таких засобів не рекомендоване.
При одночасному застосуванні препаратів літію з інгібіторами АПФ були повідомлення про зворотне підвищення концентрацій літію в сироватці крові та його токсичний вплив. Також повідомляли про дуже рідкісні випадки такої взаємодії і при застосуванні блокаторів рецепторів ангіотензину II. Одночасне застосування літію та лозартану вимагає обережності. Якщо застосування такої комбінації розцінюється як необхідне, рекомендовано моніторувати сироваткові рівні літію на тлі одночасного прийому цих препаратів.
При одночасному застосуванні антагоністів ангіотензину ІІ і нестероїдних протизапальних препаратів (наприклад, селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота у дозах, що чинять протизапальну дію, неселективні НПЗП) може послаблюватися антигіпертензивний ефект. Одночасне застосування антагоністів ангіотензину ІІ або діуретиків із НПЗП може призводити до підвищення ризику погіршання функції нирок, включаючи можливий розвиток гострої ниркової недостатності, а також до підвищення рівня калію у сироватці крові, особливо у пацієнтів з існуючим порушенням фукції нирок. Таку комбінацію слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Пацієнтам слід проводити відповідну дегідратацію, також слід розглянути можливість щодо контролю функції нирок після початку супутньої терапії, надалі – періодично.
Існують дані, що подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) комбінованим застосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ чи аліскірену асоціюється з більшою частотою виникнення таких небажаних явищ як артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія та зниження функції нирок (включаючи гостру ниркову недостатність) порівняно із застосуванням одного засобу, що впливає на РААС.
Особливості застосування.
Гіперчутливість
Ангіоневротичний набряк. Слід часто контролювати стан пацієнтів з ангіоневротичним набряком (набряки обличчя, губ, горла та/або язика) в анамнезі.
Артеріальна гіпотензія і водно-електролітний дисбаланс
У пацієнтів з гіповолемією та/або гіпонатріємією, які розвинулися через інтенсивну терапію діуретиками, обмеження солі в раціоні харчування, діарею або блювання, може розвинутися симптомна артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози препарату та після підвищення дози. Такі стани потребують корекції перед початком лікування лозартаном або зниження початкової дози препарату (див. «Спосіб застосування та дози»). Такі ж рекомендації стосуються дітей віком від 6 років.
Електролітний дисбаланс
Електролітний дисбаланс часто спостерігається у пацієнтів із порушенням функції нирок (з або без цукрового діабету), що слід брати до уваги. У клінічному дослідженні з участю хворих на цукровий діабет II типу та з нефропатією частота виникнення гіперкаліємії була більшою при лікуванні лозартаном порівняно з плацебо. Тому слід часто перевіряти концентрації калію у плазмі крові і показники кліренсу креатиніну, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю і кліренсом креатиніну 30–50 мл/хв.
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків, калієвих харчових добавок, калійвмісних замінників солі або інших препаратів, які можуть призводити до підвищення концентрації калію в сироватці крові (наприклад, препаратів, що містять триметоприм) із лозартаном не рекомендоване (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Подвійна блокада ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС)
Є доказові дані про те, що одночасне застосування інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії, гіперкаліємії та пригнічує функцію нирок (включаючи розвиток гострої ниркової недостатності). У зв’язку з цим подвійна блокада РААС комбінованим затосуванням інгібіторів АПФ, блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ або аліскірену не рекомендується.
У випадку крайньої необхідності подвійної блокади РААС, її слід проводити під наглядом спеціаліста та з ретельним моніторингом функції нирок, електролітного балансу та артеріального тиску.
Інгібітори АПФ та блокатори рецепторів ангіотензину ІІ не слід застосовувати одночасно пацієнтам з діабетичною нефропатією.
Комбінація з аліскіреном протипоказана для пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (ШКФ < 60 мл/хв/1,73 м2).
Порушення функції печінки
Беручи до уваги фармакокінетичні дані, що вказують на істотне підвищення концентрації лозартану у плазмі крові хворих на цироз печінки, слід розглянути питання про зниження дози для пацієнтів із наявністю в анамнезі порушень функції печінки. Немає досвіду застосування препарату пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям із порушеннями функції печінки.
Порушення функції нирок
Повідомляли про виникнення змін функції нирок, включаючи ниркову недостатність, що пов’язували з пригніченням РАС (особливо у пацієнтів із залежністю функції нирок від системи ренін-ангіотензин-альдостерон, тобто пацієнти з тяжкими порушеннями функції серця або з уже існуючими порушеннями функції нирок).
