Кетонал раствор для инъекций 100 мг/2 мл в ампулах по 2 мл 10 шт

Фармакодинамика. кетопрофен — нпвп, оказывающий анальгезирующий, противовоспалительный и жаропонижающий эффект.

При воспалении кетопрофен ингибирует синтез простагландинов и лейкотриенов, тормозя активность ЦОГ и частично — липооксигеназы, также он ингибирует синтез брадикинина и стабилизирует лизосомальные мембраны.

Обладает центральным и периферическим обезболивающим эффектом и устраняет проявления симптомов воспалительно-дегенеративных заболеваний опорно-двигательного аппарата.

У женщин кетопрофен уменьшает выраженность симптомов первичной дисменореи вследствие ингибирования синтеза простагландинов.

Фармакокинетика

Абсорбция. При пероральном приеме кетопрофен быстро всасывается в ЖКТ. После перорального приема 100 мг C_max кетопрофена в плазме крови (10,4 мкг/мл) достигается через ≈1,5 ч. Биодоступность кетопрофена в пероральных формах составляет 90% и прямо пропорциональна применяемой дозе.

Капсулы с модифицированным высвобождением Кетонал Дуо — новая лекарственная форма, которая отличается от обычных капсул способом высвобождения активного вещества. Капсулы содержат два вида пеллет: стандартные (белые) и покрытые оболочкой (желтые). Кетопрофен быстро высвобождается из белых пеллет (60% общего количества) и медленно — из желтых пеллет (40% общего количества), что обусловливает пролонгированное действие препарата.

Прием пищи не влияет на общую биодоступность кетопрофена, но снижает скорость всасывания. Жирная пища увеличивает время достижения C_max, но не снижает биодоступность и C_max кетопрофена в плазме крови. Одновременный прием препаратов, снижающих кислотность желудочного сока, не влияет на быстроту и объем всасывания кетопрофена. После приема капсул Кетонал Дуо C_max — 9036,64 нг/мл — достигается в течение 1,76 ч.

После приема таблеток пролонгированного действия Кетонал Ретард кетопрофен быстро всасывается в ЖКТ, его C_max в плазме крови достигается через 4–6 ч. Биодоступность кетопрофена составляет 93% и прямо пропорциональна применяемой дозе.

После ректального введения 100 мг кетопрофена (суппозитории) C_max в плазме крови (10,4 мкг/мл) достигается через 1,05–1,22 ч. Биодоступность кетопрофена после ректального введения — 71–96%.

Парентеральное введение. Средняя концентрация кетопрофена в плазме крови составляет 26,4±5,4 мкг/мл через 4–5 мин после в/в инфузии или в/м введения. Биодоступность кетопрофена составляет 90%.

При местном применении крема или геля абсорбция кетопрофена незначительна, что обусловливает местный характер действия препарата и отсутствие системных эффектов. Биодоступность кетопрофена при местном применении — около 5%.

После трехкратного нанесения 70–80 мг кетопрофена в форме крема на поверхность колена C_max в плазме крови (0,0182±0,118 мкг/мл) достигается через 6 ч после применения препарата.

Распределение. Степень связывания с белками плазмы крови — 99%. Объем распределения — 0,1–0,2 л/кг массы тела. Кетопрофен проникает в синовиальную жидкость. Через 3 ч после введения 100 мг кетопрофена его концентрация в плазме крови составляет около 3 мкг/мл, а концентрация в синовиальной жидкости — 1,5 мкг/мл. Хотя концентрация кетопрофена в синовиальной жидкости ниже, чем в плазме крови, она более стабильна (сохраняется до 30 ч; при парентеральном введении через 9 ч концентрация кетопрофена в плазме крови — 0,3 мкг/мл, а в синовиальной жидкости — 0,8 мкг/мл), поэтому болевой синдром и скованность суставов уменьшаются на продолжительное время. Стабильная концентрация кетопрофена в плазме крови достигается на протяжении 24 ч.

При местном применении через 12 ч после последнего нанесения крема на кожу колена в тканях сустава воспроизводятся такие концентрации кетопрофена: жировая ткань — 4,7±3,87 мкг/г, оболочка сустава — 2,35±2,41 мкг/г, синовиальная жидкость — 1,31±0,89 мкг/г.

Фармакокинетика кетопрофена не зависит от возраста пациента. Для лиц пожилого возраста стабильная концентрация в плазме крови достигается через 8,7 ч и составляет 6,3 мкг/мл. Кумуляции кетопрофена в тканях не отмечено.

Метаболизм и выведение. Кетопрофен интенсивно метаболизируется в печени с помощью микросомальных ферментов. Из организма выводится в виде конъюгата с глюкуроновой кислотой. Т_½ составляет 2 ч. До 80% введенной дозы кетопрофена выводится с мочой, как правило, 90% — в виде глюкуронида, ≈10% — с калом.

У пациентов с почечной недостаточностью выведение кетопрофена замедлено, Т_½ увеличивается на 1 ч. У лиц с печеночной недостаточностью кетопрофен может накапливаться в тканях. У пациентов более старшего возраста метаболизм и выведение кетопрофена замедляются, однако это имеет клиническое значение только при нарушении функции почек.

Заболевания суставов: ревматоидный артрит; серологически негативный спондилоартрит (анкилозирующий спондилоартрит, псориатический артрит, реактивный артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; внесуставной ревматизм (тендинит, бурсит, капсулит плечевого сустава);

болевой синдром: люмбаго, посттравматическая боль в суставах, мышцах; послеоперационная боль; боль при метастазах опухолей в кости; альгодисменорея.

Дозы подбираются индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение.

Капсулы Кетонал. Рекомендуемая доза для взрослых — по 1 капсуле 3 раза в сутки.

Рекомендуемая доза при ревматоидном артрите и остеоартрите — по 1 капсуле каждые 6 ч.

Рекомендуемая доза при слабой, умеренной боли и дисменорее — по 1 капсуле каждые 6–8 ч.

Продолжительность лечения зависит от тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при применении минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

Максимальная суточная доза кетопрофена — 200 мг.

Капсулы Кетонал можно применять в комбинации с суппозиториями Кетонал по следующей схеме: по 1 капсуле утром и днем и по 1 суппозиторию (100 мг) вечером. При комбинированном приеме различных форм препарата (капсулы, таблетки, суппозитории, р-р для инъекций) общая суточная доза не должна превышать 200 мг.

Капсулы принимают во время еды, запивая водой или молоком (не менее 100 мл).

Для предотвращения негативного воздействия кетопрофена на слизистую оболочку органов ЖКТ после консультации с врачом можно одновременно принимать антацидные средства, ингибиторы протонной помпы.

Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается, поэтому рекомендуют применять минимальную эффективную дозу кетопрофена. Через 4 нед от начала лечения следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Кетонал суппозитории. Применяют ректально.

Рекомендуемые дозы для взрослых и детей в возрасте старше 15 лет: 1 суппозиторий вводят в прямую кишку 1–2 раза в сутки.

Кетонал суппозитории можно комбинировать с пероральными формами Кетонала, например, 1 капсула (50 мг) утром и днем и 1 суппозиторий (100 мг) вечером или 1 таблетка (100 мг) утром и 1 суппозиторий (100 мг) вечером.

Продолжительность лечения зависит от степени тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при использовании минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

Максимальная суточная доза кетопрофена — 200 мг. Перед назначением максимальной дозы следует тщательно проанализировать соотношение польза/риск лечения в высокой дозе.

Пациенты пожилого возраста. У лиц пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается. Через 4 нед от начала лечения НПВП следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Кетонал р-р для инъекций. Дозы подбирают индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение. Для парентерального применения.

Рекомендованные дозы для взрослых

В/м введение: применяют 1 ампулу (100 мг) кетопрофена 1–2 раза в сутки. При необходимости в/м введение можно дополнить назначением пероральных или ректальных форм Кетонала. Максимальная суточная доза не должна превышать 200 мг.

