Кларимакс

Склад

• діюча речовина: кларитроміцин (clarithromycin);
• 1 таблетка містить кларитроміцину 250 або 500 мг;
• допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, крохмаль кукурудзяний, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;
• склад оболонки: титану діоксид (Е 171), полідекстроза (Е 1200), гіпромелоза (Е 464), триацетин, поліетиленгліколь, барвник хіноліновий жовтий (Е 104).

Форма випуску

Таблетки, вкриті оболонкою (по 10 таблеток в блістері, по 1 блістеру в картонній коробці).

Основні фізико-хімічні властивості

• Таблетки 250 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком "250" з одного боку, інша сторона гладка, з відображенням логотипу «Р», або з відбитком «CL»;
• Таблетки 500 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком «500» з одного боку, інша сторона гладка, з відображенням логотипу «Р», або з відбитком «CL».

Фармакодинаміка

Кларитроміцин - напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальну дію кларитроміцину визначається його зв'язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій і пригніченням біосинтезу білка. Препарат проявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, в тому числі госпітальних штамів. Мінімальні переважні концентрації (МПК) кларитроміцину зазвичай в два рази нижче МПК еритроміцину.

Фармакокінетика

Кларитроміцин швидко і добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксикларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Фармакокінетика кларитроміцину нелінійна; проте рівноважна концентрація досягається в межах 2 днів застосування препарату. При застосуванні 250 мг 2 рази на день за 15-20% незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг 2 рази на день виведення препарату з сечею інтенсивно (приблизно 36%). 14-гідроксикларитроміцин є основним метаболітом, виводиться з сечею в кількості 10-15% від прийнятої дози. Велика частина залишку дози виводиться з калом, переважно з жовчю. 5-10% вихідної сполуки в калі.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до кларитроміцину мікроорганізмами:

• Інфекції верхніх дихальних шляхів, тобто носоглотки ( тонзиліт, фарингіт ), і інфекції придаткових пазух носа.
• Інфекції нижніх дихальних шляхів ( бронхіт, гостра крупозна пневмонія і первинна атипова пневмонія).
• Інфекції шкіри і м'яких тканин (імпетиго, фолікуліт, еризипелоїду, фурункульоз, інфіковані рани).
• Гострі та хронічні одонтогенні інфекції.
• Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти (активність кларитроміцину проти H. pylori при нейтральному pH вище, ніж при кислому pH).

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та інших компонентів препарату.

Одночасне застосування кларитроміцину і будь-якого з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (це може призвести до подовження інтервалу QT та розвитку серцевих аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію, фібриляцію шлуночків та пірует шлуночкової тахікардії (torsades de pointes)), алкалоїди ріжків, наприклад ерготамін, дигідроерготамін (це може привести до ерготоксічності), інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини), що в значній мірі метаболізуються CYP3A4 (ловастатин або симвастатин), через підвищений риз ик виникнення міопатії, включаючи рабдоміоліз.

Рекомендована доза кларитроміцину для дорослих і дітей старше 12 років становить

250 мг (1 таблетка) кожні 12:00, при більш тяжких інфекціях дозу можна збільшити до

500 мг (2 таблетки) кожні 12.00. Звичайна тривалість лікування залежить від ступеня тяжкості інфікування і становить від 6 до 14 днів.

Кларімакс можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність кларитроміцину.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Рекомендована доза становить 250 мг кожні 12:00 у протягом 5 днів.

Застосування пацієнтам з мікобактеріальній інфекцією.

Початкова доза становить 500 мг 2 рази на день. Якщо протягом 3-4 тижнів лікування не спостерігається поліпшення клінічних ознак або бактеріологічних показників, доза кларитроміцину може бути підвищена до 1000 мг 2 рази на день.

