| Торговое название | Корвитол |
| Действующие вещества | Метопролол |
| Количество действующего вещества: | 100 мг |
| Форма выпуска: | таблетки для внутреннего применения |
| Количество в упаковке: | 50 таблеток (5 блистеров по 10 шт.) |
| Первичная упаковка: | блистер |
| Способ применения: | Оральные |
| Взаимодействие с едой: | После |
| Температура хранения: | от 5°C до 25°C |
| Чувствительность к свету: | Не чувствительный |
| Признак: | Импортный |
| Происхождение: | Химический |
| Производитель: | МЕНАРИНИ-ФОН ХЕЙДЕН ГМБХ |
| Страна производства: | Германия |
| Заявитель: | Berlin-Chemie Menarini |
| Условия отпуска: | По рецепту |
|
Код АТС C Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы C07 Средства для лечения сердечной аритмии и гипертонии (Бета-адреноблокаторы) C07A Блокаторы бета-адренорецепторов C07AB Селективные блокаторы бета-адренорецепторов C07AB02 Метопролол |
|
| Официально о лекарственном средстве |
Номер РУ UA/3124/01/01 от 18.03.2020 Номер РУ UA/3124/01/01 от 18.03.2020 |
Фармакодинамика. метопролол — блокатор β-адренорецепторов без внутренней симпатомиметической активности. специфическим путем блокирует действие катехоламинов на уровне адренергических β1-рецепторов. снижает потребность миокарда в кислороде при нагрузке, оказывает положительное действие при длительном лечении стенокардии (снижение частоты болевых приступов). снижает систолическое АД, особенно после напряжения, и предотвращает развитие рефлекторной ортостатической гипотензии. снижение диастолического АД наступает через несколько недель регулярного применения — метопролол снижает плазменную активность ренина. ингибируя β2-адренорецепторы, метопролол может вызвать повышение тонуса гладких мышц.
Фармакокинетика. Всасывание и распределение. После приема внутрь метопролол полностью абсорбируется. Концентрация метопролола в плазме крови линейно зависит от принятой дозы в пределах терапевтических доз. Сmax в плазме крови достигается через 1,5–2 ч после применения (Tmax). Хотя концентрация в плазме крови различна у разных лиц, индивидуальная воспроизводимость является хорошей. В результате важного эффекта при первичном прохождении через печень системная биодоступность метопролола после применения одной пероральной дозы достигает 50%. После повторного применения она повышается до 70%. Применение во время еды может увеличить биодоступность на 30–40%. Показатель связывания метопролола с белками плазмы крови низкий (примерно 5–10%).
Биотрансформация. Метопролол подвергается почти полному окислительному метаболизму в печени ферментами цитохрома Р450 (в основном изоферментом СYP 2D6). Отмечены значительные этнические различия относительно распределения лиц с медленным метаболизмом. Количество лиц с медленным метаболизмом составляет 7% у европеоидов, но менее 1% — у монголоидов. У пациентов с медленным метаболизмом через систему СYP 2D6 концентрации метопролола в плазме крови могут в несколько раз превышать концентрации препарата у лиц с нормальной скоростью метаболизма через систему СYP 2D6. Тем не менее метаболизм метопролола по СYP 2D6-зависимому пути, возможно, не влияет или влияет в меньшей степени на безопасность и переносимость метопролола. При циррозе печени следует ожидать повышения уровня неметаболизованного метопролола в плазме крови из-за снижения скорости метаболизма.
Метаболизм и выведение из организма. Метопролол метаболизируется в печени, при этом образуются три метаболита. Два из трех метаболитов обладают слабо выраженными β-блокирующими свойствами, однако не являются клинически значимыми.
Обычно более 95% перорально принятой дозы препарата выводится с мочой. Примерно 5% данной дозы выводится с мочой в неизмененном виде; в отдельных случаях количество препарата, которое выводится с мочой в неизмененном виде, может достигать 30%. T½ составляет 3,5 ч (1–9 ч). Общая скорость выведения из плазмы крови (клиренс) достигает примерно 1000 мл/мин.
У пациентов пожилого возраста не отмечено значительных изменений фармакокинетики метопролола по сравнению с пациентами молодого возраста.
Системная биодоступность и выведение метопролола не изменяются у пациентов с почечной недостаточностью. Но выведение метаболитов у таких пациентов снижено. У больных со скоростью клубочковой фильтрации 5 мл/мин происходит значительное накопление метаболитов. Такое накопление метаболитов не оказывает β-блокирующего эффекта.
У пациентов с нарушением функции печени фармакокинетика метопролола (в связи с низким уровнем связывания с белками) меняется незначительно. Однако у пациентов с циррозом печени биодоступность метопролола может повышаться, а общий клиренс — снижаться.
Аг. стенокардия (в том числе постинфарктная). аритмия (включая суправентрикулярную тахикардию). экстренное лечение инфаркта миокарда и профилактика повторного инфаркта. гиперкинетический кардиальный синдром. профилактика приступов мигрени.
Метопролол предназначен для ежедневного приема, желательно утром. таблетку следует проглатывать не разжевывая, запивая достаточным количеством питьевой воды. таблетку можно разделить на равные части. для этого следует взять таблетку большим и указательным пальцами обеих рук насечкой для деления вверх, нажать большими пальцами и разломать таблетку на две половины вдоль разлома. в период подбора дозы следует контролировать чсс для предупреждения брадикардии. максимальная суточная доза — 200 мг. если после длительного применения препарата требуется прекращение лечения, то делать это следует постепенно и медленно, потому что внезапная отмена препарата может привести к резкому повышению АД, сердечной ишемии с обострением стенокардии или к инфаркту миокарда.
АГ. Рекомендуемая доза составляет 50–100 мг (однократно утром или с распределением на два приема — утром и вечером). Если при такой дозировке терапевтический эффект не достигнут, суточная доза может быть повышена до 200 мг (с распределением на два приема — утром и вечером), или препарат следует комбинировать с другими антигипертензивными лекарственными средствами.
Стенокардия (в том числе после инфаркта миокарда). Рекомендуемая доза составляет 50–100 мг/сут (1 раз в сутки утром или 2 раза утром и вечером). Если эта доза не дает желаемого терапевтического эффекта, ее можно повысить до 200 мг, разделенных на 2 приема (утром и вечером). При этом следует проверять АД. При необходимости препарат можно комбинировать с другими препаратами для лечения стенокардии.
Аритмия (включая суправентрикулярная тахикардия). Рекомендуемая доза составляет 100–200 мг/сут (дозу 100 мг принимают один раз утром, дозу 200 мг — 100 мг утром и 100 мг вечером).
Лечение острой фазы инфаркта миокарда и профилактика повторного инфаркта
Лечение острой фазы. При остром инфаркте миокарда лечение начинают как можно скорее после госпитализации, постоянно контролируя работу сердца с помощью ЭКГ и измерения уровня АД. Начальная доза — 5 мг метопролола тартрата в/в. В зависимости от переносимости, следующие дозы по 5 мг метопролола тартрата можно вводить в/в с интервалом в 2 мин до достижения общей максимальной дозы 15 мг метопролола тартрата. Если полная доза 15 мг, введенная в/в, переносится хорошо, через 15 мин после последнего в/в введения один раз применяют 50 мг перорально. В последующие 48 ч 50 мг метопролола принимают перорально каждые 6 ч. Для пациентов, не переносивших дозу 15 мг метопролола тартрата при в/в введении, дальнейшую терапию с пероральным применением следует начинать с осторожностью с 25 мг.
Поддерживающая доза. Рекомендуемая доза составляет 200 мг в 2 приема (утром и вечером). При снижении ЧСС и/или АД или других осложнениях, которые требуют лечения, применение препарата следует прекратить немедленно.
Гиперкинетический сердечный синдром. Рекомендуемая доза составляет 50–100 мг/сут (применять 1 раз утром или разделить на 2 приема — утром и вечером). Если эта доза не дает желаемого терапевтического эффекта, ее можно повысить до 200 мг, разделенных на 2 приема (утром и вечером). При этом следует проверять уровень АД. Дозу следует снизить при достижении терапевтического эффекта.
Профилактика приступов мигрени. Рекомендуемая суточная доза составляет 100–200 мг/сут (дозу 100 мг принимают 1 раз утром, дозу 200 мг — 100 мг утром и 100 мг вечером).
Пациенты с нарушением функции почек. Нет необходимости в коррекции дозы.
Пациенты с нарушением функции печени. Коррекция дозы (снижение дозы метопролола) обычно необходима для пациентов с нарушением функции печени (например с циррозом печени).