В/в инфузия: инфузии кетопрофена осуществляют только в условиях стационара. Инфузию проводят на протяжении 0,5–1 ч, курс лечения при в/в введении — не более 48 ч. Максимальная суточная доза — 200 мг.

Прерывистая в/в инфузия: 100–200 мг кетопрофена растворяют в 100 мл 0,9% р-ра натрия хлорида и вводят на протяжении 0,5–1 ч. Максимальная суточная доза — 200 мг.

Непрерывная в/в инфузия: 100–200 мг кетопрофена растворяют в 500 мл р-ра для инфузий (0,9% р-р натрия хлорида, р-р Рингера с лактатом, глюкоза) и вводят на протяжении 8 ч. Максимальная суточная доза — 200 мг.

Кетопрофен можно применять одновременно с анальгетиками центрального действия; его можно смешивать с морфином в одном флаконе: 10–20 мг морфина и 100–200 мг кетопрофена растворяют в 500 мл р-ра для инфузий (0,9% р-р натрия хлорида или р-р Рингера с лактатом). Максимальная суточная доза — 200 мг.

Продолжительность лечения зависит от степени тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при использовании минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

Для предотвращения негативного воздействия кетопрофена на слизистую оболочку органов ЖКТ можно одновременно принимать антацидные средства.

Предостережение: флаконы с р-ром для инфузии следует обертывать темной бумагой или алюминиевой фольгой, поскольку кетопрофен чувствителен к влиянию света.

Трамадол и кетопрофен следует вводить отдельно, поскольку при их смешивании может образоваться осадок.

Пациенты пожилого возраста. У лиц пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается. Через 4 нед от начала лечения следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений. Рекомендуют начинать терапию кетопрофеном с минимальной дозы с целью применения у пациентов самой низкой эффективной дозы.

Нарушение функции почек. Пациентам с умеренным нарушением функции почек с клиренсом креатинина 0,33 мл/с (20 мл/мин) дозу кетопрофена следует снизить.

Применение кетопрофена противопоказано пациентам с тяжелым нарушением функции почек.

Нарушение функции печени. Пациентам с хроническими заболеваниями печени и сниженным уровнем альбумина в плазме крови следует снизить дозу кетопрофена.

Применение кетопрофена противопоказано пациентам с тяжелым нарушением функции печени.

Кетонал гель. Для наружного применения.

На кожу пораженного участка наносят тонким слоем 3–5 см геля 1–2 раза в сутки и осторожно его втирают. Количество геля зависит от размера травмированной зоны: 5 см геля соответствуют 100 мг кетопрофена, 10 см — 200 мг кетопрофена. Использовать при этом окклюзионную повязку не рекомендуется.

Продолжительность лечения составляет 7–10 дней. После применения геля следует вымыть руки. Кетонал гель можно применять в комбинации с другими лекарственными формами (капсулы, таблетки, суппозитории). Максимальная общая суточная доза не должна превышать 200 мг кетопрофена независимо от применяемой лекарственной формы.

Кетонал крем. Для наружного применения.

Крем наносят на кожу пораженного участка тонким слоем 2 раза в сутки и осторожно втирают. Количество крема зависит от размера пораженного участка. Препарат применяют, как правило, не более 10 сут. Крем можно применять в комбинации с другими лекарственными формами (капсулы, таблетки, суппозитории). Максимальная общая суточная доза не должна превышать 200 мг кетопрофена, независимо от применяемой лекарственной формы.

Применять стягивающие и герметичные повязки не рекомендуется. После применения препарата следует вымыть руки, кроме случаев аппликации крема непосредственно на кожу рук.

Капсулы с модифицированным высвобождением Кетонал Дуо.

Дозы подбирать индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение.

Рекомендуемая доза составляет 150 мг (1 капсула) в сутки.

Продолжительность лечения зависит от степени тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при применении минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

При комбинированном применении различных форм препарата (капсулы, таблетки, суппозитории, р-р для инъекций) максимальная суточная доза кетопрофена не должна превышать 200 мг.

Капсулы принимают во время еды, запивая водой или молоком (не менее 100 мл).

Для предотвращения негативного воздействия кетопрофена на слизистую оболочку органов ЖКТ можно одновременно принимать антациды, ингибиторы протонной помпы после консультации с врачом.

Пациенты пожилого возраста. У лиц пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается, и если назначена терапия НПВП, рекомендуется применять минимальную эффективную дозу кетопрофена, а через 4 нед от начала лечения следует обязательно проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Таблетки Кетонал Форте.

Дозы подбирать индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение.

Рекомендуемая доза для взрослых — по 1 таблетке 2 раза в сутки.

Рекомендуемая доза при ревматоидном артрите и остеоартрите — по 1 таблетке 2 раза в сутки.

Рекомендуемая доза при слабой, умеренной боли и дисменорее — по 1 таблетке 1 раз в сутки.

Продолжительность терапии зависит от степени тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при применении минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

Максимальная суточная доза кетопрофена составляет 200 мг.

Таблетки Кетонал Форте можно применять в комбинации с суппозиториями Кетонал по следующей схеме: по 1 таблетке утром и по 1 суппозиторию (100 мг) вечером. При комбинированном назначении различных форм препарата (капсулы, таблетки, суппозитории, р-р для инъекций) общая суточная доза не должна превышать 200 мг.

Таблетки принимают во время еды, запивая водой. Таблетки следует глотать целыми, не разжевывая.

Для предотвращения негативного воздействия кетопрофена на слизистую оболочку органов ЖКТ можно одновременно принимать антацидные средства.

Пациенты пожилого возраста. У пациентов пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается. Через 4 нед от начала лечения следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Кетонал Ретард таблетки пролонгированного действия. Дозы подбирают индивидуально, в зависимости от состояния пациента и его реакции на лечение. Рекомендуемая доза для взрослых — 1 таблетка 1 раз в сутки.

Продолжительность лечения зависит от степени тяжести и течения заболевания, однако побочные эффекты могут быть минимизированы при использовании минимальной эффективной дозы в течение как можно более короткого времени.

При комбинированном назначении разных форм препарата (капсулы, таблетки, суппозитории, р-р для инъекций) максимальная суточная доза кетопрофена не должна превышать 200 мг.

Таблетки Кетонал Ретард следует принимать после или во время еды, запивая стаканом воды или молока. Одновременно следует принимать антациды, ингибиторы протонной помпы для уменьшения выраженности побочного влияния кетопрофена на ЖКТ (после консультации с врачом).

Пациенты пожилого возраста. У лиц пожилого возраста риск возникновения побочных реакций повышается (рекомендуют применять минимальную эффективную дозу). Через 4 нед от начала лечения следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Реакции гиперчувствительности к кетопрофену или вспомогательным веществам; противопоказан пациентам, у которых применение кетопрофена, ацетилсалициловой кислоты или других нпвп провоцирует бронхоспазм, астматические приступы, крапивницу, ангионевротический отек, острый ринит или другие аллергические реакции. тяжелая сердечная недостаточность; периоперационная боль при проведении операции аортокоронарного шунтирования; хроническая диспепсия в анамнезе; язва желудка или двенадцатиперстной кишки в стадии обострения или желудочно-кишечные кровотечения, язва или перфорации в анамнезе, цереброваскулярные или другие кровотечения; пациенты, склонные к геморрагии; геморрагический диатез; тяжелые нарушения функции печени или почек; ба и ринит в анамнезе; iii триместр беременности.

Кетопрофен в форме для наружного применения (гель, крем) противопоказан при наличии кожных проявлений аллергии при применении кетопрофена, тиапрофеновой кислоты, фенофибрата, блокаторов ультрафиолетовых (УФ) лучей или парфюмерных средств; воздействии солнечных лучей (даже рассеянного света) или УФ-облучения в солярии во время лечения и в течение 2 нед после его прекращения; наличии патологических изменений на коже, например мокнущих дерматозов, повреждения кожи, сыпи, травмы кожи, ожогов, экземы, акне или инфекционных процессов кожи и открытых ран. Не использовать герметичные повязки.

