ЦЕФОТАКСИМ

Склад:

діюча речовина: цефотаксим;

1 флакон містить цефотаксиму натрію еквівалентно цефотаксиму 1000 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: від майже білого до блідо-жовтого кольору кристалічний порошок.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. β-лактамні антибіотики.

Цефалоспорини III покоління. Код АТХ J01D D01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефотаксим – напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно. Має широкий спектр дії. До лікарського засобу  чутливі: Streptocoсcii (за винятком групи D), включаючи Streptococcus pneumoniae; Staphylococcus aurens, у т. ч. штами, що утворюють  і не утворюють пеніциліназу; Bacillus subtilis і Mycoides; Neisseria gonorrhoeae (штами, що утворюють  та не утворюють пеніциліназу), Neisseria meningitidis, інші види  Neisseria, Escherichia coli, Klebsiella spр., включаючи Klebsiella pneumonia, Enterobacter spp. (деякі штами резистентні), Serratia spp., Proteus (індолпозитивні та індолнегативні види),  Salmonella, Citrobacter spp., Providencia, Shigella, Yersinia, Haemophilus influenzae і Parainfluenzae (штами, що утворюють  та не утворюють, у т. ч. стійкі до ампіциліну), Bordetella pertussis, Moraxella, Aeromonas hydrophilia, Veillonella, Clostridium perfringens, Eubacterium, Propionibacterium, Fusobacterium, 

Bacteroides spp. і Morganella. До дії препарату непостійно чутливі:  Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter, Helicobacter pylori, Bacteroides fragilis і Clostridium difficile. До дії препарату стійкі: Streptoccus групи D,  Listeria і метициліностійкі стафілококи.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Через 5 хвилин після одноразового внутрішньовенного введення 1 г цефотаксиму його концентрація у сироватці крові становить 100 мкг/мл. Після внутрішньом’язового введення цефотаксиму у тій же дозі максимальна концентрація у крові досягається через 0,5 години і становить 24 мкг/мл. Бактерицидна концентрація у крові зберігається протягом 12 годин.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми крові становить у середньому 25–40 %. Цефотаксим добре проникає у тканини і біологічні рідини організму. Виявляється в ефективних концентраціях у плевральній, перитонеальній, синовіальній рідинах. Проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Біотрансформується з утворенням активного метаболіту.

Виведення. Приблизно 60–70 % введеної дози препарату виводиться з сечею у незміненому вигляді, а решта – у вигляді метаболітів. Частково виводиться з жовчю. Період напіввиведення препарату становить 1 годину при внутрішньовенному введенні і 1–1,5 години – при внутрішньом’язовому введенні. При нирковій недостатності та у пацієнтів літнього віку період напіврозпаду препарату збільшується приблизно у 2 рази. У новонароджених дітей період напіврозпаду препарату становить від 0,75 до 1,5 години, а у недоношених дітей – від 1,4 до 6,4 години.

Клінічні характеристики.

Показання.

Інфекції, спричинені чутливими до дії препарату мікроорганізмами:

– інфекції ЛОР-органів (ангіни, отити); 

– інфекції дихальних шляхів (бронхіти, пневмонії, плеврити, абсцеси);

– інфекції сечостатевої системи;

– септицемія, бактеріємія;

– інтраабдомінальні інфекції (включаючи перитоніт);

– інфекції шкіри та м’яких тканин;

– інфекції кісток і суглобів;

– менінгіт (за винятком лістеріозного) та інші інфекції центральної нервової системи (ЦНС).

Профілактика  інфекцій  після хірургічних операцій на травному  тракті, урологічних та акушерсько-гінекологічних операцій. 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринових   антибіотиків, гіперчутливість до інших β-лактамних антибіотиків, до лідокаїну (для внутрішньом’язового введення), кровотеча, ентероколіт а анамнезі (особливо неспецифічний виразковий коліт); атріовентрикулярна блокада без встановленого водія серцевого ритму, тяжка серцева недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

При одночасному застосуванні з нефротоксичними лікарськими засобами (аміноглікозиди) і сильнодіючими діуретиками (етакринова кислота, фуросемід), колістином, поліміксином підвищується ризик розвитку ниркової недостатності.

Під час лікування цефотаксимом може знижуватись ефективність пероральних контрацептивів, тому в цей період необхідно застосовувати додаткову контрацепцію. Цефотаксим не слід застосовувати разом із бактеріостатичними антибіотиками (наприклад тетрациклінами, еритроміцином і хлорамфеніколом), оскільки можливий антагоністичний ефект.