Пациенты пожилого возраста. Нет необходимости в коррекции дозы.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата или другим блокаторам β-адренорецепторов; av-блокада (ii и iii степени), синоатриальная блокада; синдром слабости синусного узла; декомпенсированная сердечная недостаточность (отек легких, синдром гипоперфузии или артериальной гипотензии); выраженная брадикардия (чсс ≤50 уд./мин); шок; тяжелые нарушения периферического кровообращения с болью или трофическими изменениями; артериальная гипотензия (систолическое АД 100 мм рт. ст.); бронхиальная гиперактивность (например ба), тяжелая форма хронических обструктивных бронхолегочных заболеваний; ацидоз; нелеченная феохромоцитома; длительная или периодическая инотропная терапия агонистами β-рецепторов; применение метопролола противопоказано у больных, у которых проводится в/в введение антагонистов кальция типа верапамила и дилтиазема или других антиаритмических препаратов (дизопирамид); сопутствующая терапия ингибиторами мао-а.
Метопролол не следует назначать пациентам с подозрением на острый инфаркт миокарда при ЧСС 50 уд./мин, интервалом P–Q 0,24 с или систолическим АД 100 мм рт. ст.
Частота возникновения побочных реакций определяется следующим образом: очень часто (1/10); часто: (1/100, 1/10); нечасто (1/1000, 1/100); редко (1/10 000, 1/1000); очень редко (1/10 000); частота неизвестна (не может быть оценена по имеющимся данным).
Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко — тромбоцитопения, лейкопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко — аллергический ринит.
Метаболические и алиментарные нарушения: редко — сахарный диабет, обострение сахарного диабета; неизвестно — гипогликемия (после продолжительного, строгого поста или тяжелой физической нагрузки, гипогликемические состояния могут возникать на фоне терапии препаратом).
Со стороны психики: нечасто — нарушение сна, ночные кошмары, депрессия, галлюцинации; очень редко — проблемы с памятью, изменение личности, перепады настроения.
Со стороны нервной системы: нечасто — головокружение, головная боль, спутанность сознания, необычные сноведения, парестезии; очень редко — нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны органа зрения: редко — сухость в глазу или воспаление конъюнктивы; очень редко — нарушение зрения.
Со стороны органа слуха и равновесия: очень редко — ощущение шума/звона в ушах, нарушение слуха.
Со стороны сердца: редко — тахикардия, брадикардия, нарушение проводимости, обострение сердечной недостаточности; редко — периферические отеки; очень редко — усиление стенокардии.
Со стороны сосудов: нечасто — холодные конечности; редко — артериальная гипотензия, синкопе; неизвестно — обострение синдрома Рейно (это касается также и других форм нарушений перфузии конечностей).
Со стороны респираторной системы, органов грудной полости и средостения: редко — одышка при физической нагрузке; неизвестно — респираторный дистресс-синдром (из-за увеличения сопротивления дыхательных путей возможен респираторный дистресс у пациентов, склонных к бронхоспастическим реакциям, особенно при обструктивных заболеваниях дыхательных путей).
Со стороны пищеварительного тракта: нечасто — тошнота, рвота, боль в животе, диарея, запор; редко — сухость во рту.
Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — гепатит.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: нечасто — реакции гиперчувствительности, усиленное потоотделение; очень редко — псориаз, усиление тяжести псориаза, псориазоподобная сыпь, выпадение волос; неизвестно — нарушение жирового обмена.
Со стороны опорно-двигательного аппарата и соединительной ткани: редко — мышечные спазмы, мышечная слабость; очень редко — артрит.
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: очень редко — импотенция/половая дисфункция, болезнь Пейрони.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: очень редко — обострение почечной недостаточности.
Общие нарушения и реакции в месте введения: неизвестно — повышенная утомляемость.
Лабораторные показатели: очень редко — увеличение массы тела, отклонения от нормы со стороны показателей функции печени; неизвестно — снижение уровня ХС ЛПВП и повышение уровня ТГ при нормальном уровне общего ХС.
При приеме метопролола тартрата, как и при приеме других блокаторов β-адренорецепторов, необходимо контролировать чсс и АД (сначала ежедневно, затем 1 раз в месяц).
Как правило, при лечении больных БА в качестве сопутствующей терапии следует назначать β2-агонисты (в таблетках или аэрозоле). В случаях, когда эти пациенты начинают принимать препарат, может потребоваться повышение дозы β2-агонистов. Риск воздействия препарата на β2-рецепторы ниже, чем в случае применения обычных неселективных блокаторов β1-адренорецепторов в таблетках.
Особенно тщательный врачебный контроль необходим при лечении больных сахарным диабетом (контроль уровня глюкозы в крови), пациентов с нестабильным уровнем глюкозы в крови, при соблюдении строгой диеты с голоданием, пациентов придерживающихся длительного строгого поста и при большой физической нагрузке — из-за возможности развития тяжелых гипогликемических состояний.
Метропролол может маскировать некоторые клинические проявления тиреотоксикоза (например тахикардию). Резкая отмена препарата для больных тиреотоксикозом противопоказана из-за возможного увеличения выраженности симптоматики.
Пациенты, которые проходят лечение по поводу сердечной недостаточности, должны получать терапию при этой болезни до начала применения метопролола, а также во время этого лечения. Очень редко уже существующие легкие формы нарушения AV-проводимости могут отягощать и приводить к AV-блокады более тяжелой степени. Пациенты с AV-блокадой I степени должны проходить лечение этим препаратом очень осторожно. С осторожностью метопролол применять у больных с миастенией гравис. В случае развития брадикардии (ЧСС 50–55 уд./мин) в ходе лечения метопрололом доза должна быть снижена и/или препарат следует постепенно отменить. Благодаря гипотензивному действию препарат может усилить проявления симптомов нарушения периферического кровообращения, таких как перемежающаяся хромота.
Если препарат применять у пациентов с феохромоцитомой, параллельно следует принимать α-симпатолитический препарат.
В случае, если невозможно прекратить применение препарата Корвитол до процедуры под общим наркозом или перед использованием периферического мышечного релаксанта, анестезиолог должен быть проинформирован о применении пациентом препарата Корвитол. Не рекомендуется прекращать лечение во время проведения хирургического вмешательства. В случае, если прием препарата необходимо отменить, отмену следует осуществить не позднее чем за 48 ч до операции, за исключением особых случаев, например тиреотоксикоза или феохромоцитомы.
Если необходимо прекратить лечение и в случае, когда это возможно, его следует прекратить в течение 10–14 дней с ежедневным снижением дозы на 25 мг/сут в течение последних 6 дней. На протяжении этого периода особое внимание необходимо уделять пациентам с ИБС. Риск возникновения сердечных приступов, включая внезапный летальный исход, может повыситься при прекращении лечения блокаторами β-адренорецепторов. Терапию не следует отменять внезапно из-за возможности развития синдрома отмены (усиление приступов стенокардии, повышение АД).
Метопролол может вызвать незначительное повышение уровня ТГ и снижение содержания свободных жирных кислот в крови. В некоторых случаях наблюдалось незначительное снижение уровня ЛПВП, и оно было существенно меньшим по сравнению с приемом неселективных блокаторов β2-адренорецепторов. Тем не менее в одном долгосрочном исследовании показано значительное снижение уровня общего ХС после лечения метопрололом в течение нескольких лет.
Данные по эффективности и безопасности применения препарата у больных с тяжелой стабильной сердечной недостаточностью (IV степень по NYHA) ограничены. Лечение таких пациентов должны проводить врачи со специальными навыками и опытом.
У пациентов со стенокардией Принцметала частота и тяжесть приступов стенокардии могут повышаться в результате опосредованного α-рецепторами сужения коронарных сосудов. Поэтому таким пациентам не следует назначать неселективные блокаторы β-адренорецепторов, селективные блокаторы β1-адренорецепторов необходимо применять с осторожностью.
Анафилактический шок тяжело протекает у пациентов, получающих лечение блокаторами β-адренорецепторов.
Пациенты, в истории болезни которых были отмечены тяжелые аллергические реакции, должны проходить терапию метопрололом очень осторожно. Особое внимание также следует уделять пациентам с аллергическими реакциями, которые получают лечение вакцинами (десенсибилизирующая терапия). Эффект от введения обычных доз адреналина может отсутствовать.
Пациентам, пользующимся контактными линзами, следует учитывать, что препарат может уменьшать секрецию слезной жидкости.
В отдельных случаях блокаторы β-рецепторов могут провоцировать возникновение псориаза, усиление симптомов этого заболевания или возникновения экзантем, напоминающих псориаз. Блокаторы β-рецепторов можно назначать пациентам с псориазом в анамнезе только после тщательной оценки пользы/риска.
Пациентам с депрессивными заболеваниями в истории болезни следует назначать лечение метопрололом, только тщательно оценив отношение положительного эффекта к риску.
Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек, с серьезными острыми состояниями и пациентам, которые получают комбинированное лечение препаратами наперстянки, следует уделить особое внимание.