Кетопрофен противопоказан пациентам с нарушением гомеостаза или применяющим терапию антикоагулянтами.

Классификация побочных эффектов по системам органов и частоте проявлений: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, 1/10), нечасто (≥1/1000, 1/100), редко (≥1/10 000, 1/1000), очень редко (1/10 000), частота неизвестна (невозможно оценить на основании доступных данных).

Побочные эффекты обычно преходящие. Чаще возникают расстройства со стороны пищеварительного тракта.

Со стороны системы крови: нечасто — геморрагическая анемия, гемолиз, пурпура, тромбоцитопения, агранулоцитоз, недостаточность костного мозга, частота неизвестна — нейтропения.

Высокие дозы кетопрофена могут ингибировать агрегацию тромбоцитов, пролонгируя тем самым время кровотечения, и вызвать носовое кровотечение и образование гематом.

Со стороны иммунной системы: реактивность дыхательной системы, включая БА, бронхоспазм или одышка (особенно у пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВП); очень редко — ангионевротический отек и анафилаксия, анафилактические реакции, включая шок.

Психические расстройства: часто — депрессия, нервозность, кошмарные сновидения, сонливость; редко — делирий с визуальными и слуховыми галлюцинациями, дезориентация, нарушение речи, изменение настроения.

Со стороны нервной системы: часто — головная боль, астения, дискомфорт, повышенная утомляемость, слабость, головокружение, парестезии, вертиго, изменения настроения, сонливость; нечасто — судороги; редко — нарушение речи, дисгевзия; очень редко — псевдоопухоли головного мозга; частота неизвестна — депрессия, спутанность сознания, галлюцинации, недомогание, имеются сообщения об асептическом менингите (особенно у пациентов с аутоиммунными заболеваниями, такими как системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани, у которых наблюдаются следующие симптомы — ригидность затылочных мышц, тошнота, рвота, лихорадка или потеря ориентации).

Со стороны органа зрения: часто — нарушение зрения; очень редко — конъюнктивит, помутнение зрения; частотота неизвестна — неврит зрительного нерва.

Со стороны органа слуха: часто — шум в ушах.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — отеки; нечасто — сердечная недостаточность, АГ, вазодилатация.

Клинические исследования и эпидемиологические данные подтверждают, что с применением некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном применении) может быть связано незначительное повышение риска возникновения артериальных тромботических явлений (например инфаркта миокарда и инсульта). Для того чтобы исключить такой риск для кетопрофена, данных недостаточно.

Со стороны дыхательной системы: нечасто — кровохарканье, одышка, фарингит, ринит, бронхоспазм (особенно у пациентов с гиперчувствительностью к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВП), отек гортани (признаки анафилактической реакции); единичные — приступы БА; частота неизвестна — одышка.

Со стороны пищеварительной системы: очень часто — диспепсия; часто — тошнота, абдоминальная боль, диарея, запор, метеоризм, анорексия, рвота, стоматит; редко — гастрит, язва желудка; очень редко — колит, перфорация кишечника (как осложнение дивертикула), мелена, обострение язвенного колита или болезни Крона, энтеропатия с перфорацией, стеноз. Могут возникать перфорация, желудочно-кишечные кровотечения, мелена, гематемезис. Энтеропатия может сопровождаться слабым кровотечением с потерей белка.

Были сообщения о случае перфорации прямой кишки у женщины пожилого возраста.

Ульцерация, кровоизлияние или перфорация могут развиваться у 1% пациентов через 3–6 мес лечения или у 2–4% пациентов через 1 год лечения с применением НПВП.

Со стороны гепатобилиарной системы: очень редко — тяжелые нарушения функции печени, сопровождающиеся желтухой и гепатитом.

Со стороны кожи: часто — кожная сыпь, зуд; нечасто — алопеция, экзема, пурпуроподобная сыпь, повышенное потоотделение, крапивница, обострение хронической крапивницы, эксфолиативный дерматит; редко — фотосенсибилизация, фотодерматит; очень редко — буллезные реакции, включая синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, эксфолиативный и буллезный дерматоз, мультиформная эритема, ангионевротический отек.

Со стороны мочевыделительной системы: очень редко — ОПН, интерстициальный нефрит, нефротический синдром, острый пиелонефрит, аномальные почечные функциональные тесты.

Со стороны репродуктивной системы: нечасто — менометроррагия.

Общие нарушения: редко — отеки, частота неизвестна — нарушение вкуса.

Лабораторные показатели: очень часто — отклонение от нормы уровня печеночных трансаминаз, повышение уровня билирубина в плазме крови из-за нарушений, связанных с сахарным диабетом; часто — увеличение массы тела; нечасто — при лечении НПВП существенно повышаются показатели АлАТ и АсАТ.

Реакции в месте введения: ощущение жжения и/или боль в месте введения, зуд, отек.

Для суппозитория — вышеперечисленные реакции в месте введения, ректальное кровотечение.

Кетопрофен снижает агрегацию тромбоцитов, пролонгируя тем самым время кровотечения.

У больных с ба и хроническим ринитом, хроническим синуситом и/или полипозом носа существует повышенный риск возникновения аллергии на ацетилсалициловую кислоту и другие нпвп. кетопрофен может вызвать у них приступ астмы, бронхоспазм, особенно у лиц с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте и другим нпвп.

Применение кетопрофена может быть причиной кровотечения из ЖКТ, язвы желудка и/или двенадцатиперстной кишки или перфорации, которые могут возникнуть даже без продромальных симптомов. Следует осторожно назначать кетопрофен пациентам с расстройствами ЖКТ в анамнезе. Высока вероятность возникновения кровотечения из ЖКТ у пациентов пожилого возраста, склонных к таким кровотечениям, у больных с недостаточной массой тела, а также у лиц с нарушением функции тромбоцитов или принимающих антикоагулянты или ингибиторы агрегации тромбоцитов. При появлении кровотечения или симптомов язвы желудка и/или двенадцатиперстной кишки прием лекарственного средства следует немедленно прекратить. При появлении слабовыраженных симптомов со стороны желудка можно применять лекарственные средства, нейтрализующие кислоту желудочного сока или обволакивающие слизистую оболочку желудка. Эти пациенты должны начинать лечение с минимальной дозы. Таким пациентам следует применять комбинированную терапию протекторными препаратами (например, мизопростолом или ингибиторами протонной помпы).

Согласно эпидемиологическим данным, кетопрофен может быть связан с высоким риском тяжелой желудочно-кишечной токсичности, что характерно для других НПВП, особенно при приеме высоких доз. Также клинические исследования и эпидемиологические данные дают основания предполагать, что использование некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) может быть связано с повышением риска артериального тромбоза (например инфаркта миокарда или инсульта). Для исключения такого риска относительно кетопрофена данных недостаточно.

Следует избегать одновременного применения кетопрофена с НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2.

Кетопрофен и другие НПВП могут маскировать симптомы развивающегося инфекционного заболевания.

Кетопрофен следует осторожно назначать пациентам с расстройствами ЖКТ, внимательно наблюдая таких больных при появлении таких заболеваний, как гастрит и/или дуоденит, неспецифический язвенный колит, болезнь Крона.

Препарат следует с осторожностью применять пациентам с нарушениями гемостаза, гемофилией, болезнью Виллебранда, тяжелой тромбоцитопенией, почечной или печеночной недостаточностью, а также лицам, принимающим антикоагулянты (производные кумарина и гепарина, главным образом низкомолекулярные гепарины).

Необходим тщательный контроль диуреза и функции почек у пациентов с заболеваниями печени, у пациентов, получающих диуретики, при гиповолемии в результате обширного хирургического вмешательства, особенно у пациентов пожилого возраста.

Кетопрофен с осторожностью применяют у лиц с алкоголизмом.

Препарат следует с осторожностью назначать пациентам, которые применяют сопутствующие препараты, способные повышать риск кровотечений или ульцерации, такие как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты (варфарин), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина, антитромботические препараты (ацетилсалициловая кислота).