Препарати, що впливають на РААС, можуть спричиняти підвищення рівнів сечовини крові та креатиніну сироватки крові у пацієнтів із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки. Ці зміни у функції нирок можуть бути оборотними після припинення терапії. Слід з обережністю застосовувати лозартан пацієнтам із двобічним стенозом ниркових артерій або зі стенозом артерії єдиної нирки.
Застосування дітям із порушеннями функції нирок
Препарат не рекомендований для застосування дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Протягом періоду застосування лозартану слід регулярно перевіряти функцію нирок, оскільки можливе її погіршання. Особливо це стосується ситуацій, коли лозартан необхідно застосовувати при наявності інших патологічних станів (гарячка, дегідратація), що можуть впливати на ниркову функцію.
Одночасне застосування лозартану і інгібіторів АПФ погіршує функцію нирок, тому така комбінація не рекомендована.
Трансплантація нирки
Немає досвіду щодо безпеки застосування препарату пацієнтам, яким щойно проведено трансплантацію нирки.
Первинний гіперальдостеронізм
У пацієнтів із первинним гіперальдостеронізмом, як правило, не спостерігається ефекту при застосуванні препаратів, що діють шляхом інгібіції РАС. Тому лозартан не рекомендований для цієї групи пацієнтів.
Захворювання коронарних артерій та цереброваскулярні захворювання
Як і при застосуванні інших антигіпертензивних препаратів, надмірне зниження артеріального тиску у пацієнтів з ішемічними захворюваннями коронарних артерій та цереброваскулярними захворюваннями може призводити до розвитку інфаркту міокарда або інсульту.
Серцева недостатність
Як і при застосуванні інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів із серцевою недостатністю з/без порушення функції нирок існує ризик розвитку тяжкої артеріальної гіпотензії і (часто гострого) порушення функції нирок.
Немає достатнього терапевтичного досвіду застосування лозартану пацієнтам із серцевою недостатністю і супутнім тяжким порушенням функції нирок, пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю (клас ІV за NYHA), а також пацієнтам із серцевою недостатністю і симптоматичною небезпечною для життя серцевою аритмією. Тому лозартан слід застосовувати з обережністю такій групі пацієнтів. Слід з обережністю одночасно застосовувати лозартан і β-блокатори.
Стеноз аортального і мітрального клапанів, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія
Як і при застосуванні інших вазодилататорів, з особливою обережністю слід призначати препарат пацієнтам зі стенозом аортального і мітрального клапанів або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.
Вагітність
Не слід розпочинати лікування лозартаном у період вагітності. За винятком випадків, коли продовження терапії лозартаном розцінюється як нагально необхідне, у пацієнток, які планують завагітніти, необхідно замінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби, для яких була підтверджена безпечність їхнього застосування у період вагітності. При діагностуванні вагітності слід негайно припинити прийом лозартану і за необхідності розпочати лікування альтернативними лікарськими засобами (див. розділи «Протипоказання» та «Застосування у період вагітності або годування груддю»).
Інші застереження
Як встановлено щодо інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту, лозартан та інші антагоністи ангіотензину менш ефективні у пацієнтів негроїдної раси, ніж в інших пацієнтів, можливо, через низьку активність реніну у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які є представниками негроїдної раси.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність
Під час І триместру вагітності застосування лозартану не рекомендоване (див. розділ «Особливості застосування»). Під час ІІ і ІІІ триместрів вагітності застосування лозартану протипоказане (див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування» ).
Доказові дані епідеміологічних досліджень стосовно ризику тератогенного впливу інгібіторів АПФ при їхньому застосуванні під час І триместру вагітності не є переконливими; тим не менше, не можна виключити невелике підвищення такого ризику. Оскільки відсутні дані контрольованих епідеміологічних досліджень щодо ризику, пов’язаного із застосуванням антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ (АРАII), подібні ризики можуть бути притаманними для цього класу лікарських засобів. За винятком випадків, коли продовження терапії АРАII розцінюється як нагально необхідне, у пацієнток, які планують завагітніти, необхідно замінити препарат на альтернативні антигіпертензивні засоби, які мають підтверджений профіль безпечності використання у період вагітності. У разі діагностування вагітності потрібно негайно відмінити застосування лозартану та у разі необхідності призначити альтернативну терапію.
Відомо, що застосування АРАІІ під час ІІ та ІІІ триместрів вагітності у людини призводить до токсичного впливу на плід (зниження функції нирок, олігогідрамніон, затримка осифікації кісток черепа) та на новонароджену дитину (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).