Препарат содержит лактозу, поэтому его не следует назначать больным с наследственным дефицитом лактазы, непереносимостью галактозы или нарушением метаболизма глюкозы/галактозы.
Пациенты с острым инфарктом миокарда или нестабильной стенокардией в предыдущие 28 дней, а также больные с нарушением функции печени (см. ПРИМЕНЕНИЕ), в возрасте старше 80 лет или младше 40 лет; пациенты с гемодинамически выраженными заболеваниями клапанов, гипертрофической обструктивной кардиомиопатией, пациенты во время или в течение 4 мес после оперативного вмешательства на сердце должны лечиться только под наблюдением врача со специализированными навыками и опытом.
Применение в период беременности и кормления грудью. Метопролол, как и другие лекарственные средства, не следует применять в период беременности и кормления грудью без крайней необходимости. Как и другие блокаторы β-адренорецепторов, метопролол может вызвать побочные эффекты, такие как брадикардия, гипотензия и гипогликемия, у плода и новорожденного или у младенца в период грудного вскармливания.
Как правило, блокаторы β-адренорецепторов подавляют плацентарный кровоток, что может стать причиной преждевременных родов, задержки роста и гибели плода. Метопролол может вызвать развитие брадикардии, артериальной гипотензии, гипогликемии и угнетения дыхания у новорожденных, поэтому его прием следует прекратить за 48–72 ч до предполагаемого начала родов. Если это невозможно, необходимо тщательно контролировать состояние младенца в течение 48–72 ч после рождения.
С другой стороны, количество метопролола, которое младенец получает с грудным молоком, для реализации потенциального эффекта блокады β-адренорецепторов незначительно при условии, что дозы метопролола, которые получает мать, находятся в пределах нормального терапевтического диапазона (за исключением медленных метаболизаторов). Необходимо тщательно контролировать состояние младенцев на грудном вскармливании для выявления потенциальных эффектов блокады β-адренорецепторов.
Для того чтобы концентрация активного действующего вещества в грудном молоке была низкой, не следует кормить ребенка в течение 3–4 ч после приема препарата.
В исследованиях размножения у крыс с применением метопролола тартрата в дозах, в 55,5 раза превышающих максимальную рекомендованную дозу для человека, не выявлено никаких доказательств нарушения фертильности, однако редко метопролол может вызывть болезнь Пейрони у мужчин.
Дети. Применение препарата противопоказано детям.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. Применение препарата может влиять на деятельность, требующую высокой скорости психических и физических реакций, принятия быстрого решения (например управление транспортными средствами, обслуживание машин и механизмов, работа на высоте), поэтому на период лечения следует воздержаться от управления транспортными средствами, обслуживания машин и механизмов, работы на высоте. Вероятность такого воздействия повышается в начале лечения, при повышении дозы или изменении препарата, а также при употреблении алкоголя.
Пациенты должны находиться под тщательным наблюдением, если они одновременно с препаратом корвитол принимают ганглиоблокаторы, другие блокаторы β-адренорецепторов (например глазные капли).
Осторожность рекомендуется в случае сочетанного применения некоторых антиаритмических препаратов типа хинидина или амиодарона и пропафенона, поскольку блокаторы β-адренорецепторов могут усиливать отрицательные инотропные и отрицательные дромотропное эффекты. Одновременного назначения с пропафеноном следует избегать. Пропафенон угнетает метаболизм метопролола через цитохром Р450 2D6. Результат такой комбинации непредсказуем, поскольку пропафенон также проявляет свойства блокаторов β-адренорецепторов.
Кардиодепрессивное действие препарата Корвитол и антиаритмических препаратов (амиодарон, пропафенон и другие антиаритмические препараты) может суммироваться. Эффект амиодарона (значительная синусовая брадикардия) может сохраняться в течение длительного времени после прекращения приема препарата.
При одновременном применении препарата Корвитол и сердечных гликозидов, резерпина, α-метилдопы, гуанфацина или клонидина может происходить значительное снижение ЧСС или замедление проводимости.
При внезапной отмене клонидина на фоне лечения блокаторами β-адренорецепторов может повыситься АД. Если необходимо отменить сопутствующую терапию клонидином, блокатор β-адренорецепторов следует прекратить применять за несколько дней до отмены клонидина.
У пациентов, которые одновременно с препаратом Корвитол принимают антагонисты кальция верапамилового типа или дилтиазем и/или препараты для лечения аритмии (такие как дизопирамид), возможны отрицательные инотропные и хронотропные эффекты. Поэтому рекомендуется тщательный контроль состояния таких пациентов.
У пациентов, получающих лечение блокаторами β-адренорецепторов, ингаляционные анестетики усиливают кардиодепрессивный эффект. Индукторы или ингибиторы метаболизма могут влиять на концентрацию метопролола в плазме крови. Концентрация метопролола в плазме крови снижается при приеме рифампицина или может повышаться при приеме циметидина, фенитоина, алкоголя, гидралазина и ингибиторов обратного захвата серотонина (пароксетин, флуоксетин и сертралин).
Одновременное применение метопролола с лидокаином может задерживать выведение лидокаина из организма.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные вещества для в/в введения повышают риск анафилактических реакций.
Одновременное применение метопролола и нервно-мышечных релаксантов (например суксаметоний, тубокурарин) может усиливать нервно-мышечную блокаду.
Одновременное применение препарата Корвитол с НПВП, такими как индометацин, может снизить антигипертензивный эффект метопролола.
Кардиоселективные блокаторы β-адренорецепторов в значительно меньшей степени влияют на АД при введении пациентам адреналина, чем неселективные блокаторы β-адренорецепторов.
Поскольку блокаторы β-адренорецепторов могут повлиять на периферическое кровообращение, следует проявлять осторожность при одновременном применении препаратов с аналогичным действием, например с эрготамином.
Блокаторы β-адренорецепторов могут провоцировать парадоксальные гипертензивные реакции у пациентов, применяющих фенилпропаноламин в высоких дозах.
При одновременном приеме блокаторов β-адренорецепторов с инсулином или пероральными антидиабетическими средствами может усиливаться или пролонгироваться их действие. При этом симптомы гипогликемии (особенно тахикардия и тремор) могут маскироваться или исчезать. В таких случаях необходимо проводить регулярный контроль уровня глюкозы в крови с возможной коррекцией дозы гипогликемизирующих средств в случае необходимости.
Следует избегать одновременного приема с барбитуратами, поскольку барбитураты (исследовано на пентобарбитале) стимулируют метаболизм метопролола путем индукции фермента. Метопролол почти полностью метаболизируется в печени ферментами системы цитохрома P450 (в основном изоферментом CYP 2D6). На концентрацию метопролола в плазме крови могут влиять препараты, ингибирующие CYP 2D6, например хинидин, тербинафин, пароксетин, флуоксетин, бупропион, тиоридазин, ритонавир, гидроксихлорокин, кинин, сертралин, целекоксиб, пропафенон и дифенгидрамин. В начале лечения этими препаратами может возникнуть необходимость снижения дозы метопролола.
Одновременное применение гликозидов наперстянки и блокаторов β-адренорецепторов может увеличивать время AV-проводимости и вызвать брадикардию. Дифенгидрамин снижает (в 2,5 раза) клиренс метопролола до α-гидроксиметопролола через систему CYP 2D6 у лиц с быстрой гидроксиляцией. Эффекты метопролола усиливаются. Возможно, дифенгидрамин может ингибировать метаболизм других субстратов CYP 2D6.
Рифампицин может стимулировать метаболизм метопролола через CYP 2D6, что приводит к снижению его уровней в плазме крови.
Следует соблюдать осторожность при комбинации с нитратами, трициклическими антидепрессантами, фенотиазинами, диуретиками и другими вазодилататорами из-за риска артериальной гипотензии и/или брадикардии.
Сопутствующая терапия дигидропиридиновыми блокаторами кальциевых каналов (например нифедипином) с метопрололом, как и другими блокаторами β-адренорецепторов, повышает риск артериальной гипотензии и сердечной недостаточности у пациентов с латентной сердечной недостаточностью.
Метопролол противодействует β1-эффектам симпатомиметических средств, но имеет незначительное влияние на бронходилатационный эффект β2-агонистов при применении терапевтических доз.
При одновременном применении препарата Корвитол и норэпинефрина, эпинефрина или других симпатомиметиков веществ (например тех, которые содержатся в средствах от кашля, каплях для носа и глаз) возможно значительное повышение уровня АД.
При терапии метопрололом можно наблюдать снижение ответа на адреналина в дозах, которые обычно применяются для лечения аллергических реакций.
Из-за возможности развития тяжелой АГ ингибиторы МАО не следует применять вместе с препаратом.