При применении кетопрофена также необходимо тщательно наблюдать пациентов с повышенной чувствительностью к солнечному свету или фототоксичностью в анамнезе. У лиц пожилого возраста и пациентов с сердечной недостаточностью или нарушениями функции печени, хронической почечной недостаточностью и нарушениями водного обмена (например с обезвоживанием в результате применения диуретиков, гиповолемией после хирургической операции и т.д.) кетопрофен может вызвать расстройства работы почек через подавление синтеза простагландинов.

В начальный период лечения у таких больных следует тщательно контролировать величину диуреза и другие показатели функции почек. Нарушение их функции может быть причиной появления отеков и повышения концентрации небелкового азота в сыворотке крови.

У пациентов с сердечной недостаточностью, особенно пожилых, из-за задержки жидкости и натрия в организме может наблюдаться усиленное проявление нежелательных реакций. У таких пациентов следует контролировать функцию сердца и почек.

Пациентам с неконтролируемой АГ, хронической сердечной недостаточностью, установленной ИБС, заболеваниями периферических артерий и/или заболеваниями сосудов головного мозга можно принимать кетопрофен только после тщательного мониторинга. Перед началом длительного лечения пациенты с факторами риска при наличии гиперлипидемии, сахарного диабета или пациенты, которые курят, должны также проходить тщательное обследование.

Пациентам с нарушениями функции печени показаны тщательное наблюдение (периодический контроль активности трансаминаз) и индивидуальный подбор дозы препарата.

Особенно осторожно следует назначать кетопрофен лицам пожилого возраста, в частности, с нарушениями функции печени или почек; таким больным необходимо снизить дозу лекарственного средства.

Особенно осторожно следует назначать кетопрофен пожилым пациентам, в частности, с нарушениями функции печени или почек; таким больным необходимо снизить дозу препарата. При длительном лечении кетопрофеном необходимо контролировать показатели морфологии крови и функции печени и почек.

В редких случаях при применении НПВП отмечались кожные реакции, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса — Джонсона и токсический эпидермальный некролиз. Самый высокий риск таких реакций существует в начале терапии (в большинстве случаев такие реакции возникают в первые месяцы лечения). Кетонал необходимо отменить при первых проявлениях кожной сыпи, поражении слизистых оболочек или других признаках повышенной чувствительности.

При длительном лечении кетопрофеном, особенно пациентов старшего возраста, необходимо контролировать формулу крови, а также функции печени и почек. При клиренсе креатинина 0,33 мл/с (20 мл/мин) следует откорректировать дозу кетопрофена.

Применение препарата необходимо прекратить перед обширными хирургическими вмешательствами.

Применение кетопрофена может негативно отражаться на репродуктивной функции женщин, поэтому его не следует принимать женщинам, планирующим беременность. Женщинам, которые не могут забеременеть или проходят обследование по поводу бесплодия, прием кетопрофена необходимо прекратить.

Прием лекарственного средства в минимальной эффективной дозе в течение короткого периода, необходимого для купирования симптомов, снижает риск возникновения побочных эффектов и влияние на ЖКТ и систему кровообращения.

Применение препарата следует отменить при появлении нарушений зрения, таких как нечеткость зрения.

Лица пожилого возраста: всасывание кетопрофена не изменяется, только удлиняется период полувыведения лекарственного средства (3 ч) и снижается клиренс в почках и плазме крови. У пациентов пожилого возраста риск возникновения побочных реакций возрастает. После 4 нед от начала лечения следует проводить мониторинг проявлений желудочно-кишечных кровотечений.

Пациенты с почечной недостаточностью: снижается клиренс в почках и плазме крови, удлиняется T_½ пропорционально степени тяжести почечной недостаточности.

Пациенты с печеночной недостаточностью: клиренс в плазме крови и T_½ не изменяются; количество не связанного с белками препарата возрастает почти вдвое.

Кетонал гель (Кетонал крем) применяют только наружно. Если пропущено время нанесения препарата в форме геля или крема, при очередном местном применении препарата дозу не удваивают. Несмотря на то что системные побочные эффекты кетопрофена при местном применении практически отсутствуют, Кетонал гель (Кетонал крем) следует с осторожностью применять у пациентов с нарушением функции почек, сердца или печени, язвой или воспалением кишечника в анамнезе, цереброваскулярным кровотечением или геморрагическим диатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) применять только наружно. Если пропущено время нанесения геля (крема), при очередном применении дозу не удваивают.

Несмотря на то что системные побочные эффекты кетопрофена при местном применении практически отсутствуют, гель (крем) следует с осторожностью применять пациентам с нарушением функции почек, сердца или печени, наличием язвенной болезни или воспаления кишечника в анамнезе, цереброваскулярным кровотечением или геморрагическим диатезом.

Кетонал гель (Кетонал крем) не следует наносить на слизистые оболочки, перианальную область или область гениталий, а также на обширные участки кожи, под герметичные повязки, на кожу вокруг глаз. Избегать попадания препарата в форме геля или крема в глаза. Не следует превышать рекомендованную дозу и наносить Кетонал гель (Кетонал крем) вместе с другими средствами для местного применения, содержащими кетопрофен или другие НПВП, на одних и тех же участках кожи.

Необходимо защищать от солнца (в том числе от УФ-лучей в солярии) участки кожи, на которые нанесен препарат, во время лечения, а также в течение 2 нед после его окончания для снижения риска фотосенсибилизации. Следует немедленно прекратить применение препарата при появлении каких-либо реакций со стороны кожи, в том числе кожных реакций, после одновременного применения со средствами, содержащими октокрилен (октокрилен входит в состав некоторых косметических и гигиенических продуктов, таких как шампуни, гели после бритья, гели для душа, губные помады, кремы, в том числе омолаживающие, средства для снятия макияжа, лаки для волос для задержки их фотодеградации).

Следует тщательно мыть руки после каждого нанесения препарата в форме геля или крема. Если Кетонал гель (Кетонал крем) необходимо втирать в кожу в течение длительного времени, следует использовать хирургические перчатки.

Местное применение большого количества препарата может спровоцировать появление системных побочных эффектов, включая приступы БА и проявления гиперчувствительности, такие как контактный дерматит, крапивница и бронхоспазм.

Кетонал гель не использовать рядом с открытым пламенем, поскольку он содержит этанол.

Кетонал крем содержит метилпарабен (E218) и пропилпарабен (E216), которые могут вызвать реакции гиперчувствительности немедленного типа (крапивница, бронхоспазм) или замедленного типа.

Капсулы Кетонал, Кетонал Дуо и Кетонал Форте содержат лактозу, поэтому их не назначают пациентам с редким наследственным заболеванием непереносимости галактозы, дефицитом лактазы или синдромом мальабсорбции глюкозы-галактозы.

Применение в период беременности и кормления грудью. Безопасность применения кетопрофена в период беременности не определена, поэтому применение препарата в I–II триместр беременности возможно только в случае крайней необходимости, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.

Применение кетопрофена в III триместр беременности противопоказано.

Ингибирование синтеза простагландинов может негативно влиять на беременность и/или развитие эмбриона/плода. Данные эпидемиологических исследований свидетельствуют о повышенном риске выкидышей и развития пороков сердца и гастрошизиса после применения ингибиторов синтеза простагландинов на ранней стадии беременности. Абсолютный риск развития врожденного порока сердца повысился от ≤1 до 1,5%. Риск может повышаться при увеличении дозы и продолжительности терапии. У животных применение ингибитора синтеза простагландина приводило к пре- и постимплантационной гибели плода и смерти эмбриона/плода. Кроме того, у животных, которым вводили ингибиторы синтеза простагландинов при беременности в период органогенеза, отмечалось повышение частоты развития различных врожденных нарушений, включая сердечно-сосудистые. При назначении кетопрофена женщине, планирующей беременность, или в I и II триместр беременности следует соблюдать минимально возможную дозу и продолжительность терапии.

