| Торгівельна назва | Офор |
| Діючі речовини | Орнідазол, Офлоксацин |
| Форма випуску | таблетки для внутрішнього застосування |
| Кількість в упаковці | 10 таблеток |
| Первинна упаковка | блістер |
| Спосіб застосування | Орально |
| Взаємодія з їжею | До |
| Температура зберігання | від 5°C до 30°C |
| Чутливість до світла | Не чутливий |
| Ознака | Імпортний |
| Походження | Хімічний |
| Ринковий статус | Традиційний |
| Виробник | ЕВЕРТОДЖЕН ЛАЙФ САЄНСИЗ ЛІМІТЕД |
| Країна виробництва | Індія |
| Заявник | Organosyn |
| Умови відпуску | За рецептом |
| Код АТС |
J Засоби для лікування інфекцій J01 Антибактеріальні засоби J01R Комбіновані антибактеріальні засоби J01RA Комбіновані антибактеріальні засоби J01RA09 Офлоксацин та орнідазол |
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Фармакологічна дія офлоксацину - антибактеріальну (бактерицидну). інгібує ДНК-гіразу (топоізомерази ii і iv), порушує процес суперспіралізації і зшивання розривів ДНК, пригнічує поділ клітин, викликає структурні зміни цитоплазми та загибель мікроорганізмів.
Володіє широким спектром дії. Впливає переважно на грамнегативні та деякі грампозитивні мікроорганізми: Citrobacter diversus, Entеrobacter aerogenes, Escherichia coli, Klebsiella pneumoniae, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Citrobacter diversus, Neisseria gonorrhoeae, Chlamydia trachomatis, Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes. Ефективний відносно мікроорганізмів, стійких до більшості антибіотиків і сульфаніламідних препаратів.
Фармакологічна дія орнідазолу - антибактеріальна та протипротозойну. Активний відносно Trichomonas vaginalis, Entamoeba histolytica і Giardia lamblia (Giardia intestinalis), також деяких анаеробних бактерій (Clostridium spp., Bacteroides spp., Fusobacterium) та анаеробних коків. За механізмом дії орнідазол - ДНК-тропний препарат з вибірковою активністю щодо мікроорганізмів з ферментними системами, здатними відновлювати нітрогрупу і каталізувати взаємодію білків групи фередоксіна з нітросполуками. Після проникнення препарату в клітину мікроорганізму механізм його дії обумовлений відновленням нітрогрупи під впливом нітроредуктаз мікроорганізму та активністю вже відновленого нітроімідазолу. Продукти відновлення утворюють комплекси з ДНК, викликаючи її деградацію, порушують процеси реплікації і транскрипції ДНК. Крім того, продукти метаболізму препарату мають цитотоксичні властивості та порушують процеси клітинного дихання.
Фармакокінетика
Чи не досліджували.
Показання
- Лікування при змішаних інфекціях, викликаних збудниками (мікроорганізмами та найпростішими), чутливими до компонентів препарату: захворювання сечостатевої системи: гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, цистит, епідидиміт, ускладнені або рецидивуючі інфекції сечових шляхів; захворювання, що передаються статевим шляхом.
Застосування
Офор слід приймати внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою. дозволяється приймати препарат як до, так і після їжі.
Доза препарату та тривалість лікування залежать від чутливості мікроорганізмів, тяжкості та виду інфекційного процесу. Доза для дорослих - по 1 таблетці 2 рази на добу протягом 5 днів, потім продовжують терапію ще 2-5 днів офлоксацином у формі таблеток. Лікування слід продовжувати не менше 3 днів після зникнення клінічних симптомів захворювання.
Протипоказання
Підвищена чутливість до офлоксацину, орнідазолу, інших похідних фторхінолонів, похідних нітроімідазолу або інших компонентів препарату. ураження центральної нервової системи зі зниженим судомним порогом (після черепно-мозкових травм, інсульту, запальних процесів мозку та мозкових оболонок); розсіяний склероз, епілепсія, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; тендиніт в анамнезі, патологічні ураження крові або інші гематологічні аномалії; подовження інтервалу q-t; декомпенсована гіпоглікемія.