Симптомы: в зависимости от степени интоксикации, клиническая картина характеризуется в основном симптомами со стороны сердечно-сосудистой и цнс. передозировка метопролола может привести к выраженному снижению ад, синусовой брадикардии, av-блокаде i–iii степени, удлинению интервала q–t, асистолии, недостаточной периферической перфузии, сердечной недостаточности, кардиогенному шоку, остановке сердца, бронхоспазму, угнетению или остановке дыхания, повышенной утомляемости, нарушению или потере сознания, тремору, судорогам, повышенному потоотделению, парестезии, коме, тошноте, рвоте, спазмам пищевода, гипогликемии (особенно у детей), гипергликемии, цианозу, влиянию на почки и временному миастеническому синдрому.
Сопутствующее употребление алкоголя, прием антигипертензивных препаратов, хинидина или барбитуратов могут ухудшить состояние пациента. Первые признаки передозировки могут возникнуть через 20 мин–2 ч после передозировки.
Лечение проводится в условиях отделения интенсивной терапии с мониторингом жизненно важных функций. Прием активированного угля, при необходимости — промывание желудка. В случае тяжелых форм артериальной гипотензии, брадикардии или угрозы сердечной недостаточности следует вводить β1-агонист в/в (например преналтерол) с интервалом 2–5 мин, или инфузионно до достижения терапевтического эффекта. В случае отсутствия селективного β1-агониста можно вводить в/в допамин или атропина сульфат для блокады блуждающего нерва. Атропин (0,25–0,5 мг взрослым, 10–20 мкг/кг массы тела детям) следует ввести до промывания желудка из-за риска вагусной стимуляции. Может потребоваться интубация и использование аппарата искусственного дыхания; адекватное восстановление ОЦК; инфузия глюкозы; мониторирование ЭКГ; повторное в/в введение атропина 1–2 мг (главным образом при вагусных симптомах). Если терапевтический эффект не достигнут, можно применять другие симпатомиметики, такие как добутамин, изопреналин, орципреналин, эпинефрин или норэпинефрин.
Также следует вводить глюкагон в дозе 1–10 мкг/кг массы тела в/в, впоследствии можно вводить 2–2,5 мг/ч в виде непрерывной инфузии. При значительной брадикардии, не поддающейся медикаментозной терапии, следует применять искусственный водитель сердечного ритма. Для купирования бронхоспазма следует вводить ингаляционно или в/в β2-агонист или аминофиллин в/в. Следует учитывать, что дозы антидотов, необходимые для устранения симптомов передозировки блокаторов β-адренорецепторов, гораздо выше терапевтических, так как β-рецепторы связаны блокаторами β-адренорецепторов.
В случае генерализованных судорог рекомендуется медленное введение диазепама.
При температуре не выше 25 °с.
Описание лекарственного средства/медицинского изделия Корвитол табл. 100мг №50 на этой странице подготовлено на основании инструкции о его применении и предоставляется исключительно для выполнения требований Закона Украины «О защите прав потребителей». Перед применением лекарственного средства/медицинского изделия следует ознакомиться с инструкцией по его применению и проконсультироваться с врачом. Помните, самолечение может быть вредным для Вашего здоровья.
Сообщение о побочной реакции на лекарственные средства, вакцины, туберкулин и/или отсутствие эффективности лекарственных средств и/или неблагоприятное событие после иммунизации/туберкулинодиагностики в режиме on-line предоставляется через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору (АИСФ) по ссылке https://aisf.dec.gov.ua.
Полными аналогами Корвитол табл. 100мг №50 являются:
Упаковка / 50 шт.
Склад:
діюча речовина: метопролол;
1 таблетка містить метопрололу тартрату 50 мг або 100 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, повідон (К-30), натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний.
Лікарська форма. Таблетки.
Основні фізико-хімічні властивості: білого кольору, круглі, плоскопаралельні таблетки зі скошеними краями і насічкою для поділу з одного боку.
Фармакотерапевтична група.
Селективні блокатори β-адренорецепторів. Код АТХ С07А В02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка.
Метопролол – β-блокатор адренергічних рецепторів з відносною β1-селективністю («кардіоселективністю») без внутрішньої симпатоміметичної активності. Специфічним шляхом блокує дію катехоламінів на рівні адренергічних β1-рецепторів. Зменшує потребу міокарда у кисні при навантаженні, що має позитивну дію при тривалому лікуванні стенокардії (зменшення частоти больових нападів). Знижує систолічний артеріальний тиск, особливо після напруження, і запобігає розвитку рефлекторної ортостатичної гіпотензії. Зниження діастолічного артеріального тиску настає через кілька тижнів регулярного застосування – метопролол знижує плазматичну активність реніну. Інгібуючи β2-рецептори, метопролол може викликати збільшення тонусу гладких м’язів.
Фармакокінетика.
Всмоктування та розподіл.
Після перорального застосування метопролол майже повністю абсорбується з кишково-шлункового тракту. Концентрація метопрололу у плазмі крові лінійно залежить від прийнятої дози у межах терапевтичних доз. Максимальна концентрація у плазмі крові (Сmax) досягається приблизно через 1,5–2 години після застосування (Tmax). Хоча концентрація у плазмі крові є різною у різних осіб, індивідуальна відтворюваність є хорошою. У результаті важливого першого ефекту під час проходження через печінку системна біологічна доступність метопрололу після застосування однієї пероральної дози досягає приблизно 50 %. Після повторного застосування вона збільшується до 70 %. Застосування під час їди може збільшити біологічну доступність на 30–40 %. Показник сполучення метопрололу з протеїнами плазми крові є низьким (приблизно 5–10 %).
Біотрансформація.
Метопролол піддається майже повному окислювальному метаболізму у печінці ферментами цитохрому Р450 (в основному ізоферментом СYP2D6). Кількість осіб з повільним метаболізмом становить 7 % у європеоїдів, але менше 1 % у монголоїдів. У пацієнтів з повільною метаболізацією через систему СYP2D6 концентрації метопрололу в плазмі крові можуть у кілька разів перевищувати концентрації препарату в осіб з нормальною швидкістю метаболізму через систему СYP2D6. Однак, метаболізм метопрололу через систему СYP2D6, можливо, не впливає або впливає меншою мірою на безпеку та переносимість метопрололу. При цирозі печінки слід очікувати підвищення рівня неметаболізованого метопрололу у плазмі крові через зменшення швидкості метаболізму.
Метаболізм і виведення з організму.
Метопролол метаболізується у печінці з утворенням трьох метаболітів. Два з трьох метаболітів мають слабко виражені β-блокувальні властивості, однак це не є клінічно значущим. Зазвичай більше 95 % пероральної дози препарату виводиться із сечею. Приблизно 5 % цієї дози виводиться із сечею у незміненому стані; в окремих випадках кількість препарату, що виводиться із сечею у незміненому стані, може досягати 30 %.
Період напіввиведення становить 3,5 години (1–9 годин). Загальна швидкість виведення з плазми крові (кліренс) становить приблизно 1000 мл/хв.
У пацієнтів літнього віку не спостерігається значних змін у фармакокінетиці метопрололу порівняно з пацієнтами молодого віку.
Системна біодоступність та виведення метопрололу не змінюються у пацієнтів з нирковою недостатністю. Але виведення метаболітів у таких пацієнтів зменшене. У пацієнтів зі швидкістю клубочкової фільтрації менше 5 мл/хв відбувається значне накопичення метаболітів. Таке накопичення метаболітів не сприяє загальному β-блокувальному ефекту.
У пацієнтів зі зниженою функцією печінки фармакокінетика метопрололу (у зв’язку з низьким рівнем зв’язування з білками) змінюється незначною мірою. Однак у пацієнтів з цирозом печінки біодоступність метопрололу може збільшуватися, а загальний кліренс – зменшуватися.
Клінічні характеристики.
Показання.
<![if !supportLists]>- <![endif]>Артеріальна гіпертензія.
<![if !supportLists]>- <![endif]>Стенокардія (у тому числі постінфарктна).
<![if !supportLists]>- <![endif]>Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).
<![if !supportLists]>- <![endif]>Екстрене лікування інфаркту міокарда та профілактика повторного інфаркту.
<![if !supportLists]>- <![endif]>Гіперкінетичний кардіальний синдром.
<![if !supportLists]>- <![endif]>Профілактика мігрені.
Корвітол® показаний дорослим.
Протипоказання.