Лікування дисемінованих інфекцій, спричинених МАК, у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату, що має медичне підтвердження. Кларитроміцин можна застосовувати в комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів з виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7-10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг 2 рази на день і омепразолом 20 мг на день протягом 7-10 днів.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день, ланзопразол 30 мг 2 рази на день і амоксицилін 1000 мг 2 рази на день протягом 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на день разом з омепразолом 40 мг 1 раз на добу всередину протягом 14 днів, далі омепразол 20 мг або 40 мг 1 раз на добу всередину протягом наступних 14 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 3 рази на день разом з ланзопразолом 60 мг 1 раз на добу всередину протягом 14 днів. Може знадобитися подальше придушення секреції соляної кислоти для зменшення проявів виразки.

Кларитроміцин також застосовували в таких терапевтичних схемах:

кларитроміцин + тинідазол і омепразол або лансопразол;

кларитроміцин + метронідазол і омепразол або лансопразол;

кларитроміцин + тетрациклін, вісмуту вісмуту і ранітидин;

кларитроміцин + амоксицилін і ланзопразол;

кларитроміцин + ранітидин вісмуту цитрат.

Застосування у осіб літнього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам з нирковою недостатністю для пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) дозу слід зменшити наполовину, наприклад 250 мг 1 раз на день або 250 мг 2 рази на день при більш тяжких інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не повинна перевищувати 14 днів.

Симптоми. Існуючі повідомлення вказують на те, що передозування кларитроміцином може спричинити появу симптомів з боку шлунково-кишкового тракту. У одного пацієнта з біполярним психозом в анамнезі, який прийняв 8 грамів кларитроміцину, розвинулися зміни розумового стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія. Лікування. Побічні реакції, що супроводжують передозування, слід лікувати за допомогою промивання шлунка і симптоматичної терапії. Як і у випадку з іншими макролідами, малоймовірно, щоб гемодіаліз або перитонеальний діаліз суттєво впливали на вміст кларитроміцину в сироватці крові.

Частими та поширеними побічними реакціями при лікуванні кларитроміцином дорослих і дітей є біль в животі, діарея, нудота, блювота і перекручення смаку. Ці побічні реакції зазвичай незначно виражені та узгоджуються з відомим профілем безпеки макролідних антибіотиків. Під час клінічних досліджень не було виявлено суттєвих відмінностей в частоті цих побічних реакцій між групами пацієнтів, у яких були або відсутні мікобактеріальні інфекції.

Нижче представлені побічні реакції, що виникли під час клінічних досліджень і при постмаркетинговомуу застосуванні різних лікарських форм і дозувань кларитроміцину, у тому числі негайного вивільнення. Побічні реакції, що, можливо, пов'язані з кларитроміцином, розподілені за системами органів і за частотою виникнення: 10% - дуже часто, 1-10% - часто, 0,1-1% - нечасто і з невідомої частотою (побічні реакції з постмаркетингового спостереження; частоту визначити неможливо з наявних даних). В рамках кожної групи побічні реакції зазначені в порядку убування тяжкості проявів, якщо тяжкість вдалося оцінити.

Інфекції та інвазії: нечасто - целюліт, кандидоз ротової порожнини, гастроентерит, інфекція, вагінальна інфекція; з невідомої частотою - псевдомембранозний коліт, бешиха, еритразма.

З боку крові та лімфатичної системи: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія; з невідомої частотою - агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: нечасто - анафілактоїдні реакції, гіперчутливість; з невідомої частотою - анафілактичні реакції.

З боку метаболізму та харчування: нечасто - анорексія, зниження апетиту з невідомої частотою - гіпоглікемія.

З боку психіки: часто - безсоння; нечасто - тривожність, нервозність, скрикування; з невідомої частотою - психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації, кошмарні сновидіння, манія.

З боку нервової системи: часто - дізгевзія (порушення смакової чутливості), головний біль, збочення смаку; нечасто - втрата свідомості, дискінезія, запаморочення, сонливість, тремор з невідомої частотою - судоми, агевзія (втрата смакової чутливості), паросмія, аносмія, парестезії.