Препарат протипоказаний пацієнтам, які приймають антиаритмічні засоби класу ІА (хінідин, прокаїнамід) або класу III (аміодарон, соталол), трициклічні антидепресанти, макроліди; пацієнтам з розривами сухожиль після застосування фторхінолонів в анамнезі.
Побічні ефекти
З боку шкіри: свербіж, висип, кропив'янка, поява пухирів, гіпергідроз, гнійничкові висипання; мультиформна еритема, судинна пурпура, синдром Стівенса - Джонсона, синдром Лайєлла, гострий генералізований екзантематозний пустульоз, фотосенсибілізація, гіперчутливість (у формі сонячної еритеми), знебарвлення шкіри або розшарування нігтів.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичні / анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк (включаючи набряк мови, гортані, глотки, набряк / припухлість особи), анафілактичний / анафілактоїдні шок. Відразу після застосування офлоксацину можуть розвинутися анафілактичні / анафілактоїдні реакції, включаючи ознаки анафілаксії, тахікардію, лихоманку, задишку, шок, ангіоневротичний набряк, васкуліт (який у виняткових випадках може призводити до некрозу шкіри), еозинофілія. У такому випадку застосування препарату слід припинити та розпочати альтернативну терапію. У рідкісних випадках може виникати пневмоніт.
З боку серцево-судинної системи: припливи, тахікардія, короткочасна артеріальна гіпотензія, колапс (у разі розвитку тяжкої гіпотензії терапію препаратом слід припинити), шлуночкова аритмія, тріпотіння-мерехтіння шлуночків (повідомляється переважно для хворих з факторами ризику подовження інтервалу Q-T) на ЕКГ, подовження інтервалу Q-T, мозковий тромбоз, набряк легенів, torsades de pointes.
З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, депресія, порушення сну, безсоння, сонливість, занепокоєння, збудження, судоми, сплутаність свідомості, тимчасова втрата свідомості, кошмарні сновидіння, уповільнення швидкості реакцій, підвищення внутрішньочерепного тиску, парестезії, сенсорна або сенсомоторна нейропатія, тремор та інші екстрапірамідні порушення, порушення м'язової координації (порушення рівноваги, нестійка хода), психотичні реакції, суїцидальні думки / дії, галюцинації, слиновиділення, тривожні стани, ригідність, порушення периферичної чутливості (порушення смаку, нюху, зору); світлобоязнь, загострення міастенії gravis, дисфазія.
Шлунково-кишковий тракт: анорексія, нудота, блювання, печія, біль у шлунку, біль або різі в животі, діарея, ентероколіт, діарея (іноді може бути симптомом ентероколіту, який в деяких випадках може бути геморагічним), метеоризм, дисбактеріоз; псевдомембранознийколіт, металевий присмак у роті, дисгевзія, часті рідкі випорожнення, шлунково-кишковий дистрес, запор, сухість у роті, гіпоглікемія у хворих на цукровий діабет, які отримують гіпоглікемічні препарати.
З боку печінки: підвищення активності печінкових ферментів (АЛТ, АСТ, ЛДГ, ЛФ, гамма-глутамілтрансферази), білірубіну, холестатична жовтяниця, підвищення рівня ТГ, ХС, в окремих випадках - гепатит, аж до дуже тяжкого ступеня.
Специфічна форма ентероколіту, яка можлива при застосуванні антибіотиків - псевдомембранозний коліт (в більшості випадків викликаний Clostridiu difficile). При підозрі на коліт, викликаний Clostridium difficile, застосування препарату слід негайно припинити та почати адекватну терапію. Лікарські засоби, що знижують перистальтику, не слід застосовувати в таких випадках.
З боку сечостатевої системи: порушення функції нирок, інтерстиціальний нефрит або підвищення рівня креатиніну в плазмі крові, що може призвести до гострої ниркової недостатності, анурія, поліурія, конкременти в нирках, гематурія, свербіж статевих органів у жінок, вагініт, вагінальний кандидоз.
З боку кістково-м'язової системи: кристалурія (особливо в осіб похилого віку), судоми м'язів, міалгія, артралгія; розрив м'язів, розрив сухожилля (в тому числі ахіллового сухожилля), які можуть виникати через 48 годин після початку застосування офлоксацину та можуть бути білатеральним; рабдоміоліз і / або міопатія, м'язова слабкість. При наявності ознак запалення сухожилля терапію препаратом слід негайно припинити та призначити відповідне лікування ураженого сухожилля.