Якщо лозартан застосовувався з ІІ триместру вагітності, тоді рекомендується провести ультразвукове дослідження нирок та черепа дитини.
За немовлятами, матері яких приймали лозартан у період вагітності, необхідно здійснювати ретельний нагляд на предмет наявності артеріальної гіпотензії (див. також розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування»).
Годування груддю
Оскільки немає інформації щодо застосування лозартану у період годування груддю, не рекомендується призначати цей препарат. Бажане альтернативне лікування препаратами з краще вивченим профілем безпеки щодо годування груддю, особливо у період новонародженості або якщо дитина недоношена.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
Не проводили досліджень щодо впливу препарату на здатність управляти автотранспортом і механізмами. Однак слід пам’ятати про можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення та сонливість, особливо на початку лікування та при підвищенні дози препарату.
Спосіб застосування та дози.
Таблетки можна застосовувати незалежно від прийому їжі, запиваючи 1 склянкою води.
Артеріальна гіпертензія
Зазвичай початкова і підтримуюча доза для більшості хворих становить 50 мг препарату 1 раз на добу. Максимальний антигіпертензивний ефект досягається на 3–6 тиждень від початку лікування препаратом. Для деяких пацієнтів може виявитися сприятливішим підвищення дози препарату до 100 мг 1 раз на добу (вранці).
Препарат можна застосовувати у поєднанні з іншими антигіпертензивними препаратами, особливо з діуретиками (наприклад, гідрохлоротіазидом).
Пацієнти з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом ІІ типу (протеїнурія ≥ 0,5 г/добу)
Зазвичай початкова доза становить 50 мг 1 раз на добу. Дозу можна збільшити до 100 мг 1 раз на добу залежно від того, якими є показники артеріального тиску через 1 місяць після початку лікування. Лозартан можна застосовувати з іншими антигіпертензивними препаратами (наприклад, діуретиками, блокаторами кальцієвих каналів, блокаторами α- або β-рецепторів, препаратами центральної дії), а також з інсуліном та іншими гіпоглікемічними препаратами, що широко застосовуються (наприклад, похідними сульфонілсечовиною, глітазонами та інгібіторами глюкозидази).
Серцева недостатність
Зазвичай початкова доза лозартану для пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, дозу слід титрувати з тижневими інтервалами (тобто 12,5 мг на добу, 25 мг на добу, 50 мг на добу, 100 мг на добу, до досягнення максимальної дози 150 мг один раз на добу), в залежності від переносимості препарату пацієнтом.
Зменшення ризику розвитку інсульту у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і гіпертрофією лівого шлуночка, підтвердженою на ЕКГ
Зазвичай початкова доза становить 50 мг лозартану 1 раз на добу. Залежно від змін рівня артеріального тиску до лікування слід додати гідрохлоротіазид у низькій дозі та/або збільшити дозу лозартану до 100 мг 1 раз на добу.
Окремі групи пацієнтів
Застосування пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові
Пацієнтам зі зниженим об’ємом циркулюючої крові (наприклад, унаслідок лікування високими дозами діуретиків) слід зважити доцільність застосування препарату у початковій дозі 25 мг один раз на добу.
Застосування пацієнтам із порушенням функції нирок та пацієнтам, яким проводять гемодіаліз
При призначенні лозартану пацієнтам із порушенням функції нирок, а також пацієнтам, яким проводять гемодіаліз, початкову корекцію дози проводити не потрібно.
Застосування пацієнтам із порушенням функції печінки
Для пацієнтів із порушенням функції печінки в анамнезі слід розглянути питання щодо призначення препарату у меншій дозі. Немає досвіду лікування пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки, тому лозартан протипоказаний цій групі пацієнтів.
Застосування пацієнтам літнього віку
Як правило, немає потреби у коригуванні початкової дози для пацієнтів літнього віку, хоча слід враховувати можливість призначення препарату у початковій дозі 25 мг для пацієнтів віком від 75 років.
Діти
Безпечність та ефективність застосування препарату у дітей віком від 6 місяців до 6 років на даний час не встановлені. Доступні на даний час дані представлені в розділі «Фармакологічні властивості», але жодних рекомендацій щодо дозування препарату дати не можна.
Для дітей, які можуть ковтати таблетки і в яких маса тіла більше 20 кг та менше 50 кг, рекомендована доза становить 25 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 50 мг 1 раз на добу. Дозу слід коригувати залежно від впливу на рівень артеріального тиску.