<![if !supportLists]>- <![endif]>Підвищена чутливість до діючої речовини, до інших блокаторів β-адренорецепторів або до будь-якої з допоміжних речовин;
<![if !supportLists]>- <![endif]>шок;
<![if !supportLists]>- <![endif]>атріовентрикулярна блокада II або III ступенів;
<![if !supportLists]>- <![endif]>синдром слабкості синусового вузла;
<![if !supportLists]>- <![endif]>декомпенсована серцева недостатність (набряк легенів, синдром гіпоперфузії або артеріальної гіпотензії);
<![if !supportLists]>- <![endif]>синоатріальна блокада;
<![if !supportLists]>- <![endif]>виражена брадикардія (перед початком лікування частота серцевих скорочень у стані спокою менш ніж 50 ударів за 1 хвилину);
<![if !supportLists]>- <![endif]>артеріальна гіпотензія (систолічний артеріальний тиск менш ніж 100 мм рт. ст.);
<![if !supportLists]>- <![endif]>ацидоз;
<![if !supportLists]>- <![endif]>нелікована феохромоцитома;
<![if !supportLists]>- <![endif]>тривала або періодична інотропна терапія агоністами β-рецепторів;
<![if !supportLists]>- <![endif]>бронхіальна гіперреактивність (наприклад бронхіальна астма), тяжка форма хронічних обструктивних бронхолегеневих захворювань;
<![if !supportLists]>- <![endif]>тяжкі порушення периферичного кровообігу з болем або трофічними змінами;
<![if !supportLists]>- <![endif]>супутня терапія інгібіторами моноаміноксидази А (МАО-А інгібітори).
Внутрішньовенне введення антагоністів кальцієвих каналів типу верапамілу та дилтіазему або інших антиаритмічних препаратів (таких як дизопірамід) протипоказане пацієнтам, які лікуються препаратом Корвітол® (за винятком інтенсивної терапії).
Метопролол не слід призначати пацієнтам з підозрою на гострий інфаркт міокарда при частоті серцевих скорочень менше 50 уд/хв, інтервалом P–Q > 0,24 c або систолічним артеріальним тиском < 100 мм рт. ст.
Примітка. Для пацієнтів з декомпенсованою серцевою недостатністю, які добре переносять інші лікарські засоби, застосування метопрололу можливе при індивідуальному титруванні дози.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Слід враховувати нижченаведені взаємодії між метопрололом та іншими лікарськими засобами.
Метопролол майже повністю метаболізується у печінці ферментами системи цитохрому P450 (в основному ізоферментом CYP2D6) (див. розділ «Фармакокінетика»). Тому концентрація метопрололу у плазмі крові може підвищуватися при одночасному застосуванні субстратів, що інгібують CYP2D6, і знижуватися при прийомі речовин, що індукують CYP2D6. Тому разом з метопрололом інгібітори та індуктори CYP2D6 слід застосовувати з обережністю.
Клінічно значущими інгібіторами CYP2D6 є:
<![if !supportLists]>- <![endif]>антидепресанти, такі як флуоксетин, пароксетин, сертралін або бупропіон;
<![if !supportLists]>- <![endif]>антипсихотики, такі як тіоридазин;
<![if !supportLists]>- <![endif]>антиаритмічні засоби, такі як хінідин, пропафенон або аміодарон;
<![if !supportLists]>- <![endif]>противірусні засоби, такі як ритонавір;
<![if !supportLists]>- <![endif]>антигістамінні засоби, такі як дифенгідрамін;
<![if !supportLists]>- <![endif]>антималярійні засоби, такі як гідроксихлорохін, хінін;
<![if !supportLists]>- <![endif]>протигрибкові засоби, такі як тербінафін;
<![if !supportLists]>- <![endif]>антагоністи Н2-рецепторів, такі як циметидин;
<![if !supportLists]>- <![endif]>целекоксиб.
На початку лікування цими препаратами може виникнути необхідність зменшити дози метопрололу.
Індукторами CYP2D6 є:
<![if !supportLists]>- <![endif]>рифампіцин;
<![if !supportLists]>- <![endif]>дексаметазон.
Пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом, якщо вони одночасно з лікарським засобом Корвітол® приймають гангліоблокатори, інші β-блокатори (наприклад, очні краплі).
При супутньому прийомі лікарського засобу Корвітол® з інсуліном або пероральними антидіабетичними засобами може посилюватися або пролонгуватися їхня дія. При цьому симптоми-передвісники гіпоглікемії (особливо тахікардія і тремор) замасковані або послаблюються. Тому необхідно регулярно контролювати рівень глюкози в крові і коригувати дозу антигіперглікемічних засобів у разі необхідності.
Слід уникати одночасного прийому з барбітуратами, оскільки барбітурати (досліджено на пентобарбіталі) стимулюють метаболізм метопрололу шляхом індукції ферменту.
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні лікарського засобу Корвітол® з трициклічними антидепресантами, фенотіазинами, нітрогліцерином, а також діуретиками, вазодилататорами та іншими антигіпертензивними засобами, через ризик артеріальної гіпотензії.
Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол® з дигідропіридиновими блокаторами кальцієвих каналів (наприклад, ніфедипіном) підвищує ризик гіпотензії і, в окремих випадках, ризик розвитку серцевої недостатності у пацієнтів з латентною серцевою недостатністю.
Необхідно з обережністю призначати метопролол пацієнтам, які застосовують стимулятори β2-рецепторів та β1-рецепторів, а також дигідропіридини.
Обережність рекомендується у разі супутнього застосування деяких антиаритмічних препаратів типу хінідину, аміодарону або пропафенону, оскільки β-блокатори можуть посилювати негативні інотропні, дромотропні та хронотропні ефекти. Одночасного призначення з пропафеноном слід уникати. Відомо, що у 4 пацієнтів, які отримували лікування метопрололом, після прийому пропафенону концентрації метопрололу у плазмі крові збільшувалися у 2‒5 разів, а у 2 пацієнтів виникли побічні ефекти, типові для метопрололу. Взаємодія була підтверджена у 8 здорових добровольців. Ця взаємодія, можливо, пояснюється тим, що пропафенон, подібно до хінідину, пригнічує метаболізм метопрололу через цитохром СYP2D6. Результат застосування такої комбінації непередбачуваний, оскільки пропафенон також має β-блокувальні властивості. Кардіодепресивні ефекти лікарського засобу Корвітол® та антиаритмічних засобів (наприклад, аміодарон, пропафенон та інші антиаритмічні препарати) можуть додаватися. Ефект аміодарону у разі одночасного застосування з метопрололом (значна синусова брадикардія) може зберігатися протягом тривалого часу після припинення прийому препарату, оскільки аміодарон має надзвичайно тривалий період напіввиведення (приблизно 50 діб).
Антиаритмічні засоби I класу та β-блокатори мають адитивну негативну інотропну дію, що може призводити до серйозних гемодинамічних побічних ефектів у пацієнтів з порушеною функцією лівого шлуночка. Також слід уникати застосування цієї комбінації при синдромі слабкості синусового вузла та порушенні атріовентрикулярної (АВ) провідності. Така взаємодія найкраще описана при застосуванні дизопіраміду.
Дифенгідрамін зменшує (у 2,5 разу) кліренс метопрололу до α-гідроксиметопрололу через систему CYP 2D6 в осіб, які мають швидку гідроксиляцію. Ефекти метопрололу посилюються. Можливо, дифенгідрамін може інгібувати метаболізм інших субстратів CYP 2D6.
У пацієнтів, які одночасно з препаратом Корвітол® приймають антагоністи кальцієвих каналів верапамілового або дилтіаземового ряду або інші препарати для лікування аритмії (такі як дизопірамід), можливі негативні інотропні та хронотропні ефекти, зокрема гіпотензія, брадикардія або інші аритмії, тому показаний ретельний контроль стану таких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід призначати внутрішньовенно верапаміл через загрозу зупинки серця. Дилтіазем та блокатори β-рецепторів мають адитивну інгібуючу дію на AВ-провідність та функцію синусового вузла. При цьому може спостерігатися виражена брадикардія.
При супутньому застосуванні препарату Корвітол® і серцевих глікозидів, резерпіну, α-метилдопи, гуанфацину або клонідину можливе значне зниження частоти серцевих скорочень або сповільнення провідності.
При раптовій відміні клонідину на тлі одночасного лікування препаратом Корвітол® може значно підвищитися артеріальний тиск. Тому припиняти застосування клонідину необхідно лише через кілька днів після відміни лікарського засобу Корвітол®. Потім можна поступово відміняти клонідин.
Одночасне застосування глікозидів наперстянки і блокаторів β-рецепторів може збільшувати час артріовентрикулярної провідності та спричинити брадикардію.
Метопролол протидіє β1-ефектам симпатоміметичних засобів, але має незначний вплив на бронходилятаційний ефект β2-агоністів при застосуванні нормальних терапевтичних доз.
При супутньому застосуванні препарату Корвітол® і норепінефрину, епінефрину або інших симпатоміметичних речовин (наприклад тих, які містяться в засобах від кашлю, краплях для носа і очей) можливе значне підвищення артеріального тиску.
Під час терапії препаратом Корвітол® можливе зниження відповіді на дози адреналіну, які зазвичай застосовуються для лікування алергічних реакцій.