При сумісній терапії розчини цефотаксиму не слід змішувати з розчинами аміноглікозидів – їх необхідно вводити окремо.

Одночасне застосування ніфедипіну підвищує біодоступність цефотаксиму на 70 %.

Пробенецид блокує канальцеву секрецію цефотаксиму та подовжує його період напіввиведення.

Цефотаксим не слід застосовувати разом з лідокаїном:

при внутрішньовенному введенні; дітям віком до 30 місяців; пацієнтам з гіперчутливістю до лідокаїну в анамнезі; пацієнтам з блокадою серця.

Особливості застосування.

З обережністю призначати лікарський засіб при порушеннях функції нирок або печінки, при підвищеній чутливості до пеніцилінів в анамнезі. При порушеннях функції нирок дозу лікарського засобу слід зменшити з урахуванням вираженості ниркової недостатності і чутливості збудника. При тривалому застосуванні лікарського засобу слід контролювати функцію нирок, проводити профілактику дисбактеріозу. Доцільно регулярно контролювати клітинний склад периферичної крові, функцію печінки. Під час застосування лікарського засобу можливий хибнопозитивний результат проби Кумбса.

Анафілактичні реакції. Застосування цефалоспоринів вимагає уточнення алергологічного анамнезу (алергічний діатез, реакції гіперчутливості до β-лактамних антибіотиків). При розвитку у пацієнта реакції гіперчутливості лікування слід припинити. Застосування цефотаксиму суворо протипоказане пацієнтам із наявністю в анамнезі реакції гіперчутливості негайного типу до цефалоспоринів. У разі виникнення будь-яких сумнівів присутність лікаря при першому введенні лікарського засобу обов’язкова через можливий розвиток анафілактичної реакції. Відомо про перехресну алергію між цефалоспоринами і пеніцилінами, що виникає у 5–10 % випадків. Пацієнтам, в анамнезі яких є алергія на пеніциліни, лікарський засіб слід застосовувати з особливою обережністю.

Псевдомембранозний коліт. У перші тижні лікування може виникати псевдомембранозний коліт, що проявляється тяжкою тривалою діареєю. Діагноз підтверджується при колоноскопії та/або гістологічному дослідженні. Ці ускладнення розцінюються як досить серйозні – негайно слід припинити введення лікарського засобу і призначати адекватну терапію, що включає пероральний прийом ванкоміцину або метронідазолу. Поєднання застосування цефатоксиму з нефротоксичними лікарськими засобами вимагає контролю функції нирок, застосування більше

10 днів – контролю складу крові. Пацієнтам літнього віку та ослабленим пацієнтам слід призначати вітамін К (профілактика гіпокоагуляції).

Як і при прийомі інших антибіотиків широкого спектра дії, тривале застосування цефотаксиму може призводити до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів, що потребує припинення лікування. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід застосовувати антимікробну терапію. При визначенні рівня глюкози у сечі методом відновлення можуть бути одержані хибнопозитивні результати. Для запобігання цьому слід використовувати ферментний тест.

Під час лікування не можна вживати алкоголь, оскільки можливі ефекти, схожі з дією дисульфіраму (гіперемія обличчя, спазм у животі і ділянці шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, утруднення дихання).

1 г порошку для розчину для ін’єкцій містить 2,2 ммоль (50,5 мг) натрію. Кількість натрію при максимальній добовій дозі перевищує 8,7 ммоль (200 мг). Це слід врахувати, призначаючи  пацієнтам лікарський засіб  Цефотаксим, що потребують обмеження споживання натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Застосування лікарського засобу у період вагітності протипоказане.

На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Через можливість виникнення побічних реакцій з боку нервової системи слід уникати керування автотранспортними засобами або роботи з іншими механізмами на період лікування.

Спосіб застосування та дози.

Препарат застосовувати шляхом внутрішньовенного струминного, краплинного та внутрішньом’язового введення.

У разі застосування лідокаїну як розчинника слід враховувати інформацію щодо безпеки лідокаїну.

Приготовлений розчин зберігати у холодильнику при температурі (2–8 °С) протягом 24 годин.

Для внутрішньовенного струминного введення 1 г порошку розчинити у 8 мл стерильної води для ін’єкцій. Вводити повільно протягом 3–5 хвилин.