В III триместр беременности при применении любых ингибиторов синтеза простагландинов возможны такие воздействия на плод:

• сердечно-легочная токсичность (преждевременное закрытие артериального протока и легочная гипертензия);
• нарушение функции почек, которое может прогрессировать до почечной недостаточности с проявлением олигогидрамниона;

Беременная женщина и плод в конце беременности могут подвергнуться таким воздействиям:

• возможно увеличение продолжительности кровотечений, снижение способности к агрегации тромбоцитов, даже при применении очень низких доз препарата;
• подавление сократительной функции матки, что может привести к увеличению продолжительности родов.

Кормление грудью. Данные по экскреции кетопрофена в грудное молоко отсутствуют. Кетопрофен не рекомендуется назначать в период кормления грудью, поскольку безопасность кетопрофена в период кормления грудью не доказана.

Дети. Препарат не применяют у детей. Кетонал суппозитории не применяют у детей в возрасте до 15 лет.

Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами или работе с другими механизмами. До выяснения индивидуальной реакции на препарат (может возникнуть головокружение, сонливость, судороги и нарушения зрения) рекомендуется воздержаться от управления транспортными средствами или работы со сложными механизмами.

Не рекомендуется одновременное применение с кетопрофеном.

Следует избегать одновременного применения кетопрофена с другими НПВП и салицилатами, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, антикоагулянтами (гепарином и варфарином), ингибиторами агрегации тромбоцитов (тиклопидином, клопидогрелом), препаратами лития, метотрексатом в дозе 15 мг/нед. Повышается риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений/ульцерации.

Не рекомендуется одновременное применение препарата Кетонал крем и других лекарственных средств для местного применения, содержащих кетопрофен или другие НПВП, поскольку это может усиливать их действие также, как и вызванные ими побочные реакции.

Кетопрофен связывается с белками; при одновременном применении с другими препаратами, которые связываются с белками, например антикоагулянтами, сульфаниламидами, гидантоином, может потребоваться коррекция доз для предотвращения повышения уровня этих препаратов вследствие конкуренции за связывание с белками плазмы крови.

Одновременное применение с ГКС повышает риск желудочно-кишечного язвообразования или кровотечения.

НПВП могут усиливать эффекты антикоагулянтов, таких как варфарин и гепарин.

Применение кетопрофена вместе с антикоагулянтами и селективными ингибиторами обратного захвата серотонина повышает риск желудочно-кишечных кровотечений.

Если невозможно избежать одновременного применения антикоагулянтов (гепарина и варфарина) и антитромботических препаратов (например тиклопидина, клопидогрела), пациенты должны находиться под тщательным наблюдением врача. Одновременное применение нескольких антитромботических средств повышает риск развития кровотечения.

При одновременном применении с препаратами лития снижается выведение лития. Возможен риск повышения уровня лития в плазме крови, иногда достигающего токсического из-за снижения выделения лития почками. При необходимости следует установить тщательный мониторинг уровня лития в плазме крови и корригировать дозу лития во время и после терапии НПВП.

После применения кетопрофена вместе с метотрексатом (дозы 15 мг/нед) возникала тяжелая, иногда летальная токсичность. Токсичность обусловлена повышением и пролонгацией концентрации метотрексата в крови. Следует делать 12-часовой перерыв между приемом кетопрофена и метотрексата.

Одновременное применение с кетопрофеном требует мер безопасности

Кетопрофен может снижать эффективность антигипертензивных средств и диуретиков.

Диуретики могут повышать риск нефротоксичности НПВП. Пациенты, особенно с обезвоживанием, связанным с приемом диуретиков, имеют больший риск развития почечной недостаточности на фоне уменьшения почечного кровотока, вызванного подавлением простагландинов. Перед началом лечения таких пациентов необходимо восстановить у них водный баланс и проверить функцию почек.

При одновременном применении кетопрофена с метотрексатом (дозы 15 мг/нед) следует еженедельно проводить мониторинг форменных элементов крови.

Риск почечных нарушений повышается у пациентов, принимающих диуретики или ингибиторы АПФ одновременно с НПВП. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (пациенты с обезвоживанием организма или лица пожилого возраста) одновременное применение ингибиторов АПФ или антагонистов рецепторов ангиотензина II и ингибиторов ЦОГ может вызвать дальнейшее ухудшение функции почек, в том числе ОПН.

При одновременном применении кетопрофена с пентоксифиллином повышается риск возникновения кровотечения. Необходимо проводить контроль состояния свертывающей системы крови.

Одновременное применение с кетопрофеном требует осторожности

Кетопрофен может снижать эффективность антигипертензивных средств (блокаторов β-адренорецепторов, ингибиторов АПФ) и диуретиков вследствие угнетения синтеза простагландинов.

Применение кетопрофена вместе с тромболитиками и селективными ингибиторами обратного захвата серотонина повышает риск возникновения желудочно-кишечных кровотечений.

Одновременное применение пробенецида может привести к значительному снижению клиренса кетопрофена из плазмы крови.

Соли калия, калийсберегающие диуретики, ингибиторы АПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина II, НПВП, гепарин (низкомолекулярные или нефракционированные), циклоспорин, такролимус и триметоприм могут вызвать гиперкалиемию.

Кетопрофен усиливает эффективность пероральных противодиабетических и противосудорожных средств (фенитоин).

Одновременное применение НПВП и сердечных гликозидов может вызвать обострение сердечной недостаточности, снижать скорость клубочковой фильтрации и повышать уровень гликозидов в плазме крови.

Одновременное применение с циклоспорином и такролимусом повышает риск нефротоксичности, особенно у лиц пожилого возраста.

При одновременном применении с НПВП эффективность мифепристона может снижаться. НПВП следует принимать через 8–12 дней после применения мифепристона.

Симптомы: головная боль, сонливость, тошнота, рвота, эпигастральная боль, кровавая рвота, диарея, стул черного цвета, нарушение сознания, угнетение дыхания, удушье, судороги, головокружение, артериальная гипотензия, снижение функции почек и почечная недостаточность, желудочно-кишечные кровотечения.

При местном применении кетопрофена (в форме геля или крема): раздражение, эритема, зуд или усиление проявлений других побочных реакций. Поскольку при местном применении концентрация в плазме крови кетопрофена, проникающего через кожу, низкая, передозировка маловероятна. Если на кожу нанесено слишком много геля или крема, ее следует промыть водой.

Лечение: следует немедленно применить симптоматическую терапию в условиях стационара: промывание желудка и применение активированного угля. При возникновении почечной недостаточности следует провести гемодиализ. Антагонисты Н₂-рецепторов, ингибиторы протонной помпы и простагландины снижают опасное влияние кетопрофена на пищеварительный тракт. Специфический антидот отсутствует.

При температуре до 25 °c.

1-01-РЕЦ-СНД-0919

2 мл розчину містять кетопрофену 100 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію гідроксид, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: безбарвний або злегка жовтуватий прозорий розчин практично без видимих часточок.

Фармакотерапевтична група.

Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти. Кетопрофен. Код АТX M01A Е03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Кетопрофен є нестероїдним протизапальним засобом, що має аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію.

При запаленні кетопрофен інгібує синтез простагландинів і лейкотрієнів, гальмуючи активність циклооксигенази та частково – ліпооксигенази, також він інгібує синтез брадикініну і стабілізує лізосомальні мембрани.

Чинить центральний та периферичний знеболювальний ефект та усуває прояви симптомів запально-дегенеративних захворювань опорно-рухового апарату.

У жінок кетопрофен зменшує симптоми первинної дисменореї внаслідок інгібування синтезу простагландинів.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Середня концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 26,4 + 5,4 мкг/мл через 4–5 хвилин після внутрішньовенної інфузії або внутрішньом’язового введення. Біодоступність кетопрофену становить 90 %.

У більшості пацієнтів після внутрішньом’язового введення кетопрофен виявляється у крові через 15 хвилин, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 2 години. Біодоступність кетопрофену у вигляді розчину для ін’єкцій знаходиться у лінійній залежності від величини дози препарату.