Після введення епінефрину (адреналіну) пацієнтам, які застосовували неселективні блокатори β-рецепторів (включаючи піндолол та пропранолол), розвивалася виражена артеріальна гіпертензія та брадикардія (зафіксовано близько 10 випадків). Крім того, припускають, що епінефрин, який міститься в анестетиках місцевої дії, може спровокувати розвиток цих реакцій у разі внутрішньосудинного введення препарату. Ризик, імовірно, є меншим у разі застосування з кардіоселективними блокаторами β-рецепторів.
Оскільки β-блокатори можуть вплинути на периферичний кровообіг, слід проявляти обережність при одночасному застосуванні препаратів з аналогічною дією, наприклад з ерготаміном.
Блокатори β-рецепторів можуть провокувати парадоксальні гіпертензивні реакції у пацієнтів, які застосовують високі дози фенілпропаноламіну. Було описано два випадки гіпертензивного кризу під час лікування тільки фенілпропаноламіном.
Через можливість сильної гіпертензії інгібітори моноаміноксидази (МАО) не слід приймати разом з лікарським засобом Корвітол®.
Індометацин і рифампіцин можуть знижувати ефект лікарського засобу Корвітол®. Імовірно, що ця взаємодія не відбувається з суліндаком. Дослідження негативної взаємодії було проведено з диклофенаком.
Дія лікарського засобу Корвітол® може посилюватися при прийомі циметидину, фенітоїну, алкоголю, гідралазину.
У пацієнтів, які одержують лікування β-блокаторами, інгаляційні анестетики посилюють кардіодепресивний ефект.
Корвітол® може зменшувати виведення лідокаїну.
Йодовмісні рентгеноконтрастні речовини для внутрішньовенного введення підвищують ризик анафілактичних реакцій.
Одночасне застосування лікарського засобу Корвітол® з наркотичними засобами може призводити до значного зниження артеріального тиску. Негативні інотропні ефекти двох вищезазначених лікарських засобів можуть додаватися.
Нервово-м’язова блокада, спричинена міорелаксантами периферичної дії (наприклад, суксаметоній, тубокурарин), може посилюватися блокуванням β-рецепторів лікарським засобом Корвітол®.
Потрібно з обережністю комбінувати метопролол з іншими препаратами із антигіпертензивним ефектом.
Особливості застосування.
Особливо ретельний лікарський контроль необхідний:
<![if !supportLists]>- <![endif]>при AВ-блокаді І ступеня; дуже рідко вже існуючі легкі форми AВ-порушення провідності можуть обтяжуватися та призводити до AВ-блокади більш тяжкого ступеня;
<![if !supportLists]>- <![endif]>пацієнтам з цукровим діабетом зі значними коливаннями рівня цукру в крові (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);
<![if !supportLists]>- <![endif]>у разі тривалого, суворого голодування та при великому фізичному навантаженні (через можливість розвитку тяжких гіпоглікемічних станів);
<![if !supportLists]>- <![endif]>якщо препарат застосовувати пацієнтам, хворим на феохромоцитому (пухлину мозкової речовини наднирників), паралельно слід застосовувати альфа-симпатолітичний препарат;
<![if !supportLists]>- <![endif]>пацієнтам з порушенням функції печінки (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
При прийомі метопрололу тартрату, як і при прийомі інших β-блокаторів, необхідно контролювати частоту серцевих скорочень (ЧСС) та артеріальний тиск (АТ) (спочатку щодня, потім 1 раз на місяць).
Пацієнтам, які приймають β-блокатори, не слід вводити внутрішньовенно антагоністи кальцію верапамілового типу.
Як правило, при лікуванні хворих на астму супутньо призначають β2-агоністи (у таблетках або аерозолі). У період, коли такі пацієнти починають приймати препарат, може потребуватися збільшення дози β2-агоністів. Ризик, що препарат буде впливати на β2-рецептори, нижчий, ніж у випадку застосування звичайних неселективних β1-блокаторів у таблетках.
В окремих випадках блокатори β-адренорецепторів можуть провокувати виникнення псоріазу, посилення симптомів цього захворювання або появу екзантем, що нагадують псоріаз. Блокатори β-адренорецепторів слід призначати пацієнтам із псоріазом в особистому або сімейному анамнезі тільки після ретельної оцінки користі/ризику.
Пацієнтам з депресивними захворюваннями в історії хвороби слід призначати лікування метопрололом, тільки ретельно оцінивши відношення позитивного ефекту до ризику.
Блокатори β-адренорецепторів можуть підвищувати чутливість до алергенів і посилювати ступінь тяжкості анафілактичних реакцій. Тому пацієнтів, в історії хвороби яких були відзначені тяжкі реакції гіперчутливості, а також пацієнтів, які проходять терапію вакцинами та десенсибілізувальну терапію, слід лікувати дуже обережно (у зв’язку з ризиком виникнення надмірних алергічних реакцій). Ефект від введення звичайних доз адреналіну може бути відсутнім.
Корвітол® може маскувати деякі симптоми тиреотоксикозу (наприклад, тахікардію). Різка відміна препарату для пацієнтів із тиреотоксикозом протипоказана через можливе посилення симптоматики.
Пацієнти, які проходять лікування серцевої недостатності, повинні проходити лікування цієї хвороби до початку застосування метопрололу, а також під час цього лікування.
З обережністю метопролол застосовувати пацієнтам з міастенією гравіс.
Метопролол може посилити вже наявну брадикардію. У разі розвитку брадикардії (ЧСС менше 50–55 уд/хв) у ході лікування метопрололом доза має бути зменшена та/або препарат слід поступово відмінити.
Маючи гіпотензивну дію, препарат може посилити прояви порушень периферичного кровообігу, таких як переміжна кульгавість.
Якщо неможливо відмінити Корвітол® перед проведенням загальної анестезії або перед застосуванням міорелаксантів периферичної дії, анестезіолог повинен бути поінформований про лікування пацієнта препаратом Корвітол®. Не рекомендується припиняти лікування під час проведення хірургічного втручання.
У разі хірургічного втручання необхідно попередити анестезіолога, що пацієнт приймає метопролол. Пацієнтам, яким має бути проведено хірургічне втручання, припиняти лікування β-блокаторами не рекомендується. Якщо відміна метопрололу вважається необхідною, то вона, по можливості, повинна відбуватися не менше ніж за 48 годин до загальної анестезії. Термінового застосування високих доз метопрололу пацієнтам, які перенесли несерцеві хірургічні втручання, слід уникати, оскільки це пов’язано з розвитком брадикардії, артеріальної гіпотензії та інсульту, включаючи летальні наслідки у пацієнтів із серцево-судинними факторами ризику.
Однак для деяких пацієнтів є бажаним використання β-блокаторів як премедикації. У таких випадках необхідно обирати анестетик з незначним негативним інотропним ефектом, щоб мінімізувати ризик пригнічення діяльності міокарда.
Метопролол може спричинити незначне підвищення рівнів тригліцеридів та зменшення рівнів вільних жирних кислот у крові. У деяких випадках спостерігалося незначне зниження рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), і воно було значно меншим порівняно з таким у разі прийому неселективних β2-блокаторів. Однак в одному довгостроковому дослідженні спостерігалося значне зниження рівня загального холестерину після лікування метопрололом протягом кількох років.
Дані щодо ефективності та безпеки застосування препарату пацієнтам з тяжкою стабільною серцевою недостатністю (NYHA IV (за класифікацією системи Нью-Йоркської асоціації кардіологів)) обмежені. Лікування таких пацієнтів повинні проводити лікарі зі спеціальними навичками та досвідом.
Пацієнти з нестабільною серцевою недостатністю (NYHA IV), гострим інфарктом міокарда або нестабільною стенокардією у попередні 28 днів, пацієнти віком від 80 років або до 40 років; пацієнти з гемодинамічно вираженими захворюваннями клапанів, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, під час або протягом 4 місяців після оперативного втручання на серці повинні лікуватися тільки під наглядом лікаря зі спеціалізованими навичками та досвідом.
Якщо необхідно припинити лікування, це слід робити протягом 10–14 днів зі щоденним зниженням дози на 25 мг протягом останніх 6 днів. Протягом цього періоду особливу увагу потрібно приділяти пацієнтам з ішемічною хворобою серця. Ризик виникнення серцевих нападів, включаючи раптовий летальний наслідок, збільшується під час припинення лікування β-блокаторами. Лікування не слід припиняти раптово через можливість розвитку синдрому відміни (посилення нападів стенокардії, підвищення артеріального тиску).
У пацієнтів зі стенокардією Принцметала частота та тяжкість нападів стенокардії може збільшитися внаслідок опосередкованого альфа-рецепторами звуження коронарних судин. Тому таким пацієнтам не слід призначати неселективні β-блокатори, селективні β1-блокатори слід застосовувати з обережністю.
Симптоми-передвісники гіпоглікемії (зокрема тахікардія і тремор) можуть бути замасковані.