У пацієнтів з масою тіла більше 50 кг зазвичай разова доза становить 50 мг 1 раз на добу. У виняткових випадках дозу можна збільшити до максимальної – 100 мг 1 раз на добу. Застосування доз, що перевищують 1,4 мг/кг (або більше 100 мг) на добу, у дітей не вивчали.
Лозартан не рекомендований для застосування дітям віком до 6 років, оскільки даних щодо застосування препарату цій групі пацієнтів недостатньо.
Препарат не рекомендується застосовувати дітям зі швидкістю клубочкової фільтрації < 30 мл/хв/1,73м2, оскільки немає відповідних даних щодо застосування.
Лозартан також не рекомендується для застосування дітям із порушенням функції печінки.
Діти.
Дані щодо безпеки та ефективності застосування препарату у дітей віком від 6 місяців до 6 років не встановлені. Наявні на даний час дані наведені у розділі «Фармакологічні властивості», проте жодних рекомендацій щодо дозування препарату дітям віком до 6 років не може бути надано.
Передозування.
Симптоми інтоксикації. Не повідомляли про випадки передозування препарату. Найімовірнішими симптомами, залежно від об’єму передозування, будуть артеріальна гіпотензія, тахікардія. Може виникнути брадикардія через стимуляцію парасимпатичної (вагусної) іннервації.
Лікування інтоксикації.
У випадку виникнення симптомної артеріальної гіпотензії необхідно використовувати підтримувальну терапію.
Лікування залежить від тривалості часу, що минув після прийому препарату, а також від характеру і тяжкості симптомів.
Пріоритетною мірою має бути стабілізація функції серцево-судинної системи. Після перорального прийому препарату показане застосування активованого вугілля у відповідній дозі. Пізніше слід часто контролювати основні показники життєдіяльності організму та коригувати при необхідності. Лозартан та активні метаболіти не видаляються при проведенні гемодіалізу.
Побічні реакції.
Побічною реакцією, про яку найчастіше повідомляли, було запаморочення.
Частота побічних реакцій, вказаних нижче, визначена як наступна: дуже часто: ≥1/10; часто: від ≥1/100 до <1/10; нечасто: від ≥1/1000 до <1/100; рідко: від ≥1/10000 до <1/1000; дуже рідко: <1/10000; невідомо (неможливо визначити за існуючими даними).
Таблиця 1.
Частота побічних реакцій, виявлених у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях та під час післяреєстраційного застосування лозартану
| Побічна реакція | Частота побічних реакцій при різних показаннях | Інше | ||||
| Артеріальна гіпертензія | Пацієнти з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка | Хронічна серцева недостатність | Артеріальна гіпертензія та цукровий діабет ІІ типу з захворюванням нирок | Досвід післяреєстраційного застосування препарату | ||
| З боку крові та лімфатичної системи | ||||||
| анемія | часто | частота невідома | ||||
| тромбоцитопенія | частота невідома | |||||
| З боку імунної системи | ||||||
| реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції, ангіоневротичний набряк* та васкуліт** | рідко | |||||
| З боку психіки | ||||||
| депресія | частота невідома | |||||
| З боку нервової системи | ||||||
| запаморочення | часто | часто | часто | часто | ||
| сонливість | нечасто | |||||
| головний біль | нечасто | нечасто | ||||
| порушення сну | нечасто | |||||
| парестезія | рідко | |||||
| мігрень | частота невідома | |||||
| дисгевзія | частота невідома | |||||
| З боку органів слуху та рівноваги | ||||||
| вертиго | часто | часто | ||||
| шум/дзвін у вухах | частота невідома | |||||
| З боку серця | ||||||
| пальпітації | нечасто | |||||
| стенокардія | нечасто | |||||
| синкопе | рідко | |||||
| фібриляція передсердь | рідко | |||||
| цереброваскулярна подія | рідко | |||||
| З боку судин | ||||||
| (ортостатична) артеріальна гіпотензія (у тому числі дозозалежні ортостатичні ефекти) | нечасто | часто | часто | |||
| З боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння | ||||||
| задишка | нечасто | |||||
| кашель | нечасто | частота невідома | ||||
| З боку шлунково-кишкового тракту | ||||||
| біль у животі | нечасто | |||||
| запор | нечасто | |||||
| діарея | нечасто | частота невідома | ||||
| нудота | нечасто | |||||
| блювання | нечасто | |||||
| Гепатобіліарні розлади | ||||||
| панкреатит | частота невідома | |||||
| гепатит | рідко | |||||
| порушення функції печінки | частота невідома | |||||