З боку крові: нейтропенія, лейкопенія, анемія, гемолітична анемія, еозинофілія, тромбоцитопенія, панцитопенія агранулоцитоз, пригнічення кістковомозкового кровотворення, дискразія крові за типом медуллярной аплазії, петехії, екхімози / синець, подовження протромбінового часу, тромботична тромбоцитопенічна пурпура.
З боку органів чуття: подразнення очей, вертиго, шум у вухах, втрата слуху.
З боку дихальної системи: кашель, назофарингіт, фарингіт, бронхоспазм, алергічний пневмоніт, тяжка ядуха, задишка, стридор.
Метаболічні порушення: гіпоглікемія або гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет).
Інфекції: грибкові інфекції, кандидоз, резистентність до патогенних мікроорганізмів.
Інші: втома, біль у грудях, жар, біль у носі, слабкість, лихоманка, нездужання, надмірне підвищення або зниження рівня глюкози в крові, слабкість.
Не виключено, що Офорі може викликати напад порфірії у схильних до цього пацієнтів.
Крім того, в окремих випадках побічні ефекти, наприклад порушення нюху, смаку і слуху, зникали після відміни терапії препаратом Офорі.
Також можливі гикавка, болючість слизової оболонки рота.
Особливі вказівки
Перед початком лікування необхідно провести тести: посів на мікрофлору і визначення чутливості до офлоксацину.
При застосуванні препарату Офорі потрібно підтримувати адекватну гідратацію. Хворим з порушенням функції нирок і печінки препарат слід призначати з обережністю і проводити моніторинг лабораторних показників функції печінки та нирок. Для пацієнтів з порушенням функції нирок призначену дозу офлоксацину необхідно коригувати, враховуючи уповільнене виділення.
При порушенні функції печінки препарат застосовують обережно через можливість погіршення функції печінки. Для фторхінолонів повідомлялося про випадки фульминантного гепатиту, який міг викликати печінкову недостатність (аж до летального результату). Необхідно припинити лікування і проконсультуватися з лікарем у разі появи ознак і симптомів захворювання печінки, таких як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж і біль в животі.
Захворювання, викликані Clostridium difficile. Діарея, особливо важка, стійка або з домішкою крові, протягом або після лікування препаратом може бути симптомом псевдомембранозного коліту.
При підозрі на псевдомембранозний коліт офлоксацин слід негайно скасувати та негайно почати відповідну симптоматичну антибіотикотерапію (наприклад ванкоміцином, тейкопланіном або метронідазолом). У такій ситуації протипоказані препарати, що пригнічують перистальтику кишечника.
Повідомлялося про гіперчутливості та алергічних реакціях на фторхінолони після першого застосування. Анафілактичні та анафілактоїдні реакції можуть перейти в шок, який представляє загрозу для життя, навіть після першого застосування. В такому випадку препарат слід відмінити та почати відповідне лікування.
Пацієнтам, які приймають препарат Офорі, слід уникати сонячного опромінення і УФ-променів (солярій) через можливу фотосенсибілізації. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад подібних до сонячних опіків), терапію офлоксацином слід припинити.
Про випадки сенсорної або сенсомоторної периферичної нейропатії повідомлялося у пацієнтів, які приймали фторхінолони, включаючи офлоксацин. При розвитку нейропатії прийом офлоксацину слід припинити.
У разі тяжкої гіпотензії слід припинити застосування препарату.
Подовження інтервалу Q-T. При прийомі фторхінолонів повідомлялося про дуже рідкі випадки подовження інтервалу Q-T. Слід дотримуватися обережності при застосуванні фторхінолонів, включаючи офлоксацин, у пацієнтів з відомими факторами ризику подовження інтервалу Q-T, осіб похилого віку, при порушенні балансу електролітів (гіпокаліємія, гіпомагніємія), синдромі вродженого або набутого подовження інтервалу Q-T, захворюваннях серця (серцева недостатність, інфаркт міокарда, брадикардія).