Слід приділити особливу увагу пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок, з серйозними гострими станами (що супроводжуються метаболічним ацидозом) та пацієнтам, які отримують комбіноване лікування препаратами наперстянки. У разі тяжкого порушення функції нирок Корвітол® слід застосовувати лише при належному моніторингу функції нирок.
Біодоступність метопрололу може підвищуватися при цирозі печінки.
Пацієнтам, які користуються контактними лінзами, слід враховувати можливість зменшення секреції слізної рідини.
Застосування лікарського засобу Корвітол® може спричиняти позитивні результати допінг-тестів.
Неможливо передбачити вплив на здоров’я у разі неналежного застосування лікарського засобу Корвітол® як допінгу – небезпека для здоров’я не може бути виключена.
Цей препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією не слід приймати цей лікарський засіб.
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто практично вільний від натрію.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Вагітність.
Метопролол, як і інші лікарські засоби, не слід застосовувати у період вагітності або годування груддю без крайньої потреби.
Експерименти на тваринах не виявили тератогенних властивостей метопрололу.
Як і інші β-адреноблокатори, метопролол проникає крізь плаценту і може спричиняти побічні ефекти, такі як брадикардія, гіпотензія та гіпоглікемія, у плода та новонародженого або у немовляти у період грудного годування.
Як правило, β-блокатори пригнічують плацентарний кровотік, що може стати причиною передчасних пологів, затримки росту плода та внутрішньоутробної загибелі плода. Ризик серцевих і легеневих ускладнень у новонароджених, чиї матері отримували метопролол під час вагітності, підвищений у післяпологовий період.
Метопролол може спричинити розвиток брадикардії, артеріальної гіпотензії, гіпоглікемії та пригнічення дихання у новонароджених, тому його слід відмінити за 48–72 години до очікуваного початку пологів. Якщо це неможливо, необхідно ретельно контролювати стан немовляти на наявність ознак β-блокади протягом 48–72 годин після народження.
Годування груддю.
Метопролол проникає у грудне молоко. Концентрація метопрололу у грудному молоці приблизно втричі вища, ніж у сироватці крові матері. Незважаючи на те, що після застосування терапевтичних доз виникнення побічних реакцій не очікується (за винятком повільних метаболізаторів), немовлят, які перебувають на грудному вигодовуванні, слід ретельно оглядати на наявність ознак потенційної β-блокади. Для того, щоб кількість діючої речовини, що надходить з грудним молоком, була низькою, не слід годувати дитину груддю протягом 3–4 годин після прийому препарату.
Фертильність.
Дослідження розмноження у щурів із застосуванням метопрололу тартрату в дозах, які у 55,5 разу перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини, не виявили жодних доказів порушення фертильності, однак рідко метопролол викликає захворювання Пейроні у чоловіків.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.
У зв’язку з розвитком індивідуальних реакцій (таких як втомлюваність і запаморочення, див. розділ «Побічні реакції») може погіршитися здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами. Ймовірність такого впливу підвищується на початку лікування, при збільшенні дози або зміні препарату, а також при вживанні алкоголю. Тому на період лікування слід утримуватися від керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, роботи на висоті.
Спосіб застосування та дози.
Метопролол призначений для щоденного прийому. При застосуванні одноразової дози їх слід приймати зранку, а у разі прийому подвійної дози – вранці та ввечері. Таблетки слід приймати після їди, не розжовуючи, запивати достатньою кількістю питної води.
Таблетку можна поділити на рівні дози. Для цього візьміть таблетку великим та вказівним пальцями обох рук насічкою для поділу вгору, натисніть великими пальцями і розламайте таблетку на дві половини уздовж розламу.
Максимальна добова доза – 200 мг. У період підбору дози слід контролювати частоту серцевих скорочень для попередження брадикардії. Дозування слід визначати індивідуально, головним чином, відповідно до успішності лікування. Застосовують нижченаведене керівництво з дозування:
Артеріальна гіпертензія.
Корвітол® 50: 1 таблетка 1–2 рази на добу або 1–2 таблетки 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).
У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату).
Корвітол® 100: ½ таблетки 1–2 рази на добу або ½–1 таблетка 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).
У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 1 таблетки двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) або комбінувати лікарський засіб з іншими антигіпертензивними препаратами.
Стенокардія (в тому числі після інфаркту міокарда).
Рекомендована доза препарату становить 50–100 мг на добу (один раз на добу вранці або два рази – вранці та ввечері). Якщо ця доза не дає бажаного терапевтичного ефекту, її можна збільшити до 200 мг, розподілених на два прийоми (вранці та ввечері). При цьому слід перевіряти артеріальний тиск. У разі необхідності препарат можна комбінувати з іншими препаратами для лікування стенокардії.
Гіперкінетичний кардіальний синдром.
Корвітол® 50: 1 таблетка 1–2 рази на добу або 1–2 таблетки 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).
У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 2 таблеток двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального тиску.
Корвітол® 100: ½ таблетки 1–2 рази на добу або ½–1 таблетка 1 раз на добу (відповідає 50–100 мг метопрололу тартрату).
У разі необхідності добову дозу можна збільшити до 1 таблетки двічі на добу (відповідає 200 мг метопрололу тартрату) з перевіркою артеріального тиску. Дозу потрібно зменшити при досягненні терапевтичного ефекту.
Аритмія (включаючи суправентрикулярну тахікардію).
Корвітол® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).
Корвітол® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).
Екстрене лікування інфаркту міокарда та профілактика повторного інфаркту.
Лікування гострої фази.
При гострому інфаркті міокарда лікування починають якомога швидше після госпіталізації, постійно контролюючи серцеву діяльність за допомогою ЕКГ і артеріальний тиск. Лікування розпочинають з 5 мг метопрололу тартрату внутрішньовенно. Залежно від переносимості, наступні дози по 5 мг метопрололу тартрату можна вводити внутрішньовенно з інтервалом у 2 хвилини до досягнення максимальної загальної дози 15 мг метопрололу тартрату.
Якщо повна доза 15 мг, введена внутрішньовенно, переноситься добре, через 15 хвилин після останнього внутрішньовенного введення 1 раз застосовують 1 таблетку лікарського засобу Корвітол® 50 або ½ таблетки лікарського засобу Корвітол® 100 (відповідає 50 мг метопрололу тартрату).
У наступні 48 годин застосовують 1 таблетку лікарського засобу Корвітол® 50 або ½ таблетки лікарського засобу Корвітол® 100 (відповідає 50 мг метопрололу тартрату) кожні 6 годин. Для пацієнтів, які не переносили дозу більше 15 мг метопрололу тартрату внутрішньовенно, подальшу пероральну терапію слід розпочинати з обережністю із застосування 1 раз ½ таблетки лікарського засобу Корвітол® 50 (відповідає 25 мг метопрололу тартрату).
Підтримувальна доза.
Рекомендована доза становить 200 мг у два прийоми вранці та ввечері (по 2 таблетки лікарського засобу Корвітол® 50 2 рази на добу або по 1 таблетці лікарського засобу Корвітол® 100 2 рази на добу).
Якщо спостерігається зниження ЧСС і/або артеріального тиску або інші ускладнення, що потребують лікування, застосування препарату Корвітол® необхідно припинити негайно.
Профілактика мігрені.
Корвітол® 50: 2 таблетки 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).
Корвітол® 100: 1 таблетка 1–2 рази на добу (відповідає 100–200 мг метопрололу тартрату).
Пацієнти з порушенням функції нирок.
Немає потреби коригувати дозу.
Пацієнти з порушенням функції печінки.
Виведення метопрололу тартрату зменшується при тяжких порушеннях функції печінки (наприклад у пацієнтів з цирозом печінки), у результаті чого може виникнути необхідність у зниженні дози.
Пацієнти літнього віку.
Немає потреби коригувати дозу.
Тривалість застосування.
Тривалість застосування залежить від тяжкості та перебігу захворювання і визначається лікарем індивідуально.
Якщо після тривалого лікування застосування препарату Корвітол® слід перервати або припинити, то робити це потрібно поступово і повільно, бо раптова відміна може призвести до серцевої ішемії із загостренням стенокардії, до інфаркту міокарда або різкого підвищення артеріального тиску.
Діти.
Лікування препаратом Корвітол® протипоказане дітям, тому що безпека та ефективність лікарського засобу Корвітол® у цій популяції не встановлені. Дані відсутні.
Передозування.
Токсичність.
У дорослої людини прийом дози 7,5 г спричиняв летальну інтоксикацію. У 5-річної дитини прийом 100 мг препарату не супроводжувався симптомами інтоксикації після проведення промивання шлунка. Помірну інтоксикацію спричинила доза 450 мг у 12-річної дитини та доза 1,4 г у дорослої людини, серйозну інтоксикацію у дорослої людини спричиняла доза 2,5 г, а 7,5 г – дуже серйозну інтоксикацію.
Симптоми передозування.