Розподіл. Ступінь зв’язування з білками – 99 %. Об’єм розподілення – 0,1–0,2 л/кг. Кетопрофен проникає у синовіальну рідину. Через 3 години після введення 100 мг кетопрофену його концентрація у плазмі крові становить приблизно 3 мкг/мл, а концентрація у синовіальній рідині – 1,5 мкг/мл. Хоча концентрація кетопрофену в синовіальній рідині дещо нижча, ніж у плазмі крові, вона стабільніша (через 9 годин концентрація кетопрофену в плазмі крові становить 0,3 мкг/мл, а в синовіальній рідині – 0,8 мкг/мл), тому больовий синдром та скутість суглобів зменшується на тривалий час. Стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається протягом 24 годин після введення. У пацієнтів літнього віку стабільна концентрація кетопрофену в плазмі крові досягається через 8,7 години і становить 6,3 мкг/мл. Кумуляція кетопрофену в тканинах не спостерігається.

Після внутрішньом’язового введення кетопрофену в дозі 100 мг його концентрація у сироватці крові та цереброспінальній рідині виявлялась через 15 хвилин. Пікова концентрація кетопрофену в плазмі крові досягалася протягом 2 годин (1,3 мкг/мл).

Метаболізм і виведення. Кетопрофен інтенсивно метаболізується у печінці за допомогою мікросомальних ферментів. З організму виводиться у вигляді кон’югата з глюкуроновою кислотою. Період напіввиведення становить 2 години. До 80 % введеної дози кетопрофену виводиться із сечею, як правило (понад 90 %) у вигляді глюкуроніду, приблизно 10 % – з фекаліями.

У пацієнтів із порушенням функції нирок виведення кетопрофену уповільнено, період напіввиведення збільшується на 1 годину. У пацієнтів із порушенням функції печінки кетопрофен може накопичуватися у тканинах. У пацієнтів літнього віку метаболізм і виведення кетопрофену уповільнюються, однак це має клінічне значення тільки при порушенні функції нирок.

Клінічні характеристики.

Показання.

Захворювання суглобів: ревматоїдний артрит; серонегативні спондилоартрити (анкілозуючий спондилоартрит, псоріатичний артрит, реактивний артрит); подагра, псевдоподагра; остеоартрит; позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт плечового суглоба).

Больовий синдром: люмбаго, посттравматичний біль у суглобах, м’язах; післяопераційний біль; болі при метастазах пухлин у кістки; альгодисменорея.

Протипоказання.

Реакції гіперчутливості до кетопрофену або до допоміжних речовин. Протипоказаний пацієнтам, у яких застосування кетопрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) провокує бронхоспазм, астматичні напади, кропив’янку, ангіоневротичний набряк, гострий риніт або інші алергічні реакції. Тяжка серцева недостатність. Лікування періопераційного болю при проведенні операції щодо аортокоронарного шунтування. Хронічна диспепсія в анамнезі; виразка шлунка або дванадцятипалої кишки у стадії загострення або шлунково-кишкові кровотечі, виразкові хвороби або перфорації в анамнезі. Цереброваскулярні або інші кровотечі. Схильність пацієнта до геморагії; геморагічний діатез. Тяжкі порушення функцій печінки або нирок. Бронхіальна астма та риніт в анамнезі. Кетопрофен протипоказаний пацієнтам із гемостатичними порушеннями або тим, які отримують терапію антикоагулянтами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не рекомендується одночасне застосування з кетопрофеном.

Слід уникати одночасного застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ і саліцилатами, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, антикоагулянтами (гепарин та варфарин), інгібіторами агрегації тромбоцитів (тиклопідин, клопідогрель), інгібіторами тромбіну (дабігатран), прямими інгібіторами фактора Ха (апіксабан, ривароксабан, едоксабан), препаратами літію, метотрексатом у дозах вище 15 мг/тиждень. Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч/ульцерації.

Кетопрофен зв’язується з білками; при одночасному застосуванні з іншими препаратами, що зв’язуються з білками, наприклад з антикоагулянтами, сульфонамідами, гідантоїнами, може знадобитися корекція доз для запобігання підвищення рівня цих препаратів внаслідок конкуренції за зв’язування з білками плазми крові.

Одночасне застосування із кортикостероїдами підвищує ризик шлунково-кишкового виразкоутворення або кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин і гепарин.

Застосування кетопрофену разом з антитромботичними агентами і селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Якщо неможливо уникнути одночасного застосування антикоагулянтів (гепарин та варфарин) та антитромботичних препаратів (наприклад, тиклопідин, клопідогрель), пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом лікаря. Одночасне застосування кількох антитромботичних засобів підвищує ризик розвитку кровотечі.

При одночасному застосуванні з препаратами літію знижується виведення літію. Ризик підвищення рівня літію в плазмі крові, що інколи досягає токсичного рівня через зниження виведення літію нирками. При необхідності, необхідно встановити ретельний моніторинг рівня літію в плазмі крові та відкоригувати дозу літію під час та після терапії НПЗЗ.

Після застосування кетопрофену разом із метотрексатом (дози більше 15 мг/тиждень) виникала тяжка, іноді летальна токсичність. Токсичність зумовлена підвищенням і пролонгуванням концентрації метотрексату в крові. Слід робити 12-годинну перерву між прийомом кетопрофену та метотрексату.

Одночасне застосування з кетопрофеном вимагає заходів безпеки.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів та діуретиків.

Діуретики можуть підвищувати ризик нефротоксичності НПЗЗ. Пацієнти, особливо зі зневодненням, пов’язаним з прийомом діуретиків, мають більший ризик розвитку ниркової недостатності на фоні зниження ниркового кровотоку, викликаного пригніченням простагландинів. Перед початком лікування таких пацієнтів необхідно відновити у них водний баланс та перевірити функцію нирок.

При одночасному застосуванні кетопрофену з метотрексатом (дози нижче 15 мг/тиждень) слід щотижня проводити моніторинг формених елементів крові.

Ризик ниркових порушень підвищується у пацієнтів, які приймають діуретики або інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту одночасно з нестероїдними антиревматичними засобами. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (пацієнти зі зневодненням організму або пацієнти літнього віку) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину II та інгібіторів циклооксигенази може спричинити подальше погіршення функції нирок, у тому числі гостру ниркову недостатність.

При одночасному застосуванні кетопрофену з пентоксифіліном збільшується ризик кровотечі. Необхідно проводити контроль стану системи згортання крові.

Одночасне застосування з кетопрофеном потребує обережності.

Кетопрофен може знижувати ефекти антигіпертензивних засобів (бета-блокаторів, інгібіторів АПФ) та діуретиків унаслідок пригнічення синтезу простагландинів.

Застосування кетопрофену разом із тромболітиками та селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну підвищує ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування пробенециду може призвести до значного зменшення кліренсу кетопрофену з плазми крові.

Солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (низькомолекулярні або нефракціоновані), циклоспорин, такролімус і триметоприм можуть спричинити гіперкаліємію.

Одночасне застосування з тенофовіром підвищує ризик ниркової недостатності.

Одночасне застосування з нікорандилом збільшує ризик серйозних ускладнень, таких як виразки шлунково-кишкового тракту, перфорація та кровотеча.

Кетопрофен посилює ефекти пероральних антидіабетичних і антиепілептичних засобів (фенітоїн).

Одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, знижувати швидкість гломерулярної фільтрації і підвищувати рівні глікозидів у плазмі крові.

Одночасне застосування з циклоспорином та такролімусом підвищує ризик нефротоксичності, особливо у пацієнтів літнього віку.

При одночасному застосуванні з НПЗЗ ефект міфепристону може знижуватися. Нестероїдні протиревматичні засоби слід приймати через 8–12 днів після застосування міфепристону.

Особливості застосування.