Тендиніт. У рідкісних випадках при лікуванні хінолонами може виникнути тендиніт, який може призводити до розриву сухожиль, включаючи ахіллове. Найбільш схильні до розвитку тендиніту пацієнти похилого віку. Ризик розриву сухожиль посилюється при лікуванні глюкокортикоїдами. При підозрі на тендиніт або появі перших симптомів болю або запалення лікування необхідно негайно припинити та вжити відповідних заходів (наприклад забезпечити іммобілізацію).
Пацієнтам з порушеннями функції ЦНС, з атеросклерозом судин головного мозку, в осіб з психічними захворюваннями нині або в анамнезі препарат слід призначати з обережністю.
У хворих на цукровий діабет офлоксацин може спричинити потенціювання гіпоглікемічної дії інсуліну, пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів (в тому числі глибенкламида). У цих пацієнтів необхідно контролювати рівень глюкози в крові.
При тривалому або повторному лікуванні антибіотиками можливий розвиток опортуністичних інфекцій та зростання резистентних мікроорганізмів. При розвитку вторинної інфекції необхідно вжити відповідних заходів.
Під час лікування препаратом, як і іншими лікарськими засобами цієї групи, резистентність деяких штамів Pseudomonas aeruginosa може розвинутися досить швидко.
Офор не є препаратом вибору для лікування при пневмонії, викликаної пневмококами або мікоплазмами, або тонзиллярной ангіни, викликаної β-гемолітичним стрептококом.
Під час лікування не слід вживати алкогольні напої.
Пацієнтам з міастенією в анамнезі препарат призначають з обережністю.
У пацієнтів, які приймають антагоністи вітаміну K, слід контролювати показники згортання крові при одночасному прийомі препарату і антагоністів вітаміну K (варфарин) з огляду на потенційний ризик підвищення показників згортання крові (протромбіновий час) і / або кровотечі.
Препарат містить лактозу, тому у пацієнтів з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не слід застосовувати препарат.
Лабораторні дослідження. Під час лікування препаратом можуть виникати хибно позитивні результати при визначенні опіатів або порфіринів у сечі. Тому необхідно використовувати більш специфічні методи.
При застосуванні препарату в високих дозах і в разі лікування більше 10 днів рекомендують проводити клінічний і лабораторний моніторинг.
При наявності в анамнезі порушень з боку системи крові рекомендують контроль кількості лейкоцитів, особливо при проведенні повторних курсів лікування.
В період проведення лікування можуть відзначати збільшення вираженості порушень з боку ЦНС або периферичної нервової системи. При виникненні периферичної нейропатії, порушення координації рухів (атаксії), запаморочення або порушення свідомості слід припинити лікування препаратом.
Можливе загострення кандидомікозу, що вимагає відповідного лікування.
При проведенні гемодіалізу необхідно враховувати зменшення Т ½ і призначати додаткові дози препарату до або після гемодіалізу.
Концентрацію солей літію, креатиніну та електролітів необхідно контролювати при застосуванні терапії літієм.
Виразність ефекту інших лікарських засобів може збільшуватися або зменшуватися під час лікування.
Застосування в період вагітності та годування груддю. Препарат протипоказаний в період вагітності та годування груддю.
При застосуванні препарату на період терапії годування груддю слід припинити.
Діти. Препарат протипоказаний дітям (віком до 18 років), поки не завершений ріст кістяка.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. При застосуванні препарату можливі небажані прояви з боку нервової системи. Можливість таких проявів необхідно враховувати особам, які керують транспортними засобами або працюють зі складними механізмами.
Взаємодії
При одночасному прийомі офлоксацину з антигіпертензивними засобами можливе раптове зниження пекло. в таких випадках або якщо офлоксацин застосовують для проведення анестезії барбітуратами, необхідно проводити моніторинг функції серцево-судинної системи.
Протипоказано застосовувати офлоксацин одночасно з препаратами, які подовжують інтервал Q-T (антиаритмічні засоби класу IA - хінідин, прокаїнамід і класу III - аміодарон, соталол, трициклічні антидепресанти, макроліди).
При одночасному застосуванні офлоксацину з нестероїдними протизапальними препаратами (в тому числі похідними пропіонової кислоти), похідними нітроімідазолу і метилксантинів підвищується ризик розвитку нефротоксичної ефекту, зниження судомного порога може привести до розвитку судом.