Для внутрішньовенної інфузії 1 г порошку розчинити у 50 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або

5 % розчині глюкози. Тривалість внутрішньовенної інфузії становить 50–60 хвилин.

Для внутрішньом’язового введення 1 г порошку розчиняти у 4 мл стерильної води для ін’єкцій або 1 % розчині лідокаїну та вводити глибоко у сідничний м’яз.

Тривалість курсу лікування встановлювати індивідуально.

Дорослим і дітям з масою тіла понад 50 кг призначати Цефотаксим у дозі 1 г кожні 12 годин. У тяжких випадках призначати препарат у дозі 1 г 3–4 рази на добу. Максимальна добова доза становить 12 г.

При неускладнених інфекціях, а також при інфекціях сечовивідних шляхів призначати внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 1 г кожні 12 годин; при неускладненій гострій гонореї призначати у дозі 1 г (1 флакон) внутрішньом’язово 1 раз на добу або внутрішньовенно; при інфекціях середньої тяжкості призначати препарат у дозі 1–2 г кожні 12 годин; при тяжких інфекціях (менінгіт) призначати у дозі 2 г препарату внутрішньовенно кожні 6–8 годин. При профілактиці розвитку інфекцій перед хірургічним втручанням під час введення наркозу одноразово вводити 

1 г Цефотаксиму. У разі необхідності введення дози повторити через 6–12 годин. При порушенні функції нирок дозу препарату потрібно зменшити. При кліренсі креатиніну 10 мл/хв і менше добову дозу препарату зменшити удвічі.

Діти. Дітям з масою тіла до 50 кг препарат призначати у дозі 50–100 мг/кг маси тіла на добу, розподіленій на 3–4 внутрішньом’язові або внутрішньовенні введення. При тяжких інфекціях (у т. ч. менінгіт) добову дозу збільшити до 100–200 мг/кг маси тіла, розподіливши на

4–6 внутрішньовенних або внутрішньом’язових введень. Для недоношених дітей та дітей віком до 1-го тижня добова доза препарату становить 50 мг на 1 кг маси тіла, розподілена на дві рівні дози, вводити внутрішньовенно. Для дітей віком 1–4 тижні добова доза препарату становить 50–100 мг на 1 кг маси тіла, розподілена на три рівні дози, вводити внутрішньовенно.

Діти.

Дітям віком до 2,5 року лікарський засіб внутрішньом’язово не призначати.

Передозування.

Симптоми: можливі гарячка, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції з боку печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі, енцефалопатія (особливо при нирковій недостатності). У поодиноких випадках спостерігаються судоми, а також посилення побічних ефектів.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Рівень цефотаксиму у сироватці крові можна зменшити шляхом гемодіалізу або перитонеального діалізу. У разі необхідності проводити симптоматичну терапію. При виникненні анафілактичного шоку слід негайно вжити відповідних заходів. При перших ознаках реакції підвищеної чутливості (шкірні висипи, кропив’янка, головний біль, нудота, втрата свідомості) введення цефотаксиму слід припинити. У разі тяжкої реакції підвищеної чутливості або анафілактичної реакції слід розпочати відповідну терапію (введення епінефрину та/або глюкокортикоїдів). При інших клінічних станах можуть потребуватися додаткові заходи, наприклад штучне дихання, застосування антагоністів гістамінових рецепторів. У разі судинної недостатності слід вжити реанімаційних заходів.

Побічні реакції.

Системно-органний клас	Дуже часті (> 1/10)	Часті (> 1/100,	Нечасті (> 1/1000,	Поодинокі (> 1/10000,	Рідкісні ( 10000)	Частота невідома*
Інфекції та паразитарні захворюван-ня	Суперінфекція
З боку кровоносної та лімфатичної систем	Лейкопенія Еозинофілія Тромбоцитопенія	Пригнічення діяльності кісткового мозку Нейтропенія Агранулоцитоз Гемолітична анемія
З боку імунної системи	Реакція Яриша—Герксгеймера	Анафілактичні реакції Ангіоневротич- ний набряк Бронхоспазм Анафілактичний шок
З боку нервової системи	Судоми	Головний біль запаморочення Енцефалопатія*
З боку серця	Аритмія після швидкої болюсної інфузії через центральний венозний катетер
З боку шлунково-кишкового тракту	Діарея	Нудота Блювання Біль у животі Псевдомембра- нозний коліт
З боку печінки та жовчовивід-них шляхів (гепатобілі-арні порушення)	Підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-аміно-трансферази (АЛТ), аспартат-амінотранс-ферази (АСТ), лактатдегі-дрогенази (ЛДГ), гамма-глютаміл-транспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну	Гепатит** (іноді з жовтяницею).
З боку шкіри і підшкірної клітковини	Висипання Свербіж Кропив’янка	Мультиформна еритема Синдром Стівенса—Джонсона Токсичний епідермальний некроліз Гострий генералізований екзантематозний пустульоз
З боку нирок і сечовивідних шляхів	Зниження функції нирок/ збільшення концентрації креатиніну (особливо при одночасному застосуванні аміноглікозидів)	Гостра ниркова недостатність Інтерстиціальний нефрит
Загальні розлади і зміни у місці введення	Біль у місці введення (при внутрішньо-м’язовому введенні)	Гарячка Запальні реакції у місці введення, такі як флебіт/тромбо-флебіт	Системні реакції на лідокаїн (у разі розчинення лідокаїном при внутрішньо-м’язовому введенні)