Небажаних ефектів (особливо з боку травного тракту і серцево-судинної системи) можна уникнути, приймаючи мінімальну ефективну дозу при найкоротшій тривалості застосування.

З обережністю слід призначати кетопрофен пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі. Кровотеча і перфорація можуть розвиватися раптово без попередніх симптомів.

Ризик шлунково-кишкових кровотеч, ульцерації або перфорації вищий при підвищенні доз НПЗЗ, у пацієнтів із виразкою в анамнезі, особливо при ускладненнях типу геморагії або перфорації, та в осіб літнього віку. Ці пацієнти мають розпочинати лікування з найменшої дози.

Таким пацієнтам слід застосовувати комбіновану терапію протекторними препаратами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи).

Пацієнти, в яких раніше відзначалася побічна дія на травний тракт, особливо пацієнти літнього віку, мають повідомляти про будь-які незвичні абдомінальні симптоми (зокрема про шлунково-кишковій кровотечі), особливо на початку лікування.

Препарат слід з обережністю приймати пацієнтам, які застосовують супутні препарати, здатні підвищувати ризик кровотеч або ульцерації, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, антитромботичні препарати (ацетилсаліцилова кислота, нікорандил).

Існує відносний рівень збільшення ризику шлунково-кишкових кровотеч у пацієнтів з низькою масою тіла. При виникненні кровотечі або ульцерації у пацієнтів, які лікуються кетопрофеном, терапію необхідно відмінити.

Лікарський засіб слід з обережністю приймати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки може загостритися їх стан.

Повідомлялося про підвищений ризик розвитку артеріальних тромботичних станів у пацієнтів, які отримували неаспіринові НПЗЗ для купірування періопераційного болю при операціях аортокоронарного шунтування.

Ретельний контроль необхідний для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або хронічною серцевою недостатністю слабкого або помірного ступеня в анамнезі, оскільки при терапії НПЗЗ повідомлялося про затримку рідини та набряки.

Пацієнтам із неконтрольованою артеріальною гіпертензією, хронічною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюваннями периферичних артерій та/або захворюваннями судин головного мозку слід приймати кетопрофен тільки після ретельного моніторингу. Перед початком тривалого лікування пацієнтам із факторами ризику при наявності гіперліпідемії, цукрового діабету, або які палять, необхідно також проходити ретельне обстеження.

У пацієнтів, хворих на бронхіальну астму, що супроводжується хронічним ринітом, синуситом та/або назальним поліпозом, найчастіше виникають алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти та/або НПЗЗ. Застосування таких лікарських засобів може спричинити бронхіальну астму.

Препарат слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями гемостазу, гемофілією, захворюванням Віллебранда, тяжкою тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, а також особам, які приймають антикоагулянти (похідні кумарину і гепарину, головним чином, низькомолекулярні гепарини).

Необхідний ретельний контроль діурезу і функції нирок у пацієнтів із печінковими порушеннями, у пацієнтів, які отримують діуретики, при гіповолемії внаслідок великого хірургічного втручання, особливо у пацієнтів літнього віку.

Кетопрофен з обережністю застосовувати особам, які страждають на алкоголізм.

У поодиноких випадках при застосуванні НПЗЗ відзначалися тяжкі шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Найвищий ризик таких реакцій існує на початку терапії. Кетонал^® необхідно відмінити при перших проявах шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознаках підвищеної чутливості.

При тривалому лікуванні кетопрофеном, особливо пацієнтів літнього віку, необхідно контролювати формулу крові, а також функції печінки та нирок. При кліренсі креатиніну нижче 0,33 мл/с (20 мл/хв) слід відкоригувати дозу кетопрофену.

Кетопрофен може маскувати ознаки і симптоми інфекційних захворювань, такі як гарячка.

Застосування препарату необхідно припинити перед великими хірургічними втручаннями.

Застосування кетопрофену може порушувати жіночу фертильність і не рекомендується жінкам, які бажають завагітніти. Жінкам, які не можуть завагітніти, або тим, які проходять лікування з приводу безпліддя, не слід лікуватися кетопрофеном.

На початку лікування слід провести ретельний моніторинг функції нирок у пацієнтів із серцевою недостатністю, цирозом та нефрозом, хронічною нирковою недостатністю, особливо у пацієнтів літнього віку, а також пацієнтів, які отримують терапію діуретиками. У цих пацієнтів застосування кетопрофену може спричинити зниження ниркового кровотоку, спричиненого пригніченням простагландинів, та призвести до декомпенсації функції нирок.

У пацієнтів із порушеннями з боку функціональних показників печінки або із захворюваннями печінки в анамнезі, необхідно періодично вимірювати рівень трансаміназ, особливо при довготривалому лікуванні.

При тяжкому болю кетопрофен можна застосовувати у комбінації з морфіном при внутрішньовенному введенні.

Під час лікування кетопрофеном може виникнути гіперкаліємія, особливо у пацієнтів з діабетом, нирковою недостатністю та/або при супутній терапії лікарськими засобами, що сприяють гіперкаліємії.

Маскування симптомів основних інфекцій: Кетонал може замаскувати симптоми інфекційного захворювання, що може призвести до затримки початку відповідного лікування і тим самим ускладнити перебіг захворювання. Це спостерігалось при бактеріальній позагоспітальній пневмонії та бактеріальних ускладненнях вітряної віспи. Коли Кетонал застосовують при підвищенні температури тіла або для полегшення болю при інфекції, рекомендується проводити моніторинг інфекційного захворювання. В умовах лікування поза медичним закладом пацієнт повинен звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або посилюються.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Пригнічення синтезу простагландинів може негативно вплинути на перебіг вагітності та/або розвиток плода/ембріона. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів, розвитку вад серця та гастрошизису при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик розвитку аномалій серцево-судинної системи збільшується від 1 % до приблизно 1,5 %. Вважається, що небезпека виникнення таких явищ зростає зі збільшенням дози препарату та тривалості терапії. У тварин введення інгібіторів синтезу простагландинів підвищувало рівень пре- та постімплантаційної загибелі плода та ембріон-фетальної летальності. Крім того, у тварин, яким інгібітори синтезу простагландинів призначали протягом періоду органогенезу, збільшувалася частота випадків різних вад розвитку, у тому числі серцево-судинної системи. Застосування Кетоналу з 20-го тижня вагітності може спричинити олігогідрамніон внаслідок дисфункції нирок плода. Це може статися невдовзі після початку лікування і зазвичай є оборотним після припинення застосування препарату. Крім того, повідомлялося про випадки звуження артеріальної протоки після лікування у другому триместрі вагітності, більшість з яких минули після припинення застосування препарату. Тому протягом першого та другого триместрів вагітності кетопрофен не слід застосовувати, якщо для цього не має чітких показань. У разі застосування кетопрофену жінкам, які планують завагітніти, або протягом першого та другого триместрів вагітності, доза повинна бути якомога меншою, а тривалість лікування якомога коротшою.

Допологовий моніторинг олігогідрамніону та звуження артеріальної протоки слід розглянути після впливу лікарського засобу Кетонал протягом декількох днів, починаючи з 20-го гестаційного тижня. Застосування лікарського засобу Кетонал слід припинити, якщо виявлено олігогідрамніон або звуження артеріальної протоки.

Протягом третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть спричинити ризики:

для плода:

- серцево-легенева токсичність (передчасне звуження/закриття артеріальної протоки та легенева гіпертензія);

- ниркова дисфункція (див. вище);

для жінки наприкінці вагітності та для новонародженого:

- можливе подовження часу кровотечі, антиагрегаційний ефект, який може виникати навіть при дуже низьких дозах;

- пригнічення скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Годування груддю. Дані щодо екскреції кетопрофену у грудне молоко відсутні. Кетопрофен не рекомендується призначати у період годування груддю, оскільки безпека кетопрофену під час лактації не доведена.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

До з’ясування індивідуальної реакції на лікарський засіб (може виникнути запаморочення, сонливість, судоми та порушення зору) рекомендується утриматися від керування автотранспортом або роботи зі складними механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Дози підбирати індивідуально, залежно від стану пацієнта та його реакції на лікування.