| З боку шкіри та підшкірної клітковини | ||||||
| кропивниця | нечасто | частота невідома | ||||
| свербіння | нечасто | частота невідома | ||||
| висипання | нечасто | нечасто | частота невідома | |||
| фоточутливість | частота невідома | |||||
| З боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | ||||||
| міалгія | частота невідома | |||||
| артралгія | частота невідома | |||||
| рабдоміоліз | частота невідома | |||||
| З боку нирок та сечовивідних шляхів | ||||||
| порушення функції нирок | часто | |||||
| ниркова недостатність | часто | |||||
| З боку репродуктивної системи та молочних залоз | ||||||
| еректильна дисфункція/ імпотенція | частота невідома | |||||
| Загальні розлади та реакції у місці застосування препарату | ||||||
| загальна слабкість | нечасто | часто | нечасто | часто | ||
| підвищена втомлюваність | нечасто | часто | нечасто | часто | ||
| набряк | нечасто | |||||
| загальне нездужання | частота невідома | |||||
| Результати обстежень | ||||||
| гіперкаліємія | часто | нечасто† | часто‡ | |||
| підвищений рівень аланінамінотрансферази (АЛТ)§ | рідко | |||||
| підвищення рівнів сечовини в крові, креатиніну в сироватці крові та калію в сироватці крові | часто | |||||
| гіпонатріємія | частота невідома | |||||
| гіпоглікемія | часто | |||||
* У тому числі набряк гортані, голосових зв’язок, обличчя, губ, глотки та/або язика (що зумовлює обструкцію дихальних шляхів); у деяких із цих пацієнтів у анамнезі спостерігався ангіоневротичний набряк у зв’язку з прийомом інших лікарських засобів, у тому числі інгібіторів АПФ.
** Включає пурпуру Шенляйна–Геноха.
║Особливо у пацієнтів з внутрішньосудинною гіповолемією, наприклад, у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або пацієнтів, які отримують лікування діуретиками у високих дозах.
†Ця побічна реакція була частою серед пацієнтів, які отримували 150 мг лозартану, а не 50 мг.
‡У клінічному дослідженні, в якому взяли участь пацієнти з цукровим діабетом ІІ типу та нефропатією, гіперкаліємія (> 5,5 ммоль/л) спостерігалася у 9,9 % пацієнтів, які отримували таблетки лозартану, і у 3,4 % пацієнтів, які отримували плацебо.
§Як правило, ця побічна реакція зникала після відміни лозартану.
Наступні додаткові побічні реакції у пацієнтів, які отримували лозартан, виникали частіше, ніж у пацієнтів, які отримували плацебо (частота невідома): біль у спині, інфекції сечовивідних шляхів і грипоподібні симптоми.
З боку нирок та сечовивідних шляхів
У пацієнтів групи підвищеного ризику повідомляли про зміни функції нирок як наслідок інгібування РААС, у тому числі про випадки ниркової недостатності; ці зміни функції нирок можуть бути зворотними після відміни препарату (див. розділ «Особливості застосування»).
Діти.
Профіль побічних реакцій у дітей подібний до профілю у дорослих пацієнтів. Дані щодо побічних реакцій у дітей обмежені.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу регуляторними органами є важливою процедурою. Вона дозволяє продовжувати моніторувати співвідношення «користь/ризик» для цього лікарського засобу. Медичних працівників просять повідомляти про усі підозрювані побічні реакції через національні системи повідомлень інформації про побічні реакції.
Термін придатності. 2 роки.
Умови зберігання. Зберігати при температурі не вище 30 °С. Зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
ЛОЗАП®, таблетки, вкриті оболонкою, по 50 мг
№30 (15х2), № 60 (10х6), № 60 (15х4), № 90 (10х9), № 90 (15х6):
по 10 таблеток у блістері; по 6 або 9 блістерів у картонній коробці;
по 15 таблеток у блістері; по 2, 4 або 6 блістерів у картонній коробці.
ЛОЗАП®, таблетки, вкриті оболонкою, по 100 мг
№ 30 (10х3), №30 (15х2), № 60 (10х6), № 60 (15х4), № 90 (10х9), № 90 (15х6):
по 10 таблеток у блістері; по 3, 6 або 9 блістерів у картонній коробці;
по 15 таблеток у блістері; по 2, 4 або 6 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
1. АТ «Санека Фармасьютікалз».
2. ТОВ «Зентіва».
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
1. Нітрянська 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.
2. У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська Республіка.
Заявник.
ТОВ «Санофі-Авентіс Україна».
Місцезнаходження заявника.
Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 48-50А.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