* * Бета-лактамази, включаючи цефотаксим, може призвести до енцефалопатії (включаючи судоми, порушення/ сплутаність свідомості, розлади руху), особливо у разі передозування або порушення функції нирок.

** Постмаркетингове спостереження.

Реакція Яриша—Герксгеймера

При лікуванні бореліозу протягом перших днів лікування може спостерігатися реакція Яриша— Герксгеймера. Повідомляли про виникнення таких симптомів після декількох тижнів лікування бореліозу: шкірні висипи, свербіж, гарячка, лейкопенія, підвищення рівня печінкових ферментів, утруднене дихання, біль у суглобах.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів

Спостерігалося підвищення рівня печінкових ферментів (аланін-амінотрансферази (АЛТ), аспартат-амінотрансферази (АСТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), гамма-глютамілтранспептидази (γ-ГТ) та/або лужної фосфатази) та/або білірубіну. Ці показники можуть у поодиноких випадках вдвічі перевищувати верхню межу норми і свідчити про ураження печінки, як правило, холестатичне і зазвичай із безсимптомним перебігом.

Суперінфекція

Як і при прийомі інших антибіотиків, тривале застосування цефотаксиму, може призвести до підвищеного росту нечутливих мікроорганізмів. Повторна оцінка стану хворого є необхідною. Якщо суперінфекція виникає протягом терапії, необхідно вжити відповідних заходів.

При внутрішньо-м’язовому введенні

При застосуванні лідокаїну як розчинника, можуть виникати системні реакції на лідокаїн,

особливо у разі ненавмисного внутрішньовенного введення або у разі передозування.

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про побічні реакції після реєстрації лікарського засобу має важливе значення. Це дає змогу проводити моніторинг співвідношення користь/ризик при застосуванні цього лікарського засобу. Медичним та фармацевтичним працівникам, а також пацієнтам або їх законним представникам слід повідомляти про усі випадки підозрюваних побічних реакцій та відсутності ефективності лікарського засобу через Автоматизовану інформаційну систему з фармаконагляду за посиланням: https://aisf.dec.gov.ua.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці, в захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Для відновленого розчину було продемонстровано хімічну та фізичну стабільність у процесі застосування протягом 24 годин при температурі 25 ° C та 48 години при температурі 2-8 °C.

З мікробіологічної точки зору, препарат слід використовувати негайно. Якщо препарат не використовувати негайно, час та умови зберігання є відповідальністю користувача, і, як правило, стабільність зберігається до 24 годин при температурі від 2 до 8 °С, якщо відновлення/розведення розчину відбулося у контрольованих та затверджених асептичних умовах.

Несумісність.

Розчин лікарського засобу  Цефотаксим несумісний з розчинами інших антибіотиків в одному шприці або інфузійному розчині, з розчинами аміноглікозидів в одному шприці або крапельниці. Для розведення застосовувати розчини, зазначені у розділі «Спосіб застосування та дози». Лікарський засіб не сумісний з розчинами для розведення з рН вище 7,5, такими як натрію бікарбонат.

Упаковка.

По 1 або по 5, або по 10 флаконів з порошком у картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. НСПС Хебей Хуамін Фармасьютікал Компані Лімітед.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності.

№.98 Хуан Роад, Економік енд Технолоджікал Девелопмент Зоне, Шічжуанг, СН 052165, Китай.

Источником информации для описания является Государственный Реестр Лекарственных Средств Украины