Залежно від ступеня інтоксикації, клінічна картина характеризується в основному симптомами з боку серцево-судинної і центральної нервової систем. Передозування може призвести до сильного зниження артеріального тиску, синусової брадикардії, атріовентрикулярної блокади І–ІІІ ступеня, подовження інтервалу QT, асистолії, недостатньої периферичної перфузії, зупинки серця, серцевої недостатності та кардіогенного шоку. Також можливі утруднення дихання, бронхоспазм, пригнічення або зупинка дихання, підвищена стомлюваність, блювання, порушення свідомості або втрата свідомості, тремор, генералізовані судоми, підвищена пітливість, парестезії, кома, нудота, спазми стравоходу, гіпоглікемія (особливо у дітей), гіперглікемія, гіперкаліємія, ціаноз, вплив на нирки та тимчасовий міастенічний синдром.
Супутнє вживання алкоголю, прийом антигіпертензивних препаратів, хінідину або барбітуратів можуть погіршити стан пацієнта. Перші ознаки передозування можуть виникнути через 20 хвилин – 2 години після передозування.
Терапевтичні заходи при передозуванні.
У разі передозування або критичного зниження частоти серцевих скорочень та/або артеріального тиску лікування препаратом Корвітол® необхідно припинити.
Лікування проводиться в умовах відділення інтенсивної терапії з моніторингом життєво важливих функцій (параметрів кровообігу й дихання, функції нирок, рівня глюкози у крові, електролітів сироватки крові). Застосовують активоване вугілля, стимуляцію блювання, у разі необхідності – промивання шлунка. У випадку тяжкої форми гіпотензії, брадикардії або загрози серцевої недостатності слід вводити β1-агоніст внутрішньовенно (наприклад, преналтерол) з інтервалом 2–5 хв або інфузійно до досягнення терапевтичного ефекту. У разі відсутності селективного β1-агоніста можна вводити внутрішньовенно допамін або атропіну сульфат для блокади блукаючого нерва. Атропін (0,25–0,5 мг – дорослим, 10–20 мкг/кг маси тіла – дітям) слід ввести до промивання шлунка через ризик вагусної стимуляції. Може знадобитися інтубація та використання апарату штучного дихання; адекватне відновлення об’єму циркулюючої крові; інфузія глюкози; моніторинг роботи серця за допомогою ЕКГ; повторне внутрішньовенне введення атропіну 1–2 мг (головним чином при вагусних симптомах). Якщо терапевтичного ефекту не досягнуто, можна використати інші симпатоміметики залежно від маси тіла та дії, такі як добутамін, ізопреналін, орципреналін, епінефрин або норадреналін. У разі пригнічення функції міокарда: інфузія добутаміну або допаміну та кальцію глубіонату (9 мг/мл, 10‒20 мл).
Можна ввести глюкагон (спочатку 1–10 мг внутрішньовенно, згодом 2–2,5 мг/год у вигляді безперервної інфузії), а також амрінон.
Інфузія натрію (хлориду або бікарбонату) у разі подовження QRS-комплексу та аритмії. При значній брадикардії, яка не піддається медикаментозній терапії, слід застосовувати тимчасовий штучний водій серцевого ритму. У разі зупинки кровообігу можуть бути потрібні заходи з реанімації протягом кількох годин.
У разі бронхоспазму можна вводити інгаляційно β2-симпатоміметики (наприклад тербуталін) (а також внутрішньовенно, якщо ефект недостатній) або амінофілін внутрішньовенно. Слід враховувати, що дози антидотів, необхідні для усунення симптомів передозування β-блокаторами, набагато вищі за терапевтичні, оскільки β-рецептори зв’язані β-блокаторами.
У разі генералізованих судом рекомендується повільне внутрішньовенне введення діазепаму.
Побічні реакції.
Частота виникнення побічних реакцій визначається таким чином: дуже часто (³ 1/10); часто (³ 1/100 – < 1/10); нечасто (³ 1/1000 – < 1/100); рідко (³ 1/10000 – < 1/1000); дуже рідко (< 1/10000); невідомо (неможливо оцінити, виходячи з наявних даних).
| Дуже часто | Часто | Нечасто | Рідко | Дуже рідко | Невідомо |
| Розлади з боку крові та лімфатичної системи | Тромбоцитопе-нія, лейкопенія | ||||
| Розлади з боку імунної системи | Алергічний риніт | ||||
| Розлади з боку метаболізму та травлення | Цукровий діабет, загострення цукрового діабету | Гіпоглікемія1 | |||
| Розлади з боку психіки | Депресія, нічні кошмари, порушення сну, галюцинації | Зміна особистості, перепади настрою, минущі проблеми з пам’яттю | |||
| Розлади з боку нервової системи | Запаморочення, головний біль, сплутаність свідомості, надмірні сновидіння, парестезія | Порушення смакових відчуттів | |||
| Розлади з боку органів зору | Кон’юнктивіт, сухість в очах | Порушення зору | |||
| Розлади з боку органів слуху та рівноваги | Порушення слуху, тинітус | ||||
| Розлади з боку серця | Посилене серцебиття, брадикардія, порушення провідності, загострення серцевої недостатності, периферичні набряки | Загострення стенокардії | |||
| Розлади з боку судин | Похолодіння кінцівок | Артеріальна гіпотензія, синкопе | Загострення синдрому Рейно2 | ||
| Розлади з боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння | Задишка при фізичному навантаженні | Респіраторний дистрес-синдром3 | |||
| Розлади з боку шлунково-кишкового тракту | Нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея | Сухість у роті | |||
| Розлади з боку гепато-біліарної системи | Гепатит | ||||
| Розлади з боку шкіри та підшкірної клітковини | Посилене потовиділення, шкірні алергічні реакції | Псоріаз, загострення псоріазу, псоріазо-подібний висип, випадіння волосся | Порушення жирового обміну | ||
| Розлади з боку опорно-рухового апарату та сполучної тканини | М’язова слабкість, м’язові спазми | Моноартрит, поліартрит | |||
| Розлади з боку нирок та сечовивідних шляхів | Загострення ниркової недостатності | ||||
| Розлади з боку репродуктив-ної системи та молочних залоз | Порушення лібідо, еректильна дисфункція, хвороба Пейроні | ||||
| Загальні розлади та реакції у місці введення | Підвищена втомлюваність | ||||
| Лабораторні показники | Збільшення ваги, підвищення рівня аспартатаміно-трансферази, підвищення рівня аланінаміно-трансферази | Зниження рівня ліпопротеїдів високої щільності, підвищення рівня тригліцеридів при нормальному рівні загального холестерину |
1 Після тривалого, строгого голодування або важкого фізичного навантаження, гіпоглікемічні стани можуть виникати на тлі одночасної терапії препаратом Корвітол®.
2 Це стосується також і інших форм порушень периферичної перфузії.
3 У зв’язку з можливим збільшенням опору дихальних шляхів можливий респіраторний дистрес у пацієнтів, схильних до бронхоспастичних реакцій, особливо при обструктивних захворюваннях дихальних шляхів.
Інші побічні реакції: агранулоцитоз, сонливість, безсоння, розлад концентрації уваги, нервозність, тривожність, постуральні порушення (дуже рідко – із запамороченням), атріовентрикулярна блокада І, ІІ або ІІІ ступеня, біль у перикарді, біль у грудній клітці, аритмії, артеріальна гіпотензія, кардіогенний шок у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, гангрена у пацієнтів з наявними тяжкими порушеннями периферичного кровообігу, риніт, печія, здуття, загострення кропив’янки, дистрофічні зміни шкіри, фотосенсибілізація, артралгія, посилення симптомів переміжної кульгавості, поява антинуклеарних антитіл (не пов’язаних із системним червоним вовчаком), метопролол може маскувати симптоми тиреотоксикозу, прояви латентного цукрового діабету.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції.
Повідомлення про підозрювані побічні реакції після реєстрації лікарського засобу відіграють важливу роль. Це дає змогу продовжувати спостереження за співвідношенням користі та ризику застосування лікарського засобу. Працівники галузі охорони здоров’я повинні повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції.
Термін придатності. 3 роки.
Не застосовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 °С. Лікарський засіб зберігати у недоступному для дітей місці.
Упаковка.
По 10 таблеток у блістері; по 3 або 5 блістерів у картонній коробці.
Категорія відпуску.
За рецептом.
Виробник.
БЕРЛІН-ХЕМІ АГ.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.
Глінікер Вег 125, 12489 Берлін, Німеччина.
Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины
ВНИМАНИЕ! Цены актуальны только при оформлении заказа в электронной медицинской информационной системе Аптека 9-1-1. Цены на товары при покупке непосредственно в аптечных заведениях-партнерах могут отличаться от указанных на сайте!
Добавление отзыва
{{docMaster.documentName}}
{{docVisa.documentName}}