Для парентерального застосування.

Рекомендовані дози для дорослих.

Внутрішньом’язове введення: застосовувати 1 ампулу (100 мг) кетопрофену 1–2 рази на добу.

У разі необхідності внутрішньом’язове введення можна доповнити призначенням пероральних або ректальних форм Кетоналу^® . Максимальна добова доза не має перевищувати 200 мг.

Внутрішньовенна інфузія: інфузії кетопрофену здійснювати тільки в умовах стаціонару. Інфузію здійснювати протягом 0,5–1 години, курс лікування при внутрішньовенному введенні – не більше 48 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.

Переривчаста внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену слід розчинити у 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводити протягом 0,5–1 години. Максимальна добова доза – 200 мг.

Безперервна внутрішньовенна інфузія: 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9 % розчин натрію хлориду, розчин Рінгера з лактатом, глюкоза) і вводити протягом 8 годин. Максимальна добова доза – 200 мг.

Кетопрофен можна застосовувати разом з аналгетиками центральної дії; його можна змішувати з морфіном в одному флаконі: 10–20 мг морфіну і 100–200 мг кетопрофену розчинити у 500 мл розчину для інфузій (0,9% розчин натрію хлориду або розчин Рінгера з лактатом). Максимальна добова доза – 200 мг.

Тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості та перебігу захворювання, однак побічні ефекти можуть бути мінімізовані при застосуванні найменшої ефективної дози впродовж якомога коротшого часу.

Для запобігання негативній дії кетопрофену на слизові оболонки органів шлунково-кишкового тракту можна одночасно приймати антацидні засоби.

Застереження: флакони з розчином для інфузії слід обгортати темним папером або алюмінієвою фольгою, оскільки кетопрофен чутливий до впливу світла.

Трамадол та кетопрофен слід вводити окремо, оскільки при їх змішуванні може утворюватися осад.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку ризик виникнення побічних реакцій зростає. Після 4 тижнів від початку лікування слід проводити моніторинг щодо проявів шлунково-кишкових кровотеч. Рекомендується розпочинати терапію кетопрофеном з найменшої дози з метою утримання пацієнтів на найнижчій ефективній дозі.

Порушення функції нирок. Пацієнтам із помірним порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну менше 0,33 мл/с (20 мл/хв) дозу кетопрофену слід зменшити.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок.

Порушення функції печінки. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки та зниженим рівнем альбуміну в сироватці крові слід зменшити дозу кетопрофену.

Застосування кетопрофену протипоказано пацієнтам із тяжким порушенням функції печінки.

Діти.

Дітям препарат не застосовувати.

Передозування.

Симптоми: головний біль, сонливість, нудота, блювання, епігастральний біль, криваве блювання, діарея, випорожнення чорного кольору, порушення свідомості, пригнічення дихання, ядуха, судоми, запаморочення, артеріальна гіпотензія, зниження функції нирок і ниркова недостатність, шлунково-кишкові кровотечі.

Лікування: слід негайно застосувати симптоматичну терапію в умовах стаціонару: промивання шлунка і застосування активованого вугілля. Терапія симптоматична. Антагоністи Н2-рецепторів, інгібітори протонної помпи і простагландини полегшують небезпечні ефекти кетопрофену щодо травного тракту. Специфічний антидот відсутній.

Побічні реакції.

Класифікація побічних ефектів за частотою прояву: дуже часті (≥ 1/10), часті ≥ 1/100, рідкісні (

Побічні ефекти зазвичай транзиторні. Найчастіше виникають розлади з боку травного тракту.

З боку системи крові: нечасті – геморагічна анемія, гемоліз, пурпура, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія; частота невідома – гемолітична анемія.

Високі дози кетопрофену можуть інгібувати агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі, і спричинити носову кровотечу та утворення гематом.

З боку імунної системи: поодинокі – загострення бронхіальної астми; частота невідома – бронхоспазм або задишка (особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ), ангіоневротичний набряк і анафілаксія, анафілактичні реакції, включаючи шок.

Психічні розлади: часті – депресія, нервозність, жахливі сновидіння, сонливість; поодинокі – делірій з візуальними і слуховими галюцинаціями, дезорієнтація, порушення мовлення, зміна настрою.

З боку нервової системи: нечасті – головний біль, астенія, дискомфорт, підвищена втомлюваність, слабкість, сонливість; поодинокі – парестезії; частота невідома – асептичний менінгіт, судоми, запаморочення; були окремі повідомлення про випадки псевдопухлини головного мозку.

З боку органів зору: часті – порушення зору; поодинокі – розмитий зір, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: часті – шум у вухах.

З боку серцево-судинної системи: часті – набряки; нечасті – серцева недостатність, артеріальна гіпертензія; частота невідома – васкуліт (включаючи лейкоцитопластичний васкуліт).

Клінічні дослідження та епідеміологічні дані підтверджують, що із застосуванням деяких НПЗЗ (особливо при високих дозах і тривалому застосуванні) може бути пов’язане незначне підвищення ризику артеріальних тромботичних явищ (наприклад, інфаркт міокарда та інсульт). Для того, щоб виключити такий ризик у разі застосування кетопрофену, даних недостатньо.

З боку дихальної системи: нечасті – кровохаркання, задишка, фарингіт, риніт, бронхоспазм (особливо у пацієнтів із гіперчутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або до інших НПЗЗ), набряк гортані (ознаки анафілактичної реакції); поодинокі – напади бронхіальної астми.

З боку травного тракту: дуже часті – диспепсія; часті – нудота, абдомінальний біль, діарея, запор, метеоризм, анорексія, блювання, стоматит, гастрити; частота невідома – коліт, перфорація кишечнику (як ускладнення дивертикули), мелена, гематемезис, стоматит, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки, загострення виразкового коліту або хвороби Крона, ентеропатія з перфорацією, стеноз, панкреатит. Можуть виникати пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкові кровотечі. Ентеропатія може супроводжуватися слабкою кровотечею із втратою білка. Спостерігалися відчуття дискомфорту в шлунково-кишковому тракті, біль у шлунку, в рідкісних випадках – коліт.

Були повідомлення про випадок перфорації прямої кишки у жінки літнього віку.

Ульцерація, геморагія або перфорація можуть розвиватися в 1 % пацієнтів через 3–6 місяців лікування або у 2–4 % пацієнтів через 1 рік лікування із застосуванням НПЗЗ.

З боку гепатобіліарної системи: частота невідома – тяжкі порушення функції печінки, що супроводжуються жовтяницею і гепатитом.

З боку шкіри: часті – шкірні висипи, свербіж; нечасті – алопеція, екзема, пурпуроподобні висипи, підвищене потовиділення, кропив’янка, загострення хронічної кропив’янки, ексфоліативний дерматит; поодинокі – фоточутливість, фотодерматит; частота невідома – бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

З боку сечовидільної системи: частота невідома – гостра ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, гострий пієлонефрит, органічні ураження нирок, гострий тубулярний некроз, гострий папілярний некроз; затримка рідини/натрію, гіперкаліємія.

З боку репродуктивної системи: нечасті – менометрорагія.

Метаболічні розлади: частота невідома – гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Лабораторні показники: дуже часті – відхилення від норми рівнів печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), підвищення рівня білірубіну в сироватці крові.

Реакції у місці введення: нечасті – відчуття печіння та/або біль у місці введення, набряк; частота невідома – реакція у місці введення, відома як синдром Ніколау.

Кетопрофен знижує агрегацію тромбоцитів, пролонгуючи тим самим час кровотечі.

Термін придатності.

3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Несумісність.

Не змішувати в одному флаконі трамадол і кетопрофен через утворення осаду.

Упаковка.

По 2 мл розчину в ампулі; по 5 ампул у блістері; по 2 блістери в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Лек Фармацевтична компанія д.д.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

Веровшкова 57, Любляна 1526, Словенія.