З боку органів слуху та лабіринту: нечасто - запаморочення, погіршення слуху, шум у вухах з невідомої частотою - втрата слуху.

Кардіальні порушення: нечасто - зупинка серця, фібриляція передсердь, подовження інтервалу QT, екстасістоли, серцебиття; з невідомої частотою - пірует шлуночковатахікардія (torsades de pointes), шлуночкова тахікардія.

Судинні порушення: часто - вазодилатація; з невідомої частотою - крововилив.

З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто - астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.

З боку травної системи: часто - діарея, блювання, диспепсія, нудота, біль в животі нечасто - езофагіт, гастроезофагіальне рефлюксної хвороби, гастрит, прокталгія, стоматит, глосит, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, метеоризм з невідомої частотою - гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів.

З боку травної системи: часто - відхилення від норми функціональних тестів печінки нечасто - холестаз, гепатит, підвищення рівня АЛТ, АСТ, ГГТ; з невідомої частотою - печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: часто - висип, гіпергідроз; нечасто - бульозний дерматит, свербіж, кропив'янка, макулопапульозний висип; з невідомої частотою - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, хвороба Шенлейна-Геноха.

З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини: нечасто - м'язові спазми, скелетно-м'язова ригідність, міалгія; з невідомої частотою - рабдоміоліз (в деяких повідомленнях про виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували спільно з іншими лікарськими засобами, про які відомо, що вони асоціюються з рабдомиолизом (такі як статини, фібрати, колхіцин або алопуринол)), міопатія.

З боку нирок та сечовидільної системи: нечасто - підвищення креатиніну крові, підвищення сечовини; з невідомої частотою - ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення і реакції в місці введення Дуже часто - флебіт у місці введення; часто - біль, запалення в місці введення; нечасто - нездужання, лихоманка, астенія, біль у грудях, озноб, втома.

Лабораторні дослідження: нечасто - зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівня лужної фосфатази в крові, підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові; з невідомої частотою - підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі.

Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими ж, як і у дорослих.

Застосування в період вагітності та годування груддю

Безпека застосування кларитроміцину в період вагітності та годування груддю не встановлена. Кларитроміцин не слід застосовувати в період вагітності без ретельної оцінки співвідношення користь / ризик.

Кларитроміцин проникає в грудне молоко.

Діти

Дітям до 12 років слід застосовувати препарат у формі суспензії, оскільки застосування таблеток кларитроміцину дітям цього віку не вивчалось.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Дані відсутні. Однак при керуванні автотранспортом або іншими механізмами слід враховувати можливе виникнення побічних реакцій з боку нервової системи, таких як судоми, запаморочення, галюцинації, сплутаність свідомості, дезорієнтація.

Кларитроміцин не взаємодіє з оральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів строго протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Цизаприд, пімозид, астемізол, терфенадин

Підвищення рівня цизаприду, пімозиду і терфенадину в сироватці крові спостерігалося при їх одночасному застосуванні з кларитроміцином, що може викликати подовження інтервалу QT і появу аритмій, в тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

алкалоїди ріжків

Постмаркетингові повідомлення свідчать, що одночасне застосування кларитроміцину і ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом і ішемією кінцівок та інших тканин, включаючи центральну нервову систему. Одночасне призначення кларитроміцину і похідних ріжків протипоказано.

Таке ж коригування дози слід проводити для пацієнтів з порушенням функції нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами протеази ВІЛ, включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

антиаритмічні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторинг для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.

омепразол

Застосування кларитроміцину в комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з кларитроміцином - 5,7.

Фенітоїн і вальпроат

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів CYP3A, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не зважають на метаболізуються CYP3A (наприклад фенітоїн і вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів в сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їх рівнів в сироватці крові.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °C, в оригінальній упаковці, в захищеному від світла місці.

Термін придатності - 5 років.

Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.