Одночасний прийом офлоксацину у великих дозах з лікарськими засобами, які виділяються шляхом тубулярної секреції, може призвести до підвищення концентрацій в плазмі крові через зниження їх виведення.
Оскільки більшість хінолонів, включаючи офлоксацин, інгібує ферментативну активність Р450, одночасне застосування офлоксацину з препаратами, які метаболізуються цією системою (циклоспорин, теофілін, метилксантин, кофеїн, варфарин), пролонгує Т ½ зазначених лікарських засобів.
При одночасному прийомі офлоксацину та антагоністів вітаміну К необхідно здійснювати постійний контроль згортання крові.
Одночасне застосування препарату з антацидами, що містять кальцій, магній або алюміній, з сукралфатом, з дво- або тривалентні залізом, з мультивитаминами, що містять цинк, знижує інтенсивність всмоктування офлоксацину. Тому інтервал між прийомом цих препаратів повинен становити не менше 2 год.
При одночасному застосуванні офлоксацину з пероральними антидіабетичними засобами та інсуліном можлива гіпоглікемія або гіперглікемія. Тому необхідно проводити моніторинг параметрів для компенсації цих станів. При одночасному застосуванні з глібенкламідом можливе підвищення рівня глибенкламида в плазмі крові.
При застосуванні з препаратами, олужнюють сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), підвищується ризик розвитку кристалурії і нефротичних проявів.
Одночасне застосування офлоксацину з пробенецидом, циметидином, фуросемідом, метотрексатом призводить до підвищення концентрації офлоксацину в плазмі крові.
Офлоксацин може пригнічувати ріст Mycobacterium tuberculosis, що призводить до хибнонегативних результатів при бактеріологічному дослідженні для діагностики туберкульозу.
На відміну від інших нітроімідазолів, орнідазол не пригнічує алкогольдегідрогеназу, однак, як і інші імідазолу, Офорі не слід приймати одночасно з алкоголем.
Одночасне застосування з пероральними антикоагулянтами може підвищити ризик виникнення крововиливу.
Рівноважна концентрація теофіліну в плазмі крові, Т ½ і ризик теофіллінзавісімих небажаних реакцій можуть збільшуватися при одночасному прийомі з препаратом Офорі. Рівень теофіліну в плазмі крові необхідно ретельно контролювати та дозування теофіліну коригувати в разі потреби при одночасному прийомі з препаратом Офорі. Небажані реакції (включаючи напади) можуть виникати при підвищенні рівня теофіліну в плазмі крові або без.
Якщо Офорі приймають разом з варфарином або його похідними, необхідно ретельно контролювати протромбіновий час або проводити відповідний коагуляційний тест.
Орнідазол пролонгує міорелаксуючу дію ванкуроніуму.
Лабораторні дослідження. Під час лікування офлоксацином можуть визначатися хибнопозитивні результати при визначенні опіатів або порфіринів у сечі. Тому необхідно використовувати більш специфічні методи.
Передозування
Симптоми: запаморочення, збудження, головний біль, сплутаність свідомості, загальмованість, біль в животі, діарея, нудота, блювота, судоми, ерозійні пошкодження слизової оболонки, може викликати інтерстиціальний нефрит або посилення проявів інших побічних реакцій.
Лікування: промивання шлунка, посилена гідратація, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча і симптоматична терапія, яка повинна бути спрямована на корекцію порушень з боку внутрішніх органів. Специфічний антидот не відомий. Необхідний контроль ЕКГ через ризик подовження інтервалу Q-T. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз кілька знижують концентрацію препарату в крові. При появі судом показаний діазепам.
Умови зберігання
В оригінальній упаковці при температурі не вище 30°C.
Опис товару завірено виробником Евертоджен Лайф.
Зверніть увагу!
Опис препарату Офор табл. в/о №10 на цій сторінці — спрощена авторська версія сайту apteka911, створена на підставі інструкції/ій по застосуванню. Перед придбанням або використанням препарату ви повинні проконсультуватися з лікарем і ознайомитися з оригінальною інструкцією виробника (додається до кожної упаковки препарату).
Інформація про препарат надана виключно з ознайомлювальною метою і не має бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може прийняти рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.
